Робоча програма токсикологічна хімія 12020101 «Фармація» Факультети: фармацевтичний, підготовки іноземних громадян



Сторінка7/8
Дата конвертації16.04.2016
Розмір1.18 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8

ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ ОПИТУВАННЯ


1. Опишіть правила техніки безпеки при роботі в токсикологічній лабораторії.

2. Складіть план хіміко-токсикологічного дослідження.

3. Охарактеризуйте групу речовин, які ізолюються з біологічного матеріалу перегонкою з водяною парою.

4. Опишіть методику перегонки з водяною парою. Який вплив рН середовища на перегонку з водяною парою?

5. Якісно визначити ціаніди безпосередньо в біологічному матеріалі.

6. Описати якісне виявлення синильної кислоти, хлороформу, хлоралгідрату, чотирихлорного вуглецю, дихлоретану, формальдегіду, ацетону.

а) фізичні та хімічні властивості “летких отрут”.

б) привести хімізм реакції утворення берлінської блакиті;

в) привести хімізм реакції переведення ціанідів в роданіди та реакцію з хлоридом феруму (III);

г) привести хімізм реакції утворення бензидинової сині;

д) привести реакцію з пікриновою кислотою.

7. Кількісне визначення синильної кислоти: об'ємний та гравітаційний способи.

8. Відмінні реакції виявлення хлороформу, хлоралгідрату, чотирихлорного вуглецю, дихлоретану.

9. Кількісне визначення їх.

10. Формальдегід: знати формулу речовини, хімічну та фармакопейну назви латинською мовою, особливості ізолювання, попереднє визначення в біологічному матеріалі.

МАТЕРІАЛИ КОНТРОЛЮ ДЛЯ ЗАКЛЮЧНОГО ЕТАПУ
Захист протоколів студентами за такими питаннями:

1. Напишіть хімізм реакцій при визначені:

а.) синильної кислоти;

б) хлороформу;

в) хлоралгідрату;

г) чотирихлорного вуглецю;

д) дихлоретану;

е) формальдегіду;

є) ацетону.

2. Напишіть методики кількісного визначення отрут.

3. Ацетон: хімічна назва, фізичні та хімічні властивості, попереднє визначення безпосередньо в біологічному матеріалі.

4. Реакція утворення йодоформу з нітропрусидом натрію, з фурфуролом та ортонітробензальдегідом.

5. Кількісне визначення хлоровмісних сполук.

6. Теоретичне значення та метаболізм, перша допомога при отруєнні.




ЛІТЕРАТУРА

1. Крамаренко В.Ф. Токсикологическая химия. К., "Вища школа", 1989.

2. Крамаренко В.Ф. Химико-токсикологический анализ (практикум). К:, "Вища школа", 1982.

3. Крамаренко В.Ф., Туркевич Б.М. Анализ ядохимикатов. М., "Хи­мия", 1975.

4. Лужников Е.А., Костомарова В.Л. Острьые отравления. М., "Медицина", 1989.

5.Альберт А. Избирательная токсичность. М.: Мир, 1989, т. 1,2.

6.Байерман К. Определение следовнх количеств органических веществ. М.: Мир, 1987, 462 с.

7.Под ред. Бережного Р.В. с соавт. Руководство по судебно-медицинской экспертизе отравлений. М., "Медицина", 1981.

8.Голиков С.Н., Саноцкий И.В., Тиунов Л.А. Общие механизмы токсического действия. М.: "Медицина", 1986, 280 с,

9.Под ред. Громова А.П. и Капустина А.В. Судебно-медицинское исследование трупа. М., "Медицина", 1991, 318 с.

10.Егоров А.М., Осипов А.П., Дзантиев Б.Б., Гаврилов Е.М. Теория и практика иммуноферментного анализа. М.: Высшая школа, 1991, 288 с.

11.Ефимов Л.К., Бора В.М. Лекарственные отравления у детей. Київ, Здоров'я, 1995, 384 с.

12.Крылова А.Н. Исследование биологического материала на "металлические" яды дробным методом. "Медицина", 1975.

13.Лакин К.М., Крылов Ю.Ф. Биотрансформация лекарственных веществ. М., "Медицина", 1981.

14.Лужников Е.А. Клиническая токсикология., "Медицина", 1994, 256с.

15.Могош Г. Острые отравления. Пер. с румынского, Бухарест, медицинское издательство, 1984.

16.Парк Д. Биохимия чужеродных соединений. Пер. с англ., М., "Медицина", 1977.

17.Столяров Б.В., Савинов И.М., Витенберг А.Г. Руководство к практическим работам по газовой хроматографии. Л., "Химия", 1988.

18.Швайкова М.Д. Токсикологическая химия. М.: "Медицина", 1975, 310


2.2.3. Тести контролю знань студентів

Варіант №1
1. Які хімічні методи дослідження частіше застосовуються при проведенні хіміко-токсикологічного аналізу?

А) з неорганічної хімії;

Б) з органічної хімії;

В) з аналітичної хімії;

Г) з фізколоїдної хімії.

2. При перевірці pH біологічного об’єкту визначено pH=2,0. На яку группу речовин треба провести хіміко-токсикологічне дослідження?

А) слабі органічні кислоти та солі важких металів;

Б) аміак, луги;

В) солі лужних металів;

Г) мінеральні та органічні кислоти.

3. При опису внутрішніх органів у вмісті шлунку виявлено речовину синьо-зеленого кольору. На яку речовину ви будете проводити хіміко-токсикологічне дослідження?

А) солі нітратної кислоти;

Б) солі хлористоводневої кислоти;

В) солі купруму;

Г) солі барію.

4. На хіміко-токсикологічне дослідження прислано біологічний матеріал з отруєнням ацетону. Яким методом треба ізолювати отруту?

А) перегонкою з водяною парою;

Б) настоюванням підкисленим спиртом;

В) настоюванням водою;

Г) мінералізацією об’єкту.

5. При отруєнні метиловим спиртом, що являється антидотом?

А) етиловий спирт;

Б) молоко;

В) кефір;

Г) крохмаль.

6. Яка реакція на синильну кислоту є високочутливою та специфічною?

А) утворення роданіду феруму;

Б) утворення поліметину;

В) утворення бензидінової сині;

Г) утворення берлінської блакиті.

7. При дослідженні дистиляту з нітратом аргентуму отримали білий осад. На яку групу речовин треба продовжити дослідження?

А) метиловий спирт;

Б) фенол;

В) ацетон;

Г) галоїдопохідні.

Відповіді


Варіант №1


1

2

3

4

5

6

7

В

Г

B

А

А

Г

Г












2.3. МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ ДЛЯ СТУДЕНТІВ

2.3.1. МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДЛЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

ЗАНЯТТЯ №3

Тема:. Група речовин, які ізолюються методом дистиляції водяною парою.

Актуальність теми:Майбутні спеціалісти-токсикологи повинні знати методи виділення та визначення групи токсичних речовин, які ізолюються дистиляцією з водяною парою.
НАВЧАЛЬНІ ЦІЛІ: Освоєння методики визначення «летких отрут» в біологічному матеріалі.
ЗНАТИ:

1. Теоретичні основи перегонки речовин з водяною парою .

2. Метаболізм та шляхи виведення «летких» отрут з організму.

3. Методи якісного виявлення та кількісного визначення синильної кислоти, цианідів , хлороформу, хлоралгідрату, чотирихлорного вуглецю, дихлоретану, формальдегіду, ацетону.

4. Формули, хімічні назви”летких” органічних сполук.

5. Фізико-хімічні властивості, реакції ідентифікації.



ВМІТИ:

1. Виділити “леткі отрути”методом перегонки з водяною парою.

2. Визначити якісно та кількісно “леткі отрути”.

3. Давати судово-хімічну оцінку одержаних результатів.


САМОСТІЙНА ПОЗААУДИТОРНА РОБОТА

1. Теоретичні основи перегонки речовин з водяною парою .

2. Метаболізм та шляхи виведення «летких» отрут з організму.

3. Методи ізолювання,якісного виявлення та кількісного визначення «летких отрут».

4.Судово-хімічна оцінка одержаних результатів.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Охарактеризуйте групу речовин, які ізолюються з біологічного матеріалу перегонкою з водяною парою.

2. Опишіть методику перегонки з водяною парою. Який вплив рН середовища на перегонку з водяною парою.

3. Як якісно визначити ціаніди безпосередньо в біологічному матеріалі?

4. Опишіть якісне виявлення синильної кислоти, хлороформу, хлоралгідрату, чотирихлорного вуглецю, дихлоретану, формальдегіду, ацетону.

а) фізичні та хімічні властивості “летких отрут”.

б) привести хімізм реакції утворення берлінської блакиті;

в) привести хімізм реакції переведення ціанідів в роданіди та реакцію з хлоридом феруму (III);

г) привести хімізм реакції утворення бензидинової сині;

д) привести реакцію з пікриновою кислотою.

5. Кількісне визначення синильної кислоти: об'ємний та гравітаційний способи.

6. Відмінні реакції виявлення хлороформу, хлоралгідрату, чотирихлорного вуглецю, дихлоретану.

7. Кількісне визначення їх.

8. Формальдегід: знати формулу речовини, хімічну та фармакопейну назви латинською мовою, особливості ізолювання, попереднє визначення в біологічному матеріалі.

9. Ацетон: хімічна назва, фізичні та хімічні властивості, попереднє визначення безпосередньо в біологічному матеріалі.

10. Реакція утворення йодоформу з нітропрусидом натрію, з фурфуролом та ортонітробензальдегідом.

11. Кількісне визначення хлоровмісних сполук.

12. Теоретичне значення та метаболізм, перша допомога при отруєнні.
САМОСТІЙНА АУДИТОРНА РОБОТА

Для роботи отримайте зразки «летких» отрут у чергового лаборанта або викладача. Виконайте реакції виявлення «летких» отрут.


на синильну кислоту:

- утворення берлінської блакиті;

Методика. До 1 мл лужного дистиляту додають 2 — 3 краплі 40 % розчину сульфату заліза (II), що містить сліди заліза (III). Суміш збовтують, нагрівають майже до кипіння, в потім охолоджують до кімнатної температури і додають 10 % розчин хлористоводневої кислоти до слабокислої реакції. Спостерігають при малих кількостях синильної кислоти (ціанідів) появу зеленого або блакитного забарвлення, при більших —синє забарвлення або синій осад. При малих кількостях синильної кислот в досліджуваних розчинах сине забарвлення з'являєтя лише через 24 — 48 год. Додавання до суміші 5 % розчину хлориду барію викликає співосадження берлінської лазурі із сульфатом барію,

Оцінка чутливості і специфічності. Реакція чутлива (20 мкг в 1 мл розчину) і достатньо специфічна. Осад берлінської лазурі може бути представлений судово-слідчим органам як речовий доказ наявності синильної кислоти в досліджуваному об'єкті.

на формальдегід:

  • з фуксинсірчаною кислотою,

Методика. До 1 мл досліджуваного розчину додають 2 — 3 краплі концентрованої сірчаної або хлористоводневої кислоти. Вміст пробірки перемішують і охолоджують, а потім добавляють 1 мл фуксиносірчистої кислоти. Спостерігають у присутності формальдегіду зразу або через 10 — 15 хв. синьо-фіолетове або червоно-фіолетове забарвлення.

Оцінка чутливості та специфічності. В сильнокислому середовищі (рН 1) з фуксиносірчистою кислотою реагує тільки формальдегід. Поява забарвлення через ЗО хв. не повинна розглядатися як позитивний результат

  • з хромотроповою кислотою,

Методика. До 1 мл досліджуваного розчину додають 3 — 4 краплі 1 % розчину хромотропової кислоти в концентрованій сірчаній кислоті, а потім 5мл концентрованої сірчаної кислоти і обережно перемішують розчин. Спостерігають у присутності формальдегіду фіолетове або червоно-фіолетове забарвлення розчину.

Оцінка чутливості та специфічності. Реакція високо чутлива (1 мкг в пробі) і специфічна при відсутності речовин, що дають формальдегід Позитивний результат дослідження підкріплюють іншими чутливими та специфічними реакціями,

  • кодеїном та концентрованою сірчаною кислотою,

Методика. У фарфоровій чашці змішують 1 об'єм (5 — 10 крапель) досліджуваного розчину з 5 об'ємами концентрованої сірчаної кислоти. Кристалик кодеїну розчиняють у декількох краплях концентрованої сірчаної кислоти і одержаний реактив акуратно (по стінках) наливають на досліджувану суміш. Спостерігають у присутності формальдегіду зразу або через 5—10 хв. синьої-фіолетове чи червоно-фіолетове забарвлення.

Оцінка чутливості та специфічності. Реакція високо чутлива (0,02 мкг у пробі) і специфічна.

Оцінка результатів дослідження. За умови одержання потизивних результатів 1 — 3 реакцій можна зробити висновки про виявлення формальдегіду в досліджуваному матеріалі.

  • лужним розчином резорцину,

Методика. До 1 мл досліджуваного розчину додають 1 мл свіжопри-готовленого реактиву: 1 % розчин резорцину змішують з рівним об'ємом 10 % розчину гідроксиду натрію. Паралельно ставлять «сліпий» дослід з реактивами. Вміст обох пробірок нагрівають на водяній бані. Спостерігають у присутності формальдегіду рожеве або малинове забарвлення розчину. «Сліпий» дослід може бути забарвлений у слабко-жовтий або зеленуватий колір.

Оцінка чутливості та специфічності. Реакція чутлива, але неспецифічна, її дають оцтовий альдегід, акролеїн, фурфурол, хлорофос, галагенопохідні вуглеводні (хлороформ, хлоралгідрат, чотирихлористий вуглець).

  • реактивом Фелінга;

Методика. До 1 мл досліджуваного розчину додають 2 краплі розчину гідроксиду натрію до лужної реакції та 1 — 2 краплі реактиву Фелінга. вміст пробірки перемішують і нагрівають на голому полум'ї. Спостерігають у присутності формальдегіду жовтий або червоний осад.

Оцінка чутливості та специфічності. Реакція чутлива, але неспецифічна заважають відновники (ацетальдегід, хлоралгідрат та ін.).
на хлороформ, хлоралгідрат, чотирихлористий вуглець, дихлоретан:

  • по хлорид-іону після нагрівання з розчином лугу

Методика. До 1 — 2 мл досліджуваного розчину додають 1 мл 10%спиртового розчину натрію гідроксиду. Пробірку з вмістом нагрівають на киплячій водяній бані ЗО хв або на голову полум'ї 3 — 5 хв. Розчин охолоджують, додають 10 % розчин азотної кислоти до кислої реакції, 0,5мл 1% розчину срібла нітрату. Спостерігають у присутності алкілгалогенідів білу муть або білий осад, розчинний у розчині аміаку.

Оцінка чутливості та специфічності. Реакція чутлива для хлороформу та хлоралгідрату (0,15 — 0,20 мг у пробі), менш чутлива для дихлоретану та чотирихлористого вуглецю (2,5 та 6,8 мг відповідно).

Оцінка результатів дослідження. Позитивний результат вказаної реакції спрямовує на пошук алкілгалогенідів.

- утворення ізонітрилу,



Методика. До 1 мл досліджуваного розчину додають 10 крапель 10 % спиртового розчину натрію гідроксиду і краплю водного розчину аніліну. Пробірку нагрівають на водяній бані 1 — 2 хв. Спостерігають у присутності алкілгалогенідів появу неприємного запаху (для розкладу ізонітрилу в пробірку додають 10 % розчин сірчаної кислоти і кип'ятять до зникнення запаху).

Оцінка чутливості та специфічності. Реакція високо чутлива (0,01 мг для хлороформу і хлоралгідрату, 2,3 мг для чотирихлористого вуглецю), Дихлоретан цієї реакції не дає. Реакція має самостійне хіміко-токсикологічне значення. У випадку негативного результату дослідження на хлороформ, хлоралгідрат і чотирихлористий вуглець припиняють.

  • з лужним розчином резорцину,

Методика. До 1 мл досліджуваного розчину додають 1 мл свіжопри-готовленого реактиву: 1 % розчин резорцину змішують з рівним об'ємом 10 % розчину гідроксиду натрію. Паралельно ставлять «сліпий» дослід з реактивами. Вміст обох пробірок нагрівають на водяній бані.

Оцінка чутливості та специфічності. Чутливість реакції для хлороформу—О, З мг, хлоралгідрату—0,25 мг, чотирихлористого вуглецю—4,5мг у пробі. Дихлоретан не реагує з лужним розчином резорцину. З цієї реакції доцільно починати дослідження на хлороформ, хлоралгідрат, чотирихлористий вуглець і формальдегід.

- з реактивом Фелінга,

Методика. До 1 мл досліджуваного розчину додають 2 краплі розчину гідроксиду натрію до лужної реакції та 1 — 2 краплі реактиву Фелінга. вміст пробірки перемішують і нагрівають на голому полум'ї.

Оцінка чутливості та слецифічності. Чутливість реакції для хлороформу—З мг, хлоралгідрату — 2 мг в пробі. Чотирихлористий вуглець і дихлоретан не дають вказаної реакції.

Оцінка результаів дослідження на алкілгалогеніди. Висновок про виявлення хлороформу і хлоралгідрату можна зробити на основі реакції 1 —4. Враховуючи низьку чутливість і не специфічність реакції з реактивом Фелінга, чотирихлористий вуглець слід виключати з обережністю. Описані реакції набувають судово-хімічного значення лише в сукупності.

  • з реактивом Несслєра, (спостереження узагальніть у вигляді таблиці);

Методика. До 0,5 мл досліджуваного розчину додають 2 — 3 краплі реактиву Неслера, перемішують рідини. Спостерігають у присутності хлоралгідрату осад цегельно-червоного кольору, який при стоянні стає брудно-зеленим, а потім сірим.

Оцінка чутливості та специфічності. Реакція високочутлива, але неспецифічна, її дають всі альдегіди та інші відновники. Практичне значення реакції: дозволяє відрізнити хлоралгідрат від хлороформу.
на етиловий спирт:

  • утворення йодоформу,

Методика. До 1мл досліджуваного розчину додають 2 мл 5 % розчину натрій гідроксиду або калій карбонату і по краплям 1% розчин йоду в 2% розчині калій йодиду до жовтого забарвлення. Суміш нагрівають на водяній бані при 40-50°С. Відчувається в присутності етанолу характерний запах і утворюється муть або осад йодоформу.

Оцінка чутливості та специфічності. Реакція чутлива (0,04 мг/мл ), але неспецифічна (речовини, що мають галоформне угрупування дають вказану пробу). Метанол і пентанол цієї реакції не дають. Пентанол-2 і ацетон можуть імітувати етанол. Реакція має самостійне значення у випадку негативного результату (випробування на етанол припиняють).

- утворення оцтовоетилового ефіру,

Методика. До 1 мл досліджуваного розчину додають 0,03г висушеного ацетату натрію, потім подвійний об'єм концентрованої сірчаної кислоти. Суміш нагрівають на киплячій водяній бані. У присутності етанолу відчувається запах етилацетату (яблучної есенції).

- утворення ацетальдегіду;

Методика. До 2 мл досліджуваного розчину додають 10% розчин сірчаної кислоти до різко кислої реакції і 10% розчин калій дихромату до одержання оранжево-червоного забарвлення. Суміш заливають на декілька хвилин при кімнатній температурі. У присутності етанолу з'являється запах ацетальдегіду.

Оцінка чутливості та специфічності. Реакція не достатньо чутлива і специфічна, особливо при аналізі об'єктів, які знаходяться на стадії гниття.
на метиловий спирт:

- утворення метилсаліцилату,

Методика. До 1 мл досліджуваного розчину додають 0,03г саліцилової кислоти, потім подвійний об'єм концентрованої сірчаної кислоти. Суміш нагрівають на киплячій водяній бані. У присутності метанолу відчувається запах метилсаліцилату.

Оцінка чутливості та специфічності. Реакція утворення метилсаліцилату чутлива, але не специфічна (етанол з саліциловою кислотою дає ефір з таким же запахом). Чутливість утворення метилсаліцилату складає 0,3 мг метанолу в пробі.

  • окислення до формальдегіду з наступним виявленням продукту реакції вищевказаними реакціями;

Методика. До 5 мл досліджуваного розчину додають 2 — 3 мл 10 % розчину сірчаної кислоти, рідину охолоджують і додають до неї 1% розчин калію перманганату до тих пір, поки рожеве забарвлення не буде зникати, не допускаючи надлишку реактиву. Через 15 — 20 хв. надлишок окислювача руйнують 15% розчином щавлевої кислоти або 15% розчином натрію сульфіту. З одержаним розчином без кольору виконують реакції на формальдегід.

Оцінка специфічності. Виявлення формальдегіду після окислення метилового спирту є специфічним на метанол.
на ізоаміловий спирт:

  • з саліциловим альдегідом;

Методика. Ефірний екстракт з частини дистиляту упарюють до виділення ефіру. До залишку додають 1 мл 1% розчину саліцилового альдегіду і 3 мл концентрованої сірчаної кислоти. Після охолодження суміш у пробірці нагрівають на киплячій водяній бані на протязі 3 хв. Спостерігають у присутності ізопентанолу появу рожевого забарвлення.

Оцінка чутливості та специфічності. Чутливість–1,5 мг ізопентанолу в пробі, реакція неспецифічна. Метанол та етанол цієї реакції не дають. Проба має самостійне значення у випадку негативного результату (дослідження на ізопентанол припиняють).

- утворення ізоамілацетату,

Методика. Ефірний екстракт з частини дистиляту упарюють де виділення ефіру, змішують з двома краплями концентрованої сірчано кислоти і невеликою кількістю (0,03 г) висушеного ацетату натрію. Суміш нагрівають на водяній бані. У присутності ізопентанолу відчувається характерний запах грушевої

есенції.


Оцінка чутливості та специфічності. Реакція специфічна, але не досить чутлива для хіміко-токсикологічних досліджень.

- окислення до ізовалеріанової кислоти;

Методика. Ефірний екстракт з частини дистиляту упарюють до видалення ефіру і до залишку додають декілька крапель концентрованого розчину калію перманганату і рівний об'єм концентрованої сірчаної кислоти. Суміш нагрівають на протязі 2 хв. на водяній бані. В присутності ізопентанолу спочатку з'являється приємний запах ізовалеріанового альдегіду, далі — неприємний запах гнилого сиру (ізовалеріанова кислота).

Оцінка чутливості та специфічності. Чутливість реакції — 0,11 мг у пробі. Реакція специфічна для ізопентанолу.
на фенол:

  • з бромною водою.

Методика. До 0,5 — 1 мл досліджуваного розчину додають 2 — 4 краплі насиченого розчину бромної води. Спостерігають у присутності фенолу жовтувато-білу муть чи осад.

Оцінка чутливості та специфічності. Реакція високочутлива (позитивна при концентрації фенолу 1 : 50000), але неспецифічна (заважає ендогенний фенол, анілін та інші речовини, які містять бензольне кільце, що здатне бромуватися). Реакція має самостійне значення у випадку негативного результату (дослідження на фенол закінчують).

- з хлоридом заліза (III),

Методика. У фарфорову чашку вміщують краплю досліджуваного розчину, потім — краплю свіжоприготовленого розчину хлориду заліза(ІІІ). Поряд ставлять «сліпий» дослід. Спостерігають у присутності фенолу утворення синьо-фіолетового чи брудно-зеленого забарвлення (в «сліпому» досліді — жовте забарвлення). Синьо-фіолетове забарвлення зникає при додаванні води, спирту, кислоти.

Оцінка чутливості та специфічності. Реакція позитивна при розведенні 1:1000. Кількість фенолу, що утворюється в трупі в результаті процесів гниття, нею не визначається.
на оцтову кислоту:

- з хлоридом заліза (ПІ),

Методика. До 2 — 3 мл досліджуваного розчину додають 1 краплю свіжоприготовленого 5 % розчину хлориду заліза (III). Поряд ставлять «сліпий» дослід. Спостерігають у присутності оцтової кислоти появу червоного забарвлення чи слабко-оранжевого, яке відрізняється від жовтого забарвлення «сліпого» досліду.

Оцінка чутливості та специфічності. Реакція чутлива (1,25 мг ацетат іонів в 1 мл дистиляту), але неспецифічна (заважають фенол, крезол, саліцилова кислота).

- утворення оцтовоетилового ефіру.

Методика. 1 мл досліджуваного розчину змішують з 1 мл етанолу та 2мл концентрованої сірчаної кислоти. Пробірку з сумішшю розчинів нагрівають на киплячій водяній бані. У присутності оцтової кислоти відчувається фруктовий запах.

Оцінка чутливості та специфічності. Реакція недостатньо чутлива для хіміко-токсикологічних досліджень, але специфічна.

Оцінка результатів дослідження. Характерний запах оцтової кислоті який відчувається від об'єктів дослідження, разом з позитивним результатом двох вищеназваних реакцій дозволяє зробити висновок про її виявлення.

Результати роботи запишіть у робочий журнал.


ЛІТЕРАТУРA

1. Крамаренко В.Ф. Токсикологическая химия. К., "Вища школа", 1989.

2. Крамаренко В.Ф. Химико-токсикологический анализ (практикум). К:, "Вища школа", 1982.

3. Крамаренко В.Ф., Туркевич Б.М. Анализ ядохимикатов. М., "Хи­мия", 1975.

4. Лужников Е.А., Костомарова В.Л. Острьые отравления. М., "Медицина", 1989.

5.Альберт А. Избирательная токсичность. М.: Мир, 1989, т. 1,2.

6.Байерман К. Определение следовнх количеств органических веществ. М.: Мир, 1987, 462 с.

7.Под ред. Бережного Р.В. с соавт. Руководство по судебно-медицинской экспертизе отравлений. М., "Медицина", 1981.

8.Голиков С.Н., Саноцкий И.В., Тиунов Л.А. Общие механизмы токсического действия. М.: "Медицина", 1986, 280 с,

9.Под ред. Громова А.П. и Капустина А.В. Судебно-медицинское исследование трупа. М., "Медицина", 1991, 318 с.

10.Егоров А.М., Осипов А.П., Дзантиев Б.Б., Гаврилов Е.М. Теория и практика иммуноферментного анализа. М.: Высшая школа, 1991, 288 с.

11.Ефимов Л.К., Бора В.М. Лекарственные отравления у детей. Київ, Здоров'я, 1995, 384 с.

12.Крылова А.Н. Исследование биологического материала на "металлические" яды дробным методом. "Медицина", 1975.

2.3.2.МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ

РОБОТИ СТУДЕНТІВ

ТЕМА: : Речовини, які ізолюються з біологічного матеріалу настоюванням водою (мінеральні кислоти, їдкі луги та солі).

АКТУАЛЬНІСТЬ ТЕМИ: Майбутні спеціалісти повинні знати речовини, які ізолюються з біологічного матеріалу настоюванням водою:мінеральні кислоти, їдкі луги та солі,атакож вміти визначати їх при хіміко-токсикологічному аналізі.

НАВЧАЛЬНІ ЦІЛІ: Освоєння методики визначення мінеральних кислот,їдких лугів та солей в біологічних об’єктах.

ЗНАТИ:


  1. Діаліз, як метод очищення низькомолекулярних речовин від білків та інших високомолекулярних домішок.

  2. Властивості кислот, їдких лугів та солей.

3. Аналіз мінеральних кислот, лугів та солей.

.
ВМІТИ:

1. Ізолювати кислоти, луги та солі з біологічного матеріалу настоюванням з водою.

2. Виконувати реакції виявлення мінеральних кислот, лугів та солей у водних витягах.

3. Аналізувати одержані результати.

БАЗОВІ ЗНАННЯ, ВМІННЯ, НАВИЧКИ,

1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка