«Психологічний розвиток особистості молодшого підліткового віку»



Сторінка2/9
Дата конвертації13.04.2016
Розмір1.31 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9
Тема. Причини виникнення конфліктів. Типи поведінки у конфліктних ситуаціях.

Мета. Познайомити учнів з поняттям «конфлікт», дати уявлення про різні стилі вирішення конфліктів, поглибити саморозуміння шляхом виявлення власного стилю, характерного для поведінки в конфлікті.

Ключові поняття: конфлікт, взаємодія, відповідальна поведінка, самовдосконалення.

Кількість годин для вивчення: 2 год.

Обладнання. Щоденники розвитку особистості, папір для вправ «Сніжинки», «Малюнок удвох», картки з ситуаціями.

Очікувані результати. Учні аналізують причини виникнення конфліктів, свій стиль поведінки в конфліктних ситуаціях.
Урок 33 ( 1 год.)

Тема. Батьки та діти. Шляхи порозуміння.

Мета. Допомогти учням знаходити шляхи до ефективної комунікації з батьками, розглянути конкретні конфліктні ситуації з батьками та сприяти знаходженню шляхів до їх позитивного вирішення.

Ключові поняття: взаєморозуміння, ефективна комунікація, взаємодопомога.

Кількість годин для вивчення: 1 год.

Обладнання. Щоденники розвитку особистості, індивідуальні бланки анкет для батьків та дітей; ватмани для групової роботи, маркери, фломастери, журнали і газети для створення колажу; відеоролик «Батьки та діти», аудіо записи для музичного супроводу.

Очікувані результати. Учні самостійно знаходять шляхи вирішення непорозумінь з батьками, не бояться звернутися за допомогою.
Урок 34 (1 год.)

Тема. Чого ми навчилися на уроках психології розвитку особистості.

Мета. Підсумувати результати набутих знань, умінь і навичок.

Ключові поняття: компетентність, особистий розвиток, потенціал.

Кількість годин для вивчення: 1 год.

Обладнання. Щоденники розвитку особистості, повітряні кульки, фломастери, аудіо записи для музичного супроводу.

Очікувані результати. Учні мають сформовану соціально-психологічну компетентність. усвідомлюють важливість подальшого особистісного зростання і максимального використання свого потенціалу.


Навчально-тематичний план

(35 годин, резерв навчального часу – 1 година)

уроку

з/п

Теми

Навчальні

години

Форма проведення занять




Розділ 1. Психологія самопізнання ( 14 год.)







1.

Давайте познайомимось. Я, який я є насправді та яким мене бачать інші.

1

Тренінг


2-3.

Пізнаємо себе. Характер і темперамент - приборкання норовливих.

2

Практикум

4-5.

Що означає бути впевненим у собі. Як підвищити самооцінку.

2

Навчально-практична

6.

Як подолати свої страхи. Чого треба і чого не треба боятися.

1

Навчально-практична

7-8.

Здібності і талант. Як розвивати власні здібності.

2

Навчально-практична

9-10.

Самопрезентація. Концептуальна карта особистості.

2

Практикум

11-12.

Самовдосконалення особистості. Саморозвиток. Складання програми самовиховання.

2

Навчально-практична

13.

Найбільша перемога – це перемога над самим собою. Формула щасливого життя.

1

Урок-диспут

14.

Образ мого майбутнього.

1

Урок-роздум




Розділ 2. Психологія навчання ( 6 год.)







15.

Наука про звичайнісінькі дива. Психологія – на допомогу навчанню.

1

Тренінг

16.

Раціональне використання часу. Як правильно організувати і планувати свою діяльність.

1

Навчально-практична

17.

Працездатність. Втома та перевтома.

1

Навчально-практична

18.

Прийоми активної обробки інформації.

1

Практикум

19-20.

Раціональні методи та прийоми виконання домашніх завдань.

2

Навчально-практична




Розділ 3. Психічні процеси ( 5 год.)







21.

Увага та її роль в навчальній діяльності. Вправи на розвиток уваги.

1

Навчально-практична

22-23.

Пам'ять та шляхи її розвитку.

2

Навчально-практична

24.

Уява – основа творчості. Прийоми розвитку уяви і фантазії.

1

Практикум

25.

Феномен джмеля. Давайте зробимо відкриття!

1

Тренінг




Розділ 4. Психологія спілкування і міжособистісних відносин ( 9 год.)







25.

Значення процесу спілкування у житті людини. Правила спілкування або чому нас часто не розуміють.

1

Урок-гра

27-28.

Емоції та почуття людини. Культура емоційно-вольових процесів.

2

Урок-драматизація

29.

Планета нашого класу.

1

Урок-подорож

30.

Такі різні хлопчики та дівчатка.

1

Урок-гра

31-32.

Причини виникнення конфліктів. Типи поведінки у конфліктних ситуаціях.

2

Тренінг



33.

Батьки та діти: шляхи порозуміння.

1

Урок-зустріч

34.

Чого ми навчилися на уроках психології розвитку особистості.

1

Підсумковий урок


Література:


  1. Божович Л.И. Проблемы формирования личности. - Воронеж: НПО “МОДЭК”, 1997.

  2. Булах І.С., Хомич Г.О., Виногородський А.М., Сабанадзе І.О. Соціально-психологічні аспекти процесу адаптації учнів: Навчально-методичний посібник. - К.: КДПУ ім. М.П. Драгоманова, Переяслав-Хмельницький державний педагогічний інститут ім. Г.С.Сковороди, 1997.

  3. Возрастно-психологический подход в консультировании детей и подростков: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений/ Г.В.Бурменская, Е.І.Захарова, О.А.Карабанова и др. - М.:Издательский центр “Академия”, 2002.

  4. Дзюбко Л.В. До питання наступності розвитку дітей в періоди вікових криз / Л.В.Дзюбко // Актуальні проблеми психології: Психологія навчання. Генетична психологія. Медична психологія/ За ред. С.Д.Максименка. - К.: ДП «Інформаційно-аналітичне агентство», 2009.

  5. Дзюбко Л.В. Наявність і збереження здоров’я дитини як умова її повноцінної адаптації до шкільного життя. - К., 2009.

  6. Князева Т.Н. Психологическая готовность ребенка к обучению в основной школе: структура, диагностика, формирование/ Т.Н.Князева. - СПб.: Речь, 2007.

  7. Лебедева Н.В. Психологические основы подготовки младших школьников к обучению в основной школе: Учебное пособие по спецкурсу / Н.В.Лебедева. - Псков: ПГПИ, 2004.

  8. Основи практичної психології / В.Панок, Т. Титаренко, Н.Чепелєва та ін.: Підручник. - К.: Либідь, 1999.

  9. Практическая психология образования: Учебное пособие. - 4-е изд./ Под ред. И.В.Дубровиной. - СПб.: Питер, 2006.

  10. Психология современного подростка / Под ред. Д.И.Фельдштейна. - М., 1987.

  11. Фельдштеин Д.И. Детство как социально-психологическии феномен и особое состояние развития // Вопросы психологии. - 1998.

  12. Цукерман Г.А. Десяти-двенадцатилетние школьники: “ничейная земля” в возрастной психологии //Вопросы психологии. - 1998.

  13. Цукерман Г.А. Что развивает и чего не развивает учебная деятельность // Вопросы психологии. -1998.


ДОДАТКИ
Додаток 1

Методичні рекомендації

щодо використання «Щоденнику розвитку особистості»
«Щоденник розвитку особистості» є обов’язковим при вивченні програми факультативу «Психологія розвитку особистості».

Мета щоденника – активізувати процес самовдосконалення учнів, полегшити процеси адаптації і соціалізації особистості, формування психологічної культури.

Розрахований на учнів п’ятих класів, може бути використаний практичними психологами, класними керівниками, педагогами загальноосвітніх навчальних закладів, батьками.

У щоденнику за рубриками викладені цікаві факти, рекомендації, поради, практичні вправи, тести, що допоможуть учням дізнатися більше про свою особистість та осмислити ставлення до оточення, подій, фактів і всього того, що є для молодших підлітків вагомим, значущим і цінним.



Рубрика:

Прочитай і поміркуй!

Розрахована на розвиток аналітичного мислення та усвідомлення життєвого досвіду.


Це цікаво знати!

Націлена на розширення психологічних знань, спрямована на самоосвіту і задоволення пізнавальних потреб.






Дізнайся більше про себе!

Спрямована на самопізнання особистісних якостей та індивідуально-психологічних особливостей.






Вчись вчитися!

Розрахована на допомогу в навчанні та розвиток навичок самоаналізу і усвідомлення шляхів для самовдосконалення.






Перевір на практиці!

Розрахована на полегшення процесу адаптації та соціалізації особистості, формування психологічної культури.

У щоденнику наявні сторінки для нотаток, де учні можуть описувати свої почуття, емоції, переживання, особистісні очікування під час проведення занять або додаткову, знайдену самостійно інформацію.

Викладач може обирати додаткові діагностичні методики та анкети в процесі вивчення курсу.

«Щоденник розвитку особистості» є комплексом кроків до розвитку та самовдосконалення особистості. Викладач має розглядати поданий матеріал як керівництво до практичних дій, до яких можна внести поправки та нові знахідки.

Додаток 2



Інноваційні форми проведення занять
Тренінг
На відміну від традиційних, тренінгові форми навчання охоплюють весь потенціал людини: рівень та обсяг її компетентності (соціальної, емоційної та інтелектуальної), самостійність, здатність до прийняття рішень, взаємодії.

Слово «тренінг» походить від англійського «tо trаіn», що означає «навчати, тренувати, дресирувати».

Тренінг – це одночасно:


  • процес пізнання себе та інших, який необхідно зробити цікавим і неповторним;

  • неформальне, невимушене, конструктивне спілкування;

  • ефективна форма опанування знаннями;

  • інструмент для формування умінь і навичок;

  • форма розширення власного набутого досвіду;

  • спеціальна технологія, яка допомагає краще зрозуміти та усвідомити власний світ, зробити своє життя успішним;

  • керівництво власними бажаннями та діями.

Під час тренінгу необхідно створити неформальне, невимушене спілкування учасників, яке відкриває перед групою безліч варіантів розв’язання проблеми, сприяє розвитку групової динаміки, міжособистісних взаємин і норм у групі, заради якої вона зібралася або була сформована. Як правило, учасники в захваті від тренінгових методів, тому що ці методи роблять процес навчання цікавим, не обтяжливим.

Тренінг як і будь-яка інша організаційна форма навчання, підпорядкований певній меті.



Цілями проведення тренінгів можуть бути:

  • інформування (про певні явища) та набуття учасниками тренінгу нових професійних навичок та умінь;

  • формування навичок співпраці, засад толерантності шляхом визначення межі власної терпимості та поваги до прав і свобод інших людей;

  • формування навичок аналізу першоджерел і означень;

  • формування навичок логічного мислення, аналізу, вибору і презентації інформації або проблематики;

  • зменшення чогось небажаного (проявів моделей соціально неприйнятної поведінки, стилю неефективного спілкування, особливостей реагування);

  • зміна стереотипів, поглядів на проблему, процес навчання, аби усвідомити його переваги та зрозуміти, що він може надавати наснагу та задоволення

  • підвищення здатності учасників щодо позитивного ставлення як до себе так і до життя;

  • розвиток ассертивної поведінки.

Тренінг сприяє інтенсивності навчання, результат якого досягається завдяки власній активній роботі його учасників. Знання під час тренінгу не подаються в готовому вигляді, а стають продуктом активної діяльності самих учасників. У центрі уваги - самостійне навчання учасників та інтенсивна їх взаємодія. Відповідальність за результативність навчального процесу несуть однаковою мірою як ведучий, так і кожний учасник тренінгу.

Рефлексія – обов’язкова складова тренінгу (від лат. refleхіо - відображення) - осмислення людиною власних дій та їх закономірностей; діяльність самопізнання, що розкриває специфіку духовного світу людини; самоаналіз.
Орієнтовна структура проведення тренінгу


Частина

Завдання

Вправи

Тривалість


Вступна

Створення сприятливого психологічного простору. Вироблення, прийняття засвоєння правил роботи групи. Налагодження прямого та зворотного зв’язків «учасник-група» та «група-учасник». Створення ситуації рефлексії.

Знайомство. Правила. Розминка. Очікування. Вправи на рефлексію. Рухавки.

До 15 хв. для тренінгів тривалістю 1,5 год.


Основна

Оцінка рівня поінформованості щодо проблематики. Актуалізація проблеми та конкретних завдань для її розв’язання. Надання інформації, засвоєння знань. Формування умінь, навичок, розвиток здатностей. Підведення підсумків щодо змісту роботи.

Інтерактивні техніки. Вправи на оцінку групових процесів, стану розвитку групи.

Розраховується як різниця загального часу тренінгу та часу, потрібного для проведення вступної та заключної частин разом.



Заключна

Підведення підсумків щодо процесу роботи. Оцінка отриманого досвіду. Налаштування учасників на атмосферу звичайного життя.

Вправи на рефлексію та відновлення сил учасників. Прощання.

До 15 хв. для тренінгів тривалістю 1,5 год.


Лекція та її особливості
Лекція – одна із форм організації навчання. Її основою є системне усне викладення вчителем навчального матеріалу протягом одного уроку (чи пари уроків), головний зміст якого становлять аналіз та узагальнення фактів, а провідними прийомами є пояснення й міркування. Залежно від теми лекції в ній можуть превалювати характеристика, опис, розповідь про певні факти, процеси, явища.

Структура традиційної лекції включає в себе такі компоненти:



  • організація діяльності вчителя й учнів;

  • формулювання теми, постановка мети і завдань;

  • актуалізація опорних знань учнів;

  • викладення змісту дидактичного матеріалу вчителем, забезпечення умов сприйняття та засвоєння його учнями;

  • узагальнення та систематизація знань учнів, здобутих у процесі читання лекції.

Зміст підготовки вчителя до лекції:

  • визначити оптимальний обсяг нової інформації;

  • забезпечити відповідність інформації теоретичним положенням тієї науки, до якої належить навчальний предмет;

  • акцентувати увагу учнів на основному, істотному;

  • забезпечити повноту та глибину реалізації змісту навчального матеріалу;

  • вибрати та раціонально використати методи і засоби викладу змісту лекції;

  • визначити метод-домінанту викладання навчального матеріалу (репродуктивний, проблемний, творчий);

Специфіка вступної лекції:

  • розкриття провідних ідей і аспектів курсу навчального предмета;

  • визначення перспективи навчальної роботи з учнями щодо оволодіння змістом курсу предмета;

  • забезпечення цілісного сприйняття та уявлення про предмети, які вивчаються, їхню практичну значущість.

Прийоми викладання навчального матеріалу під час вступної лекції:

  • порівняння,

  • співставлення,

  • опора на знання учнів, здобуті у практичній діяльності та спілкуванні,

  • доведення,

  • висновки,

  • оціночні судження.


Урок-конференція

Уроку передує обов’язкова самостійна підготовка учнів. Окремі з них за дорученням учителя вивчають задане питання з наукової та художньої літератури, періодичних видань.

Таким чином, володіючи інформацією з різних джерел, учитель разом з учнями будує урок-конференцію. Замість одноосібного викладання матеріалу відбувається обмін тими знаннями, які здобули учні. Вчитель лише коригує, підсумовує і узагальнює.

Дуже добре, коли на уроці-конференції виступили складаються не лише із словесних розповідей. Кожну розповідь може супроводжувати показ таблиці, ілюстративний матеріал чи наочний посібник.

Практичні завдання можуть бути різноманітні, залежно від теми конференції.
Урок-подорож

При уявній подорожі може відбуватися все те, що супроводжує кожну справжню подорож – яскраві враження, позитивні емоції, цікаві зустрічі. Учні сидять у класі за партами і одночасно вони подорожують за допомогою вказівок і порад психолога.

Основний позитивний момент уроку-подорожі полягає в тому, що учні відчувають себе мандрівниками-дослідниками, першовідкривачами, вченими-науковцями, які вирішують важливу проблему. Вони самі роблять висновки, підсумки-узагальнення.

Головним і найскладнішим завданням на уроці-подорожі є створення такої обстановки, за якої учні уявили б себе справжніми мандрівниками.


Урок-диспут

Слово «диспут» латинського походження, що означає «міркую», «суперечу». Диспут - одна із форм урочної роботи з учнями, яка допомагає розвивати їх самостійність, логічне мислення, соціальну та моральну зрілість; формувати погляди та переконання особистості.

Під час диспуту з'являються можливості впливу на інтелектуальну та емоційну сфери особистості учня; збудження його зацікавленості в пошуку істини. Окрім цього, у процесі диспуту створюються умови для реалізації демократичних засад навчання. Учіння в диспуті сприяє розвитку критики та самокритики, культури мови та логічного мислення, навчає вмінню опонувати та перевіряти правильність своїх поглядів і переконань.

У процесі диспуту учні обговорюють не тільки запропоновані вчителем питання, а й ті, які виникли при підготовці до нього. Крім того, учні набувають умінь і навичок самостійно працювати з різними джерелами інформації; оволодівають методами аналізу та синтезу; формують уміння узагальнювати, робити висновки та вносити пропозиції. У процесі диспуту, тобто зіткнення різних поглядів і думок, знання учнів уточнюються, поглиблюються, коригуються; вони вчаться аргументовано захищати власні думки, переконання, ідеї. У цьому плані диспут є одним із засобів перетворення знань у переконання.

Диспут вимагає чіткого окреслення предмета обговорення й забезпечує широкі можливості вирішення суперечок. Успіх уроку-диспуту забезпечують серйозна та старанна підготовка до нього вчителя й учнів, актуальність теми, характер його проведення.

Додаток 3


1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка