Програма з курсу «Соціальна психологія»



Сторінка2/5
Дата конвертації11.04.2016
Розмір0.64 Mb.
1   2   3   4   5


  1. Історія дослидження проблеми особистості.

  2. Проблема визначення стратегії та тактики визначення особистості.

  3. Характеристика підходів до пізнання феномена особистості у психології.

  4. Проблема соціального і біологічного в особистості.

Рекомендована література: 7, 8, 18, 20, 22, 30, 33, 38, 45, 53, 54, 57, 58, 59, 60, 73, 97, 107, 126, 148, 152, 154, 159, 184, 188, 191, 193, 194, 201, 202, 203, 225.


Тема 5. Соціально-психологічні проблеми соціалізації особитості

  1. Сутність соціалізації, її стадії та інститути.

  2. Механізми соціалізації.

3. Соціально-психологічні теорії особистості.
Поняття соціалізації особистості. первинна та вторинна соціалізація особистості.Стуктура процесу соціалізації. Різні підходи до визначення етапів соціалізації. Зміст процесу соціалізації в різних наукових напрямках. Критерії соціалізованості особистості. Формування свідомості та самосвідомості у процесі соціалізації. Інститути соціалізації як транслятори соціального досвіду. Роль сім’ї та дитячих закладів у первинній соціалізації людини. Школа як засіб соціалізації через систему освіти та виховання. Середні та вищі середні заклади як інститути вторинної соціалізації. Вплив великих соціальних груп на процес соціалізації.

Основні механізми соціалізації. Стихівнаі та цілеспрямовані механізми соціалізації. Механізми «зсування мотиву на ціль», ідентифікація, наслідування, прийняття та засвоєння соціальних ролей, навіювання, переконання, соціальна фасилітація, еонформність. Залежність механізмів соціалізації вид характеру соціальних відносин. соціалізація, розвиток, виховання, та адаптація особистості. Поняття соціального потенціалу особистості. Формування захисних функцій особистості у процесі соціалізації.

Загальна хараткеристика соціально-психологічних теорій особистості. Аналіз зарубіжних психологічних теорій особистості. Експериментальні та неекспериментальні теорії особистості. Структурні та динамічні теорії ососбистості. Психодинамічні, соціодинамічні та інтеракціонамічні теорії особистості. Моделі особистості: людина механічна, людина психодинамічна, псіхоенергетична, рольова, людина, яка пізнає і думає. Порівняльна характеристика основних моделей особистості.

Основні напрямки дослідження особистості у вітчизняній психологічній науці. Вивчення діяльності особистості, її мотивів. Взаємозв’язок діяльності і свідомості. Шляхи формування особистості в процесі навчання і виховання. Вікові особливості особистості.

Основні сфери особистості: мотиваційна, емоційно-вольова, когнітивно-пізнавальна, моральна, екзистенціально-побутова, дієво практична.

Теорії ріс. Теорії типів.

Особистість як система конструктів, система рис, система особистісних смислів, суб’єкт персоналізації.
Основні поняття: первинна та вторинна соціалізація, стадії соціалізації, інститути соціалізації, наслідування, навіювання, переконання, рефлексія, ідентифікація, соціальна фасилітація, конформність, «зсування мотиву та ціль», соціальна роль, розвиток особистості, виховання, адаптація, теорії ріс, теорії типів, експериментальні, неекспериментальні, структурні, динамічні, псіходинамічні, соціодинамічні, інтеракціоністичні теорії, особистості; система конструктів; система рис; система особистісних смислів; суб’єкт персоналізації.
Питання для самостійного опрацювання


  1. Проблеми соціалізації в соціології та психології.

  2. Особливості соціалізації в онтогенезі та філогенезі.

  3. Соціалізація та детермінація соціальної поведінки особистості.

  4. Взаємозв’язок стадій соціалізації та інститутів соціалізації.

  5. Соціально-культурне оточення і становлення особистості.

Рекомендована література: 7, 8, 18, 20, 22, 30, 33, 38, 45, 53, 54, 57, 58, 59, 60, 73, 97, 107, 126, 148, 152, 154, 159, 184, 188, 191, 193, 194, 201, 202, 203, 225.


Тема 6. Особистість у структурі групових відносин



  1. «Я» особистості як чинник становлення у групі.

  2. Специфіка входження особистості у групу.

  3. статусно-рольові характеристики особистості.

«Я» особистості як чинник становлення у групі. Самосвідомість.

проблема «Я» в стуктурі особистості у торах вітчизняних психологів. Рефлексія. Становлення «Я-концепції». Структура самосвідомості: самопізнання, самооцінка, самоконтроль. Самооцінка, наслідки позитивної та негативної самооцінки. Механізми формування самооцінки. Самоконтроль, відмінності між людьми з високим та низьким саомконтролем. Самоповага. Ефект контрасту, ефект асиміляції. Самоефективність.

Специфіка входження особистості особистості в групу. Соціальні норми. Фаза адаптації. Фаза індивідуалізації. Фаза інтеграції.

Соціальни йстатус як показник місця особистості у суспільстві та її приналежності до певних груп.

Влада та авторитет. Джерела авторитету та влади. Авторитет реальний і формальний. Престиж. Показники престижу.

Соціальна позиція. Взаємозв’язок позиції зі стійкими характеристиками особистості. Активна життєва позиція.

Соціальна роль. Конвенціональні та міжособистістні соціальні ролі.

Форми рольової ідентичноті: статева, етнічна, групова, політична.

Соціальний ранг. Чинники, що визначають ранг: продуктивність праці, ставлення до роботи, комунікабельність, уміння відстоювати свою точку зору, професійні здібності тощо.


Питання для самостійного опрацювання

  1. Становлення «Я» особистості на різних етапах онтогенезу.

  2. Порівняльний аналіз підходів «Я» особистості у різних психологічних концепціях.

  3. Психологія особистісного росту.

  4. Проблеми особистісної зрілості.

  5. Ролі у психодрамі Д. Морено.

Рекомендована література: 7, 8, 18, 20, 22, 30, 33, 38, 45, 53, 54, 57, 58, 59, 60, 73, 97, 107, 126, 148, 152, 154, 159, 184, 188, 191, 193, 194, 201, 202, 203, 225.


МОДУЛЬ ІІІ. ОСНОВИ ПСИХОЛОГІЇ СПІЛКУВАННЯ
Тема 7. Зміст та функції спілкування

1. Поняття про спілкування, його роль та значення в житті і діяльності людини. Основні аспекти вивчення спілкування.

2. Сторони, форми та функції спілкування.

3. Структура спілкування. Характеристика основних компонентів структури.

4. Класифікація та види спілкування, їх характеристика.

5. Стилі спілкування та їх характеристика.


Поняття про спілкування та його багатогранність: як обмін думками, почуттями, переживаннями (Л.С.Виготський, С.Л.Рубінтшейн); як один із видів людської діяльності (Б.Г.Ананьєв, М.С.Коган, І.С.Кон, О.О.Леонтьєв); як специфічна соціальна форма інформаційного зв'язку (О.Д.Урсун, Л.О.Резніков); як взаємодія, стосунки між суб'єктами, що мають діалогічний характер (Г.М.Андрєєва, В.С.Соковнін, К.К.Платонов). Розмежування понять «Спілкування» і «Комунікація». Психологічна культура як одна із умов успішного спілкування.

Якості, значущі для спілкування: комунікативність, контактність, діалогічність, ініціативність, активність та ін.

Основні аспекти вивчення спілкування (Л.П.Буєва): інформаційно-комунікативний; інтеракціонний, гносеологічний, аксиологічний, нормативний, семіотичний, праксеологічний.

Рівні спілкування – макрорівень, мезорівень, мікрорівень; спілкування як фактор розвитку психіки; спілкування в процесі життєдіяльності конкретної людини; спілкування в процесі розв'язання конкретної ситуації та взаємодії в ході її розв'язання.

Функції спілкування: контактна, інформаційна, спонукальна, координаційна, розуміння, емотивна, встановлення стосунків, намагання впливу; регулювання спільної діяльності; пізнання; формування свідомості людини; самовизначення індивіда як фактор розвитку суспільства, як фактор розвитку особистості.

Сторони спілкування: комунікативна, інтерактивна, перцептивна.

Форми спілкування: зовнішня - внутрішня; м'яка - жорстка; подавляючи -підбадьорююча; груба - доброзичлива; суха – емоційна (В.М.Мясіщев).

Структура спілкування:

- ціль (мета) спілкування: спонукання, гальмування, узгодження взаємних дій; встановлення між партнерами певних емоційних зв'язків і стосунків;

- засоби спілкування: лінгвістичні (мовні), оптико – кінетичні (жести, міміка, пантоміміка), пара лінгвістичні (якість, діапазон, тональність голосу), екстралінгвістичні (паузи, сміх, плач, темп мовлення), просторово-часові (дистанція, час, місце, ситуація);

- учасники спілкування (люди та результати їх праці);

- тип зв'язків, що встановився між учасниками спілкування (дружні, напружені, нейтральні, міжособистісні, групові, індивідуальні);

- форма спілкування (офіційно-рольова, формальна офіційна, неформальна);

- результати спілкування (вирішення міжособистісних, групових, між групових, індивідуальних проблем; досягнення певних результатів діяльності, взаємодії та ін.).

Класифікація та види спілкування:

- залежно від контингенту учасників спілкування (міжособистісне, групове, між групове, масове);

- за тривалістю – короткотривале, довготривале, постійне, епізодичне;

- за завершеністю (завершене, незавершене, перерване);

- за мірою опосередкованості (безпосереднє, опосередковане);

- специфічні види спілкування: анонімне, ділове, функціонально-рольове, особистісно-орієнтоване, резонансне, педагогічне та ін.

Взаємостосунки між людьми в процесі спілкування. Стилі спілкування:

- авторитарний, демократичний, ліберальний;

- творчо-продуктивний, дружній, дистанційний, подавляючий, популістський, заграваючий, вимогливий, діловий, позиційний, євруденський (Є.В.Руденський);

- «спільна творчість», «дружня прихильність», «загравання», «залякування», «дистанція», «менторський» (І.М.Юсупов).


Основні поняття: спілкування, комунікація, соціальні норми, роль функції спілкування, структура спілкування, види спілкування, фасцинація, стилі спілкування, атракція, міжособистісний простір, візуальний контакт, експресивні реакції, комунікативні жести, підкреслюючі жести, модальні жести.
Питання для самостійного опрацювання

1. Міжособистісні стосунки як основа соціалізації особистості.

2. Психологічні механізми міжособистісних стосунків.

3. Структура та особливості ділового спілкування. Принципи ділового спілкування за Д.Карнегі.

4. Соціальні еталони та стереотипи як стабілізуючі фактори психіки.

5. Взаєморозуміння – важлива умова встановлення й розвитку міжособистісних стосунків.


Рекомендована література: 6, 13, 14, 21, 24, 27, 28, 30, 35, 36, 38, 39, 43, 46, 47, 55, 61, 64, 65, 71, 72, 79, 80, 87, 89, 94, 98, 100, 101, 102, 103, 104, 105, 106, 108, 110, 111, 126, 127, 136, 141, 143, 144, 168, 175, 185, 187, 203, 207, 208.
Тема 8. Комунікативна, перцептивна та інтерактивна сторони спілкування

1. Характеристика комунікативної сторони спілкування.

2. Бар'єри комунікації, їх характеристика.

3. Механізми та ефекти міжособистісного сприймання.

4. Характеристика перцептивної сторони спілкування.

5. Характеристика інтерактивної сторони спілкування.

6. Мотиви, сторони та зміст взаємодії, їх характеристика.

7. Види психологічного впливу в процесі спілкування, їх характеристика.


Спілкування як обмін інформацією. Вербальна та невербальна комунікація. Одиниці (елементи) комунікативного процесу.

Класифікація та види інформації, що застосовуються в комунікативному процесі: за характером впливу комунікатора на реципієнта (спонукальна і констатуюча); залежно від спрямованості (аксіальна – міжособистісне та групове спілкування; ретиальна – масове спілкування).

Бар'єри комунікації: естетичний, інтелектуальний, смисловий, мотиваційний, психологічний, моральний та ін.

Мовні бар'єри комунікації: фонетичний, семантичний, стилістичний, логічний.

Поняття соціальної перцепції. Взаємо пізнання людей в процесі спілкування. Перцептивні компоненти спілкування (взаємосприйняття, взаємооцінка, взаєморозуміння).

Механізми міжособистісного сприймання: егоцентризм, ідентифікація, каузальна атрибуція, рефлексія, стереотипізація, емпатія.

Спілкування як взаємодія. Мотиви соціальної взаємодії: кооперація, альтруїзм, рівність, конкуренція, індивідуалізм, агресія та ін.

Сторони (зовнішня – формальна і внутрішня – змістова) та зміст взаємодії.

Взаємний вплив та пізнання людей в процесі між особистісного спілкування: його цілі і наслідки. Види психологічного впливу: переконання, навіювання, зараження, прохання, примушування, деструктивна і конструктивна критика, ігнорування, маніпуляція, формування прихильності, пробудження імпульсу до наслідування; паніка, чутки, мода та ін.
Теми доповідей та рефератів

1. Психотехнологія успішного спілкування особистості.

2. Види емпатії та її роль у педагогічному процесі.

3. Порівняльна характеристика переконання та навіювання як основних методів педагогічного впливу


Питання для самостійного опрацювання

1. Інформаційний аспект комунікативного процесу.

2. Спільна діяльність як взаємодія у процесі спілкування.

3. Спілкування як процес психічного регулювання соціального життя людини.

4. Характеристики особистості як суб"єкта спілкування

5. Психологічні особливості та характеристика маніпулятивних впливів в процесі взаємодії між людьми (партнерами по спілкуванню).

6. Вербальні та невербальні засоби спілкування при взаємодії.
Рекомендована література: 6, 13, 14, 21, 24, 27, 28, 30, 35, 36, 38, 39, 43, 46, 47, 55, 61, 64, 65, 71, 72, 79, 80, 87, 89, 94, 98, 100, 101, 102, 103, 104, 105, 106, 108, 110, 111, 126, 127, 136, 141, 143, 144, 168, 175, 185, 187, 203, 207, 208.

Тема 9. Конфлікти. Міжособистісні стосунки та соціальні відносини

1. Психологічна структура конфлікту.

2. Соціально-психологічна характеристика типів конфлікту.

3. Характеристика особистісних, міжособистісних конфліктів і способів їх подолання.
Кризи і конфлікти в житті людини. Життєвий цикл і вікові кризи.

Психологічна структура конфлікту: причини виникнення та динаміка розвитку.

Особистісні конфлікти (мотиваційні, когнітивні, рольові) та способи їх конструктивного подолання.

Основні типи міжособистісних конфліктів (ціннісні, інтересів, із-за порушення норм чи правил взаємодії та ін.) і їх розвиток. Способи вирішення та стратегії поведінки в міжособистісних конфліктних ситуаціях. Розвиток навичок ефективної взаємодії в складних ситуаціях людських стосунків.

Екзистенціальні кризові ситуації: проблема смерті; проблема “свободи волі”; екзистенційна ізоляція; проблема змісту існування та ін.
Основні поняття: інцидент, кризова ситуація, криза, конфлікт, екзистенціальна ситуація.

Теми доповідей та рефератів

Педагогічні конфлікти: причини, розвиток і подолання.
Питання для самостійного опрацювання

1. Вікові кризи, їх аналіз і характеристика.

2. Екзистенціальні кризові ситуації, їх характеристика.
Рекомендована література: 13, 14, 15, 22, 23, 33, 38, 41, 42, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 55, 57, 61, 89, 90, 96, 98, 99, 100, 101, 102, 103, 104, 105, 108, 109, 111, 116, 118, 141, 147, 148, 151, 160, 164, 170, 174, 177, 178, 182, 183, 184, 207, 227, 228.
МОДУЛЬ ІУ. ПСИХОЛОГІЯ ОСОБИСТІСНОЇ ВЗАЄМОДІЇ В ГРУПАХ
Тема 10. Загальна характеристика груп

1. Поняття про великі та малі групи в соціальній психології.

2. Головні ознаки та параметри групи, їх характеристика.

3. Аналіз теоретичних підходів до вивчення групи.

4. Класифікація малих груп, їх характеристика.
Поняття групи. Головні ознаки групи: цілі і завдання діяльності; зміст і характер спільної діяльності; усвідомлення членами групи своєї належності до неї; певний тип стосунків між членами групи; визначеність ролей, які виконують певні індивіди; виділення лідерів та ін. Функції групи: соціалізація, інструментальна, експресивна, підтримуюча та ін. Основні параметри групи: композиція (склад) групи; система ролей; статус (позиція) в групі; структура групи.

Проблеми дослідження малої групи. Великі і малі групи. Теоретичні підходи до дослідження групи у зарубіжній та вітчизняній психології: теорія К.Левіна; інтеракціоаністська концепція; теорія систем; соціометричний напрямок; психоаналітична концепція З.Фрейда; загальнопсихологічний підхід Р.Л. Кричевського, Е.М.Дубовської; емпірико-статистичний напрямок Р.Кеттела; формально-модельний підхід; теорія підкріплення (Д.Хоманс, Д.Тібо, Г.Келлі); діяльнісний підхід (А.В.Петровський, М.Г.Ярошевський, Г.М.Андреєва); параметрична концепція; організаційно-управлінський підхід (Є.С.Кузьмін).

Класифікація груп:

- за розміром: малі - великі;

- за мірою опосередкованості: умовна (номінальна) - реальна;

- за тривалістю взаємодії: тимчасові - постійні;

- за суспільним статусом: формальні (офіційні) - неформальні (неофіційні);

- за способом функціонування: лабораторна (штучна) - природна;

- за мірою відкритості: відкриті - закриті;

- за мірою значущості міжособистісних стосунків: первинні - вторинні; групи членства - референтні групи;

- за рівнем розвитку: дифузна група; асоціація (просоціальні, асоціальні); група-кооперація (автоматична, традиційна, спонтанна, директивна, контрактні форми); корпорація, колектив.
Основні поняття: група, композиція групи, статус у групі, лідерство, роль, велика група, мала група, теорія поля, первинна група, вторинна група, офіційна група, неофіційна група, умовна (номінальна) група, реальна група, природна група, штучна група; група інтересів, група членства, закрита група, відкрита група, тимчасова група, постійна група, референтна група, внутрішня структура, стійкість функціонування, час функціонування, ступінь згуртованості, ступінь інтеграції.
Теми доповідей та рефератів

1. Соціометричний підхід при вивченні внутрішньо групових стосунків у малій групі.

2.Теорія систем про групу як відкриту систему.

3. Стратометрична концепція групової активності А.В.Петровського.

4. Програмно-рольова концепція групи М.Г.Ярошевського.
Питання для самостійного опрацювання

1. Місце „групової” психології (великі та малі групи) у соціальній психології.

2. Теоретичні та практичні підходи до дослідження груп у вітчизняній і зарубіжній психології.
Рекомендована література: 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 18, 19, 20, 30, 32, 33, 36, 37, 38, 40, 44, 45, 49, 50, 51, 53, 57, 58, 59, 60, 62, 70, 71, 72, 73, 76, 78, 79, 81, 82, 84, 85, 86, 88, 89, 90, 91, 92, 93, 97, 98, 99, 100, 101, 102, 103, 104, 105, 107, 108, 109, 110, 111, 112, 113, 114, 115, 116, 117, 118, 119, 120, 121, 122, 124, 125, 128, 133, 141, 142, 144, 146, 154, 156, 157, 161, 162, 165, 166, 169, 170, 171, 176, 177, 190, 193, 197, 202, 203, 204, 207, 209, 211, 213, 214, 218, 219, 220, 222, 225.

Тема 11. Процеси групової діяльності та їх динаміка

1. Характеристика змісту поняття “групова динаміка”. Механізми групової динаміки.

2. Основні елементи групової динаміки та фактори групової динаміки.

3. Групові норми і нормативна поведінка у групі.

4. Причини виникнення групових норм, їх характеристика.

5. Характеристика впливу групової “більшості” та “меншості” на групу.

6. Роль референтної групи в нормативній поведінці її членів.

7. Поняття про групову згуртованість.

8. Міжособистісна та групова сумісність.

9. Групові конфлікти та способи їх розв'язання.

Поняття про групову діяльність, динаміку та групові процеси. Механізми групової динаміки: розв'язання внутрішньогрупових суперечностей; «ідіосинкразичний кредит»; психологічний обмін.

Основні елементи групової динаміки: цілі групи; норми групи; структура групи (соціометрична, комунікативна, статусна (влади)); проблема лідерства; групова згуртованість; фази розвитку групи.

Фактори групової динаміки, параметричний підхід до динаміки групового розвитку Л.І.Уманського (група-конгломерат, колектив, антиколектив); фази розвитку групи за І.Ялом і К.Хеком: фаза адаптації, фаза активної роботи, фаза цілеспрямованої діяльності; фаза розвитку групи за А.В.Петровським та В.В. Шпалінським.

Групові норми і нормативна поведінка як стандартизовані правила поведінки; соціальні санкції.

Причини виникнення групової норми: переслідування спільної мети, прагнення до збереження стабільності групи, наслідування інших груп, страх перед санкціями.

Дослідження нормативного впливу групової більшості; експерименти М.Шеріфа, С.Аша. Поняття «конформізм», «конформність»: Г.Келмен про три рівні конформної поведінки: підпорядкування, ідентифікація та інтерналізація. Поняття «нонкорформізм” та самостійність, незалежність особи.

Вплив меншості на групу. Поняття про інтеракціоністську модель групового впливу (меншість може виступати у групі провідником зовнішніх соціальних впливів). Умови впливу меншості на групу та її тактичні засоби.

Поняття про референтну групу. Теорії референтних груп Т.Хаймена, Ч.Кулі, В.Джеймса; А.В.Петровський про референтність як феномен міжособистісних стосунків.

Групова згуртованість як складний психологічний механізм. Фактори, що впливають на процес згуртованості групи. А.Лотт і Б.Лотт про згуртованість як міжособистісну аттракцію та причини її виникнення. Згуртованість за Д.Картрайтом як результат мотивації групового членства. Згуртованість за А.В.Петровським як ціннісно-орієнтаційна єдність.

Міжособистісна сумісність як взаємне прийняття партнерів по спілкуванню і спільній діяльності. М.Шоу про про потребову та поведінкову сумісність; М.М.Обозов і А.М.Обозова про структурну і функціональну сумісність; Р.М.Кричевський та І.Б.Антонова про сумісність пов'язану з двома видами групової діяльності: інструментальною та емоційною. Групова сумісність як показник згуртованості групи, злагодженості, спрацьованості.

Поняття про групові конфлікти, їх види. Роль соціальної напруженості у виникненні групових конфліктів. Основні підходи до вивчення проблеми міжособистісного конфлікту: мотиваційний, когнітивний, діяльнісний, організаційний. Причини конфліктів. Умови усунення конфліктів. Уявне розв'язання конфлікту. Реальне розв'язання конфлікту. Способи розв'язання конфлікту.


Основні поняття: групова динаміка, групові процеси, «ідіосинкразичний кредит», цілі групи, норми групи, структура групи, групова згуртованість, група-конгломерат, колектив, антиколектив, дифузна група, група-асоціація, група-кооперація, група-колектив, корпорація, нормативна поведінка, соціальні санкції, конформність, конформізм, нонконформізм, підпорядкування, ідентифікація, інтерналізація, референтна група, групова згуртованість, групова сумісність, міжособистісна аттракція, мотивація групового членства, ціннісно-орієнтаційна єдність, міжособистісна сумісність, потребова сумісність, поведінкову сумісність, структурна сумісність, функціональна сумісність, інструментальна групова діяльність, емоційна групова діяльність, групові конфлікти, мотиваційний підхід, когнітивний підхід, діяльнісний підхід, організаційний підхід.

Практична частина заняття

а) методика референтометрія (І варіант);

б) методика референтометрія (ІІ варіант);

в) методика “Гра-задача на психологічну спостережливість”;

г) методика “Що важливіше?”;

д) методика “Скільки голів, стільки й умів”;

е) методика для дослідження стилів поведінки в конфлікті.


Теми доповідей та рефератів

1. Механізми групової динаміки у шкільних і студентських групах.

2. Дослідження “групової динаміки” К.Левіним.

3. Параметричний підхід до динаміки групового розвитку Л.І.Уманського.

4. Фази розвитку малої групи за А.В.Петровським.
Питання для самостійного опрацювання

1. Нормативна поведінка членів групи та соціальні санкції.

2. Нормативний та інформаційний впливи групи на індивіда.

3. Конформна та нонконформна поведінка у групі.

4. Вплив референтної групи на особистість.

5. Згуртованість як міжособистісна аттракція.

6. А.В.Петровський про згуртованість як ціннісно-орієнтаційну єдність.

1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка