Робоча програма токсикологічна хімія 12020101 «Фармація» Факультети: фармацевтичний, підготовки іноземних громадян



Сторінка5/8
Дата конвертації16.04.2016
Розмір1.18 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8

ЗАГАЛЬНІ КЛАСИФІКАЦІЇ ОТРУТ


  • Хімічна класифікація - за хімічними властивостями (органічні, неорганічні і елементоорганічні речовини).

  • Практична класифікація -за метою застосування (промислові отрути, отрутохімікати, лікарські засоби, побутові хімікалії, біологічні рослинні і тваринні отрути і бойові отруйні речовини).

  • Гігієнічна класифікація - за ступеню токсичності (надзвичайно токсичні, високотоксичні, помірно токсичні, малотоксичні).

  • Токсикологічна класифікація — за видом токсичної дії (нервово-паралітична, шкірно-резорбтивна, загальтоксична, задушлива, сльозоточива і подразнювальна, психотична дія).

  • Класифікація по «виборчій токсичності» - «серцеві, нервові, печінкові, ниркові, кров'яні і шлунково-кишкові отрути».



СПЕЦІАЛЬНІ КЛАСИФІКАЦІЇ ОТРУТ


  • Патофізіологічна класифікація — за типом гіпоксії, що розвивається.

  • Патохімічна класифікація — за механізмом взаємодії з ферментними системами.

  • Біологічна класифікація - за характером біологічного наслідку отруєнь.

  • Класифікація за ступенем канцерогенної активності.


КЛАСИФІКАЦІЯ ОТРУТ В ХІМІКО –ТОКСИКОЛОГІЧНОМУ АНАЛІЗІ

Класифікація отрут заснована на методах ізолювання отрут з біологічного матеріалу:

  1. Леткі отрути, які ізолюються шляхом перегонки з водяною парою (спирти, феноли, альдегіди, галогенвмісні вуглеводні);

  2. Металеві отрути, що ізолюються методом мінералізації біологічного матеріалу (цинк, манган, меркурій);

  3. Лікарські отрути, що ізолюються полярними розчинниками (підкисленою водою або спиртом) - барбітурати, алкалоїди й інші;

  4. Пестициди, що ізолюються органічними розчинниками (хлор і фосфорвмісні отрутохімікати);

  5. Речовини, що ізолюються екстракцією води - солі, луги, кислоти;

  6. Речовини, що ізолюються особливими методами. - фториди;

  7. Речовини, аналізовані без ізолювання - чадний газ, сірководень.


3. Інтоксикації і їхня класифікація

Токсикологія — наука, що вивчає закони взаємодії живого організму й отрути.

Інтоксикація - порушення життєво важливих функцій організму під дією отрути.

Класифікація інтоксикацій як захворювань хімічної етіологіі має у своїй основі три ведучих принципи: етіопатогенетичний, клінічний і нозологічний.




ЕТІОПАТОГЕНЕТИЧНІ КЛАСИФІКАЦІЇ

ІНТОКСИКАЦІЙ





  • За причиною розвитку - випадкові (самолікування, передозування, алкогольна або наркотична інтоксикація, нещасний випадок або аварія на виробництві або в побуті) і навмисні (суіцидальні і кримінальні).

  • За умовами (місцем) розвитку виробничі (професійні) і побутові.

  • За шляхом надходження отрутипероральні, інгаляційні, перкутанні, ін'єкційні і порожнинні.

  • За походженням отрут лікарські, промислові, алкогольні.



КЛІНІЧНІ КЛАСИФІКАЦІЇ ІНТОКСИКАЦІЙ





  • За особливостями клінічного плинугострі, хронічні і підгострі.

  • За наявністю ускладнень.

  • За результатом захворювань.



НОЗОЛОГІЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ ІНТОКСИКАЦІЙ

За назвами окремих отрут, їхніх груп і класів - інтоксикації метиловим спиртом, чадним газом, барбітуратами, алкалоїдами, отрутохімікатами, отрутами рослинного і тваринного походження.


4.Зв'язок токсикологічної хімії з різними дисциплінами.

Токсикологічна хімія - спеціальна дисципліна, тісно зв'язана з усіма курсами спеціальності «фармація»:

• Методи аналітичної і фармацевтичної хімії використовуються при ідентифікації і визначенні отрут в біологічних об'єктах;

• Знання органічної хімії дають можливість проводити аналіз органічних речовин за функціональними групами;

Фізико-хімічні, біохімічні методи аналізу займають ведуче положення в хіміко-токсикологічному аналізі і дозволяють вирішувати задачі по розробці нових методів аналізу отрут;

• Знання ботаніки і фармакогнозії дозволяють аналізувати різні частини отрутних рослин, з огляду на локалізацію отрут в них;

• Судова хімія базується на знаннях судової медицини і токсикології в дослідженні біологічного матеріалу, у знанні поведінки отрут в організмі;

Юридичні знання допомагають судовому хіміку виконувати свої обов'язки, тому що всі його дії регламентуються законами.


5. Особливості хіміко-токсикологічного аналізу.

1. Різноманіття об'єктів аналізу. Об'єктами хіміко-токсикологічного аналізу є біологічні рідини, внутрішні органи трупів, харчові продукти, фураж, предмети домашнього побуту, залишки лікарських речовин, залишки пестицидів і предметів побутової хімії, посуд, повітря, земля, одяг.

2. Велика наважка біологічного матеріалу (100 г) у порівнянні з малою кількістю аналізованих отрут (10 -10 г). Аналіз слідів отрут приводить до необхідності вибирати найбільш чуттєві методи.

3. Необхідність проведення дослідження не хімічно індивідуальних речовин, а їхніх сумішей. У ході хіміко-токсикологічного аналізу біологічного об'єкту виділяється не чиста речовина, а суміш отрут з їхніми метаболітами, залишками білків, жирів, пігментів, тому очищення від супутніх речовин і поділ речовин і їхніх метаболітів — важливі етапи дослідження.



4. Оцінка результатів аналізу. В організмі в нормі знаходяться речовини, що у великих дозах можуть викликати хворобу і смерть. В склад ферментів входять цинк, манган, що забезпечують нормальні фізіологічні функції організму, а у великих дозах - це отрути.
6. Організація судово-медичної і судово-хімічної експертизи.

Судово-медичну службу держави очолює головний судово-медичний експерт, що підкоряється Міністерству охорони здоров'я й очолює науково-дослідний інститут судової медицини Міністерства охорони здоров'я. Далі слідує система взаємного підпорядкування головних судово-медичних експертів області, міста, району, що у свою чергу очолюють бюро судово-медичної експертизи.

Бюро судово-медичної експертизи входить у систему Міністерства охорони здоров'я і складається з відділів:

-відділ суд-мед експертизи трупів(тут знах морг, де працюють судові медики, що направляють біоматеріал судовим хімікам для аналізу);

-відділ суд-мед експертизи потерпілих та обвинувачених(відділ судово-медичного огляду живих осіб у випадку аварій, побутових сварок);

-відділ суд-мед експертизи речових доказів

В склад бюро входять такі відділення: ( де проводять дослідження речових доказів).

-судово-медичної токсикології

-судово-медичної імунології

-судово-медичної цитології

-судово-медичної гістології

-судово-медичної криміналістики


Судовий хімік зобов'язаний:

1. Опанувати знаннями по судовій хімії і використовувати їх в аналізі.

2. Виконувати аналіз біоматеріалу, стежити за його збереженням.

3. Постійно підвищувати свої знання за фахом (1 раз у 5 років).

4. Якщо судовий хімік не володіє методом аналізу, він повинний відмовитися від проведення експертизи.

5. Якщо судовий хімік має інтерес в результаті аналізу (замішана рідна людина, знайомий), то він теж повинний відмовитися від проведення експертизи.

6. Судовий хімік може бути на допитах, бути на суді, задавати питання; знайомитися зі справою, але не може розголошувати справи розслідування.

7. Дані, що одержує судовий хімік і направляє в суд, не є для суду основними, тому що суд виносить рішення по сукупності матеріалу.

8. Якщо по одній справі працює кілька судових хіміків і їхні дані різні, то ці дані посилають у суд роздільно, а якщо вони подібні, то направляється один висновок.

9. Судовий хімік повинен пам'ятати, що його робота зв'язана з долями людей, їхнім життям, тому робота повинна бути зроблена за самий мінімальний період, але дуже ретельно, тому що біоматеріал унікальний і неповторний.


ОСНОВНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ ПОВОДЖЕННЯ ОТРУТ В ОРГАНІЗМІ

Наш організм є складною системою, що переробляє різні речовини, що надходять ззовні. Ці речовини поділяються на властиві нашому організмові і чужорідні (так звані ксенобіотики).

Речовини, властиві нашому організму - білки, жири, вуглеводи, вітаміни, є джерелом енергії, дають матеріал для створення нових клітин і тканин, тобто вони нам життєво необхідні.

1. Шляхи потрапляння отрут в організм

Головні шляхи потрапляння речовин в організм - через рот, легені, шкіру, слизові оболонки, плаценту.

При потраплянні через рот всмоктування отрут починається вже в ротовій порожнині (фенол, нікотин, спирт). Однак більшість отрут у молекулярному стані всмоктується в шлунку і кишечнику. У шлунку рН=1 і в молекулярному стані знаходяться речовини кислого характеру (саліцилова кислота, барбітурати), в кишечнику рН = 7-8, всмоктуються речовини основного характеру (алкалоїди, синтетичні азотовмісні речовини).

Через легені попадають леткі речовини (ацетон, хлороформ, чадний газ), сполуки меркурію (всмоктуються через мембрани альвеол шляхом дифузії).

Через шкіру попадають речовини, добре розчинні в ліпідах (нікотин, пестициди, солі меркурію).



Парентеральне введення речовин дає можливість уникнути впливу травних соків.

Всмоктуючись, речовини попадають у плазму і лімфу. Циркулюють в організмі і попадають у клітини через систему мембран. Мембранні системи організму мають однакову будову, але відрізняються за функціональними властивостями. Вони являють собою рухливі структури, утворені білково-фосфоліпіндними комплексами, мають обмежену проникливість для різноманітних сполук.



Всмоктування отрут, їхній розподіл і шляхи виведення отрут

Розподіл речовин залежить від зв'язування з білками, від розчинності в жирах і воді, від складу і функцій органів і тканин. Так, пестициди добре розчинні в жирах і попадають у мозок, сальник, де жирів найбільший зміст.

Важкі метали (меркурій, бісмут, миш'як і інші) зв'язуються з функціональними групами білків. Має значення час захворювання - якщо хронічне захворювання, то меркурій знаходиться в нервовій системі, миш'як - у волоссі, якщо аналіз здійснюють через 1-2 години після потрапляння отрути, то меркурій і миш'як переходять у печінку і нирки.

Основні шляхи виведення речовин і їхніх метаболітів - нирки, легені, слюна, кишечник. Так, етанол виводиться сечею, легенями, слиною.



Нирки - виводять речовини, розчинні у воді; речовини виводяться в основному в вигляді іонів. Якщо рН сечі слабкокисле, то більше виводиться органічних основ (алкалоїдів), якщо слабколужне середовище, то легко виводяться речовини кислого характеру (барбітурати).

Через кишечник виводяться речовини, що з жовчю виділяються з печінки.

Легені - органи виділення летких речовин (ефір, ацетон, бензол).

Через шкіру, тобто через потові залози виводяться леткі речовини і солі важких металів.

Метаболізм чужорідних сполук і його роль в організмі.

Чужорідні хімічні речовини, що надходять у наш організм, можуть активно втручатися в нормальні і патологічні процеси, що і обумовлює їхнє поводження або як отрут, або як ліків.

В основі змін чужорідних хімічних речовин лежить вплив ферментів нашого організму на хімічні речовини, тобто метаболізм. Речовини, що утворяються в результаті метаболізму (метаболіти), характеризуються зміненим хімічним складом і властивостями.

Метаболізуючи, речовини стають більш полярними, тобто мають більшу спорідненість до води (гідрофільність). Таким чином, метаболіти краще розчинні у водному середовищі і скоріше виводяться з організму із сечею. Чим речовина більш ліпофільна, тим більший термін її дії і тим складніше вона метаболізує і виводиться з організму.

В основному метаболіти є менш токсичними, ніж нативні речовини. Тому метаболізм вважається одним із шляхів детоксикаціі організму.

Більшість лікарських речовин метаболізує в печінці, де знаходиться цілий набір ферментних систем. Ці системи локалізовані в мітохондріях, лізосомах клітин в печінці.

Метаболіти з печінки з жовчю надходять у кишечник і виводяться з калом або надходять у нирки і виводяться із сечею.

Метаболізм також частково здійснюється в нирках, кишечнику, легенях і т.д.

В рез-ті метаболізму можуть утворюватися:

1. менш токсичні метаболіти, ніж нативні речовини

новокаїн пара-амінобензойна к-та




диетиламіноетанол

2. більш токсичні, ніж вихідні речовини

метанол формальдегід



3. летальний синтез


фтороцтова кислота (не токсична) фторлимонна кислота (яд)




4. метаболіти активні у фармакологічному відношенні (більш, ніж нативні речовини)

фенацетин парацетамол


Класифікація за спрямованістю і результатами метаболічних процесів:

Фази метаболізму чужорідних речовин
I фаза метаболізму полягає в специфічній зміні молекул лікарських речовин з утворенням нових функціональних груп, які і підвищують спорідненість метаболітів з водою (тобто їх гідрофільність).

До I фази метаболізму можна віднести наступні біохімічні механізми:

Окислення протікає за основними напрямками, враховуючи хімічні властивості нативних речовин:

а) спиртів і альдегідів

до альдегідів і кетонів
до карбонових кислот

Ці процеси протікають в печінці, нирках, легенях. Окислення спиртів протікає під впливом алкогольдегідрогеназ, для СН3ОН існують специфічні ферменти - каталази.




б) гідрокснлювання ароматичних і циклічних речовин по кільцю - оксидази.




бензол фенол бензойна к-та діоксибензойна к-та

циклогексанол циклогексан

в) гідроксилювання за радикалами ароматичних речовин:

толуол бензиловий спирт бензойна к-та

г)гідроксилювання за аміногрупою ароматичних речовин:

анілін нітробензол




д) окислення по N-; S-.

сульфоксид сульфон


Відновлення - під впливом редуктаз.

Основні напрямки зворотні процесам окислення:




нитробензол анилин




Гідроліз характерний для складних ефірів:




атропін тропін тропінова кислота
Дезалкілювання - відщеплення алкільних груп, може проходити в різних напрямках, однак, легше відщепляються групи, зв'язані з атомами N, S, 0.

N - дезалкілювання і О – дезалкілювання






кодеїн морфін
норморфін

б) дезалкілювання




в)дезамінування – відщеплення NН2

кетон


г)десульфування – відщеплення сульфуру (S) і заміна атомом оксигену (О)




тіобарбітал барбітал
II фаза метаболізму_полягає в утворенні, тобто біосинтезі, ендогенних сполук – кон’югатів, більш полярних і добре розчинних у воді і які добре виводяться із сечею, менш токсичних, ніж інші метаболіти. Тому саме II фаза метаболізму є власною фазою детоксикації:

а) в реакцію кон'югації вступають:




. глюкуронова кислота (утворюються глюкуроніди в печінці, нирках, шкірі, кишечнику)

Залишаються вільними полярні групи - ОН, -СООН. Утворюються глюкуроніди за спиртовими, аміно, карбоксильними групами




сульфати - характерні для фенолів, спиртів з утворенням складних ефірів



гліцин (NН2-СН2-СООН) - амінокислота, взаємодіє з ароматичними кислотами



бензойна кислота гіпурова кислота



саліцилова к-та саліциурова к-та


б) реакції алкілювання (метилувания)

N -; S -; О — метилування

Характерні для амінів, фенолів, тіолов.


Тіофенол Метилтіофенол


в) ацетилювання - основний шлях метаболізму ароматичних амінів, амінокислот

Анілін Ацетанілін

Якщо в молекулі нативної речовини є кілька функціональних груп, то йдуть одночасно процеси метаболізму I і II фази.

Вплив різних факторів на метаболізм лікарських речовин.

На метаболізм лікарських речовин впливають різні фактори:

• хімічна взаємодія між лікарськими речовинами,

• вплив алкоголю, тютюну, пестицидів;

інгібітори й індуктори ферментів;

• харчування, вік;

• наявність патологічних станів.
План хіміко-токсикологічного аналізу об'єктів.

Проведення хіміко-токсикологічного аналізу починають з ознайомлення з матеріалами справи і складання плану дослідження. План аналізу залежить від питань, що ставить слідство, від наявності документів (обставини справи, акт судово-медичного дослідження, історія хвороби).



План хіміко-токсикологічного аналізу об'єктів включає наступні етапи:

зовнішній вигляд об'єкту;

характер об'єкту (склад і властивості речовини - рідина, порошок, аморфна речовина);

запах (бензойний альдегід і синильна кислота мають запах гіркого мигдалю);

властивості біологічного матеріалу - при наявності ознак гниття запах аміаку і сірководню буде маскувати запах отрути;

наявність кольору - вміст шлунку синьо-зеленого кольору припускає наявність солей міді; жовтого - солей хрому, азотної кислоти;

визначення рН-середовища:

• рн=2,0 - наявність мінеральних і органічних кислот;

• рн 4-6 - слабкі органічні кислоти і солі важких металів;

• рН - 8 аміак, луги, солі лужних металів і вугільної кислоти, що встановлюється після додавання ВаС1 і фенолфталеїну.



ЛІТЕРАТУРА

  1. Крамаренко В.Ф. Токсикологическая химия. К., "Вища школа", 1989.

  2. Крамаренко В.Ф. Химико-токсикологический анализ (практикум). К:, "Вища школа", 1982.

  3. Крамаренко В.Ф., Туркевич Б.М. Анализ ядохимикатов. М., "Хи­мия", 1975.

  4. Лужников Е.А., Костомарова В.Л. Острьые отравления. М., "Медицина", 1989.

  5. .Альберт А. Избирательная токсичность. М.: Мир, 1989, т. 1,2.

  6. .Байерман К. Определение следовнх количеств органических веществ. М.: Мир, 1987, 462 с.

  7. .Под ред. Бережного Р.В. с соавт. Руководство по судебно-медицинской экспертизе отравлений. М., "Медицина", 1981.

  8. .Голиков С.Н., Саноцкий И.В., Тиунов Л.А. Общие механизмы токсического действия. М.: "Медицина", 1986, 280 с,

  9. .Под ред. Громова А.П. и Капустина А.В. Судебно-медицинское исследование трупа. М., "Медицина", 1991, 318 с.


2.2.2. Методична розробка для викладача фармацевтичного факультету для проведення практичних занять з токсикологічної хімії
1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка