Психолого-педагогічні проблеми


Тема. Стилі мовлення, їх підстилі



Сторінка7/26
Дата конвертації14.04.2016
Розмір5.08 Mb.
#8826
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   26
Тема. Стилі мовлення, їх підстилі

Мета уроку: узагальнити і систематизувати знання про стилі, типи та жанри українського літературного мовлення; з’ясувати основні стилістичні норми української літературної мови; удосконалювати вміння характеризувати особливості стилів, типів і жанрів мовлення; вміння визначити основні стилістичні норми і дотримуватися їх у власному мовленні; вдосконалювати стилістичні вміння і навички; розвивати комунікативну компетентність, мислення, увагу, індивідуальні розумові здібності; виховувати в учнів пізнавальний інтерес до української мови як до феномену, їхню мовленнєву культуру.



Мотиваційна програма уроку


Тема

Теоретичні питання

Уміння

Методи

і прийоми

Стилістичні вправи

Стилі, типи і жанри мовлення

Функціональні стилі мовлення

Характеризувати стилі мовлення, обирати стиль власного висловлювання з урахуванням мовленнєвої ситуації

Лекція з елементами бесіди

Складання твору-роздуму з дотриманням стилістичних норм української мови, стилістичний аналіз тексту

Типи

мовлення


Характеризувати типи мовлення, обирати тип мовлення відносно мети спілкування

Лекція з елементами бесіди

Жанри

мовлення


Визначати значення і стильову приналежність основних жанрів мовлення, вибирати жанр мовлення відносно стилю мовлення, ситуації спілкування

Лекція з елементами бесіди

Стилістичні норми

Дотримуватися стилістичних норм української літературної мови

Розповідь

учителя


Тип уроку: проблемно-інформаційна підсумкова лекція.

Обладнання: підручник, таблиці.

Хід уроку

І. Вступне слово вчителя

Мова – це найпотрібніша річ з-поміж усього, що створило людство. Без мови не було б людини, тільки завдяки мові розвивається особистість. Суспільству потрібна мова для того, щоб обмінюватися думками, спілкуватися. Без мови воно не могло б існувати.

ІІ. Оголошення теми і мети уроку

Як функціонує мова у суспільстві? Які функції виконує? Які особливості має? Як правильно використовувати мовні засоби для успішного комунікування? На ці та інші питання ми повинні дати на сьогоднішньому уроці, тема якого «Стилі, типи і жанри мовлення».

ІІІ. Основний зміст уроку

1. Функціональні стилі мовлення.

Функціонуючи в різних сферах суспільної діяльності (наука, виробництво, культура, освіта, управління, засоби масової інформації, побут), мова пристосовується до цих сфер. Таким шляхом з’являються різновиди мови, що називаються функціональними стилями. Вивченням їх займається стилістика. Стилістика вивчає мову по всій її структурі відразу. І тому значення її у мовознавстві вагоме: «...стилістика – «душа» будь-якої розвиненої мови», – писав Р.А. Будагов.

Основним поняттям стилістики є стиль, який існує у широкому значенні – манера спілкування, стилі мовлення. Стиль мови – це сукупність мовних засобів, що обираються мовцем залежно від мовленнєвої ситуації. У художній літературі – це почерк, індивідуальний характер творчості письменника. У практичній стилістиці – це ступінь дотримування стилістичних норм мовцем. Функціональний стиль – це різновид літературної мови, якому притаманна своєрідна сукупність мовних одиниць, що свідомо використовуються мовцем у певній ситуації мовлення. Для кожного стилю характерна своя сфера використання, призначення, головні ознаки, основні мовні засоби, жанри і форми мови.

Скільки існує у сучасній українській мові стилів мовлення? Назвіть ознаки наукового стилю мовлення у такому порядку: сфера використання, призначення, основні ознаки, основна функція, форми мови, жанри, підстилі.

Пропонуємо під час бесіди використовувати таблицю.
Таблиця
Особливості стилів мовлення




Особливості

Науковий стиль

1.

Сфера використання

Наукова діяльність, освіта, навчання

2.

Призначення

Повідомлення про хід і результати наукових досліджень, виклад наукового матеріалу

3.

Головні ознаки

Логічність, точність, чіткість

4.

Основна функція

Пізнавально-інформативна

5.

Характерні мовні засоби

Терміни, іншомовні слова, наукові фразеологізми; складні слова; позачасовість дієслів, однина на позначення загального поняття; ускладнені прості і складні речення, розповідні

6.

Форма мовлення

Монолог

7.

Жанри

Дисертація, монографія, статті

8.

Підстилі

Власне науковий, науково-популярний, науково-навчальний

За зразком складіть таблицю «Офіційно-діловий стиль мовлення».

2. Типи мовлення.

Від мети, змісту і будови монологу залежить вибір мовцем способу викладу своїх думок, тобто тип мовлення. У сучасній українській літературній мові існує три типи мовлення: розповідь, опис, роздум. Кожний із них має свою будову, характерні особливості.

Який тип мовлення називається розповіддю?

Для розповіді як типу українського мовлення характерними є такі особливості: невимушеність, імпровізація; повідомлення про дійство, яке розгортаються у часі (переважно у минулому чи теперішньому). В усному варіанті переважає емоційно-експресивний аспект над логікою. Розповідь складається із зав’язки, кульмінації, розв’язки. Поділяється на такі види: оповідь, повідомлення, відповідь, перелік, оголошення. Цей тип мовлення відповідає на питання: що відбулося? «Відомим» є назви предметів і осіб, що виконують дії, а «новим» – назви цих дій. Широко вживаються дієслова різних часових форм, обставини місця і часу.

Дайте визначення опису як типу мовлення.

На які види поділяється опис?

Що в зміст і опису є «відомим», а що – «новим»?

У будь-якому описі відтворюється як зовнішній вигляд об’єкта, так і його частини, деталі, має місце ставлення автора до описуваного. Заслуговує на увагу твердження, що опис – це словесне зображення об’єкта в певний момент часу, адже одна з характерних його ознак – одномоментність сприйняття описуваного. Опис – це констатувальне мовлення, речення в ньому зображують одночасність, наявні часті перелічування предметів, ознак, дій. За синтаксичною будовою – це тексти-єдності з паралельним зв’язком. Описи зображують життя у статистиці, тому в них вживаються дієслова однієї часової форми, однорідні члени речення, неповні речення з опущеним присудком. Окремо чисті описи зустрічаються рідко, здебільшого вони супроводжують розповідь.

Який тип мовлення називаємо роздумом?

Із яких основних частин складається роздум?

Що характерно для роздуму?

Як і всі типи мовлення роздум має характерні особливості. По-перше, це вагомість авторської думки, його оцінки, відношення до змісту висловлювання. З синтаксичного боку речення перебувають у причинно-наслідкових зв’язках: переважна більшість приєднувальних, складних конструкцій. Широко використовуються складнопідрядні речення з підрядними причини, наслідку, мети, умови. Щодо членів речення, то частота обставин причин, мети, умови, вставних слів, які організовують порядок змісту, джерело фактів, ставлення автора, – найвища. Основними ознаками є змістовність, арґументація, логічність, стислість, послідовність. Тексти-роздуми зустрічаються в усіх стилях мовлення, але кожному властивий свій вид цього типу мовлення. Науковий, офіційно-діловий стилі найбільше використовують доведення. Художній і розмовний надають перевагу поясненню, де відсутні докази, а висновки домислюються співрозмовником або читачем. Це пояснюється особливостями стилів мовлення, їх функціями.

У великих за обсягом текстах наявні усі типи мовлення, вони доповнюють один одного. Мовна організація тексту залежить від його внутрішньої структури, від логічного переплітання типів мовлення. Текст повинен бути стилістично довершеним в усній чи писемній формі, монолозі чи діалозі.

3. Жанри мовлення.

Про жанри мовлення ми говорили під час опрацювання стилів мовлення. Тому, вивчаючи це питання зараз, наголошуємо ще раз на тлумаченні поняття жанру, їх видів і залежності від стилю висловлювання мовця. Жанр – це різновид функціонального стилю, форма мовного спілкування, продиктована певними умовами побудови композиційно цілісного висловлювання. Кожний стиль має свою систему жанрів. Головні вимоги до вибору жанру висловлювання – це ситуація мовлення (кому призначений, місце, умови, мета спілкування). Характеристика кожного виду жанрів здійснюється більш системно на уроках літератури, тому ми тільки повторимо визначення деяких із них з вказівкою щодо стильової приналежності.

Які основні жанри притаманні для наукового стилю мовлення? Дайте їм пояснення.

А ще існують такі жанри наукового мовлення, як рецензія (стаття, в якій дається оцінка й аналіз певного твору, картини, книги тощо), дисертація (наукова праця, яку захищають для одержання наукового ступеня), монографія (ґрунтовне дослідження, де висвітлюється одна тема).

Охарактеризуйте особливості різні жанри всіх інших стилів мовлення.

4. Стилістичні норми.

Стилістичні норми – «це норми стилю, сполучуваності слів, особливості функціонування фонетичних, лексичних і граматичних одиниць у різних функціональних стилях, специфічні прийоми і засоби, які сприяють правильному вираженню думки» [98, 213]. Сучасна українська мова має на сьогодні усталені стилістичні норми, які повинен знати кожен, хто володіє цією мовою і дотримуватися їх. Стилістично правильне слово – це доречне слово у певному стилі мовлення, з урахуванням місця, мети, обставин спілкування. Усі правила вживання мовних одиниць стосовно стилів мовлення, ситуації спілкування, які ми вивчали на уроках української мови – це і є стилістичні норми сучасної української літературної мови. Вони змінюються набагато швидше порівняно з іншими мовними нормами. Тому кожен мовець – від учителя до учня – має удосконалювати своє мовлення, і тим самим робити кращою рідну мову.

Домашнє завдання. Заповніть таблиці про особливості всіх стилів мовлення. Напишіть твір-роздум на тему «Що для мене значить бути щасливим?» Зробіть стилістичний аналіз тексту.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


  1. Біляєв О.М. Лінгводидактика рідної мови: Навчально-методичний посібник. – К.: Ґенеза, 2005. – 180 с.

  2. Вербицкий А.А. Активное обучение в высшей школе: Контекстный подход. – М.: Высшая школа, 1991. – 207 с.

  3. Захлюпана Н.М., Кочан І.Н. Словник-довідник з методики навчання української мови. – Львів, 2002. – 250 с.

  4. Педагогіка / В.М. Галузяк, М.І. Сетанський, В.І. Шахов. – Вінниця: «Книга-Вега», 2003. – 416 с.

  5. Пентилюк М.І., Окуневич Т.Г. Сучасний урок української мови. – Х.: «Основа», 2007. – 176 с.

  6. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів. Українська мова. 5–12 класи. – К.: Ірпінь: Перун, 2005. – 176 с.

  7. Словник-довідник з української лінгводидактики: Навчальний посібник / За ред. М.І. Пентилюк. – К.: Ленвіт, 2003. – 149 с.

Наталія Орлова
ОСОБЛИВОСТІ ВИКЛАДАННЯ ТА ВИВЧЕННЯ

АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ ПСИХОЛОГІЧНОГО НАПРЯМУ У ВНЗ
Метою освітньої політики держави стає професійна підготовка фахівців, здатних до навчання протягом усього життя. З огляду на це, важливим вважається розвиток самостійної навчальної діяльності студента та оволодіння ним прийомами управління власним навчанням. Як вже наголошувалося у працях М. Ворнікова, О. Дмітрієвої, І. Пасинкової, О. Слезенко та інших, у студентів має бути сформоване почуття відповідальності як у майбутнього фахівця за результати власного навчання, за власні навчальні дії, зокрема, уміння контролювати своє навчання. За умов її сформованості, структурні компоненти процесу пізнання (мета навчання, мотивація, планування методів, засобів і форм навчання) набувають особистісного значення, стають актуальними для майбутнього спеціаліста та зумовлюють його активну пізнавальну діяльність як під час аудиторного навчання, так і в процесі самостійної роботи, що має особливе значення, а також сприяють позитивному ставленню до освітнього процесу взагалі. Адже, сформованість у майбутнього фахівця позитивного ставлення до навчання, навичок застосування оптимальних навчальних стратегій розкривається у способі навчання студента та у його здатності до перенесення набутих знань, умінь та навичок із навчального контексту в інші життєві та професійні ситуації.

Мета полягає в необхідності розглянути і проаналізувати окремі теоретичні і практичні аспекти викладання і вивчання іноземної мови професійного спрямування на психологічних факультетах ВНЗ.

Орієнтація на людину і загальнолюдські цінності, демократизація освіти – це основи, на яких має базуватися сучасна освіта. Система навчання іноземних мов розглядається як процес створення умов, за яких студенти мають можливість реалізації своїх особистих потреб, здібностей і можливостей через оволодіння іноземною мовою. Таким чином, до змісту занять включаються теми, ситуації, проблеми, у межах яких формуються навички іншомовного спілкування у майбутній практичній діяльності. На всіх рівнях навчання використовується автентичний (оригінальний) матеріал різного ступеня складності, оскільки, саме через автентичні тексти, що відображають особливості мови професійного спілкування, з’являється можливість формування у студентів як комунікативної, так і фахової компетенції. Але, як свідчить досвід, відсутність зацікавленості негативним чином впливає на процес навчання. У студентів формується зверхність, виникає нудьга, закріплюється байдужість до навчання. За умов інтересу до вивчення іноземних мов, студенти працюють з величезним бажанням та почувають себе комфортно під час навчання. Тому одним із чинників формування навчальної мотивації є вчасне й відповідне формулювання мети викладання іноземної мови професійного спілкування, завдань вивчення, цілей навчальної діяльності, а також знань й умінь, на досягнення яких мають спрямувати свою діяльність студенти.

Метою викладання англійської мови професійного спілкування є спрямування студентів на набуття певних вмінь та навичок, пов’язаних з подальшою професійною діяльністю та використанням їх під час самоосвіти та самовдосконалення себе як кваліфікованого спеціаліста. Вивчення іноземної, в нашому випадку, англійської, мови передбачає комплексну реалізацію практичної, розвиваючої, загальноосвітньої та виховної цілей. Практична мета навчання полягає в оволодінні іноземною мовою як засобом спілкування (аудіювання, говоріння, читання і письмо) у соціально-побутовій сфері та сфері професійного напряму. Розвиваюча мета передбачає подальший розвиток комунікативних здібностей студента, його пам’яті, уваги, логічного мислення, вольових та інших якостей, пов’язаних з досягненням прогресу в навчальній діяльності. Загальноосвітня мета передбачає збагачення світу особистості, розширення знань про країни, мова яких вивчається, про розвиток науки, зокрема, психологічної, про побудову мови, мовлення; особливості лексико-термінологічного наповнення (понятійно-термінологічних аспектів) мови професійного напряму. Виховна мета передбачає у процесі навчання англійської мови виховання культури висловлювання (у монологічному мовленні) та спілкування (у діалогічному мовленні); формування таких рис як увага до співрозмовника або слухача, доброзичливість, толерантність, активність, працьовитість, здатність до прийняття самостійних рішень, допитливість тощо.

У зв’язку з підвищенням інтересу суспільства до здобутків психологічної науки, з необхідністю у надійних знаннях про людину, що включає вивчення та прогнозування поведінки, дослідження впливу сучасних соціокультурних, економічних, екологічних умов на прояви поведінки, допомога людині у подоланні комплексів, проблем, стресових ситуацій, у піклуванні не тільки про своє фізичне здоров’я, але й психічне (розумове) здоров’я також , виникає потреба у посібниках, підручниках, довідковій літературі, яка стане у нагоді при підготовці фахівців у цій галузі.

Сьогодні вища школа зазнає певних змін у напрямку гуманітаризації освіти, для чого передбачено вдосконалення психолого-педагогічної підготовки студентської молоді. Тому що саме від цього покоління залежить майбутнє нації, не лише у зв’язку з економічною або політичною стабільністю та процвітанням, від їх напряму викладання залежить емоційне, психологічне благополуччя прийдешнього покоління, дітей, формуванням яких і будуть займатися сучасні студенти – майбутні педагоги і психологи. На сьогоднішній день можна з приємністю спостерігати появу достатньо великої кількості підручників з психології нового покоління, але більшість з них відображають лише погляди окремих груп переважно вітчизняних дослідників. З одного боку, це може бути приводом для критики, але з іншого, – майже неможливо розробити, скласти такий підручник, який задовольнив би усіх, який би не лише відповідав вимогам сучасності, а ще й розглядав і тлумачив все те нове, що з’являється у психології. Тому необхідно привчати студентів до активного самостійного пошуку інформації, формувати в них навички самостійного навчання, самовдосконалення у фаховому сенсі. Провідну роль у цьому мають відігравати знання іноземних мов, у нашому випадку, англійської мови, адже зарубіжні наукові видання є джерелом нових дослідницьких даних, новітніх теорій та розробок у нейропсихології, психології здоров’я, позитивній психології, міжособистісній психології тощо. Для того, щоб самостійно опрацьовувати та вивчати англомовні джерела, брати участь у обговоренні певних психологічних питань або проблем, студент повинен мати термінологічно-понятійний базис, знання граматичного матеріалу та навички з читання й перекладу спеціалізованих, фахових та наукоємних текстів, що сприятимуть у становленні його як спеціаліста.

Особливості викладання та вивчення англійської мови як засобу професійного спілкування пов’язані з певними труднощами теоретичного і практичного характеру. На деяких з них хотілося б зупинитися детально. Так, перша проблема стосується тезаурусно-тематичного заповнення курсу. В сучасний період стрімкого розвитку психології можна спостерігати проникнення її у соціологію, педагогіку, інженерію, медицину, екологію тощо. У зв’язку з цим відокремлюються нові галузі, які формують свій понятійний апарат, методики дослідження та лікувальні технології. Останнім часом посилюється вплив нейропсихології (neuropsychology), міжособистісної психології (interpersonal psychology), позитивної психології (positive psychology) тощо. Розмаїття наявних підходів до розуміння суті людської душі виявляється настільки великим, що узгодити їх шляхом спрощення, скорочення викладу дуже важко, а часом й неможливо. Одним із складних питань стає підбір найбільш значущої інформації, упорядкування її за часовою та змістовою логікою.

Наступна проблема стосується відповідності англомовної науково-психологічної термінології сучасній україномовній категорійній системі. Для формування лексичних навичок читання та розуміння фахової літератури необхідно по-можливості включати найбільш вживану термінологію з кожної галузі психології, як то фізіологічна психологія (physiological psychology), соціальна психологія (social psychology), зоопсихологія (comparative psychology), психологія особистості (personality psychology), когнітивна психологія (cognitive psychology), вікова психологія/психологія розвитку (developmental psychology), патопсихологія (abnormal psychology), а також генетичні терміни та логічний апарат психологічних досліджень. Оскільки психологічна термінологія все ще знаходиться у стадії становлення, переклад і розуміння деяких термінів і, навіть, цілих термінологічних систем може викликати певні труднощі. До того ж понятійний апарат всесвітньої та української психології не завжди співпадають, і тому дати англійському терміну український відповідник – еквівалент виявляється складним завданням. Але під час роботи з автентичними джерелами, долаючи труднощі та вирішуючи проблеми, бажаючи робити догадки, намагаючись робити тлумачення термінів описово, студенти активізують свою пізнавальну діяльність та поступово підвищують рівень самостійності у навчальному процесі.



Курс навчання поділяється на ІІ етапи: І етап – 1–2 семестри; ІІ етап – 3–4 семестри. Всі етапи являють собою взаємопов’язані та взаємозалежні частини єдиного курсу. На І етапі удосконалюються мовні та мовленнєві навички та розвиваються мовленнєві вміння, що були набуті у середній школі, а також здійснюється підготовка студентів до оволодіння навичками і вміннями іншомовного спілкування у сфері майбутньої професійної діяльності. На ІІ етапі відбувається інтенсивна робота з формування письмової комунікації (читання й опрацювання автентичної літератури, наукових джерел; написання анотацій, рефератів, критичних оглядів тощо) та комунікації (монологічне та діалогічне мовлення) за фахом. Мовний матеріал вивчається з урахуванням послідовності у навчанні англійської мови в школі та ВНЗ. Але при цьому повторення та систематизація матеріалу, зокрема, граматичного, відбувається на іншому рівні і на новому мовному та мовленнєвому матеріалі. На всіх етапах навчання особливого значення набувають індивідуальні та самостійні види роботи, використання ТЗН. Після закінчення курсу студенти повинні уміти:

  • Читати оригінальну літературу за фахом з метою отримання наукової інформації;

  • Брати участь в усному спілкуванні англійською мовою в соціально-побутовій, соціально-культурній та професійній сферах у межах лексичного мінімуму та тематики, що передбачені програмою;

  • Писати резюме, анотацію до прочитаного матеріалу (текст або стаття за професійним напрямом), фахово-спрямовані офіційні листи або документацію.

При складанні навчальних програм з викладання іноземної мови професійного спілкування необхідно брати до уваги й міждисциплінарні зв’язки. Так, для якісного засвоєння англійської мови профільного спрямування студентам необхідно засвоїти дисципліни за фахом, у нашому випадку, з психології, а також української мови професійного спрямування. Отже, тематичний та лексичний матеріал програми англійської мови має бути узгодженим з програмами та навчальними планами фахових дисциплін психологічних факультетів. Орієнтовна тематика для навчання усного мовлення та читання професійного напряму розділена на чотири модуля і включає:

  1. Introducing Myself (Writing a C.V., Speaking about the Future Career, Working Day, Systems of Education; Interaction with the Surroundings: Creating Light and Space, Living in a Small Town or a Large City);

  2. General Information on Ways of Studying Psychology and the Main Schools of Thought, Approaches and Perspectives of Psychology (Study Tips for Psychology Students, Realising How to Read and Understand an Academic Article, Brief History of Psychology, What Psychology is, What Major Schools of Thought in Psychology are);

  3. Psychology as a Diverse Science with Different Points of View on Human Mind, Behaviour and Development.

Окремим пунктом також є відповідність термінології англійської та української мов для подальшого її використання у спілкуванні професійної спрямованості та при опрацюванні спеціальної наукової та фахової літератури. При викладанні матеріалу має застосовуватися ґрунтовна та досить складна науково-психологічна термінологія. Під час її перекладу всі зусилля мають покладатися на максимальне наближення її до сучасної україномовної категорійно-поняттєвої системи.

Як вже було зазначено, зміст навчання повинен задовольняти потреби студентів з точки зору їх майбутньої професійної діяльності. Тобто, профільно-орієнтоване навчання англійської мови необхідно розглядати як логічний розвиток диференціації навчання іноземних мов в системі неперервної освіти. У процесі корегування та закріплення мовних та мовленнєвих навичок студенти оволодівають певними знаннями про культуру й систему мови, вчаться оперувати професійною лексикою в самостійному усному й письмовому висловлюванні для адекватного спілкування з носіями мови, для опрацювання фахової літератури. Разом з тренувальними вправами по закріпленню лексики необхідно надавати увагу актуальності цієї лексики. Враховуючи специфіку термінологічної системи англійської мови психологічного спрямування, необхідно поступово та відповідно до принципу наступності вводити та опрацьовувати поняття, що були запозичені з латинської та грецької мов. Для полегшення сприймання студентами, які не вивчали вище згадані мови, подібного роду запозичень потрібно спочатку ознайомити їх з особливостями іменників (закінчення родів та утворення множини). Наступним кроком може бути виокремлення запозичень в автентичних текстах, відповідно до безпосередньої теми, що вивчається. Особливо це стосується біхевіористичної психології (Behaviourism), зоо- або порівняльної психології (Comparative psychology), фізіологічної психології (Bio- or Physiological psychology) та деяких понятійних аспектів термінологічної системи, як то datumdata, phenomenonphenomena та інші. Подальша робота над більш складними матеріалами: анотування статей зі спеціальності, підготовка та презентація доповідей, – прискорює процес закріплення навичок розпізнавання та вживання як в усному, так і в письмовому мовленні латинських та грецьких запозичень. Але час від часу, для повторення, студентам пропонується заповнювати таблиці, в яких відсутні певні форми (однина та український відповідник, множина та переклад), або є лише переклад чи форма однини запозичень, що можуть зустрітися під час заняття. Приклади демонструють лише деякі аспекти, що використовуються протягом навчання англійської мови на факультетах психології.




Поділіться з Вашими друзьями:
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   26




База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка