Програма вимагає від поступаючи до аспірантури знань з філософії в обсязі навчальної програми внз іу рівня акредитації з навчальної дисципліни



Сторінка1/4
Дата конвертації17.04.2016
Розмір0.72 Mb.
  1   2   3   4
Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Державний вищий навчальний заклад

«Криворізький національний університет»
Кафедра філософії і соціальних наук

Затверджено: на засіданні вченої ради будівельного факультету

27 лютого 2013р. Протокол №5.

Декан будівельного факультету

_______________ Астахов В.І

П Р О Г Р А М А

вступного іспиту до аспірантури з дисципліни «Філософія»

для всіх спеціальностей
Затверджено: на засіданні кафедри

філософії і соціальних наук

26 лютого 2013р. Протокол № 7.

Зав.кафедри філософії і соціальних наук

__________________ проф.Капіца В.Ф.

Кривий Ріг – 2013




  1. НАПРАВЛЕНІСТЬ ПРОГРАМИ І МЕТА ІСПИТУ

Програма вступного іспиту до аспірантури розроблена відповідно до вимог підготовки науково-педагогічних кадрів в системі національної вищої освіти. Програма орієнтована на визначення рівня підготовленості поступаючих до аспірантури як у філософсько-світоглядному, так і науково-методологічному відношенні, розуміння ними сучасних проблем з розвитку науки і суспільства в їх філософській репрезентації та осмисленні. Поступаючі до аспірантури також повинні розкрити конструктивну роль філософії у розв’язанні гострих питань сучасності, показати важливе місце гуманітарного знання у суспільному прогресі, в розвитку науки і культури. Їм також необхідно показати роль і значення філософських знань у становленні їх власного наукового світогляду, формуванні високої професійної культури на прикладі власної наукової діяльності і науково-професійній самореалізації.

Програма вимагає від поступаючи до аспірантури знань з філософії в обсязі навчальної програми ВНЗ ІУ рівня акредитації з навчальної дисципліни «Філософія». Їм необхідно підтвердити набуті філософські знання як в аспекті їх світоглядного збагачення, так і апробації в особистісному досвіді, у власних науково-світоглядних практиках, показати підвищення свого філософсько-методологічного рівна під час навчання в магістратурі.

Головна мета іспиту – перевірка знань з філософії в їх основних філософсько-наукових аспектаціях, встановлення достатнього філософсько-світоглядного розуміння основних онтологічних, гносеологічних, соціально-філософських і науково-методологічних проблем, виявлення вмінь практичного застосування філософської методології у власних наукових дослідженнях.





  1. ОСНОВНІ ВИМОГИ ДО ПОСТУПАЮЧИХ ТА КРИТЕРІЇ ОЦІНКИ ЗНАНЬ

На іспит поступаючим до аспірантури необхідно:

- розкрити основний зміст питань, що поставленні в білеті і потребують свого висвітлення з використанням філософського понятійного аппарту;

- показати реальну предметність своїх знань у наведених прикладах;

- продемонструвати вміння з використання першоджерел для теоретичного обґрунтування своєї відповіді;

- показати здатність у володінні філософським матеріалом з застосуванням філософських категорій, законів і принципів, вміння оперувати ними при викладанні філософсько-наукової теорії та в методологічному використанні в якості наукового підгрунтя при проведенні досліджень;

- відстоювати свої власні світоглядні погляди і захищати особисту точку зору в аспекті філософсько-наукових переконань;

- відповідати на додаткові запитання;

- формулювати свою думку при підготовленні відповіді на питання екзаменаційного білету у часовому терміні не більше 20 хвилин.

Виявленні знання оцінюються за такими основними критеріями.



«Відмінно» заслуговує відповідь у її повній і змістовній представленості. Коли виявлене філософське розуміння філософської суті проблеми та іспитуючий здійснює самостійний аналіз у висвітленні і розв’язанні поставлених питань. Маються посилання на власні наукові дослідження у їх філософському осмисленні, даються відповіді на додаткові питання.

«Добре» виставляється при виявленні упорядкованих знань, при вірній орієнтації у філософській проблематиці та в їх науково-методологічній пов’язаності. Дається аргументація своїх відповідей в межах філософських знань, передбачених навчальною програмою.

«Задовільно» ставиться у випадку, коли виявленні знання носять неповний і поверхневий характер, є малозмістовними, потребують додаткових роз’яснень та питань, а відповіді на них малообґрунтовані або надаються тільки на окремі запитання.

«Незадовільно» виставляється, коли опитуємий не орієнтується у філософських питаннях, не має достатніх філософських знань з навчальної програми, не відповідає на додаткові питання.


  1. ТЕМАТИЧНИЙ ЗМІСТ ПРОГРАМИ


Тема 1. Філософія і її основні проблеми, функції філософії в суспільстві
Виникнення філософії як найдавнішого знання людства. Філософія і життя. Перші філософські питання про людину і світ. Філософія як всезагальний духовно-практичний спосіб освоєння дійсності. Генезис філософії та історичний розвиток предметного кола її проблем.

Філософія і світогляд. Цілісність світогляду і його структурні утворення. Основні рівні світогляду та його історичні типи. Міфологічний, релігійний і науковий світогляд. Філософський світогляд, філософія як теоретична основа світогляду.

Філософія і наука. Визначення філософії як науки. Універсальність філософського знання. Філософія як загальнометодологічна основа наукового пізнання і знання. Сучасне розуміння основного питання філософії. Основні структурні розділи філософії як науки. Філософія науки і техніки.

Основні функції філософії. Зміст світоглядної, пізнавальної, методологічної, духовно-практичної, культурно-ціннісної та конструктивно-епістемологічної функцій. Суспільний статус філософії, її роль і значення у суспільному, культурному і науково-технічному прогресі. Місце філософії у самопізнанні людини та в її духовно-творчому самовдосконаленні.




Тема 2. Філософське розуміння буття, людина і світ
Проблема відношення людини до світу. Відношення «людина-світ» як основна проблема філософського світогляду. Багатомірність відношення «людина-світ» і його буттєвісне визначення. Розуміння буття як існування світу. Буття як єдина світова реальність, буттєвісний Універсум світу. Поняття «Всесвіту» і космічне буття людства у ноосфері і космосфері всесвітнього існування.

Розвиток історичних поглядів на світ і буття. Роль філософії буття (онтології) у формуванні науково-онтологічного світогляду засобами раціонального мислення. Сучасне розуміння буття як єдності об’єктивної дійсності і людських сутнісних сил. З’єднання суб’єкта і об’єкта в космологічній дії «антропного принципу» буття.

Структура буття у світлі сучасних наукових знань. Розрізнення буття за його родом і видом, онтологічні рівні та виміри буття. Об’єктивне і суб’єктивне буття, суб’єктна реальність і ноосферне буття. Принцип суб’єкт-об’єктної єдності буття і мислення у пізнавальному процесі.

Сучасні проблеми буття в аспекті філософської феноменології, конструктивної метафізики знання і креативно-синергетичного світорозуміння. Онтологічні проблеми буття в його різних реальнісних модусах. Поняття гносеологічного генезису знань і «гносеологічної реальності». Сучасні космологічні проблеми буття та поняття антропобуття. Космоноосфера всесвітнього буття. Соціальні і духовна екологія сучасного глобалізованого буття людського соціуму.




Тема 3. Антична філософія
Передумови виникнення філософії Античності, її головні ознаки. Становлення античної філософії східного і західного історичних типів. Протофілософія, основні філософські питання античного світу і нагромадження філософського знання. Натурфілософія. Космоцентрізм.

Основні напрями, філософські школи та концепції антично\ філософії. Мілетська та елеатська філософія. Матеріалістично-фізична і психофізична школи філософії. Демокріт і Піфігор. Досократики. Логіко-методологічна (сократична) і морально-ціннісна (кінічна) філософські школи. Формування почуттєвого-пізнавального та раціонально-гностичного напрямів в античній філософії («кіренаіки» та «мегарики»).

Філософія системи Платона і Арістотеля. Платонівська космологічна онтологія. Вчення про «ейдос» і космічний світоустрій. Творча діалектика Платона і його теорія пізнання. Анамнезис і пошук істиннісного знання. Платон і сучасна філософія. Філософське багатство платонівських ідей. Філософське знання і метафізика Арістотеля. Морфоутворення світу в арістотелевській онтології. Вчення про роди буття і «морфе». Субстанція і проблема первосутності. Теорія пізнання Арістотеля. Аподидактика і логіка силогізмів. Арістотель і сучасна філософія. Сучасні метафізичні дослідження. Конструктивна метафізика виявлення метазаконів всесвітнього і людського буття. Метаісторія і метакультура.

Тема 4. Філософія доби Середньовіччя та епохи Відродження
Історичні передумови виникнення середньовічної філософії. Зміна світоглядного характеру філософії на схоластичну спрямованість. Абстрактно-схоластичний характер середньовічної філософії та ідеологія теократичності. Головні ознаки філософської думки доби Середньовіччя. Догматизм і клерикалізм.

Основні концепції середньовічної філософії. Патристика, гностицизм і містицизм. Вчення Августина Блаженного і його теорія світобудови. Схоластичні докази існування Бога. Суперечка про універсалії. Реалізм і номіналізм. Вчення Абеляра про субстанцію. Матерілістичні елементи у поглядах Альберта Больштедського, Роджера Бекона, Уільяма Оккама. Філософсько-історичне значення середньовічної філософії.

Відродження світоглядної філософії в період Ренессансу. Гуманістична спрямованість філософської епохи Відродження, її головні ознаки. Геліоцентризм М.Коперніка. Пантеїзм та гілозоїзм. Природознавчі погляди

Галілео Галілея і Джордано Бруно. Соціальні теорії централізованої держави Ніколо Макіавеллі і Жана Бодена. Ідеї природного права. Попередники утопічного соціалізм: Томас Мор і Томаззо Калтанелла. Реформація: Еразм Роттердамський і Мартін Лютер. Значення філософії епохи Відродження для подальшого розвитку філософсько-наукової думки.




Тема 5. Філософія Нового Часу і становлення наукового світогляду
Історичні передумови розвитку філософії Нового Часу. Суспільно-економічні зміни епохи Нового Часу. Головні напрямки розвитку новочасової філософії. Емпірізм і раціоналізм.

Рене Декарт і картезіанська раціоналістична філософія. Проблема субстанції у філософії Б.Спінози і Г. Лейбніца. Монадологія і проблема субстанції. Філософія англійського матеріалізму. Особливості філософського методу Ф.Бекона. Поєднання чуттєвого та логічного пізнання у філософії Т.Гоббса. Структура світу і структура розуму. Методологічні засади наукового світогляду у філософії Дж.Локка. Життєве знання здорового глузду і науково-дослідне знання.

Філософія французького Просвітництва. Дві хвилі філософії епохи Просвітництва: Монтескє, Вольтер, Руссо, Ламетрі, Гольбах, Дідро. Гносео-методологічний напрям німецької класичної філософії. Головні ознаки НКФ та її основна проблематика. Трансценденталізм, інтуітивізм та діалектизм німецької класичної філософії. Історичне значення філософії Нового Часу у розвитку науки і філософсько-наукового світогляду. «Класична наука», наукова традиція і науковий прогрес.

Тема 6. Роль німецької класичної філософії у створенні філософсько-наукової методології
Німецька класична філософія – нова ступінь у розвитку філософської думки. І.Кант як основоположник НКФ. Трансцедентальна діалектика І.Канта. Кантівський апріорізм та агностицизм. Ступені пізнавальної діяльності, теоретичний і практичний розум. Структура трансцендентальної діалектики. Категорічний імператив І.Канта.

Філософія інтелектуальної інтуїції І.Фіхте і Ф.Шеллінга. Діяльно-творча основа філософії І.Фіхте. Механізм самомислення людського «Я» в етичних, антитетичних і синтетичних діях. Продуктивна уява та ментальний акт інтелектуальної інтуїції. Автономія волі «реального Я» людини. Система «діло-діювання» людського удосконалення. Філософія «трансцендентального ідеалізму» Ф.Шеллінга. Етапи суб’єкт-обєктної взаємодії в пізнавальному процесі. Інтелектуальна інтуїція абсолютної тотожності суб’єкта і об’єкта. Трансцедентальна філософія свободи Ф.Шелллінга.

Ідеалістична діалектика Г.Гегеля. Законоположення дії гегелівської «тріади». Головні принципи і закони діалектики. Феноменологія духу Г.Гегеля і пізнавальний процес отримання «абсолютного знання». Антропологічний матеріалізм Л.Фейербаха. Філософський антропоцентризм. Теорія універсалізму «вселюдини». Пізнання за принципами родової любові, соціального і духовного спілкування.

Філософія марксизму. Діалектичний матеріалізм К.Маркса. Історичний матеріалізм і концепція формаційного розвитку суспільства. Суспільно-економічні формації. Діалектики-матеріалістична методологія пізнання К.Маркса. Історична доля марксизму.



Тема 7. Новітня західна філософія (некласична філософія)
Некласична філософія кінця ХІХ - початку ХХ століття. Основні напрями некласичної філософії. Ірраціоналістична філософія А.Шопенгауера і філософія життя Ф.Ніцше. Філософія прагматизму В.Джемса і Д.Дьюї.

Позитивістська філософія нового філософського методу. Ранній позитивізм у філософії Г.Спенсера. Розуміння позитивного розвитку науки у філософії О.Конта. Закон «трьох стадій». Філософія емпіріокритицизму Маха та Авенаріуса. Неопозитивізм і його форми. Логічний атомізм, семантичний і лінгвістичний позитивізм. Позитиввістські погяди А.АБогданова. Тектологія і організаційна теорія «великих систем». Всезагальні закони суспільства і богданівська «передкібернетика». Постпозитивізм і критичний раціоналізм. Роль позитивізму у становленні інформаційного суспільства.

Проблема людського існування у філософії екзистенціалізму. Ранній екзистенціалізм С.Кєркегора. Філософія абсурду Ж.-П.Сартра і А.Камю.

Буттєвісний екзістенціалізм М.Хайдеггера. Теорія «трьох сфер» буття. Інтенційне висвічування. Екзістенційна філософія сенсу життя і призначення людини К.Ясперса. Метафізика і «психологія світоглядів» К.Ясперса.

Проблема гармонізації людського існування у філософії неотомізму. Неотомістська альтернатива сенсу людського життя у релігійній філософії Е. Жильсона і Ж.Марітена. Неотомізм як релігія сучасного католицизму (Г.Веттер і Я.Бохенський). Принципи неотомізму. Релігія і наука. Релігійний екзистенціалізм. Неотомістські принципи буття. Креаціонізм, провіденціалізм і телеологізм. Неотомістська « раціоналізація» людського буття.

Тема 8. Найновіші течії в сучасній західній філософії (постнекласична філософія)
Основні тенденції розвитку філософії в ХХ-ХХІ ст. Філософія нової раціоналістичності і людського розуміння. Осмислення універсальних проблем і глобальних процесів в сучасній філософії. «Постсучасність» в культурній динаміці та в суспільних трансформаціях.

Проблема знання і мови в різновидах неопозитивізму. «Нова логіка» у поглядах Л.Вітгенштейна, М.Шліка, Б.Рассела, Р.Карнапа, А.Тарского. Постпозитивістський напрям в філософії. Критичний раціоналізм К.Поппера та його парадигмальне значення у поглядах Т.Куна і І.Лакатоса. Сучасна аналітична філософія. Філософсько-методологічний іллюралізм П.Фейерабенда.

Сучасна філософія історії. Класична філософія історії І.Гербера і Тейяра де Шардена. Некласична філософсько-історична раціональність А.Тойнбі, О.Шпенглера, М.Данілевського. Філософія «прогресивного консерватизму», неоконсерватизму і постконсерватизму.

Феноментологія Е.Гуссерля і М.Мерло Панті. Єдність об’єктного світу і суб’єктної реальності. Субєктний габітус П.Бурдє. Філософська герменевтика Г.-Г.Гадамера, Ф.Шлейермахера і П.Рікьора. Етичний трансценталізм К.-О.Апеля. Фрейдизм і неофрейдизм. Структуралізм: Ж.Лакан, К.Леві-Стросс, Н.Фуко. Постструктуралізм: Ж.Дерріда, Ж.Дельоз, Ж.Бодріяр. Конструктивізм і деконструктивізм. Інноваційні методологічні підходи. Комунікативна філософія. Інформаційно-семантичний підхід і ноосферний підхід в сучаснійй науці. Філософія ноо-науки.



Тема 9. Основи теорії пізнання (гносеологія) і методологія наукового пізнання
Філософське розуміння пізнання і його визначення. Головні концепції пізнавального процесу. Гносеологія як філософія і наука. Предметне поле філософсько-пізнавальних проблем. Основні теоретико-методологічні підходи в пізнанні. Пізнавальне відношення людини до дійсності. Споглядальна і практична взаємодія з дійсністю. Духовно-практичне відношення суб’єкта пізнання до дійсності як об’єкта пізнання.

Наукове пізнання, наука і наукова діяльність. Наукове дослідження і науково-духовне виробництво. Класична, некласична і постнекласична наука. Суб’єкт-об’єктні відносини і взаємодії в науковому пізнанні. Зміна характеру суб’єкт-об’єктних відношень в різних типах і підходах наукового пізнання. Принцип суб’єкт-об’єктної єдності буття і мислення в пізнавальному процесі.

Системний характер наукового пізнання. Суб’єкт і об’єкт пізнання. Сутність і структура пізнавального процесу. Метод і методологія пізнання. Єдність почуттєвого та раціонального в пізнанні, логіки та інтуїції. Роль творчості та інтуїції в пізнанні. Філософська концепція творчості. Синтезуюча природа творчості, форми творчого синтезу. Почуттєва, логістична і творча інтуїція.

Діалектико-матеріалістичне пізнання. Висхідні пізнавальні принципи матеріальної діалектики. Подолання агностицизму. Законоположення та категорії матеріальної діалектики. Розуміння практики та істини в діалектико-матеріалістичному пізнанні. Практика як критерії істини. Істина як процес.



Тема 10. Наукове пізнання: рівні, ступені, методи і форми наукового пізнання
Співвідношення філософської і загально-науково методології пізнання. Філософія як всезагальна і універсальна теорія і методологія пізнання. Гносеологія і загальнонауковий характер філософських методів. Наукове пізнання і його рівні. Емпіричний і теоретичний рівні наукового пізнання. Їх діалектичний зв'язок та взаємодоповнення. Пізнання і знання. Епістемологія як теорія знання. Ментальна репрезентація знання і пізнавального процесу.

Пізнавальна діяльність людини. Ступені пізнавального процесу. Почуттєве пізнання як перша ступінь у пізнавальному процесі. Основні форми почуттєвого пізнання. Логічне пізнання. Основні форми логічної дискурсії. Інформаційно-семантична ступінь пізнання і його морфологія. Трансцедентальне та інтуітивне пізнання. Його дискретний характер і креативно-синектичний дискурс «прориву в умовиводах». Духовне пізнання як вища ступінь пізнавального процесу. Конструктивна метафізика та «інтелектуальний інсайт».

Поняття методу наукового пізнання. Методологія як система методів. Типологія методів наукового пізнання. Логіка наукового дослідження. Наукові методи емпіричного дослідження. Універсальні («змішані») методи наукового дослідження. Форми наукового пізнання. Науковий факт, проблема, гіпотеза, ідея. Теорія та створення нових теорій. Дескриптивно-описова форма теорій як кінцевого результату наукового дослідження. Регулятивна функція методу в науковому дослідженні. Співвідношення теорії і методу.


Тема 11. Українська національна філософська думка
Історичні джерела української філософської думки. Загальні особливості філософської культури Київської Русі: Феодосій Печерський, Ілларіон Київський, Нестор Літописець. Основні світоглядні ідеї Київської Русі та головні риси філософських поглядів (Х-ХІІ ст.).

Філософія передренесанського періоду та епохи Відродження (ХУІ-ХУІІст.). Ідеї неоплатонізму, «Ареопагітики» та ісіхазм в аскетичних вченнях Григорія Сінаіта і Григорія Палами. Філософія у братських школах. Києво-Могилянське братство. Києво-Могилянська академія – перший в Україні центр професійної філософії: Йосип Кононович Горбацький, Інокентій Гізель, Теофан Прокопович. Українська просвітницька філософія ХУІІ – середини ХІХ ст. Григорій Сковорода. Природно-світоглядні і антропологічні засади його філософських ідей та поглядів. «Філософія серця» Григорія Сковороди.

Розвиток національних філософських ідей у поглядах М.Костомарова, П.Куліна, Т.Шевченка. Кардіофілософська система «реального духу» Памфіла Юркевича. Філолсофські ідеї у літературній творчості Л.Українки і І.Франка. Київська академічна філософська школа (Г.Челпанов, В.Лесевич і М.Грот). Філософія права Б.Кістяковського. Філософсько-політичні погляди Д.Донцова і Д.Чижевського. Ідеї державотворення та філософія історії В.Липинського. Історіософія М.Грушевського і ноосферна концепція В.І.Вернадського.

Новітня українська філософія. Філософія в Україні початку ХХ ст..(20-80-і рр.). Київська філософсько-методологічна і світоглядно-гносеологічна школа: В.Ф.Асмус, П.В.Копнін, В.І.Шинкарук, О.І.Яценко, М.Ф.Тарасенко. Філософська думка в українській діаспорі: В.Зеньковський, Г.Флоровський, О.Кульчицький, Б.Цимбалистий, І.Лисяк-Рудницький. Сучасні філософсько-культурологічні і соціально-філософські дослідження в Україні. Філософсько-світоглядне осмислення соціально-економічних і політично-правових процесів в Україні періоду демократичних перетворень і суспільної трансформації. Основні концепції. Філософія державотворення і євроінтеграції.




Тема 12. Соціальна філософія і соціальне пізнання

Проблематика соціальної філософії та її предмет. Соціальна філософія як світогляд, метод пізнання і теорія суспільно-історичного розвитку. Суспільне буття і суспільна свідомість. Функції соціальної філософії у суспільстві. Суспільство як особлива соціальна реальність. Соціальна спільність і соціальна група. Суспільство і природа як підсистеми об’єктивної реальності. Єдність і взаємодія природи і суспільства. Суспільство як самоорганізуюча і саморозвиваюча соціальна система. Соціальне пізнання і його особливості. Діалектичне, феноменологічне і метаісторичне соціальне пізнання. Дія антропного принципу у суспільних законах. Суспільство як культурно-історична спільність людей.

Розвиток історичних поглядів на суспільство. Співвідношення соціальної філософії, соціальних наук і філософії історії у поглядах на суспільство. Погляди на суспільство за часів Античності. Соціальні ідеї Платона і Арістотеля. Їх погляди на суспільство, його виникнення та закономірності розвитку. Середньовічні погляди на суспільство. Теократизм. Боговстановленість суспільства у філософії Середньовіччя. Погляди на суспільство в Новий Час і суспільний договір. Ідеї демократичного устрою суспільства Погляди на суспільство в Новітній час як на соціальну систему. Теоретичні моделі суспільства: О.Конт, Е.Дюркгейм, М.Вебер, Т.Парсонс, Ю.Хабермас. Поняття соціального зв’язку, соціальної організації і соціальних відносин,соціальної дії і комунікативних взаємодій. Сфера суспільного життя і основні види суспільних відносин. Антагоністичні і неантагоністині відносини. Соціальні конфлікти та їх розв’язання.

Визначення суспільства за різними критеріями і багатоперемінними якостями. Типи систем і соціокультурна типологія суспільних систем. Системоутворюючі ознаки суспільства і механізми соціальної дії у сучасному суспільстві. Структура та функції сучасного суспільства. Рушійні сили розвитку суспільства. Загальні і специфічні закони суспільного розвитку.

Суб’єкти як рушійні сили суспільного розвитку. Потреби та інтереси – спонукальна сила соціальної дії. Народ як творець історії. Особистість в історії. Роль науки і техніки в розвитку суспільства. Науково-технічний прогрес. Типи суспільного прогресу: формаційний, цивілізаційний, культуротворчий, культурно-інформаційний, антропогенний прогрес суспільства. Становлення гуманологічного суспільства громадянської демократії.

Тема 13. Основи філософської антропології
Проблема людини в філософії. Визначення людини у різних філософсько-наукових підходах. Сутнісні сили людини. Концепції про природу людини М.Шелера і Г.Плеснера. Місце людини у світі з позицій сучасної науки. Ідеї космізму і космічна дія антропного принципу. Соціобіологічна концепція А.Гелена і А.Портмана. Людина в системі культури: Е.Ротхакер, М.Ландман. Культурологічне «введення в антропологію» К.Клакхона. Психоаналітична концепція людини: З.Фрейд, К.Юнг, Е.Фромм. Неофрейдизм і проблема відчуження людини. Боголюдина в концепціях М.Бердяєва і Л.Шестова. Персоналістична парадигма про граничність і межі людини. Людиноспрямованість української філософії. Філософсько-антропологічні ідеї духовно-творчого піднесення людського життя В.Зеньковського і В. Винниченка.

Проблема антропогенезису. Наукові основи антропогенезису і людина в системі наук. Антропогенність людської свідомості. «Психоантропний фактор» в дії людської свідомості. Концепція психозоя. Антропогенна філософія. Родова і видова сутність людини. Культуротворча сутність людини. Космічний об’єктум людини і менталодуховні феномени. Феномен людини за концепцією Тейяра де Шардена. Розгортання ноосфери за дією радіальної (вітальної) і тангенціальної (ментальної) сил людини. Поняття інтерсуб’єктивності. Інтерналізаціїя і «суб’єктна реальность». Екстерналізація духовно-творчої сфери людини. Способи людського світобачення, світовиміру і світорозуміння. Феноменологічне світосприйняття людською свідомістю. Феноменологічна інтенціональність, ейдетична редукція. Ноезис, ноема і ноематичний корелят. Інтенціональне переживання і предметність духовно-творчої самореалізації людських сутнісних сил.

Духовно-ціннісні засади людини. Проблема людської духовно-творчої самореалізації. Духовно-ціннісна індивідуалізація. Людина, індивід, індивідуальність, особистість. Людина як живе буття культури. Пізнавальне прагнення до творчої екзистенції. Самореалізаційна інтенція і етика самоздійснення людини. Основні форми соціокультурної і духовно-творчої самореалізації людини. Головні ознаки сучасного світогляду людини.

Системно-структурне формотворення сучасних світоглядних уявлень. Формування світоглядного комунікативного та інформаційного простору. Інформаційна людина і ноосферне світорозуміння. Людська деструктивність і девіація. Проблема соціоантропогенезису у культуросфері і креатосфері глобалізованого соціуму. Перспективи становлення антропогенної цивілізації реального гуманізму. Глобальна дія антропогенних сил у ХХі столітті. Проблема буттєвісної свободи людини. Свобода людського буття і пізнання.



  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка