Програма нормативної навчальної дисципліни «культура наукової української мови» підготовки



Скачати 176.56 Kb.
Дата конвертації13.04.2016
Розмір176.56 Kb.


ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства освіти і науки,

молоді та спорту України

29 березня 2012 року № 384


Форма № Н-3.03

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
БЕРДЯНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРИСТЕТ

ПРОГРАМА

нормативної навчальної дисципліни




«КУЛЬТУРА НАУКОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ»



підготовки

Галузь 0203 Гуманітарні науки

Освітньо-кваліфікаційний рівень магістр

Напрям підготовки 0203 Філологія

2012 рік

РОЗРОБЛЕНО ТА ВНЕСЕНО: Бердянський державний педагогічний університет

РОЗРОБНИК ПРОГРАМИ: Попова Ольга Іванівна, к.п.н., доцент кафедри української мови та методики викладання фахових дисциплін

Обговорено та рекомендовано вченою радою БДПУ

“30” серпня 2012 року, протокол №2

Вступ
Предметом вивчення навчальної дисципліни є вивчення фонетичної, граматичної і лексичної будови говорів, говірок і наріч, географічного поширення окремих чи багатьох діалектних явищ, виділення певних діалектних територіальних одиниць і групування говорів.

Міждисциплінарні зв’язки навчальної дисципліни


  1. Сучасна українська літературна мова.

  2. Загальне мовознавство.

  3. Вступ до мовознавства (усі розділи).

  4. Стилістика сучасної української літературної мови.

  5. Культура української мови.


1. Мета та завдання навчальної дисципліни


1.1. Мета курсу: сприяти магістрантам у набутті базових знань про особливості підготовки наукового тексту, необхідних для успішної презентації результатів наукової та науково-навчальної діяльності.

1.2. Завдання курсу:

- поглибити знання студентів про науковий стиль української мови;

- розширити уявлення про українську наукову мову, мовні засоби наукового тексту, розвинути потреби в нормативному вживанні засобів мови;

- опанувати технології роботи із сучасним українським науковим текстом, розвивати уміння і навички мовностилістичного аналізу наукового тексту;

- формувати мовно-комунікативну, мовно-термінологічну, дослідницьку компетенції магістрантів;

- виховувати мовний смак і мовне чуття, критичне ставлення до ненормативної вимови;

- аргументовано, спираючись на словники і мовленнєві зразки, оцінювати власне наукове мовлення та мовлення інших авторів наукового продукту.

1.3. Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні:



знати :

  • специфічні риси писемної та усної форм наукового стилю української літературної мови, основні жанрові різновиди наукового стилю, традиційні стильові ознаки української наукової мови, короткі відомості з історії становлення і розвитку наукового стилю української мови;

  • правила побудови і культури читання наукового тексту, особливості конспектування, анотування, реферування наукових джерел;

  • мовні засоби організації наукової інформації в науковому тексті, обов'язкові вимоги до оформлення посилань, цитат, списку використаних джерел, мовні кліше для написання наукової статті (курсової, дипломної, магістерської роботи), анотації, рецензії та відгуку;

  • комопозиційно-логічну побудову усної наукової доповіді, повідомлення, виступу.

Магістрант має вміти:

  • працювати з навчальною, навчально-методичною, науковою, довідниковою літературою;

  • читати і сприймати науковий текст: виділяти головну і другорядну інформацію;

  • аналізувати тексти наукового стилю різних жанрів;

  • створювати навчально-наукові тексти;

  • володіти нормами мовного оформлення наукових текстів різних жанрів (курсова, дипломна, магістерська робота);

  • редагувати текст наукової роботи згідно з вимогами наукового стилю, в тому числі з використанням сучасних інформаційних технологій;

  • володіти культурою усного виступу, брати участь у науковій дискусії, полеміці, суперечці.

На вивчення навчальної дисципліни відводиться 30 годин / 1 кредит ECTS.

Програма навчальної дисципліни складається з таких змістових модулів:

Змістовий модуль 1. Змістовий модуль1. Теоретичні засади курсу



Тема 1.1. Мовна особистість педагога-дослідника

Тема 1.2. Науковий стиль української мови: загальна

характеристика і специфічні риси



Тема 1.3. Мовні особливості української наукової мови

Змістовий модуль 2. Культура писемного наукового мовлення

Тема 2.1. Наукові тексти різних жанрів: властивості і структурно-смислові компоненти

Тема 2.2. Композиція писемного наукового тексту

Тема 2.3. Наукова стаття як самостійний науковий твір

Тема 2.4. Науковий відгук і наукова рецензія
2. Інформаційний обсяг навчальної дисципліни


Змістовий модуль 1. Теоретичні засади курсу

Тема 1.1. Мовна особистість педагога-дослідника в соціокультурній парадигмі ХХІ ст.

Наука як феномен культури. Пріоритети початку третього тисячоліття. Цінності наукової діяльності. Роль і місце науково-дослідної роботи в сучасній школі. Мета і завдання науково-дослідної роботи. Якісні зміни в науково-дослідній роботі педагога. Наука як вища форма інтелектуальної самореалізації особи. Культурологічний, антропоцентричний підходи до науково-дослідницької діяльності.

Мова професійної діяльності людини. Про функціонування державної мови в науковій сфері. Вимоги до особистості науковця: наукова послідовність, інтелектуальна незалежність, наукова одержимість, наполегливість, нестандартність мислення, антипатія до догматизму і суб'єктивізму, наукова скромність, наукова коректність, стриманість, терпимість, комунікабельність, критично-рефлексивний стиль наукового мислення, наукова дисципліна, наукова толерантність.

Авторське право. Наукова добросовісність і етика вченого. Особливості індивідуального стилю науковця.

Науковий діалог. Діалогова позиція наукового наставника. Роль ученого-наставника у формуванні мовної особистості молодого дослідника. Основні соціальні фактори впливу на формування української мовної особистості педагога- дослідника.

Вияв рівнів мовної культури науковця (рівня мовної правильності, інтеріоризації, насиченості мовою, адекватного вибору, володіння фаховою метамовою (за класифікацією Л.І.Мацько)).

Мовно-фахові компетенції молодого дослідника.

Мовно-комунікативна компетенція молодого дослідника як сукупність особистісних властивостей, мовних знань і вмінь, рис мовця, що складають прагматикон, комунікативних потреб, настанов, професійно-комунікативних умінь особистості спілкуватися в типових умовах професійної діяльності. Мовні здібності, мовне чуття, мовний смак. Мовно-термінологічна компетенція. Іномовна комунікативна компетенція як комплекс умінь і знань особистості, що забезпечує повноцінну взаємодію з іншими суб’єктами у процесі наукового спілкування іноземною мовою.

Дослідницька компетенція як сукупність умінь виконувати пошукове, наукове, експериментальне дослідження. Складові дослідницької компетенції.

Мовно-інформаційна компетенція дослідника. Словники, довідникові матеріали, бібліотека фахової літератури – невід’ємна складова професійного кола майбутнього дослідника.

Робота з інформаційно-пошуковими системами і каталогами бібліотек. Продуктивність сприйняття, осмислення інформації.

Лексикографічна компетенція як сукупність загальних і спеціальних теоретичних знань, умінь і навичок роботи зі словниково-довідковими виданнями з науково-дослідною метою. Електронна енциклопедична і словникова література.

Інтегрована лексикографічна система “Словники України” Українського мовно-інформаційного фонду.

Тема 1.2

Науковий стиль української мови: загальна характеристика і специфічні риси

Мета, завдання, сфера використання, основні функції наукового стилю.

Підстилі наукового стилю. Традиційна класифікація підстилів і їх жанрові різновиди. Власне науковий підстиль і його жанри: наукова стаття, наукова монографія, кваліфікаційна робота (курсова, дипломна, магістерська), дисертація, доповіді, тези.

Навчально-науковий підстиль і його жанри: лекції, навчально-методичні видання (підручники, посібники, навчально-методичні збірники, конспекти, хрестоматії тощо).

Науково-популярний підстиль і його жанри.

Науково-діловий підстиль і його жанри: технічна документація (контракти та інструкції для підприємств, резюме, повідомлення про досліди, інструкція, науковий звіт, аналітична записка, службовий лист, устав, положення).

Науково-інформативний підстиль і його жанри: реферат, реферативний огляд, анотація, патентний опис. Науково-довідковий підстиль і його жанри: словники, довідники, каталоги. Термінологічний словник.

Наукова замітка, наукова рецензія, відгук. Науковий огляд, науковий портрет, наукова біографія та ін.

Традиційні стильові ознаки наукової мови (абстрагованість, інформаційна насиченість, ясність і об'єктивність викладу, конкретність, логічна послідовність, монологічний характер викладу, діалогічність, лінійність, точність і однозначність, лаконічність, доказовість, переконливість, аналіз, синтез, аргументованість, нейтральність, безособовість та ін.). Образність та експресивність у науковому

Тема 1.3

З історії становлення і розвитку наукового стилю української мови

Розширення сфери діяльності людей як умова виникнення наукового стилю. Елементи наукового стилю української мови в давній книжній українській мові. Наукові твори Київської Русі.

Збагачення тематики наукових творів з філософії, риторики, історичної мемуаристики в кінці XVI – на початку XVIII ст. Розширення жанрового спектру (трактати, описи дослідів, огляди з певної галузі науки, літописи, хроніки та ін.).

Наукові твори Острозької, Києво-Могилянської академії.

Особливості українського наукового тексту кінця XIX – початку XX ст.: полемічність, діалогічність, образність, комунікативно-прагматичні складові наукового викладу.

Діяльність Наукового товариства імені Тараса Шевченка: формування української наукової термінології. Мовна особистість ученого-педагога певної історичної епохи. Духовна енергія, життєстійкість, талановитість самобутньої натури, установка на діалогове начало. Новий стиль наукового мовлення у праці “Із секретів поетичної творчості” І.Франка. Домінанти наукової творчості у мовознавчих студіях О. Потебні, М.Драгоманова. "Десять заповідань простого писання і редагування" І.Огієнка. "Уваги до сучасної української літературної мови" О.Курило.

Діяльність Термінологічної комісії при Українській академії наук. Вироблення української спеціальної термінології в Інституті української наукової мови.

Розвиток української наукової мови на сучасному етапі.

Українська наукова мова у працях мовознавців і термінологів К.Городенської, С.Єрмоленко, С.Караванського, Т.Кияка, О.Кочерги, М.Кратка, Л.Мацько, Н.Непийводи, В.Перхач, Л.Полюги, О.Пономаріва, Р.Рожанківського, О.Сербенської, Л.Симоненко та ін.

Роль і місце лексикографії в розвитку наукової української мови. Міжнародні та всеукраїнські наукові конференції з проблем української науково-технічної термінології.



Тема 1.4

Мовні особливості української наукової мови

Фонетико-інтонаційні особливості усної форми наукового стилю. Комунікативні властивості наукової мови (повна вимова звуків, переважно розповідна інтонація, уповільнений темп мовлення).

Лексика наукового стилю. Широке використання слів з абстрактним значенням, термінологічної лексики, запозичених слів. Уживання слів у прямому значенні. Відсутність розмовних просторічних слів, слів з емоційно-експресивним забарвленням.

Наукова і технічна термінологія. Основні вимоги до термінів: точність, асоціативність, варіативність та ін. Особливості синонімії у термінології. Відмінність термінів від професіоналізмів і професійних жаргонізмів. Українські відповідники до запозичених термінів. Фразеологізована термінологія і кліше. Лексичні засоби наукового стилю (лексичний повтор, синонімічна заміна, анафора, протиставлення). Словотворчі елементи в термінах: широке використання віддієслівних іменників, складних і складноскорочених слів.

Морфологія наукового стилю. Абстрагований характер викладу (іменники з абстрактним значенням, віддієслівні іменники, форма множини іменників з речовинним значенням та ін.). Перевага відносних прикметників. Аналітична форма

вищого і найвищого ступенів порівняння якісних прикметників.

Особливості уживання займенників у науковому стилі.

Інформаційне навантаження особових дієслів, стійких дієслівно-іменникових сполук, дієслівних форм у наукових текстах.

Функціональний діапазон сполучників і прийменників (видільні або обмежувальні частки, градаційні, приєднувальні, зіставні сполучники, обмежувально-видільні прийменники).

Використання самостійних частин мови в ролі прийменників і сполучників.

Синтаксис наукового мовлення. Стилістична функція різних видів простого і складного речення в науковому стилі.

Активні конструкції речення. Пасивні конструкції на -но, -то на означення результативності. Особливості вживання складносурядних і складнопідрядних речень у науковому стилі.

Форми передачі чужої мови (пряма, непряма мова, цитата) у науковому стилі. Текст або надфразна синтаксична єдність у науковому стилі.

Синтаксичні особливості усної форми наукового стилю мовлення: спрощення синтаксису, використання елементів діалогу.

Типові порушення норм наукового стилю: порушення послідовності і логіки викладу, недоречне використання засобів інших стилів мовлення, мовленнєва надлишковість.

Спеціальні графічні засоби: формули, таблиці, схеми, графіки, креслення.

Жанри усного мовлення: діалогічні (дискусія, дебати, полеміка), монологічні (доповідь, лекція, повідомлення, звіт).

Комунікативні цілі і завдання усного наукового мовлення: повідомлення, переконання, схвалення, обговорення, пояснення.



ЗМІСТОВИЙМОДУЛЬ 2.

Культура писемного наукового мовлення

Тема 2.1

Наукові тексти різних жанрів: властивості і структурно-смислові компоненти

Науковий текст як комунікативний блок. Структурні елементи наукового тексту. Причиново-наслідкові зв’язки між компонентами. Функції структурних елементів наукового тексту (пояснення, обґрунтування, уточнення, доповнення, унаочнення та ін.). Аспекти розгляду наукового тексту: змістовий, структурний, прагматичний. Типи інформації: змістовно-фактуальна, змістовно-концептуальна, змістовно-підтекстова.

Властивості наукового тексту: зв'язність (єдність теми, змісту, оцінки змісту, композиції, зв'язок речень, абзаців), цільність на рівні змісту, функції, форми, наявність меж тексту (початок і кінець), логічність.

Різновиди наукових текстів: академічні, навчальні, енциклопедичні тексти. Власне наукові тексти: науково-теоретичні і науково-експериментальні.

Принципи відбору наукових текстів: принципи змістовної насиченості, наукової інформативності, новизни, змістової закінченості, доступності, проблемності.

Тема 2.2

Композиція писемного наукового тексту

Технологія аналізу наукового тексту. Поняття композиції в науковому тексті. Основні компоненти композиції.

Поділ тексту на абзаци. Абзац як архітектонічна одиниця наукового тексту. Структурні, або композиційні види абзацу. Смислова закінченість абзацу. Класична форма абзацу: формулювання теми, її розробка, висновки. Єдність змісту і логічна послідовність викладу. Зв’язок речень в абзаці і в тексті.

Типи зв'язку: ланцюгова і паралельна. Засоби зв’язку: лексичний повтор, займенниковий повтор, синтаксичний повтор.

Смисловий аналіз речення. Роль першого речення в абзаці. Інформативний центр речення. Розташування нової інформації.

Культура читання наукового тексту. Професійне читання наукового тексту. Інформаційно-пошукове, аналітико-критичне, творче читання наукового тексту. Види інформаційно-пошукового читання: бібліографічне (ознайомлення з бібліографічною інформацією, бібліографічний опис джерел, складання списку літератури), переглядове, (виділення тематичних слів), ознайомлювальне, вивчальне. Особливості аналітико-критичного читання (постановка питань, сортування матеріалу під певним кутом зору, коментарі до фрагментів тексту, рецензування тексту). Виховання читацької культури.

Операції читання: сприйняття елементів друкованого тексту; декодування (розуміння), первинна мислительна обробка та інтерпретація вилученої інформації.

Аудіювання наукового тексту. Способи аудіювання: зосереджене, уважне, неуважне. Види аудіювання: нерефлексивне (уміння уважно слухати), рефлексивне (активне втручання в мовлення співбесідника, створення сприятливих умов для спілкування).

Операційна обробка наукового тексту: поділ тексту на смислові частини, сортування смислових частин за їх значенням, групування їх за певними ознаками, виділення між ними залежностей); співвідношення вилученої інформації з існуючими знаннями; "згортання" інформації, зведення її до основних положень. Виписки, помітки в науковому тексті.

Використання словників і довідкової літератури в роботі з науковим текстом.

Способи викладу в науковому тексті: опис, міркування, розповідь, повідомлення. Їх мета, структурні компоненти, мовні особливості. Наукові тексти-міркування і тексти-докази: семантико-стилістичне розмежування. Індуктивно-дедуктивний і дедуктивно-індуктивний виклад. Міркування-визначення, міркування-порівняння, міркування-доказ і міркування загального типу.

Тези та їх види: прості, основні, складні, похідні, оригінальні. Структура тез: вступ (теза); основна частина; висновки.

Конспектування наукових джерел. Конспект як аналітико-синтетична переробка інформації вихідного тексту. Мета конспектування – вияв, систематизація, узагальнення найбільш цінної інформації. Види конспектування. Опорні слова для конспектування. Способи викладу матеріалу. Структурування обробленого матеріалу. Побудова логічних схем. Процес конспектування: сформованість сприйняття тексту, швидкість письма, скорочення слів. Конспектування кількох джерел. Власна оцінка оброблених джерел. Графічні засоби оформлення конспекту (використання кольору для виділення інформативних блоків у тексті). Редагування конспекту.

Анотування наукового джерела. Мета анотування. Об’єкти анотування: наукова стаття, монографія, дисертація, посібник та ін. Функції анотування: сигнальна, пошукова. Елементи анотації. Ключові слова для анотації.

Види анотацій. Анотації за функціональним призначенням: довідкові, рекомендаційні. Основні аспекти змісту анотованих документів при складанні довідкової анотації.

Маркери в анотації.

Вимоги до анотування наукового джерела: внутрішньо логічна композиція, відбір відомостей, їх формулювання і розташування; мова анотації; стислість. Типові помилки при складанні анотацій: надлишковість, повтори, штампи, громіздкі словосполучення, складні конструкції, нечіткі визначення, невдалі вислови та ін.

Етапи анотування наукового джерела. Модель довідково-рекомендаційної анотації наукового джерела: вступна частина (вихідні дані джерела), основна частина (перелік основних проблем та/або висновків тексту-джерела), заключна частина (актуальність і адресат джерела). Мовні стандарти для складання анотації.

Реферування наукового джерела. Реферативне читання наукових джерел за фахом. Основні функції реферату: інформаційна, пошукова. Об’єкти реферування: наукові статті, розділи з книг, патентні документи, депоновані рукописи.

Класифікація рефератів: за належністю до певної галузі знань, способом характеристики первинного документу, кількістю джерел реферування (монографічні, реферати-фрагменти, оглядові або зведені, групові; за формою викладу (текстові, табличні, ілюстровані або змішані); за обсягом або глибиною розгортання теми. Реферат та автореферат: подібність і відмінність.

Етапи підготовки реферату. План-макет поаспектного аналізу документу при реферуванні. Вимоги до тексту реферату: конкретність, точність викладу думок автора, чіткість, лаконічність, дотримання стилю, обсяг. Основні способи реферативного викладу тексту: Мовні кліше для підготовки реферату наукового джерела.

Редагування наукового тексту. Види редагування: вичитка; скорочення; обробка; переробка.



3. Рекомендована література



Базова

  1. Ботвина Н. В. Офіційно-діловий та науковий стилі української мови : навч. посібник / Н. В. Ботвина. – К. : Артек, 1998. – 190 с.

  2. Волкотруб Г. Практична стилістика української мови : навч посіб. / Г.Волкотруб. – Тернопіль : Підручники і посібники, 2008. – 256 с.

  3. Данкіна Л. С. Сучасна українська літературна мова (науковий стиль) : навч. посіб. /Харків. держ. економ. ун-т / Л. С. Данкіна. – Х. : ХДЕУ, 2002. – 124 с.

  4. Жайворонок В. В. Українська мова в професійній діяльност : навч. посіб. / В. В. Жайворонок. – К. : Вища шк., 2006. – 431 с.

  5. Кловак Г. Т. Педагогіка наукової школи : навч.-метод. посіб. / Г. Т. Кловак. – Чернігів : Чернігівський державний центр науково-технічної і економічної інформації, 2004. – 208 с.

  6. Мацько Л. І. Культура української фахової мови / Л. І. Мацько, Л. В. Кравець. – К. : ВЦ "Академія", 2007. – 360 с.

  7. Мацько Л. І. Стилістика української мови : підручник / Мацько Л. І., Сидоренко О. М., Мацько О. М. – К. : Вища школа, 2003. – 462 с.

  8. Михайлова О. Г. Українське наукове мовлення. Лексичні та граматичні особливості : навч. посіб. / Михайлова О. Г., Сидоренко А. А., Сухопар В. Ф.– Х., 2000. – 97 с.

  9. Онуфрієнко Г. С. Науковий стиль української мови : навч. посіб. / Г. С. Онуфрієнко. – К. : "Центр навчальної літератури", 2006. – 312 с.

  10. Сербенська О. Культура усного мовлення : практикум : навч. посібник / О.Сербенська. – К. : Центр навч. літератури, 2004. – 216 с.

  11. Умберто Еко. Як написати дипломну роботу : Гуманітарні науки / пер. за ред. О. Глотова. – Тернопіль : Мандрівець, 2007. – 224 с.


Допоміжна

  1. Баженова Е. А. Научный текст в аспекте политекстуальности / Баженова Е. А. – Пермь : Изд–во Пермского ун–та, 2001. – 272 с.

  2. Давыдов В. П. Методология и методика психолого-педагогического исследования / Давыдов В. П., Образцов П. И., Уман А. И. – М. : Логос, 2006. – 128 с.

  3. Колегаева И. М. Текст как единица научной и художественной коммуникации / И. М. Колегаева. – Одесса : Изд–во ОГУ им. И.И. Мечникова, 1991. – 124 с.

  4. Котюрова М. П. Культура научной речи: Текст и его редактирование : учеб. пособие / Котюрова М. П. – Пермь, 2005. – 125 с.

  5. Кухаренко В. А. Интерпретация текста/ В. А. Кухаренко. – М., 1988. – 192 с.

  6. Морозов В. Э. Культура письменной научной речи : пособие для студентов филологического профиля / Морозов В. Э. – М. : ИКАР, 2007. – 268 с.

  7. Попоков В. А. Дидактика высшей школы : учебн. пособ. / Попоков В. А., Коржуев А. В. – М. : Академия, 2004. – 192 с.

  8. Селиванова Е. А. Основы лингвистической теории текста и коммуникации : монограф. учеб. пособ. / Е. А. Селиванова. – К. : Брама, Изд. Вовчок О.Ю., 2004. – 336 с.



  9. Синельникова Л. Н. Современный научный дискурс (рассуждения с пристрастием). [Електронний ресурс] – Режим доступу: . – Загол. з екрану. – Мова рос.

  10. Чернявская В. Е. Научный текст и его филологическая интерпретация / В. Е. Чернявская. – СПб. : Изд–во СПбГУЭФ, 2002. – 88 с.


Словники

  1. Білоус М. Екологія українського слова. Практичний словник–довідник / М.Білоус, О. Сербенська. – Львів : Вид. центр ЛНУ імені Франка, 2005. – 88 с.

  2. Бурячок А. А. Словник синонімів української мови: У 2 т. / НАН України; Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні / А. А. Бурячок (ред.). К. : Наукова думка, 1999.

  3. Бурячок А. А. Орфографічний словник української мови / А. А. Бурячок. – К. : Наукова думка, 2002. – 460 с.

  4. Великий зведений орфографічний словник сучасної української лексики: 253 000 слів / В. Т. Бусел (авт., кер. проекту та головн. ред.). – К.; Ірпінь : Перун, 2004. – 887 с.

  5. Демська О. М. Словник омонімів української мови / Міжнародний фонд "Відродження" / О. М. Демська, І. М. Кульчицький. – Львів : Фенікс, 1996. – 223 с.

  6. Єрмоленко С. Я. Українська мова: короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів / Єрмоленко С. Я., Бибик С. П., Тодор О. Г. – К. : Либідь, 2001. – 224с.

  7. Караванський С. Російсько–український словник складної лексики / С.Караванський. – К. : Вид. центр "Академія", 1998. – 712 с.

  8. Карачун В. Я. Орфографічний словник наукових і технічних термінів: Правопис. Граматика: Понад 30 000 слів / В. Я. Карачун. – К. : Криниця, 1999. – 524 с.

  9. Кочерган М. П. Словник російсько-українських міжмовних омонімів / М. П. Кочерган. – К. : Академія, 1997. – 400 с.

  10. Полюга Л. М. Словник синонімів української мови. – 2.вид. / Л. М. Полюга. – К. : Довіра, 2006. – 477 с.

  11. Пономарів О. Д. Фонеми г і ґ: Словник і коментар / О. Д. Пономарів. – К. : Вид. центр "Просвіта", 1997. – 40 с.

  12. Практичний словничок нормативних висловів / Упоряд. А. Сербенська. – Львів : НТШ, 2002. – 35с.

  13. Селіванова О. Сучасна лінгвістика. Термінологічна енциклопедія / О.Селіванова. – Полтава : Довкілля – К., 2006. – 716 с.

  14. Словарь української мови /за ред. Б.Грінченка. – Т.1–4. – К. : Довіра – Рідна мова, 1997.

  15. Словник-довідник з культури української мови / Д.Гринчишин, А.Капелюшний, О.Сербенська, З.Терлак. – К. : Знання, 2004. – 367 с.

  16. Словник іншомовних слів / уклад. Л. О. Пустовіт та ін. – К. : Довіра, 2000. – 1018 с.

  17. Словник синонімів української мови: В 2 т. /А. А. Бурячок, Г. М. Гнатюк, С. І. Головащук та ін. – К. : Наук. думка, 2001.

  18. Словник української мови. В 11 томах. – К. : Наукова думка, 1971 – 1978.

  19. Струганець Л. Культура мови. Словник термінів / Л.Струганець. – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан. – 2000. – 87 с.

  20. Українська мова: Енциклопедія / НАН України; Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні; Інститут української мови / В. М. Русанівський (голова ред. кол.). – 2. вид., випр. і доп. – К. : Видавництво "Українська енциклопедія" ім. М. П. Бажана, 2004. – 824 с.

  21. Українсько-російський словник наукової термінології /за заг. ред. Л. О. Симоненко. – К.; Ірпінь : ВТФ "Перун", 2004. – 416с.

  22. Фразеологічний словник української мови. У 2 книгах. Друге видання. – К. : Наукова думка. – 1999. – Кн. 1, 2.

  23. Шевчук С. В. Разом, окремо, через дефіс. А–Я: Орфографічний словник: 32000 слів: Найуживаніші слова і словосполучення. Найновіші запозичення. Спеціальна різногалузева термінологічна лексика. – К. : А.С.К., 2006. – 416 с.

  24. Широков В. А. Словники України – інтегрована лексикографічна система. / Широков В. А., Шевченко І. В., Рабулець О. Г., Костишин М., Пещак М. М. Електронний ресурс / НАН України; Український мовно-інформаційний фонд. – К., 2001. – 1 електрон. опт. диск (CDR).

  1. Форма підсумкового контролю успішності навчання: залік.



  1. Засоби діагностики успішності навчання: проблемні питання, практичні завдання.






База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка