Програма заходів із забезпечення якості освіти у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка

Незважаючи на те, що імідж навчальних закладів формується переважно завдяки зовнішнім оцінкам, основним механізмом забезпечення якості освіти є наявність ефективної системи самооцінювання. Європейська асоціація із забезпечення якості вищої освіти визначає самопізнання як відправну точку для ефективного забезпечення якості: «Важливо, щоб навчальні заклади володіли засобами збору й аналізу інформації про свою власну діяльність. Без цього вони не знатимуть, що спрацьовує добре, а що потребує уваги, або ж не будуть обізнані з результатами інноваційної діяльності»⁵. Саме процедури самооцінювання, здійснювані на рівні навчальних програм та/ або структурних підрозділів (кафедра/ факультет/ університет), дозволяють навчальному закладу ідентифікувати помилки і проблеми, виявити ключові чинники процесів, знайти оптимальні шляхи виправлення ситуації. Необхідними передумовами проведення дієвої самооцінки є накопичення і сукупний аналіз усього масиву даних, які характеризують різні сторони навчального процесу, а також зацікавленість в отриманні об’єктивної оцінки. Доцільним є також порівняння власної діяльності із показниками подібних закладів, що діють на теренах Європейського простору вищої освіти та поза його межами.

На сьогодні в Університеті сформовані фрагменти систем обліку інформації, призначені переважно для забезпечення звітності за окремими складовими діяльності: кадрова політика, фінансова діяльність, облік контингенту студентів та їх успішності, навантаження викладачів, облік матеріальних ресурсів тощо. Різні підходи до їх формування, обумовлені насамперед потребами зовнішньої звітності, не завжди якісне і часом досить нерегулярне оновлення інформації, майже повна ізольованість цих систем одна від одної фактично унеможливлюють будь-які серйозні аналітичні дослідження стану справ в Університеті чи його структурних підрозділах; практично будь-який статистичний звіт для зовнішніх органів, ліцензійна чи акредитаційна справа тощо формуються в результаті особистих надзусиль працівників відповідних підрозділів. До того ж, через невідповідність переліку і змісту контрольованих показників діяльності навчальних закладів в Україні до загальноприйнятих в європейській і світовій практиці, навіть наявні інформаційні масиви важко адаптувати для подання заявок на участь в міжнародних рейтингах тощо.

Для забезпечення дієвості внутрішньої системи із забезпечення якості в Університеті необхідно:

1. 
   Удосконалити наявні інформаційні системи відділу кадрів, науково-методичного центру організації навчального процесу, Приймальної комісії, науково-дослідної частини, планово-фінансового відділу, експлуатаційно-технічного відділу тощо шляхом:
   

• 
  доповнення (уточнення) переліку контрольованих показників, вимог до їх шкалювання, періодичності фіксації, з метою не лише задоволення вимог традиційної звітності, а й забезпечення можливості формування інформаційних блоків для участі в міжнародних програмах (гендерні, вікові, соціальні показники тощо) та документування параметрів, визначених Університетом як важливих для аналізу діяльності;
  
• 
  розширення (створення) аналітичних можливостей: формування звітів під новочасну задачу; відстеження динаміки процесів у часі, в розрізі структурних підрозділів, видів економічної діяльності і навчальних програм, із застосуванням інших (міжнародно-визнаних) класифікаційних схем тощо;
  
• 
  забезпечення автоматичного обміну інформаційними блоками не-конфіденційного характеру.
  

2. 
   Розмежувати відповідальність щодо збору інформації між структурними підрозділами, встановивши відповідальність останніх за достовірність даних і своєчасність їх збору (і передачі іншим підрозділам), та наділити їх відповідними повноваженнями щодо дотримання виконавчої дисципліни постачальниками інформації, з метою уникнення дублювання інформаційних запитів.
   
3. 
   Забезпечити для факультетів/ інститутів можливість доступу до тих сегментів інформаційного поля, які їм необхідні для здійснення делегованих повноважень.
   
4. 
   Зобов’язати факультети/ інститути сформувати бази даних випускників та розробити системи зворотного зв’язку із випускниками та провідними роботодавцями галузі. Основним завданням цих баз і систем є дослідження кар’єри випускників Університету, їх працевлаштування, динаміки зайнятості, службового просування і росту, а також задоволеності працедавців кваліфікацією випускників.
   
5. 
   Запровадити на рівні факультетів / інститутів процедуру щорічного самооцінювання ефективності діяльності (реалізація визначених планів і встановлених завдань, виконання навчальної, дослідницької, адміністративно-господарської і управлінської функцій) та впливу зовнішніх по відношенню до підрозділу чинників (зміни у сфері вищої освіти, вимоги ринку праці, пріоритетні напрями розвитку наукової галузі тощо). Самооцінка, крім об’єктивних показників (конкурс на навчання, кількісні та якісні параметри контингенту студентів, кваліфікація персоналу, навчально-методичне і ресурсне забезпечення, показники відсіву студентів і рівень прогресу випускників), повинна враховувати результати соціологічних опитувань студентів і викладачів та зовнішню оцінку. Основною метою самооцінювання є не стільки фіксація досягнутих результатів, скільки виявлення недоліків та проблем (як у розрізі кафедр і викладачів, так і у розрізі програм підготовки) і пошук шляхів їхнього вирішення.
   
6. 
   Створити загальноуніверситетську інформаційну систему забезпечення моніторингу якості (ІАС «Якість»), яка б забезпечувала часткову (тематичну) інтеграцію ресурсів баз даних структурних підрозділів Університету, факультетів / інститутів, результатів соціологічних опитувань, характеризуючи:
   

• 
  досягнення студентів та показники їхньої успішності;
  
• 
  можливості випускників влаштуватися на роботу/ результати працевлаштування;
  
• 
  задоволення студентів навчальними програмами, які вони виконують;
  
• 
  якісний склад та ефективність роботи викладачів;
  
• 
  якісні та кількісні характеристики контингенту студентів;
  
• 
  наявні навчальні і матеріальні ресурси та їхню вартість;
  
• 
  ключові показники діяльності структурних підрозділів тощо.
  

7. 
   Визначити НМЦ організації навчального процесу відповідальним за функціонування загальноуніверситетської інформаційної системи, здійснення інтегрованого аналізу даних і інформаційне забезпечення рішень.
   

• 
  методичну підтримку факультетів /інститутів при здійсненні процедур ліцензування, акредитації, самосертифікації тощо;
  
• 
  координацію підготовки звітів самооцінки Університету;
  
• 
  вивчення методик укладення міжнародних і вітчизняних рейтингів вищих навчальних закладів та розробку необхідного методичного інструментарію для участі Університету в цих рейтингах;
  
• 
  видання бюлетеня моніторингу якості освіти в Університеті;
  
• 
  самосертифікацію та забезпечення підготовки звітів про самосертифікацію навчальних програм і підрозділів Університету для участі в міжнародних навчальних програмах.
  

Для того, аби зусилля, спрямовані на розвиток і вдосконалення програм підготовки, забезпечення якості викладацького складу, якості навчання тощо, забезпечили Університету належне місце на національному і міжнародному рівні, необхідно:

1. 
   Усім структурним підрозділам сформувати (як мінімум – українською та англійською мовами) і регулярно оновлювати інформаційні пакети щодо діючих програм навчання і переліку дисциплін у програмах підготовки.
   

2. 
   Готувати (і подавати) необхідні комплекти документів для реєстрації програм підготовки у Європейському інформаційному центрі академічного визнання (система ENICS/NARICS).
   

3. 
   Здійснювати (часткове) оприлюднення: звітів про самооцінку структурних підрозділів і навчальних програм; результатів оцінювання зовнішніми органами із забезпечення якості (у тому числі при ліцензуванні, акредитації, сертифікації тощо); результатів оцінювань рейтинговими агентствами; результатів внутрішніх і зовнішніх соціологічних опитувань студентів та їх батьків, випускників, роботодавців тощо.