Психологія медичних працівників та лікувально-діагностичного процесу. Спілкування в медичному середовищі



Скачати 142.85 Kb.
Дата конвертації26.04.2016
Розмір142.85 Kb.
Методична розробка практичного заняття з медичної психології

по темі: „ Психологія медичних працівників та лікувально-діагностичного процесу. Спілкування в медичному середовищі.

для студентів 4 курсу стоматологічного факультету.

(4 години)



І. Актуальність теми:

З точки зору соціальної цінності, здоров'я - найважливіший фактор розвитку виробництва і підвищення продуктивності праці, умова економі­чного прогресу. Здоров'я - це суспільне багатство, суспільне надбання. От чому для медицини істотними є питання про те, хто є лікар, якими повинні бути його поведінка і ставлення до хворих, їх родичів, взаємини лікарів між собою, тобто ланцюг взаємозалежних і взаємообумовлюючих понять, що визначають професію лікаря.

Успіх лікування хворого, догляд за ним в більшості випадків визначається змістом та формою ділових взаємин медичних працівників між собою. Зрозуміло, що більш легко, а відповідно, і більш ефективно працювати, коли колектив дружній, із здоровим психологічним кліматом, коли існує загальне прагнення виконувати свій обов’язок з максимальною віддачею сил, знань, досвіду.

До того ж, успіх лікування в значній марі залежить від взаємовідносин лікаря та пацієнта. Ці інтерперсональні взаємини досить складні та розвиваються лише тоді більш успішно, коли більш лікувальні питання вирішуються швидко та оперативно.


ІІ. Навчальні цілі заняття.

Мати уявлення (α – І): про історичні моделі відношення суспільства до особистості лікаря.

Ознайомитись (α – І): проавовими аспектами лікарської діяльності, поняттям біоетики.

Знати (α – ІІ): основні вимоги до особистості медичного працівника; причини та види лікарських помилок; визначення поняття лікарський обов'язок; види спілкування в медичному середовищі, функції спілкування; види конфліктів; визначення понять ятрогенії, ятропатії, сорогенії, егогенії; схему розвитку конфлікту.

Оволодіти (α – ІІІ): навичками встановлення контакту з пацієнтом; інформування хворого стосовно його діагнозу.

Вміти (α – ІІІ): диференціювати лікарські помилки, нещасні випадки та кримінально карні злочини; діагностувати синдром емоційного вигорання та визначати шляхи його попередження; діагностувати конфлікт та встановлювати оптимальний спосіб вирішення конфлікту.
ІІІ. Цілі розвитку особистості (виховні цілі): деонтологічні принципи спілкування з хворими, правові аспекти діагностики та лікування психічних хвороб, правила первинного діагностичого інтерв’ю.
ІV. Міждисциплінарна інтеграція.

Дисципліна

Знати

Вміти

  1. Попередні (забезпечуючі) дисципліни:

Історія медицини

Історія психології


Філософія

Соціальна медицина



основні етапи становлення та розвитку медичної та психологічної наук у світі та на Україні зокрема; історичні аспекти медичної етики та деонтолог


методологія та її основні принципи





  1. Наступні дисципліни ті, що забезпечуються:

Психіатрія







  1. Внутрішньопредметна інтеграція (між темами даної дисципліни):

Психологічні особливості хворих з внутрішніми хворобами, хірургічною, онкологічною патологією та фізічними дефектами








V. Зміст заняття : структурно-логічна схема
Спілкування — складний, багатоплановий процес установ­лення зв'язку між людьми, у результаті якого виникає психіч­ний контакт, що включає в себе обмін інформацією, взаємо­вплив, взаємопереживання, взаєморозуміння.

Функції спілкування: інформаційно-комунікативна, регу­ляторно-комунікативна, афективно-комунікативна. У процесі спілкування виділяють такі взаємозалежні сторони: комуніка­тивну (полягає в обміні інформацією), інтерактивну (полягає в обміні діями), перцептивну (передбачає взаємосприйняття та встановлення взаєморозуміння між партнерами).

В залежності від характеристик партнерів спілкування може бути:


    • міжособистісним

    • індивідуально-груповим

    • колективно-індивідуальним

    • груповим.

Комунікативна сторона спілкування пов'язана з виявлен­ням специфіки інформаційного процесу між людьми як актив­ними суб'єктами, тобто з урахуванням відносин між партнера­ми, їхніх установок, цілей, намірів, що приводить не тільки до передачі інформації, але й до уточнення і збагачення тих знань, думок, ідей, якими обмінюються люди. Засобами комунікатив­ного процесу є різні знакові системи, зокрема мова, а також немовні засоби: міміка, жести, пантоміміка, положення партнерів один щодо іншого, паралінгвістичні системи (інтонація, немовні вкраплення в мову, наприклад, паузи), система організації про­стору і часу комунікації, нарешті, система «контакту очима». Важливою характеристикою комунікативного процесу є намір його учасників впливати один на одного, впливаючи на поведін­ку іншого, щоб забезпечити своє ідеальне представництво в ін­шому (персоналізацію). Необхідною умовою цього виступає не просте використання єдиної мови, але й однакове розуміння си­туації, у якій відбувається спілкування.

Інтерактивна сторона спілкування є побудовою загальної взаємодії. Тут велике значення мають мотиви і цілі спілкування кожної сторони. Розрізняють кілька типів взаємодії між людь­ми, насамперед, співдружність, конкуренція і конфлікт.

Взаємодія виникає у формі почуттів, які можуть як зближу­вати, так і роз'єднувати людей. Інтенсивність почуттів впливає на ефективність діяльності членів групи і є одним з показників соціально-психологічного клімату групи.

Перцептивна сторона спілкування містить у собі процес формування образу іншої людини, що досягається «прочитуван­ням» за фізичними характеристиками людини її психологічних властивостей і особливостей її поведінки.

Загальна діяльність неможлива без налагодження контактів між людьми й обміну інформацією, тоб­то без спілкування. Найважливіший засіб спілкування — мова, індивідуальним проявом і механізмом якої є мовлення. Мова — це система знаків, що мають певне значення і використовують­ся для передачі та збереження інформації.

Крім словесної (вербальної) мови, існує як засіб спілкуван­ня ще і невербальна мова (мова жестів, міміки, поз).

Функції спілкування різноманітні. Елементарна функція спілкування —досягнення взаєморозуміння на формальних рівнях. Це може бути посмішка, кивок, жест.

Основними функціями спілкування є соціальні, оскільки ми живемо в суспільстві й виконуємо завдання колективної робо­ти, службові функції (начальник, підлеглий, лікар, учень), життєві функції (клієнт, покупець, сусід), сімейні функції (чо­ловік, дружина, родичі).

Соціальні функції спілкування поділяються на функції ке­рування і контролю, вони пов'язані з організацією діяльності груп і колективів.

Форми міжособистісного спілкування багато в чому зале­жать від почуттів, які людина переживає до своїх близьких, спів­робітників, незнайомих людей. На основі цих почуттів вона виробляє стратегію спілкування. У формуванні ставлення людей до роботи, до колективу, одне до одного, до самого себе важлива роль належить психологічній функції емоційного задоволення від контакту.

У прагненні діяти разом з іншими на шляху до мети, у поси­ленні свого особистого впливу на інших складається функція самоактуалізації особистості.

Важливим компонентом зовнішнього вигляду людини, крім анатомічних ознак, є функціональні ознаки: міміка, жестику­ляція, пантоміміка, хода, постава, голос. Усе це разом є сигналь­ним комплексом і інформує людину про психічні процеси і ста­ни іншої людини. Одяг також впливає на спілкування, адже перше враження про людину складається з того, як вона одягнена, які в неї зачіска, манери спілкування. У партнера по спілкуванню може скластися нега­тивне враження про іншу людину ще до того, як вона вимовить перше слово, якщо людина одягнена неакуратно і неохайно, і, навпаки, приємне враження справляє людина, одягнена зі сма­ком і акуратно. Той чи інший стиль одягу підкреслює індивідуальність, приховує недоліки, робить яскравішими пе­реваги.

Для встановлення нормальних взаємин між людьми, особ­ливо в трудовій діяльності й побуті, велике значення має культу­ра спілкування, що передбачає наявність таких рис характеру, як терпимість, доброзичливість, повага до людей, тактовність, увічливість. Моральні якості характеру людини, рівень її куль­тури оцінюються її вчинками стосовно інших людей.

Культура спілкування людей у різних ситуаціях базується на дотриманні прийнятих правил, вироблених людством протя­гом тисячоліть. Ці правила передбачають форми спілкування, регламентовані суспільством, і мають назву «етикет». Він містить як технічні аспекти спілкування, тобто правила, що стосуються лише зовнішньої сторони поведінки, так і принципи, недотри­мання яких тягне за собою осуд і навіть покарання. Чимало пра­вил етикету стали невід'ємними елементами культури спілку­вання в лікувальних установах.

Зовнішня сторона ділових відносин регламентує службовий етикет. Так, складовими медичного етикету є: дотримання пра­вил благопристойності, правил гарного тону, куди входить і зовнішній вигляд (чистота одягу, білий, добре випрасуваний халат).

Спілкування людей починається зі сприйняття одне одного і розвиватиметься ефективно, якщо перше враження — це почуття симпатії. Антипатія може викликати психологічні труднощі спілкування. У будь-якому випадку спілкування має будуватися з урахуванням індивідуаль­них особливостей, особистісних рис тих, хто спілкується.

Взаємини стають більш багатими, якщо люди опановують навичками спілкування і дотримуються норм і принципів куль­турного спілкування. Визнання людської гідності й індивідуальності дає можливість удосконалювати відносини між людьми. «Стався до іншого так, як бажав би, щоб ставилися до тебе» — основне правило моральності, що має бутті життєвим кредо лікаря.


VІ. План та організаційна структура заняття.


п/п


Основні етапи заняття,

їх функції та зміст



Навчальні цілі в рівнях засвоєння

Методи контролю і навчання

Матеріали методичного забезпечення:

Контролю, наочності, інструктивні, обладнання, тощо



Розподіл

часу



1

2

3

4

5

6

1

2


3

4


5

6
7



Підготовчий етап

Організація заняття

Постановка навчальної мети та мотивація

Контроль вихідного рівня знань:

1 основні вимоги до особистості медичного працівника;

2. причини та види лікарських помилок;

3. визначення поняття лікарський обов'язок;

4. види спілкування в медичному середовищі, функції спілкування;

5. види конфліктів, схема розвитку конфлікту.

6. визначення понять ятрогенії, ятропатії, сорогенії, егогенії;


Основний етап заняття

Формування професійних вмінь та навичок:



  1. оволодіти навичками встановлення контакту з пацієнтом; інформування хворого стосовно його діагнозу.

  2. диференціювати лікарські помилки, нещасні випадки та кримінально карні злочини;

  3. діагностувати синдром емоційного вигорання та визначати шляхи його попередження;

  4. діагностувати конфлікт та встановлювати оптимальний спосіб вирішення конфлікту.

Підсумковий етап

Контроль та корекція рівня професійних вмінь та навичок



Підведення підсумків заняття
Домашнє завдання

ІІ
ІІ


ІІ
ІІ

ІІ
ІІ

ІІІ

ІІІ


ІІІ

ІІІ



індивідуальна теоретична співбесіда (опитування)

  • тестовий контроль ІІ рівня

  • рішення типових задач ІІ рівня


формування навичок:

практичний тренінг



Метод формування вмінь:

професійний тренінг у вирішенні нетипових клінічних, ситуаційних задач


Метод контролю навичок: індивідуальний контроль навичок та їх результатів

Метод контролю вмінь:

Аналіз та оцінка результатів психодіагностики



  • Тестовий контроль ІІІ рівня



Питання ІІ рівня Таблиці

Тести ІІ рівня Малюнки

Задачі ІІ рівня Структурно- логічні схеми, аудіо- та відео матеріали

Професійні алгоритми (інструкції) щодо формування практичних навичок та професійних вмінь.

Таблиці, слайди, психодіагностичні опитувальники, учбові альбоми

Текстові ситуаційні нетипові задачі.

Орієнтовна карта для самостійної роботи з літературою

Рекомендована література


1-3 хв
10-25%


10-25%

60-90%


10-20%



VІІ. Матеріали методичного забезпечення:
Матеріали контролю для підготовчого етапу заняття: питання, задачі, тестові завдання.

Тести:


      1. Тест з множинним вибором:

Для синдрому емоційного вигоряння лікарів характерно:

а) психосоматичні розлади (гіпертонія, цефалгії, диспепсії і ін.)

б) прагнення покращити стосунки з колегами

в) наростання емпатії до пацієнтів

г) негативне відношення до себе, відчуття провини

д) порушення сну





      1. Тест на знаходження логічних пар:

З’єднайте термін з його характеристикою:
ятропатія несприятливий вплив хворого на свій психічний стан

ятрогенія несприятлива дія медичної сестри на психічний стан хворого

сорогенія негативний результат для здоров'я хворого, викликане

невірними призначеннями і діями лікаря

егогенія несприятливий психологічний вплив вчителя на стан учня в школі

дидактогенія несприятливий вплив лікаря на психічний стан хворого




      1. Тест на підстановку з фіксованою кількістю відповідей

В залежності від характеристик партнерів спілкування може бути:

1.

2.



3.

4.

Література:




    1. Абрамова Г.С., Юдчиц Ю.А. Психология в медицине: Учебное пособие. – М.: ЛПА „Кафедра – М”, 1998.

    2. Медична психологія: Підручник / І.С. Вітенко. – К.: Здоровя, 2007. – С.86-123.

    3. Клиническая психология: Учебн. для студ. мед. вузов /Н.Д. Лакосина, И.И. Сергеев, О.Ф. Панкова. – 2-е изд. – М.: МЕДпресс-информ, 2005. – С. 9-23, 123-138.

    4. Клиническая психология: учебник /Под ред. Б.Д. Карвасарского. – СПб: Питер, 2002. – С. 116-169.

    5. Харди И. Врач, сестра, больной: Психология работы с больными. – Будапешт, 1988.

Підготувала: к.м.н. Стукан Л.В.

Затверджено на засіданні кафедри, прот.№_ від «__»__ 200 р.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка