Психолого-педагогічний семінар «Роль вчителя у самореалізації та самоствердженні учнів»



Скачати 62.82 Kb.
Дата конвертації26.04.2016
Розмір62.82 Kb.
Психолого-педагогічний семінар

«Роль вчителя у самореалізації та самоствердженні учнів»

1. Вступ

Тема нашого тренінгу: «Роль вчителя у самореалізації та самоствердженні учнів». Гаслом нашої роботи будуть слова: «Почни з себе!». Тільки навчившись працювати творчо, ми зможемо цього навчити дітей. Якщо раніше для отримання поваги із боку дітей та батьків було достатньо мати знання та правильно подавати їх дітям, то на сьогоднішній день важливо не лише бути носієм знань, але й особистістю, яка власним прикладом виховує у дітей бажання вчитися, уміння творчо працювати.
2. Професійні та особистісні якості сучасного вчителя

Становлення вчителя – це в першу чергу формування його як особистості і лише потім – як професійного працівника, що володіє спеціальними знаннями в певній галузі педагогічної діяльності

Сьогодні сучасне суспільство потребує не вузьких спеціалістів – носіїв окремих виробничих функцій, а у всебічно розвинених соціально активних особистостях, які мають фундаментальну наукову освіту, багату внутрішню культуру. Не дивлячись на те, що для будь-якого кваліфікованого спеціаліста необхідні глибокі знання, для педагогічної діяльності вчителя особливо важливі професійно значущі особистісні якості.

В сучасній американській педагогіці існує спеціальний термін “ефективні вчителі”. Їх відрізняє унікальна комбінація особистих якостей (за А. Комбасом), які виступають як суб’єктивні передумови професіоналізму в педагогічній роботі: для таких вчителів внутрішня, психологічна сторона справи важливіша зовнішньої; спочатку він прагне зрозуміти точку зору іншої людини, а потім вже діяти на базі цього розуміння; люди і їх реакції являються для нього більш значущими, ніж речі і формальні ситуації; він довіряє людям і вважає їх здібними вирішувати, причому зовсім адекватно, свої життєві проблеми, чекає від них появу дружелюбності, а не ворожості; людина для нього –завжди особистість, наділена гідністю.

Один з провідних англійських психологів і педагогів Р.Берж, підсумовуючи особисті якості, необхідні для ефективної педагогічної діяльності, виділяє наступні:

· прагнення до максимальної гнучкості;

· здібність до емпатії, тобто розуміння почуттів інших;

· вміння надати особистісного забарвлення викладанню.

В результаті аналізу накопичених в науці підходів до особистості сучасного вчителя, найбільш доцільного є наступна система якостей:
3. Практична вправа «Ланцюжок»

Мета: з’ясувати, яким має бути учитель у сучасній школі. Завуч пропонує учасникам узяти участь у проекті «Сучасний учитель».

Посилаючись на особистий досвід, з’ясуймо наше бачення ролі особистості учителя у формуванні творчого працездатного учнівського колективу. Спробуймо створити вчительський проект «Сучасний учитель».

Працюватимемо у 4 групах. Учасники першої групи записують одну з найважливіших, на їхню думку, рис сучасного учителя й передають аркуш другій групі. Ті вказують свою, але відмінну від записаної і т.д. Після трьох кіл робота завершується.


4. Стилі педагогічного спілкування.

Стиль педагогічного спілкування - усталена система способів і прийомів, які використовує вчитель під час взаємодії з учнями, їхніми батьками, колегами по роботі.

У стилі спілкування відображаються особливості комунікативних можливостей учителя, характер взаємин педагога і вихованців, творча індивідуальність педагога, особливості учнівського колективу.

Ставлення до дитини детермінує організаторську діяльність учителя, визначає загальний стиль його спілкування, який може бути авторитарним, ліберальним і демократичним.

За авторитарного стилю спілкування вчитель сам вирішує всі питання життєдіяльності класу, визначає кожну конкретну мету, виходячи з власних установок; суворо контролює виконання будь-якого завдання і суб'єктивно оцінює досягнуті результати. Цей стиль керівництва є засобом реалізації тактики диктату та опіки і в разі протидії школярів владному тиску вчителя веде до конфронтації.

Ліберальний (поблажливий, анархічний) стиль спілкуванняхарактеризується прагненням педагога не брати на себе відповідальності. Формально виконуючи свої обов'язки, учитель, що обрав такий стиль, намагається самоусунутися від керівництва колективом школярів, уникає ролі вихователя, обмежується виконанням лише викладацької функції. Ліберальний стиль є засобом реалізації тактики невтручання, яка ґрунтуєте ся на байдужості і незацікавленості проблемами шкільного життя. Наслідки такої позиції вчителя - втрата поваги школярів і контролю над ними, погіршення дисципліни, нездатність позитивно впливати на особистісний розвиток учнів.

Демократичний стиль спілкуванняпередбачає зорієнтованість учителя на розвиток активності учнів, залучення кожного до розв'язання спільних завдань. В основі керівництва - опора на ініціативу класу. Демократичний стиль є найсприятливішим способом організації взаємодії педагога і школярів.

Впливає стиль спілкування педагога і на становлення особистості учнів, формування характеру пізнавальної активності, їх емоційне благополуччя й стан здоров'я. Результати наукових досліджень свідчать, що у класах з авторитарним, суворим, недоброзичливим педагогом поточна захворюваність утричі вища, а кількість неврологічних розладів у два рази більша, ніж у класах зі спокійним, урівноваженим, чуйним педагогом, якому притаманний демократичний стиль спілкування.

Залежно від продуктивності виховного впливу розрізняють такі стилі педагогічного спілкування (В. Кан-Калик):

1. Спілкування на основі захоплення спільною творчою діяльністю. Цей стиль ґрунтується на єдності високого професіоналізму педагога та його етичних поглядів. Адже захоплення тим, що цікаве учням, - результат не лише комунікативної діяльності вчителя, а й значною мірою його ставлення до педагогічної діяльності загалом.

2. Спілкування на основі товариської прихильності. Товариська прихильність є важливим регулятором спілкування загалом і педагогічного зокрема. Ще А. Макаренко стверджував, що педагог, з одного боку, має бути старшим товаришем і наставником, а з іншого - співучасником спільної діяльності.

3. Спілкування-дистанція. Сутність такого спілкування полягає в тому, що в системі стосунків педагога і учнів запобіжником є дистанція. Проте й тут має бути міра. Гіпертрофована дистанція призводить до формалізації спілкування вчителя й учнів, перешкоджає створенню справжньої творчої атмосфери. Безперечно, дистанція повинна існувати, але має випливати із загальної логіки стосунків учителя і учнів, а не диктуватися вчителем. Якщо дистанція стає домінантою педагогічного спілкування, одразу різко знижується загальний творчий рівень спільної діяльності педагога та учнів. Це спричинює формування між ними авторитарних стосунків, що зрештою негативно позначається на результатах виховання.

4. Спілкування-залякування. Цей стиль спілкування зумовлений насамперед невмінням організувати продуктивне спілкування на основі захоплення спільною діяльністю. Щодо розвитку творчості або здійснення саме виховного впливу на учнів, а не просто ситуативного керування їхньою поведінкою цей стиль спілкування є безперспективним.

5. Спілкування-загравання. Сутність його полягає в завоюванні дешевого авторитету в дітей, що суперечить вимогам педагогічної етики. Цей стиль відображає, з одного боку, намагання вчителя швидко налагодити контакт із дітьми, сподобатися класові, а з іншого - відсутність необхідної загальнопедагогічної та комунікативної культури, умінь та навичок педагогічного спілкування, досвіду професійної комунікативної діяльності. Побоюючись спілкування з класом і одночасно бажаючи мати з учнями контакт, учитель зосереджує увагу не так на змістовому аспекті взаємодії, як на проблемах взаємин, які набувають гіпертрофованого значення.

Педагогічне спілкування буде продуктивним лише тоді, коли ґрунтуватиметься на повазі до особистості учнів, розумінні їх потреб та інтересів, на вмінні правильно оцінювати ситуації і обирати необхідний тип спілкування.
5. Колективна творча справа “ Підібрати і програти ситуацію, яка яскраво характеризує типи педагогічного спілкування ”
6. Десять заповідей сучасного вчителя

1. Любіть себе й обраний вами шлях.

2. Йдіть на урок, як на іспит, але перетворюйте урок на свято доброти і розуму.

3. Приносьте на кожен урок диво: вірш, пісеньку, притчу, приклад із життя, анекдот, афоризм, висловлювання, оригінальну задачу, жарт…

4. Ваша головна зброя – бадьорість, життєрадісність, гуманність, а не буркотіння, вимогливість, переслідування, демонстрація втоми.

5. Якщо учень не зробив домашнього завдання, не картайте його, а уявіть, що в нього, можливо, були важливіші справи. Або, що прикро, і ви, і ваш предмет для нього, м’яко кажучи, не досить симпатичні.

6. Захоплюйтесь дитячими відкриттями і не поспішайте оцінювати їх за допомогою цифр.

7. Схиляйтеся перед чистотою й цнотливістю дитинства.

8. Ваше обличчя має бути красивим, одухотвореним красою, а ваш зовнішній вигляд не повинен нагадувати про неминучу пенсію й нудне життя.

9. Читайте на ніч хоча б щось.



10. Якщо учні пам’ятають не вас, а ваші слова і вчинки, значить ваше педагогічне життя вдалося.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка