Прояв тривожності в професійній діяльності працівників мнс



Скачати 71.87 Kb.
Дата конвертації09.09.2017
Розмір71.87 Kb.
Прояв тривожності

в професійній діяльності працівників МНС

Вдовіченко О.В., Черниченко І.О.

Державний заклад «Південноукраїнський національний педагогічний

університет імені К.Д.Ушинського»
Сучасне суспільство висуває до рятівника особливі вимоги, пов’язані з тими змінами, що відбуваються в соціальній сфері. Професійна діяльність працівника МНС України характеризується досить високим рівнем складності і напруженості. Цій діяльності притаманний високий динамізм, самостійне, швидке прийняття рішення із подальшою реалізацією, підвищення відповідальності за їх наслідки, схильність до соціальної оцінки, новизна нестандартних ситуацій, що викликають тривожність.

Про те, при всій очевидній важливості проблеми, дотепер ще не достатньо висвітлені аспекти, що стосуються особливостей поведінки та емоційного стану у працівників МНС. Крім того недостатньо вивчені чинники що потенціюють розвиток тривожності в процесі професіональної діяльності. Саме тому ми вважаємо, що вивчення тривожності працівників МНС є гострою та актуальною проблемою сучасності.

В останні роки з’явився ряд робіт, присвячених вивченню впливу станів психологічної напруженості на успішність виконання суб’єктом своїх професійних обов’язків (А.Большаков, Г.Заремб, Л.Мітін, А.Реан та ін.). Вивченню індивідуально-психологічних властивостей особистості та їх впливу на професійну діяльність надавали особливе значення Є.Клімов, В.Мерлін, Б.Теплов, В.Небиліцин. Вивчення фрустрації в зв’язку з підвищеною тривожністю займався Ф.Березін, прийшовши до висновку, що цей зв’язок обумовлює модифікацію поведінки.

Мета – виявити рівень тривожності у працівників МНС, розробити комплекс заходів спрямованих на корекцію тривожності.

Проаналізувавши психологічну літературу за проблемою можемо зробити висновок про те, що тривожність – індивідуальна психологічна особливість, що складається в підвищеній схильності відчувати занепокоєння в різних життєвих ситуаціях, у тому числі й тих, об'єктивні характеристики яких до цього не привертають. Тривожність характеризується двома видами проявів: психічними й фізіологічними. Виділяють особистісну та реакційну тривожність. Ситуації, що представляють для людини певну загрозу або особистісно значимі, викликають у неї стан тривоги. Суб'єктивно тривога переживається як неприємний емоційний стан різної інтенсивності. Інтенсивність переживання тривоги пропорційна і ступені погрози або значимості причини переживань. Від цих факторів залежить тривалість переживання стану тривоги. Надмірно високий рівень тривожності, як і надмірно низький, називаються дезадаптивной реакцією, яка проявляється в загальної дезорганизованности поводження й діяльності.

Психологічна наука дає різні тлумачення природи тривожності, питання про причини тривожності як індивідуальної психологічної особливості дотепер не вирішено. Більшість психологів уважають, що тривожність, маючи природну основу (властивості нервової й ендокринної систем), складається пожиттєво, у результаті дії соціальних й особистісних факторів [1, 2 та ін.].

Так А.М.Парафіян вказує, що тривожність - це переживання емоційного дискомфорту, пов'язане з очікуванням неблагополуччя, з передчуттям небезпеки, що наближається. По визначенню Р.С.Немова, «тривожність - постійно або ситуативно проявляє властивість, за якої, людина знаходиться в стані підвищеного занепокоєння, відчуває страх і тривогу в специфічних соціальних ситуаціях».

Е.Савина вважає, що тривожність визначається як стійке негативне переживання занепокоєння й очікування неблагополуччя з боку навколишніх.

По визначенню С.С.Степанова, тривожність – переживання емоційного неблагополуччя, пов'язане з передчуттям небезпеки або невдачі [4].

Тривожність характеризується двома видами проявів: психічними й фізіологічними. Психічні елементи тривожності являють собою ряд досить специфічних переживань, що включають суб'єктивний стан напруги, заклопотаності й занепокоєння, похмурих передчуттів. Переживання особистої погрози, почуття безпорадності й неповноцінності, невдоволення собою. З боку фізіологічних змін тривога виступає у вигляді активації вегетативної нервової системи, про що свідчать частішання серцебиття й подиху, збільшення артеріального тиску, підвищення швидкості обмінних процесів, ряд біохімічних змін.

У людини є два різних мотиви, функціонально пов'язаних з діяльністю, направленою на досягнення успіху. Це – мотив досягнення успіху і мотив уникнення невдачі. Мотив досягнення як стійка характеристика особи розуміється як стійке прагнення зробити щось швидко і добре, досягти певного рівня в якій-небудь справі.

Проведення емпіричного дослідження та аналіз його результатів показав, що рівень тривожності працівників МНС, в загальному вигляді не перевищує норму. Лише третя частина досліджуваних продемонструвала високий та вищий за середній рівень тривожності.

Так, проводячи аналіз отриманих даних, можна побачити, що серед співробітників МНС виявлені високотривожні, помірнотривожні і низькотривожні особистості. Найбільшу кількість становить низькотривожні працівники – 49 % від загальної кількості досліджуваних. Низькотривожні характеризуються найменшою схильністю до психосоматичних проявів тривоги, вони менш подаються негативній дії стресу, більш врівноважені, за рахунок більш сильної нервової системи, характеризуються вищою спроможністю до адаптації в мінливих умовах зовнішньої середи, ніж високотривожні, доля яких становить 34 %. Особи, що мають помірний рівень тривоги складають 17 % частку від усіх досліджуваних.

Середній показник за особистісною тривожністю складає 33 бали, це помірне проявлення особистісної тривожності, являє собою норму.

Середній показник за ситуативною тривожністю складає 40 балів, цей показник вищий за особистісну тривожність через те, що сама ситуація тестування викликала у досліджуваних напруження.

Для виявлення взаємозв'язку рівня тривожності із вираженістю ступеня ризику, використовувався метод кореляції Спірмена (існує обернена кореляція р= -0,02: на низький рівень тривожності припадає високий ступень ризику). Дані обробляли за допомогою статистичної комп'ютерної програми Statistika 5.0.

Також було виявлено тенденцію до взаємозв’язку між рівнем тривожності Дж.Тейлора та мотивацію на досягнення успіху, що становить р= -0,5, це означає, що чим вище рівень тривожності, тим нижче мотивація на досягнення успіху, тобто переважає острах невдач і людина мотивує себе на їх уникнення.

На сучасному етапі існування та розвитку держави виникає загострення суперечностей між природою і суспільством, що призводить до великих катастроф, стихійних лих та інших надзвичайних ситуацій, які потребують негайного реагування. Для своєчасної та умілої ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій повинні залучатись добре підготовлені фахівці, які вимушені працювати в екстремальних умовах, де діє велика кількість стресогенних чинників [3].

До таких професій належить професія пожежних-рятувальників. Професійна діяльність цих людей здійснюється в небезпечних умовах: дія високої температури, задимленість, небезпека попасти під уламки будівель, загроза поранитись або загинути.

В цих умовах у працівників пожежно-рятувальних підрозділів може виникати тривожність, яка детермінують негативні зміни в психіці і діяльності. Ці розлади, безумовно, повинні піддаватись психокорекції, а боротися з їх виникненням треба заходами психопрофілактики.

Корекційні вправи, розроблені нами, направлені на навчання особистості контролюванню власних емоційних станів. Для цього були обрані вправи направлені на глибоку релаксацію та опанування способами самоконтролю.

Емпіричне дослідження тривожності до та після проведення корекційних зайняття показало, що обрана нами форма корекції надмірної тривожності є дійсно ефективною. Для вирішення подібних проблем, або навіть деяких форм дезадаптації ми пропонуємо використовувати ці вправи. Також, нами були розроблені методичні рекомендації, якими можна користуватися у повсякденному житті.

Причини тривожності для кожного, звісно, індивідуальні, але можна припустити, що здебільшого вся справа у надмірній реакції на значимі події. Для того, щоб навчитися реагувати більш конструктивно необхідно проробити наступну роботу:

- «подивитися» на хвилюючу подію й переосмислити її для себе і спробувати знизити рівень драматизації події;

- спробувати думати про майбутню подію простіше, більш конструктивно, позитивно. Що стосується помилок, промахів, то їх може допустити кожен, і виправити їх теж можливо;

Загальна схема роботи з потенційним стрес-фактором проста і зрозуміла: розкласти ситуацію «по поличках», знизивши, таким чином, свою реакцію на неї.

Таким чином, можна високо тривожним працівникам навчитися справлятися з тривожністю самостійно, виконуючі такі рекомендації:

1. Навчання прийомам м'язового розслаблення – релаксації.

2. Скласти так називану «Ієрархію страхів», що являє собою список ситуацій, здатних викликати страх, а значить і тривогу (приблизно 10-15 позицій). Список починається із ситуації, що володіє найменшим впливом, закінчується – «найстрашнішої».

3. Формування реакції м'язового розслаблення замість реакції страху. Суть цього кроку в наступному: перебуваючи в стані релаксації (перший пункт), треба штучно «викликати» спогад про ситуації, що приводять до виникнення страху, а потім за допомогою тієї ж релаксації знімати виникаючу тривогу. Ситуації варто представляти один по одному від менш страшних до більше страшних, навіть жахливих. У результаті цього поступово тривога просто перестане виникати. Це порозумівається тим, що релаксація (або розслаблення) – стан, прямо протилежне тривозі (напрузі). Але щоб зуміти пройти цей етап успішно, необхідно добре опанувати метод релаксації.

4. Щоб результати можна було проконтролювати треба завести щоденник і записувати туди свої успіхи і невдачі у боротьбі з тривожністю. За кожний, навіть, малий успіх себе необхідно хвалити, невдачі аналізувати, щоб в схожій ситуації їх знов не повторювати. Цей пункт допоможе, також, покращити свою самооцінку, як відомо у тривожних людей самооцінка занижена.



5. Щоб запобігти тривожності у незнайомих, нових ситуаціях, можна продумувати план своїх дій заздалегідь, наприклад, перед важливою подією продумати свою поведінку. Таким чином, ситуація вже не буде настільки нова і стресова.
Література:

  1. Вольская М. Тревога и страх: единство и многообразие взглядов / М.Вольская // Московский психотерапевтический журнал. – 2002. – № 4. – С. 193-197.

  2. Колпакова М.Ю. Корни тревоги / М.Ю.Колпакова // Московский психотерапевтический журнал. – 2003. – № 3. – С. 74-86.

  3. Короленко Ц.П. Психология человека в экстремальных условиях / Ц.П.Короленко. – Л.: Наука, 1990. – 271 с.

  4. Степанов С.С. Большие проблемы маленького ребенка: советы психолога родителям / С.С.Степанов. – М., 1995. – 168 с.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка