Реферат фіо. Світова торгівля,її форми та структура. Курсова робота



Сторінка2/3
Дата конвертації16.04.2016
Розмір0.78 Mb.
1   2   3
торгівлі країн, що належать до однієї частини світу або укрупненої групи країн (розвинуті країни, країни, що розвиваються, країни з перехідною економікою).

Організаційна географічна структура узагальнює дані про міжнародну торгівлю або між країнами, що належать до інтернаціональних торговельно-політичних об'єднань, або торгівлю між країнами, що виділені в певну групу за вибраним критерієм (країни — експортери нафти, країни - цілковиті боржники тощо).

Географічна структура міжнародної торгівлі сформувалася під впливом світогосподарського поділу праці, тобто поглибленого міжнародного поділу праці й розвитку науково-технічної революції [19, c. 413].

Слід зазначити, що географічна структура світової торгівлі ґрунтується на класифікації країн, котра використовується в дослідженнях і роз­рахунках установ та організацій ООН. За цією класифікацією країни поділяються на три основні групи:

• промислове розвинуті країни (ПРК) з ринковою еко­номікою та високим рівнем доходів населення;

• країни з перехідною економікою (колишні країни з цент­ралізовано плановою економікою);

• країни, що розвиваються, включаючи нові індустріальні країни (НІК) [18, c. 354].

Товарна структура міжнародної торгівлі – це частка тих чи інших товарів у світовому товарообігу. Сюди відносять основні групи товарів:

Продовольство(включаючи напої та тютюн), сировина, мінеральне пальне, продукція переробної промисловості(машини,устаткування, хімічні товари, метали, текстиль).

Товари на світовому ринку мають штрихові коди – це належність товару до певної товарної групи, кодування його властивостей та якості за допомогою штрихових позначок. Код України 482. Україна вступила до Міжнародної асоціації товарної нумерації в Європі (ЕАN) в 1995. У 1996 році вийшла Постанова КМУ “Про введення штрихового кодування товарів”, а з 1997 року введено обов’язкове кодування національних товарів [12, c. 238].

Товарна структура міжнародної торгівлі формується під впливом конкурентних переваг, котрі мас народне господарство країни. Конкурентні переваги є у випадках, коли в країні ціни на експортні товари (або внутрішні ціни) нижчі від світових. Відмінності в цінах зумовлені різними витратами виробництва, котрі залежать від двох груп чинників.

Першу групу чинників формують природні конкурентні переваги. До них відносяться природно-географічні: клімат, наявність мінеральних копалин, родючість грунтів тощо.

Другу групу (соціально-економічних) формують набуті конкурентні переваги. Ці чинники характеризують науково-технічний і економічний рівень розвитку країни, її виробничий апарат, масштаби і серійність виробництва, виробничу та соціальну інфраструктуру, масштаби науково-дослідних робіт. Вони визначають конкурентні переваги, що були надбані в процесі розвитку народного господарства [19, c. 413].

Статистика міжнародної торгівлі базується на угоді СОТ “Про статистичну оцінку імпорту та експорту зовнішньої торгівлі”, яка дозволяє країнам включати або виключати з митної оцінки такі елементи, як:

- вартість транспортування імпортних товарів до порту;

- вартість вантажно-розвантажувальних робіт та обробки, пов’язаних з транспортуванням імпортних до порту;

- вартість страхування.

Це означає, що в основному згідно з угодою країни можуть надавати перевагу цінам FOB або CIF. Показники FOB включають операційну вартість товарів та вартість послуг з доставки товарів до кордону країни-експортера. Показники CIF включають операційну вартість товарів, вартість послуг з доставки товарів до кордону країни-експортера та вартість послуг доставки товарів від кордону країни-експортера до кордону країни-імпортера.

Більшість товарів, охоплених СМТ, перетинають кордони в результаті торговельних операцій. Контракт на реалізацію включає ціну на товари (контрактна ціна).

Вартість торговельних операцій може бути первинно виражена у багатьох валютах або в інших стандартах вартості. Від розробників вимагають конвертувати ці вартості в єдину (базову) одиницю обліку для розробки повної та аналітично значущої національної статистики з метою визначення торговельних потоків і складання національних рахунків та платіжного балансу.

Вартісна оцінка експорту (імпорту) залежить від коливання внутрішніх цін або кон’юнктури ринку. Оцінка товарів здійснюється за цінами контрактів з уточненням фактичних цін. Вартість товарів, проданих через брокерів, наводиться зі зменшенням на суму брокерської комісії [20, c. 342].

Сукупність показників розвитку міжнародної торгівлі можна поділити на сім груп: обсягові (абсолютні), результуючі, структурні, інтенсивності, ефективності, динаміки та зіставлення [13, c. 125].

На рис. 1.3 наведена розгорнута класифікація показників міжнародної торгівлі.

Рис. 1.3 Показники міжнародної торгівлі



Деякі показники, наприклад індекси концентрації експорту та диверсифікації експорту, використовуються тільки в міжнародних зіставленнях, інші — для оцінки розвитку як зовнішньої торгівлі, так і міжнародної торгівлі в цілому (обсяг експорту, імпорту, товарна та регіональна структури торгівлі тощо). 

Найчастіше використовуються наступні види показників стану та розвитку світової торгівлі.

1. Показники обсягів світової торгівлі:

1) Експорт – це продаж з вивозом за кордон товарів і послуг. До експорту відносять:

- товари, вироблені, вирощені чи добуті в країні;

- товари, раніше ввезені з-за кордону, що були перероблені, а також товари, переробка яких здійснювалась під митним контролем.

Реекспорт – продаж та вивіз з країни раніше ввезених на її територію товарів, що не піддавались обробці.

2) Імпорт – ввезення в країну товарів та послуг. До імпорту відносять:

- товари іноземного походження із країни-виробника або країни-посередника;


- товари для подальшої переробки під митним контролем.

Реімпорт – ввезення раніше вивезених за кордон товарів, які не піддавались обробці, тобто це експортні операції, що не відбулись.

Експорт та імпорт розраховуються кожною країною в натуральних і вартісних показниках. Вартісні показники розраховуються у національній валюті і переводяться в долари США для міжнародного порівняння. Невелика група країн, особливо країни з високою інфляцією, розраховують експорт та імпорт напряму в доларах США. З метою міжнародного порівняння експорт розраховується в світових цінах на момент перетину товаром кордону на базі FOB, імпорт – на базі цін CIF – вартість, страхування і фрахт. Оскільки основна частка товарів в міжнародній торгівлі перевозиться морським транспортом, за основу розрахунку цін експорту та імпорту береться транспортування морем.

3) Зовнішньоторговельний обіг – сума вартостей експорту та імпорту країни за певний період часу

4) Фізичний обсяг торгівлі – оцінка експорту чи імпорту в незмінних цінах одного періоду (як правило, року);

5) Генеральна (загальна) торгівля – прийняте в статистиці зовнішньої торгівлі визначення зовнішньоторговельного обігу з включенням транзитних товарів;

6) Спеціальна торгівля – чистий зовнішньоторговельний обіг, тобто продукція, ввезена в країну чи вивезена з неї.

2. Показники структури:

1) товарна структура – це показники розподілу експорту та імпорту за основними товарними позиціями;

2) географічна структура – розподіл товарного потоку за країнами, групами країн та регіонами світу;

3) інституційна торгівля – розподіл торгівлі за суб’єктами і методами товарного обміну;

4) видова структура – розподіл торгівлі за видами товарного обміну.

3. Показники динаміки – це темпи росту або приросту експорту, імпорту та зовнішньоторговельного обігу.

4. Показники результатів:

1) сальдо торгового балансу – це різниця між вартісним обсягом експорту та імпорту товарів окремої країни;

2) сальдо балансу послуг – це різниця між вартістю послуг, які надає країна, і вартістю послуг, які вона імпортує;

3) сальдо некомерційних операцій – це різниця між прибутками від інвестицій, грошових переказів, внесків, переміщення грошових засобів по спадщині, при вирішенні сімейних проблем. По кожному з цих напрямків руху грошових засобів складається баланс;

4) сальдо балансу поточних операцій – це сума сальдо торгового балансу, балансу послуг, некомерційних операцій;

5) індекс “умови торгівлі” – відношення індексу середніх цін експорту певного товару, країни в цілому, групи країн до індексу середніх цін імпорту за певний період часу. “Умови торгівлі” відображають співвідношення взаємного попиту і взаємної пропозиції на експорт та імпорт кожної країни. Цей показник є важливим орієнтиром для зовнішньоекономічної політики країни. Для розрахунків “умов торгівлі” певної країни порівнюються індекси її експортних та імпортних цін, що публікуються в зіставленій для всіх формі в щомісячному виданні МВФ “International Financial Statistics”. 

6) експорт на душу населення;

7) імпорт на душу населення;

8) експортна квота (відношення експорту до ВВП);

9) імпортна квота;

10) квота зовнішньоторговельного обігу [21, c. 168].

Для більш повної та ефективної оцінки стану міжнародної торгівлі є доцільним розрахунок показників декількох окремих груп.

РОЗДІЛ 2. СУЧАСНИЙ СТАН ТА ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ СВІТОВОЇ ТОРГІВЛІ


2.1 Особливості світової торгівлі на сучасному етапі

У сучасних умовах міжнародна торгівля є невід’ємною складовою міжнародних відносин, а її економічна, соціальна та політична значимість увесь час зростає.

Сучасний етап розвитку міжнародної торгівлі вже сьогодні можна поділити на два періоди:

1) конкуренції двох світових систем господарства - капіталістичної та соціалістичної (до початку 90-х років);

2) глобалізації світової економіки (з початку 90-х років).

Кожному із зазначених вище п'яти етапів розвитку міжнародної торгівлі притаманні певні певні середовищні чинники розвитку; особливості, що відтворюють рівень інтернаціоналізації виробництва і роль міжнародної торгівлі у розвитку національних господарств; пріоритетні методи регулювання зовнішньої торгівлі більшості країн світу.

З другої половини XX століття помітно проявилася нерівномірність динаміки зовнішньої торгівлі. Це вплинуло на співвідношення сил між країнами на світовому ринку. Домінуюче положення США було похитнуто. У свою чергу, експорт Німеччини наблизився до американського, а в окремі роки навіть перевершував його. Крім Німеччини помітними темпами зростав експорт і інших західноєвропейських країн. У 80-і роки значний ривок у сфері міжнародної торгівлі зробила Японія.

До кінця 80-х років Японія стала вибиватися в лідери по факторах конкурентноздатності. У той же період до неї приєдналися "нові індустріальні країни" Азії - Сінгапур, Гонконг, Тайвань. Однак до середини 90-х років США знову виходять на лідируючі позиції у світі по конкурентноспроможності. За ними впритул йдуть Сінгапур, Гонконг, а також Японія, що раніше протягом шести років займала перше місце.

Поки розвиваються країни в основному залишаються постачальниками сировини, продовольства і порівняно простих виробів готової продукції на світовий ринок. Однак темпи росту торгівлі сировиною помітно відстають від загальних темпів росту світової торгівлі. Таке відставання обумовлюється виробітком замінників сировини, більш ощадливим її використанням, поглибленням її переробки. Промислово розвиті країни практично цілком захопили ринок наукомісткої продукції. Разом з тим, окремі країни, що розвиваються зуміли домогтися істотних зрушень у реструктуризації свого експорту, підвищення в ньому частки готової продукції, промислових виробів, у т. ч. машин і устаткування [22].

У таблиці 2.1 наведено перелік країн, які найбільш активно приймають участь у процесі міжнародної торгівлі станом на 2010р [23].

Таблиця 2.1

Країни, які найбільш активно приймають участь у світовій торгівлі



Місце

Країна

Експорт + Імпорт

-

Європейський Союз (Екстра-ЄС27)

$3,197,000,000,000

1

США

$2,439,700,000,000

2

Китай

$2,208,000,000,000

3

 Німеччина

$2,052,000,000,000

4

Японія

$1,006,900,000,000

5

Франція

$989,000,000,000

Продовження таблиці 2.1

Місце

Країна

Експорт + Імпорт

6

Велика Британія

$824,900,000,000

7

Нідерланди

$756,500,000,000

8

Італія

$727,700,000,000

-

Гонконг

$672,600,000,000

9

Південна Корея

$668,500,000,000

10

Бельгія

$611,100,000,000

11

Канада

$603,700,000,000

12

Іспанія

$508,900,000,000

13

Росія

$492,400,000,000

14

Мексика

$458,200,000,000

15

Сингапур

$454,800,000,000

16

Індія

$387,300,000,000

17

Республіка Китай

$371,400,000,000

18

Швейцарія

$367,300,000,000

19

Австралія

$322,400,000,000

20

ОАЕ

$315,000,000,000

Країни, які домінують у світовій торгівлі і міжнародних фінансах, це передусім США, Великобританія, Японія, Швейцарія, вони є одночасно країнами базування транснаціонального капіталу. Саме цим обумовлена відносно висока узгодженість геополітичних інтересів їх національної еліти і світової олігархії.

Слаборозвинуті країни практично позбавлені внутрішніх джерел інвестицій і цілком залежать від транснаціонального капіталу, що зумовлює компрадорський характер їх національної еліти. Протиріччя між інтересами транснаціонального і національного капіталу вирішуються в них шляхом втягування останнього в обслуговування транснаціональних корпорацій і включення національної еліти в периферійні шари світової олігархії. Між цими крайніми типами розташувалися інші країни, що намагаються відстояти свої національні інтереси в глобальній міжнародній конкуренції, використовувати свої конкурентні переваги для зміцнення становища у світовій економічній системі [24].

Проаналізуємо стан світової торгівлі на сьогодення.

ВТО оприлюднила дані щодо стану світової торгівлі за останні два роки.

Щодо стану світової торгівлі у 2011р. автори щорічного вісника ВТО насамперед відзначають різке уповільнення зростання світового товарообігу. У 2011р. з фізичного обсягу, тобто без урахування підвищення цін і змін валютних курсів, світовий товарний експорт збільшився на 5,0% , тоді як в 2010р. цей показник дорівнював 13,8 %.

Головною причиною падіння темпів зростання торгівлі стало уповільнення розвитку всієї світової економіки, ще не подолала наслідки кризи. Так, приріст світового валового внутрішнього продукту (ВПП) зменшився з 3,8% в 2010р. до 2,4% в 2011р. Це означає , що показники зростання і світової економіки, і світової торгівлі не тільки не досягли передкризового рівня, а й виявилися нижче середньорічних темпів зростання за останні 20 років.

Серйозний вплив на світову торгівлю справила і посилилася нестабільність на валютних ринках, що викликала різкі коливання валютних курсів, що, в свою чергу, призводило до змін зовнішньоторговельних цін і деформуванню товарних потоків. Показово, що Швейцарія і Бразилія були змушені вжити спеціальних заходів, щоб обмежити підвищення курсу своїх валют, чревате зниженням конкурентоспроможності експорту.

В 2011 році більшою мірою, ніж будь-коли за останні роки, несприятливий вплив на світову торгівлю надали позаекономічні фактори. Так, землетрус, цунамі і ядерна катастрофа в Японії з'явилися важливою причиною скорочення ВВП і експорту цієї країни, що разом з наслідками небувалої повені в Таїланді зумовило низькі показники для всього регіону Південно-Східної Азії. А на показники по Африці негативний вплив справила так звана арабська весна, яка призвела до падіння експорту нафти з Лівії та зниження доходів від туризму в Єгипті та Тунісі.

Важливою рисою розвитку світової торгівлі в 2011 році було істотне зростання зовнішньоторговельних цін, особливо на сировинні товари. У цілому сировина подорожчала (по відношенню до 2010 року ) на 26%, в ​​тому числі нафту та інші енергоносії - на 32%, продовольство - на 17%, метали - на 14 % і непродовольчі сільгосптовари - на 23 %. В результаті яскраво вираженої тенденції до підвищення цін вартість світового товарного експорту зросла в 2011 році на 19% - до 18,2 трлн. дол. дол

Залежність динаміки зовнішньої торгівлі від темпів загальноекономічного розвитку наочно проявилася в 2011 році як по основних групах, так і по окремих країнах. Це призвело до скорочення частки розвинених країн у світовій торгівлі до 53 %, тобто до найнижчого показника з 1948 року, коли Генеральна угода з тарифів і торгівлі (ГАТТ ) початок систематичний збір статистичних даних про зовнішню торгівлі.

У таблиці 2.2 наведені дані шодо п’яти провідних країн-експортерів та імпортерів на 2011 році згідно за даними ВТО [23].

Таблиця 2.2

Провідні країни-експортери та країни-імпортери за даними ВТО






Країна-експортер

у млрд. дол

- питома вага у світовому експорті у%




Країна-імпортер

у млрд. дол

- питома вага у світовому експорті у%

1.

Китай

1899

10,4

1.

США

2265

12,3

2.

США

1481

8,1

2.

Китай

1743

9,5

3.

Німеччина

1474

8,1

3.

Німеччина

1254

6,8

4.

Японія

823

4,5

4.

Японія

854

4,6

5.

Голландія

660

3,6

5.

Франція

715

3,9

Торгівля послугами в цілому розвивалася більш сприятливо, ніж торгівля товарами. Світовий експорт послуг зріс у 2011 році на 11 % - до 4,2 трлн. дол., що перевищує передкризовий рівень. Випереджаючими темпами збільшувалися російський експорт та імпорт послуг, які досягли відповідно 54 і 90 млрд. дол, що на 22 % і на 24% більше, ніж у 2010 році [25].

У 2012р. приріст світової торгівлі товарами в реальному вираженні склав лише 2% , що стало найгіршим показником з 1981 року. Цей результат виявився на 0,5 пункти нижче, ніж припускали експерти організації у вересні 2012 р., про це наголошується в щорічному аналітичному огляді міжнародної торгівлі СОТ

Різке уповільнення динаміки світової торгівлі в 2012р. стало однією з причин слабкого економічного зростання в розвинених країнах і призвело до наростання скепсису щодо майбутнього зони євро. При збільшенні світового ВВП в 2012р. на 2,1% зростання світової торгівлі в реальному вираженні склав 2,1% з експорту та 1,9% з імпорту (у порівнянні з 5,2% і 5,1% , відповідно, в 2011р.). У номінальному вираженні в 2012р. обсяги міжнародної торгівлі товарами зросли тільки на 0,2% - до 18,2 трлн. дол . Значною мірою це сталося через різке зниження світових цін на ряд традиційних товарів експорту , таких як кава (-22%) , бавовна (-42%) , вугілля (-21%) , залізна руда (-23%). Проте ціни на енергоносії практично не змінилися (+1%) .

Країни, що розвиваються виявилися більш стійкими до рецесії, а їх значення у світовій торгівлі зростає разом з поступальної інтеграцією у глобальні технологічні ланцюжки. Але за минулий рік в списку провідних світових експортерів та імпортерів товарами відбулися мінімальні зміни. За даними СОТ, за підсумками 2012р. Китай (2049 млрд. дол, 11,2% світового вивезення) знову зайняв верхній рядок рейтингу найбільших постачальників, випередивши США (1547 млрд. дол, 8,4%) і Німеччину (1407 млрд. дол ., 7,7%).

Перше місце в списку найбільших імпортерів зберегли за собою США (2335 млрд. дол, 12,6% світового ввезення ), другу позицію - Китай (1818 млрд. дол, 9,8 %), на третьому місці - Німеччина (1167 млрд. дол, 6,8 %).

Глобальний експорт комерційних послуг у 2012 р. виріс на 2% і склав 4,3 млрд. доларів. Поставки транспортних послуг зростали відповідно до загальносвітовими трендами в 2%, експорт групи інших видів комерційних послуг зріс лише на 1%, а найбільший приріст (4%) був зафіксований за статтею «поїздки ».

Серед інших видів комерційних послуг найбільш динамічно розвивався експорт комп'ютерних та інформаційних послуг (приріст на 6%). Розвиток сегменту послуг у світовому ІКТ утворює мозковий центр інформаційної економіки, т. к. тут створюється інтелектуальна начинка товарів та послуг, виробничих технологій, бізнес-процесів. За обсягом поставок «розумного» продукту і його інноваційному наповненню як і раніше лідирують США і країни ЄС, де зосереджена основна частина світового інтелектуального потенціалу в цій галузі.

Поряд з комп'ютерними та інформаційними послугами також збільшився експорт будівельних і страхових послуг (3% і 2% відповідно), на 2 % зросли інші види ділових послуг , що охоплюють юридичні та бухгалтерські послуги, консалтинг, рекламу , маркетинг , а також такий важливий для комерціалізації інноваційної діяльності сегмент , як інжинірингові послуги .

Провідні позиції на світовому ринку в області інжинірингових послуг стало займають фірми США, Франції, Англії, Японії, Німеччини, Італії, Канади та Швеції. Для географічної структури ринку інжинірингових послуг характерне переважання експорту в країни, що розвиваються, основна частина яких припадає на нафтовидобувні держави Близького і Середнього Сходу та Азії. В останні роки інжинірингові компанії розвинених країн стикаються з конкуренцією з боку місцевих фірм і економоператоров з Бразилії, Мексики, Індії, Кореї, Китаю та ін.

Разом з тим, найбільшою мірою в 2012 р. постраждав експорт фінансових послуг (- 4%). У цілому в 2012 р. відбулося зменшення поставок фінансових послуг з розвинених країн на 6% при паралельному збільшенні експорту з країн, що розвиваються та країн СНД на 3%. Крім того, скоротилися поставки послуг зв'язку, включаючи поштові, кур'єрські та телекомунікаційні послуги (- 3%), а також роялті та ліцензійні платежі (-2%) .

На глобальному рівні в сфері поставок комерційних послуг у 2012 р. лідери не змінилися. Перші позиції знову зайняли США (614 млрд. дол, частка в глобальному експорті - 14,1%) , а також Великобританія (278 млрд. дол, 6,4%) і Німеччина (255 мільярдів. дол, 5,9%). Серед споживачів послуг на першому місці також були США (406 млрд. дол, питома вага у світовому імпорті - 9,9%), на другому - Німеччина ( 285 млрд. дол, 6,9%) , і на третій позиції - Китай (281 млрд. дол, 6,8%) [26].

На підставі статистичної інформації ВТО, проаналізуємо структуру та динаміку світової торгівлі.

У 2011р. 90% експорту і 90% імпорту припадають на частку 30 країн плюс Європейський союз, який в даному випадку вважається як єдине ціле.

Перелік країн:

1) Китай + Гонконг, США, Японія, Південна Корея, Росія, Канада, Сінгапур, Саудівська Аравія, Мексика, Тайвань, Індія, Бразилія.

2) Малайзія, Австралія, Таїланд, Індонезія, ОАЕ, Іран, Туреччина, Нігерія, Кувейт, Катар, Венесуела, Казахстан, Ірак, Аргентина, Чилі, Алжир, Ангола

А 70% торгівлі приходиться лише на 8 крїн: країни Євро Союзу, Китаю + (Гонконг), США, Японії, Росії, Канади, Південної Кореї і Сінгапуру.

У таблиці 2.3 наведено дані щодо дінамики розвитку світової торгівлі по регіонам, зміни наведені у відсотках порівнянно з попереднім роком. [27].

З наведених даних є очевидним, що темпи зростання загальносвітової торгівлі товарами суттєво знизилися до приблизно 5,5% в 2011 році після потужного сплеску в 2010 році, коли було зареєстровано зростання фізичного обсягу торгівлі на 14%.

Таблиця 2.3

Фізичний об’єм товарного експорту та імпорту по окремих регіонах та країнах, у % к минулому року



Регіон\країна

Об’єм експорту

Об’єм імпорту




2008

2009

2010

2011

2008

2009

2010

2011

Всі країни світу

2,4

-13,1

13,9

5,9

2,5

-13,4

14,1

5,0

Розвинені країни

2,5

-15,2

13,2

5,1

-0,2

-14,5

11,0

3,5

в тому числі:

Японія

2,3

-24,9

27,5

-0,4

-0,6

-12,4

10,1

1,9

Сполучені Штати

5,5

-14,9

15,3

7,2

-3,7

-16,4

14,8

3,8

Європейський союз

2,4

-14,3

12,0

6,0

0,8

-14,2

10,0

3,2

Країни з перехідною економікою

-0,2

-14,4

11,5

6,0

15,5

-28,6

15,5

17,0

в тому числі:

СНД

-2,6

-11,4

13,3

2,3

22,0

-32,5

18,2

19,1

Країни, що розвиваються

3,2

-9,7

15,4

7,0

6,6

-9,9

19,2


6,2

Африка

-3,1

-9,7

8,7

-5,1

10,6

-3,9

7,1

3,9

Латинська Америка та Карибський басейн

-0,3

-11,0

10,3

3,4

8,5

-17,9

23,3

7,1


Східна Азія

7,3

-10,6

23,8

9,9

0,4

-5,3

25,0

7,5

в тому числі:

Китай

10,6

-13,9

29,0

12,8

2,3

-1,8

30,8

10,6

Південна Азія

6,8

-6,0

6,0

9,1

20,9

5,6

-13,9

4,1

в тому числі:

Індія

16,8

-6,6

5,9

13,7

29,7

-0,8

13,8

5,3

Південно-Східна Азія

1,6

-10,9

18,8

4,5

8,0

-16,3

21,9

6,1


Західна Азія

4,4

-1,1

2,6

12,7

12,5

-11,5

5,4

3,8

Уповільнення зростання значною мірою викликане млявою динамікою розвинених країн, які як і раніше є великими учасниками світової торгівлі, навіть незважаючи на те, що їх сукупна частка в загальносвітовій торгівлі знизилася з 69% у 1995 році до 55% у 2010 рік.

Низькі темпи зростання в цих країнах заважають зростанню їх імпорту, що склав в 2011 році (з фізичного обсягу) лише 3,5%.

В умовах млявого зовнішнього попиту з боку розвинених країн і зрослої глобальної невизначеності темпи зростання імпорту в розвиваються, і країнах з перехідною економікою в 2011 році також знизилися, до відповідно 7% і 6%. Низький попит з сторони розвинених країн в першу чергу вдарила по експортерах промислової продукції в країнах, що розвиваються, хоча зниження темпу почасти компенсувалося розширенням торгівлі Південь-Південь.

В інших регіонах, що розвиваються, а також в країнах з перехідною економікою в 2011 році також було відзначено значне уповільнення темпів зростання фізичних обсягів експорту.
2.2 Основні напрямки та тенденції розвитку світової торгівлі
Світова торгівля розвивається і змінюється нерівномірно як територіально, так і за видами продукції, товарних форм і видів торговельних відносин. Сучасні тенденції в структурі і динаміці світової торгівлі обумовлені динамікою розвитку суспільного розподілу праці у світовому господарстві.

Розглянемо структуру світової торгівлі в трьох напрямках:

- Географічна структура: по країнах, за типами країн, всередині блоків;

- Товарна структура: за основними групами та видами продукції, за товарними формами;

- Структура за рівнями торгових потоків (між країнами і наднаціональна).

1. Територіальний аспект.

Інтенсивність товарних потоків значно відрізняється по країнах і регіонах. Близько 40% світового експорту та імпорту припадає на Західну Європу, близько 20% - на Південну Америку, приблизно стільки ж - на Азію, близько 5% - на Латинську Америку, 5% - на Близький Схід, 3,5% на країни Африки.
Переважна частина світової торгівлі припадає на ПРК. Протягом останнього десятиліття частина цих країн становила 70% світового товарообігу. При цьому близько 80% експорту ПРС призначається для інших промислово розвинених країн. На частку країн, що розвиваються припадає від 22 до 25%, на країни з перехідною економікою - від 8 до 4%. Експорт країн, що розвиваються в країни, що розвиваються становить лише близько 25% всього експорту, 2/3 експорту спрямовується на ринки розвинених країн.

2. Структура міжнародної торгівлі за групами і видами продукції

Якщо порівнювати експорт та імпорт промислово розвинених країн , то можна відзначити більш високу частину експорту готової продукції порівняно з її імпортом, більш висока питома вага імпорту пального, приблизно рівну частину імпорту та експорту сировини, продуктів харчування та сільського господарства, зменшення частині експорту і збільшення частині імпорту текстильної продукції, збільшення імпорту продуктів хімії, машин і транспортного устаткування .

У товарній структурі країн спостерігається скорочення частини пального, продуктів харчування та сільськогосподарської сировини - в експорті і машин, продукції металообробної промисловості - в імпорті .

У країнах з перехідною економікою по всіх позиціях частина їх як в експорті, так і в імпорті (крім пального) у загальному обсязі товарообігу істотно скоротилася.

Науково-технічний прогрес все більше впливає на динаміку і структуру світової торгівлі. Сьогодні переважна частина інноваційної продукції створюється і реалізується в промислово розвинених країнах. Одночасно в торгівлі промисловими товарами з'явилися товарні потоки, які перейшли з експорту промислово розвинених країн у експорт країн, що розвиваються. Формування цих потоків пов'язано з «життєвим циклом» нових товарів. Новий товар, як правило, з'являється в промислово-розвинених країнах з високим рівнем доходів, оскільки економічно новітні товари відносяться до предметів розкоші. З часу, коли продукт стає все більш стандартизованим, його виробництво в країнах з високим рівнем технології втрачає сенс. Виробництво цього товару переміщається в інші країни, які можуть використовувати стандартну технологію і дешеву робочу силу. Нарощуючи випуск, ці країни домагаються порівняльної переваги і через певний час можуть стати експортерами цього товару. А батьківщина інноваційного товару може втратити свої порівняльні переваги і перетворитися на імпортера цього товару.

Можна відзначити ще один напрям структурних змін у світовій торгівлі. Він характерний для промислово розвинених країн з високим рівнем доходів, у торгівлі між якими збільшується частина предметів розкоші - товарів тривалого користування, і зменшується частина предметів першої необхідності. Зокрема знижується частина продовольства.

3. Структура міжнародної торгівлі за товарними формами.

Спочатку найбільшу питому вагу в міжнародному товарообігу займали товари - продукти. З розвитком міжнародного поділу праці та розгортання НТР зросла роль експорту та імпорту послуг (так званого невидимого експорту). Серед власне послуг виключно швидкими темпами зростають інжинірингові, комунікаційні, банківські послуги, страхування, реклама. Значно повільніше відбувається розвиток транспорту та туризму. Особливе місце в торгівлі послугами займають послуги, які обслуговують інновації (ліцензії і « ноу-хау»).

Протягом останніх десятиліть світова торгівля ліцензіями розвивається більш швидкими темпами , ніж торгівля товарами-продуктами, особливо у ПРК і НІС. На частку цих країн припадає 99 % світового експорту ліцензій і патентів і 85% їх імпорту. Розвинені країни на купівлю ліцензій витрачають в середньому 10% загальних витрат на науково-дослідну роботу. Лідером є США, на частку яких припадає 2/3 продажів. Виробництво за американськими ліцензіями за кордоном у 2,5 рази перевищує товарний експорт США .

4. Структура міжнародної торгівлі за рівнем торговельних потоків.

У зв'язку із зростанням ролі ТНК у світовій економіці швидко розвивається наднаціональний рівень товарообміну. Це внутрішньокорпоративний обмін, тобто торгівля між підприємствами однієї і тієї ж ТНК, які знаходяться в різних частинах світу. Наднаціональна торгівля охоплює значну частину стратегічного шару світової торгівлі і має справу в значній мірі з новими товарними формами. За внутрішньокорпоративним обміном - майбутнє світових торговельних відносин . Вже зараз його частина становить близько 1/3 світових товарних потоків .

Збільшення питомої ваги внутрішньокорпоративного і міжкорпоративного обміну висунуло в якості основного методу світової торгівлі, торгівлю без посередників. Поява у світовому товаропотоків нових товарних форм, особливо таких, як товар-об'єкт і товар-група, сприяє трансформації торгових посередників у безпосередніх учасників тривалих угод. Сьогодні пряма торгівля становить близько 50% товарообігу [28].

Основні зміни і тенденції розвитку в міжнародній торгівлі на сучасному етапі зачіпають:

- Галузева структура;

- Географічна;

- Зв'язок національних господарств з іншими країнами і т.д.

Основні зміни:

1.Збільшення частки готових виробів та зменшеня питомої ваги сировини і продовольства, крім палива. Причини зменшення частки сировини:

- Розширилося виробництво синтетичних матеріалів;

- Широке використання ресурсів вітчизняної сировини ;

- Перехід виробництва на ресурсозберігаючі технології .

Різко зросла торгівля мінеральним паливом .

2. Велике значення набуває обмін напівфабрикатами, проміжними виробами і деталями кінцевого продукту. Причина: зростання спеціалізації в умовах НТП (науково-технічного прогресу ).

3. Важливу роль у світовій торгівлі набуває експорт і імпортування послуг «невидимий» експорт (транспорт, туризм, банк і страхові компанії, платежі за патенти, доходи від реклами, навчання, охорона здоров'я). Зменшення експорту деяких традиційних послуг (транспорт). Зростання експортних послуг, зв'язок із застосуванням досягнень НТП, торгівля патентами і ліцензіями

4. Випереджаючими темпами зростає торгівля між промислово-розвиненими країнами (США, Японія, Німеччина). Країни, що розвиваються близько 70% експорту товарів направляють в розвинені країни.

5. Зрушення в галузевій спеціалізації країн, що розвиваються у світовій торгівлі (експорт, спеціалізація). Розвинені країни переносять матеріаломістке і трудомістке виробництво в країни з економікою, що розвивається промисловістю.

6. Посилення залежності національних господарств від зовнішнього ринку. Зростання частки виробництва, що йде на експорт (експортна квота), збільшення частки товарів , що купуються за кордоном (імпортна частка).

7. Зовнішньоекономічні операції бартерізіруются (покупці вимагають у постачальників, купити їх товар в обмін на інший) .

8. Зміна в методах конкурентної боротьби. На другий план відходить цінова конкуренція. Пріоритет - якість товару. Грамотно поставлена ​​реклама і післяпродажне обслуговування.

9. Поряд із законною торгової практикою розширюється кримінальна торгівля.

10.Зовнішня торгівля використовується для досягнення зовнішньоекономічних цілей (політична вимога).

11. Поступове рух до лібералізації зовнішньої торгівлі . Звільнення світової торгівлі від обмежень (лібералізм) [29].

Оглянемо перспективи світової торгівлі з точки зору експертів.

У 2013 р. обсяги світової торгівлі зростуть, згідно з прогнозом СОТ, тільки на 3,3% ( попередній прогноз передбачав темп в 4,5%), і в 2014р. - близько 5,0%. Для порівняння, середньорічний приріст світової торгівлі за попередні 20 років (1992-2012рр..) Склав 5,3%. Рецесія в Європі продовжить негативно впливати на світовий імпорт, відзначається в огляді. Криза позначиться і на експорті з Китаю, але при цьому споживання в другій за величиною економіці світу буде рости в 2013-2014рр.. високими темпами.

Ці дані та прогнози розходяться з оцінками МВФ, згідно з якими світова торгівля збільшилася в обсязі за 2012р. на 2,5%, а темпи зростання на 2013р. і 2014р. прогнозуються на рівні 3,6% і 5,3% відповідно. Така розбіжність з даними СОТ обумовлена більш оптимістичним поглядом експертів МВФ на розвиток глобальної економіки. Так, темпи зростання світової економіки, за прогнозом Фонду, складуть 3,4% в 2013р. проти 3,3% в 2012році. У цілому МВФ оцінив ризики для світової економіки в короткостроковій перспективі як ті, що знизилися .

Досить оптимістично налаштовані і експерти ООН: згідно їх доповіддю «Світовий економічний стан і перспективи в 2013 р.» зростання світової торгівлі цього року дещо зросте і наблизиться в 2014 р. до довгострокових трендів зростання у 5% [30].

РОЗДІЛ 3. УЧАСТЬ УКРАЇНИ У СВІТОВІЙ ТОРГІВЛІ


3.1 Місце та роль України у світовій торгівлі на сучасному етапі
У соціалістичному минулому Україна підтримувала зовнішньо­економічні зв'язки з 123 країнами світу. З огляду на командно-адмі­ністративну економіку та монополію держави на зовнішньоеконо­мічну діяльність основні рішення щодо розвитку міжнародної тор­гівлі України приймалися у Москві. 1400 підприємств України, що брали участь у зовнішньоекономічній діяльності, керувалися вказів­ками, що спускалися їм згори. Після здобуття Україною незалежності її інтеграція у світо­ву економіку виявилася болісною. Економі­ка України включилася у міжнародну торговельну гонку з позицій аутсайдера. На відміну від постсоціалістичних країн Центральної та Східної Європи Україна, як і раніше, залишається експортером пере­дусім сировини та напівфабрикатів. В експорті України переважає металопродукція. Друге місце посідає мінеральна та хімічна продук­ція [32].

Розвиток зовнішніх економічних зв'язків тісно пов'язаний з проблемою конкурентоспроможності української продукції на світовому ринку, а також з реконструкцією та технічним переозброєнням основних галузей економіки України.

Проаналізуємо стан зовнішньоекономічної діяльності України у таблиці 3.1 на підставі статистичної інформації Державної служби статистики України.

Таблиця 3.1

Зовнішньоекономічна торгівля України за 2005-2012рр. (млн долл. США)

Рік

2005

2006

2007

2008

2009

2010

2011

2012

Зовнішньоторгівельний оборот

79 498

94 628

123 938

170 746

99 911

129 378

170 962

173 701

Експорт

40 422

45 874

58 287

78 744

49 301

63 190

82 107

82 337

Імпорт

39 076

48 754

65 651

92 002

50 610

66 188

88 855

91 364

Економічний розвиток України не можна вважати сталим, це обумовлюється не лише світовими кризами, а й насамперед внутрішньою нестабільністю, яка, у свою чергу, не може не відобразитися на зовнішньоекономічній політиці держави.

Обсяги експорту й імпорту товарів та послуг в Україні безпосередньо пов’язані з темпами економічного зростання. Фактично основні спади вітчизняного експорту й імпорту товарів та послуг пов’язані з 1993 р. – роком найглибшої кризи в Україні, та 1998 р. – роком азіатської кризи. Лише 1999р. відзначився позитивним сальдо торговельного балансу. Наступні ж роки, особливо 2004-й та 2007-й, характеризувалися надзвичайно стрімким зростанням як експорту (42,61 та 27,39% порівняно з попередніми роками), так і імпорту (31,26 та 34,84% порівняно з попередніми роками) товарів та послуг. Проте в 2004р. Україна мала позитивне сальдо в обсязі 4978 млн. дол. США, а у 2007р. негативне сальдо – 7876 млн дол. США. Зниження зовнішньоеконої діяльності з першої половини 2009р. пов’язано насамперед з політичною нестабільністю, яка викликала економічну кризу [34].

Проаналізуємо товарну структуру зовнішньої торгівлі України. Дані щодо експорту наведені у таблиці 3.2 [33].

Таблиця 3.2

Основні експортні товари України у 2012 р.







експорт,
млн дол. США

у % до 2011р.

у % до загальної вартості
експорту

чорнi метали

15 340

83,1

22,3

зерновi культури

7 000

193,5

10,2

жири та олії тваринного або рослинного походження

4 211

124,0

6,1

залізничні локомотиви

4 107

107,9

6,0

реактори ядерні, котли, машини

3 795

106,3

5,5

палива мінеральні; нафта і продукти її перегонки

3 640

64,0

5,3

руди, шлак і зола

3 306

84,4

4,8

електричнi машини

3 232

101,3

4,7

вироби з чорних металів

2 837

99,7

4,1

добрива

1 791

98,4

2,6
Зрозуміло, що більшість експорту – це сировинна продукція, а тому існує необхідність поступової переорієнтації на експорт готової продукції, що стане можливим лише за умови використання передових технологій і підвищення конкурентоспроможності української економіки. Понад 80% українського експорту дають металургія, сільське господарство, машинобудівна та хімічна промисловості [34].

Особливістю експортоорієнтованих галузей України є їх високий рівень залежності від кон'юнктурних коливань на світових ринках.

В останні роки обсяг експорту з України нарощується за рахунок сприятливої кон'юнктури світових ринків та постійного зростання цін у першу чергу на: чорні і кольорові метали, продовольчі товари (зерно, насіння соняшнику), хімікати, окремі види продукції машинобудування (верстати, транспортні засоби, зброя).

Набуття Україною у травні 2008р. членства в СОТ зробило Україну рівноправним партнером на світових товарних ринках. У результаті цього були скасовані окремі обмеження та лібералізовані умови доступу на зовнішні ринки для цілого ряду українських товарів металургійної, хімічної, машинобудівної галузей та сільського господарства.

Через системну внутрішню та світову фінансово-економічну кризу у 2009р. обсяги експорту скоротилися майже вдвічі і досягли рівня 2005 — 2006рр.. В 2010-2011рр. в результаті стабілізації основних експортних ринків України — відбулось поступове відновлення експорту, який в 2011 році майже на 4 млрд. долл. США перевершив рекордний експорт 2008 року і сягнув майже 83 млрд. долл. США.

Для України характерні низькі показники експорту високотехнологічних товарів та послуг. Це віддзеркалює недосконалу структуру конкурентних переваг української економіки, яка базується передусім на цінових факторах та порівняльних перевагах у вартості природних ресурсів та робочої сили. При цьому не використовуються належним чином наявні високотехнологічні можливості окремих галузей промисловості.

В експортному потенціалі України виділяють дешеву робочу силу, відносно розвинуту промисловість, значну сировинну базу, можливості АПК і ВПК, наявність високих технологій і науку. Але кожний з цих елементів має суттєві недоліки з точки зору світових масштабів.

Робоча сила в Україні не така вже й дешева, ціна її лише на 1/3 менша, ніж у США, але і ця різниця поглинається низькою якістю праці і значними втратами на виробництві. Якісні характеристики трудових ресурсів низькі: низький рівень кваліфікації, дисципліни, ставлення до праці, організації і управління виробництвом. Крім того, застосування в промислово розвинутих країнах електронних, інформаційних технологій викликає сумнів щодо конкурентних переваг коштом дешевої робочої сили.

В Україні відносно розвинута промисловість, але її продукція може конкурувати головним чином на ринках СНД і країн, що розвиваються, де відзначається низька якість товарів. На світові ринки Україна має виходити з конкурентоспроможною продукцією, а не шукати невибагливих клієнтів.

Україна має значну сировинну базу, багаті родовища корисних копалин, але надмірний експорт мінеральної сировини за дешевими цінами не приносить їй належних прибутків.

Агропромисловий комплекс також має потужну базу розвитку і можливість швидкої експортної спеціалізації, але низька продуктивність сільського господарства, стан АПК стримують вихід України на світовий ринок. Крім того, Заходу сільськогосподарська продукція не потрібна. Росія та інші країни СНД також не купуватимуть сільськогосподарську продукцію в Україні за світовими цінами, оскільки за такими цінами вони знайдуть кращу продукцію на Заході. Іншими словами - товари АПК неконкурентоспроможні і ще довго продаватимуться за низькими цінами.

В Україні потужний технологічний потенціал ВПК, його сфера НДДКР, але технології потребують конверсії, а "високі технології" в експорті посідають незначне місце.

Україна володіє розвинутим науковим потенціалом, але коштів на його подальший ефективний розвиток немає [36].

Таким чином, здійсненню ефективної експортної політики перешкоджає низка факторів, серед яких:

- низька конкурентоспроможність більшості готових виробів;

- повільний перехід на випуск нових товарів;

- відставання якості промислової продукції від світових аналогів;

- невідповідність продукції світовим стандартам;

- висока собівартість багатьох товарів (часто вище світової ціни) [36].

Розвиток виробництва товарів з високою доданою вартістю є головним пріоритетом у створенні бази для нарощування обсягів та поліпшення структури українського експорту в напрямі збільшення в ньому питомої ваги високотехнологічних товарів [34].

У таблиці 3.3 наведені статистичні дані шодо імпорту товарів в Україну за даними Державної служби статистики України [33].

Таблиця 3.3



Основні імпортні товари України у 2012 р.





імпорт,
млн дол. США

у % до 2011р.

у % до загальної вартості
імпорту

палива мінеральні; нафта і продукти її перегонки

26 193

91,6

30,9

реактори ядерні, котли, машини

7 227

101,6

8,5

електричнi машини

5 952

104,7

7,0

засоби наземного транспорту, крім залізничного

5 949

109,3

7,0

пластмаси, полімерні матеріали

3 414

100

4,0

фармацевтична продукція

3 308

114,9

3,9

чорнi метали

2 299

82,8




папір та картон

1 575

99,5

1,9

різноманітна хімічна продукція

1 299

107,1

1,5

вироби з чорних металів

1 283

108,3

1,5

прилади та апарати оптичнi, фотографічні

1 187

116,5

1,4

 В імпорті України переважають товари, частка яких складає 92,8%, а послуги посідають незначне місце - всього 7,2%.

У структурі імпорту товарів 53,5% припадає на паливо і мінеральні продукти. Паливо (нафта і газ) надходять головним чином з Росії, крім того газ, постачається з Туркменистану, укладено договір на його поставки з Узбекистану.

Машини, устаткування і механізми в імпорті України посідають друге місце і з засобами транспорту складають 14%, продукція хімічної промисловості, пластмаси і каучук - 9,7%, неблагородні метали та вироби з них - 4,1%. Україна імпортує продовольчі (7,8%) та непродовольчі (4,1%) товари (текстиль, взуття, головні убори), а також папір, картон, паперову масу з деревини (3%).

У загальних обсягах імпорту більше 80% складає продукція, що спрямовується на задоволення потреб вітчизняного виробництва та забезпечення його функціонування. В імпорті послуг так само, як і в їх експорті, провідне значення мають транспортні послуги (31%), з інших послуг в імпорті України виділяються будівельні, з монтажу та ремонту, страхові, фінансові, незначне місце посідають послуги у сфері торгівлі патентами та ноу-хау, послуги туристичних організацій [36].

На основі проаналізованого матеріалу можна виділити такі основні ознаки 

1   2   3


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка