Рішенням вченої ради комунального закладу «Кіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського»



Сторінка3/5
Дата конвертації11.04.2016
Розмір0.74 Mb.
1   2   3   4   5

Безкоштовні сервіси ведення блогів простіші та легші для сприйняття, але для якісної реалізації всіх можливостей регіональних освітніх блогосфер навчальним закладам краще використовувати автономні блог-платформи, які працюють на особистому веб-просторі авторів блогу. Такий варіант вимагає від автора (або авторів) певних фінансових витрат (оплата хостингу та реєстрація домену) і знань, але й надає безліч переваг перед безкоштовними блогохостингами. Учитель, після нескладної інсталяції «двигунця» автономної блог-платформи, отримує в своє розпорядження сучасний, потужний веб-інструмент, який дозволяє:



  • оперативно отримувати та публікувати інформацію;

  • демонструвати цифрові навчальні об'єкти;

  • обговорювати свою педагогічну діяльність з колегами;

  • спільно використовувати цифрові об'єкти;

  • ділитися своїми колекціями файлів;

  • та інше.

Розглянемо порівняльну характеристику послуг безкоштовних блогохостингів та автономних блог-платформ.

Таблиця 2



Порівняльна характеристика послуг блогохостингів та автономних блог-платформ





Безкоштовні

блогохостинги

Автономні блог-платформи

Власник блогу

Блогосервіс

Автор блогу

Формат даних

Залежить від можливостей сервісу

Будь-які формати: аудіо, відео-, фотодокументи тощо

Дизайн

Як правило, пропонується обрати готовий шаблон дизайну блогу

Можна створити власний або використати готовий шаблон

Обсяг матеріалів

Існують обмеження обсягу збережених даних

Обмежень немає

Розміщення рекламних матеріалів

Наявність на сторінках блогу сторонньої реклами, додати свою рекламу не завжди дозволено


Будь-які варіанти оптимізації та розкрутки ресурсу, публікація будь-яких рекламних матеріалів

Додаткові можливості

Функціонал блогу обмежено предустановленими гаджетами та відметами

Підтримують сторонні плагіни та компоненти, розширюючи функціонал блогу

Отже, переваги автономних блог-платформ перед безкоштовними сервісами ведення блогів очевидні. Слід зауважити, що на тему створення блогів на основі скриптів автономних блог-платформ в Інтернеті дуже багато різнопланової інформації, однак при цьому пошук необхідного програмного забезпечення для запуску систем керування контентом (як показало дослідження) є дуже непростим завданням. Після детального аналізу існуючих нині систем керування контентом, розглянемо найбільш оптимальні та популярні, які можуть бути використані вчителями-предметниками для створення свого власного блогу чи сайта та подальшої реалізації вищезазначених перспектив:



  • Wordpress (Адреса веб-сайту спільноти - http://wordpress.org )

wordpress_scrin

Рис. 4 Скріншот веб-сайту спільноти - http://wordpress.org

Wordpress – це найбільш відомий і дуже популярний «двигунець» для блогів. Його встановлення відбувається за допомогою простого, автоматичного інсталятора. На веб – сайті спільноти розробників користувачам доступні для завантаження тисячі різних тем оформлення, плагінів, компонентів та інших додатків, які постійно оновлюються, що робить можливості цього «двигунця» практично нескінченними. Наявна українська локалізація фронтальної частини блогу та адміністративної панелі керування. Існує також версія системи Wordpress MU, яка дозволяє створити безліч блогів, що працюють на основі одного коду та однієї бази даних, але підтримують свої налаштування для кожного окремого блогу. Ідеальний варіант для створення мережі блогів для вчителів навчального закладу.


  • Movable Type (Адреса веб-сайту спільноти - http://www.movabletype.org )

movabletype_scrin

Рис.5 Скріншот веб-сайту спільноти http://www.movabletype.org

Movable Type – один з найкращих варіантів реалізації мережевої спільноти блогів цілого регіону. Система дозволяє швидко створити будь-яку кількість блогів. Після інсталяції та налаштування системи користувач отримує одразу цілу мережу блогів. Платформа Movable Type – найкращий вибір для управлінь освіти, коли треба створити блоги кожному учаснику віртуальної спільноти, навіть без їх участі, а потім кожен буде наповнювати свій блог контентом. Також платформа здатна витримувати велику кількість трафіку. Один з найкращих варіантів для реалізації регіональної освітньої блогосфери.


  • Drupal (Адреса веб-сайту спільноти - http://drupal.org )

drupal_scrin

Рис.6 Скріншот веб-сайту спільноти http://drupal.org

Drupal – вдала блог-платформа для створення блог спільнот. На основі програмного коду платформи можна створити один блог, сайт або навіть більше ста блогів. Платформа дуже універсальна, тому це навіть не «двигунець» для блогу, а ком’юніті-програма. За допомогою широкого набору функцій можна реалізувати роботу форуму, файлового менеджера, відслідковувати появу нового контенту, який завантажують користувачі системи. Найкращий варіант для створення та подальшого керування розгалуженої системи блогів та спільнот.


  • В2evolution (Адреса веб-сайту спільноти - http://b2evolution.net )

b2evolution_scrin

Рис. 7 Скріншот веб-сайту спільноти http://b2evolution.net

B2evolution – блог-платформа, яка дозволяє створити як одиничний блог, так і цілу мережу блогів, які будуть керуватися з однієї панелі керування. Завдяки відносно невеликій популярності в порівнянні з іншими автономними блог-платформами код В2evolution добре індексується пошуковими системами. Тому блоги, створені на основі цього коду, дуже швидко потрапляють до перших позицій у рейтингу пошукових систем. Платформа ідеально підійде для блогерів-початківців. Присутня функція статичної обробки, гарний візуальний редактор, нескладна серверна частина програми. Вдалий варіант для створення багатьох блогів з одним адміністратором системи. За наявності в навчальному закладі посади системного адміністратора або лаборанта, який би зміг і надалі обслуговувати систему, один з можливих варіантів.


  • Joomla (Адреса веб-сайту спільноти - http://www.joomla.org )

joomla_scrin

Рис. 8 Скріншот веб-сайту спільноти http://www.joomla.org



Joomla – одна з найбільш популярних систем керування контентом. Безліч нових плагінів та компонентів (понад 500), які постійно з’являються, створюють величезні можливості для користувачів цієї системи. На основі коду Joomla можна створити будь-який Інтернет-ресурс: від звичайного блогу до сучасного повнофункціонального Інтернет-магазину. Завдяки популярності системи на сайті спільноти розробників можна завжди завантажити актуальні оновлення системи, переклади модулів та плагінів, поставити питання на форумі української спільноти користувачів Joomla. На платних хостингах, зазвичай, інсталяція коду Joomla, за бажанням користувача, відбувається автоматично. Тому це найкращий варіант для створення свого авторського вчительського блогу самостійно. Існує також багато інших систем керування контентом, але, як правило, вони платні. Запропоновані вище системи керування контентом працюють на відкритому вихідному коді, тому платити за користування платформою вчителю не потрібно. Отже, для створення регіональної віртуальної учительської спільноти буде досить будь-якої з них.


Онлайновий супровід процесу навчання
Використання електронних засобів навчання дозволяє значно посилити мотивацію учіння, індивідуалізувати і диференціювати навчальний процес, надавати учням можливість самостійного вибору режиму діяльності. Вони забезпечують сприятливі умови для професійного саморозвитку, самореалізації учнів та вчителів і є засобами для здійснення індивідуально-орієнтованого навчання. За наявності в учителя блогу або сайта в учнів з’являються нові можливості для вивчення нового матеріалу, повторення пройденого раніше чи узагальнення та систематизації знань. На сторінках власного Інтернет-ресурсу є можливість он-лайн супроводу предмета у вигляді: електронних комп’ютерних презентацій (кожен слайд яких або фрагмент теоретичного матеріалу теми є наочно й барвисто оформлений; детальне вирішення завдання, фотографії, музичні фрагменти, дикторський текст, відеоматеріали, комп'ютерна анімація), web-уроків (як лекційних, так і практичного спрямування), різних методів комп'ютерного тестування (як одна з форм автоматизованого контролю – процедура, що дозволяє отримати об'єктивну інформацію про знання учнів або може бути використана для самоперевірки), публікація власних електронних дидактичних матеріалів тощо.

Електронні комп'ютерні презентації, на нашу думку, найбільш популярна серед педагогів форма впровадження інформаційних технологій в сферу освіти. Для створення презентацій учителі використовують стандартну програму з пакета Microsoft Office – це програма Microsoft Power Point. Також можна користуватися й іншими, більш складними для застосування програмами. Наприклад, популярна на сьогоднішній день програма – Macromedia Flash. Завдяки сучасним технологіям Web 2.0 ми отримали можливість публікувати й навіть створювати свої презентації в мережі Інтернет на багатьох ресурсах. На малюнку (рис. 9) ми бачимо скріншот онлайнового редактора для створення презентацій на прикладі інструментів пошукової системи Google (www.docs.google.com).



Рис. 9 Скріншот онлайнового
редактора мультимедійних презентацій


Завдяки інструментарію ресурсу є можливість завантажити в мережу готову презентацію або розпочати створювати нову. Вона буде доступна для перегляду з будь-якого комп'ютера (за наявності підключення до мережі Інтернет) для всіх користувачів. Також автор має можливість обмежити доступ для окремої групи користувачів або дозволити навіть переглядати презентацію кожному індивідуально. Електронні комп'ютерні презентації, з нашої точки зору, істотно відрізняються від таких електронних засобів навчання, як електронні підручники. Ми виділяємо два типи структурування навчального матеріалу в них: ієрархічне, яке притаманне саме електронним підручникам, і послідовне, яке більше використовується саме в електронних презентаціях.

Електронна презентація – це можливість подання послідовного, логічно організованого матеріалу до уроку або для самостійного опрацювання. Одним з головних критеріїв визначення матеріалу як послідовно структурованого є присутність навігаційних кнопок на слайдах презентації, яка зазвичай має окремий «титульний \ навігаційний» слайд та містить певну кількість окремих слайдів. Усі слайди повинні містити навігаційні кнопки зв'язку «наступний» і «попередній», а також зв'язок з головним навігаційним слайдом (меню \ зміст), який забезпечує користувачу доступ з будь-якого слайду до змісту. Найпростіший варіант побудови презентації – це лише послідовність слайдів, де зміст і виклад матеріалу створені разом як простий текст (або текст з малюнками). Такий стиль презентації дуже популярний і більшість учителів його успішно використовує.

Але є інші, які насправді можуть розглядатися навіть як еквівалент електронного підручника. Виокремлюємо два спеціальні типи електронних презентацій, які можуть використовуватися як у контексті дистанційної освіти, так і в різних навчальних Web-курсах, створених учителями для учнів: електронні лекція і демонстрація інформаційних матеріалів. Електронна лекція – це послідовність слайдів, яка містить аудіо- та відеоматеріал, графічні об’єкти, текстову інформацію, що змодельована спеціально до конкретної теми для візуального посилення інформації, яку повідомляє лектор. Електронна демонстрація інформаційних матеріалів, на відміну від електронної лекції, може бути розроблена одним або декількома авторами заздалегідь і розташована в мережі на освітніх ресурсах для самостійного ознайомлення з презентованим матеріалом у зручний для користувача час.

Web-уроки – це шлях підтримки як звичайних уроків (коли учні знаходяться у класі), так і віртуальних (коли учні можуть прослухати урок та опрацювати включені матеріали у своєму власному темпі, витрачаючи менше або більше часу на опрацювання, роблячи відповідні примітки, прослухати «віртуального вчителя» ще раз). Гарний варіант для забезпечення «швидкої копії» реального уроку для учнів, які через поважні причини були відсутні у класі під час реального уроку.

Однією з форм автоматизованого контролю є комп'ютерне тестування –

метод, завдяки якому вчитель може отримати об'єктивну, оперативну, достовірну інформацію про знання учнів, засвоєні ними в процесі навчання, про їх готовність до сприйняття нового матеріалу, а вони мають можливість самоперевірки.

Воно має низку переваг:



    • забезпечення стандартизації;

    • індивідуальність процедури контролю;

    • підвищення об'єктивності контролю і виключення суб'єктивних факторів (втома викладача і його емоційність або поганий настрій, відсутність (брак) часу для особистого спілкування з викладачем та ін);

    • оперативність статистичної обробки результатів контролю;

    • доступність повної інформації про результати контролю для учня;

    • можливість для вчителя швидко перевірити знання у великої кількості учнів з різних тем;

    • звільнення викладача від виконання повторюваної трудомісткої і рутинної роботи з організації масового контролю, вивільнення часу для творчого вдосконалення різних аспектів його професійної діяльності;

    • забезпечення всебічної та повної перевірки;

    • можливість навчальної самоперевірки, засвоєння матеріалу в тому режимі роботи, в якому йому зручно (мережевий режим доступу до контролюючих систем і вимірювальних матеріалів);

    • доступність і рівноправність усіх учасників процедури тестування.

Система комп'ютерного тестування передбачає наявність як мінімум двох компонентів:

    • програмної системи, що здійснює функції організації тестування та перевірки результатів;

    • електронної бази тестових завдань, які зберігаються у форматі, що задається програмною системою.

У даний час розроблено безліч електронних засобів навчання, в яких реалізовані функції, компоненти та переваги комп'ютерного тестування, описані вище. Деякі з них є досить потужними і призначені лише для комп'ютерного тестування з великим набором додаткових функцій:

    • підтримка різних типів тестових завдань;

    • формування журналу результатів;

    • можливість налаштування параметрів тестування.

Однак аналіз наукових джерел дає підстави для висновку, що сьогодні не існує єдиної концепції, яка визначала б правила складання тестових завдань, вимоги до їх кількості тощо.

Під електронними дидактичними матеріали ми розуміємо: спеціально розроблені документи, які створювалися для підтримки навчально-виховного процесу за допомогою відповідних прикладних програм загального призначення, соціальних сервісів Веб 2.0, мережевих навчальних середовищ тощо і побудовані відповідно до змісту навчальних тем із урахуванням методики викладання предмета. Вони можуть бути використані вчителем на локальній машині (вчительський комп’ютер, ноутбук), у локальній мережі (мережа комп’ютерів, з’єднаних між собою без виходу в Інтернет) та у мережі Інтернет. Платформою для публікації своїх електронних дидактичних матеріалів у мережі є: вчительські блоги, сайти, Інтернет-сторінки, віртуальні спільноти, тематичні форуми тощо. Упровадження, розробка та подальше використання електронних дидактичних матеріалів допомагає вчителю:



  • індивідуалізувати, диференціювати та інтенсифікувати процес навчання (оптимальність поєднання індивідуальної, групової, колективної роботи навчання на уроці);

  • посилити мотивацію навчання за рахунок використання різних видів діяльності та джерел інформації (комп'ютер не є новинкою на уроках інформатики, але є новим засобом на уроках інших предметів);

  • формувати уміння орієнтуватися в проблемі й шукати шляхи її вирішення (комп'ютерне дослідження та моделювання);

  • змінити характер пізнавальної діяльності учнів (підтримка особистих намагань учнів сформувати власний стиль навчальної роботи);

  • діагностувати помилки та оцінки результатів;

  • здійснювати контроль із зворотним зв'язком за наслідками діяльності учня;

  • візуалізувати навчальну інформацію;

  • моделювати та імітувати об'єкти, що вивчаються або досліджуються (комп'ютер може не тільки створити модель, а й дозволяє змінити умови демонстрування, відтворивши інформацію з оптимальним темпом її сприймання учнем);

  • забезпечити доступ до мережі інформації (доступ до Інтернету, електронних довідників і т. д.);

  • формувати інформаційну компетенцію вчителя та учнів.

Для створення найпростіших електронних дидактичних матеріалів учителю достатньо скористатися такими популярними засобами, як текстові редактори (наприклад Microsoft Word), графічні редактори (наприклад Paint), електронними таблицями (наприклад Microsoft Excel) і т. д. Електронні дидактичні матеріали можна використовувати на екрані комп'ютера, великому екрані або на інтерактивному екрані мультимедійної дошки (електронні) чи в роздрукованому вигляді на папері (друковані). Перший варіант передбачає наявність певних навичок роботи користувачів та розробників дидактичних матеріалів з комп'ютером, а також наявність відповідної техніки. Другий варіант, навпаки, повністю виключає необхідність використання комп'ютерної техніки на уроці, роздруковані дидактичні матеріали, за потреби, учитель може використовувати абсолютно на всіх уроках.

Основні групи електронних засобів навчання
Аналіз сучасних тенденцій розробки, впровадження та подальшого застосування існуючих електронних засобів навчання дозволив нам об'єднати їх в такі основні групи:

  • сервіси пошукових систем та каталогів (пошукові системи в мережі Internet, електронні каталоги бібліотек, інформаційно-пошукові системи внутрішніх тематичних ресурсів, соціальні пошукові системи на основі технологій Веб 2.0);

  • електронні навчальні системи (автоматизовані системи керування навчальним контентом (від англ. Content Management System), системи електронного навчання (від англ. Electronic Learning (E-Learning), які реалізовані за допомогою сучасних інформаційних, інтерактивних технологій, для забезпечення: самостійної роботи користувачів з електронними матеріалами (створення, публікації, редагування інформації), дистанційного навчання з можливістю отримання консультацій, порад, оцінок у віддаленого (територіально) тьютора (вчителя), організації дистанційної взаємодії учасників мережевих спільнот (спілкування, обмін досвідом, спільне використання файлових архівів);

  • електронні системи контролю (конструктори тестових завдань, централізовані банки готових тестів, моніторинг якості знань, електронні журнали, щоденники, звіти);

  • предметно-орієнтовані програмні середовища (електронні засоби навчання, які здійснюють моделювання досліджувальних процесів, об'єктів і явищ з реалізованою можливістю проведення віртуальних уроків: мікросвіти, моделюючі програми,  навчально-розрахункові програми, навчальні пакети, педагогічні програмні засоби, електронні засоби навчального призначення);

  • електронні засоби технологій мультимедіа (мультимедійні презентації, навчальні системи віртуальної реальності, віртуальні лабораторії, комп'ютерні імітації, дидактичні і розвиваючі ігри);

  • прикладні програми підтримки навчального діалогу (редактори текстові, графічні, електронних таблиць тощо);

  • електронні засоби Інтернет-комунікацій (електронна пошта, вебінари, комп’ютерні телеконференції, засоби Internet-спілкування і т.п.).



Інформаційно-комунікаційні технології

у системі післядипломної педагогічної освіти
Реформування системи освіти вимагає модернізації навчального процесу, пошуку ефективних форм і нових методів роботи. Система післядипломної педагогічної освіти, яка склалася в нашій країні – це своєрідний результат історичного розвитку як освіти в Україні, так і самої держави взагалі.

Актуальні на часі проблеми розвитку системи післядипломної педагогічної освіти були предметом досліджень ряду видатних вітчизняних науковців, зокрема таких як: С. Крисюк, Е. Днєпров, Л. Березівська, Г. Михалевська, О. Гагаріна, О. Джуринський, Л. Юрчук,  М. Левківський, В. Майборода та інші.

Нові Державні освітні стандарти орієнтують навчальні заклади на якісні параметри організації навчального процесу. В умовах сучасної модернізації освіти особливого значення набуває проблема професійної підготовки педагогічних кадрів, конкурентоспроможних на ринку праці, компетентних, вільно вододіючих сучасними технологіями навчання. У цьому зв'язку необхідно визначити концептуальні підходи до професійного розвитку вчителів, здійснити пошук ефективних технологій формування їх професіоналізму. Використання інформаційно-комунікаційних технологій у навчально-виховному процесі освітніх закладів, формування інформаційної культури сучасного педагога, проблеми підготовки вчителів до застосування нових електронних засобів навчання – усе це обумовлено потребами розвитку освіти в Україні та є актуальними завданнями сьогодення. Фахівці в галузі шкільної інформатики ще наприкінці 80-х років ХХ ст. прийшли до розуміння необхідності формування поняття «інформаційна культура». У цей період відстежуються дві головні мети впровадження комп'ютерів у навчальний процесстратегічна та тактична:


  • стратегічна мета полягала у формуванні світогляду особистості, розвитку мислення і способів пізнання світу;

  • тактична мета передбачала набуття практичних умінь і навичок, професійну орієнтацію та підготовку.

1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка