Робоча програма (за кредитно-модульною системою навчання) з Туристського країнознавства для напрямку підготовки



Сторінка4/5
Дата конвертації16.04.2016
Розмір0.71 Mb.
1   2   3   4   5


Зміст завдань самостійної роботи


Тема самостійної роботи

Зміст роботи

Список рекомендованої літератури до теми

Туристично-рекреаційне районування світу

Складання картосхем туристично-рекреаційного районування, опитування

Сапожникова Е.Н. Страноведение: Теория и методика туристского изучения стран: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. зведений. – М.: Издательский центр «Академия», 2004. – 240 с.

Характеристика туристичної інфраструктури країни.


Транспортна система. Авіаційний транспорт. Автотранспорт. Залізничний транспорт. Система водного транспорту. Морський транспорт. Річний транспорт. Індустрія гостинності. Система громадського харчування. Сфера обслуговування. Галузь міжнародної спеціалізації країни. Основні поняття.

Безуглий В.В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: ВЦ «Академія», 2005. – 704 с.

Дмитревский Ю. Д. Туристские районы мира: Учеб. пособие. Смоленск, 2000.

Дмитрук О.Ю. Туристичне країнознавство. – Київ: Київський університет, 2002.


Туристично-країнознавча характеристика Європейського регіону


Загальна характеристика Європейського регіону. Рекреаційно-туристичні ресурси регіону. Природно-географічні рекреаційно-туристичні ресурси регіону. Природно-антропогенні рекреаційно-туристичні ресурси (природоохоронні об’єкти) регіону. Суспільно-історичні рекреаційно-туристичні ресурси регіону. Загальні риси і тенденції розвитку туризму в регіоні. Туристично-рекреаційне районування Європи.

Безуглий В.В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: ВЦ «Академія», 2005. – 704 с.

Восточная Европа. Путеводитель: Издательская информация. - Тверь: НТИФ «Студнас», 1997.

Дмитревский Ю. Д. Туристские районы мира: Учеб. пособие. Смоленск, 2000.

Дмитрук О.Ю. Туристичне країнознавство. – Київ: Київський університет, 2002.



Туристично-країнознавча характеристика Американського регіону


Загальна характеристика Американського регіону. Рекреаційно-туристичні ресурси регіону. Природно-географічні рекреаційно-туристичні ресурси регіону. Природно-антропогенні рекреаційно-туристичні ресурси (природоохоронні об’єкти) регіону. Суспільно-історичні рекреаційно-туристичні ресурси регіону. Загальні риси і тенденції розвитку туризму в регіоні. Туристично-рекреаційне районування Америки.

Безуглий В.В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: ВЦ «Академія», 2005. – 704 с.

Дмитрук О.Ю. Туристичне країнознавство. – Київ: Київський університет, 2002.




Туристично-країнознавча характеристика Африканського регіону


Загальна характеристика Африканського регіону. Рекреаційно-туристичні ресурси регіону. Природно-географічні рекреаційно-туристичні ресурси регіону. Природно-антропогенні рекреаційно-туристичні ресурси (природоохоронні об’єкти) регіону. Суспільно-історичні рекреаційно-туристичні ресурси регіону. Загальні риси і тенденції розвитку туризму в регіоні. Туристично-рекреаційне районування Африки.



Безуглий В.В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: ВЦ «Академія», 2005. – 704 с.

Дмитревский Ю. Д. Туристские районы мира: Учеб. пособие. Смоленск, 2000.

Дмитрук О.Ю. Туристичне країнознавство. – Київ: Київський університет, 2002.




Тематика ІНДЗ
(рефератів, есе, творчих завдань)

1. Характеристика мезорайонів Центрально-Карибського макрорайону.

2. Характеристика мезорайонів Південноамериканського макрорайону.

3. Характеристика мезорайонів Австралійсько-Океанійського макрорайону.

4. Характеристика мезорайонів Антарктичного макрорайону.

5. Всесвітня туристична організація.

6. Схема рекреаційно-туристичного районування світу за ВТО.

7. Рекреаційно-туристичне районування України.

8. Найвідоміш ресторанні мережі світу.

9. Найбільш відомі готельні мережі світу.

10. Таймшерні курорти.

11. «Світові міста» у сфері індустрії туризму.

12. Розвиток таймшер-бізнесу в США.

13. Вплив політичної ситуації на розвиток туристичної галузі в країнах світу.

14. Індустрія спорту та розвиток туризму.

15. Театральне мистецтво та розвиток туризму.

16. Етнографічна спадщина країни як складова її рекреаційно-туристичних ресурсів.

17. Найвідоміші етнографічні музеї світу.

18. Вплив масової культури на туризм.

19. Об’єкти світової спадщини ЮНЕСКО в Європі.

20. Об’єкти світової спадщини ЮНЕСКО в Азії

21. Об’єкти світової спадщини ЮНЕСКО в Африці.

22. Об’єкти світової спадщини ЮНЕСКО в Латинській Америці.

23. Об’єкти світової спадщини ЮНЕСКО В Північній Америці.

24. Об’єкти світової спадщини ЮНЕСКО В Австралії та Океанії.

25. Проблеми українських об’єктів всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

26. Історія Софійського собору.

27. Історія Києво-Печерської лаври.

28.Найвідоміщі пам’ятки історичної частини м. Львів.

29. Дуга струве та її створення.

30. Українсько-словацькі одвічні букові ліси.

31. Історія резиденції Буковинськх митрополитів.
Модуль контроль
(контрольні питання до дисципліни, для самоконтролю та самоперевірки)

1. Об’єкт, предмет, методи і завдання туристичного країнознавства.


2. Виникнення й еволюція географії і країнознавства.

3. Концепції країнознавчої науки. Системний підхід у країнознавстві.

4. Навколишнє середовище міста (столиці). Географія міста. Планування. Міський пейзаж. Особливості забудови.

5. Західноєвропейське місто. Азіатське (східне) місто. Африканське місто. Північноамериканський та австралійський типи міст.

6. Характеристика історії міста. Основні функції міста. Пам’ятки історії та культури міста.

7. Природа як умова розвитку туризму. Природа, природне середовище.

8. Рельєф. Методи аналізу рельєфу. Характеристика рельєфу. Характеристика гір. Характеристика рівнин. Основні поняття.

9. Клімат. Методика вивчення клімату. Основні поняття.

10. Туристичне вивчення вод світового океану та суші. Характеристика вод Світового океану.

11. туристична характеристика вод суші (річки, озера, болота, підземні мінеральні води). Основні поняття.

12. Природні зони. Рослинність. Тваринний світ. Методи дослідження природних зон, рослинності та тваринного світу. Основні поняття.

13. Складання характеристики народонаселення країни.

14. Методика дослідження населення.

15. Народонаселення. Чисельність населення. Статевий склад населення. Структура зайнятості населення. Розміщення населення. Розселення населення. Урбанізація. Міграція. Основні поняття.

16. Етноси. Методика вивчення етносів країни. Характеристика народів. Етнічний склад населення країни. Релігійний склад населення. Основні поняття.

17. Історія країни. Історична характеристика. План характеристики історичного розділу.

18. Методи туристського аналізу історії країни. Потреби туристів в історичній інформації.

19. Історія країни. Історія народів. Історія визначних подій. Історія в особах. Історія художньої літератури.

20. Країнознавчий підхід до вивчення ролі культури в туризмі.

21. Культура. Етнографічна культура. Мова як компонент культури. Методика вивчення мови. Основні поняття.

22. Релігія в сфері туризму. Методичні основи країнознавчого вивчення релігії. Основні поняття.

23. Мистецтво як компонент культури. Методика туристського дослідження окремих видів мистецтва. Основні поняття.

24. Традиції. Характеристика традицій. Етнічні традиції. Національні традиції. Соціальні традиції. Основні поняття. Методи дослідження традицій.

25. Народна творчість як компонент культури. Методичні основи дослідження народної творчості. Основні поняття.

26. Характеристика туристичної інфраструктури країни.

27. Туристично-рекреаційні ресурси та їх характеристика.

28. Основи рекреаційного районування.

29. Основні туристичні регіони світу.

30. Загальна характеристика Європейського регіону.

31. Рекреаційно-туристичні ресурси Європейського регіону.

32. Природно-географічні рекреаційно-туристичні ресурси Європейського регіону.

33. Природно-антропогенні рекреаційно-туристичні ресурси (природоохоронні об’єкти) Європейського регіону.

34. Суспільно-історичні рекреаційно-туристичні ресурси Європейського регіону.

35. Загальні риси і тенденції розвитку туризму в Європейському регіоні.

36. Туристично-рекреаційне районування Європи.

37. Загальні риси і тенденції розвитку туризму в Україні.

38. Рекреаційно-туристичні ресурси України.

39. Природно-географічні рекреаційно-туристичні ресурси України.

40. Природно-антропогенні рекреаційно-туристичні ресурси (природоохоронні об’єкти) України.

41. Суспільно-історичні рекреаційно-туристичні ресурси України.

42.Туристично-рекреаційне районування України.

43. Загальна характеристика Американського регіону.

44. Рекреаційно-туристичні ресурси регіону.

45. Природно-географічні рекреаційно-туристичні ресурси регіону.

46. Природно-антропогенні рекреаційно-туристичні ресурси (природоохоронні об’єкти) регіону.

47. Суспільно-історичні рекреаційно-туристичні ресурси регіону.

48. Загальні риси і тенденції розвитку туризму в регіоні.

49. Туристично-рекреаційне районування Америки.

50. Загальна характеристика Азіатсько-Тихоокеанського регіону.

51. Рекреаційно-туристичні ресурси регіону.

52. Природно-географічні рекреаційно-туристичні ресурси регіону.

53. Природно-антропогенні рекреаційно-туристичні ресурси (природоохоронні об’єкти) регіону.

54. Суспільно-історичні рекреаційно-туристичні ресурси регіону.

55. Загальні риси і тенденції розвитку туризму в регіоні.

56. Туристично-рекреаційне районування Азіатсько-Тихоокеанського регіону.

57. Загальна характеристика Близькосхідного регіону.

58. Рекреаційно-туристичні ресурси регіону.

59. Природно-географічні рекреаційно-туристичні ресурси регіону.

60. Природно-антропогенні рекреаційно-туристичні ресурси (природоохоронні об’єкти) регіону.

61. Суспільно-історичні рекреаційно-туристичні ресурси регіону.

62. Загальні риси і тенденції розвитку туризму в регіоні.

63. Туристично-рекреаційне районування Близького Сходу.

64. Загальна характеристика Європейського регіону.

65. Рекреаційно-туристичні ресурси регіону.

66. Природно-географічні рекреаційно-туристичні ресурси регіону.

67. Природно-антропогенні рекреаційно-туристичні ресурси (природоохоронні об’єкти) регіону.

68. Суспільно-історичні рекреаційно-туристичні ресурси регіону.

69. Загальні риси і тенденції розвитку туризму в регіоні.

70. Туристично-рекреаційне районування Африки.
Критерії оцінювання навчальних досягнень студентів
за шкалою ECTS та національною шкалою

Відповідь оцінюється за 100 бальною шкалою.

Відповідь у 90-100 балів (А, 5 - відмінно) оцінюється, коли студент розуміє та може змістовно викласти основні теоретично-методологічні та методичні основи туристичного країнознавства, висвітлити тенденції розвитку туризму в основних туристичних макрорегіонах, знає рекреаційно-туристичні ресурси регіонів. Може змоделювати ситуацію, володіє вільно володіє відповідною термінологією.

Відповідь у 82-89 балів (В, 4 – добре) оцінюється, коли студент на базі сформованих знань дає розгорнуту відповідь про основні методики туристичного дослідження країн та регіонів світу. Вміє їх застосовувати. Користується науковою термінологією, аргументує свої твердження та висновки. Разом з тим, студент виявляє в процесі викладу недостатнє володіння знаннями про рекреаційно-туристичні ресурси регіонів світу.

Відповідь у 75-81 балів (С, 4 - добре) оцінюється, коли студент лише характеризує основні поняття туристичного країнознавства, називає методики, що застосовуються у туристичних дослідженнях країн та регіонів світу, але не завжди може пояснити їх застосування у конкретних дослідженнях. Пояснює в загальних рисах специфіку розвитку туризму в різних туристичних регіонах, проте проявляє необізнаність з причинно-наслідковими зв’язками в особливостях формування основних туристичних центрів

Відповідь у 69-74 бали (Д, З - задовільно) оцінюється, коли студент лише називає основні туристичні центри, має загальне уявлення про специфіку розвитку туризму в різних туристичних регіонах, проте не знає рекреаційно-туристичні ресурси регіонів. Дає нечіткі визначення основних понять і термінів.

Відповідь у 60-68 балів (Е, 3 - задовільно) оцінюється, коли студент володіє лише загальними теоретичними основами туристичного країнознавства, проте не знає специфіки розвитку туризму в різних туристичних регіонах і країнах світу, не може назвати основні види туристично-рекреаційних ресурсів. Відповідь у 35-59 балів (FX, 2 – незадовільно з можливістю повторного складання) оцінюється, коли студент може назвати лише основні туристичні центри та регіони світу.

Відповідь у 1-34 бали (F, 2 – незадовільно з обов’язковим повторним курсом) оцінюється, коли студент не має елементарних знань з курсу «Туристичне країнознавство».




Література до дисципліни
Основна література

Література до змістового модулю №1

1. НЕ 1.1

Дмитрук О.Ю. Туристичне країнознавство. – Київ: Київський університет, 2002.

Сапожникова Е.Н. Страноведение: Теория и методика туристского изучения стран: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. зведений. – М.: Издательский центр «Академия», 2004. – 240 с.

Романов А.А. Зарубежное туристское страноведение: Учебное пособие. – Москва: «Советский спорт», 2001. – 288 с.



2. НЕ 1.2

Сапожникова Е.Н. Страноведение: Теория и методика туристского изучения стран: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. зведений. – М.: Издательский центр «Академия», 2004. – 240 с.



3. НЕ 1.3

Сапожникова Е.Н. Страноведение: Теория и методика туристского изучения стран: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. зведений. – М.: Издательский центр «Академия», 2004. – 240 с.

Романов А.А. Зарубежное туристское страноведение: Учебное пособие. – Москва: «Советский спорт», 2001. – 288 с.

4. НЕ 1.4.

Сапожникова Е.Н. Страноведение: Теория и методика туристского изучения стран: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. зведений. – М.: Издательский центр «Академия», 2004. – 240 с.

Романов А.А. Зарубежное туристское страноведение: Учебное пособие. – Москва: «Советский спорт», 2001. – 288 с.

5. НЕ 1.5

Сапожникова Е.Н. Страноведение: Теория и методика туристского изучения стран: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. зведений. – М.: Издательский центр «Академия», 2004. – 240 с.



6. НЕ 1.6.

Сапожникова Е.Н. Страноведение: Теория и методика туристского изучения стран: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. зведений. – М.: Издательский центр «Академия», 2004. – 240 с.



7. НЕ 1.7.

Сапожникова Е.Н. Страноведение: Теория и методика туристского изучения стран: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. зведений. – М.: Издательский центр «Академия», 2004. – 240 с.

Романов А.А. Зарубежное туристское страноведение: Учебное пособие. – Москва: «Советский спорт», 2001. – 288 с.

Література до змістового модулю №2
8. НЕ 2.1.

Безуглий В.В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: ВЦ «Академія», 2005. – 704 с.

Дмитрук О.Ю. Туристичне країнознавство. – Київ: Київський університет, 2002.

Сапожникова Е.Н. Страноведение: Теория и методика туристского изучения стран: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. зведений. – М.: Издательский центр «Академия», 2004. – 240 с.

Ровенчак І. Типологія країн світу. – Львів: Світ, 1997.

Романов А.А. Зарубежное туристское страноведение: Учебное пособие. – Москва: «Советский спорт», 2001. – 288 с.



9. НЕ 2.2.

Безуглий В.В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: ВЦ «Академія», 2005. – 704 с.

Соціально-економічна географія світу / За ред. Кузика С.П. – Тернопіль: Підручники і посібники, 1998. – 256 с.

Романов А.А. Зарубежное туристское страноведение: Учебное пособие. – Москва: «Советский спорт», 2001. – 288 с.

Романов А.А. География туризма. М., 2002. – 406 с.

10. НЕ 2.3

Безуглий В.В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: ВЦ «Академія», 2005. – 704 с.

Соціально-економічна географія світу / За ред. Кузика С.П. – Тернопіль: Підручники і посібники, 1998. – 256 с.

Романов А.А. Зарубежное туристское страноведение: Учебное пособие. – Москва: «Советский спорт», 2001. – 288 с.

Романов А.А. География туризма. М., 2002. – 406 с.

11. НЕ 2.4

Безуглий В.В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: ВЦ «Академія», 2005. – 704 с.

Соціально-економічна географія світу / За ред. Кузика С.П. – Тернопіль: Підручники і посібники, 1998. – 256 с.

Романов А.А. Зарубежное туристское страноведение: Учебное пособие. – Москва: «Советский спорт», 2001. – 288 с.

Романов А.А. География туризма. М., 2002. – 406 с.

12. НЕ 2.5

Безуглий В.В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: ВЦ «Академія», 2005. – 704 с.

Соціально-економічна географія світу / За ред. Кузика С.П. – Тернопіль: Підручники і посібники, 1998. – 256 с.

Романов А.А. Зарубежное туристское страноведение: Учебное пособие. – Москва: «Советский спорт», 2001. – 288 с.

Романов А.А. География туризма. М., 2002. – 406 с.

13. НЕ 2.6

Безуглий В.В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: ВЦ «Академія», 2005. – 704 с.

Соціально-економічна географія світу / За ред. Кузика С.П. – Тернопіль: Підручники і посібники, 1998. – 256 с.

Романов А.А. Зарубежное туристское страноведение: Учебное пособие. – Москва: «Советский спорт», 2001. – 288 с.

Романов А.А. География туризма. М., 2002. – 406 с.

14. НЕ 2.7

Безуглий В.В. Економічна і соціальна географія зарубіжних країн: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: ВЦ «Академія», 2005. – 704 с.

Соціально-економічна географія світу / За ред. Кузика С.П. – Тернопіль: Підручники і посібники, 1998. – 256 с.

Романов А.А. Зарубежное туристское страноведение: Учебное пособие. – Москва: «Советский спорт», 2001. – 288 с.

Романов А.А. География туризма. М., 2002. – 406 с.

Додаткова література

(до кожної теми)

1. НЕ 1.1

Машбиц Я.Г. Комплексное страноведение. – Москва-Смоленск, 1998.

Мироненко Н.С. Страноведение: Теория и методы: Уч. Пособие для вузов. – М.: АспектПресс, 2001. – 268 с.

2. НЕ 1.2

Машбиц Я.Г. Комплексное страноведение. – Москва-Смоленск, 1998.

Мироненко Н.С. Страноведение: Теория и методы: Уч. Пособие для вузов. – М.: АспектПресс, 2001. – 268 с.

3. НЕ 1.3

Машбиц Я.Г. Комплексное страноведение. – Москва-Смоленск, 1998.

Мироненко Н.С. Страноведение: Теория и методы: Уч. Пособие для вузов. – М.: АспектПресс, 2001. – 268 с.

4. НЕ 1.4

Александрова А. Ю. География мировой индустрии туризма. М., 1998. Машбиц Я.Г. Комплексное страноведение. – Москва-Смоленск, 1998.

Мироненко Н.С. Страноведение: Теория и методы: Уч. Пособие для вузов. – М.: АспектПресс, 2001. – 268 с.

5. НЕ 1.5

Машбиц Я.Г. Комплексное страноведение. – Москва-Смоленск, 1998.

Мироненко Н.С. Страноведение: Теория и методы: Уч. Пособие для вузов. – М.: АспектПресс, 2001. – 268 с.

6. НЕ 1.6

Машбиц Я.Г. Комплексное страноведение. – Москва-Смоленск, 1998.

Мироненко Н.С. Страноведение: Теория и методы: Уч. Пособие для вузов. – М.: АспектПресс, 2001. – 268 с.

7. НЕ 1.7

Машбиц Я.Г. Комплексное страноведение. – Москва-Смоленск, 1998.

Мироненко Н.С. Страноведение: Теория и методы: Уч. Пособие для вузов. – М.: АспектПресс, 2001. – 268 с.

8. НЕ 2.1

Дмитревский Ю. Д. Туристские районы мира: Учеб. пособие. Смоленск, 2000.

География туризма/Н. П. Крачило.- К.: Вища школа. Головное изд-во, 1987.-208 с.

9. НЕ 2.2

Восточная Европа. Путеводитель: Издательская информация. - Тверь: НТИФ «Студнас», 1997.

Дмитревский Ю. Д. Туристские районы мира: Учеб. пособие. Смоленск, 2000.

Истомин В.И., Лагутенко Б.Т. Страны мира: справочник туроператора и туриста. - М.: Советский спорт, 2000.

Страны и народы: Популярная энциклопедия/Под ред. Ю. В. Кузнецовой. - СПб.: Дельта, 1997.

10.НЕ 2.3

Дмитревский Ю. Д. Туристские районы мира: Учеб. пособие. Смоленск, 2000.

Истомин В.И., Лагутенко Б.Т. Страны мира: справочник туроператора и туриста. - М.: Советский спорт, 2000.

Страны и народы: Популярная энциклопедия/Под ред. Ю. В. Кузнецовой. - СПб.: Дельта, 1997.

11.НЕ 2.4

Дмитревский Ю. Д. Туристские районы мира: Учеб. пособие. Смоленск, 2000.

Истомин В.И., Лагутенко Б.Т. Страны мира: справочник туроператора и туриста. - М.: Советский спорт, 2000.

12.НЕ 2.5

Дмитревский Ю. Д. Туристские районы мира: Учеб. пособие. Смоленск, 2000.

Истомин В.И., Лагутенко Б.Т. Страны мира: справочник туроператора и туриста. - М.: Советский спорт, 2000.

13.НЕ 2.6

Дмитревский Ю. Д. Туристские районы мира: Учеб. пособие. Смоленск, 2000.

Истомин В.И., Лагутенко Б.Т. Страны мира: справочник туроператора и туриста. - М.: Советский спорт, 2000.

14. НЕ 2.7.

Дмитревский Ю. Д. Туристские районы мира: Учеб. пособие. Смоленск, 2000.

Истомин В.И., Лагутенко Б.Т. Страны мира: справочник туроператора и туриста. - М.: Советский спорт, 2000.



Тестові завдання

Варіант 1



  1. Території різного таксономічного рангу, набір рекреаційних ресурсів, об’єктів і послуг яких є помітно відмінними від інших територій такого самого таксономічного рангу, називаються: а) рекреаційним районом; б) економічним районом; в) географічним регіоном.

  2. Найбільше пам’яток світової спадщини ЮНЕСКО сконцентровано в: а) країнах Азії; б) Європи; в) Америки.

  3. Еквадор, Перу, Болівія належать до: а) Центрально-Східного мезорайону; б) Західно-андійського мезорайону; в) Південноандійського мезорайону ; г) Північного мезорайону.

  4. Природні об’єкти, які включені до списку Світової спадщини ЮНЕСКО, переважають в: а) Австралії, Новій Зеландії; б) Західній Європі.

  5. Південноамериканський макрорайон включає таку кількість мезорайонів: а) 4; б) 5; в) 6.

  6. В Європі у в’їзному туризмі лідирують: а) Франція, Іспанія, Італія; б) Великобританія, Австрія, Німеччина.

  7. Екологічний туризм найкраще розвинутий у: а) США; б) Канаді; в) Франції.

  8. Ансамбль історичного центру Львова був прийнятий до списку світової спадщини ЮНЕСКО у: а) 1998 р.; б) 2000 р.; в) 2002 р.

  9. Ядрами рекреаційного районування є: а) пляжі; б) санаторії; в) певні поселення, які функціонують на базі використання рекреаційних ресурсів.

  10. ЮНЕСКО прийняла Конвенцію про охорону Всесвітньої культурної і природної спадщини в: а) 1972 р.; б) 1982 р.

Варіант 2

  1. Африканський макрорайон об’єднує таку кількість мезорайонів: а) 3; б) 2; в) 6.

  2. Які з цих тверджень правильні: а) донині немає обґрунтованих універсальних кількісних показників, які можна було б покласти в основу рекреаційного районування: б) рекреаційні райони не мають власних особливостей, порівняно з іншими суспільно-географічними районами; в) для рекреаційних районів жодного значення не мають особливості їх географічного положення?

  3. Головним об’єктом туризму у Франції є: а) Альпи; б) Париж; в) Рив’єра.

  4. Схема ВТО виокремлює таку кількість рекреаційних субрегіонів: а) 8; б)14; в) 10.

  5. В Україні знаходиться: а) 4 геодезичні об’єкти «Дуги Струве»; б) 5 геодезичних об’єктів «Дуги Струве».

  6. Перше місце в Європі за розвитком приморського туризму належить: а) прибережній зоні Атлантичного океану; б) прибережній зоні Північного та Балтійського морів; в) прибережній зоні Середземномор’я.

  7. 21% пам’яток зі списку світової спадщини ЮНЕСКО знаходяться у: а) Північній Америці; б) Азії; в) Африці.

  8. «Дуга Струве» простягається вздовж меридіану з півночі на південь майже на: а) 4 тис. км.; б) 3 тис. км.

  9. «Дуга Струве» налічує: а) 34 геодезичні об’єкти; б) 28 геодезичні об’єкти.

  10. У світовій туристичній спеціалізації Канада виділяється розвитком: а) етнічного туризму; б) екологічного туризму.

Варіант 3

  1. До східноафриканського мезорайону за Бейдиком О. належать: а) Малі, Нігер, Чад, Буркіна-Фасо, ЦАР; б) Кенія, Сомалі, Танзанія, Уганда, Руанда, Бурунді, Судан, Ефіопія, Еритрея, Джибуті.

  2. Для об’єктів культурної спадщини ЮНЕСКО розроблено: а) 5 критеріїв; б) 6 критеріїв; в) 7критеріїв.

  3. Азійський макрорайон за Бейдиком О. складається з: а) 7 мезорайонів; б) 6 мезорайонів; в) 8 мезорайонів.

  4. Столицею Французької Рів’єри є: а) Ніцца; б) Канни.

  5. В Україні геодезичні пункти «Дуги Струве» знаходяться в: а) Хмельницькій та Одеській областях; б) Вінницькій та Одеській областях.

  6. Антарктичний макрорайон включає: а) 2 мезорайони; б) 3 мезорайони; в) 4 мезорайони.

  7. Дуга «Струве» проходить по території: а) 10 держав; б) 5 держав; в) 7 держав.

  8. Для природних об’єктів спадщини ЮНЕСКО розроблено: а) 4 критерії; б) 6 критеріїв; в) 3 критерії.

  9. Нині середземноморське узбережжя Іспанії за рекреаційною привабливістю: а) поступається Французькій Рив’єрі; б) поступається Італії; в) випереджає всі країни Середземномор’я.

  10. До центрального мезорайону європейського макрорегіону за Бейдиком О., належать: а) Румунія, Болгарія, Україна, Молдова; б) Чехія, Словаччина, Угорщина; в) Швейцарія, Австрія, Ліхтенштейн.

Варіант 4

  1. Понад дві третини від загальної кількості пам’яток, включених до списку світової спадщини ЮНЕСКО, становлять: а) об’єкти історії та культури; б) об’єкти природи.

  2. У цілому в світі виокремлюється така кількість рекреаційних районів: а) 5; б) 7; в) 8.

  3. У світовій туристичній спеціалізації Канада виділяється розвитком: а) етнічного туризму; б) екологічного туризму.

  4. 10% пам’яток зі списку світової спадщини ЮНЕСКО знаходяться у: а) Північній Америці; б) Латинській Америці.

  5. Перше місце у світі за кількістю іноземних туристів, які відвідують країну, посідає: а) Іспанія; б) Франція; в) Італія.

  6. Собор святої Софії та Києво-Печерська лавра були включені до списку світової спадщини ЮНЕСКО у: а) 1990 р.; б) 1993 р.

  7. У момент створення «Дуга Струве» проходила по території: а) двох держав; б) чотирьох держав.

  8. Критерії для природних об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО були прийняті у: а) 2007 р.; б) 2005 р.; в) 2001 р.

  9. В Європі найбільш поширеними є: а) приморські рекреаційно-туристичні райони; б) гірські рекреаційно-туристичні райони.

  10. В якій країні світу найбільше пам’яток, які включені до списку світової спадщини ЮНЕСКО,: а) Франція; б) США; в) Китай; г) Італія.

Варіант 5

  1. Яка кількість національних парків у Новій Зеландії?: а) 2; б) 8; в) 12.

  2. На якій кількості основних островів знаходиться Нова Зеландія?: а) 2; б) 3; в) 4.

  3. Шарм-ель-Шейх найбільше цінується аматорами: а) тенісу; б) дайвінгу; в) гольфу.

  4. В Африці основним рекреаційним районом є: а)Туніс; б) Єгипет; в) ПАР.

  5. Найбільше святих місць з регіону Південно-Західна Азія розташовано у: а) Туреччині; б) Ізраїлі; в) Ірані.

  6. З країн Південно-Східної Азії туризм найкраще розвинутий у: а) Індонезії; б) на Філіппінах; в) Таїланді, Сінгапурі.

  7. Найбільша колекція давньоєгипетського мистецтва зберігається в музеї: а) Ісламському; б) Копському; в) Єгипетському.

  8. Найбільше об’єктів світової спадщини ЮНЕСКО з країн Південної Азії мають: а) Індія; б) Пакистан; в) Шрі-Ланка.

  9. У Тунісі основним видом туризму є: а) пляжний; б) історико-культурний.

  10. Основні курортні міста Австралії розташовані на: а) східному узбережжі країни; б) західному узбережжі країни.

Варіант 6

  1. Головним об’єктом туризму в Новій Зеландії є: а) вершина Кука; б) Роторуа; в) Ванотапу.

  2. «Венецією на Червоному морі» називають: а) Ель-Гуну; б) Хургаду; в) Шарм-ель-Шейх.

  3. Найбільшу кількість туристів приймають країни: а) Південної Африки; б) Північної Африки; в) Східної Африки.

  4. Святими місцями всіх мусульман світу є: а) Мешхед; б) Багдад, Кербела; в) Мекка, Медина.

  5. Найбільше об’єктів світової спадщини ЮНЕСКО з країн Східної Азії мають: а) Японія; б) Китай; в) Південна Корея.

  6. Останніми десятиліттями активно розвивати сафарі почали: а) країни Східної Африки; б) країни Західної Африки; в) країни Центральної Африки.

  7. Найбільшим у світі центром паломництва є: а) Південно-Західна Азія; б) Південно-Східна Азія; в) Південна Азія.

  8. У ПАР найдинамічніше розвивається: а) екологічний туризм; б) пляжний туризм; в) історико-культурний.

  9. Найбільше об’єктів світової спадщини ЮНЕСКО з країн Південно-Західної Азії мають: а) Туреччина; б) Ізраїль; в) Сирія.

  10. Туристичний бізнес Єгипту найбільших збитків зазнає від: а) піщаних бур: б) неврожаїв; в) терористичних актів.

Варіант 7

  1. Ендеміки рослинного світу Нової Зеландії становлять: а)93% б)75%; в)31%.

  2. Печерний храм фараона Рамзеса ІІ знаходиться в: а) Ель-Гізі; б) Абу-Сімбелі; в) Луксорі.

  3. У Тунісі програма розвитку туризму за участю іноземного капіталу була розроблена: а) на початку 70-х років; б) на початку 80-х років; в) на початку 90-х років.

  4. Єреван, Хайфа, Ізмір, Батумі тощо є основними центрами туризму: а) Центральної Азії; б) Південно-Західної Азії; в) Південної Азії.

  5. Найбільше об’єктів світової спадщини ЮНЕСКО з країн Південно-Східної Азії мають: а) Індонезія; б) Таїланд; в) Філіппіни.

  6. Найбільшою з пірамід Єгипту є піраміда фараона: а) Мікерина; б) Хеопса; в) Сеті.

  7. Найбільше об’єктів світової спадщини ЮНЕСКО з країн Північної та Центральної Азії мають: а) Росія; б) Туркменістан; в) Казахстан.

  8. До Тунісу найбільше приїжджають туристи з: а) Німеччини, Франції, Великобританії; б) Швейцарії, Норвегії, Італії.

  9. Найбільше святих місць з регіону Південно-Західна Азія розташовано у: а) Туреччині; б) Ізраїлі; в) Ірані.

  10. Найбільша колекція давньоєгипетського мистецтва зберігається в музеї: а) Ісламському; б) Копському; в) Єгипетському.

Варіант 8

  1. Головним об’єктом туризму у Новій Зеландії є: а) вершина Кука; б) Роторуа; в) Ванотапу.

  2. Найпрестижнішим морським курортом Єгипту є: а) Хургада; б) Александрія; в) Шарм-ель-Шейх.

  3. Давню столицю Єгипту Луксор греки називали: а) Фіви; б) Уасет; в) Амон-Ра.

  4. Одним з найкращих національних природних парків ПАР є: а) національний парк імені Крюгера; б) національний парк Піланесберг; в) національний парк Еддо Елефант.

  5. Туристичною перлиною регіону Південна Азіє є: а) Бангладеш; б) Шрі-Ланка; в) Індія.

  6. З країн Південно-Східної Азії туризм найкраще розвинутий у: а) Індонезії; б) Філіппінах; в) Таїланді, Сінгапурі.

  7. Єреван, Хайфа, Ізмір, Батумі тощо є основними центрами туризму: а) Центральної Азії; б) Південно-Західної Азії; в) Південної Азії.

  8. Яка кількість національних парків у Новій Зеландії?: а) 2; б) 8; в) 12.

  9. Святими місцями всіх мусульман світу є: а) Мешхед; б) Багдад, Кербела; в) Мекка, Медина.

  10. Найбільше об’єктів світової спадщини ЮНЕСКО з країн Південно-Західної Азії мають: а) Туреччина; б) Ізраїль; в) Сирія.

Варіант 9

  1. Ендеміки рослинного світу Нової Зеландії становлять: а)93% б)75%; в)31%.

  2. Основним рекреаційним ресурсом Єгипту є: а) історико-культурні пам’ятки; б) корали Червоного моря; в) тропічний клімат.

  3. Найбільшою з пірамід Єгипту є піраміда фараона: а) Мікерина; б) Хеопса; в) Сеті.

  4. У Тунісі основним видом туризму є: а) пляжний; б) історико-культурний.

  5. Найбільшим у світі центром паломництва є: а) Південно-Західна Азія; б) Південно-Східна Азія; в) Південна Азія.

  6. Найбільше об’єктів світової спадщини ЮНЕСКО з країн Південної Азії мають: а) Індія; б) Пакистан; в) Шрі-Ланка.

  7. «Венецією на Червоному морі» називають: а) Ель-Гуну; б) Хургаду; в) Шарм-ель-Шейх.

  8. Найбільше святих місць з регіону Південно-Західна Азія розташовано у: а) Туреччині; б) Ізраїлі; в) Ірані.

  9. Для більшості туристів справжня пригода в ПАР- це: а) сафарі; б) спуски на плотах; в) альпінізм.

  10. Бангкок, Сінгапур є найпривабливішими туристичними містами: а) Південно-Східної Азії; б) Східної Азії.

Варіант 10

  1. Яка кількість національних парків у Новій Зеландії?: а) 2; б) 8; в) 12.

  2. Туристичний бізнес Єгипту найбільших збитків зазнає від: а) піщаних бурь: б) неврожаїв; в) терористичних актів.

  3. До Тунісу найбільше приїжджають туристи з: а) Німеччини, Франції, Великобританії; б) Швейцарії, Норвегії, Італії.

  4. Найбільша колекція давньоєгипетського мистецтва зберігається в музеї: а) Ісламському; б) Копському; в) Єгипетському.

  5. У ПАР найдинамічніше розвивається: а) екологічний туризм; б) пляжний туризм; в) історико-культурний.

  6. Найбільше об’єктів світової спадщини ЮНЕСКО з країн Північної та Центральної Азії мають: а) Росія; б) Туркменістан; в) Казахстан.

  7. Мавзолей Тадж-Махал знаходиться у: а) Непалі; б) Індії; в) Пакистані.

  8. Основні курортні міста Австралії розташовані на: а) східному узбережжі країни; б) західному узбережжі країни.

  9. Найбільшу кількість туристів приймають країни: а) Південної Африки; б) Північної Африки; в) Східної Африки.

  10. Найбільше об’єктів світової спадщини ЮНЕСКО з країн Південно-Західної Азії мають: а) Туреччина; б) Ізраїль; в) Сирія.

Варіант 11

  1. Найчастіше до США приїжджають туристи з: а)Бразилії та Аргентини; б)Данії та Швеції; в)Японії та Великої Британії.

  2. Сполучені Штати Америки як незалежна держава існує: а) понад 200 р.; б)понад 500 р.; в) понад 700 р.

3. Екологічний туризм найкраще розвинутий у: а) США; б) Канаді; в) Франції.

4. Найбільше у світі солоне озеро, де водяться крокодили, знаходиться: а)на Кубі; б) в домініканській республіці; в) на Барбадосі.

5. "Країною спецій" називають: а) Багамські острови; б)Гренаду; в) Гаїті.


  1. Мавзолей Тадж-Махал знаходиться у: а) Непалі; б) Індії; в) Пакистані.

  2. Бангкок, Сінгапур є найпривабливішими туристичними містами: а) Південно-Східної Азії; б) Східної Азії.

  3. Туристичною перлиною регіону Південна Азіє є: а) Бангладеш; б) Шрі-Ланка; в) Індія.

  4. З країн Південно-Східної Азії туризм найкраще розвинутий у: а) Індонезії; б) Філіппінах; в) Таїланді, Сінгапурі.

  5. Найбільшим морським курортом Таїланду є: а) Пхукет; б) Паттайя; в) Чнанг Май.

Варіант 12


  1. Який об'єкт туризму знаходиться у Нью-Йорку: а)Білий дім; б) Бродвей; в) Арлінгтонський цвинтар?

2. "Індепенденс Холл" знаходиться у: а)Філадельфії; б) Нью-Иорку; в) Лос-Анжелесі.

3. Яка кількість національних парків у США: а) до 20; б)понад 100; в) понад 40?

4. "Діснейленд" вперше було відкрито в штаті: а) Мічиган;б)Каліфорнія; в)Флорида.

5. Національні парки займають понад 40 % території: а) у Коста-Риці; б)на Кубі; в)на Ямайці.

6. Які країни Європи у Карибському басейні мали колонії: а) Німеччина;б) Швеція;в) Нідерланди?

7. Першим містом Америки, заснованим у 1496 р., стало: а)Гавана; б) Сантьяго-де-Куба;в) Санто-Домінго.

8. Археологічною столицею регіону є місто: а)Банес; б) Порт-о-Пренс; в)Кінгстон.

9. Найбільшим центром грального бізнесу в США є: а) Рино;б)Атлантик-Сіті; в)Лас-Вегас.

10.Єреван, Хайфа, Ізмір, Батумі тощо є основними центрами туризму: а) Центральної Азії; б) Південно-Західної Азії; в) Південної Азії.
Варіант 13


  1. З країн Південно-Східної Азії туризм найкраще розвинутий у: а) Індонезії; б) на Філіппінах; в) Таїланді, Сінгапурі.

  2. У якому місті Туреччини знаходиться найбільша кількість туристичних об’єктів: а) Анкарі; б) Стамбулі; в) Ізмірі?

  3. У штаті Пенджаб найвідомішим туристичним об’єктом є: а) Золотий храм; б) Тадж-Махал; в) Перлинна мечеть.

4. Яка кількість американців та іноземних туристів щорічно відвідує Лас-Вегас: а)до 10 млн; б) понад 100 млн; в)понад 30 млн?

5. Пам'ятник Джорджу Вашингтону висотою 152 м знаходиться у: а) столиці США; б) Чікаго; в) Сіетлі.

6. Який острів Карибського моря поділений між Францією і Нідерландами: а) Барбадос; б) Сент-Мартен; в)Пуерто-Ріко?

7. "Карибським Монте-Карло" є острів: а)Гаїті; б)Ямайка; в)Аруба.

8. До проблем розвитку рекреаційно-туристичного господарства макрорегіону належить:

а) дефіцит питної води; б) зниження температури морської води взимку; в)інвестиційна непривабливість.



Шкала переведення балів, отриманих студентом за результатами поточного та підсумкового контролів


Рейтингова оцінка з дисципліни

Оцінювання в системі ECTS

Оцінка за національною шкалою

Залік за національною шкалою

90 - 100

А

5 (відмінно)

Зараховано

82-89

В

4 (добре)

75-81

С

4 (добре)

69-74

D

3 (задовільно)

60-68

Е

3 (задовільно)

35 - 59

FX

2 (незадовільно)

з можливістю повторного складання

Не зараховано

1 - 34

F

2 (незадовільно)

з обов’язковим повторним курсом

міністерство освіти і науки україни

Чернівецький національний університет

імені Юрія Федьковича

Географічний факультет

Кафедра соціальної географії та рекреаційного природокористування

“Затверджую”

Декан географічного факультету

___________ проф. В.П.Руденко

Навчальна програма

з дисципліни «Туристичне країнознавство»

Програма складена доцентом Програма затверджена

кафедри соціальної географії на засіданні кафедри

та рекреаційного природокористування

ЧНУ імені Ю.Федьковича

Аніпко Н.П. ______________ протокол № _________

від “____”____________200__р.

Зав. кафедрою

Д.геогр.н., доц. К.Й. Кілінська _________

Рецензенти:

Д.геогр.н., доцент,

зав. кафедрою

соціальної географії та рекреаційного природокористування

К.Й. Кілінська __________


Доцент кафедри

Коновалова Н.І. ________




Пояснювальна записка
1. Цілі і завдання курсу

Курс «Туристичне країнознавство є дисципліною, необхідною для професійної підготовки майбутніх спеціалістів в галузі туризму і подальшої їхньої діяльності, як менеджерів туристичних фірм, орієнтованих на міжнародний туризм, що працюють зі світовим туристичним ринком. Дана дисципліна призначена для студентів 2-го курсу спеціальності «Туризм».



Ціль курсу - формування системи знань про специфіку розвитку туризму в різних регіонах і країнах світу.

Мета курсу полягає у набутті студентами знань про туристичні особливості країн світу, формування в студентів цілісного уявлення про сучасний стан туристичного бізнесу певної країни (чи регіону), набуття навичок застосування отриманої інформації для подальшого створення ефективних турів (конкурентноздатних, а відповідно, економічно вигідних для тур фірм, і привабливих для туристів) як майбутніх менеджерів туристичного бізнесу з певного туристичного напрямку.

Основними завданнями курсу є: набуття необхідних знань про світовий туристичний ринок в цілому; виявлення специфіки розвитку туризму в різних туристичних регіонах і країнах; засвоєння особливостей туристичної діяльності окремих країн світу та визначення їхньої туристичної спеціалізації; набуття практичних навичок створення туристичних образів країн; аналіз світового досвіду розвитку туристичного бізнесу та встановлення сучасних тенденцій розвитку туризму в тій чи іншій країні чи регіоні.

2. Місце курсу у професійній підготовці випускника

Курс «Туристичне країнознавство» є продовженням і подальшою конкретизацією курсу «Країнознавство» та сприятиме подальшій підготовці до інших туристичних курсів спеціальності.



3. Вимоги до засвоєння дисципліни

Базуючись на фундаментальних категоріях сучасної туристичної науки, зокрема однієї з її основних складових - географії туризму, студенти повинні вивчити матеріал у наступній послідовності: спочатку засвоїти знання з теорії туристичного країнознавства, його основні поняття і категорії; далі загальні тенденції розвитку міжнародного туристичного ринку та його реґіоналізацію; а потім також специфічні риси і особливості, притаманні окремим регіонам і країнам світу. Основну частину курсу складають аналіз світового туристичного ринку з виокремленням туристичних регіонів, які на ньому склалися, виявлення динаміки розвитку туризму, його особливостей і сучасних тенденцій в кожному регіоні і окремих країнах.


Розділ 1. Теоретичні основи туристичного країнознавства

1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка