Раїса Григорівна Рябчук, вихователь-методист Вінницького технічного коледжу. Людмила Ігорівна Мазур



Скачати 126.22 Kb.
Дата конвертації12.09.2017
Розмір126.22 Kb.
#50952
ПСИХОЛОГІЧНИЙ КОМПОНЕНТ У ВИХОВНОМУ ПРОЦЕСІ ЧЕРЕЗ ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ПІДХІД

(із досвіду роботи)



Раїса Григорівна Рябчук, вихователь-методист Вінницького технічного коледжу.

Людмила Ігорівна Мазур, вихователь Вінницького технічного коледжу
Колектив гуртожитку сприяє формуванню та розвитку особистості, становленню таких рис, які б дали змогу нашим студентам-мешканцям легко і безболісно адаптуватись до нових умов життя, до складних змін, які відбуваються в нашому суспільстві.

Психологічні проблеми, що мають місце в нашому гуртожитку, досить різноманітні. Це – адаптація до нових умов проживання, формування психологічної готовності до нових взаємостосунків з однолітками, подолання конфліктів, стресів, особистісних проблем та негативних проявів поведінки, які все частіше зустрічаються серед сучасної молоді.



Аналіз попередніх досліджень. Визначена під час щорічних досліджень низка проблем адаптація студентів до умов проживання в гуртожитку, їх взаємодія в колективі дозволяє зазначати, що адаптаційний процес слід розглядати комплексно, на різних рівнях його протікання, враховуючи його різні форми. І індивідуальний підхід у цьому процесі має велике значення і сприяє формуванню високої культури добросусідства, колективу групи і безконфліктному спілкуванню, що і створює психологічний клімат на емоційному рівні.

Найперше і найосновніше завдання колективу гуртожитку, вихователів – допомогти в адаптації студентів нового набору.

Досить часто студенти нового набору не адаптовані до нових умов проживання. Відірвавшись від рідної домівки, першокурсники не можуть організувати самостійно режим дня та відпочинку, вони майже не готові до самостійності та відповідальності.

Як наслідок, у більшості студентів спостерігається підвищення рівня тривожності, зниження самооцінки.

З метою профілактики дезадаптації, студентів ми напрацювали комплекс рекомендацій, які допомагають їм оволодіти якісно новими моментами життєдіяльності та виробити потяг до самообслуговування.

У першу чергу посилюємо роз’яснювальну роботу з абітурієнтами ще під час підготовчих курсів та вступних іспитів, завдяки якій вони вже свідомо після вступу до коледжу приходять у наш гуртожиток і більш готові долати труднощі. З перших днів ознайомлюємо абітурієнтів зі специфікою проживання в гуртожитку, особливостями роботи допоміжних служб, даємо рекомендації стосовно організації режиму дня та відпочинку.

Розробили цикл лекцій та теми: «Особливості адаптації до нових умов», «Культура поведінки юнаків та дівчат», «Вчимося планувати свій день», «Мікроклімат в колективі», «Нехай слова будуть добрими» для того, щоб навчити студентів пристосуватись до життя в колективі, будувати відносини з співмешканцями та колективом гуртожитку (адміністрацією, технічними службами, вихователями), напрацьовувати власний стиль поведінки.

Досить ефективним є проведення адаптаційного тренінгу, де студенти мають можливість ближче познайомитись один з одним, обговорити власні проблеми та поділитись враженнями від проживання в гуртожитку.

Моніторинг ефективності профілактичних заходів повторно проводимо в лютому-березні – діагностуємо емоційний стан наших студентів і простежуємо, як правило, зниження рівня ситуативної тривожності.

Питання адаптації студентів нового набору щорічно обговорюється на педагогічній раді. Там гуртожиток розкриває типові проблеми першокурсників в період адаптації і сподівається на подальший супровід-допомогу зі сторони класних керівників та завідувачів відділень.

Успішність виховного процесу в гуртожитку реальна за тієї умови, якщо вихователь добре знає свого мешканця, його індивідуальні особливості, може передбачити його поведінку, повноцінно управляти діяльністю в побуті і розвитком його як особистості. Тому наступним не менш важливим аспектом психологічного забезпечення виховного процесу в гуртожитку є забезпечення індивідуального підходу до кожного мешканця. З цією метою систематично проводимо різностороннє спостереження особистості студента (темперамент, характер, особливості пізнавальної та вольової сфер). Стараємось підтримати, навчити, виховати особистість.

Надаємо допомогу у подоланні конфліктних ситуацій та налагодженні ефективного контакту із співмешканцями.

Правильно організоване дозвілля студентів – це частина успіху у виховному процесі. Попри те, щороку виявляємо студентів, схильних до порушень норм і правил поведінки, тому особливу увагу приділяємо профілактиці девіантної поведінки.[1 c.3]

Основні форми робити зі студентами – індивідуальна та групова. На початковому етапі проводимо комплексні виявлення причин відхилень у поведінці. Після чого створюємо програму реальних заходів щодо подолання негативних проявів поведінки. Тільки за умови своєчасного виявлення цієї категорії студентів, тісної співпраці психолога коледжу, класних керівників груп, завідувачів відділень, батьків, під час реалізації профілактичної програми вдається виправити недоліки та попередити негативні вчинки.

Інтенсифікували виховну роботу серед студентів з профілактики масової алкоголізації, наркотизації молоді, правопорушень, раннього статевого життя.

Щороку плануємо та проводимо відповідні заходи по вказаній тематиці. Особливої уваги заслуговують тижні профілактики шкідливих звичок, мета


яких – активне залучення студентів до пропаганди здорового способу життя.

Щорічно 1 грудня проводимо акції, присвячені всесвітньому Дню боротьби зі СНІДом, 31 травня – Дню боротьби з тютюнокурінням, а 26 червня – Дню боротьби зі вживанням наркотиків та незаконним їх розповсюдженням.

Для профілактики насильства створюємо атмосферу нетерпимості до проявів жорстокості, впроваджуємо заходи, де вчимо студентів вирішувати непорозуміння через спілкування, знаходження конструктивного виходу з конфліктних ситуацій, контроль своєї поведінки, виховуємо толерантність, доброзичливість, повагу до особистості. [1 c.69]

З профілактичною метою проводимо цикл бесід на теми: «Стрес та його профілактика», «Життєві кризи. Шляхи подолання», під час яких навчаємо студентів особливостям самодопомоги у важких життєвих ситуаціях. Зі студентами, які знаходяться в кризовому стані, проводимо термінову реабілітаційну допомогу через індивідуальне консультування, бесіди, елементи психотерапевтичної роботи через низку програм: «Психологія особистості і міжособистісних стосунків», «Коло спілкування», «Світ почуттів і волі людини», «Як вирішувати свої проблеми». [2 c.162]

Наше завдання – ефективне реагування на конкретні психологічні проблеми, з якими стикаються студенти в гуртожитку чи в особистому житті взагалі. Для невпевнених та вразливих студентів, які в силу тих чи інших причин особисто не можуть звернутись по допомогу організована скринька довіри.

Для батьків (у день проведення батьківських зборів) проводимо лекції-бесіди:

«Особливості дітей юнацького віку»

«Профілактика дитячого суїциду»

«Адаптація студентів»

«Психологічні особливості формування залежності в підлітків» та ін.

Націлюємо увагу батьків на те, що з їх боку потрібна підвищена увага, терпіння, взаємне розуміння, допомога.

Відрив від родини, вирішення побутових проблем в гуртожитку, труднощі в навчанні – це є стрес для дитини, побороти який не всім вдається швидко. І завдання вихователя в тому числі зуміти використати набутки традиційних виховних технологій ( це, перш за все, система широкого просвітництва у всіх його аспектах; жорстке, але розумне, в інтересах всіх, питання дисципліни, відповідальності; збережені вимоги до зовнішнього вигляду, категорична заборона (згідно із наказом МОН України) куріння у приміщеннях та на території коледжу, вживання алкоголю, пропаганда здорового способу життя і… цей список можна ще продовжувати).

У народі кажуть: кожна людина народжується із зерном в руці, треба тільки знайти поле, де це зерно найкраще проросте. А знайти це поле можливо тільки через індивідуальний підхід до кожного студента-мешканця гуртожитку.

Індивідуальний підхід передбачає вибір такої виховної стратегії, яка б максимально сприяла розвитку особистості.

Є те, що одиничне і особливе, що властиве одній людині і відрізняє її від іншої, і повинно стати предметом вивчення вихователя, який здійснює індивідуальний підхід. Особистістю людина не народжується, а стає.

Формування особистості – процес складний, тривалий і суперечливий, де діє безліч різноманітних чинників серед яких найвизначніше місце належить індивідуальній роботі вихователя зі студентом-мешканцем гуртожитку.

Здійснення індивідуального підходу можливе за певних умов. Необхідною умовою є органічне поєднання диференційного підходу до кожної дитини і формування колективу, згуртованого, життєрадісного. [2 c.255]

Знаючи особливості колективу в цілому і всіх його членів зокрема, вихователь може правильно спрямувати діяльність і поведінку кожної дитини, виховати в ній уміння підкорити свої особисті інтереси спільним.

Праця з усім студентським колективом гуртожитку і з окремими студентами повинні розглядатися як дві сторони одного процесу. Тільки в колективі можна виховати такі якості, як чесність, дружелюбність, вміння дослухатися до думки іншого, повагу до товариша, організованість, бажання допомагати один одному.

Вплив колективу має особливо велике значення в подоланні негативних рис – егоїзму, зазнайства, свавілля. [3 c.11]

Виховання в колективі не виключає, а навпаки, передбачає індивідуальну роботу з вихованцями. Ні підтримка, ні вибір впливу не матимуть ефекту без врахування індивідуальних особливостей студента.

Колектив – могутній чинник виховання, але за умови, якщо вихователь знає особливості кожного студента, вміє знайти підхід до дитини. В. Сухомлинський писав: «Виховуючи колектив, потрібно бачити в ньому кожну дитину з її неповторним духовним світом, піклуватися, виховуючи кожного».

У чому ж основи індивідуального підходу? У знанні можливостей дитини, чи в умінні передбачати наслідки виховних впливів? І в одному, і в іншому.

Індивідуальний підхід передбачає вибір такої виховної стратегії, яка б максимально сприяла розвитку особистості і яка включає:



  • вивчення проявів дитини;

  • встановлення причини формування особливостей характеру і поведінки;

  • вивчення відповідних засобів і методів здійснення індивідуального впливу.

На першому етапі індивідуальної роботи перш за все іде знайомство зі студентом і його батьками в перші дні проживання в гуртожитку через усні бесіди та запропоновану анкету:

1. Прізвище, ім’я, по батькові

2. Дата народження

3. Місце проживання

4. Контактний телефон

5. Прізвище, ім’я, по батькові батьків, місце їхньої роботи, контактні телефони

6. Світ захоплень

7. Бажані громадські доручення

8. Склад сім’ї

Ці відомості дають перші уявлення про кожного із студентів, їх оточення, уподобання.

Варто завести і власний журнал – щоденник, куди записувати неофіційні дані: уподобання, інтереси, стосунки з товаришами, тощо. Ця інформація буде постійно поповнюватися (навіть кардинально змінюватися). Переконанні, що найдієвішим способом пізнання кожного студента є спостереження за ним, яке не повинно бути помітним для студента, під час якого відмічати істотні особливості поведінки:

1. Позитивні прояви (риси)

2. Ставлення до колективу

3. Ставлення до праці

4. Особливості розумового розвитку

5. Фізичний розвиток

Наступний етап – пошук узагальнюючих ознак індивідуальних рис студента. Варто поділитися своїми враженнями і висновками з колегами. При можливих розходженнях перевірити свої спостереження. Але в усіх випадках слід знайти причину формування тих чи інших індивідуальних особливостей студента. Це може бути стан здоров’я, особливості нервової системи, умови оточуючого середовища, і перш за все, виховання. [3 c.22]

Причини індивідуальних особливостей студента потрібно починати шукати з його сім’ї. Очевидно з допомогою класного керівника, зустрічей з батьками потрібно зуміти відчути і оцінити умови життя студента, стосунки в сім’ї, моральні цінності, матеріальне становище. Багато чого із бесід з батьками, класним керівником підкаже на що в подальшому потрібно звернути увагу.

З’ясувати стосунки між батьками потрібно з великим тактом, навіть якщо дещо про ці стосунки вже відомо. Не торкаючись відомих фактів, слід показати батькам, як негативно відбиваються на дитині всі сімейні негаразди. [1 c.56]

Чуйна і обережна бесіда з батьками про недоліки студента і про шлях виправлення його поведінки зближує батьків з вихователями, скріплює між ними довіру і взаєморозуміння. Розмову потрібно починати з характеристики позитивних рис, поговоривши про інтереси, здібності. [1 c.61]

Батьки, можливо, тоді зрозуміють, що вихователь не вишукує недоліки, а підходить об’єктивно, і усунення небажаних проявів допоможе студентові стати кращим.

На основі фактів ознайомлення з умовами виховання в сім’ї, і піддавши отриману інформацію глибокому аналізу, вихователь може використати в подальшій роботі позитивні фактори і, разом з тим, постаратися змінити те, що є небажаним і заважає правильному вихованню, звернути особливу увагу на:



  • трудову діяльність у сім’ї;

  • єдність вимог;

  • наявність друзів;

  • тотожність поведінки в навчальному закладі, гуртожитку і вдома.

Не слід нехтувати і телефонним спілкуванням з батьками. Отримана інформація дозволить вихователю з’ясувати причину деяких проявів поведінки студентів.

В нашому арсеналі є великий перелік тем, за допомогою яких можна торкнутися найактуальніших проблем.

Але найефективніше проводити бесіди та дискути.

Адже ми працюємо з дітьми, які вже мають певний життєвий досвід, знання. І задаючи питання, можна почути думку, побачити поведінку кожного.

Щоб виявити індивідуальні особливості кожного студента в кінці першого місяця проживання в гуртожитку, коли діти вже більш-менш познайомились один з одним, варто провести бесіду-дискут «Ти знаєш, що ти – людина». Ця тема і форма спілкування допоможе виявити не лише моральні цінності студентів, а й покаже вміння дітей висловлюватись, доводити свою думку, говорити перед аудиторією, виявить активних і пасивних, впевнених у собі та боязких дітей.

Те, що знає вихователь про студента дозволить визначити його слабкі і сильні сторони. На першому етапі індивідуальну роботу краще починати зі слабких сторін. [1 c.29]

Якщо вихователь допоможе дитині якось подолати труднощі, недоліки, то це закріпить подальші контакти.

З цією метою краще використовувати бесіду віч-на-віч. Причому не вдаватися до набридливого розпитування, а намагатися поставити себе на місце студента.

Ділитися своїми думками, враженнями, пропонувати йому висловлювати свої. Таким чином, обговорюючи ніби спільну проблему, прийти до бажаного висновку.

У психологічній літературі існує поняття «афектні діти», вони перебувають у психологічному конфлікті з одногрупниками, персоналом гуртожитку, для них характерний постійний кризовий стан.

Кризовий стан властивий і психологічно здоровим дітям за складних життєвих ситуаціях (труднощі у навчанні, відсутність контакту з викладачами, адміністрацією гуртожитку, несприйняття колективом, переживання через хворобу, негаразди дома, тощо).

Такій молодій людині особливо потрібна увага й психологічна підтримка. Завдання вихователя – своєчасно помітити негаразди, попередити негативні емоції, вчинки своїх вихованців.

Виховна позиція при цьому – розуміння і визнання дитини.

Студенти, які мають слабку нервову систему, дуже вразливі. На них вкрай негативно впливає грубість, неповага. [1 c.98]

Сказане підвищеним тоном зауваження, навіть якщо воно стосується мілкого порушення, може привести «слабкого» студента в стан заторможеності, позбавити його можливості виконати таке доручення, яке він би в стані спокою виконав без труднощів.

Спілкування з нервовими студентами завжди має бути спокійним, рівним. Байдужих вихованців необхідно залучити до колективу, давати їм доручення, сприяти активності їхньої діяльності.

Студенти, які мають суперечливі властивості нервової системи, потрібно допомогти випрацювати навички самоконтролю.

Щоб мати змогу вплинути на студента, потрібно розділити його радості і тривоги, успіхи й прикрощі.

Студент завжди повинен відчути, що поруч з ним не лише вихователь, а й друг, який у потрібну хвилину завжди допоможе, все пояснить і все зрозуміє. Не варто забувати про силу впливу на студента доброти, чуйності, поваги його особистості.

Без встановлення взаєморозуміння, довіри не можна знайти ключ до серця вихованця. Завдяки такому контакту можна зрозуміти особливості психіки дитини, встановити причину негативних рис його характеру, і тоді, викорінюючи саме цю причину, можна вплинути на студента, змінюючи його характер у кращу сторону.

Іноді за нестерпною поведінкою (грубістю, недисциплінованістю, озлобленням) криється незадоволена потреба в увазі.

В індивідуальній роботі дуже важливо для вихователя визначити ступінь вимогливості до кожного студента.

Якщо від дитини вимагається те, чого вона неспроможна виконати, не дивлячись на всі старання, то вона поступово прийде до висновку, що від вихователя чекати справедливості не варто.

Серед принципів індивідуального підходу до студента велику роль відіграє розумне застосування заохочень і покарань. Давно відомо, що заохочення набагато ефективніше ніж покарання. [1 c.39]

В руках вихователя завжди знаходиться такий дієвий засіб заохочення як розповідь про здобутки студента перед співмешканцями секції, поверху, гуртожитку в цілому.

Взагалі, похвала в індивідуальній роботі значно більш дієва, чим докір, вираження невдоволення (хоч і без них не завжди можна обійтись).

Окремо варто сказати про талановитих дітей.

Великим потенціалом для виявлення творчих здібностей студентів є проведення масових заходів-вечорів дозвілля «Ласкаво просимо-день новосілля», «Осінній вернісаж», які щорічно проводяться в нашому гуртожитку для студентів нового набору. Виявляємо через такі заходи талановитих дітей і їх підтримуємо, даємо їм можливість показати себе. Адже особистість – це різносторонньо розвинута людина.

Вся суть індивідуального підходу в тому, щоб допомогти вихованцю розкрити і для самого себе, і для оточуючих те своє, особливе, що в ньому приховане. Вихователь виступає тут у ролі активного помічника, а основне повинен зробити сам студент.

Індивідуальний підхід в тому і полягає, щоб допомогти студенту «знайти себе», наблизитися до розуміння своїх особливостей, навчитися використовувати їх.



Індивідуальна робота повинна бути спрямована на розвиток у кожного студента здатності до самореалізації, мобілізації внутрішніх сил для подолання труднощів і перепон на життєвій дорозі, на формування потреб у постійному самовдосконаленні. Усе це і сприятиме скороченню термінів адаптації до нових змінених умов життя.
Каталог: doc -> files -> news -> 547
news -> Миколаївська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Проектування готовності вчителя до інноваційної діяльності Виконавець: Ріпний Микола Петрович
news -> Шляхи формування читацьких інтересів у молодших школярів Ковальова Вікторія Іванівна, учитель початкових класів, учитель вищої категорії, старший учитель, санаторна школа ─ інтернат №2
news -> З початкової школи в основну: проблеми наступності
news -> ─найважливіша умова успішного навчання молодших школярів. Ковальова Вікторія Іванівна, спеціаліст вищої категорії, старший учитель, загальноосвітня санаторна школа ─ інтернат №2
news -> Повідомлення про оприлюднення проекту Концепції громадянської освіти та виховання в Україні Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України повідомляє про оприлюднення 29 листопада 2012
news -> Додаток базовий компонент дошкільної освіти
news -> Тема кохання в повісті Шолом-Алейхема "Пісня над піснями". Еволюція героїв (Шимек і Бузя) у часі. Біблійні мотиви в повісті. Утвердження етичних цінностей
news -> Конспект уроку з української літератури в 10 класі підготувала викладач української мови І літератури Технікуму промислової автоматики Одеської державної академії холоду
547 -> Миргородський художньо-промисловий коледж
547 -> «На хвилях українського романсу» Ошатно прибрана зала. На столі канделябр із запаленими свічками. Звучить пісня «Берег любові»

Скачати 126.22 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка