Радіаційні ураження



Сторінка4/5
Дата конвертації26.04.2016
Розмір0.98 Mb.
1   2   3   4   5

Отруйні речовини загальноотруйної дії

   До групи ОР загальноотруйної дії належать синильна кислота і хлорціан. У ролі ОР синильна кислота застосовувалась у період Першої світової війни, але через тяжкість створення високих стійких концентрацій у повітрі, які б забезпечували можливість масового ураження живої сили супротивника, швидко поступилася місцем іншим видам ОР, хоча і досі залишається на озброєнні армій деяких держав. Пізніше військові спеціалісти робили спроби створення на основі синильної кислоти нових рецептур, придатних для використання в ролі бойових ОР. 


   Синильна кислота в уражаючих концентраціях викликає швидкий розвиток клінічної картини отруєння і смерть від паралічу дихального центру. На відміну від ФОР та іприту, отруєння синильною кислотою можливе тільки при вдиханні її парів, які практично не проникають через непошкоджену шкіру і слизові оболонки. В окремих випадках у бойовій практиці можуть виникати ураження синильною кислотою при її надходженні в шлунково-кишковий тракт у вигляді рідини або солей. 
   При застосуванні синильної кислоти виникає осередок ураження нестійкими швидкодіючими ОР. Механізм їх дії добре вивчений. Синильна кислота, з’єднуючись із тривалентним залізом дихальних ферментів тканин, блокує дихання і призводить до розвитку кисневого голодування, яке супроводжується зміною газового складу крові, розладами функції центральної нервової системи, а також порушеннями дихання, кровообігу та інших органів і систем. 
   Основні клінічні форми перебігу отруєння такі: блискавична (апоплексична) і сповільнена. 
   При блискавичній формі симптоми ураження розвиваються надзвичайно швидко: ядуха, рухове збудження, непритомність, клініко-тонічні судоми. Смерть настає в перші хвилини після зупинки дихання. При сповільненій формі перебігу отруєння чітко проявляється стадійність розвитку патологічного процесу, в якому виділяють три ступені тяжкості. 
   Легкий ступінь отруєння.
 Уражений відчуває неприємний смак гіркоти в роті. Виникають загальна слабість та запаморочення. Пізніше приєднуються відчуття оніміння в роті, слинотеча. Незначні фізичні зусилля викликають сильну м’язову слабкість, ядуху. Після виходу із зараженої атмосфери описані явища поступово зникають. Протягом певного часу зберігаються головний біль, загальне нездужання, розлади сну. Після цього навіть при відсутності лікування настає повне видужання. 
   Ураження середнього ступеня тяжкості.
 Крім названих симптомів, приєднуються загальне збудження, почуття страху. Шкіра і слизові оболонки починають набувати характерного для отруєння синильною кислотою червонуватого забарвлення. Дихання стає частим і поверхневим. Артеріальний тиск підвищується, пульс сповільнюється, стає напруженим. На фоні вираженого збудження можуть виникати окремі короткочасні напади клонічних судом, а також виявляються симптоми розладу функції серцево-судинної системи, зокрема стенокардія, які можуть зберігатися від декількох днів до декількох тижнів. 
   Тяжкий ступінь ураження.
 На відміну від блискавичної форми картина ураження розвивається поступово, в декілька стадій. 
   Початкова стадія
 за характером проявів відповідає легкому ступеню ураження. 
   Диспноетична
 — характеризується наростанням симптомів кисневого голодування з типовим для отруєння синильною кислотою червонуватим забарвленням шкіри і слизових оболонок. З’являється ядуха без звичайних для кисневого голодування явищ синюшності. Виникає біль у ділянці серця, пульс сповільнюється. Зіниці, як правило, розширені. Потерпілі відчувають страх, неспокій. 
   У судомній стадії
 різко погіршується стан ураженого. Порушується функція дихання — воно стає нечастим, аритмічним. Виникають напади клоніко-тонічних судом, які супроводжуються непритомністю. Головним симптомом ураження синильною кислотою в цій стадії залишається почервоніння шкірних покривів. Рогівковий рефлекс різко знижений, реакція зіниць на світло послаблена або відсутня. З боку серцево-судинної системи спостерігають деяке підвищення артеріального тиску при вираженому сповільненні серцевих скорочень. Дуже часто спостерігається випинання очних яблук (екзофтальм). Зіниці розширені. Можливі мимовільні сечовипускання і дефекація. 
   Тривалість судомної стадії, залежно від дози отруйної речовини, може бути від кількох хвилин до кількох годин. Своєчасне лікування, як правило, дає позитивні результати. 
   Паралітична стадія
 супроводжується розвитком глибокого коматозного стану. Судоми припиняються, настає м’язова адинамія, що є несприятливим симптомом для життя ураженого. Дихання стає поверхневим, аритмічним, спочатку з короткочасними перервами, потім дихальні рухи повністю припиняються. Пульс частішає, стає неритмічним. Артері-альний тиск знижується. Серце зупиняється через декілька хвилин після паралічу дихання. 
   Діагноз ураження синильною кислотою базується на таких ознаках: раптова поява симптомів ураження, запах гіркого мигдалю у видихуваному повітрі, червонувате забарвлення шкірних покривів обличчя і тулуба, видимих слизових оболонок, розширені зіниці, екзофтальм. При отруєнні чадним газом також виникають судомний синдром, коматозний стан і може відзначатись рожеве забарвлення обличчя. У цьому випадку, на відміну від ураження синильною кислотою, у крові потерпілого буде виявлятися карбоксигемоглобін на тлі відповідного анамнезу. 
   При отруєнні хлорціаном у перші хвилини виникають явища подразнення дихальних шляхів і очей, що супроводжується сльозотечею, різким кашлем, розладами дихання. Пізніше проявляється така ж симптоматика, як при дії синильної кислоти. Через декілька годин після дії отрути можуть виникнути ознаки токсичного набряку легень. 
   Перша медична допомога
 полягає в припиненні подальшої дії отрути (одягання протигаза) і використанні антидоту — пропілнітриту (амілнітриту), який застосовують інгаляційно (ампула роздавлюється під маскою протигаза) (рис. 10.7). Необхідно уникати його повторного застосування у зв’язку з утворенням великої кількості метгемоглобіну і зниження артеріального тиску.Долікарська допомога доповнює вищевказані заходи введенням судинних і дихальних аналептиків, інгаляцією кисню та штучною вентиляцією легень при зупинці дихання. По можливості фельдшер зобов’язаний ввести 1 мл 20 % розчину антиціану внутрішньом’язово. 
   Перша лікарська допомога
 полягає у проведенні подальшого антидотного лікування: послідовно вводять метиленову синьку 1 % у 25 % розчині глюкози (хромосмон) внутрішньовенно, натрію тіосульфат— 50 мл 30 % розчин внутрішньовенно, глюкозу — до 50 мл 40 % розчин внутрішньовенно, за показами — дихальні аналептики і серцево-судинні засоби, а також проводиться киснева терапія або штучна вентиляція легень за допомогою кисневодихальних апаратів при зупинці дихання. Евакуація на інші ЕМЕ можлива лише після зняття судом і відновлення нормального дихання. Під час транспортування треба передбачити надання допомоги у випадку рецидивів інтоксикації. 
   Кваліфікована медична допомога 

   Невідкладні заходи: 

   — повторне введення антидотів (хромосмон, натрію тіосульфат); 
   — при зупинці дихання — переведення на штучну вентиляцію легень 
   за допомогою автоматичних кисневодихальних апаратів; 
   —застосування дихальних аналептиків і серцево-судинних засобів. 
   Заходи, які можуть бути відкладені: 

   — профілактика інфекційних ускладнень (антибіотики); 
   — призначення десенсибілізуючих і загальнозміцнюючих засобів. 
   Нетранспортабельними на етапі кваліфікованої медичної допомоги є уражені, які перебувають у коматозному стані, при наявності судомного синдрому. Їх залишають на цьому етапі до повного вилікування. 
   Спеціалізована медична допомога проводиться у терапевтичних та неврологічних шпиталях до повного усунення ускладнень і наслідків гострих отруєнь.

Отруйні речовини шкірнонаривної дії

   Серед ОР шкірнонаривної дії найбільш імовірним є застосування іприту, який зберігається в арсеналах армій більшості іноземних держав. Подібний до дії іприту люїзит не належить до табельних отруйних речовин. 


   Високий уражаючий ефект іприту, як і ФОР, пов’язаний з тим, що він спричиняє тяжкі отруєння при дії як через органи дихання, так і через шкірні покриви. Віднесення іприту до ОР шкірнонаривної дії підкреслює його здатність уражати шкірні покриви. Але, крім місцевого ураження шкіри, він має здатність після всмоктування у кров чинити загальнотоксичну дію і часто призводить до смертельного отруєння. Тому іприт називають також отруйною речовиною шкірно-резорбтивної дії. Він може бути використаний у крапельно-рідинному стані та у формі велико- і дрібнодисперсного аерозолю. Легко проникає в організм людини через непо-шкоджену шкіру і слизові оболонки, шлунково-кишковий тракт, органи дихання. Проте, токсичність іприту значно нижча, ніж групи ФОР. 
   Механізм токсичної дії іприту ще вивчений недосконало. Встановлено, що шкірні виразково-некротичні зміни є результатом взаємодії іприту з клітинними білками. Після всмоктування у кров’яне русло він проникає в клітинні структури і вступає у взаємодію з ДНК клітинного ядра і РНК цитоплазми, пошкоджуючи різні органи і тканини. Зміни, які виникають у структурі ДНК , призводять до гальмування процесів клітинного поділу (цитостатична дія іприту). Одночасно він пригнічує біохімічні процеси, пов’язані з синтезом білка, що в кінцевому результаті призводить до загибелі клітини. 
   Складність і недостатнє вивчення механізму дії іприту є однією із основних причин відсутності в арсеналі терапевтичних засобів спеціального антидоту для лікування уражених шкірнонаривними ОР.

Загальні уявлення про патогенез

   Незважаючи на різноманітність клінічних форм ураження іпритом, можна виділити характерні особливості розвитку і перебігу отруєння цією речовиною. Іприту не властива місцева подразлива дія, що часто є причиною несвоєчасного використання засобів захисту, а отже, і виникнення тяжких уражень. Вважається, що іприт має місцеву знеболювальну дію, яка приховує початкові розлади життєдіяльності тканин. 


   Для уражених іпритом характерна наявність прихованого періоду, тривалість якого може коливатись протягом 2-4 годин при дії на очі та органи дихання і до 13-15 годин — на шкіру. Він належить до отрут з вираженими кумулятивними властивостями, тобто має здатність накопичуватися в організмі при повторному потраплянні навіть відносно невеликих доз. Треба враховувати таку його особливість, що в осіб, які мали контакт з іпритом, виникає сенсибілізація до нього, і повторне ураження в мінімальній дозі може призвести до бурхливого розвитку тяжкого отруєння. Стан сенсибілізації часто зберігається протягом багатьох років, проявляючись у вигляді набряку шкірних покривів. 
   Характерним для місцевих уражень іпритом є повільне загоювання виразкових дефектів як одного із проявів загального зниження захисних реакцій організму. Цим же пояснюється зниження опірності до різних інфекційних впливів.

Клінічна картина уражень іпритом

   У патологічний процес, який виникає при ураженні іпритом, втягується багато органів і систем, незалежно від шляху проникнення ОР в організм людини. Проте, існує різниця в динаміці розвитку ураження при дії пароподібної, крапельно-рідинної ОР та у вигляді аерозолю. В останньому випадку ураження відбувається як через органи дихання, так і через шкірні покриви. 


   Ураження пароподібним іпритом.
 Відрізняється насамперед тим, що в клінічній картині на перше місце виступають симптоми ураження очей і органів дихання. Прояви його дії на шкірні покриви незначні. На початку дії пароподібного іприту потерпілий не відчуває ніяких змін у стані здоров’я. Властивий технічному іприту запах гірчиці або часнику швидко зникає, а перегнаний іприт взагалі не має специфічного запаху. Але через 2-3 години виникають відчуття піску в очах, світлобоязнь, сльозотеча, кон’юнктива червоніє і дещо набрякає. Пізніше з’являються симптоми ураження дихальних шляхів, що супроводжуються відчуттям сухості й подразнення в горлі, спостерігають гіперемію і набряк слизових оболонок, нежить, іноді — афонію. Значно пізніше з’являється гіперемія шкірних покривів, спочатку на ділянках шкіри з підвищеною пітливістю або в місцях її постійного контакту з одягом (калитка, внутрішня поверхня стегон, пахові западини, шия, поперекова ділянка). У цих місцях виникає відчуття свербіння, яке посилюється при підвищенні температури повітря. Симптоми загальнотоксичної дії проявляються підвищенням температури тіла, пригніченням, головним болем, іноді — нудотою або позивом до блювання. 
   Ураження крапельно-рідинним іпритом.
 При дії крапельно-рідинного іприту на шкіру або слизові оболонки виникають місцеві ураження, тяжкість яких залежить від дози ОР. При потраплянні іприту на шкіру великого значення набуває щільність ураження, тобто кількість ОР у грамах, що припадає на 1 см2 шкірних покривів. Чим більша площа ураження шкірних покривів, тим виразніше проявляються симптоми резорбтивної дії іприту. Проникнення іприту в очі загрожує втратою зору, а надходження в шлунково-кишковий тракт призводить до тяжких уражень, які супроводжуються тривалим порушенням функції травлення.

Клінічна картина уражень іпритом при дії на шкірні покриви

   Залежно від дози ОР, точніше від щільності ураження, розрізняють еритематозну, везикуло-бульозну, бульозно-виразкову і гангренозну форми ураження. Будь-яка з цих форм розвивається після прихованого періоду, тривалість якого тим менша, чим більшою була щільність ураження шкіри. 


   Еритематозна форма
 виникає при низькій щільності ураження або при дії парів іприту. Тривалість прихованого періоду складає не менше 12 годин. Після цього на ураженій ділянці з’являється пляма блідо-рожевого кольору, без чітких контурів. У зв’язку з відсутністю набряку, еритематозна ділянка не піднімається над неураженою поверхнею. Розвиток еритеми супроводжується відчуттям сильного свербіння, який посилюється при підвищенні навколишньої температури. Пізніше такі ділянки зливаються і утворюють зони суцільного почервоніння. Через декілька днів симптоми ураження починають поступово зникати. На місці еритеми з’являється пігментація, яка може зберігатися тривалий час. Видужання настає на 7-10 день. Еритематозна форма ураження відповідає легкому ступеню отруєння. 
   Везикуло-бульозна форма
 (еритематозно-бульозний дерматит) розвивається у випадку тяжчого ураження. Через 6-12 годин ділянки ураженої шкіри чітко окреслюються. По краях еритеми виникають дрібні пухирі (везикули), наповнені світлою опалесцентною рідиною. Оточуючи уражену ділянку шкіри, пухирі утворюють так зване іпритне “намисто” (рис.10.8), яке характеризується сильним свербежем і болючістю. Із 4-6 дня пухирі починають спадати, а на їх місці з’являються ерозії, в подальшому вони покриваються твердою шкіркою, під якою починається процес епітелізації. Через 2-3 тижні шкірочка відпадає, оголюючи епітеліальну поверхню, на місці ураження залишається ділянка депігментованої шкіри.

http://intranet.tdmu.edu.ua/data/cd/vijskova/html/rozdil10/10.08.jpg 
Рис. 10.8. Іпритне "намисто".

   Бульозно-виразкова форма розвивається при попаданні на шкіру значної кількості іприту. Прихований період, як правило, не перевищує 2-4 годин. Швидкий розвиток еритеми поєднується з раннім розвитком набряку шкіри. Іпритні пухирі можуть з’явитися вже через 3-6 годин після дії ОР. На другу добу починається руйнування оболонки пухиря, з’являються виразкові дефекти, які в наступні дні збільшуються у розмірах. Повільне загоювання спостерігається лише наприкінці місяця. При неускладненому перебігу одужання настає через 2-4 місяці. На місці виразок утворюються рубці, які у випадку ураження шкіри поблизу суглобів можуть бути причиною обмеження їх рухомості. 


   Бульозно-виразкова форма ураження супроводжується вираженими симптомами резорбтивної дії. Розвивається стан пригнічення, з’являються головний біль, нудота, іноді — блювання. Температура тіла, як правило, підвищена. Інфікування виразкових поверхонь ускладнює перебіг отруєння і сповільнює процес одужання. 
   Гангренозна форма (некротична)
 виникає при тривалому контакті з великою кількістю іприту. Особливістю її є відсутність стадії розвитку пухирів. Ця форма рідко завершується повним одужанням, частіше вона є причиною інвалідності хворого. 
   Потрапляння крапельно-рідинного іприту в очі супроводжується швидким розвитком клінічної картини ураження. Уже через 20-30 хвилин з’являються сильний біль в очах і світлобоязнь. Через кілька годин поверхня ока покривається ділянками запалення. На другу добу на цих місцях починають утворюватися виразки. На тлі дифузного помутніння розвиваються деструктивні зміни в рогівці. У дуже тяжких випадках можливі прорив рогівки і загибель тканин очного яблука. Ураження очей, як правило, ускладнюється приєднанням інфекції. Процес відновлення може затягнутись на тривалий час і завершитись лише частковим відновленням зору. Рубцювання виразок часто призводить до деформації повік.

Особливості ураження шкірних покривів люїзитом

   Під впливом дії на шкіру крапельно-рідинного люїзиту виникає відчуття припікання, свербіння, болючості. Прихований період або відсутній, або дуже короткий (до 10-20 хвилин). При ураженні парами люїзиту він може продовжуватись до кількох годин. Еритематозні форми ураження шкіри мають яскраву запальну реакцію і виражену ексудацію. 


   Ураження при проникненні іприту в шлунково-кишковий тракт.
 Причиною виникнення уражень є вживання води або харчових продуктів, заражених ОР. Залежно від дози іприту, прихований період може тривати від 1 до 24 годин. Ураження через шлунково-кишковий тракт найбільш тяжкі, оскільки місцеві некротичні явища органів травлення поєднуються з вираженою загальнотоксичною дією. При попаданні значних доз іприту прихований період може скоротитися до 30 хвилин. Потім з’являються слинотеча, біль у животі, нудота, блювання. Спостерігають гіперемію губ, ясен і слизових оболонок порожнини рота. Дуже швидко приєднуються явища загальнотоксичної дії іприту у вигляді апатії, загальмованості, ядухи, тахікардії. При несприятливому перебігу отруєння може розвинутись коматозний стан, іноді — набряк легень. Поява у шлунково-кишковому тракті вогнищ некрозу проявляється також рідкими випорожненнями, які мають дьогтеподібне забарвлення.

Резорбтивна дія іприту

   Ефективність резорбтивного впливу дія іприту залежить від кількості ОР, що попала в організм, інтенсивності її дії та інших умов. Погіршання загального стану організму виникає внаслідок всмоктування іприту, а також інших продуктів тканинного розпаду, зумовленого його дією. 


   Основні симптоми загальнорезорбтивної дії іприту: 
   — розлад функції нервової системи, що проявляється м’язовою слабкістю, загальною депресією, ступором (при тяжкому ураженні), інколи — явищем психомоторного збудження; 
   — підвищення температури тіла, яке спостерігають з перших днів, воно особливо посилюється після приєднання вторинної інфекції; 
   — ураження органів кровотворення — кісткового мозку, лімфатичних вузлів і селезінки — та пов’язані з цим зміни у крові, що проявляються в перші дні лейкоцитозом, згодом — вираженою лейкопенією; 
   — явища подразнення парасимпатичної нервової системи: брадикардія, підвищене слиновиділення, діарея; 
   — порушення діяльності серцево-судинної системи: аритмія, зниження артері-ального тиску; 
   — ураження нирок у вигляді токсичного нефриту; 
   — глибокий розлад обміну речовин, який спричиняє різке схуднення.

Особливості медичної допомоги ураженим іпритом

   1. У зв’язку з відсутністю специфічного антидоту, виключного значення набуває профілактика уражень. Своєчасне використання протигаза надійно захищає від інгаляційного ураження парами і краплями іприту. Для захисту шкірних покривів використовується загальновійськовий захисний комплект (ЗЗК), що включає комбінезон, гумові рукавиці й панчохи, або легкий комплект (Л-1) 


   2. У зв’язку з особливостями перебігу уражень, які проявляються насамперед довготривалим прихованим періодом, основний потік уражених буде направлятись, минаючи МПБ і МПП, відразу в омедб або військові шпиталі, де їм надаватиметься відповідна допомога. 
   3. При дії високих концентрацій парів або аерозолів на дихальні шляхи вже через 2-3 години будуть виникати некротичні процеси, бронхо-пневмонія аж до розвитку набряку легень. Для знезаражування іприту на слизових оболонках дихальних шляхів проводиться промивання носа, рота і носоглотки 0,5 % розчином хлораміну, 2 % розчином гідрокарбонату натрію чи 0,05-0,1 % розчином перманганату калію. При ураженні очей їх промивають 2 % розчином гідрокарбонату натрію з подальшим знеболюванням 0,5 % розчином дикаїну. 
   4. Для запобігання пригніченню центральної нервової системи (особливо судинно-рухового і дихального центрів) внаслідок резорбтивної дії іприту підшкірно вводять кофеїн бензоат натрію (1,0 мл 10-20 % розчину) або кордіамін 1,0 мл. Проводиться введення препаратів, які зменшують загальнотоксичний вплив іприту (гіпосульфіт натрію, унітіол, 5 % розчин глюкози, 10 % розчин кальцію глюконату). 
   5. При попаданні іприту в шлунок, якщо з моменту ураження минуло не більше 2 годин, необхідно через зонд промити його 2 % розчином гідрокарбонату натрію чи 0,05 % розчином перманганату калію. Після цього дають всередину 10-20 г активованого вугілля, розчиненого в склянці води. У більш пізні терміни промивання через зонд не рекомендується із-за небезпеки травмування запаленої слизової оболонки. Нейтралізація іприту, що потрапив у шлунок, здійснюється прийманням кількох склянок 2 % розчину гідрокарбонату натрію з подальшим викликанням блювання шляхом подразнення кореня язика. У перші дні потерпілим із важким ураженням шлунково-кишкового тракту іпритом їжа не дається, внутрішньовенно вводиться глюкоза та інші засоби парентерального харчування. 
   Перша медична допомога включає: 

   — одягання протигаза. Якщо на шкіру обличчя попали краплі іприту, необхідно затримати дихання, відкрити індивідуальний протихімічний пакет і обробити шкіру обличчя рідиною, стежачи за тим, щоб краплі дегазатора не попали в очі. У випадку попадання очі необхідно промити 2 % розчином гідрокарбонату натрію або 2 % розчином борної кислоти чи 0,5 % розчином перманганату калію. При відсутності вказаних розчинів потрібно багаторазово промити очі водою із особистої фляги; 
   — проведення часткової санітарної обробки відкритих ділянок тіла та прилягаючого до них одягу, особливо тих, на які потрапили краплі ОР. Спочатку краплі обережно знімають сухими тампонами, після чого заражену поверхню шкіри обробляють рідиною із ІПП-8. Потрібно враховувати, що найкращі результати досягаються при проведенні санітарної обробки в перші 5 хвилин після потрапляння ОР на шкіру; через 15-20 хвилин ефективність обробки значно знижується, а через 30 хвилин — не запобігає виникненню уражень, хоч дещо і послаблює їх інтенсивність. Проведення пізньої обробки все ж необхідне, тому що ОР здатні досить довго утримуватись на поверхні шкіри; 
   — при мікстному (комбінованому) ураженні після проведення часткової санітарної обробки шкіри навколо рани рідиною ІПП-8 поверхню рани необхідно промокнути марлевою подушечкою з ППІ, потім накласти новий тампон і перев’язати; 
   — у випадку вживання зараженої води або заражених продуктів: беззондове промивання шлунка (випити до 1 л чистої води і викликати блювотний рефлекс, повторити цей захід декілька разів); 
   — проведення штучного дихання — при рефлекторній зупинці дихання. 
   Долікарська допомога 

   — часткова санітарна обробка і використання симптоматичних засобів; 
   — промивання очей 2 % розчином гідрокарбонату натрію; 
   — беззондове промивання шлунка, активоване вугілля всередину при пероральних ураженнях; 
   — при ураженні люїзитом — внутрішньом’язове введення 10 мл унітіолу (специфічний антидот). 
   Перша лікарська допомога 

   При ураженні очей:
 промивання 2 % розчином гідрокарбонату натрію, використання очних крапель з дикаїном, очних мазей з антибіотиками. 
   При інгаляційному ураженні: 

   — полоскання носоглотки розчином гідрокарбонату натрію; 
   — приймання всередину засобів від кашлю (кодеїн тощо); 
   — за показаннями: кордіамін, сульфокамфокаїн, антибіотики. 
   При ураженнях шкіри: 

   — обробка ментоловим спиртом — у стадії еритеми; 
   — пов’язки з 1 % розчином хлораміну в стадії утворення пухирів; 
   — туалет навколо виразок і мазева пов’язка з антибіотиками в стадії ерозій і виразок. 
   При пероральних ураженнях: 

   — промивання шлунка 2 % розчином гідрокарбонату натрію за допомогою зонда і введення через нього 10-15 г активованого вугілля, розчиненого в склянці води; 
   — введення внутрішньовенно 10-15 мл 30 % розчину тіосульфату натрію, а також антигістамінних та серцево-судинних засобів, антибіотиків. 
   Кваліфікована медична допомога: 

   Проведення повної санітарної обробки та заходів, перерахованих при наданні першої лікарської допомоги. 
   При комбінованих ураженнях іпритом проводиться первинна хірургічна обробка ран. 
   Спеціалізована медична допомога 

   В основному проводиться симптоматичне лікування, залежно від характеру і тяжкості ураження. Уражені іпритом потребують тривалого і складного лікування, але в них часто залишаються незворотні зміни в організмі, що призводять до інвалідності.
1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка