Програма фахового іспиту для вступників на освітньо-кваліфікаційний рівень „ спеціаліст



Скачати 357.51 Kb.
Дата конвертації25.04.2016
Розмір357.51 Kb.
#16515
ТипПрограма
Міністерство освіти і науки України

Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича

ЗАТВЕРДЖУЮ

Ректор _____________ С.В.Мельничук

„____”______________ 2014 р.



ПРОГРАМА

ФАХОВОГО ІСПИТУ
для вступників на освітньо-кваліфікаційний рівень

спеціаліст"



(повна форма навчання)
спеціальність – 7.2030304 "Переклад (російсько-український)"
Схвалено Вченою радою філологічного факультету

Протокол № 6 від „10” лютого 2014 р.


Голова ради Бунчук Б.І.


Чернівці-2014

Пояснювальна записка
Загальне завдання курсу підготовки перекладачів у вищих навчальних закладах полягає у формуванні у студентів професійних умінь і навичок як письмового, так і різних видів усного перекладу (за винятком синхронного перекладу). Щодо останнього, то необхідно передбачити лише знайомство з особливостями синхронного перекладу.

Організація підготовки перекладачів багато в чому визначається тим, що перекладачеві доводиться виконувати різноманітні види діяльності, забезпечуючи різні форми міжмовної комунікації.

Багатогранність перекладацької професії пов’язана не лише з різними видами перекладу. Переклад може виконуватись у різних умовах, у більш чи менш жорстких часових межах, з найрізноманітнішими цілями, для різних замовників. Текст перекладу може бути призначений для загального знайомства з оригіналом, для одержання певної інформації чи для публікації у якості повноцінної заміни оригіналу. У всіх випадках до перекладу висувають різні вимоги, і перекладач повинен бути підготовленим до роботи в найрізноманітніших умовах.

Специфіка міжмовної комунікації і різноманітні форми перекладацької діяльності сприяють створенню у перекладача специфічної перекладацької компетенції, якій властиві такі відмінні риси: мовна компетенція, комунікативна компетенція, особистісна характеристика (висока ерудиція, морально-етичний компонент, широта інтересів, всебічна освіченість тощо), технічна компетенція (вибір загального напрямку дій в процесі перекладу, принцип стратегії перекладача).

Вирішальну роль в професійній техніці перекладача відіграє володіння спеціальними вміннями, найбільш важливими із яких є:


  • уміння виконувати паралельні дії на обох мовах, „переключатися” з однієї мови на іншу;

  • уміння розуміти текст по-перекладацьки;

  • виконання паралельних дій на обох мовах у процесі перекладу, що передбачає вміння переходити у висловлюваннях на кожній із мов від поверхневої структури до глибинної і навпаки;

  • уміння аналізувати текст оригіналу, виявляти стандартні і нестандартні перекладацькі проблеми та вибирати способи їх вирішення.

Ці професійні якості майбутнього фахівця з перекладу успішно формуються у ході вивчення теоретичних перекладознавчих дисциплін та на практичних заняттях, де здійснюються різні типи письмового й усного перекладу, редагування текстів перекладу, перекладознавчий аналіз тексту тощо.

Метою курсу «Теорія і практика перекладу» є: ознайомити студентів із загальними проблемами та теоретичними засадами перекладознавства; розкрити суть основних моделей та закономірностей перекладу(з російської мови на українську та навпаки); систематизувати знання про способи аналізу та шляхи вирішення практичних перекладацьких проблем на різних етапах професійної діяльності.
Вимоги до знань, умінь та навичок

Студент повинен знати:



  • основи перекладознавства та його місце серед інших філологічних дисциплін;

  • основні положення лінгвістичної теорії перекладу та теорії закономірних відповідностей;

  • типи та види перекладу;

  • основні випадки розходжень між граматичними структурами російської та української мов;

  • засоби відтворення російською мовою семантики українських граматичних особливостей та навпаки;

  • способи перекладу: а) стійких сполучень слів; б) модальних слів і виразів, вигуків; в) безеквівалентної лексики та фразеології; г) різного типу реалій .

  • особливості перекладу мовних кліше, газетних заголовків.

Студент повинен уміти:



  • аналізувати паралельні тексти за заданим алгоритмом (тип та вид перекладу; типи трансформації; компенсаційні засоби відтворення змісту і форми);

  • перекладати письмово з російської мови на українську і навпаки політичні, соціально-економічні, публіцистичні, науково-популярні та інші матеріали з періодичних видань;

  • перекладати усно з листа з підготовкою і без підготовки з російської мови на українську і в зворотному напрямку тексти інформаційного та соціально-політичного змісту;

  • перекладати (на власний вибір) афоризми чи віршові строфи;

  • здійснювати доречний вибір мовних засобів та застосування останніх – з урахуванням структурних, лексико-семантичних, фразеологічних і стилістичних особливостей текстів на мові оригіналу й перекладу;

  • передавати власні імена та географічні назви; адекватно перекладати модальні слова і вигуки;

  • перекладати дієприслівникові та дієприкметникові звороти, поширене означення; різні типи односкладних речень;

  • використовувати при перекладі словники різних типів, нелінгвістичну довідкову літературу.

Студент повинен мати навички:



  • автоматичної передачі стандартних прислів’їв та приказок;

  • автоматичного відтворення засобами української (російської) мови найбільш поширених реалій; модальних слів і виразів; фразеологізмів; типових синонімічних рядів; омонімів тощо.

Підготовка фахівців-перекладачів здійснюється за кваліфікаційними рівнями «бакалавр», «спеціаліст».



Бакалавр з фаху "ПЕРЕКЛАД" повинен мати професійні знання та вміти застосовувати їх у своїй професійній діяльності. Професійні лінгвістичні знання формуються на базі всебічних та глибоких знань з історії мови, теоретичних основ мовознавства та перекладознавства, основних процесів розвитку мовленнєвих явищ, розуміння процесів, що формують мову як систему. Рівень професійно-філологічної культури повинен мати тенденцію до удосконалення.

Бакалавр з фаху "Переклад" повинен мати відповідний рівень філологічної, етичної та психологічної культури: мати чітко сформовані принципові засади світогляду як загального усвідомлення про навколишній світ і своє місце в ньому, про шлях реалізації в умовах реальної дійсності своїх життєвих програм. Бакалавр повинен сформувати філософське, економічне, політичне мислення; розумітися на проблемах ринкової економіки, соціальних, національних, історичних та демографічних процесах розвитку суспільства, засвоїти закономірності та особливості культурного розвитку людства; брати участь у громадському житті. Філолог-перекладач повинен мати належну мовну і перекладацьку компетенцію, широку ерудицію і високу культуру, бути обізнаним з національних особливостей народу, мова якого вивчається, використовувати набуті знання у своїй професійній діяльності.

Бакалавр з фаху "Переклад" повинен досконало володіти своїм фахом, постійно поповнювати свої знання, розширювати кругозір, вміти застосовувати свої знання на практиці, вільно володіти українською мовою.

Письмовий перекладач здійснює письмовий переклад суспільно-політичних, науково-технічних, ділових, інформаційних, а також художніх текстів з іноземної мови на рідну і навпаки.

Усний перекладач сприймає і перекладає інформацію в усній формі. Цей фахівець повинен відрізнятися кмітливим розумом, гнучкістю висловлювань, широкими фоновими знаннями про предмет повідомлення.

Підготовка до ступеня бакалавра включає також поглиблене вивчення базових дисциплін з фаху.

Освітній рівень бакалавра з фаху " Переклад " є базовим для продовження навчання за програмою підготовки фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста.

Студент має право продовжувати навчання за програмою підготовки фахівців за рівнем «спеціаліст» за умови успішного складання вступного комплексного екзамену з перекладознавства.



Спеціаліст з фаху "Переклад" (російсько-український) повинен мати фундаментальні знання в певній галузі, володіти російською мовою та використовувати її у різних сферах діяльності, пов’язаної з перекладом, перекладати усно та письмово тексти різних типів, реферувати російською та державною мовами різноманітні інформаційні матеріали.

Спеціаліст-перекладач з фаху “Філологія” повинен володіти методикою перекладу текстів різних типів та жанрів з російської мови українською та з української відповідною мовою.



Спеціаліст з письмового перекладу здійснює письмовий переклад науково-технічних, політичних, художніх, ділових текстів з однієї мови іншою, а також інформаційних матеріалів.

Перекладач художньої літератури пристосовується до способу мислення та стилю автора. Він змушений відтворювати соціальні, психологічні, естетичні конотації твору, який він перекладає. Це передбачає наявність безумовного знання рідної мови, справжній талант письменника і творчий підхід. Ці ж якості необхідні при перекладі поезії, художніх фільмів, а також в роботі над публіцистичними творами.

Усний перекладач сприймає і перекладає інформацію в усній формі. Цей перекладач відрізняється кмітливим розумом та гнучкістю висловлювань, широкими фоновими знаннями про предмет повідомлення.

У технічному плані існує два види перекладів – послідовний і синхронний.

Послідовний переклад характеризується тим, що перекладач виступає відразу чи після слів доповідача. Він працює в безпосередньому контакті з аудиторією і може користуватися своїми нотатками.

Під час синхронного перекладу відтворює текст одночасно з виступом доповідача. Він працює, як правило, в кабіні як з використанням попередньо розроблених письмових перекладів, так і без них.

В обох випадках йдеться про професійну майстерність, яка вимагає від перекладача необхідних психологічних та філологічних навичок.

Найважливіші якості – тонкий розум та яскрава індивідуальність.


ВСТУП ДО ПЕРЕКЛАДОЗНАВСТВА
Метою курсу є ознайомлення студентів з предметом перекладознавства та його основними розділами. Вивчаються основні аспекти науки про переклад, визначається місце названої дисципліни у колі суміжних гуманітарних курсів. Виділяються істотні риси перекладу як виду комунікативної діяльності у різних її формах. Формуються поняття про складові перекладознавства: теорію, критику та історію перекладу, подаються ключові поняття загальної та часткових теорій перекладу. Згідно з класифікацією текстів і в залежності від обраної методології, що застосовується до різних жанрово-стильових різновидів текстів оригіналів, обгрунтовуються основи виділення типів та видів перекладу.

Розглядаються історичні особливості перекладу на різних етапах його розвитку, вивчається еволюція принципів та прийомів перекладу, висвітлюється суть і можливості поєднання двох основних тенденцій перекладання: близького, буквального відтворення оригіналу та його вільної інтерпретації. У загальних рисах окреслюються завдання та способи перекладу, основні етапи перекладацького процесу, при здійсненні якого створюються логічні, граматичні та лексико-стилістичні передумови досконалого відтворення тексту оригіналу іншою мовою.

Здійснюється аналіз здобутків різних шкіл перекладу; вивчаються принципи та методи української школи перекладу в їх історичній динаміці. Вивчаються праці видатних вітчизняних та зарубіжних перекладознавців.

Курс носить універсальний характер; у ході його засвоєння формується уява про окремі елементи цілісної науки про переклад, яка поєднує теоретичні дисципліни (загальна теорія перекладу, спеціальні та стильові теорії перекладу), і дисципліни практичного циклу (практикологія та дидактика перекладу).


Вимоги до знань та вмінь

Знати:

  • структуру предмету “Перекладознавство”;

  • істотні риси перекладу;

  • основи виділення типів та видів перекладу;

  • етапи розвитку даної науки;

  • завдання, способи та основні етапи перекладу.

Уміти:

  • оперувати ключовими поняттями загальної та часткових теорій перекладу;

  • спираючись на класифікацію текстів, визначити тип та вид будь-якого перекладу;

  • у загальних рисах змоделювати умовну програму перекладу тексту того чи іншого різновиду.


УКРАЇНСЬКЕ ДІЛОВЕ МОВЛЕННЯ І ПРОБЛЕМИ ПЕРЕКЛАДУ
Цей курс тісно пов'язаний з державною програмою "Українознавство в системі науки, освіти і культури". В ньому вивчається ділова лексика, синтаксичні структури ділової мови, стійкі словосполучення, мова ділових паперів та зразки ділової документації українською мовою: заява-зобов’язання, доручення, відомість, довідка, наказ, договір, протокол, витяг з протоколу тощо.
Вимоги до знань та вмінь

Знати:

  • особливості ділового стилю сучасної української мови, його жанрову своєрідність;

  • реквізити ділових паперів і документів;

Уміти:

  • складати зразки ділової документації;

  • використовувати мовні штампи та кліше канцелярського стилю у ділових паперах.

ПОРІВНЯЛЬНА УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКА ЛЕКСИКА І ФРАЗЕОЛОГІЯ
Предмет порівняльної лексикології та її значення для теорії і практики. Лексикологія і лексикографія. Типи одномовних, двомовних та багатомовних словників. Лексика як система. Внесок українських вчених у розбудову лексикології іноземних мов. Шляхи збагачення словникового складу. Семантичний розвиток слова. Словотворення. Словоскладання. Конверсія. Телескопія. Апокопа і афереза. Скорочення. Фразотворення. Запозичення. Кальки. Семантична та стилістична диференціація інтернаціональних слів. Формально-семантична структура словника. Польова структура лексики різних мов. Спільне та відмінне у фразеологічних системах української та російської мов.
Вимоги до знань та вмінь

Знати:

  • особливості лексичних систем порівнюваних мов;

  • основні лексикографічні джерела – одномовні та перекладні;

  • методологію застосування різного типу словників у ході перекладу;

  • можливі види встановлення лексичних співвідношень у контактуючих при перекладі мовах;

  • типи лексичних перетворень у ході перекладу з української мови на російську і навпаки.

Уміти:

  • використовувати одержані знання на практиці, враховуючи, що зіставлення на лексико-семантичному рівні є основою порівняльного аналізу мов і охоплює всі рівні контактуючих у ході перекладу мовних систем.


ПОРІВНЯЛЬНА УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКА ГРАМАТИКА
Граматичні значення в різних мовах. Збіг та розходження граматичних моделей російської та української мов. Відносність граматичних відповідників. Вибір граматичного відповідника. Граматичні трансформації при перекладі: перестановки, заміни членів речення та частин мови, додавання та опущення слів. Структурна обумовленість граматичних трансформацій. Відтворення модальності при перекладі. Взаємозалежність синтаксичних і лексико-семантичних перетворень при перекладі висловлювання. Конверсивні перетворення.
Вимоги до знань та вмінь

Знати:

  • основні лексико-граматичні відповідники співставлюваних мов;

  • методи перетворень у ході перекладу одиниць різних рівнів при відсутності потрібних відповідників у одній з мовних систем.

Уміти:

  • професійно користуватися знаннями з порівняльної граматики.


ПОРІВНЯЛЬНА УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКА СТИЛІСТИКА
Стилістична характеристика тексту як цілого та її відтворення при перекладі. Засоби передачі в російській та українській мовах стилістичного забарвлення слів (архаїзми, вульгаризми, канцеляризми, колоквіалізми тощо). Експресивна конкретизація при перекладі. Передача стилістичних засобів: повторів, паралелізмів, метафор, метонімій, гри слів тощо. Розкриття алюзій та прихованих цитат. Передача композиційних особливостей оригіналу.
Вимоги до знань та вмінь

Знати:

  • основні складові тексту; жанрові особливості тексту;

  • стилістичні функції мовних одиниць лексичного рівня;

  • основні вимоги до перекладного тексту.

Уміти:

  • використовувати засоби образності й виразності у тексті оригіналу та відтворення їх у перекладному тексті;

  • проводити стилістичній аналіз різножанрових одномовних та перекладних текстів.


ЕТИКА ПЕРЕКЛАДАЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
У ході викладання дисципліни передбачається знайомство з предметом і структурою курсу загальної етики, встановлення місця етики перекладача в процесі його професійної діяльності. Основні проблеми етики як морально-філософської науки, що вивчає правила поведінки людини в суспільстві, розглядаються в прикладному напрямку, пристосованому до завдань майбутнього спеціаліста з налагодження міжмовної комунікації.

Вивчається історія розвитку етичних поглядів від античних часів до кінця ХХ століття, засвоюються рекомендації щодо можливості правильного вирішення основних морально-етичних проблем сучасності, формуються та затверджуються навички правильної професійної поведінки майбутніх спеціалістів з перекладу – в залежності від особливостей роботи, характеристики контактуючих груп людей, мети і можливих наслідків виконання посередницької мовної діяльності перекладача.
Вимоги до знань та вмінь

Знати:

  • основні проблеми етики та можливості їх вирішення у здійсненні процесу міжмовної комунікації;

  • історію еволюції етичних поглядів з давніх часів до початку XXI століття;

  • вимоги до професійної поведінки перекладачів різного профілю.

Уміти:

  • професійно здійснювати посередницьку мовну діяльність перекладача, дотримуючись правил етики поведінки у ході налагодження міжмовної комунікації.


ПРАКТИЧНИЙ КУРС УКРАЇНСЬКО-РОСІЙСЬКОГО ПЕРЕКЛАДУ
Курс є основним навчальним предметом в системі завершення підготовки перекладачів. Він має на меті підготувати спеціалістів, що володіють знаннями, вміннями й навичками в галузі письмового і усного перекладу з російської мови на українську і з української на російську в обсязі, який забезпечить не тільки здійснення перекладу будь-якого жанру і стилю з російської мови на українську і навпаки, а дозволить редагувати переклади, здійснені раніше, іншими перекладачами, в тому числі і переклади текстів підвищеної складності. В ході занять студенти навчаться перекладати офіційні документи міжнародного дипломатичного характеру, науково-технічну і художню літературу, оволодіють технікою ведення вільної бесіди з кількома різномовними її учасниками, вдосконалюватимуть уміння швидко і точно перекладати двосторонню бесіду на будь-яку тему.
Вимоги до знань та вмінь

Знати:

  • основи усного та письмового перекладу усіх типів;

  • основи редагування перекладу;

  • основи вироблення стратегії перекладацької діяльності в залежності від характеру прагматичної установки перекладу.

Уміти:

  • здійснювати всі функції професійного перекладача у будь-якій ситуації;

  • перекладати письмово текст з російської мови на українську і навпаки зі швидкістю 800-850 друкованих знаків на академічну годину;

  • перекладати текст письмово з російської мови на українську і навпаки зі швидкістю 1000 друкованих знаків на академічну годину.


ОСНОВИ ПЕРЕКЛАДАЦЬКОГО АНАЛІЗУ ТЕКСТУ
Одним із завдань курсу є встановлення зв’язку між лінгвістикою тексту і теорією перекладу. В ході цього вивчаються важливі для перекладу універсальні ознаки текстів: способи маркування початку і кінця тексту, переходів між внутрішніми підрозділами зв’язаного тексту, темпоральні і просторові зв’язки, логічні відношення (причина та наслідок тощо); ідентифікація учасників дискурсу, прийоми фокусування уваги на актуальних елементах тексту.

Використання різних функціонально-типологічних моделей текстів (“текстів-прототипів”) дає можливість розробити техніку перекладу текстів різних типів і жанрів – як стилістично маркованих, так і стилістично немаркованих. Лінгвостилістичний аналіз тексту визначає вибір інваріанту, який належить зберегти при перекладі.

Кожен текст має певну стилістичну характеристику, точному встановленню якої сприяє робота з тлумачними або паралельними словниками.

У процесі засвоєння курсу вивчаються правила добору таких чинників відтворення стилістичної забарвленості тексту, як експресивно-стилістичне узгодження, прийоми художньої виразності, частотність їх застосування, порядок слів у реченні.

Практична частина курсу передбачає закріплення одержаних теоретичних знань.
Вимоги до знань та вмінь

Знати:


  • прийоми лінгвостилістичного аналізу тексту;

  • типи текстів, що встановлюються за універсальними ознаками текстів;

  • засоби збереження художньої виразності тексту, що перекладається.

Уміти:

  • використовувати у практиці критики та перекладу текстів одержані теоретичні знання;

  • моделювати процес відтворення експресивно-стилістичної забарвленості тексту оригіналу засобами мови перекладу.


КРИТИКА І РЕДАГУВАННЯ ПЕРЕКЛАДУ РІЗНИХ ТИПІВ ТА ЖАНРІВ
Основне завдання курсу – виробити поняття про суму критеріїв оцінки точності та якості вже здійсненого перекладу, що дасть змогу обгрунтувати висновки про результати тієї чи іншої перекладацької діяльності, а при необхідності виправити допущені у процесі перекладу помилки. На це спрямована структура курсу, основні проблеми якого перераховані нижче.

Адекватність та еквівалентність перекладу. Рівні та типи еквівалентності (логіко-семантичний, формально-граматичний, прагматичний тощо). Виділення конструкцій, що потребують диференціації, конкретизації, генералізації, антонімічного перекладу. Встановлення доцільності застосування вжитих у перекладі прийомів збереження та відтворення інформації. Оцінка вибору та якості прийомів перекладацької компенсації. Метод накладання структури, перекладу на структуру оригіналу. Вибір правильного співвідношення літературознавчих і лінгвістичних критеріїв при встановленні змістової та ідейно-естетичної вартісності художнього перекладу. Критерії оцінки перекладу інформаційного типу тексту. Відповідники фразеологізмів, одиниць з ідіоматичним змістом. Нормативність, адекватність результатів перекладу з погляду прагматичної установки, актуальної цінності тексту перекладу.



Типи і принципи редагування перекладу. Одностороннє редагування та редагування з перекладачем. Авторське редагування. Проблема редакторської етики та редакторського права. Редагування текстів, що потребують компенсаційного перекладу. Зміна структури тексту при перекладі та редагуванні. Методи виправлення помилок різного типу. Переклад і редагування зразків ділового мовлення: ділових листів, факсів, юридичних документів: контрактів, договорів тощо.
Вимоги до знань та вмінь

Знати:

  • основні критерії оцінювання точності та якості перекладу;

  • способи редагування недостатньо кваліфіковано виконаного перекладу.

Уміти:

  • визначити доцільність критики та редагування тексту конкретного перекладу;

  • обрати правильну методологію аналізу здійсненого перекладу;

  • вірно оцінити рівень перекладу;

  • виправити допущені помилки у ході редагування тексту перекладу або (при необхідності) запропонувати свій варіант перекладу.


ОСНОВИ ХУДОЖНЬОГО ПЕРЕКЛАДУ
Основна мета курсу – ознайомлення студентів з проблематикою і структурою названої дисципліни. Формується поняття про предмет і місце художнього перекладознавства в структурі загальної науки про переклад, про основні етапи розвитку художнього перекладу. Напрямки і провідні школи перекладознавства. Досягнення радянської перекладацької школи, українського перекладознавства. Етапи перекладацької діяльності та методи їх здійснення. Основні вимоги до художнього перекладу. Поняття про адекватність та еквівалентність у відношенні до художнього перекладу. Основи теорії закономірних співвідношень. Стильоутворюючі складові художнього тексту і засоби їх відображення у перекладі. Мовне і позамовне у структурі художнього твору. Поняття про реалії та їх передачу засобами іншої мови. Особливості перекладу прози, поезії, драматургії.
Вимоги до знань та умінь

Знати:

  • принципи аналізу художніх текстів, встановлення їх жанрово-стильової приналежності;

  • особливості мовленнєвої реалізації основних завдань перекладу;

  • способи логіко-семантичних перетворень мікро- та макротексту;

  • можливості та шляхи перенесення мовно-літературних характеристик першотвору в структуру тексту перекладу;

  • типи трансформацій при відтворенні змісту та реалій оригіналу в перекладі.

Уміти:

  • аналізувати текст, що підлягає перекладу;

  • правильно оцінити культурно-історичну обстановку, в якій створювався текст, і співвіднести її з тією, у якій виникає переклад;

  • розглянути можливості та доцільність збереження певних рис оригінального твору і шляхи перетворення у тексті перекладу того, що не може бути відображеним точно;

  • досягти прагматичної мети, для чого обрати потрібну модель перекладацького процесу;

  • основою своїх дій зробити творчий підхід до праці.


КОМП’ЮТЕРНИЙ ПЕРЕКЛАД І РЕДАГУВАННЯ ТЕКСТУ
Комп'ютер у перекладацькій діяльності. Комп'ютерні програми перекладу, електронні одномовні та перекладні словники, електронні довідники, мультимедіа-енциклопедії загального і спеціального призначення. Інтернет та електронна пошта. Використання комп'ютера на різних стадіях перекладу. Види програм перекладу та їхні особливості. Редагування комп'ютерних перекладів.
НАУКОВА ТЕРМІНОЛОГІЯ І ТЕХНІКА РЕФЕРУВАННЯ
Основні лексичні ресурси іноземної мови. Окремі розряди лексики. Суспільно-політична, науково-технічна термінологія. Термінологізація найменувань. Експресивне вживання термінів. Власні імена, географічні назви. Назви установ, організацій, періодичних видань тощо. Інтернаціональна і псевдоінтернаціональна лексика. Наукова термінологія. Використання словників: галузевих, тлумачних, двомовних, багатомовних, синонімічних, фразеологічних, словників скорочень, енциклопедій, довідників. Роль словників у процесі перекладу. Ведення перекладацької картотеки.

Сучасні проблеми української та іншомовної термінології. Природа терміну та термінології. Термінологія та номенклатура. Слово і контекст. Семантичні неологізми науково-термінологічної лексики. Подача і пояснення термінів у термінологічних словниках. Уніфікація та диференціація термінології. Технічна термінологія. Наукова термінологія. Стандарт терміну. Особливості функціонування спеціальної лексики в неспеціальній літературі. Особливості науково-технічного перекладу. Зразки текстів природничого, технічного, гуманітарного фаху.

Навчально-методична література як різновид наукової; особливості її лексичного складу та граматичної структури. Подача і пояснення термінів. Особливості передачі інформації, включеної до ілюстративної частини текстів. Врахування прагматичної установки процесу перекладу. Переклад зразків текстів природничого, технічного, гуманітарного фаху. Адаптований переклад. Комплексний підхід до роботи з текстом. Врахування особливостей рецептора у ході моделювання перекладацького процесу.

Характеристика текстів ділового та суспільно-правового напрямку. Змістовність, логічність, точність і об’єктивність, ясність і лаконізм текстів аналізованого типу та способи відтворення цих рис при перекладі. Основні лексичні групи у різновидах ділової та юридичної документації, термінологія, “готові формули” та їх відповідники у мові перекладу; кліше. Структурно-граматичні особливості текстів. Адекватність та еквівалентність перекладу. Принципи редагування текстів, що потребують компенсаційного перекладу. Переклад зразків правових та ділових текстів: ділових листів, факсів, контрактів, актів, протоколів, договорів тощо.


ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНІ ТА ГРАМАТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ПЕРЕКЛАДУ
Першорядним завданням курсу є встановлення зв'язку між лексико-стилістичним аналізом тексту оригіналу і проблемами співставлення лексико-семантичних систем двох контактуючих мов. Вивчаються прийоми роботи з двомовними словниками: тлумачними, фразеологічними, синонімів, омонімів. Визнання факту широкого словникового значення слова як мікроодиниці перекладу (порівняно із значенням його в контексті) ускладнює пошуки лексичного або фразеологічного еквіваленту слова. Відсутність відповідності у наборі конотативних відтінків при повній співвідносності у номінативних значеннях, призводить до трансформацій при перекладі. Розглядаються різновиди лексичних трансформацій – диференціація та конкретизація значень, генералізація значень та смисловий розвиток, антонімічний переклад, цілісне перетворення та різні типи компенсації втрат у процесі перекладу. Щодо граматичних розбіжностей при перекладі, то в кожному конкретному випадку вирішується питання про повну або часткову трансформацію і в зв'язку з цим – про заміну моделі речення або його морфолого-синтаксичну перебудову.
ОСНОВИ УСНОГО СИНХРОННОГО ПЕРЕКЛАДУ
Нефіксована форма тексту і завдання, що постають перед перекладачем у зв’язку з цим: виділення опорних пунктів змісту, сегментація тексту, оперативність у виборі варіанту перекладу, мовленнєва компресія (синонімічні заміни, виключення поєднуючих елементів, спрощення синтаксичної структури). Перебудова структури тексту, поява додаткових елементів – окремих означень, уточнень, роз’яснень тощо. Виправлення помилок. Швидкість перебудови артикуляції. Врахування різновидів перекладацької діяльності в залежності від характеру тексту оригіналу та форми сприйняття інформації рецептором. Обмеження за ступенем складності та обсягом текстів, що перекладаються, пов’язані з протиріччям між фізичними можливостями людини та жорсткими темпоральними рамками усного перекладу. Практика перекладу на швидкість. Систематичний розвиток перцептивних якостей, уваги, пам'яті, мислення. Перебудова мовних та перекладацьких навичок та умінь з метою формування здатності виконання перекладацьких операцій та дії у високому темпі і в специфічному поєднанні, виходячи з вимог до синхронного перекладу (сегментація вихідного тексту на одиниці орієнтування: визначення синтаксичної структури, контекстуаульного значення слів та словосполучень).
ЕКЗАМЕНАЦІЙНІ ПИТАННЯ


  1. Перекладознавство як наука. Зв’язок перекладознавства з іншими філологічними науками.

  2. Переклад. Загальне визначення поняття „переклад”, межі перекладу.

  3. Переклад як центральна ланка двомовної комунікації.

  4. Переклад як текст. Вимоги до тексту перекладу.

  5. Завдання та розділи перекладознавства.

  6. Ситуація лінгвоетнічного бар’єру. Засоби подолання лінгвоетнічного бар’єру.

  7. Об’єктивне та суб’єктивне в перекладі.

  8. Діалектика національного та інтернаціонального в перекладі.

  9. Історичне та сучасне в перекладі. Дистанція часу та переклад.

  10. Поліфункціональний характер і основні соціальні функції перекладу.

  11. Лінгвосеміотичні засади перекладознавства.

  12. Переклад і теорія міжмовних комунікацій.

  13. Формування спеціальної перекладознавчої компетенції.

  14. Професійна компетенція перекладача.

  15. Основні розділи перекладознавства та аспекти їх дослідження.

  16. Культурологічний аспект перекладознавства.

  17. Соціологічний аспект перекладознавства.

  18. Текстологічні основи перекладознавства.

  19. Тексти для перекладу та їх класифікація.

  20. Проблема еквівалентності і тип тексту перекладу.

  21. Прагматичні аспекти перекладу. Типи прагматичної адаптації.

  22. Фактор мовного оформлення тексту перекладу.

  23. Проблеми відтворення змісту в перекладному тексті.

  24. Зміст і форма в процесі перекладу та в перекладному тексті.

  25. Зміст процесу перекладу.

  26. Основні методи процесу перекладу.

  27. Основні форми перекладу.

  28. Моделі процесу перекладу. Загальна характеристика.

  29. Сприйняття і відтворення тексту як етапи перекладацької діяльності.

  30. Фонові знання та імпліцитна інформація. Типи фонової інформації.

  31. Типи перекладацьких (міжмовних) трансформацій. Загальна характеристика.

  32. Лексичні та лексико-граматичні перекладацькі трансформації.

  33. Характеристика граматичних перекладацьких трансформацій.

  34. Використання словників у процесі перекладу.

  35. Характеристика і дефініція слова в теорії перекладу.

  36. Інформативний об’єм слова: екстралінгвістична та лінгвістична інформації та їх види.

  37. Константна та оказіональна інформація в перекладі.

  38. Закономірність лексичних відповідників у перекладі та міжмовні співвідносні категорії.

  39. Види міжмовних лексичних еквівалентів у перекладі.

  40. Лексика, що відтворює фонову інформацію. Її особливості та різновиди.

  41. Екзотизми та оказіональні слова в текстах оригіналу та перекладу.

  42. Архаїзми в оригіналі й перекладі.

  43. Власні назви в оригіналі та перекладі.

  44. Гра слів в оригінальному та перекладному текстах.

  45. Засоби перекладу слів-реалій.

  46. Неологізми й оказіональні слова в текстах оригіналу і перекладу.

  47. Фразеологічні одиниці в оригінальному та перекладному текстах.

  48. Види перекладу. Загальна характеристика видів перекладу.

  49. Письмовий переклад. Його специфіка.

  50. Машинний переклад. Особливості обробки тексту при перекладі.

  51. Типи усного перекладу. Вміння та навички, необхідні для усного перекладу.

  52. Двосторонній переклад.

  53. Послідовний переклад.

  54. Синхронний переклад.

  55. Засоби вираження форм звертання в російській та українській мовах.

  56. Переклад українською російських конструкцій з прийменником по.

  57. Власні назви в оригіналі та перекладі. Особливості перекладу російських прізвищ українською мовою.

  58. Переклад українською мовою російських словосполук з прийменником при.

  59. Переклад українською мовою російських конструкцій з прийменником для.

  60. Типи словників та робота перекладача зі словниками.

  61. Проблеми перекладу двовидових дієслів.

  62. Оманливі друзі” перекладача.

  63. Особливості перекладу термінів.

  64. Переклад українською російських словосполук з дієприкметниками та похідними від них прикметниками.

  65. Переклад російських пасивних дієприкметників теперішнього часу та похідних від них прикметників на -м(ый), пасивних дієприкметників минулого часу та похідних від них прикметників на -нн(ый) та -т(ый).

  66. Переклад російських активних дієприкметників теперішнього часу на -щ(ий), -щийся.

  67. Переклад російських активних дієприкметників минулого часу та похідних від них прикметників на -вш(ий) та -ш(ий), -вшийся та -шийся.

  68. Переклад українською російських віддієслівних іменників на -ние, -тие, -ка та віддієслівних прикметників на -очный.

  69. Перевага активних конструкцій над пасивними в українській мові та правильне вживання безособових конструкцій на -но, -то.

  70. Правильне вживання прийменників у/в, до та з/із/зі (рос. – с/из) в російській та українській мовах.

  71. Багатоаспектність перекладу як виду діяльності.

  72. Проблема одиниці перекладу.

  73. Поняття „транслатема”. Проблема мовного наповнення транслатеми.

  74. Транслатема і процес перекладу.

  75. Верифікація транслатеми.

  76. Лінгвістичне опрацювання транслатем.

  77. Перекладацька еквівалентність та адекватність.

  78. Поняття „репрезентативність перекладу”.

  79. Критерії репрезентативності перекладу.

  80. Репрезентативність перекладу на мікрорівні.

  81. Репрезентативність на фонетичному рівні.

  82. Репрезентативність на рівні словотвірних моделей.

  83. Репрезентативність на граматичному рівні.

  84. Репрезентативність на лексичному рівні.

  85. Репрезентативність на синтаксичному рівні.

  86. Структурно-типологічні аспекти перекладного тексту.

  87. Особливості перекладу науково-технічних текстів.

  88. Особливості перекладу текстів офіційно-ділового стилю.

  89. Особливості перекладу публіцистичних текстів.

  90. Особливості перекладу текстів розмовно-побутового стилю.

  91. Особливості перекладу художніх текстів.

  92. Проблема типології перекладу.

  93. Динаміка історичного розвитку перекладу.

  94. Машинний (автоматичний) переклад.

  95. Допоміжні засоби в роботі перекладача.

  96. Істинність як властивість еквівалентності.

  97. Еквівалентність і смисл. Денотативне й сигніфікативне значення.

  98. Поняття і концепт. Денотат і референт.

  99. Еквівалентність і адекватність. Правильність і точність.

  100. Багаторівневі теорії теорії еквівалентності.

  101. Еквівалентність перекладу як нормативна категорія.

  102. Адекватність, еквівалентність й оцінка перекладу.

  103. Еквівалентність і закономірні відповідності.

  104. Переклад як процес міжмовної трансформації.

  105. Трансформація і деформація.

  106. Трансформації і міжмовна асиметрія.

  107. Типології трансформаційних операцій.

  108. Семіотичний підхід до перекладацьких трансформацій.

  109. Прагматичні перетворення.

  110. Семантичні перетворення. Компоненти смислу. Семантична модель перекладу.

  111. Семантичні перетворення. Адаптація. Еквіваленція.

  112. Логічні категорія і семантичні перетворення.

  113. Об’єм і зміст понять.

  114. Рід і видова відмінність. Перекладацька парафраза.

  115. Трансформаційна операція генералізації.

  116. Трансформаційна операція конкретизації.

  117. Займенникові заміни. Антонімічні перетворення.

  118. Метафорична диференціація. Метонімічна диференціація.

  119. Синтакичні трансформації.

  120. Деформація я перекладацька стратегія. Додавання й опущення.

  121. Основні критерії оцінки художнього перекладу.

  122. Мінімальна та максимальна одиниці художнього перекладу.

  123. Лінгвістичний та літературознавчий підходи до художнього перекладу.

  124. Сутність професійної етики перекладача.

  125. Моральні принципи та норми професійної поведінки перекладача.

  126. Наукова критика перекладу як розділ перекладознавства в стадії становлення.

  127. Основні можливості передачі слова як лексичної одиниці. Поняття лексичного варіанту в перекладі.

  128. Безеквівалентна лексика та хибні еквіваленти. Можливості роботи з фразеологічними одиницями в практиці українсько-російського перекладу.

  129. Основні випадки граматичних розходжень між мовою оригіналу та мовою перекладу в практиці українсько-російського перекладу. Вибір граматичного варіанту.

  130. Основні функціонально-стильові характеристики інформаційних, науково-технічних текстів. Загальні відомості про складові перекладацької компетенції при роботі з науково-технічною літературою.

  131. Складові професійної компетенції перекладача науково-технічних текстів різних галузей. Поняття про жанрово-функціональні різновиди науково-технічного перекладу.

  132. Загальна специфіка передачі змісту лексичних одиниць при науково-технічному перекладі. Основні прийоми передачі денотативного змісту термінів.

  133. Машинний переклад, його функції та значення у перекладацькій практиці. Сучасний стан теорії та практики комп’ютерного перекладу. Українсько-російський переклад.

  134. Специфіка синхронного перекладу; психолінгвістичні особливості діяльності перекладача.

  135. Специфіка послідовного перекладу. Варіанти здійснення названого типу перекладацької діяльності, можливості використання в цьому процесі техзасобів.

  136. Двосторонній переклад: умови здійснення, професійні вимоги, особливості роботи. Можливі обмеження в плані еквівалентності, питання про варіанти подачі інформації


Критерії оцінювання

знань абітурієнтів під час проведення комплексного фахового іспиту з теорії та практики перекладу для вступу на філологічний факультет ЧНУ для здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня «Спеціаліст»


Абітурієнт отримує білет, у якому є два теоретичні та одне практичне завдання. Після підготовки відбувається усна бесіда з членами комісії.

Члени комісії оцінюють відповідь абітурієнта за 200-бальною шкалою.


Оцінку «ВІДМІННО» (176-200 балів) отримує абітурієнт, якщо дає ґрунтовну відповідь на теоретичні питання, викладає думки логічно, аргументовано; демонструє обізнаність у проблемних питаннях теорії перекладу; знає наукову літературу з предмету, висловлює власну думку та вміє аргументувати власну позицію з актуальних дискусійних проблем перекладу. Переклад тексту здійснено відповідно до вимог структурно-змістового відтворення тексту, враховано стиль тексту оригіналу, який збережено у перекладі, абітурієнт володіє навиками перекладацьких трансформаційних перетворень, дотримується мовних норм перекладної мови, текст перекладу відредагований, складений грамотно. При перекладі уміло добирає найбільш точні, адекватні відповідники, показує вміння користуватись лексикографічними джерелами та творчо підходити до процесу перекладу.

Оцінку «Добре» (150-175 балів) абітурієнт отримує за повну відповідь на поставленні питання, розуміння змісту перекладознавчих понять та категорій; проявляє досить глибоке розуміння проблеми; відповідь логічно побудована, аргументована, але допущені незначні неточності при викладенні теоретичного матеріалу. Абітурієнт проявляє вміння зберегти змістову структуру оригіналу в перекладі, творчо вирішує складні питання перекладу мовних одиниць, однак припускається певних неточностей у виборі лексико-семантичних відповідників, фразеологізмів, термінів тощо. Текст перекладу відповідає нормативним вимогам перекладної мови, відредагований, написаний грамотно.

Оцінку «ЗАДОВІЛЬНО» (124-149 балів) абітурієнт поверхнево володіє теоретичним матеріалом, не вміє застосовувати раніше засвоєні знання у новій ситуації, не може навести приклади; на основні та додаткові питання дає надто поверхневі, уривчасті, неточні та неповні відповіді. Переклад неточний, фрагментарний, часто дослівний, не враховано стильове спрямування тексту, приклади перекладу не перевірені за словником, що призводить до калькування мовної одиниці оригіналу. Текст перекладу потребує стилістичної правки і виправлення граматичних помилок.

Оцінку «НЕЗАДОВІЛЬНО» (100-123 балів) абітурієнт фрагментарно володіє програмовим матеріалом, не вміє аналізувати теоретичний матеріал, не володіє термінологією, не розуміє значень конкретних теоретичних питань, виявляє незнання основного програмового матеріалу. Переклад неточний, приблизний, невідредагований; абітурієнт припускається не лише стилістичних помилок, але й граматичних; показує невміння знаходити перекладацькі відповідники.

Екзаменаційний білет на комплексному фаховому іспиті з теорії та практики перекладу складається із двох теоретичних та одного практичного завдання . Перші два оцінюються максимально в 35 балів, третє – максимально в 30 балів. Максимальна загальна сума балів, яку можу отримати студент на фаховому іспиті складає 100 балів.


Література

  1. Актуальные проблемы художественного перевода. – Т.1-2. – М.,1967.

  2. Алексеева И.С. Профессиональный тренинг переводчика. – СПб.: Союз, 2001.

  3. Алексеева И.С. Введение в переводоведение. – СПб. – М., 2004.

  4. Алимов В.В.Теория перевода. – М., 2004.

  5. Аристов Н.Б. Основы перевода. – М.: Наука, 1959. – 125 с.

  6. Бабич Н. Основи теорії і практики перекладу. – Чернівці, 2003.

  7. Бархударов Л.С. Язык и перевод. – М.: Международ.отн.,1975. – 238 с.

  8. Ванников Ю.В. Типология научно-технических текстов и типы переводов. – М.: ВЦП, 1985. – 326 с.

  9. Верещагин Ч.М., Костомаров В.Г. Лингвострановедческая теория слова. – М.: Рус. яз., 1980. – 320 с.

  10. Виноградов В.С. Введение в переводоведение: общие и лексические вопросы. – М: ИОСО РАО, 2001. – 223 с.

  11. Виноградов В.С. Лексические вопросы перевода художественной прозы. – М., 1978. – 174 с.

  12. Виноградов В.С. Перевод: Общие и лексические вопросы: Учебное пособие. – 2-е изд., перераб., – М. – КДУ, 2004. – 240с.

  13. Влахов С., Флорин С. Непереводимое в переводе. – 2.изд. – М.: Высш. шк., 1986. – 416 с.

  14. Вопросы теории перевода в зарубежной лингвистике. Сб. ст. – М., 1978.

  15. Гайнiчеру О.I. Поезiя i мистецтво перекладу. – К.: Днiпро,1990.-216 с.

  16. Галь Н. Слово живое и мертвое. Из опыта переводчика и редактора. – М.: Книга, 1987. – 272 с.

  17. Гарбовский Н.К. Теория перевода. – М., 2004.

  18. Гачечиладзе Г.Р. Художественный перевод и литературные взаимосвязи. – М.: Сов. писатель, 1972. – 264 с.

  19. Гинзбург Л.В. Избранное. – М.: Сов.писатель, 1985. – 430 с.

  20. Гофман Е.А., Куриленко П.А. Синхронный перевод. – М., 1987.

  21. Григорчук О. Переосмислення «сакрального» контексту у літературних версіях традиційних структур. // Біблія і культура: Збірник наукових статей. Випуск 2 / Відповідальний редактор А.Є.Нямцу. – Чернівці: Рута, 2000. – 119-123.

  22. Гуйванюк Ніна (Чернівці). Варіантність мовних засобів у перекладах сакральних текстів молитов українською мовою. // Біблія і культура: Збірник наукових статей. Випуск 6 / Відповідальний редактор А.Є.Нямцу. – Чернівці: Рута, 2004. – 420-429.

  23. Дащенко Ольга (Черновцы). Производные коннотативы в современном русском чзыке (в српоставлении с украинским). // Біблія і культура: Збірник наукових статей. Випуск 7 / Відповідальний редактор А.Є.Нямцу. – Чернівці: Рута, 2005. – 424-429.

  24. Засєкіна Л.В., Засєкін С.В. Когнітивні та комунікативні аспекти перекладу художнього тексту // Науковий вісник ВДУ. Серія Філологія. – 2001. – С.5-9.

  25. Зорівчак Р.П. Реалія і переклад (на матеріалі англомовних перекладів української прози). – Л.: Вид-во Львів. yн-ту, 1989. – 216 с.

  26. Зорівчак Р.П. Словесний образ у художньому перекладі // “Хай слово мовлене інакше…”: Статті з теорії, критики та історії художнього перекладу. – К., 1982. – С.51-65.

  27. Зорівчак Р.П. Фразеологічна одиниця як перекладознавча категорія (на матеріалі перекладів творів української літератури англійською мовою). – Л.: Вид-во Львів. yн-ту, 1983. – 175 с.

  28. Каде О. К вопросу о предмете лингвистической теории перевода // Тетради переводчика. – Вып. №16. – М. 1979. – С.3-11.

  29. Казакова Т.А. Практические основы перевода. – СПб.: Союз, 2000.

  30. Кашкин И. Для читателя-современника. – М., 1977.

  31. Клюканов И.Е. Психолингвистические проблемы перевода. – Калинин: Кал.ГУ, 1989. – 70 с.

  32. Ковганюк С. Практика перекладу. – К.: Дніпро, 1968. – 276 с.

  33. Комиссаров В.Н. Слово о переводе: Очерк лингвистического учения о переводе. – М.: Международ. отношения, 1973.-215 с.

  34. Комиссаров В.Н. Современное переводоведение. – М., 2002.

  35. Комиссаров В.Н. Теория перевода: Лингвистические аспекты. – М.: Высш.шк.,1990.-253 с.

  36. Копистянська Н. Текст, підтекст, надтекст, контекст як проблема порівняльного літературознавства. // Біблія і культура: Збірник наукових статей. Випуск 3 / Відповідальний редактор А.Є.Нямцу. – Чернівці: Рута, 2001. – 48-55.

  37. Коптiлов В.В. Актуальнi питання українського художнього перекладу. – К.: Вид-во Київ. ун-ту,1971. – 129 с.

  38. Коптілов В.В. Теорія і практика перекладу. – К.: Вища шк., 1982. – 166 с.; К.: Юніверс, 2003. – 280 с.

  39. Кундзіч О. Творчі проблеми перекладу. – К.: Дніпро, 1973. – 264 с.

  40. Курилик В. Біблія і національні переклади – запорука одухотворення людини. // Біблія і культура: Збірник наукових статей. Випуск 2 / Відповідальний редактор А.Є.Нямцу. – Чернівці: Рута, 2000. – 193-199.

  41. Лановик Мар’яна (Тернопіль). Перекладознавчі пошуки в розвитку герменевтичної думки XIX ст. // Біблія і культура: Збірник наукових статей. Випуск 7 / Відповідальний редактор А.Є.Нямцу. – Чернівці: Рута, 2005. – 51-58.

  42. Латышев Л.К. Курс перевода: эквивалентность перевода и способы её достижения. – М.: Междунар. отношения, 1981. – 245 с.

  43. Латышев Л.К. Перевод: проблемы теории, практики и методики преподавания. – М.: Просвещение, 1998. – 160 с.

  44. Левый И. Искусство перевода/ Пер. с чеш. В.Россельса. – М.: Прогресс, 1974. – 398 с.

  45. Лилова А. Введение в общую теорию перевода. – М.: Высш. шк., 1985.-256 с.

  46. Ложные друзья переводчика /Сост. В.Л.Муравьев. – М., 1969.

  47. Марчук Ю.Н. Проблемы машинного перевода. – М.: Наука, 1983. – 233 с.

  48. Миньяр-Белоручев Р.К. Общая теория перевода и устный перевод. – М.: Воениздат, 1980. – 237 с.

  49. Миньяр-Белоручев Р.К. Теория и методика перевода. – М.: Москов. лицей, 1996. – 201 с.

  50. Михайленко В.В. Алгоритми перекладу. – Чернівці: Рута, 1994. – 120 с.

  51. Михайленко Валерій (Чернівці). Когнітивний параметр моделі перекладу. // Біблія і культура: Збірник наукових статей. Випуск 6 / Відповідальний редактор А.Є.Нямцу. – Чернівці: Рута, 2004. – 393-397.

  52. Нартов К.Л. Роль художественного перевода при изучении русской и зарубежной классики в национальной школе. – М., 1992.

  53. Німчук В. Іван Полюй – перший перекладач молитов сучасною українською мовою. // Біблія і культура: Збірник наукових статей. Випуск 1 / Відповідальний редактор А.Є.Нямцу. – Чернівці: Рута, 2000. – 174-179.

  54. Новикова М. Прекрасен наш союз: Литература – переводчик – жизнь. Лит.-критич. oчерки. – К.: Рад. письменник, 1986. – 223 с.

  55. Палажченко П. Мой несистематический словарь (Из записной книжки переводчика) – М.: Р.Валент, 2002. – 324 с.

  56. Попович А. Проблемы художественного перевода. – М.: Высш. шк.,1980.-199 с.

  57. Рецкер Я.И. Теория перевода и переводческая практика. – М.: Международные отнош., 1974.

  58. Рильський М.Т. Мистецтво перекладу. – Київ, 1975.

  59. Сележан Й.-Т. З історії українського перекладу та виходу в світ Біблії. // . Біблія і культура: Збірник наукових статей. Випуск 2 / Відповідальний редактор А.Є.Нямцу. – Чернівці: Рута, 2000. – 208-211.

  60. Семенец О.Е., Панасьев А.Н. История перевода (Средневековая Азия, Восточная Европа Х-ХІІІ вв.). – К.: Либідь, 1991. – 365 с.

  61. Сорвилова Т. Системные отношения семантических полей, связанных с библейскими символами, в русской поэзии золотого и серебряного веков (А. Пушкин, М. Лермонтов, А. Блок, А. Белый). // Біблія і культура: Збірник наукових статей. Випуск 3 / Відповідальний редактор А.Є.Нямцу. – Чернівці: Рута, 2001. – 300-304.

  62. Стиль автора и стиль перевода: Учеб.пособие / М.А.Новикова, О.Н.Лебедь, М.Ю.Лукинова и др. – К.: УМК ВО, 1988. – 84 с.

  63. Теория и практика перевода: Респ. межвед. сб. – 1979-1992. – Вып.1-21;

  64. Тетради переводчика: СПб. – М., 1962-1988. – Вып.1-21;

  65. Тимощук Н. З історії перекладу Біблії німецькою мовою. // Біблія і культура: Збірник наукових статей. Випуск 2 / Відповідальний редактор А.Є.Нямцу. – Чернівці: Рута, 2000. – 169-171.

  66. Ткач Л., Мороз Т. Українська народнорозмовна лексика у перекладах книг Святого Письма, здійснених П. Кулішем, І. Пулюєм, І. Огієнком (зіставлення, спостереження, міркування). // Біблія і культура: Збірник наукових статей. Випуск 5 / Відповідальний редактор А.Є.Нямцу. – Чернівці: Рута, 2003. – 280-293.

  67. Ткаченко Анатолій (Київ). Художній переклад у полілозі культур. // Біблія і культура: Збірник наукових статей. Випуск 6 / Відповідальний редактор А.Є.Нямцу. – Чернівці: Рута, 2004. – 356-362.

  68. Торкут Н. Перші англомовні переклади Біблії та їхній вплив на літературний процес. // Біблія і культура: Збірник наукових статей. Випуск 1 / Відповідальний редактор А.Є.Нямцу. – Чернівці: Рута, 2000. – 138-141.

  69. Тюленев С.В. Теория перевода. – М., 2004.

  70. Федоров А.В. Основы общей теории перевода. – СПб, 2002.

  71. Флорин С. Муки переводческие: практика перевода. – М.: Высш. шк., 1983. – 183 с.

  72. “Хай слово мовлене інакше…”: Статті з теорії, критики та історії худ. перекладу. – К.: Днiпро, 1982. – 295 с.

  73. Християнство і українська мова: Матеріали наукової конференції (5-6 жовтня 2000 р.). – Львів, 2000. – 514с.

  74. Циткина Ф.А. Терминология и перевод. – Львов, 1988.

  75. Чередниченко А.И., Бех П.А. Лингвистические проблемы воссоздания образа в поэтическом переводе: Тексты лекций. – К.: Киев. Гос.ун-т, 1980. – 66 с.

  76. Чуковский В.И. Высокое искусство. О принципах художественного перевода. – М.-Л., 1968; 2.изд. – М., 1983.

  77. Шахова К. Деякі міркування про переклади Шевченка іноземними мовами. // Біблія і культура: Збірник наукових статей. Випуск 4 / Відповідальний редактор А.Є.Нямцу. – Чернівці: Рута, 2002. – 182-184.

  78. Шахова К. Про Миколу Лукаша – перекладача з Божої ласки. // Біблія і культура: Збірник наукових статей. Випуск 5 / Відповідальний редактор А.Є.Нямцу. – Чернівці: Рута, 2003. – 224-230.

  79. Швейцер А.Д. Теория перевода. Статус, проблемы, аспекты. – М.: Наука, 1988. – 215 с.

  80. Якобсон Р.О. О лингвистических аспектах перевода // Вопросы теории перевода в зарубежной лингвистике. – М.: Междунар. отношения, 1978. – С.16-22.

  81. Основи перекладознавства. Навчальний посібник / Укладачі: Нямцу А.Є., Дащенко О.І., Гураль М.І., Сорвілова Т.В., Тарангул І.Л., Гермаківська Т.В. – Чернівці: Рута, 2007. – 319 с.

  82. Основи українсько-російського перекладу. Практикум. Навчаль­ний посібник / Укладачі: Нямцу А.Є., Дащенко О.І., Гураль М.І., Сорвілова Т.В. – Чернівці: Рута, 2008. – 352 с.


СЛОВНИКИ

  1. Александрова З.Е. Словарь синонимов русского языка: Практический справочник. – Москва, 2003.

  2. Алексеєнко Л.М., Олексієнко В.М. Економічний тлумачний словник: власніть, приватизація, ринок цінних паперів (українсько-англійсько-російський). – Тернопіль, 2003.

  3. Андерш І.Ф., Воробйова С.А., Кравченко М.В. Російсько-український словник наукової термінології. Суспільні науки. – Київ, 1994.

  4. Букчина Б.З., Калакуцкая Л.П. Слитно или раздельно? Орфографический словарь-справочник: Свыше 107 000 слов. – М., 2001.

  5. Бурячок А.А. Орфографічний словник української мови. – Київ, 2002.

  6. Бусел В.Т. Великий зведений орфографічний словник сучасної української мови. – Київ, 2003.

  7. Бусел В.Т. Великий тлумачний словник сучасної української мови. – Київ, 2003.

Програма розглянута і затверджена на засіданні кафедри слов'янської філології та порівняльного літературознавства (протокол № 10 від 11.02.2014 р.)


Завідувач кафедри проф. Нямцу А.Є.
Каталог: res -> chnu.edu.ua -> gradinf -> 2014 -> programa vstupnyh vyprobuvan -> 4-spec
4-spec -> Програмаспівбесіди галузь знань 0306 „Менеджмент І адміністрування зі спеціальності
4-spec -> Програма комплексного фахового іспиту для вступників на освітньо-кваліфікаційний рівень «спеціаліст»
4-spec -> Програма вступного фахового випробовування для абітурієнтів на освітньо-кваліфікаційний рівень «спеціаліст»
4-spec -> Програма фахового іспиту для вступників на освітньо-кваліфікаційний рівень «спеціаліст» спеціальності 03020401 «Міжнародна інформація»
4-spec -> Програм а фахового іспиту для вступників на освітньо-кваліфікаційний рівень «спеціаліст»
4-spec -> Міністерство освіти І науки україни чернівецький національний університет імені юрія федьковича
4-spec -> Програма фахового іспиту для вступників на освітньо-кваліфікаційний рівень „ спеціаліст
4-spec -> Програма фахового іспиту для вступників на освітньо-кваліфікаційний рівень
4-spec -> Дипломованих спеціалісті зі спеціальності «Психологія»
4-spec -> Програма вступного фахового випробування для абітурієнтів на освітньо-кваліфікаційний рівень «спеціаліст»

Скачати 357.51 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка