Реферат «Насильницькі злочини, що вчиняються працівниками органів внутрішніх справ України: кримінологічна характеристика, детермінація та попередження»



Скачати 168.07 Kb.
Дата конвертації11.04.2016
Розмір168.07 Kb.


Кримський юридичний інститут Одеського державного університету внутрішніх справ


Реферат


«Насильницькі злочини, що вчиняються працівниками органів внутрішніх справ України: кримінологічна характеристика, детермінація та попередження»

Ігнатов Олександр Миколайович

Кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінального права та кримінології Кримського юридичного інституту Одеського державного університету внутрішніх справ

Українська держава головним своїм пріоритетом, найвищою соціальною цінністю визнала людину, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпеку. Важлива роль у захисті людини, її прав та свобод від протиправних і, щонайперше, насильницьких посягань належить органам внутрішніх справ.

Саме тому вчинення злочинів особами, на яких покладено функції забезпечення безпеки та захисту інших людей, не лише підривають засади правової держави, перешкоджають побудові громадянського суспільства, завдають істотної шкоди авторитету державної влади, перешкоджають нормальному функціонуванню органів влади та управління, погіршують імідж правоохоронних органів, але й сприяють деформації правосвідомості громадян, морально розбещують суспільство, привчаючи його до думки, що несправедливість і насильство з боку влади цілком припустимі й природні; виступають вагомим каталізатором правового нігілізму в суспільстві, що вкрай негативно позначається на ефективності діяльності щодо мінімізації рівня злочинності. Злочинність працівників органів внутрішніх справ не тільки збільшує загальну кількість злочинів, вчинених у країні, але і детермінує вчинення злочинів іншими громадянами (у тому числі і потерпілими від злочинних зазіхань). Особливо це стосується вчинення працівниками ОВС насильницьких злочинів, що посягають на найвищу соціальну цінність – людину, її життя і здоров’я, а також на невід’ємні права та свободи.

Однак, незважаючи на виключну суспільну небезпеку насильницьких злочинів, що вчиняються працівниками ОВС, ця проблема ще не була предметом окремого комплексного дослідження. Отже, необхідність глибокого цілеспрямованого комплексного дослідження насильницьких злочинів, що вчиняються представниками стійкої, соціально-корпоративної, відособленої групи осіб – працівниками органів внутрішніх справ – з метою пошуку найбільш ефективних заходів попередження набуває сьогодні особливої актуальності.



Мета роботи полягає у комплексному дослідженні насильницьких злочинів, що вчиняються працівниками ОВС, проведеному на базі основних положень теорії кримінології з урахуванням сучасних тенденцій у соціально-економічній, соціально-правовій, політичній та інших сферах життя суспільства.

Реалізація поставленої мети зумовила необхідність вирішення таких основних завдань:

1) уточнити понятійно-категоріальний апарат: а) конкретизувати поняття „насильство”; б) з’ясувати кримінологічний зміст поняття “насильницькі злочини, що вчиняються працівниками органів внутрішніх справ”;

2) дати загальну кримінологічну характеристику насильницьких злочинів, що вчиняються працівниками ОВС;

3) розробити кримінологічну класифікацію таких злочинів, включаючи виокремлення основних видів злочинів залежно від сфери суспільних відносин, у якій працівником ОВС вчиняється злочин та встановити кількісно-якісні характеристики кожного виду;

4) оцінити рівень та встановити основні детермінанти латентності насильницьких злочинів, що вчиняються працівниками ОВС;

5) визначити специфічні риси особистості колишніх працівників ОВС, засуджених за вчинення насильницьких злочинів (зокрема соціально-демографічні та морально-психологічні риси); виробити класифікацію злочинців-працівників ОВС за мотивами вчинення насильницьких злочинів;

6) встановити та проаналізувати комплекс загальних криміногенних факторів детермінації насильницьких злочинів, що вчиняються працівниками ОВС, а також факторів детермінації насильницьких злочинів кожного окремого виду для визначення основних напрямків превенції;

7) визначити та обґрунтувати основні заходи попередження насильницьких злочинів, що вчиняються працівниками ОВС, − як загальні, так і заходи попередження кожного окремого виду злочинів залежно від сфери суспільних відносин, у якій працівником ОВС вчиняється злочин.

Необхідність всебічного аналізу і встановлення кримінологічної характеристики насильницьких злочинів, що вчиняються працівниками ОВС України, їх детермінант, особистості злочинця, а також вироблення системи заходів, спрямованих на підвищення ефективності існуючих форм і методів попередження цих злочинів та, одночасно, складність реалізації поставленої мети (пов’язана, перш за все, з масштабністю та багатогранністю предмета дослідження) зумовили об’єднання низки наукових праць (20 наукових статей) у цикл, який завершується монографією за темою дослідження.



Наукова новизна. Даний цикл наукових праць є першим в державі спеціальним комплексним дослідженням насильницьких злочинів, що вчиняються працівниками ОВС, проведеним з урахуванням сучасних тенденцій у соціально-економічній, соціально-правовій, політичній та інших сферах життя суспільства.

Внаслідок проведеного дослідження сформульовано і обґрунтовано низку наукових положень, висновків та пропозицій, які розкривають сутність кримінологічної характеристики насильницьких злочинів, що вчиняються працівниками ОВС України, їх детермінації, особистості злочинця; вироблено систему заходів, спрямованих на підвищення ефективності існуючих форм і методів попередження цих злочинів. Подано практично відсутні у науковому обігу дані щодо сучасного стану насильницької злочинності працівників ОВС України

На підставі проведеного дослідження сформульовано нові наукові положення.

1. Дістало подальшого розвитку та вдосконалення поняття „насильство”, поняття „використання службового становища працівником органів внутрішніх справ”, визначення поняття „насильницькі злочини, що вчиняються працівниками органів внутрішніх справ”.

З огляду на відсутність єдиного наукового підходу до поняття насильства та його нормативно-правового визначення, пропонується визначати насильство як енергетичний вплив на органи і тканини організму людини, їх фізіологічні функції шляхом використання матеріальних факторів зовнішнього середовища (механічних, фізичних, хімічних і біологічних) та/або тиск на її психіку шляхом інформаційного впливу, що вчиняється всупереч або поза її волею, здатний заподіяти смерть, фізичну або психічну травму, а також обмежити свободу волевиявлення або дій людини.

Під використанням працівником ОВС службового становища (в рамках кримінологічного підходу) слід розуміти використання ним: 1) будь-яких фактичних можливостей, що випливають з повноважень, властивих працівнику ОВС у зв'язку із займаною посадою; 2) атрибутів працівника ОВС; 3) спеціальних засобів і вогнепальної зброї; 4) відповідних знань і навичок, якими володіє працівник ОВС у зв’язку з службовою діяльністю.

Під насильницькими злочинами працівників ОВС слід розуміти умисні кримінально-карані діяння, які вчиняються працівниками ОВС з використанням службового становища, шляхом фізичного або психічного насильства, здатні заподіяти смерть, фізичну або психічну травму, а також обмежити свободу волевиявлення або дій людини.

2. Уперше запропоновано та обґрунтовано положення, що насильницькі злочини, що вчиняються працівниками ОВС, є не поодинокими випадками, а частиною злочинності як негативного соціального явища з властивою йому певною сталістю.

Стала пропорційність злочинних діянь вказує на системний характер таких злочинів. Порівняльний аналіз тенденцій розвитку загальної злочинності та злочинності працівників ОВС дозволяє зробити висновок, що між рівнем загальної злочинності й станом законності в ОВС існує пряма кореляційна залежність (динаміка зміни їх кількісних показників має характер системного взаємозв’язку як частини та цілого).

На підставі традиційного в кримінології виділення окремих видів злочинності за критерієм суб’єкта злочину та аналізу кримінально-правової статистики, аналізу кримінальних справ та інших даних, отриманих в ході проведеного нами дослідження, а також інших, проведених як у нашій країні так і закордоном досліджень, доводиться доцільність виокремлення вивчення злочинів, що вчиняються працівниками органів внутрішніх справ, у відносно самостійну галузь кримінологічних досліджень, а злочинність працівників правоохоронних органів розглядати як окремий вид злочинності.

3. Уперше запропоновано комплексну кримінологічну характеристику насильницьких злочинів, що вчиняються працівниками ОВС (встановлено рівень, динаміку, структуру, а також особливості географічного (територіального) розповсюдження зазначених злочинів на території України);

Відносно невелика питома вага насильницьких злочинів, учинених працівниками ОВС (приблизно 16 %), у загальній структурі злочинності працівників ОВС України не знижує гостроту проблеми через їх величезну суспільну небезпеку і шкідливість наслідків. Аналіз стану насильницької злочинності працівників органів внутрішніх справ, їх динаміки та географії висвітлює загальну тенденцію до зниження їх кількісних показників. Однак викликають занепокоєння якісні характеристики структури насильницької злочинності працівників ОВС. Протягом всього зазначеного періоду переважають такі злочини, як умисне вбивство (частка в структурі насильницької злочинності працівників ОВС – 22,9 %) і тілесні ушкодження (34 %).

За територіальним розподілом кількісно-якісних показників досліджуваних злочинів найбільш криміногенними є Івано-Франківська, Миколаївська, Закарпатська, Волинська області і м. Севастополь. Така тенденція значною мірою обумовлена ефективністю діяльності керівництва регіональних управлінь внутрішніх справ і відповідних органів з контролю за станом дисципліни і законності серед працівників ОВС.

4. Уперше запропоновано кримінологічну класифікацію насильницьких злочинів, що вчиняються працівниками ОВС залежно від сфери суспільних відносин, у якій працівником ОВС скоєно злочин.

Враховуючи, що всю кількість досліджуваних злочинів залежно від сфери суспільних відносин, у якій вчиняється злочин, складають три відносно самостійні кримінологічні групи, що мають свої специфічні особливості детермінації, котрі й обумовлюють відповідну диференціацію заходів їх попередження, виділяються насильницькі злочини, що вчиняються працівниками ОВС: 1) у зв’язку з службовою діяльністю (катування, примушування до дачі показань; перевищення влади або службових повноважень, пов’язане з насильством тощо), частка яких у структурі насильницької злочинності працівників ОВС – 35 %; 2) у сфері сімейно-побутових відносин (хуліганство, завдання тілесних ушкоджень, вбивство тощо)27 %; 3) поза сферою сімейно-побутових відносин та не пов’язані з службовою діяльністю (грабіж, розбій, вимагання тощо) – 38 %. Вироблено кримінологічну характеристику кожного виду злочинів, встановлено їх основні кількісно-якісні кримінологічні особливості.

5. Уперше запропоновано кримінологічну характеристику кожного виду насильницьких злочинів залежно від сфери суспільних відносин, у якій працівником ОВС вчиняється злочин, виявлено їх основні кількісно-якісні кримінологічні особливості.

6. Уперше запропоновано та обґрунтовано положення, що рівень латентності насильницьких злочинів, які вчиняються працівниками ОВС, у декілька разів перевищує рівень латентності злочинності взагалі та змінюється залежно від сфери суспільних відносин, у якій працівником ОВС вчиняється насильницький злочин.

Найбільший ступінь латентності властивий насильницьким злочинам, що вчиняються працівниками ОВС поза сферою сімейно-побутових відносин та не пов’язані з службовою діяльністю; злочини, що вчиняються працівниками ОВС у зв’язку з службовою діяльністю, займають проміжне місце; група злочинів, що вчиняються працівниками ОВС у сфері сімейно-побутових відносин є найменш латентною.

Основними факторами існування латентної злочинності працівників ОВС є негативні риси бюрократії в ОВС – авторитаризм, конформізм, корпоративність, протидія зовнішньому соціальному контролю тощо. Водночас рівень латентності пов'язаний зі специфікою діяльності і статусом суб’єкта злочину, а також зі ступенем активності керівників тих або інших підрозділів і служб щодо приховування злочинів, учинених підлеглими.

7. Дістало подальшого розвитку та вдосконалення кримінологічна характеристика особистості злочинців-працівників ОВС, які вчинили насильницькі злочини (соціально-демографічні та морально-психологічні риси).

Встановлено, що серед засуджених за насильницькі злочини працівників ОВС не виявлено жодної жінки. Переважають особи віком 26-30 років із середньою освітою (38,7 %,), одружені (76,6 %). Більшість насильницьких злочинів було вчинено особами рядового складу ОВС зі стажем служби до 3 років. Виявлено, що певні криміногенні риси особистості працівників ОВС формуються ще під час професійного навчання.

8. Уперше запропоновано класифікацію злочинців-працівників ОВС на підставі мотивів скоєння насильницьких злочинів, урахування якої може істотно вплинути на ефективність планування основних напрямів та розробку конкретних заходів попередження.

Дотримуючись концепції відповідно до якої „рушійною силою” деструктивної поведінки є три духовних феномени-підстави: агресія, експансія та обман, що в реальному прояві (через мотивацію і дії) виступають як окремо, так і в сполученні один з одним, всі мотиви насильницьких злочинів, що вчиняються працівниками ОВС, автор пропонує розділити на три основні групи, кожній з яких відповідає певний тип (типи) злочинця:

1. Злочини, мотивація яких пов’язана з агресією, вчиняються переважно у сфері сімейно-побутових відносин. Злочини цієї групи скоюють особи, яких умовно можна поділити на два типи: а) „аутсайдери”; б) „дебошири”. Для злочинів, що вчиняються „аутсайдерами”, найбільш характерні такі мотиви, пов’язані з агресією, як: ревнощі, помста, бажання позбавити себе турбот, перешкодити наміру дружини залишити сім’ю, а також несвідомі мотиви захисту від реальних та уявних небезпек. Для злочинів, що вчиняються „дебоширами”, характерні мотиви ствердження та самоствердження (які прийнято називати хуліганськими спонуканнями), домінує бажання особи утвердитися в очах оточення будь-яким способом.

2. Злочини, мотивація яких пов'язана з експансією, вчиняються працівниками ОВС здебільшого поза сферою сімейно-побутових відносин і не пов’язані з службовою діяльністю. Експансія визначається як інтенція самоуправного поширення своїх домагань, вольового користолюбного домінування всупереч пануючим уявленням про справедливість. Крім форм безпосереднього захоплення матеріальних благ, експансія може виражатися в порушеннях недоторканності приватного життя, перешкоджанні здійсненню прав та інтересів тощо. Типовими злочинами цієї групи є грабіж, розбій та вимагання. Цю групу злочинів, що характеризуються різними корисливими мотивами, пов’язаними з бажанням злочинця задовольнити свої потреби будь-яким способом, вчиняють працівники ОВС, яких умовно можна назвати „перевертні”.

3. Злочини, мотивація яких пов’язана з обманом. Така мотивація найбільш характерна для злочинів, що вчиняються працівниками ОВС у зв’язку з службовою діяльністю. Осіб, які вчиняють злочини цієї групи, умовно можна поділити на два типи: а) „фанатики”, які скоюють злочини з різних „ідейних” мотивів, пов'язаних з помилково зрозумілими інтересами служби (службовими обов'язками й повноваженнями); б) „ледарі”, які не бажають досконало, професійно виконувати свої службові обов’язки, а хочуть, не докладаючи особливих зусиль, що вимагають високих професійних якостей, виконати покладений на них обсяг роботи, поліпшити показники, одержати винагороду, просування по службі. Для злочинів, що вчиняються ними, найбільш характерні так звані кар'єристські, „службістські” мотиви.

9. Уперше надано результати дослідження особливості впливу загальних та специфічних факторів детермінації насильницьких злочинів кожного окремого виду (залежно від сфери суспільних відносин, у якій скоюється злочин), що вчиняються працівниками ОВС.

До найбільш важливих факторів детермінації, властивих кожному виду досліджуваних злочинів доцільно віднести: 1) хиби при відборі кадрів; 2) недоліки психологічного забезпечення службової діяльності працівників ОВС; 3) фактори, пов'язані з наявністю у працівників ОВС психічних аномалій; 4) упущення у професійній підготовці та вихованні кадрів; 5) фактори, обумовлені специфікою служби в ОВС (екстремальність службової діяльності, стреси).

Факторами детермінації насильницьких злочинів, що вчиняються працівниками ОВС у зв’язку зі службовою діяльністю є: 1) неналежне матеріально-технічне забезпечення ОВС; 2) дефіцит кадрів в ОВС; 3) низька правова культура працівників ОВС та прогалини у професійній підготовці та вихованні, які мають місце ще під час навчання; 4) наявність негативної „міліцейської” субкультури, одним з проявів якої є каральні методи у їх діяльності; 5) негативний вплив на працівників ОВС з боку правопорушників (зокрема, пов’язана з цим проблема зміни кримінальної ролі); 6) перевантаженість та ненормованість робочого часу; 7) гіпертрофована професійна корпоративність працівників ОВС; 8) негативні риси особистості керівника і стилю управління колективом; 9) недосконалість існуючої системи критеріїв оцінювання діяльності ОВС (є домінуючим фактором).

Факторами детермінації насильницьких злочинів, що вчиняються працівниками ОВС у сфері сімейно-побутових відносин є: 1) сімейні конфлікти, що виникають на ґрунті невдоволення дружини й близьких родичів соціально-економічним статусом працівника ОВС; 2) перевантаженість та ненормованість робочого часу; 3) конфліктно-змістовний характер службової діяльності працівників ОВС (негативне ставлення населення до працівників ОВС як до представників воєнізованого карального органу, конфліктність службової діяльності на рівні стосунків усередині самих підрозділів ОВС, переважно, між лінійними і функціональними групами; контакти працівників ОВС із правопорушниками); 4) зловживання працівниками ОВС алкоголем та використання міліцейського жаргону та нецензурної лексики, як елементи негативної „міліцейської” субкультури; 5) потужний вплив на вчинення злочину має фактична можливість використання працівником ОВС табельної вогнепальної зброї та спеціальних засобів.

Факторами детермінації насильницьких злочинів, що вчиняються працівниками ОВС поза сферою сімейно-побутових відносин та не пов’язані зі службовою діяльністю є: 1) гіпертрофована професійна корпоративність працівників ОВС щодо девіантної поведінки колег, яка формується ще під час професійного навчання; 2) негативний морально-психологічний клімат у трудовому колективі; 3) недосконалість як відомчого контролю, так і контролю з боку населення (зокрема різних неурядових і громадських організацій) за дотриманням законності працівниками ОВС; 4) потрапляння на службу в ОВС осіб з кримінальною спрямованістю особистості та недосконалість методик їх виявлення як при прийнятті на службу, так й під час проходження служби (домінуючий фактор).

10. Уперше запропоновано основні напрямки удосконалення заходів спеціально-кримінологічного попередження насильницьких злочинів, що вчиняються працівниками ОВС (як загальних, так і щодо кожного окремого виду злочинів, залежно від сфери суспільних відносин, у якій скоюється злочин).

Загальними заходами попередження насильницьких злочинів, що вчиняються працівниками органів внутрішніх справ є заходи, які мають організаційно-управлінський характер і здійснюються самими органами внутрішніх справ. Пріоритетним є вдосконалення кадрової роботи та психологічне забезпечення оперативно-службової діяльності працівників ОВС. Вдосконалення потребує насамперед механізм і методики відбору кандидатів на службу в конкретних службах і підрозділах ОВС і комплектування абітурієнтами навчальних закладів МВС України. Враховуючи те, що певні криміногенні якості особистості працівників ОВС формується ще під час професійного навчання, дієвим заходом попередження досліджуваних злочинів має бути підвищення рівня професійної освіти та підготовки кадрів і ефективна виховна робота з особовим складом.

Заходами попередження насильницьких злочинів, що вчиняються працівниками ОВС у зв’язку з службовою діяльністю є наступні. 1. Конструктивне реформування ОВС у соціальний інститут, ідеологія діяльності якого повинна ґрунтуватися на суспільно-альтруїстичних цінностях. 2. Адекватне за обсягом, стабільне і своєчасне фінансове та матеріально-технічне забезпечення діяльності ОВС. 3. Усунення залежності оцінки ефективності діяльності ОВС від статистичних даних про стан злочинності або інших систематично відображуваних кількісних показників. Критеріями оцінки ефективності діяльності ОВС повинні бути – навантаження (напруженість діяльності), якість діяльності та дотримання законності. Оцінка ефективності діяльності тієї або іншої служби або підрозділу повинна ґрунтуватися на оцінці діяльності кожного працівника, з урахуванням специфіки напрямків роботи служби та підрозділу. 4. Структурне відокремлення слідчих органів дозволить ліквідувати відповідальність працівників слідчих органів за „кінцевий результат”.

Заходами попередження насильницьких злочинів, що вчиняються працівниками ОВС у сфері сімейно-побутових відносин” є: 1. Підвищення рівня матеріального забезпечення працівників ОВС (перш за все, шляхом скорочення чисельності працівників ОВС за рахунок оптимальної реорганізації організаційної структури ОВС, а також раціонального скорочення управлінського персоналу). 2. Належний соціально-правовий захист особового складу. Необхідно розробити та запровадити ефективні пільгові програми отримання, придбання та будівництва житла для працівників ОВС. 3. Досягнення високого рівня партнерських відносин „міліція-населення”. Важливим кроком у становленні соціально орієнтованої стратегії ОВС є активна взаємодія з ЗМІ та правозахисними організаціями; попередження віктимної поведінки населення щодо злочинів, учинених працівниками ОВС. 4. Посилення контролю за користуванням працівниками ОВС табельною зброєю та спецзасобами. Недопущення постійного зберігання зброї працівниками при собі або вдома у непередбачених законом випадках. 5. Створення спеціалізованих кризово-консультативних центрів з питань проблем сімей працівників ОВС.

Специфіка заходів попередження насильницьких злочинів, що вчиняються працівниками ОВС поза сферою сімейно-побутових відносин та не пов’язані з службовою діяльністю обумовлена насамперед груповим характером їх скоєння. Основним напрямком превенції злочинів даної групи є постійне вдосконалення форм і методів контролю за дотриманням дисципліни й законності працівниками ОВС з боку керівників та відповідних кадрових та психологічних служб. Значна превентивна роль належить діяльності зазначених суб’єктів щодо виявлення працівників, поведінка яких свідчить про реальну можливість вчинення ними правопорушень та злочинів. Вимагає нормативного закріплення проведення регулярних перевірок працівників ОВС на предмет вживання алкоголю й наркотичних речовин. Обов’язок забезпечення належного морально-психологічного клімату в колективах і позитивної субкультури працівників має бути необхідною складовою службової діяльності керівників всіх рівнів. Необхідно визначити найбільш повний обсяг можливих правопорушень і їхнє закріплення у відповідних нормативних актах, з метою чіткої диференціації меж різних правопорушень і мір відповідальності за них.

11. Уперше запропоновано якісно нову систему критеріїв оцінки ефективності діяльності ОВС та організації контролю за їх діяльністю (навантаження (напруженість діяльності), якість діяльності і дотримання законності).

Практична значимість одержаних результатів. Цикл наукових праць підготовлено відповідно до вимог пп. 1.1., 1.2, 2.5 Пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004-2009 рр. (затверджені Наказом МВС України № 755 від 05.07.2004 р.). Робота спрямована на подальшу реалізацію положень пп. 1, 4 Комплексної програми профілактики правопорушень на 2007-2009 роки, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 20 грудня 2006 року. Практична значимість одержаних результатів полягає в тому, що вони становлять як науково-теоретичний, так і практичний інтерес та можуть бути використані:

– у сфері науково-дослідної діяльності – як підґрунтя для подальших наукових досліджень проблем злочинної та іншої девіантної поведінки працівників правоохоронних органів;

– у правотворчості – для вдосконалення чинного законодавства у сфері попередження злочинів, що вчиняються працівниками ОВС, зокрема при підготовці відповідних законопроектів та удосконаленні нормативно-правової бази МВС України;

– у правозастосувальній діяльності – в аналітичній та практичній роботі (відбір кадрів, виховна робота тощо) кадрових служб, Служби внутрішньої безпеки та інших спеціалізованих служб та органів, а також при розслідуванні такої категорії злочинів (акт впровадження результатів дослідження в практичну діяльність Міністерства внутрішніх справ України від 01.09.2007 р.; акт впровадження результатів дослідження в практичну діяльність СУ ГУ МВС України в Автономній Республіці Крим від 12.09.2006 р.);

– у правовиховній сфері – у роботі щодо підвищення рівня правової культури населення та працівників ОВС, зміцнення конструктивних взаємовідносин між населенням та органами внутрішніх справ;

у навчальному процесі – матеріали дослідження можуть бути використані при підготовці лекцій, підручників і навчальних посібників з дисципліни «Кримінологія», «Кримінологія та профілактика злочинів» та окремих спецкурсів для студентів вищих юридичних навчальних закладів, а також у системі професійної підготовки та підвищення кваліфікації працівників правоохоронних органів (акт впровадження результатів дослідження у навчальний процес Кримського юридичного інституту Харківського національного університету внутрішніх справ від 10.09.2007 р.).



Цикл наукових праць складають 20 наукових статей та 1 монографія (300 примірників).

Загальна кількість публікацій за темою роботи – 36.


Претендент

доцент кафедри кримінального права

та кримінології Кримського юридичного

інституту Одеського державного

університету внутрішніх справ

кандидат юридичних наук О.М. Ігнатов



База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка