Програма комплексного фахового вступного випробування на навчання за



Сторінка1/4
Дата конвертації16.04.2016
Розмір0.73 Mb.
  1   2   3   4


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

КИЇВСЬКА ГУМАНІТАРНА АКАДЕМІЯ

«ЗАТВЕРДЖУЮ»

Голова приймальної комісії

___________ М.Ф. СТЕПКО

«___»____________ 2013 р.



ПРОГРАМА

комплексного фахового вступного випробування на навчання за


освітньо-кваліфікаційним рівнем «спеціаліст», «магістр»зі спеціальностей 7.03020101, 8.03020101 «Міжнародні відносини»

(галузь знань 0302 «Міжнародні відносини»)

Розглянуто та схвалено на засіданні

приймальної комісії КГА

(протокол № __ від «__» _______ 2013 р.)
Розглянуто та схвалено на засіданні

кафедри міжнародних відносин

(протокол № 10 від «14» червня 2013 р.)

Київ – 2013


Програма комплексного фахового вступного випробування на навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем «спеціаліст», «магістр» зі спеціальностей 7.03020101, 8.03020101 «Міжнародні відносини» (галузь знань 0302 «Міжнародні відносини»). – К.: КГА. – 2013. – 56 с.


Концепцію програми комплексного фахового вступного випробування на навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем «спеціаліст», «магістр» зі спеціальностей 7.03020101, 8.03020101 «Міжнародні відносини» (галузь знань 0302 «Міжнародні відносини») розроблено групою у складі:




  • завідувач кафедри міжнародних відносин, професор кафедри міжнародних відносин, доктор історичних наук, професор – Лещенко Л.О.;

  • доцент кафедри міжнародних відносин, кандидат політичних наук, старший науковий співробітник – Стародуб Т.С.;

  • доцент кафедри міжнародних відносин, декан факультету міжнародних відносин та романо-германської філології, кандидат філософських наук – Марчук В.П.;

  • доцент кафедри міжнародних відносин, кандидат політичних наук – Княждвірська К.О.

Програму розглянуто та схвалено на засіданні кафедри міжнародних відносин Протокол № 10 від «14» червня 2013 року.

Завідувач кафедри міжнародних відносин Л.О. Лещенко



ЗМІСТ
ВСТУП 4

І. ЗМІСТ ПРОГРАМИ………………………………………………………………..6

Модуль 1. ІсТОРІЯ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН (1900-1945)…………….6

Модуль 2. МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ ТА СВІТОВА ПОЛІТИКА (1945-2012)................................................................................................................................13

Модуль 3. ТЕОРІЯ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН…………………………..18

МОДУЛЬ 4. МІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ…………………………………..…22

МОДУЛЬ 5. ДИПЛОМАТИЧНА ТА КОНСУЛЬСЬКА СЛУЖБА…………...25

ІІ. ПЕРЕЛІК КОНТРОЛЬНИХ ПИТАНЬ ДО КОМПЛЕКСНОГО ФАХОВОГО ВСТУПНОГО ВИПРОБУВАННЯ ………………………………..28

ІІІ. КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ПИСЬМОВИХ ВІДПОВІДЕЙ НА КОМПЛЕКСНОМУ ФАХОВОМУ ВСТУПНОМУ ВИПРОБУВАННІ ……...33

ІV. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА ………………………………………….35
ВСТУП
Програму комплексного фахового вступного випробування на навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем «спеціаліст», «магістр» зі спеціальностей 7.03020101, 8.03020101 «Міжнародні відносини» (галузь знань 0302 «Міжнародні відносини») розроблено на підставі Закону України «Про вищу освіту», Закону України «Про освіту», «Умов прийому до вищих навчальних закладів України», затверджених наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України № 1244 від 05 листопада 2012 року № 1244 та наказом Міністерства освіти і науки № 502 від 14 травня 2013 р. «Про внесення змін до Умов прийому до вищих навчальних закладів України у 2013 році».

Мета комплексного фахового вступного випробування – з’ясування рівня знань та вмінь, необхідних абітурієнтам для опанування ними навчальних програм за спеціальностями 7.03020101, 8.03020101 «Міжнародні відносини» та проходження конкурсу. Завданнями комплексного фахового вступного випробування є: оцінка теоретичної підготовки вступників з дисциплін фахової підготовки бакалавра; виявлення рівня і глибини практичних умінь і навичок; визначення здатності застосування набутих знань. Умінь і навичок під час розв’язання практичних ситуацій.

Вимоги до здібностей і підготовленості абітурієнтів. Для успішного засвоєння освітньо-професійної програми магістра абітурієнти повинні мати базову вищу освіту за однойменною спеціальністю та здібності до оволодіння знаннями, уміннями і навичками в галузі загальнотеоретичних та конкретно – прикладних наук. обов’язковою умовою є вільне володіння державною мовою.

Характеристика змісту програми. Програма комплексного фахового вступного випробування охоплює коло питань, які в сукупності характеризують вимоги до знань і вмінь особи, що бажає навчатись у магістратурі ПрАТ «Вищий навчальний заклад «Київська гуманітарна академія» (далі – КГА) з метою одержання освітньо-кваліфікаційного рівня «магістр» за спеціальністю 8.03020101 «Міжнародні відносини», а також спеціаліста 7.03020101 «Міжнародні відносини». Програму розроблено відповідно до Освітньо-кваліфікаційної характеристики бакалавра з міжнародних відносин, якою встановлено галузеві кваліфікаційні вимоги бакалавра з міжнародних відносин і державні вимоги до властивостей і якостей особи, котра здобула базову вищу освіту за професійним спрямуванням «Міжнародні відносини». Особливістю програми є те, що вона побудована за функціональними модулями і має міжпредметний синтетичний характер. Модулі програми відповідають функціям, для виконання яких має бути підготовлений бакалавр зі спеціальності «Міжнародні відносини».

Під час формування модулів даної програми враховувалися дисципліни циклу професійної підготовки, передбачені Освітньо-професійною програмою підготовки бакалавра за спеціальністю «Міжнародні відносини» та її варіативної компоненти. У кожному модулі подається інтегрований матеріал певного функціонального спрямування з різних дисциплін, зокрема: «Історія міжнародних відносин», «Міжнародні відносини та світова політика», «Теорія міжнародних відносин», «Міжнародні організації», «Дипломатична та консульська служба». При цьому органічно поєднуються теоретичні і прикладні питання та матеріал практичного характеру, що дозволяє виявити знання і уміння використовувати понятійно-категорійний апарат, методи обґрунтувань й розрахунків за окремими функціями у системі міжнародних відносин.

Порядок проведення комплексного фахового вступного випробування визначається Положенням про приймальну комісію КГА.
І. ЗМІСТ ПРОГРАМИ
МОДУЛЬ 1. ІСТОРІЯ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН (1900-1945)
1.1. Міжнародні відносини на передодні та в роки Першої світової війни

Причини, хід та наслідки російсько-японської війни. Портсмутський мирний договір (1905). Внесок США у врегулювання Марокканської кризи (1906). Загострення антагонізмів між двома блоками в Європі. Боснійська криза 1908-1909 рр. Японсько-американські суперечності в Китаї, угода 1908 р. Китайська революція 1911 р. Російсько-японська угода щодо Маньчжурії. Перша Балканська війна 1912-1913 рр. Лондонський договір. Друга Балканська війна. Бухарестський договір 1913 р. Німецька військова місія Лімана фон Сандерса в Туреччині. Особливості і характер міжнародних відносин напередодні Першої світової війни. Причини і характер війни, співвідношення сил. Липнева криза 1914 р. Роль Німеччини в австрійсько-сербському конфлікті. Проголошення Німеччиною війни Росії, Франції та Бельгії. Вступ у війну Англії. Спонукальні мотиви нейтралітету США. Участь Японії у війні. 21 вимога до Китаю. Утворення Четверного союзу. Дипломатична боротьба за нейтральні держави. Вступ США у війну. «14 пунктів» президента США Вудро Вільсона. Зовнішньополітичний курс УНР та гетьманату. Початок інтервенції держав Антанти проти більшовицької Росії, її причини. Захоплення Румунією Бессарабії. Капітуляція і вихід з війни союзників Німеччини. Початок революції в Німеччині. Комп’єнське перемир’я. Закінчення Першої світової війни 11 листопада 1918 р.


1.2. Створення Версальсько-Вашингтонської системи міжнародних відносин

Співвідношення сил на міжнародній арені після закінчення Першої світової війни. Паризька мирна конференція, її основні питання. Американська дипломатія на Паризькій мирній конференції. Утворення Ліги Націй, розробка її Статуту. Суперечності між державами Антанти щодо окремих статей Статуту. Територіальні та колоніальні питання на конференції. Мандатна система, її мета. Вимоги Італії до Японії. «Російське питання» на конференції. Прийняття рішення щодо організації інтервенції в радянську Росію та Угорщину. Україна в планах і рішеннях конференції. Питання про кордони Польщі. «Лінія Керзона». Проблеми репарацій і роззброєння Німеччини. Розробка і підписання Версальського, Сен-Жерменського, Нейїського, Тріанонського та Севрського мирних договорів, їх зміст. Відмова США від ратифікації мирних договорів та вступу до Ліги Націй. Суперечності Версальської системи. Наслідки Паризької мирної конференції. Вашингтонська конференція 1921-1922 рр. Суперечності між державами-учасницями конференції. Зміст і значення Вашингтонських договорів чотирьох, п’яти та дев’яти держав. Подальше загострення антагонізмів між державами на Тихому океані.




1.3. Міжнародні відносини 1921-1929 років

Вплив економічної кризи 1920-1921 рр. на міжнародні відносини. Відносна стабілізація міжнародного становища. Криза репараційної системи. Окупація Францією та Бельгією Рурської області. Розробка та зміст «плану Дауеса». Лондонська конференція 1924 р. Роль США і Великої Британії у відродженні німецького мілітаризму. Радянсько-німецьке співробітництво у 20-ті роки. Конференція в Локарно. Рейнський гарантійний пакт та інші угоди, підписані в Локарно. Прийняття Німеччини до Ліги Націй і проблема її участі в санкціях. «Дух Локарно» в міжнародних відносинах. Пакт Бріана-Келлога. Московська угода 9 лютого 1929 р. Договори СРСР про ненапад і нейтралітет 1925-1929 рр. з Туреччиною, Іраном, Афганістаном та Литвою. СРСР та визвольна боротьба китайського народу. Угода між СРСР та главою Гоміньдану про надання Китаю фінансової та військової допомоги. Загострення та розрив радянсько-англійських дипломатичних відносин. «Підготовча комісія» Ліги Націй з питань роззброєння. Поширення впливу США в Латинській Америці після Першої світової війни. Латиноамериканські країни і Ліга Націй. Загострення суперечностей і боротьба західних держав на південноамериканському континенті. Панамериканські конференції в Сант’яго і Гавані. Встановлення дипломатичних і торговельних зв’язків між СРСР і країнами Латинської Америки.


1.4. Міжнародні відносини в роки світової економічної кризи (1929-1933 рр.)

Особливості світової економічної кризи 1929-1933 рр., її вплив на міжнародні відносини. Загострення міждержавних суперечностей. Репараційне питання. Зміст «плану Юнга». Мораторій Гувера. Лозаннська конференція та крах системи репараційних виплат і міжсоюзницьких воєнних боргів. Фашистська Італія і Ватикан. Латеранські договори. Лондонська морська конференція 1930 р. Спроба франко-німецького зближення. Зміцнення тоталітарного режиму в СРСР, репресивні заходи проти українства, міжнародний розголос штучного голоду в Україні. Загострення відносин між СРСР і капіталістичними державами. Міжнародна конференція з питань роззброєння. Проекти планів великих держав. «Японське роззброєння» і позиції учасників конференції. Німецька вимога «рівності» в озброєннях. Нова стратегія СРСР у 1928-1933 рр., укладення пактів про ненапад з Францією, Польщею, Фінляндією, Латвією, Естонією та Італією. Встановлення дипломатичних відносин між СРСР і США.



1.5. Виникнення вогнища війни на Далекому Сході (1931-1933 рр.)

Подальше загострення міждержавних суперечностей на Далекому Сході. Загарбницькі плани японських мілітаристів. Меморандум Танаки. Загарбання Японією північно-східних провінцій Китаю та позиції великих держав. Напад Японії на Шанхай. Комісія Літтона. Створення Японією маріонеткової держави Маньчжоу Го. Розгляд доповіді комісії Літтона у Лізі Націй. Вихід Японії з Ліги Націй. Радянсько-японські та радянсько-китайські відносини. Радянсько-китайська конференція 1930-1931 рр. та відновлення радянсько-китайських дипломатичних відносин. Японсько-американські та японсько-англійські суперечності та Тихому океані. Нарощування військово-морських озброєнь США.


1.6. Агресивна зовнішня політика фашистських Німеччини та Італії. Поширення агресії Японії на Далекому Сході

Встановлення фашистського режиму в Німеччині. Зовнішньополітична програма німецького фашизму. Загарбницька програма італійського фашизму. Початок італійсько-ефіопської війни. Ставлення держав-членів Ліги Націй до війни. Закон про нейтралітет США. Ліга націй і питання про санкції проти італійських агресорів. Пропозиції СРСР про заходи щодо зміцнення колективної безпеки і зміни в Статуті Ліги Націй. Окупація Італією Ефіопії. Розрив фашистською Німеччиною Локарнського договору і ремілітаризація Рейнської області, реакція на це великих держав. Австро-німецька угода 1936 р. Підготовка Німеччини до захоплення ( аншлюсу) Австрії. Конференція в Монтре про режим чорноморських проток. Радянські пропозиції і позиція Австрії. Конвенція про режим проток. Перемога Народного Фронту в Іспанії. Фашистський заколот в Іспанії. Італійсько-німецька інтервенція. Іспанія і закон про нейтралітет США. Створення комітету з «невтручання» і позиції держав. Допомога Радянського Союзу іспанському народу. Наслідки політики «невтручання» західних держав. Підписання німецько-італійської угоди (створення « осі» Берлін-Рим). Німецько-японський « Антикомінтернівський пакт». Вихід Італії з Ліги Націй та приєднання до « Антикомінтернівського пакту». Створення блоку агресорів. Зростання воєнної небезпеки на Далекому Сході. Японська загроза Монгольській Народній Республіці. Радянсько-монгольський протокол про взаємну допомогу від 12 березня 1936 р. Новий етап японської агресії в Китаї. Позиція Англії та США. Укладення радянсько-китайського договору. Брюссельська конференція. Японсько-китайські переговори за посередництвом Німеччини.Радянська допомога китайському народу в його визвольній боротьбі.


1.7. Міжнародні відносини напередодні Другої світової війни

Подальше загострення суперечностей між державами в Європі. Розмежування капіталістичних держав на дві коаліції. Консолідація сил агресорів. Загострення англо-німецьких відносин. Переговори Галіфакса та Гендерсона з Гітлером. Приєднання Австрії до фашистської Німеччини в березні 1938 р., позиції великих держав. Польський ультиматум Литві, позиція СРСР. Англійсько-французькі переговори в 1938 р. Англо-італійська угода 1938 р. Підготовка Німеччини до загарбання Чехословаччини. Травнева криза в Чехословаччині 1938 р. і місія Ренсимена. Переговори Чемберлена з Гітлером в Берхтесгадені та Бад - Годесберзі. Натиск англійсько-французької дипломатії на Чехословаччину. Мюнхенська угода чотирьох держав від 30 вересня 1938 р. Мюнхен і США. Англійсько-німецька і французько-німецька декларація про взаємний ненапад. Перший Віденський арбітраж. Політика СРСР щодо Чехословаччини під час мюнхенських подій. Міжнародні наслідки Мюнхенської змови. Результати радянсько-японського конфлікту біля озера Хасан. Крах політики «колективної безпеки». Загострення політичного становища в Європі навесні 1939 р. Посилення міжімперіалістичних економічних та політичних антагонізмів. Загарбання Чехословаччини фашистською Німеччиною. Проголошення республіки Карпат –України та її кінець. Участь Угорщини і Польщі в розчленуванні Чехословаччини. Позиції західних держав та СРСР. Розширення фашистської агресії. Захоплення Німеччиною Клайпеди. Нерівноправний економічний договір Німеччини з Румунією, його наслідки. Загарбання Італією Албанії. Розрив Німеччиною англійсько-німецької морської угоди і договору про ненапад з Польщею. Німецька загроза Польщі. Підписання німецько-італійського «стального пакту». Ставлення США до агресивних дій фашистського блоку. Придушення Іспанської республіки. Визнання уряду Франко і підтримка його Англією, Францією та США. Реакційна змова в Мадриді і капітуляція Мадриду. Вихід СРСР з « Комітету невтручання».Переговори між СРСР, Англією та Францією щодо пакту про взаємодопомогу. Зміна тактики англійського і французького урядів після анексії Чехословаччини Німеччиною. Дюссельдорфська угода. Англійські і французькі гарантії Польщі, Румунії, Греції та Туреччині. Початок англійсько-французько-радянських переговорів у Москві. Хід переговорів у червні-липні 1939 р. Англійсько-німецькі таємні переговори (червень-серпень 1939 р.). Англійсько-французько-радянські переговори 12-21 серпня 1939 р. Причини їх зриву. Укладення пакту про ненапад між СРСР та Німеччиною 23 серпня 1939 р.. таємний протокол до нього, його зміст і наслідки. Реакція на пакт Англії, Франції, США та союзників Німеччини. Збройний конфлікт СРСР і Японії на р. Халхін–Голі та його врегулювання. Угода Аріта – Крейгі.


1.8. Міжнародні відносини на початку Другої світової війни

Співвідношення сил напередодні війни, її характер і періодизація. Напад фашистської Німеччини на Польщу 1 вересня 1939 р. Вступ у війну Англії і Франції. Політичний зміст «дивної війни» на Заході. Позиція США щодо війни в Європі. Зміна закону про нейтралітет США. Місія Уоллеса. Падіння Варшави. Причини розгрому Польщі. Вступ радянських військ на територію Польщі. Приєднання до СРСР Західної України і Західної Білорусі. Підписання радянсько-німецького договору про кордони і дружбу 28 вересня 1939 р. Політика СРСР у Прибалтиці. Укладення пактів про взаємну допомогу з Латвією, Литвою і Естонією, їх наслідки. Радянсько-турецькі переговори у вересні 1939 р. Радянсько-фінляндські переговори. Вимоги СРСР, позиція уряду Фінляндії. Радянська агресія проти Фінляндії та позиції великих держав. Виключення СРСР із Ліги Націй. Англо-французькі плани нападу на СРСР. Укладення радянсько-фінляндського мирного договору 12 березня 1940 р., його умови. Розширення німецької агресії в Європі. Вторгнення німецьких військ у Данію, Норвегію, Голландію, Бельгію, Люксембург та Францію. Прихід до влади в Англії уряду У. Черчілля. Закінчення «дивної війни». Поразка французьких і англійських військ у Північній Франції. Капітулянтська позиція французького уряду. Капітуляція Бельгії. Дюнкерська операція. Вступ у війну Італії. Британський проект створення «двоєдиної англійсько-французької держави». Капітуляція Франції. Комп’єнське перемир’я. Причини поразки Франції, її міжнародні наслідки. Режим Віші і політика колабораціонізму. Опір французького народу німецьким окупантам. Рух «Вільна Франція». Міжнародне становище Англії після капітуляції Франції. « Битва за Англію». Англо-італійська війна у Середземному морі та в Африці. Напад Італії на Грецію. Становище на Близькому Сході. Політика США. Загострення американсько-німецьких суперечностей. Англо-американські відносини та угода 1940 р. Утворення англійсько-американського блоку. Закон про ленд-ліз. Відносини між США та урядом Віші. Воєнні дії Німеччини в Європі та становище на Далекому Сході. Японсько-німецькі відносини. Зовнішня політика Японії після капітуляції Франції. Японська агресія проти Індокитаю. Розширення японської експансії в Південно – Східній Азії та Китаї. Політика уряду Чан Кайші. Визвольний рух китайського народу проти японської агресії. Японсько-американські і англійсько-японські відносини. Угода між США та Англією про спільний захист Західної півкулі і тихоокеанських володінь. Зближення Японії з гітлерівською Німеччиною. Радянсько-японські відносини. Пакт про нейтралітет між СРСР та Японією ( квітень 1941 р.).


1.9. Підготовка та напад Німеччини на СРСР. Вступ США у війну

Німецько-італійські відносини напередодні війни. «Потрійний пакт» Німеччини, Італії та Японії від 27 жовтня 1940 р. Візит Молотова до Берліна і німецькі пропозиції щодо приєднання СРСР до Потрійного пакту. Другий Віденський арбітраж. «План Барбаросса». Приєднання Фінляндії, Угорщини, Словаччини, Румунії та Болгарії до Потрійного пакту. Вступ німецьких військ до Болгарії та Румунії. Радянсько-югославський договір про дружбу. Напад Німеччини на Югославію і Грецію. Місія Гесса до Англії. Розвиток подій на Близькому і Середньому Сході. Діяльність німецької агентури в Ірані. Німецько- турецьке зближення. Події в Іраку та Сирії. Анексія Радянським Союзом прибалтійських країн. Радянський ультиматум Румунії та вирішення «бессарабського питання». Приєднання Північної Буковини до радянської України. Напад Німеччини та її союзників на СРСР, цілі агресорів. Співвідношення сил на радянсько-німецькому фронті. Передумови і початок створення антигітлерівської коаліції. Позиції правлячих кіл Англії і США в зв’язку з нападом Німеччини на СРСР. Угода між урядами СРСР і Англії про спільні дії у війні проти Німеччини і початок їх співробітництва. Угода між СРСР і емігрантськими урядами Чехословаччини, Польщі і Югославії. Відносини між СРСР і «Вільною Францією». Радянсько-американські відносини. Атлантична хартія. Вступ радянських та англійських військ у Іран. Московська конференція представників СРСР, США і Англії (вересень - жовтень 1941 р.). Суперечності з питань зовнішньої політики серед правлячих кіл Японії. Радянсько-японські відносини після початку радянсько-німецької війни. Загострення становища в районі Тихого океану в зв’язку з розширенням японської агресії. Японсько-американські переговори1941 р. Місія Курусу. Напад Японії на Перл-Харбор, на англійські та голландські володіння в Тихому океані. Вступ США у війну. Проголошення Німеччиною та її союзниками війни проти США. Американсько-англійські переговори наприкінці 1941 – початку 1942 рр. Китай і західні держави на першому етапі війни на Тихому океані.


1.10. Завершення створення антигітлерівської коаліції. Питання про відкриття Другого фронту в Європі в 1942 році

Крах гітлерівської стратегії «блискавичної» війни. Міжнародне значення розгрому німецьких військ під Москвою. Зміцнення антигітлерівської коаліції. Англо-радянські і радянсько-польські переговори в грудні 1941 р. Вашингтонська конференція Черчилля і Рузвельта. Підписання Вашингтонської декларації Об’єднаних Націй від 1 січня 1942 р. Договір про союз між СРСР, Великобританією та Іраном. Розвиток радянсько-англо-американського співробітництва. Радянсько-англійський договір від 26 травня 1942 р. Радянсько–американська угода від 11 червня 1942 р. Питання про Другий фронт в Європі в 1942 р. Міжсоюзницькі конференції США і Англії. Порушення їх урядами своїх зобов’язань щодо відкриття Другого фронту в Європі в 1942 р. Візит Черчилля до Москви. Англійський проект вторгнення на Балкани. Висадження англо-американських військ у Північній Африці. Суперечності між США і Англією в Північні Африці. Національно – визвольний рух у Європі в роки війни, його характер. Рух опору в Югославії, Франції, Греції, Норвегії та інших країнах Європи. Проблема інтернування американців японського походження (1942). Україна за доби фашистської навали. Міжнародний відгомін боротьби Української повстанської армії проти гітлерівських окупантів та сталінського режиму.


1.11. Міжнародні відносини в 1943 – 1944 роках

Міжнародні значення перемоги радянських військ на Курській дузі влітку 1943 р. Квебекська конференція США і Англії (серпень 1943 р.). Московська конференція міністрів закордонних справ СРСР, США і Англії та її рішення. Питання ведення війни і післявоєнної організації світу. Декларація про загальну безпеку. Декларація про Італію. Декларація про Австрію. Питання про покарання воєнних злочинців. Тегеранська конференція глав урядів СРСР, США і Англії. Підготовка і скликання конференції в Тегерані. Рішення про відкриття Другого фронту в Європі не пізніше 1 травня 1944 р. Декларація про Іран. Обговорення проблем післявоєнного устрою світу. Інші рішення конференції. Значення конференції. Радянсько-чехословацький договір про дружбу, взаємодопомогу і післявоєнне співробітництво. Японський «новий порядок» в Азії. Боротьба народів Азії проти японських окупантів. Перехід Японії до стратегічної оборони. Політика США і Англії на Далекому Сході. Каїрська декларація від 1 грудня 1943 р. Канберрський пакт. Зростання напруженості в радянсько-японських відносинах. Політика Японії щодо Китаю в 1943 р. Японсько-німецькі відносини. Вирішальні перемоги Червоної армії в 1944 р., визволення всієї радянської території. Англо-американські суперечності з військово-політичних питань в 1944 р. Відкриття Другого фронту в Західній Європі 6 червня 1944 р. Хід воєнних дій у Франції та Італії. «День Д» та його наслідки. Визволення Франції. Політика США і Англії щодо західноєвропейських держав. Питання післявоєнного устрою у відносинах між головними учасниками антигітлерівської коаліції. Друга Квебекська конференція. Конференція в Думбартон-Окс і розробка проекту Статуту Організації Об’єднаних Націй. Створення народних комісаріатів закордонних справ у радянських союзних республіках. Перші дії Народного комісаріату закордонних справ УРСР. Залежний характер зовнішньополітичної діяльності УРСР. Дії національно-визвольної армії Югославії. Створення національного комітету визволення Югославії. Національно-визвольний рух у Польщі, Чехословаччині, Албанії та інших країнах. Радянсько-польські і радянсько-чехословацькі відносини. Вступ Червоної армії і Першої польської армії на територію Польщі. Створення в Любліні Польського комітету національного визволення. Польське питання в міжнародних відносинах другої половини 1944 р. Поразка союзників Німеччини на радянсько-німецькому фронті, розвал фашистського блоку. Вступ радянських військ на територію Румунії та Болгарії. Поразка Фінляндії, підписання перемир’я з цими державами. Визвольна місія Радянського Союзу в Європі. Югославське питання в міжнародних відносинах в 1944 р. Радянсько-французькі відносин, підписання Договору про союз і взаємну допомогу між СРСР і Францією. Німецький контрнаступ в Арденнах, становище на фронтах в грудні 1944 р. Допомога СРСР своїм союзникам.


1.12. Міжнародні відносини напередодні і в період повного розгрому фашистської Німеччини

Зимовий наступ Червоної армії. Визволення Угорщини, перемир’я з нею. Визволення Польщі. Ялтинська ( Кримська ) конференція глав урядів СРСР, США і Англії (4-11 лютого 1945 р.), її основні рішення та міжнародне значення. Перехід Східної Європи під радянський контроль, економічна допомога Радянського Союзу звільненим країнам. Встановлення румунської адміністрації в Трансільванії. Договори про дружбу, взаємодопомогу та післявоєнне співробітництво між СРСР та Югославією, СРСР та Польщею, їх значення. Наступ союзницьких військ на Німеччину зі Сходу та Заходу. Взяття Берліну радянськими військами. Створення «уряду» Деніца, його крах. Підписання акту про беззастережну капітуляцію фашистської Німеччини 8 травня 1945 р. Визволення Праги. Кінець війни в Європі. Всесвітньо – історичне значення перемоги антигітлерівської коаліції над фашистською Німеччиною та її союзниками в Європі. Декларація про поразку Німеччини та взяття на себе верховної влади урядами чотирьох держав. Створення окупаційних зон і контрольного механізму для Німеччини. Угода про зони окупації і контрольні механізми для Австрії. Конференція в Сан-Франциско (25 – 26 червня 1945 р.). Прийняття Статуту ООН. Участь Української та Білоруської РСР у процесі створення ООН. Заснування польського Тимчасового уряду національної єдності і його визнання. Радянсько-польський договір про державний кордон і угода про відшкодування збитків від німецької окупації. Договір між СРСР і Чехословаччиною про Закарпатську Україну. Радянсько-монгольський договір про взаємну допомогу. Потсдамська конференція глав урядів СРСР, США і Великої Британії (17 липня – 2 серпня 1945 р.), її рішення та міжнародне значення. Створення міжнародного воєнного трибуналу для суду над головними воєнними злочинцями.


1.13. Капітуляція Японії. Завершення і головні підсумки Другої світової війни

Міжнародне становище і хід воєнних дій на Далекому Сході в 1944–1945 рр. Поразка гоміньданівських військ у 1944 р. і її наслідки. Внутрішньополітичне становище в Китаї. Японська політика в Китаї. США і Китай в 1944-1945 рр. Політична криза в Японії у зв’язку з поразкою Німеччини. Потсдамська декларація США, Великобританії і Китаю. Застосування США атомних бомб проти Японії, його політичний зміст. Позиція СРСР щодо війни з Японією. Ялтинська угода трьох держав щодо Далекого Сходу. Денонсація Москвою радянсько-японського договору про нейтралітет. Вступ СРСР у війну проти Японії, розгром радянськими військами Квантунської армії в Маньчжурії. Суть «атомної дипломатії». Наслідки вибуху атомних бомб над містами Хіросіма та Нагасакі. Капітуляція Японії 2 вересня 1945 р. Радянсько-китайські відносини, договір та угоди 1945 р. Міжнародне значення розгрому та капітуляції Японії. Головні воєнно-політичні підсумки Другої світової війни. Докорінні геополітичні зміни та перебалансування сил на світовій арені.



Модуль 2. МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ ТА СВІТОВА ПОЛІТИКА

(1945-2012)
2.1. Геополітичні наслідки Другої світової війни

Передумови та особливості формування ООН. Структура й функції ООН. Рішення Ялтинської конференції (4-11 лютого 1945 р.). Польське питання. Доля Німеччини після закінчення війни. Завершення бойових дій в Європі. Капітуляція Німеччини. Потсдамська конференція (17 липня – 2 серпня 1945 р.). Повоєнний “переділ” кордонів європейських держав.


2.2. Підготовка мирних договорів

Проблеми та етапи мирного врегулювання з європейськими союзниками Німеччини. Паризька конференція (липень-жовтень 1946 р.) і підготовка мирних договорів з сателітами Німеччини – Італією, Румунією, Болгарією, Угорщиною, Фінляндією. Проблеми повоєнного врегулювання з Німеччиною. Порядок репараційних виплат. Перші протиріччя союзників по антигітлерівській коаліції. Ядерна зброя як засіб впливу на світові політичні процеси.


2.3. Повернення миру на Далекий та Близький Схід

Тенденції повоєнного розвитку на Близькому Сході. Панарабізм. Створення Ліги арабських держав. Напруга між Францією та Великою Британією в регіоні. Проблема поділу сфер впливу між великими державами. Єгипетське питання. Військова присутність в Ірані. Туреччина як плацдарм протистояння США та СРСР. Мир на Далекому Сході. Капітуляція Японії та встановлення окупаційного режиму. Громадянська війна в Китаї. Створення КНР.


2.4. Становлення біполярної системи

Проблеми повоєнного врегулювання в Європі та Азії. Принципи нової зовнішньої політики США. Економічні проблеми в Європі. Еволюція Бреттон-Вудської валютної системи. МВФ та МБРР. План Маршалла. Посилення співпраці європейських країн. Створення ОЄЕС та ГАТТ. Поділ Європи на два антагоністичні блоки. Поширення радянського впливу в Центрально-Східній Європі. Позиція Югославії і перша криза в соціалістичному таборі. Зближення відносин СРСР та Чехословаччини. Празький переворот.


2.5. Німецьке питання

Роль об’єднання західних окупаційних зон в загостренні міжнародної ситуації. Бізонія і Тризонія. Погляди блоків на долю Німеччини. Проблема статусу Берліну та його блокада. Створення ФРН та НДР в 1949 р. Входження двох німецьких держав світову політику. Проблема Саару.


2.6. Комуністична експансія на Далекому Сході

Проголошення КНР в 1949 р. та зростання ролі Китаю в регіоні. Війна в Індокитаї. Ідеологічне протистояння в Кореї. Поділ Кореї по 38-й паралелі. Окупаційним режим в Японії. Підписання мирного договору з Японією. Створення блоку АНЗЮС. Інтервенція США в Корею. Вступ КНР у корейську війну. Створення Північної та Південної Кореї.


2.7. Інтеграційні процеси в євроатлантичному просторі

Атлантичний пакт. Створення НАТО. Структура й функції Альянсу. “План Даллеса”. Манільський пакт 1954 р. і створення СЕАТО. Каракаська (1954) та Панамська (1956) конференції. Декларація про припинення стану війни між СРСР та Японією (1956). Поглиблення економічного співробітництва в Європі. Створення Ради Європи (1949). План Р. Шумана (1950). Паризький договір й створення ЄОВС. Розширення НАТО. Суперечності всередині блоку. Конфлікт Туреччини та Кіпру.


2.8. Формування соціалістичного табору

Організація Варшавського Договору. Рада економічної взаємодопомоги. Вплив “відлиги” в СРСР на міжнародно-політичну ситуацію. Роль “німецького питання” у відносинах між двома блоками. Зближення СРСР та СФРЮ.


2.9. Перший етап деколонізації (1945-1955)

Фактори деколонізації. Особливості ситуації в Латинській Америці. Деколонізація на Далекому та Близькому Сході. Завершення мандатів. Створення Держави Ізраїль. Англо-єгипетський конфлікт. Багдадський пакт 1955 р. Деколонізація в Азії (Індія, Бірма, Філіппіни, Індонезія). Проблема деколонізації Індокитаю. Вихід в світову політику Індії та Китаю.


2.10. Загальні тенденції розвитку міжнародно-політичної ситуації у світі

Бангдунгська конференція та її наслідки для міжнародних відносин. Суецька криза та її вплив на зміну геополітичної ситуації на Близькому Сході. Трансформація Багдадського пакту в СЕНТО.


2.11. Другий етап деколонізації

Деколонізація в Північній Африці. Незалежність Тунісу (1956), Марокко (1956) та Алжиру (1962). Деколонізація англомовної Африки. Золотий Берег, Нігерія, Танганьїка, Кенія. Деколонізація французької Африки. Позиція генерала де Голля та Конституція V республіки. Надання незалежності Західній та Екваторіальній Африці. Деколонізація Бельгійського Конго. Незалежність Конго (1960). Незалежність Руанди та Бурунді (1962).


2.12. Еволюція блоків та рівновага страху

Падіння авторитету ООН. Розвінчання культу особи Сталіна й вплив на світову політику. Початок масових виступів у Польщі та Угорщині. Польська криза 1956 р. Угорська криза. Відставка Ракоші. Перше радянське втручання (жовтень 1956 р.). Проголошення нейтралітету Угорщини та денонсування Варшавського договору. Придушення повстання (листопад 1956 р.). Арешт й страта Імре Надя. “Нормалізація” ситуації в Угорщині.Відновлення європейського будівництва. Створення Євратому (1955). Заснування ЄЕС. Особлива позиція Великої Британії та створення ЄАВТ (1959). Врегулювання Саарського конфлікту (1957). Тайванська криза (1958). Реакція США на запуск першого радянського супутника. Доктрина співрозмірного удару. Перші переговори з роззброєння. Берлінська криза. Проблема біженців. Питання статусу Берліну у відносинах між блоками. Зведення Берлінського муру (1961). Карибська криза. Революція на Кубі і відносини зі США. Створення ОАД (1961) та програма широкої допомоги “Союз для прогресу”. Блокада острова. Ядерний чинник у світовій політиці. Значення Карибської кризи для зняття міжнародної напруги.


2.13. Передумови розрядки

Гонка озброєнь та ліквідація радянського відставання. Зближення інтересів заради зниження міжнародної напруги. Угоди по обмеженню озброєнь. Договір про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфері, у космічному просторі та під водою (1963). Договір про нерозповсюдження ядерної зброї (1968) та ін. Договір СНО-1 (1972). Зустріч на вищому рівні у Москві (1972).


2.14. Розрядка в Європі

Нова східна політика Віллі Брандта (1969). Угода між СРСР та НДР. Визнання польсько-німецьких кордонів. Статус Берліна. Визнання двох Німеччин. Передумови формування системи європейської колективної безпеки. Гельсінська конференція з безпеки та співробітництва. Гельсінський Заключний Акт (1 серпня 1975 р.). НБСЄ.
2.15. Кризи всередині блоків

Загроза американської переваги в НАТО. Французька політика національної незалежності. Китайсько-радянський розкол. Кризи в Південно-Східній та Центрально-Східній Європі (Югославія (1963), Польща (1970), політика “активного нейтралітету” Румунії, “Празька весна” (1968)). Доктрина Брежнєва.



2.16. Країни Третього світу в епоху розрядки

Створення ОПЕК (1960). Війна у В’єтнамі. Військова інтервенція США у В’єтнам. Протистояння в Камбоджі та Лаосі. Паризькі та Лаоські угоди (1973). Припинення американської інтервенції в Камбоджу. Встановлення режиму “червоних кхмерів” у 1975 р. Об’єднання В’єтнаму у 1975 р. та поразка політики США в регіоні. Співвідношення сил в Південно-Східній Азії на початку 1970-х рр. Домінування В’єтнаму, Індії та Китаю в регіоні. Роль Індонезії в Південно-Східній Азії. Індо-пакистанський конфлікт. Нова зовнішня політика КНР (1971). Міжнародні відносини в Латинській Америці на початку 1970-х рр. Збройні зіткнення в Латинській Америці. Антиамериканські настрої в регіоні. Державний переворот в Чилі (1973). Наслідки деколонізації в Африці. Територіальні конфлікти в Африці. Війна в Біафрі. Міжнародні відносини на Близькому Сході на початку 1970-х рр. Шестиденна війна 1967 р. Встановленню контролю Ізраїлю над західним берегом Йордану та Голанськими висотами. Позиції великих держав. Дипломатична діяльність США. Створення Організації визволення Палестини (1964). Наслідки шестиденної війни для зростання дестабілізації в Палестині. Операція “Червоний вересень” (1970). Загострення ситуації в Судані. Зближення Іраку та СРСР. Наслідки державного перевороту в Сирії. Лівія М. Каддафі. Створення Союзу арабських республік Єгипту і Лівії (1971). Арабо-ізраїльська війна 1973 р.


2.17. Дві концепції розрядки – США та СРСР. Боротьба наддержав за “сфери впливу” у країнах “третього світу”. Інтервенція СРСР в Афганістан та міжнародна реакція. Події та заяви лідерів держав, що означали початок нового витку “холодної війни”.
2.18. Початок нового курсу СРСР на міжнародній арені. Внутрішні та зовнішні чинники,що обумовили зміни у зовнішній політиці СРСР в ІІ-й половині 80-х рр. 20 ст. “Нове мислення” М. Горбачова та міжнародна реакція. Радянський проект “загальноєвропейського дому”. Радянсько-американські відносини у ІІ-й половині 80-х рр. 20 ст.
2.19. Остаточне повоєнне врегулювання “німецького питання”. “Особливі відносини ФРН з НДР”.Руйнування “берлінського муру”. Об’єднання Німеччини: внутрішній та міжнародний аспекти.
2.20. Переговори з роззброєння у 80-х рр. Радянсько-американські переговори з роззброєння у І-й половині 80-х рр. 20 ст. Договір РСМД. Договір СНО-1. Проблеми звичайних сил в Європі. Гельсінський процес на рубежі 70—80-х рр. 20 ст. Основні результати Віденської зустрічі країн-учасниць НБСЄ. Рішення Паризької наради НБСЄ.
2.21. Проблеми деколонізації і постколоніального простору. Завершення процесу деколонізації. Громадянські війни та збройні конфлікти на постколоніальному просторі. Напрями діяльності Руху неприєднання у 80-ті рр.
2.22. Внутрішні та зовнішні чинники розпаду “соціалістичного табору” та СРСР. Виникнення нових незалежних держав. Створення СНД та його значення. Еволюція зовнішньої політики Росії з 90-х рр. 20 ст. до сьогодення. Особливості формування зовнішньополітичних стратегій пострадянських держав.
2.23. Нові параметри безпеки і роззброєння в постконфронтаційний період. Сучасні завдання нерозповсюдження ядерної зброї. Приклад України. Договори СНО-1, СНО-2, СНО-3. Повна заборона хімічної зброї. Розвиток процесу скорочення звичайних збройних сил в Європі після 1990 р. Перетворення НБСЄ в ОБСЄ. Нові інститути ОБСЄ. Особливості еволюції НАТО в умовах постбіполярності.
2.24. Становлення сучасної системи міжнародних відносин. Зростання ролі США у світовій політиці. Проблема моно/мультиполярності світу в політиці та політичній науці. Вплив процесів глобалізації та регіоналізації на міжнародні відносини. Сучасні тенденції розвитку взаємовідносин по лінії Північ – Південь. Нові виклики та загрози міжнародній безпеці і реакція на них світового співтовариства. Міжнародний тероризм та пошуки шляхів боротьби з ним. Суспільно-політичні кризи та конфлікти в сучасному світі. Міжнародні організації та їх роль у зміцненні міжнародної безпеки. Основні напрями діяльності ООН в умовах формування нового міжнародного порядку. Пропозиції щодо реформування ООН. Сучасні проблеми Руху неприєднання. Інтеграційні процеси в сучасному світі. Роль регіональних організацій (ЄС, НАТО, ОБСЄ, РЄ, АС, ЛАД та ін.) у забезпеченні стабільності в різних міжнародно-політичних просторах світу.
2.25. Посилення ролі регіонів наприкінці 20 ст. – на початку 21 ст.

Держави Європи в умовах переходу від біполярності до постбіполярності. “Оксамитові революції” в Центрально-Східній Європі. Причини та наслідки громадянських війн в колишній Югославії. Роль міжнародних організацій у врегулюванні Боснійської кризи (1992-1995 рр.). Косовський прецедент у міжнародних відносинах. Роль Німеччини в процесах європейської інтеграції в 80-90-х рр. Підписання Маастрихтського договору (1993). Створення ЄС. Основні принципи Амстердамського договору (1997 р.). Лісабонська угода про внесення змін до Договору про ЄС та Договір про заснування Європейського співтовариства: чинники сприяння й гальмування європейської інтеграції України. Основні напрями зовнішньої політики держав Центрально-Східної Європи, колишніх членів ОВД, в 90-х рр. Напрями діяльності регіональних організацій Центрально-Східноєвропейського простору (ЦЄІ, Вишеградська група та ін.). Еволюція зовнішньополітичної стратегії України в умовах постбіполярності.


2.26. Близький та Середній Схід. Регіональні конфлікти на Близькому та Середньому Сході. Відносини Ізраїлю з Ліваном з початку 80-х рр. Мадридська мирна конференція по Близькому Сходу. Проблема Палестинського державотворення.  11-денна палестино-ізраїльська війна 2008 р. Конфлікти в Афганістані та їх розвиток у 80-90-ті рр. Причини та наслідки воєнної операції США в Афганістані. Зовнішня політика Іраку у 80-90-х рр. Військова операція проти Іраку 2003 р. та її наслідки. Участь підрозділів Збройних Сил України в Іракській війні в складі коаліційних військ (2003-2008 рр.). Курдське питання в міжнародних відносинах. Відносини Ірану із США у 80-90 рр. Міжнародна ситуація навколо ядерної програми Ірану. Причини та наслідки “Арабської весни”.
2.27. Міжнародні відносини в Азійсько-Тихоокеанському регіоні. Держави АТР в умовах переходу від біполярної системи міжнародних відносин до сучасного міжнародного порядку. Курс СРСР створити в АТР “гельсінську” систему безпеки. Проблема участі Японії в миротворчих операціях ООН. Еволюція зовнішньої політики КНР з 80-х рр. 20 ст. до сьогодення. Роль КНДР та Республіки Корея у міжнародних відносинах на Далекому Сході. Міжнародна ситуація навколо ядерної програми КНДР. Проблема Кашміру. Індо-пакистанський конфлікт.
2.28. Міжнародні відносини в Латинській Америці. Міжамериканська система та війна Аргентини з Великою Британією. Силова політика США в Центральній Америці (Гренада, Гаїті, Колумбія, Панама) у 80-90-ті рр. Проблема наркобізнесу. Втручання США у громадянську війну в Нікарагуа та Сальвадорі. Особливості політики Куби в умовах постбіполярності.
2.29. Міжнародні відносини в Африці. Причини та наслідки громадянських війн в Африці наприкінці 20-го – на початку 21 століть. Еволюція зовнішньої політики Лівії з 80-х рр. 20 ст. до сьогодення. Перетворення ПАР у регіональний “центр сили”. Відносини між хуту та тутсі в Центральній Африці та міжнародна реакція.

Модуль 3. ТЕОРІЯ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН
3. 1. Наукові та методологічні основи теорії міжнародних відносин

Наукова сутність теорії міжнародних відносин. Об’єкт та предмет дослідження. Місце в системі наук та взаємозв'язки з суміжними науковими дисциплінами. Наукові та практичні функції теорії міжнародних відносин. Структурні компоненти теорії та їх науковий зміст. Емпіричний компонент. Проблема порівняльності досліджень. Найважливіші причини та наслідки відсутності єдиної понятійно-категоріальної системи теорії міжнародних відносин. Особливості застосування понять та категорій окремими напрямами теорії. Теоретичні, загальнонаукові та конкретні поняття та категорії. Методологічний компонент. Проблема теоретико-методологічних орієнтацій теорії міжнародних відносин. Методи і технічні прийоми теоретичного дослідження міжнародних відносин. Проблема методу та особливості наукового дослідження на теоретичному та емпіричному рівнях. Поняття та специфіка наукового теоретизування. Принципи теоретизування Дж.Розенау. Первинний та вторинний експлананс. Зміст наукового припущення. Теоретичні концепції. Верифікація та її найважливіші особливості. Ендо та екзоверифікація. Парадигма та її роль у теорії міжнародних відносин. Зміст парадигми. Стадії теоретичного дослідження міжнародних відносин: проблема, ідея, принцип, гіпотеза, верифікація,концепція, парадигма. Предметна структура теорії міжнародних відносин.„Великі” теорії та субтеорії. Теорії: міжнародного середовища, міжнародних систем, стабільності, нестабільності. Субтеорії: географічного і соціального середовищ міжнародних відносин, суб’єктності, ієрархії, порядку, еволюції, турбулентності, експансії, конфронтації, конфлікту, безпеки, співіснування, співпраці, інтеґрації. Понятійно-категорійна система та її роль у розвитку теорії міжнародних відносин. Проблема порівняльності понять та категорій. Зміст категорій теорії міжнародних відносин. Загальнонаукові та спеціальні поняття.


3.2. Особливості поляризації наукових концепцій у теорії міжнародних відносин

Найважливіші причини наукових дискусій та полеміки у теорії міжнародних відносин. Особливості дискусійних питань. Поняття наукової дискусії. Послідовність, зміст та причини виникнення чотирьох найважливіших теоретичних дискусій. Особливості наукової полеміки та критики. Дискусія між представниками ідеалізму та політичного реалізму 20-40-х років ХХ ст., „Велика дебата” (60-70-х років ХХ ст.), полеміка між представниками класичної школи та неомарксистами (70-80-ті роки ХХ ст.), інтерпарадигматична дебата (90-ті роки ХХ ст.) Концепція А.Лінклейтера. Проблема групування теоретичних концепцій міжнародних відносин. Особливості дво- та однорівневих класифікацій наукових концепцій. Класифікаційні схеми Дж.Доггерті, Р.Пфальцґрафа, Ф.Брайяра, Б.Корані, П.Циганкова, Я.П’єтрася. Поняття експланаційної моделі в теорії міжнародних відносин. Напрями теорії міжнародних відносин. Поняття та структура наукової школи. Роль 9 парадигми у теоретичних дослідженнях та у практичній діяльності. Взаємозв’язок парадигм та політичних доктрин.


3.3. Класична школа теорії міжнародних відносин

Найважливіші принципи теорій класичної школи теорії міжнародних відносин. Суб’єктивізм, антропоморфізм, нормативізм. Зародження теорій класичної школи та особливості розвитку наукових ідей. Зміст та особливості розбіжностей та принципові дебати між теоріями класичної школи. Ідеалізм та його основні концепції. Зародження ідеалізму у працях Платона та рістотеля. Теологічний ідеалізм Августина і Ф.Аквінського. “Європрожектизм” та ідеї наддержавних утворень ХVІ-ХVІІІ. Ідея “Вічного миру”. Юридичний ідеалізм Х.Ґроція та К.Пуфендорфа. Ідеї Дж.Бентама та Е.Канта, як теоретична основа політичного ідеалізму. Програма кардинальної перебудови міжнародних відносин початку ХХ ст. Принципи В.Вільсона та їх зв’язок із теорією ідеалізму. Розвиток ідеалістичної теорії в наукових концепціях Г.Дікенсона та Н.Анджела. Ідея рудиментарності війни та її теоретичне обгрунтування. Ідеалістична парадигма. Теоретичні та методологічні зв’язки ідеалізму з лібералізмом. Реалізм та його основні концепції. Заснування реалізму у працях Фукідіда та Полібія. Теорія "балансу сил". Максими Н.Макіавеллі, як теоретична основа реалізму. Концепції Т.Гоббса, Г.Ф.Гегеля, Е.Карра, Р.Нібура, А.Волферса, Г.Кісінджера, Р.Арона та ін.. Класичні принципи Г.Морґентау. Реалістична парадигма. Взаємозв’язок політичного реалізму із консерватизмом. Специфіка неореалізму та його основні концепції. Концепції: К.Волтца та Р.Ґилпіна. Особливості системного 10 підходу в теоретичних концепціях неореалізму. Неолібералізм: плюралізм та ідея “глобального управління” в працях: Р.Кохена, Дж.Ная, Дж.Розенау, Ф.Фукуями, Р.Кларка, Л.Сона. Полеміка між прихильниками неореалізму та неолібералізму. Теорія міжнародного суспільства. Виникнення та становлення раціоналізму. Спільність та відмінність неореалізму і неолібералізму.



3.4. Біхевіоризм (модернізм) теорії міжнародних відносин

Визначальні методологічні принципи біхевіоризму (модернізму) та його найважливіші відмінності від класичних теорій. Об’єктивізм, індуктивність, емпіризм. Зміст та характер “Великої дебати”. “Біхевіористична революція”. Д.Зінгер та його критика принципів класичної школи. Ідеї “ізоморфізму” у працях Л.фон Берталанфі та А.Рапопорта. Принципи наукового дослідження Д.Істона. Міжнародна система як основна категорія біхевіоризму.

Різновиди теорій біхевіоризму. Системні теорії М.Каплана, Й.Гальтунга, Дж.Моделскі та ін. Теорії зв'язку К.Холсті та В.Хандрієдера. Факторні теорії. Теорія поля К.Райта. Географічне та Аналітичне поля міжнародних відносин та особливості взаємозв’язку між ними. Осі можливостей та цінностей та їх значення для моделювання дій у сфері міжнародних відносин. Найважливіші причини невдачі „біхевіористичної революції” та ймовірність консенсусу модернізму і класичної теорії. Загальна характеристика біхевіористичної парадигми.
3.5. Сучасні теорії міжнародних відносин

Методологічна обмеженість біхевіоризму та спроби її подолання теоретичних концепціях Дж. Доггерті, Р.Пфальцграфа та Дж.Розенау. Особливості та зміст сучасних терій критицизму, постмодернізму та фемінізму. Зміст “інтерпарадигматичної дебати”. Рефлексіонізм та раціоналізм. Виникнення та розвиток постмодернізму. Принципи постмодернізму у концепції Дж.Васкеза. Наукова полеміка між раціоналістами і постмодерністами навколо питань про сутність людини та ідеї прогресу суспільства. Критична теорія та причини полеміки між її прихильниками та раціоналістами. Заперечення політичних та економічних структур у міжнародних відносинах. Теорія неомарксизму та її найважливіші розбіжності із класичним марксизмом. Поняття світової системи у концепціях Е.Валлерстайна, С.Аміна, П.Суізі, Б.Корані, Р.Кокса. Дилема суб’єктності у теоріях неомарксистів. Найважливіші причини та особливості сучасної кризи теорії міжнародних відносин.


3.6. Теорії міжнародного середовища

Поняття міжнародного середовища та специфіка його наукового дослідження. Особливості детермінізму та його принципові відмінності від інших парадигм теорії міжнародних відносин. Географічний детермінізм та геополітика. Геополітика, геостратегія та геоекономіка. Теоретичні та методологічні зв'язки геополітики з політичним реалізмом. Концепції Ф.Ратцеля, Л.Ґумпловича, 12 К.Хаусгофера, Х.Маккіндера, А.Мехена, Н.Спайкмена та ін. Расові теорії Ж. де Ґобіно, Х.Чемберлена, О.Аммона та Ж.Ляпужа. Марксистська інтерпретація міжнародних відносин. Соціально-класові теорії імперіалізму: Р.Гільфердінга, K.Каутського, М.Бухаріна, В.Леніна та Л.Троцького.



3.7. Цивілізаційні теорії

Поняття “цивілізація”. Цивілізаційний підхід до дослідження міжнародних відносин. Наукова полеміка навколо ідеї “суспільного прогресу” та її вплив на зовнішню політику держав світу. Критерії визначення типів цивілізацій. Теоретичні концепції А.Тойнбі, С.Хантингтона, Е.Тоффлера. Полеміка навколо питання про цивілізаційний характер міжнародних відносин. Ідея „зіткнення” цивілізацій та дискусія щодо майбутнього людства.


3.8.Міжнародні системи

Поняття «міжнародна система» та особливості його наукового тлумачення. Елементарна міжнародна система. Елементи міжнародної системи. Підсистеми учасників та відносин, їх взаємозв'язок та взаємообумовленість. Ієрархія міжнародних систем. Могутність як визначальний критерій місця держав у ієрархії системи. Складові могутності та її визначення за методиками Дж. Лі Рея, В.Фукса, К.Джермана, Р.Клайна. Абстрактність індексу могутності. Ранги учасників (держав) міжнародних відносин та їх можливості. Причинно-наслідкові зв'язки та 13 логіка процесів і явищ у міжнародних відносинах. Закономірності ієрархії в міжнародній системі. Наукові підходи до проблеми типологізації міжнародних систем. Теоретико-методологічні основи моделювання міжнародних систем та прогнозування їх еволюції. Стани міжнародних систем. Прогностична гіпотеза та способи її верифікації. Ймовірність міжнародних прогнозів. Проблема методу у міжнародних відносинах. Емпіричні та конструктивні методи дослідження. Кількісна та якісна оцінка ситуацій, явищ та процесів. Наукове та практичне значення дослідження міжнародних відносин.



МОДУЛЬ 4. МІЖНАРОДНІ ОРГАНІЗАЦІЇ


  1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка