Радіаційні ураження



Сторінка5/5
Дата конвертації26.04.2016
Розмір0.98 Mb.
1   2   3   4   5

Отруйні речовини задушливої дії

   Дуже відомими отруйними речовинами задушливої дії є фосген, дифосген, хлорпікрин. Крім них, у бойовій обстановці задушливо діють також оксиди азоту, які входять до складу порохових газів. Усі ці речовини можуть викликати ураження тільки інгаляційним шляхом. 


   Патогенез ураження складний. У формуванні одного з компонентів ураження — токсичного набряку легень — беруть участь як місцеві фактори, зумовлені безпосередньою дією ОР на легеневу тканину, так і загальні розлади нервово-рефлекторного походження. Усі вони призводять до підвищення проникності альвеолярно-капілярної мембрани й евакуації рідкої частини крові в порожнину альвеол. Цьому сприяє збільшене наповнення легенів кров’ю, а також гіпоксія й ацидоз, які прогресують внаслідок зростання дихальної недостатності в процесі розвитку інтоксикації. Клініка ураження при отруєнні фосгеном і дифосгеном подібна. Розрізняють тяжкий, середній і легкий ступені ураження. Для тяжкого ступеня характерні виникнення відчуття різі в очах, стиснення в грудях, кашель, запаморочення (рефлекторна стадія). Після евакуації потерпілого із зараженої атмосфери всі ознаки зникають і настає прихований період, який продовжується 1-3 години. Але вже на цій стадії спостерігають брадикардію, лабільність пульсу й артеріального тиску, в крові зменшується кількість гемоглобіну та еритроцитів. Розвивається стадія набряку легень, з’являються загальна слабість, кашель із виділенням пінистого харкотиння, ціаноз шкіри і слизових оболонок; у легенях вислуховують звучні дрібнопухирцеві хрипи; підвищується температура тіла. У крові збільшується кількість гемоглобіну (понад 160 г/л) і еритроцитів (більше 6·1012 в 1 л), лейкоцитоз із зсувом вліво і прискорення ШОЕ (“синя гіпоксія”). У випадку приєднання гострої серцево-судинної недостатності шкіра вкривається липким потом, набуває землисто-сірого відтінку, тиск крові падає, пульс стає частим, ниткоподібним, дихання — клекотливим (“сіра гіпоксія”). Набряк легень досягає найбільшого розвитку наприкінці першої або на початку другої доби. Смерть у ці терміни може настати від паралічу дихального та судинно-рухового центрів. Потім починається стадія вирішення, коли можуть проявлятися інші ускладнення внаслідок ураження: тромбози судин, що призводять до інфарктів у легенях, нирках, міокарді та викликають гангрену кінцівок, клініку “гострого живота”, а також запалення чи абсцес легень. Після гострого періоду можуть визначатися і віддалені наслідки: рецидивні бронхіти, астматичні стани і функціональні розлади серцево-судинної системи. 
   При середньому ступені інтоксикації латентний період триваліший (3-5 год), клінічні прояви розвиваються не так бурхливо, як при тяжкому отруєнні. Ядуха помірна, кашель із невеликою кількістю харкотиння, хрипи незначні. Ознаки згущення крові виражені менше. Може розвинутися набряк легень або виражена токсична пневмонія, яка легко лікується і має сприятливий перебіг. Термін лікування хворих — 2-3 тижні. 
   У випадку легких інтоксикацій латентний період триває 8 год, після чого уражений скаржиться на слабість, запаморочення, незначну ядуху, відчуття стиснення в грудях, кашель. Температура тіла субфебрильна, пульс ритмічний, частий. У легенях вислуховують поодинокі сухі хрипи. Явища гострого бронхіту починають зникати через 5-6 днів. 
   При ураженнях хлоропікрином майже відразу з’являються подразнення очей та дихальних шляхів, блювання, знижується судинний тонус (нітритна дія). Набряк легень має тяжчий перебіг, тому що в крові утворюється метгемоглобін і відповідно посилюється гіпоксемія. 
   При дії оксидів азоту поряд із задушливим ефектом відзначають і резорбтивний, який проявляється метгемоглобінемією і розширенням дрібних судин. Внаслідок різкої обпікаючої дії можлива рефлекторна зупинка дихання в момент вдихання парів або розвиток хімічного опіку легень у перші години, якому притаманна виражена гостра дихальна недостатність. У випадку розвитку набряку легень перебіг захворювання тяжкий, у харкотинні, що має характерний жовтий колір, можлива поява домішок крові. 
   Перша медична допомога: 

   — одягання протигаза; 
   — усунення сильного подразнення дихальних шляхів за допомогою протидимної суміші (рис. 10.7); 
   — евакуація із зараженої зони; 
   — за межами осередка ураження — промивання очей, полоскання рота водою із фляги. 
   Долікарська допомога: 

   — зігрівання, спокій, інгаляція кисню, ін’єкції кофеїн-бензоату натрію, кордіаміну; 
   — при можливості уражених потрібно якомога швидше (до закінчення латентного періоду) евакуювати відразу в омедб (шпиталь) на будь-якому виді транспорту, у зв’язку із загрозою розвитку набряку легень. Евакуація пішки різко погіршує перебіг ураження у потерпілих. 
   Перша лікарська допомога: 

   — кровопускання (300-500 мл) з подальшим внутрішньовенним введенням глюкози і хлориду кальцію; 
   — введення серцево-судинних засобів та дихальних аналептиків; 
   — інгаляції кисню з парами етилового спирту. 
   Кваліфікована медична допомога: 

   Невідкладні заходи: 

   — тривала оксигенотерапія; 
   — інгаляції піногасників; 
   — повторне кровопускання; 
   — введення гангліоблокаторів, глюкози, хлориду кальцію, стероїдних гормонів, серцево-судинних засобів за показаннями. 
   Відстрочені заходи:
 антибіотики, сульфаніламіди, вітамінотерапія. 
   Уражених, які перебувають у латентному періоді, евакуюють у терапевтичне відділення шпиталів, хворі з явищами набряку легень нетранспортабельні протягом 3-5 діб. При відсутності ознак ураження проводять обсервацію на 24 години, легкоуражені підлягають лікуванню в команді одужуючих.

Отруйні речовини сльозоточивої і подразливої дії

   До цієї групи належать отруйні речовини з вибірковою дією на чутливі нервові закінчення слизових оболонок верхніх дихальних шляхів (подразнювальні або пчихальні) чи слизових очей (сльозоточиві або лакриматори). Хмари аерозолів подразливої і сльозоточивої дії створюються: 


   — генераторами аерозолів, які прикріплюють до літаків, вертольотів чи спеціальних машин, що розпорошують ОР силою повітря або тепловою перегонкою; 
   — отруйнодимовими шашками, при згоранні яких утворюється густа хмара отруйного диму; 
   — ручними хімічними гранатами, при вибухах яких виникає хмара отруйної речовини. 
   Хмара аерозолю може поширюватись на великі відстані, що утруднює бойові дії військ внаслідок зниження боєздатності особового складу. 
   До групи ОР подразливої дії належать речовини, що містять ми-ш’як — адамсит і дифенілхлорарсин, які вже в малих дозах викликають подразливу дію, а у великих — можуть призвести до тяжкої інтоксикації з летальним кінцем. До групи сльозоточивих ОР входять хлорацетофенон і бромбензилціанід, які можуть викликати сльозоточивий ефект у мінімальних концентраціях. Речовина типу “Сі-ес”, крім сльозоточивої дії, викликає також подразнення верхніх дихальних шляхів, тобто вона має універсальну подразливу дію. 
   Патогенез ураження зумовлений подразненням чутливих нервових закінчень, оскільки подразливі речовини осідають на слизових оболонках і через епітелій досягають нервових закінчень. Їхнє ураження викликає, як правило, місцеві больові відчуття і захисні реакції, а також помітні рефлекторні зміни з боку органів дихання і кровообігу. Всмоктування в кров речовин, що містять миш’як, може зумовити розвиток тяжкої інтоксикації, подібної до отруєння солями важких металів. 
   Клініка уражень розвивається в перші хвилини після контакту з ОР. Спочатку з’являються відчуття подразнення в носі та зіві, дряпаючий біль за грудиною та стиснення в грудях, приєднуються головний біль, біль у яснах і щелепах, у ділянці вух. Одночасно виникають масивні виділення секрету з носа, пчихання, сухий болючий кашель, слинотеча, нудота, блювання, біль у животі. Об’єктивно відзначають гіперемію слизової носа і зіва, помірний набряк язика. При різкому подразненні можливі рефлекторні розлади дихання (сповільнення чи затримка) і серцевої діяльності (брадикардія, підвищення артеріального тиску). 
   Симптоми ураження тривають недовго (декілька годин), але клінічні прояви наслідків дії ОР можуть наростати і після виходу із зараженої атмосфери. 
   Речовина типу “Сі-ес” викликає, крім вказаних симптомів, різке подразнення слизової оболонки очей (відчуття різі та печіння в очах, світлобоязнь, сльозотечу), головний біль, нестримне блювання, подразнення шкіри (свербіж, відчуття опіку, гіперемію і помірний набряк). 
   Діагноз ураження подразнюючими ОР встановлюють на підставі виникнення типової клінічної картини в момент їх дії і швидкого зменшення симптомів отруєння після виведення ураженого із зараженої атмосфери. 
   Принципи медичної допомоги:
 припинення подальшої дії отрути; промивання слизових очей і верхніх дихальних шляхів із метою видалення із них частинок ОР; усунення явищ, зумовлених інтоксикацією. 
   Перша медична допомога
 полягає в одяганні протигаза, вдиханні протидимної суміші чи фіциліну (закласти ампулу під маску протигаза і роздушити), за межами вогнища — в промиванні очей і полосканні порожнини рота та носоглотки водою, у випадку сильного подразнення верхніх дихальних шляхів, що супроводжується відчуттям болю, підшкірно вводять 1 мл 2 % розчину промедолу (шприц-тюбик). 
   Долікарська допомога:
 повторне вдихання протидимної суміші; промивання очей 2 % розчином гідрокарбонату натрію. Як правило, після проведення заходів боєздатність швидко відновлюється. 
   Перша лікарська допомога (при тяжких ураженнях):
 повторне багаторазове промивання очей, порожнини рота і носоглотки 2 % розчином гідрокарбонату натрію; використання болезаспокійливих засобів, зокрема знеболювальних в очних краплях, кисневої терапії, серцево-судинних засобів; обробка уражених ділянок шкіри 5 % розчином перманганату калію або 2 % розчином хлораміну з подальшим накладанням протиопікової пов’язки. 
   Кваліфіковану терапевтичну допомогу
 надають тільки при тяжких ураженнях. Вона полягає у призначенні симптоматичних засобів за показаннями: 
   — при виражених симптомах подразнення дихальних шляхів — легка знеболювальна суміш, інгаляції із знеболювальними речовинами, масляні та лужні інгаляції; 
   — у випадках переважання нервово-психічних симптомів — седативні й транквілізатори (діазепам, седуксен, еленіум тощо); 
   — при явищах невралгії — анальгетики.

Отруйні речовини психохімічної (психоміметичної)дії

   Психохімічні (психоміметичні) ОР порівняно недавно зайняли місце табельних ОР в арміях іноземних держав як основа нового виду хімічної зброї. Метою їх застосування є тимчасове виведення із строю особового складу армії супротивника. Командири підрозділів і частин внаслідок дії психоміметичних ОР втрачають здатність приймати логічні, раціональні рішення і віддавати чіткі накази, а особовий склад — сприймати їх. Важко передбачити результати як прихованого використання цих засобів проти штабів військових з’єднань і об’єднань, так і відкритого — по великих угрупуваннях військ. 


   При застосуванні психохімічних ОР проти особового складу військ або мирного населення в ролі бойових отруйних речовин набувають великого значення такі фактори: 
   — залежність психоміметичного ефекту від дози ОР; описаний варіант використання стосується лише дуже малих доз ОР; у високих бойових концентраціях психохімічні ОР можуть викликати більші розлади психіки; 
   — велика різниця в картині інтоксикації різними ОР психохімічної дії; 
   — можливість виникнення тяжких віддалених наслідків, наприклад, загострення шизофренії при застосуванні діетиламіду лізергинової кислоти (ДЛК). 
   Клінічна картина ураження може мати такі періоди: 

   1.Стан збудження та неадекватної поведінки (зовні важко відрізнити від норми). 
   2.Стан ейфорії та грубих розладів психіки без різко вираженого психомоторного збудження (розлади психіки в поєднанні з немотивованим збудженням та рухливістю). 
   3.Стан пригнічення центральної нервової системи з вираженими явищами гальмування та відсутністю реакції на зовнішнє подразнення. 
   4.Глибокий сон протягом декількох годин, після чого виникає психомоторне збудження, що супроводжується розладами психіки. 
   Основною особливістю дії психоміметичних ОР є те, що остаточний ефект дії отрути залежить від особливостей стану нервової системи людини, на яку діє ОР. Тому завжди важко передбачити, яка картина ураження буде переважати у випадку бойового застосування ОР
   Табельною ОР психохімічної дії є речовина “Бі-зет”. Вона належить до групи центральних холінолітиків, які викликають комплекс симптомів отруєння цими речовинами. Токсичність психоміметичних речовин типу “Бі-зет” важко піддається визначенню, тому що центральні холінолітики залежно від дози спричиняють дуже різні за характером розлади функції центральної нервової системи — від легкої ейфорії до глибокого коматозного стану (інколи його створюють спеціально в психіатричній клініці у вигляді атропінової коми). Психоміметики типу “Бі-зет” можна використовувати у вигляді аерозолю з метою ураження особового складу через дихальні шляхи. У розчиненому стані вони проникають через непошкоджену шкіру, причому тривалість латентного періоду становить 36 годин.

Клінічна картина ураження

   Особливості біологічної дії центральних холінолітиків не дозволяють провести чітку межу між легкими, середніми та тяжкими ураженнями. Смертельний наслідок ураження речовиною “Бі-зет” не виключений, але можливий лише в деяких випадках. Тому оцінювати клінічні прояви отруєння необхідно залежно від особливостей індивідуальної реакції ураженого на ОР. 


   При застосуванні мінімальної дози ОР на перший план виступають симптоми центральної дії, що зумовлює тонкі розлади психіки. У цьому стані можна при спеціальному дослідженні виявити розлади процесів запам’ятовування та активної уваги. Не виключена можливість порушення здатності логічно мислити. Описаний вище стан є особливо небезпечним, тому що зовнішні прояви отруєння практично відсутні, а розпізнавання неадекватної поведінки пов’язане з великими труднощами. 
   У зарубіжній літературі є дані, що речовини типу “Бі-зет” можна використовувати з диверсійною метою проти керівного складу армії шляхом забруднення питної води або введення ОР у систему припливної вентиляції. При потраплянні в організм великих доз, а також при підвищеній чутливості організму людини до отрути, розвивається виражена картина ураження. Незабаром після початку дії отрути в ураженого виникає стан ейфорії, тобто відчуття сп’яніння, яке, однак, суттєво відрізняється від алкогольного. З’являються симптоми, що свідчать про втягнення в процес мозочка, — хитка хода, порушення координації рухів. Побоювання втратити рівновагу примушує потерпілих уникати ходіння як у приміщенні, так і на відкритому просторі. Потім починають наростати симптоми ураження центральної нервової системи. Потерпілі важко орієнтуються в часі та просторі. Навіть елементарні питання викликають у них серйозні труднощі. У міру розвитку картини отруєння потерпілі стають замкнутими, уникають відповідей на питання, намагаються не контактувати з оточуючими. Із боку вегетативної нервової системи відзначають розширення зіниць, сухість слизових оболонок та шкіри, часте серцебиття. Шкірні покриви набувають рожевого забарвлення, температура шкіри підвищується. Описані симптоми зберігаються декілька годин. При підвищеній чутливості до дії центральних холінолітиків сплутаність свідомості може утримуватись протягом доби і довше. 
   Частина уражених має іншу клінічну картину отруєння: ейфорія, що супроводжується психомоторним збудженням, яке проходить на тлі підвищеної рухової активності, надмірне багатослів’я, порушення орієнтації в часі та просторі. Іноді розвивається маніакальний стан, при якому керувати людиною практично не можливо. Виникнення такої форми реакції дуже небезпечне при утворенні осередків масового ураження. При дії ще більших доз ОР виникають деліріозні стани, що проявляються глибокими розладами психічної функції. Розвитку галюцинацій передують неспокій, відчуття тривоги. Галюцинації та ілюзії мають страхітливий характер, предметом галюцинацій часто є звірі або комахи. При розвитку делірію орієнтація в навколишньому середовищі та сприймання зовнішнього світу порушуються. Мова стає безладною, містить уривки висловлювань. Ввечері інтенсивність галюцинацій посилюється. Надалі контакт з ураженим повністю порушується. Можливі напади різкого рухового збудження. Розлади психіки тривають від декількох годин до декількох діб. 
   При тяжкому отруєнні розвивається стан глибокої атропіноподібної коми, який може тривати декілька годин, після чого уражений виходить із коми. У цей період спостерігають симптоматику, що відповідає прекоматозному стану, тобто можливі виникнення психомоторного збу-дження, порушення орієнтації в часі та просторі. 
   Клінічна картина отруєння речовиною “Бі-зет”, за даними експертів ВООЗ, має такий вигляд: 
   — 1-4 год — тахікардія, запаморочення, атаксія, блювання, сухість у роті, розлади зору, сплутаність свідомості, заціпеніння, що переходить у ступор; 
   — 4-12 год — нездатність до активної діяльності, відсутність адекватної реакції на зовнішні впливи; 
   — 12-96 год— посилення активності, безладна непередбачувана поведінка, поступове повернення до норми. Одужання настає через 2-4 доби. 
   Таким чином, ураження речовинами типу “Бі-зет” не завжди супроводжується різким психомоторним збудженням у поєднанні з бурхливими немотивованими діями. Тому було б помилкою вважати, що всі уражені “Бі-зет” будуть потребувати вимушеного обмеження рухливості шляхом спеленання, зв’язування тощо. Ці заходи застосовуватимуть тільки до частини уражених, решту потерпілих необхідно групувати з метою направлення їх у лікувальні установи для усунення тих чи інших симптомів.

Особливості організації надання медичної допомоги

   При організації надання медичної допомоги ураженим психоміметичними речовинами типу “Бі-зет” необхідно враховувати такі фактори : 


   — відносно повільний розвиток клінічної картини отруєння; 
   — прогностично сприятливий перебіг отруєння, що, як правило, в перші години після ураження не загрожує життю потерпілого; 
   — достатність обмеженого переліку невідкладних медичних заходів.

Принципи лікування уражених ОР психохімічної дії

   Медична допомога і лікування базуються на принципах проведення дезінтоксикаційних заходів і купірування психозу психотропними препаратами. Враховуючи клініку ураження “Бі-зет”, можна використовувати препарати антихолінестеразної дії (галантамін). За показаннями призначають серцево-судинні препарати, дихальні аналептики, симптоматичні засоби. Для купірування збудження рекомендується введення нейролептичних засобів (аміназин, димедрол). 


   Перша медична допомога передбачає: 

   — вилучення зброї; 
   — одягання протигаза; 
   — проведення часткової санітарної обробки. 
   До долікарської допомоги
, крім заходів першої медичної, належать: 
   — введення, при наявності, 1-2 мл трифтазину при психомоторному збудженні та серцево-судинних засобів — за показаннями;
   — фіксація до нош або зв’язування при руховому збудженні, евакуація під наглядом супровідника в можливо короткий термін в МПП; 
   — активне виявлення потерпілих із початковими ознаками інтоксикації. 
   Перша лікарська допомога передбачає: 

   — введення бугафену (антидоту “Бі-зет”), розчину пропранолону внутрішньом’язово; 
   — повторне введення трифтазину при психомоторному збудженні; 
   — за показаннями — серцево-судинні та симптоматичні засоби. 
   Осіб, які небезпечні для оточуючих, евакуюють в омедб окремим транспортом під наглядом супровідника з фіксацією, при необхідності, до нош. 
   В омедб розгортається психоізолятор для потерпілих із психомоторним збудженням. Кваліфікована медична допомогапередбачає повторне введення бугафену, пропранолону, дезінтоксикаційних, серцево-судинних та седативних засобів. Спеціалізована медична допомога і лікування із застосуванням психотропних і антихолінестеразних речовин полягає у дотриманні відповідного режиму (посилений нагляд, постійний контроль), проведенні дезінтоксикаційної, симптоматичної і загальнозміцнюючої терапії.
1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка