Ризики техногенних катастроф, спричинені зростанням терористичної загрози Єрмолаєв А. В., директор Інституту стратегічних досліджень «Нова Україна»



Скачати 73.37 Kb.
Дата конвертації01.05.2016
Розмір73.37 Kb.
Ризики техногенних катастроф,

спричинені зростанням терористичної загрози

Єрмолаєв А.В., директор Інституту стратегічних досліджень «Нова Україна»

Потапенко В.Г. к.г.н., Інститут стратегічних досліджень «Нова Україна»

Яковлєв Є.О. д.т.н., Інститут телекомунікації та інформаційного простору НАН України

Кондратов С.І. Національний інститут стратегічних досліджень

Сьогоднішні кризові процеси в Україні супроводжуються радикалізацією політичної боротьби, в результаті якої відбуваються захоплення, в т.ч. із застосуванням зброї, урядових і державних установ, об'єктів, що належать збройним силам і правоохоронним органам України, важливих інфраструктурних об'єктів, інших установ, підприємств і компаній.

У результаті таких дій значно підвищується загроза втрати управління певними системами і об'єктами, вихід з ладу яких може призвести до надзвичайних ситуацій комплексного характеру з важкими наслідками. Крім того, подальше поглиблення кризи, в т.ч. внаслідок іноземного втручання в Україну, значною мірою підвищує рівень терористичних загроз для зазначених систем і об'єктів.

Значне загострення політичної обстановки в східних і південних регіонах України у випадку подальшої ескалації має своїм наслідком зростання загроз екологічній безпеці держави, в т.ч. внаслідок порушення технологічного режиму численних потенційно небезпечних об’єктів (ПНО).

Успадкований від колишнього СРСР комплекс гірничодобувних, хімічних, енергетичних та інших об’єктів із значною кількістю промислово-міських агломерацій (до 70% від загальної кількості населення), у теперішній ситуації зумовлює суттєве зростання ризиків виникнення техногенних екологічних катастроф з масштабними транскордонними наслідками через загрозу воєнних дій в місцях дислокації ПНО. Найбільшу загрозу серед них можуть представляти АЕС, шахти та кар’єри, греблі великих водосховищ, підприємства хімічної промисловості та полігони токсичних відходів.

В Україні більше 5700 ПНО (23% від загальної кількості) зосереджено на території Донецької, Луганської та Харківської областей за просторової щільності в 3 рази вище середньої. При цьому переважаюча частина з них є об’єктами критичної інфраструктури та експлуатується за умов наднормативної зношеності (до 70%), небезпечного зниження міцності порід підґрунтя внаслідок підтоплення, впливу корозії на конструктивні елементи нафто- і газопроводів, мостів, підземних комунікацій тощо.

До потенційно-небезпечних об’єктів південно-східного регіону України можна віднести греблі Запорізької та Каховської ГЕС, Запорізьку та Південноукраїнську АЕС, канали: Північнокримський та Дніпро–Донбас, сховища ядерних відходів поблизу міст Павлоград, Жовті Води, Дніпродзержинськ, численні підприємства хімічної, металургійної галузі.

У гірничовидобувних районах Донбасу при перебоях з постачанням електроенергії існує ризик несанкціонованої зупинки водовідливу шахт та кар’єрів та виникає загроза катастрофічного підтоплення та затоплення прилеглих міст та селищ, непрогнозованого руху вибухонебезпечних і токсичних газів (метан, радон) до промислової і житлової забудови, забруднення підземних та поверхневих джерел водопостачання.

Тому одним із пріоритетів забезпечення національної безпеки і оборони є відстеження інженерно-будівельної безпеки ПНО, удосконалення системи моніторингу та оцінки їх еколого-техногенного стану для попередження надзвичайних ситуацій.

Ситуація може суттєво ускладнитися через незадовільні екологічні та економічні показники видобутку та переробки мінерально-сировинних ресурсів, зокрема використання шахт і кар’єрів які вже досягли критичних глибин більше 1 км та використання застарілого та низько-ефективного устаткування.

В сучасних умовах загострення кризи в Україні суттєво зростає кількість територій і промислово-міських агломерацій, де негативний стан економічної ситуації в сукупності з руйнуванням будівель у гірничовидобувних районах Донбасу, Кривбасу, небезпечним забрудненням приземної атмосфери, питної води може призвести до втрати перспектив сталого розвитку, суттєвого зменшення зайнятості населення і зростання соціальної напруженості в суспільстві.

Важливим чинником ризику техногенного ризику є потенційна загроза руйнації камери для підземних ядерних вибухів розташованих на шахті Юнком (м,Донецьк), що може призвести до забруднення радіонуклідами ґрунтових вод.

Можливість руйнації гребель сховищ токсичних відходів призводить до потенційної можливості надходження токсичних відходів в басейни річок Сіверський Донець та Кальміус.

Треба відзначити, що в ряді регіонів держави, включаючи Донбас, Закарпаття, території підтоплення земель у південних областях України внаслідок низької ефективності адміністративних та природоохоронних заходів за умови недостатнього фінансування вже відбуваються процеси спустелення земель і виникнення екологічних біженців.

Ці загрози у теперішній момент слід розглядати як реальні, що підтверджують події, що відбуваються, насамперед, у східних і південно-східних регіонах України.

Така оцінка випливає із:



  • високого ступеню радикалізації політичних процесів;

  • невдалих спроб подолання розколу між різними частинами України і, як наслідок, збільшення ймовірності спроб силового способу виходу із кризи;

  • наявності великої кількості стрілецької та іншої зброї у незаконному обігу;

  • створення численних озброєних формувань поза рамками чинного законодавства;

  • іноземного втручання у внутрішньополітичну кризу в Україні.

На основі загальних міркувань, розглядаючи сьогоднішні ризики, пов'язані із несанкціонованими (у крайньому їх прояві – терористичними) діями по відношенню до ядерних та інших радіаційно-небезпечних об'єктів та матеріалів, їх можна оцінити, як достатньо високі. Захоплення згаданих вище об’єктів та матеріалів може бути використано для шантажу, тобто для висування тих чи інших політичних вимог до політичного керівництва держави у супроводі погроз вчинення актів ядерного або радіаційного тероризму (наприклад, підриву так званої «брудної бомби») у разі невиконання умов терористів.

Необхідно враховувати, що серед експертів з питань тероризму існує достатньо раціональна точка зору, яка полягає у тому, що ймовірність реалізації терористичних загроз з використанням установок та матеріалів, які можуть призвести до серйозного забруднення або зараження територій, на підтримку населення яких розраховують терористи, є невеликою. Адже наслідки таких терористичних актів можуть бути катастрофічними не тільки для зазначених територій, але й мати транскордонний і, навіть, глобальний характер, внаслідок чого терористи втратять будь-яку підтримку населення, а їхні дії будуть вкрай негативно оцінені світовою спільнотою. Іншою логікою користуються терористичні організації, які сповідують апокаліптичні погляди, тобто віру в можливість очищення світу через апокаліпсис, який вони намагаються наблизити своїми діями, наприклад члени релігійного культу «Аум-Сінрікьо» (Японія).

Разом з тим, було б невірно повністю ігнорувати небезпеку реалізації таких сценаріїв у зв'язку з тим, що у теперішніх умовах формування тих чи інших збройних підрозділів здійснюється значною мірою стихійно, без належної перевірки психологічного стану людей, які отримують зброю, що може призвести до психологічних зривів у екстремальних умовах і мати катастрофічні наслідки.

Незважаючи на викладені вище застереження і виходячи з того, що підрозділи Національної гвардії (колишні Внутрішні війська) МВС України, які охороняють ядерні та інші небезпечні об’єкти достатньо добре оснащені та треновані, регулярно беруть участь у спільних навчаннях з іншими суб’єктами боротьби з тероризмом, а системи фізичного захисту ядерних установок і ядерних матеріалів у цілому відповідають сучасним вимогам і стандартам, на нашу думку, для на ядерних об’єктів ймовірність терористичних атак є суттєво нижчою у порівнянні з об’єктами місцевої влади та місцевих правоохоронних органів і спецслужб.

Що стосується оцінки терористичних та диверсійних загроз конкретним АЕС на території України, то, звичайно, найбільшу увагу слід приділити стану фізичної ядерної безпеки (або ядерній захищеності) на Запорозькій та Південноукраїнській атомних електростанцій, і не тому, що там існують якісь проблеми, а тому, що ці АЕС знаходяться у відносній близькості до «проблемних» регіонів.

Звичайно, це все враховується у заходах, які вживаються відповідними підрозділами Міненерговугілля, Головного управління Національної гвардії МВС, СБУ та ДП «НАЕК «Енергоатом». Очевидно, що необхідно значно підвищити роль держави у захисті АЕС, оскільки теперішня криза в Україні значно розширила спектр загроз ядерним матеріалам і ядерним установкам у порівнянні із попередніми роками.

В результаті анексії Криму з’явилася проблема навколо ядерних установок Севастопольського національного університету ядерної енергії та промисловості (СНУЯЕтаП). За офіційним повідомленням Держатомрегулювання України від 8 квітня з посиланням на керівництво СНУЯЕП, дослідницький ядерний реактор ДР-100 знаходиться у режимі «холодної зупинки», його система фізичного захисту «функціонує в повному обсязі, відповідно до вимог Державної системи фізичного захисту ядерних установок та інших об‘єктів у сфері використання ядерної енергії України».

Після анексії Криму Україна втратила можливості для виконання своїх міжнародних зобов'язань стосовно ядерних матеріалів та ядерних установок СНУЯЕтаП. З втратою контролю над ядерними матеріалами та ядерними установками СНУЯЕтаП, Україна не може нести жодної відповідальності за їхню безпеку.



Разом з тим, Україна, як і переважна більшість членів світової спільноти, не визнає анексії Криму, і це створює серйозну правову колізію, насамперед для МАГАТЕ і Росії. Дійсно, з одного боку, одним з основних напрямів діяльності агентства, разом зі сприянням мирному використанню ядерної енергії, є встановлення норм ядерної безпеки, застосування їх у своїй роботі та передбачений угодами контроль за їх виконанням, і, таким чином, МАГАТЕ має співпрацювати з РФ. Але, згідно з позицією українського уряду, така співпраця означатиме легітимізацію анексії Криму. Тому МАГАТЕ змушено було заявити про продовження ним своєї діяльності щодо гарантій «відповідно до Статуту МАГАТЕ та міжнародного права».

Висновки:



  1. На території України, зокрема південно-східного регіону, існують тисячі потенційно-небезпечних об’єктів, які, навіть за умов порушення режиму утримання, або тимчасового припинення енергопостачання, можуть спричинити техногенну катастрофу міжнародного рівня.

  2. Внутрішньо– та зовнішньополітична криза, поширення вогнепальної зброї та створення і активізація неконтрольованих парамілітарних угрупувань в Україні різко підвищила загрози терористичних та інших злочинних дій по відношенню до потенційно-небезпечних об’єктів. Напади на потенційно-небезпечні об’єкти можуть бути вчинені, перш за все, з метою політичного шантажу.

  3. Зважаючи на серйозні успіхи України стосовно підвищення рівня фізичної ядерної безпеки, а також на те, що акт ядерного тероризму мав би катастрофічні наслідки не тільки для певного регіону, а й для усього світу, ймовірність таких терактів можна вважати нижчою ніж ймовірність техногенних аварій на інших потенційно-небезпечних об’єктах, таких як греблі ГЕС, сховища токсичних відходів, шахти та кар’єри, які також можуть привести до катастрофічних наслідків міжнародного масштабу, головним чином з причини недостатньої загальної поінформованості про такі загрози.

  4. Звертаємо увагу керівників держав ЄС, РФ, міжнародних організацій на необхідність забезпечення техногенної безпеки потенційно-небезпечних об’єктів, зокрема АЕС, на території України, що є найбільш актуальним для південно-східного регіону в умовах зростання терористичної загрози.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка