Програма для професійно-технічних навчальних закладів України



Сторінка2/3
Дата конвертації02.05.2016
Розмір0.55 Mb.
1   2   3
Вступ

Українська література в світовому контексті, її вимушена історична місія, особлива роль у житті поновленої нації.


Література 70-90 років ХІХ ст.

Суспільно-політичні умови розвитку української літератури у 70 роках ХІХ ст. Новий етап національно-визвольного руху.

Просвітницькі ідеї в суспільному русі і в літературі 70 – 90 років ХІХ ст. Розвиток реалізму і натуралізму, пізній романтизм.

Розвиток української поезії. Роль І.Франка в українській поезії кінця ХІХ ст. Поглиблення змісту, збагачення форми в творчості П.Куліша, Я.Щоголева, Л.Глібова, М.Старицького, Олени Пчілки, І.Манжури, Б.Грінченка, В.Самійленка, П.Грабовського.

Інтенсивний розвиток прози. Становлення жанрів великої прози - соціально-побутова повість, соціально-психологічний роман, соціально-психологічна повість. Велика проза Б.Грінченка. Проблематика життя української інтелігенції другої половини ХІХ ст. у прозових творах Олени Пчілки (повість “Товаришки”).

Організація першого професійного українського театру. Діяльність корифеїв українського театру М.Кропивницького, М.Старицького, І.Карпенка-Карого, М.Садовського, П.Саксаганського, М.Заньковецької.

Новаторство драматургії І.Франка. Історичні драми М.Старицького, Б.Грінченка.
Міжлітературні зв’язки. Традиції В.Скотта в романах М.Старицького. художній досвід російської прози (І.Тургенєв) і повісті Б.Грінченка. Традиції драматургії Ж. – Б.Мольєра, В.Шекспіра, Ф.Шіллера в українській літературі 70-90 років ХІХ ст.
Для додаткового читання: Грінченко Б. Оповідання. Повісті. Олена Пчілка “Товаришки”, “Соловйовий спів”, “Півтора оселедця”. Кропивницький М. “Олеся”.

Грінченко Б. “На ясні зорі”.


Рекомендована література:

  1. Історія української літератури ХІХ ст. – Кн.З. – К., 1997.

  2. Камінчук О. Олена Пчілка: аспекти творчої діяльності // Слово і час. – 1999. - №6.

  3. Киричок М. Марко Кропивницький: Нарис життя і творчості. – К., 1985.

  4. Хропко П. Українське літературне життя 70-90 років ХІХ ст. // Дивослово. – 1994. - №3.



Іван Нечуй-Левицький (1838-1918)

Кайдашева сім’я”

(2 год.)
Життєвий і творчий шлях письменника. Період творчого піднесення (повісті “Микола Джеря”, “Кайдашева сім’я”, “Бурлачка”). Історичні романи “Князь Єремія Вишневецький”, “Гетьман Іван Виговський”. Жанрове багатство прози І.Нечуя-Левицького.
“Кайдашева сім’я” – соціально-побутова повість-хроніка. Сюжет. Актуальність проблеми (стосунки батьків і дітей). Українська ментальність в обставинах колективно-патріархального способу життя. Розмаїття характерів, особливість їх змалювання. Гумористичне начало у творі, авторська позиція. Оцінка повісті І.Франком.
Теорія літератури. Поняття про соціально-побутову повість. Реалізм. Засоби змалювання комічного.
Для додаткового читання: “Гетьман Іван Виговський”, “Хмари”.
Рекомендована література:


  1. Білецький О. Іван Семенович Левицький (Нечуй)// Білецький О.І. Зібрання праць: У 5-ти т. –Т.2. – К., 1965.

  2. Крутікова Н. У світі художньої правди і краси // Нечуй-Левицький І. Твори: У 3х т. – Т.1. –К., 1988.

  3. Міщук Р. Співець душі народної: до 150 – річчя від дня народження І.С. Нечуя-Левицького. –К., 1987.

  4. Хропко П. Романи І. Нечуя-Левицького з життя інтелігенції // Українська мова і література в школі. – 1988. -№11.


Панас Мирний (1849-1920)

Хіба ревуть воли, як ясла повні?”

(2год.)
Життєвий і творчий шлях письменника.

Роман “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” – перший соціально-психологічний роман в український літературі. Творча історія роману. Женевська першопублікація (1880). Персонажна багатоликість роману. Широта представлення народного життя. Образ головного героя Ничипора Варениченка.

Проблема пошуків людиною ідеалу (для Чіпки – правда) на витоках і розвитку “пропащої сили”. Неоднозначність і суперечливість образу Чіпки.

Еволюція Чіпки (від правдошукацтва до розбійництва). Жіночі образи роману (Галя – дружина Чіпки, Мотря – мати Чіпки). Поетизація жіночих характерів. Роман Панаса Мирного – свідчення великих можливостей української прози у художньому дослідженні дійсності.

Робота над окремими розділами роману (за вибором).
Теорія літератури. Соціально-психологічний роман.
Для додаткового читання: “Лихі люди”.
Рекомендована література:


  1. Білецький О. Панас Мирний // Білецький О.І. Зібрання праць: У 5-ти т. — Т. 2. — К., 1963.

  2. Черкаський В. Художній світ Панаса Мирного. – К., 1989.

  3. Міщук Р. Реалізм Панаса Мирного і проблема художньої розповіді // Проблеми історії та теорії реалізму української літератури ХІХ – поч. ХХ ст. – К., 1991.

  4. Сиваченко М. Корифей української прози. – К., 1967.

  5. Черкаський В. Художній світ Панаса Мирного . –К., 1989.

Іван Тобілевич (Карпенко-Карий) (1845-1907)

Сава Чалий”

(2 год.)
Життєвий і творчий шлях Івана Карпенка-Карого. Світогляд письменника. Поєднання літературної творчості драматурга з акторською, режисерською і громадською діяльністю.

Іван Карпенко-Карий – організатор українського професійного театру.

Драматургічне новаторство Карпенка-Карого. Жанрова різноманітність: трагікомедія (“Сто тисяч”, “Мартин Боруля”), соціально-психологічна драма (“Безталанна”), історична трагедія (“Сава Чалий”). Сценічність п’єс І.Тобілевича, театральні постановки.
Історична драма “Сава Чалий” – одне з вершинних явищ української драматургії ХІХ ст. Історична основа твору – національно-визвольна боротьба в Україні на початку ХVІІ ст., гайдамацький рух. Головний герой п’єси “Сава Чалий” – історична особа, один із керівників козацького війська. Образ Сави Чалого – розкриття трагічної самотності неординарної особистості. Зображення страждання героя через дії проти власних переконання, його душевний стан. Суперечність між метою і засобами боротьби.

Шмигельський – шукач мирних, гуманних шляхів розв’язання конфлікту між селянами та шляхтою. Образ Гната Голого.

Значення творчості Івана Тобілевича для розвитку української драматургії.
Міжлітературні зв’язки. Драматургічна трагедія Ж.-Б.Мольєра (комедія “Міщанин-шляхтич”) у п’єсах І.Тобілевича та його новаторство.
Теорія літератури. Жанри драматичного твору.
Для додаткового читання: “Хазяїн”, “Мартин Боруля”.
Рекомендована література:


  1. Галабутська Г. Життєві і творчі обрії Карпенка-Карого // Дивослово. – 1995. – № 12.

  2. Мороз Л. Іван Карпенко-Карий (Іван Тобілевич) // Історія української літератури: ХІХ ст. – Кн. 3. – К., 1997.

  3. Рильський М. Гордість української драматургії: Про творчість Карпенка-Карого // Рильський М. Статті про літературу. – К., 1980.

  4. Слоньовська О. “Що ми знайшли на полі бою, де воювали між собою самі свої” // Слоньовська О. Конспекти уроків з української літератури: Нове прочитання творів. 9 клас. – К., 2000.



Михайло Старицький (1840-1904)

Виклик”, “Гетьман”, “Талан”

(2 год.)
Подвижницька громадсько-культурна діяльність поета, прозаїка, драматурга, перекладача, актора, режисера й організатора українського театру. Творчий шлях М.Старицького як шлях одного з перших на ниві національного, культурного відродження України.

Поезія М.Старицького як єднальна ланка між традицією поетичного мислення др. пол. ХІХ ст. і новаторськими пошуками поч. ХХ ст. Новаторство Старицького-поета. І.Франко про поезію М. Старицького. “Виклик” (“Ніч яка, Господи! Місячна, зоряна…”) – взірець романтичної пісенної лірики. Балада “Гетьман” – художній прийом казки та фантастики для героїзації минулого та звернення до подій сучасного.

Драматургія Старицького (“Чорноморці”, “За двома зайцями”). Творча співпраця з М. Лисенком. Історичні п’єси (“Оборона Буші”, “Маруся Богуславка”), драма ідей (“Остання ніч” та ін.).

Драма “Талан” – перлина драматургії Старицького, присвячена Марії Заньковецькій.

Образ Марії Лучицької. Драматичне становище тогочасного українського театру. Проблема вибору між служінням мистецтву (сцені) і особистим (сімейним) щастям.

Прозова творчість М. Старицького. Історія України – основна тема прози Старицького. М. Старицький – зачинатель українського історико-пригодницького роману (“Молодість Мазепи”, “Богдан Хмельницький”).

Значення творчості М. Старицького для розвитку української літератури і театру.
Міжлітературні зв’язки. Типологічна спорідненість образів В. Скотта “Айвенго” і роману М. Старицького “Молодість Мазепи”. Перекладацька діяльність Старицького (Г.-Х. Андерсен, В. Шекспір, Дж. Байрон, І. Крилов).
Для вивчення напам’ять: “Виклик”.
Для додаткового читання: “Остання ніч”, “Молодість Мазепи”, “Кармелюк” (за вибором).
Рекомендована література:

1. Комишанченко М. Михайло Старицький (Літературний портрет). К., 1968;

2. Левчик Н. Мороз Л. Михайло Старицький // Історія української літератури: ХІХ ст. Книга третя. — К., 1997;

3. Левчик Н. Історична проза М. Старицького: далекі образи – близькі ідеї // Слово і час. — 1990, № 12;

4. Левчик Н. Повернення з небуття: Романи “Молодість Мазепи” і “Руїна” в контексті світоглядно-естетичних концепцій історичної прози М. Старицького // М. Старицький. Молодість Мазепи. Руїна. К., 1997;

5. Франко І. Михайло Петрович Старицький // Зібрання творів: В 50 т. — К., 1982. — Т. 33.



Іван Франко (1856-1915)

Сікстинська Мадонна”, “Гімн”, “Безмежнеє поле в сніжному завою…”, “Чого являєшся мені…”, “Ой ти, дівчино, з горіха зерня”, “Легенда про вічне життя”, “Мойсей”, “Перехресні стежки”

(4 год.)
Іван Франко – письменник, вчений, громадський діяч. “Велетень думки і праці” (М. Возняк).

Життєвий і творчий шлях. Бориславський цикл повістей і оповідань. Поетична творчість Івана Франка (збірки “З вершин і низин”, “Зів’яле листя”). Драма “Украдене щастя”.

Сонет у творчості І.Франка (“Сікстинська Мадонна” – символ вічної жіночності, материнства, краси).

“Гімн” (“Замість пролога” до збірки “З вершин і низин”) – вираз незламного оптимізму, віри в оновлення життя, своєрідний гімн українського народу (музична інтерпретація М. Лисенком).

Поезії “Безмежнеє поле в сніжному завою…”, “Ой ти, дівчино, з горіха зерня…”, “Чого являєшся мені” – зразки інтимної лірики.

“Легенда про вічне життя” – роздуми про доцільність безсмертя людини, взаємне кохання як критерій щастя, неможливість його досягнення.


Поема “Мойсей” – одна з вершин художньої творчості І. Франка. Проблематика твору: історичний шлях нації, визначна особистість як її провідник, пробудження національної свідомості, історичної пам’яті. Біблійна основа сюжету поеми. Авторський пролог до поеми як заповіт українському народові.

Соціально-психологічна повість “Перехресні стежки”.


Теорія літератури: Алітерація, анафора, риторичні запитання.
Для вивчення напам’ять: З “Зів’ялого листя” (за вибором), “пролог до поеми “Мойсей”.
Міжлітературні зв’язки: І. Франко та світовий літературний досвід (О. Бальзак, Е. Золя, Г. Флобер, Т. Драйзер, Л. Толстой, Ф. Достоєвський).
Для додаткового читання: “Украдене щастя”, “Сойчине крило”.
Рекомендована література:

1. Вервес Г.Д. Іван Франко і світова література // Українська література в загальнослов'янському і світовому контексті: У 5-ти т. – К., 1987. — Т.1;

2. Денисюк І.О. До проблеми новаторства новелістики І.Франка // Укр. літературознавство. – 1986. – Вип.46;

3. Гром’як Р. Повість І. Франка “Перехресні стежки” у світлі його праці “Із секретів поетичної творчості” // Укр. літературознавство. — 1969. — Вип. 7;

4. Ільницький М. Все, що мав у житті: Повість Івана Франка “Перехресні стежки” в світлі авторської особистості. // Жовтень. — 1986. — № 8;

5. Жулинський М. Від традицій ХІХ ст. до ранніх пошуків ХХ ст. та Іван Франко // Сучасність. – 1997. -№5.

6. Павличко Д. З глибин душі // Франко І. Зів’яле листя. — К., 1985;

7. Погребенник Ф.П. З вірою в силу духа народного (Поема І. Франка “Мойсей”) // Укр. мова і література в школі. — 1986. — № 8.


Тематичне оцінювання

(1 год.)
Українська література ХХ ст. 10-ті роки

Формування і розвиток українського модернізму, його основні риси (О. Кобилянська, М. Коцюбинський, В. Стефаник, Леся Українка, М. Вороний, О. Олесь, Б. Лепкий). Роль журналів “Дзвін”, “Українська хата”, “Літературно-науковий вісник” у розвитку модерністських тенденцій.

Борис Грінченко – письменник, педагог, просвітницький діяч, літературознавець, лексикограф, історик, популяризатор світової класики, автор “Словаря української мови” (в 4-х томах). Панорама життя тогочасного села в повістях “Серед темної ночі”, “Під тихими вербами”, про українську інтелігенцію (“Соняшний промінь”).

Богдан Лепкий (оглядово про життя та творчість). Поезія Лепкого: від романтизму до символістської самотності людини. Її елейність та пісенність (“Журавлі”). Прозова творчість (оповідання, історичні повісті, епопея “Мазепа”).

Міжлітературні зв’язки: Українська поезія поч. ХХ ст. і французький (Ш. Бодлер, П. Верлен, А. Рембо) та російський (В. Брюсов, К. Бальмонт, О. Блок) символізм. Вплив К. Гамсуна, М. Пруста на прозу поч. ХХ. ст. Типологічна спорідненість з російською імпресіоністичною новелою (І. Бунін, А. Чехов).


Рекомендована література:


  1. Розсипані перли. Поети “Молодої музи”, - К., 1991.

  2. Історія української літератури ХХ століття. – Кн. 1. – К., 1993.

  3. Кузнецов Ю. Імпресіонізм в українській прозі кінця ХІХ – початку ХХ ст. (проблеми естетики і поетики). – К., 1995.

  4. Горак Р. Трагедія Богдана Лепкого // Дзвін, 1990. — № 10.

  5. Ільницький М. “Найпопулярніша постать на галицькому грунті…” // Лепкий Б. Твори: У 2-х т. — К., 1991.

  6. Погребенник Ф. Богдан Лепкий // Лепкий Богдан. Твори: В 2-х т. — Т. 1. — К., 1997; Шумило Н. Богдан Лепкий на перехресті традиційного й нового // Слово і час. — 2000. № 9-10.

  7. Історія української літератури ХІХ ст. — Кн. 3. – К., 1997; Погрібний А. Життя і творчість Бориса Грінченка // Дивослово, 1994, № 3.



Михайло Коцюбинський (1864 –1913)

“Інтермеццо”, “На камені” (за вибором),

“Тіні забутих предків”

(3 год.)
Життєвий і творчий шлях письменника. Гуманізм світогляду. Еволюція стилю митця від просвітницьких тенденцій до модерністичних (від “Хариті”, “Маленького грішника”, “Дорогою ціною” до “Intermezzo”).



Повість “Тіні забутих предків”. Зображення гуцульського побуту. Іван та Марічка – поетичні натури, залюблені в красу природи, музики і пісні, розповідь про їхнє кохання. Образ природи в повісті.

“Інтермеццо” – психологічна новела з автобіографічною основою.

“На камені”. Поетичність образів Фатьми та Алі. Контраст краси глибокого почуття та деспотизму звичаїв.
Теорія літератури. Новела.

Міжлітературні зв’язки. Проза М.Коцюбинського в контексті творів К.Гамсуна, Е. і Ж. Гонкури, А.Шніцлера).

Для додаткового читання: “Цвіт яблуні”, “Сміх”, “Сон”, “Дебют”.
Рекомендована література:

  1. Агеєва В. Імпресіоністична поетика Михайла Коцюбинського // Слово і час. – 1994. -№9-10.

  2. Пахаренко В. “Над берегами вічної ріки” // Дивослово. -1994. - №7.

  3. Кузнецов Ю. Поетика прози Михайла Коцюбинського – К., 1989.

  4. Кузнецов Ю., Орлик П. Слідами феї Моргани:

Вивчення творчості Коцюбинського в школі – К., 1990.

  1. Черненко О. Михайло Коцюбинський – імпресіоніст. – Мюнхен, 1997.

  2. Кузнецов Ю. Імпресіонізм як мрія про гармонію (на прикладі новели М. Коцюбинського “Intermezzo”. // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. – 1999. – № 2.


Ольга Кобилянська (1863-1942)

“Людина”


(2 год.)
Життєвий і творчий шлях письменниці.

Проза О.Кобилянської – найяскравіша модель раннього українського модернізму. Повість “Земля” (1901). Психологічне трактування вічної проблеми землі. Трагічна історія родини Федорчуків. Роль соціальних обставин. Тема жіночої емансипації (повісті “Людина”, “Царівна”, оповідання “Некультурна”). Ідея краси вільної душі, аристократизм духу – провідний мотив творчості письменниці.


Повість “Людина”. Проблема вільного життєвого вибору, рівноправності жінки в суспільстві. Неоромантична ідея життя за велінням власної душі, за своїми переконаннями і поглядами (гармонія ідеалу та дійсності). Кохання як духовна світоглядна спільність. Шлюб за вільним, свідомим вибором. Образ Олени – неоромантичний ідеал сильної вольової особистості. Душевне благородство, вірність почуттю.
Теорія літератури. Поняття про модернізм.
Міжлітературні зв’язки. Широкий контекст світової літератури і творчість О.Кобилянської (Г.Ібсен, К.Гамсун, І.-П. Якобсен, І.Тургенєв, Ф.Достоєвський, М.Метерлінк, Ф.Шіллер, Г.Гейне).
Для додаткового читання: “Царівна”, “Земля”.
Рекомендована література:

1. Гундорова Т. Початок ХХ ст. Загальні тенденції художнього розвитку // Історія української літератури ХХ ст. Кн. 1. — К., 1993.

2. Ковальчук О. Письменницька позиція в повісті О. Кобилянської “Земля” // Дивослово. – 1993. - №2.

3. Погребенник Ф. Ольга Кобилянська // Історія української літератури. В 2 т. — К., 1987 — Т.1.

4. Филипович П. Спустошена ідилія (“Земля” О. Кобилянської); Ольга Кобилянська в літературному оточенні // Филипович П. Літературно-критичні статті. – К., 1991.


Василь Стефаник (1871-1936)

“Камінний хрест”, “Марія”

(2 год.)
Життєвий і творчий шлях письменника. Творча співдружність В. Стефаника з Л.Мартовичем і Марком Черемшиною. (“Покутська трійця”). Новелістика Стефаника – яскравого представника “нової школи” (І. Франко) в українській прозі. Трагічна подія (ситуація) як композиційний центр новел Стефаника (“Новина”, “Катруся”, “Камінний хрест”, “Палій”, “Сини” та ін.).
Новела “Камінний хрест” – психологічне розкриття теми еміграції. Драматизм конфлікту. Образ Івана Дідуха.
“Марія”. Історична основа новели. Образ селянки Марії, матері-страдниці. Патріотична ідея єдності українського народу. Ліризм твору.
Для додаткового читання: “Катруся”, “Підпис”, “Святий вечір”, “Сини”, “Палій”.
Рекомендована література:


  1. Єфремов С. Стефаник і його школа. // Історія українського письменства. –К., 1995.

  2. Кучинський М. Стильові особливості новел В.Стефаника … // Дивослово. –1995. - № 5-6.

  3. Музичка М.Штрихи до біографії В.Стефаника // Дивослово. – 1995. - №5-6.

  4. Конспекти уроків з української літератури: 10 клас. –К., 2000.

  5. Хропко П.Василь Стефаник // Українська література: 10 клас. – К., 1997.

  6. Грицюта М. Василь Стефаник // Історія української літератури : У 2х т. – Т.1. – К., 1987.

7. Черненко О. Імпресіонізм та експресіонізм // Українське слово. Хрестоматія… — К., 1994.

8. Погребенник Ф. У консуляті. До 120-річчя з дня народження Василя Стефаника // Сучасність, 1991. — № 5.

9. Денисюк І. Розвиток української малої прози ХІХ – поч. ХХ ст. — Львів, 1999.
Леся Українка (1871-1913)

“Contra spem spero”, “І все-таки до тебе думка лине…”, “To be or not to be?”, “І ти колись боролась, мов Ізраїль…”, “Хвиля”, “Лісова пісня”.

(4 год.)
Життєвий і творчий шлях. Роль родини, культурного оточення і самоосвіти у формуванні світобачення письменниці. Неоромантичний світогляд Лесі Українки.

Збірки поезій “На крилах пісень”, “Думи і мрії”, “Відгуки”. Образний світ неоромантичної поезії Лесі Українки.



“Contra spem spero”. Світоглядна декларація сильної вольової особистості.

“І все-таки до тебе думка лине…” Глибина патріотичного почуття.

“To be or not to be?” (“Бути чи не бути?..”). Світоглядний вибір творчої особистості. Творчість – сенс життя митця.

“І ти колись боролась, мов Ізраїль…” – використання біблійних мотивів і образів у громадянській ліриці.

“Хвиля” – зразок пейзажної лірики Лесі Українки.
Драматургічна спадщина письменниці (“Камінний господар”, “Лісова пісня”, “Бояриня”). Біблійні, міфологічні, історичні, літературні джерела сюжетів.

Драма-феєрія “Лісова пісня”. Конфлікт між буденністю і високими пориваннями душі, дійсністю і мрією. Ідея єдності людини і природи. Кохання Мавки і Лукаша як розквіт творчих сил людини.
Значення творчості Лесі Українки для розвитку української літератури.
Міжлітературні зв’язки. Поетична традиція Г.Гейне в ліриці Лесі Українки. Типологічна спільність “Лісової пісні” із західноєвропейською драмою (М.Метерлінк, Г.Гауптман).
Теорія літератури. Поняття про неоромантизм. Жанр драматичної поеми, драми-феєрії.
Для вивчення напам’ять: “Лісова пісня” (прикінцевий монолог Мавки).
Для додаткового читання: “Хотіла б я піснею стати…”, “Романс”, “Кассандра”, “Стояла я і слухала весну”.
Рекомендована література:

  1. Бетко І. Біблія як джерело ідей у творчості Лесі Українки // Слово і час. – 1991. - №3.

  2. Борисюк Т. “Лісова пісня” Лесі Українки… // Слово і час. – 1990. - №3.

  3. Давидюк В. Позатекстова міфологічна символіка “Лісової пісні” // Дивослово. –1994. -№2.

  4. Драй – Хмара М. Боярина // Леся Українка. Бояриня. – К., 1991.

  5. “Хотіла б я піснею стати”: Матеріали для проведення позакласного часу з теми “Леся Українка та музика” // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях і колегіумах. – 2000. - №2 (журнал, присвячений Лесі Українці).

  6. Криловець А. “Сім струн я торкаю” // Дивослово. — 1995. — № 7.

  7. Шевчук Т. Тестові завдання до теми “Творчість Лесі Українки” // Дивослово. — 1995. — № 8.

  8. Геник-Березовська З. Драматична творчість Лесі Українки в тогочасному літературному контексті // Геник-Березовська З. Грані культур: Бароко. Романтизм. Модернізм. — К., 2000.


Розвиток мовлення

(1 год.)
Микола Вороний (1871-1938)

“Іванові Франкові”, “Блакитна панна”, “Vae victіs”,

“Інфанта” (оглядово)

(1 год.)
Життєвий і творчий шлях. Еміграція письменника, його переслідування радянським режимом після повернення в Україну.

Вороний ­– “ідеолог” модернізації української літератури. Творча еволюція від романтизму (“Євшан-зілля”) до неоромантизму (“Блакитна панна”) та символізму (“Vae victіs”).



“Іванові Франкові”. Мотив необхідності бути митцем і громадянином.

“Vae victіs”. Проблема самотності людини в суспільстві, незахищеності, марності земного життя людини.

“Блакитна панна”. Неоромантичне звеличення краси природи. Єдність краси природи і мистецтва.

Поетика символізму у вірші “Інфанта”. Узагальнено-ідеалізований жіночий образ як сюжетний центр вірша.


Міжлітературні зв’язки: Вплив французького (А. Рембо, П. Верлен, Ш. Бодлер) і російського (К. Бальмонт, О. Блок, Б. Брюсов) символізму на М. Вороного. Використання біблійної символіки.

Для вивчення напам’ять: “Блакитна панна”.

Для додаткового читання: “Мавзолей”, “Ти не любиш мене…”.



Рекомендована література:

  1. Білецький О. Микола Вороний (критико-біографічний нарис) // Микола Вороний. Поезії. – К. – 1929.

  2. Вервес Г. Поет повертається на Батьківщину // Вороний Микола: Твори. — К., 1989. — с. 5-22.

  3. Вервес Г. Микола Вороний // Микола Вороний. Поезії. Переклади. Критика. Публіцистика. – Серія “БУЛ”. –К., 1996.


Олександр Олесь (Кандиба, 1878 – 1944)

“З журбою радість обнялась…”, “Чари ночі”, “Любов”,

“О слово рідне! Орле скутий!..”, “Лебідь”,

“По дорозі в казку”

(2 год.)
Життєвий і творчий шлях поета. Причини еміграції. Неоромантичне світовідчуття поета. Прагнення до гармонії людини і природи. Тенденції символізму – обоготворення жіночого образу, трагічне світовідчуття людини в час панування сил зла.
“З журбою радість обнялась…” Роздум про багатогранність життя та єдність контрастів у ньому. Поєднання жанрових ознак вірша-роздуму і романсу.

Романс “Чари ночі”. Провідний мотив – насолода щастям від миті життя.

“Любов” (“О, не дивуйсь, що ніч така блакитна…”). Емоційна співзвучність природи і кохання. Роздуми про власні відчуття від прочитаного вірша.

“О слово рідне! Орле скутий…” Патріотизм, осуд національного безпам’ятства, зневаги до рідного слова.

“Лебідь” – заклик до свободи, національного відродження.

Драматичний етюд “По дорозі в казку”. Казка як омріяний людством ідеал життя. Дорога в Казку – прагнення до кращого життя.

Проблема вождя і маси. Лідер як духовно сильна особистість. Порівняльна характеристика “По дорозі в Казку” Олександра Олеся і “Мойсея” І. Франка.
Міжлітературні зв’язки. Біблійно-християнська символіка у О. Олеся. Перегуки з творчістю Дж. Байрона, П.- Б. Шеллі, М. Метерлінка, Г. Гауптмана, Г. Ібсена.
Для вивчення напам’ять: поезія О.Олеся (за вибором).
Для додаткового читання: “Ой була на світі та удівонька…”, “Моїй матері”, “Танець життя”, “Ніч на полонині”.
Рекомендована література:


  1. Дем’янівська Л. Символізм як один із напрямів української літератури (Драми Олександра Олеся) // Українська мова і література в школі. – 1992. -№9-10.

  2. Єфремов С. На початку нового віку: Олесь // Єфремов Сергій. Історія українського письменства. — К., 1995.

  3. Зеров М. Від Куліша до Винниченка: Поезія Олеся і спроба нового її трактування. // Зеров Микола. Твори: в 2 т. — К., 1990. — Т.1.

  4. Радишевський Р. Журба і радість Олександра Олеся // Олександр Олесь. Твори: В 2-х т. – К., 1990.

  5. Чернова І. Міфологема долі в художньому світі О. Олеся // Слово і час. — 1998. — № 12.


Володимир Винниченко (1880 – 1951)

“Момент”


(2 год.)
Життєвий шлях митця. Громадська і політична діяльність. “Щоденник” Винниченка як джерело до вивчення його біографії. Іван Франко, Леся Українка про В.Винниченка.
Новела “Момент”. Образ Панни – втілення ідеї вічної жіночності, краси. Власні роздуми про миттєве і вічне, про сенс життя, щастя людини.
Теорія літератури. Психологічна драма.
Для додаткового читання: “На той бік”, “Раб краси”, “Гріх”, “Сонячна машина”.
Рекомендована література:

  1. Гнідан О., Дем’янівська Л. Володимир Винниченко: Життя, діяльність, творчість - К., 1996.

  2. Жулинський М. Володимир Винниченко // Слово і доля. – К., 2002.

  3. Зеров М. Від Куліша до Винниченка: Нариси з новітнього українського письменства. // Зеров М. Твори: У 2 т. — К., 1990 — Т. 2.

  4. Історія української літератури ХХ століття. Кн. І. — К., 1993, 1998.

  5. Костюк Г. Світ Винниченкових образів та ідей. // Українське слово. Хрестоматія: У 3 кн. – К., 1994. – Кн. І.

  6. Слабошпицький М. Письменник світового масштабу: Штрихи до портрета Володимира Винниченка // Українська мова і література в школі. – 1990. - №№ 2, 8.

  7. Федченко П. “Треба б наблизити до найбільшої реальності…”; Про “Сонячну машину” Володимира Винниченка // Київ. — 1989. — №1.


Література рідного краю

(1 год.)


Ознайомлення з художніми творами митців рідного краю.


Підсумковий урок

(1 год.)
Бесіда про твори української літератури ХІХ ст., що вивчалися і найбільше запам’яталися.

Тематичне оцінювання.


Українська література з 20-х по 50-ті роки ХХ століття

(оглядово)
Течії, угруповання, організації (20-ті – 30-ті роки ХХ ст.). Втручання влади в літературний процес. Літературна дискусія 1925-1928 рр. та її значення. Масові репресії письменників. Насильницьке нав’язування соцреалістичної естетики в 30-ті роки.
Поезія. Революційний романтизм “перших хоробрих” (В. Чумак, В. Еллан-блакитний). Неоромантизм Ю. Яновського, О. Влизька. Авангардистська лірика футуриста М. Семененка. Модерністична творчість П. Тичини. Творчість “неокласиків” (М. Зеров, М. Драй-Хмара, М. Рильський, П. Филипович, Ю. Клен). Експресіонізм Т. Осьмачки.
Проза. Рух “від новели до роману”. Проза ліризована (Г. Михайличенко, М. Яловий, А. Любченко), авантюрно-пригодницька (В. Винниченко, О. Слісаренко, М. Йогансен, Ю. Смолич).

Українське село періоду революції та непу: оповідання Г. Косинки, І. Сенченка. Суспільні колізії пореволюційної дійсності (“Бур’ян” А. Головка).

Романтична поетизація національно-визвольного руху (“Чотири шаблі” Ю. Яновського). Тематичне розмаїття усмішок Остапа Вишні.

Українська література за межами України

Література в Західній Україні

Творчість групи “Митуса” (1922), поезія січових стрільців. Яскраве поетичне гроно: Б. Кравців, Б.-І. Антонич, С. Гординський, Ю. Липа. Проза В. Стефаника, О. Кобилянської. Історична проза (Б. Лепкий). Твори Катрі Гриневичевої, Наталени Королевої в загальноєвропейському контексті. Рання проза І. Вільде.


Еміграційна література

Українознавчі осередки в Європі. Львівський часопис “Літературно-науковий вісник” – “Вісник”. Організація МУР (Мистецький український рух) та його роль у згуртуванні українських митців за кордоном.


“Празька школа” української поезії.

Новітній український героїчний епос (зб. Ю. Дарагана “Сагайдак”).

Патріотична лірика Є. Маланюка.

Почуттєва, жіночна лірика Н. Лівицької-Холодної. Національний пафос поезії О. Ольжича. Життєствердні мотиви поезії О. Теліги.

Розвиток прози (І. Багряний, У. Самчук, Д. Гуменна, Т. Осьмачка).
Українська література 40-50-х рр. ХХ ст.

Участь українських письменників у другій світовій війні (у складі Червоної армії, партизанському русі, в УПА).

Трагічна загибель національних героїв О. Ольжича та О. Теліги.

Активізація патріотичної тематики (І. Кочерга ”Ярослав Мудрий”), героїчний пафос та філософічність поезії П. Тичини, М. Бажана, А. Малишка, М. Рильського. Драматизм історії вірша В. Сосюри “Любіть Україну!” Мала проза Ю. Яновського, О. Довженка.



Рекомендована література:

  1. Історія української літератури ХХ ст. Кн. перша. — К., 1993, 1998.

  2. Луцький Ю. Літературна політика в Радянській Україні. 1917–1934. – К., 2000.

  3. Костенко Л. Геній в умовах заблокованої культури // Літ. Україна. – 1991. – 26 вересня.

  4. Жулинський М. Слово і доля. – К., 2002.

  5. Гречанюк С. На тлі ХХ ст. Літературно-критичні нариси. — К., 1990.

  6. Неврлий М. Українська радянська поезія 20-х років. Мікропортрети в художніх стилях і напрямах. — К., 1991.

  7. Филипович П. М. Літературно-критичні статті. — К., 1991.

  8. Білецький О. // Літературно-критичні статті. — К., 1990.

  9. Сосюра В. Розстріляне безсмертя. — К., 2000.

  10. Мовчан Р. Українська проза ХХ століття. — К., 1997.

  11. Лавріненко Ю. Розстріляне відродження. Антологія 1917-1933. — К., 2001.

  12. Ільницький М. Від “Молодої музи” до “празької школи”. — Львів, 1995; Західноукраїнська і еміграційна поезія 20-30-х років. — К., 1992; Драма без катарсису. Сторінки літературного життя Львова першої половини ХХ століття. — Львів, 1999.

  13. Мишанич О. Повернення: Літературно-критичні статті і нариси. — К., 1997.

  14. Бій ішов святий і правий: Українська література в роки Великої Вітчизняної війни. — К., 1996.

  15. Грабович Г. Велика література. — К., 1994.


Павло Тичина (1891-1967)

“Арфами, арфами…”, “Подивилась ясно…”, “О, панно Інно…”,

“Ви знаєте, як липа шелестить…”, “Одчиняйте двері…”,

“Пам’яті тридцяти”

(1 год.)
Життєвий шлях поета. Трагізм його творчої долі – “феномен доби” (В. Стус). Загальна характеристика ранньої творчості (збірки “Замість сонетів і октав”, “Плуг”).

Життєствердна настроєність поезії збірки “Сонячні кларнети”.

Вірш “Арфами, арфами…” Передчуття змін у соціальному житті. “Одчиняйте двері…” – мотив передбачення складних революційних змін.

Зразки інтимної лірики: “Подивилась ясно…”, “О, панно Інно…”, “Ви знаєте, як липа шелестить…”.



“Пам’яті тридцяти” – ліричне відтворення трагізму національно-визвольних змагань.

Міжлітературні зв’язки. Традиція європейського модернізму (Бодлер, Верлен, Рембо) у творчості П.Тичини.
Теорія літератури. Вітаїстичність.
Для вивчення напам’ять: “Арфами, арфами”, “О, панно Інно…”.
Для додаткового читання: “Ой, не крийся, природо, не крийся”, “Пастелі”, “Дума про трьох вітрів”, “Мадонно моя…”, “Золотий гомін”.
Рекомендована література:

  1. Загребельний П. Кларнети ніжності // Неложними устами. – К., 1981.

  2. Тельнюк С. “Молодий я, молодий…” – К., 1990.

  3. Маланюк Є. Павло Тичина. Фрагмент із ст. “Напровесні” // Літ. Україна, 1992, 14 травня.

  4. Стус В. Феномен доби (Сходження на Голгофу слави). К., 1993.

  5. Коцюбинський М. Корозія таланту // Слово і час. – 1989. -№11.

  6. Барка В. “Хліборобський Орфей, або кларнетизм” // Сучасність. — 1961. — №2.

  7. Грабович Г. Диптих про Тичину // До історії української літератури. — К., 1997.

  8. Гальченко С. Текстологія поетичних творів П.Г.Тичини. – К., 1990.


Максим Рильський (1895-1964)

“Молюсь і вірю. Вітер грає…”, “Коли усе в тумані життєвому”,

“Солодкий світ!”, “Запахла осінь в’ялим тютюном”,

“Ластівки літають, бо літається”

(1 год.)
Життєвий і творчий шлях поета.

Рання творчість (зб. “На білих островах”, “Під осінніми зорями”, “Синя далечінь”).

М. Рильський – перекладач світової класики, літературознавець. Поетичне воскресіння в 60-ті роки (зб. “Троянди й виноград”, “Голосіївська осінь”, “Далекі небосхили”).

“Молюсь і вірю. Вітер грає…”, “Солодкий світ!” Щире захоплення красою і неосяжною величчю світу.

“Коли усе в тумані життєвому” – гімн вічному мистецтву, нетлінності його витворів. Естетичне кредо митця.

“Запахла осінь в’ялим тютюном…” – пейзажна лірика поета.

“Ластівки літають, бо літається”. Краса природи і людини, мудра простота життя.
Для вивчення напам’ять: Одна з поезій (за вибором).

Міжлітературні зв’язки: традиція Бодлера, Рембо, Верлена в поезії М. Рильського.
Рекомендована література:


  1. Зеров М. Літературний шлях Максима Рильського // Зеров М. Твори в двох томах. — Т. 2. — К., 1990.

  2. Лавріненко Ю. Лірика і ліричний епос Максима Рильського // Українське слово. Хрестоматія… — К., 1994, 2001.

  3. Ільєнко І. Жага: Труди і дні Максима Рильського. — К., 1995.

  4. Новиченко Л. Поетичний світ Максима Рильського. — Кн. перша: 1910-1941, Кн. друга: 1941-1964. — К., 1980, 1993.

  5. Олександров Б. Рильський офіційний і Рильський справжній // Сучасність. — 1964. — № 9.

  6. Стеценко О. Тема кохання у творчості Рильського // Дивослово. — 1995. — № 10-11.


В. Сосюра

(1 год.)
Інтимна лірика В. Сосюри (“Васильки”, “Так ніхто не кохав”, “Марії”). Романтизація національної історії в поемі “Мазепа”.



Микола Хвильовий (справжн. Фітільов, 1893-1933)

“Я (романтика)”, “Сентиментальна історія”

(3 год.)
Життєвий і творчий шлях письменника. Роль у літературному житті 20-30-х рр. Загальна характеристика прози. Повість “Сентиментальна історія”.

“Я (Романтика”). Добро і зло в житті та в душі людини. Образ ліричного “я”. Характеристика образу матері, його символічність.

“Сентиментальна історія”. Проблема нової людини в повісті. Постать Бянки – сильної української жінки (дискусійне обговорення).

Пошуки героїнею істинних морально-етичних вартостей.


Міжлітературні зв’язки. Вплив французьких символістів, імпресіоністів, А.Бєлого, Б.Пільняка, Ф. Достоєвського, М. Горького на творчість М.Хвильового.
Для додаткового читання: “Санаторійна зона”, “Іван Іванович”, “Дорога й ластівка”, “Синій листопад”.
Рекомендована література:

  1. Шерех Ю. Хвильовий без політики // Березіль. – 1991. - №9.

  2. Плющ Л. Про запахи слів Хвильового // Сучасність, 1987 — № 7-8.

  3. Шевчук В. Драма Миколи Хвильового // Слово і час. – 1994. -№2.

  4. Дніпровський І. Микола Хвильовий: Портрет мятежника // Сучасність. – 1992. - №3.

  5. Агеєва В. Микола Хвильовий // Історія української літератури ХХ століття (За ред. В. Г. Дончика). — К., 1993, 1998. — Кн. 1.

  6. Жулинський М.Микола Хвильовий // Слово і доля. –К., 2002.


Григорій Косинка (справжн. Стрілець, 1899-1934)

“В житах” або “Мати” (за вибором)

(1 год.)
Життєвий шлях. Трагічна загибель. Загальна характеристика творчості. Герой Косинки – український селянин в пореволюційну епоху.

Роздвоєність його душі між ідеологією більшовизму та загальнолюдськими цінностями (“Серце”).



Новела “В житах”. Відтворення внутрішнього стану людини. Перевага загальнолюдського над класово-ідеологічним.

Новела “Мати”. Перевага вселюдського над класовим. Образ матері. Образ сина, моральність його вибору.

Місце Г. Косинки в українській літературі 20-х рр.
Міжлітературні зв’язки. “Вічний” образ Фауста Гете та його новітня модифікація Косинкою.
Для додаткового читання: “На буряки”, “Місячний сміх”, “На золотих богів”, “Постріл”, “Циркуль”, “Змовини”, “Політика”, “Серце”, “Гармонія”, “Фавст”.
Рекомендована література:


  1. Косинка Г.Фавст. Оповідання // Прапор. – 1990. - №1.

  2. Рильський М. Слово Косинки // Косинка Г. Серце. Новели. — К., 1967.

  3. Костюк Г. Григорій Косинка // Костюк Г. Зустрічі і прощання. – Кн. 1. – Едмонтон, 1987.

  4. Мороз-Стрілець Т. Голос пам’яті: Спогади. — К., 1989.

  5. Наєнко М. Григорій Косинка // Українське слово: Хрестоматія… Кн. 2. — К., 1994.

  6. Кавун Л. Психологізм як елемент поетики новел Григорія Косинки // Українська мова і література в школі. – 1993. -№2.

  7. Жулинський М. Григорій Косинка // Жулинський М. Слово і доля. – К., 2001.

  8. Історія української літератури ХХ ст. Кн. перша. — К., 1998.

Юрій Яновський (1902-1954)

“Майстер корабля”, “Подвійне коло”, “Дитинство”

(2 год.)
Життєвий шлях. Трагізм творчої долі. Загальна характеристика творчості. Рання проза (зб. оповідань “Мамутові бивні”, “Кров землі”).

Новий український роман “Майстер корабля”. Проблема творення нової культури. Неоромантичні герої. Національне крізь призму загальнолюдського. Образи Міста, Моря як уособлення духовного світу нової української людини.

“Подвійне коло”, “Дитинство” – новели роману “Вершники”. Проблема розпаду роду, родини як трагедія народу. Ідея нетлінної вартості національних основ буття людини, спадковості поколінь, духовної пам’яті в новелі “Дитинство”.

Теорія літератури. Роман у новелах, умовність зображення.
Міжлітературні зв’язки. Проза Ю.Яновського та твори Р. Кіплінга, Дж. Конрада, Д. Лондона.
Для додаткового читання: “Поворот”, “Байгород”, “Чотири шаблі”.
Рекомендована література:


  1. Яновський Ю. Чотири шаблі: Романи. Оповідання. –К., 1990.

  2. Лист у вічність: Спогади про Юрія Яновського. –К., 1980.

  3. Островський Г. Все, що залишилось… // Вітчизна. – 1993. -№3-4.

  4. Костюк Г. Лицар культури нації; Маланюк Є. Юрій Яновський // Єлисавет. –1992. –19 серпня.

  5. Панченко В. Юрій Яновський. Життя і творчість. –К., 1988; “…І думав я не тільки те, що написав у книжках”: (Перечитуючи молодого Юрія Яновського) / Панченко В. Магічний Кристал. — Кіровоград. 1995.

  6. Бабишкін О. Кіноспадщина Юрія Яновського. –К., 1987.



Валер’ян Підмогильний (1901-1937)

“Місто” або “Невеличка драма” (за вибором)

(2 год.)
Життєвий шлях, трагічна загибель. Загальна характеристика прози митця. Тематичне розмаїття. Підмогильний – автор українського модерністичного роману (“Місто”, “Невеличка драма”).

Роман “Місто”. Світоглядна й психологічна еволюція характеру головного героя. Степан Радченко – “завойовник” міста чи його “жертва”? Роль жіночих образів.

“Невеличка драма”. Марта Висоцька – сильна українська жінка, особливості її характеру. Образ раціоналістичного прагматика Юрія Славенка як художній антипод Марти.
Міжлітературні зв’язки. Вплив А. Франса, Г. Флобера, Гі де Мопассана, Оноре де Бальзака та філософії А. Шопенгауера, С. Кіркегора, Ф. Ніцше, З. Фрейда на В. Підмогильного.
Теорія літератури. Поняття про екзистенціалізм, маргінальність, психологізм.
Для додаткового читання: “Повість без назви…”, “Старець”, “Син”, “Історія пані Івги”.
Рекомендована література:


  1. Підмогильний В. Оповідання. Повість. Романи. –К., 1991.

  2. Мельник В. Суворий аналітик доби: Валер’ян Підмогильний в ідейно-естетичному контексті української прози першої половини ХХ ст. –К., 1994.

  3. Шерех Ю. Людина і люди (“Місто” Валер’яна Підмогильного) // Ю. Шерех. Не для дітей. – Нью-Йорк, 1964.

  4. Ласло-Куцюк М. “Місто” В. Підмогильного і французький роман ХІХ ст. // Шукання форми: Нариси з української літератури ХХ ст. — Бухарест, 1980.

  5. Шевчук В. Полинова зоря Валер’яна Підмогильного // Українська мова і література в школі. –1991. -№2.

  6. Костюк Г. Валер’ян Підмогильний // Українське слово: Хрестоматія укр. літ. та літ. критики ХХ ст. – К., 1994, 2001. — Кн. 2.

  7. Мовчан Р. Проза Валер’яна Підмогильного. Доля. Людина. Стиль // Дивослово. –2000. -№1; Український модерністичний роман: “Місто”, “Невеличка драма” В. Підмогильного // Дивослово, 2001. — № 2.

Микола Куліш (1892-1937)

“Мина Мазайло”

(2 год.)
Життєвий і творчий шлях драматурга.

Українська драматургія і театр часу Куліша. Трагізм творчої долі.

Драма про українське село (“97”): показ “трагедії нації, осліпленої чужою ідеєю”.

Трагікомедія “Мина Мазайло”. Проблема готовності українського суспільства бути українським (на прикладі поведінки, позиції дійових осіб). Специфіка стилю комедії: легко, грайливо про серйозне. Роздуми про авторське визначення жанру (“філологічний водевіль”) і мовну ситуацію в Україні. Роздуми про мовну ситуацію в сучасній Україні.


Теорія літератури. Трагікомедія.
Міжлітературні зв’язки. Літературні аналогії з комедіями “Міщанин-шляхтич” Мольєра, “Мартин Боруля” І. Карпенка-Карого, “Ревізор” М. Гоголя.
Для додаткового читання: “Патетична соната”, “Маклена Граса”.
Рекомендована література:

  1. Шерух Ю. “Шоста симфонія” Миколи Куліша // Куліш М. Твори: В двох томах – Т.2. –К., 1990.

  2. Куліш А. Спогади про Миколу Куліша // Там само.

  3. Лавріненко Ю. Микола Куліш // Лавріненко Ю. Розстріляне відродження: Антологія 1917-1933. – К., 2001.

  4. Панченко В. Арки і шибениці (драматургія Миколи Куліша). – Кіровоград, 1997 або: Панченко В. Урок літератури. –Кіровоград, 2000.

  5. Кузякіна Н. Ув’язнений за суворою ізоляцією // Київ. –1993. -№7.

  6. Свербилова Т. Микола Куліш // Історія української літератури ХХ століття. Книга перша. — К., 1993.


Богдан-Ігор Антонич (1909-1937)

“Автопортрет”, “Вишні”, “Зелена євангелія”,

“Дороги”, “Різдво”

(1 год.)
Життєвий і творчий шлях поета. Загальна характеристика творчості. Поєднання язичницьких мотивів із християнськими.



“Автопортрет” – мотив самопізнання, самоусвідомлення.

“Зелена євангелія” – нерозривна єдність природи та людини, ідея життєствердження.

“Дороги” – ліричний гімн молодості, майбутньому, життю.

“Різдво” – поєднання язичницьких та християнських мотивів.
Міжлітературні зв’язки: усвідомлене наслідування традиції У. Уїтмена, Р.Тагора, Р. – М. Рільке.
Теорія літератури. Поняття про міфологізм, асоціативність.
Для вивчення напам’ять: “Вишні”, “Зелена Євангелія” (за вибором).
Для додаткового читання: “Назустріч”, “На шляху”, “Веретено”, “Коляда”, “Ліс”, “Ніч”, “Зима” та ін.
Рекомендована література:

  1. Весни розспіваної князь: Слово про Антонича. –К., 1989.

  2. Ільницький М. Богдан-Ігор Антонич. Літературний портрет. –К., 1991.

  3. Новикова М. Міфосвіт Антонича // Сучасність. –1992. - №9.

4. Б.-І. Антонич. Національне мистецтво: між змістом і формою // Україна: Наука і культура. Щорічник. –Вип.24. –К., 1990.

5. Жулинський М. Богдан-Ігор Антонич // Слово і доля. –К., 2002 або: “Хто ж потребує слів твоїх?” // Дивослово, 1988. – №11.



Євген Маланюк

(1 год.)
Євген Маланюк – яскравий представник “празької школи”. Огляд збірок “Стилет і стилос”, “Земна мадонна” та ін.

Образ України. Художнє осмислення її трагічної історії (“Варязька балада”, “Псалми степу”), прагнення розбудити національну свідомість (“Молитва”), мотив туги за батьківщиною (“Під чужим небом”).
Для додаткового читання: Є. Маланюк. Поезії.
Рекомендована література:


  1. Історія української літератури ХХ століття. У 2 кн. (За ред. В.Г.Дончика) – К., 1998.

  2. Войчишин Ю. “Ярий крик і біль тужавий…” Поетична особистість Євгена Маланюка. — К., 1993.


Улас Самчук

(1 год.)
Реалістична розповідь Уласа Самчука про життя українського селянства в умовах радянської дійсності. Повість “Марія” – художня модель життя української родини в історично складний час. Образ Марії як уособлення мужньої, вольової жінки.


Для додаткового читання: “Марія”, “Юність Василя Шеремети”, “Волинь”.
Рекомендована література:

  1. Мовчан Р. Українська проза ХХ століття. В іменах. — К., 1997.

  2. Історія української літератури ХХ століття. У 2 кн. (За ред. В.Г.Дончика) – К., 1993, 1998.



Іван Багряний (справж. Лозов’ягін, 1906 – 1963)

“Тигролови”

(2 год.)
Життєвий і творчий шлях. Загальна характеристика прозової спадщини (“Тигролови”, (“Звіролови”), “Сад Гетсиманський”, “Огненне коло”, “Людина біжить над прірвою”).

“Тигролови”. Жанр авантюрного (пригодницького) роману. Його автобіографічність. Характеристика образів членів родини Сірків, майора Медвина. Гуманістична ідея перемоги добра над злом.


Міжлітературні зв’язки: Біблійні мотиви, традиція неоромантичних творів Конрада, Кіплінга, Лондона, національного фольклору в творчості І. Багряного.
Теорія літератури. Пригодницький роман.
Для додаткового читання: “Сад Гетсиманський”, “Огненне коло”.
Рекомендована література:

  1. Багряний І. Під знаком Скорпіона: З творчої спадщини письменника: Поезія, проза, публіцистика. – К., 1994.

  2. Костюк Г. Іван Багряний: Сторінки спогадів // Укр.мова і літ. в школі. – 1993. -№10.

  3. Череватенко Л. “Ходи тільки по лінії найбільшого опору і ти пізнаєш світ” // Дніпро. — 1990. — №12.

  4. Шугай О. Іван Багряний, або Через терни Гетсиманського саду. – К., 1996.

  5. Історія української літератури ХХ ст. — Кн. 2. — Ч. І. — 1994.

  6. Глочек Г. Романи Івана Багряного “Тигролови” і “Сад Гетсиманський”. Навчальний посібник. – Кіровоград, 1998.

  7. Мовчан Р. Іван Багряний // Мовчан Р. Українська проза ХХ ст. В іменах. — К., 1997.

Олександр Довженко (1894-1956)

“Україна в огні”, “Зачарована Десна”

(2 год.)
Життєвий шлях митця. Трагізм творчої долі. Загальна характеристика творчості. Трагізм творчої долі. О.Довженко – кінорежисер. О.Довженко – прозаїк.

Тема колективізації як художній матеріал для відтворення буття людини на землі (кіноповість “Земля”).

“Щоденник” – джерело до вивчення історії життя митця та історії трагічної доби.

Кіноповість “Україна в огні”. Історія написання твору, основні мотиви, проблематика. Характери українців. Доля народу крізь призму авторського бачення та оцінки.

“Зачарована Десна”. Автобіографічна основа твору. Поєднання минулого і сучасного. Морально-етичні проблеми. Роль пейзажів.
Теорія літератури. Жанр кіноповісті, автобіографізм, публіцистичність.
Для додаткового читання: “Земля”, “Щоденник”, “Ніч перед боєм”.
Рекомендована література:


  1. Довженко і світ. Творчість О.П.Довженка в контексті світової культури. –К., 1984.

  2. Кошелівець І. Олександр Довженко. Спроба творчої біографії. — Мюнхен, 1980.

  3. Царинник М. Планетне видиво: міфотворче світовідчування Олександра Довженка // Сучасність. – 1973. – Ч. 10-12.

  4. Дончик В. Олександр Довженко // Історія української літератури ХХ століття. – Кн. друга. Ч. перша. – К., 1994.

  5. Мовчан Р. Олександр Довженко // Мовчан Р. Українська проза ХХ ст. В іменах. – К., 1997.

  6. Корогодський Р. Довженко в полоні. Розвідки та есеї про майстра. – К., 2000.

Українська література другої половини ХХ ст.
Суспільно-історичні процеси 50 – х рр. Нова хвиля “відродження” української літератури на поч. 60-х років.

“Третє цвітіння” поетів старшого покоління (П.Тичина, М.Рильський, А.Малишко, М.Бажан, В.Сосюра). Явище “шістдесятництва” та його зв’язок із дисидентським рухом (В. Стус, І. Світличний).

Мотиви поезії Ліни Костенко.

Громадянська та інтимна лірика В. Симоненка.

Поезія І. Драча. Лірика Б. Олійника, Д. Павличка.

Активізація українського творчого процесу за кордоном. Об’єднання письменників “Слово”.

Г. Тютюнник, роман-дилогія “Вир”.

Проза М.Стельмаха (“Дума про тебе”, “Правда і кривда”, “Чотири броди”).

Сміливе новаторство “молодої” української прози початку 60-х років (В. Дрозд, Р. Андріяшик, В. Шевчук, Ю. Щербак, Є. Гуцало, Гр. Тютюнник).

Історична романістика П.Загребельного, Р.Іваничука, І.Білика, Ю.Мушкетика.

“Київська школа” української поезії як явище “постшістдесятницва”. Морально-етичні проблеми в п’єсах О. Коломійця (“Дикий ангел”), Я. Стельмаха (“Провінціалки”), В. Шевчука (“Вертеп”).


Міжлітературні зв’язки. Вплив на “шістдесятників” західноєвропейської та американської літератури.
Рекомендована література:

  1. Історія української літератури ХХ ст. – Книга друга. Частина преша. – К., 1995.

  2. Жулинський М. Наближення. – К., 1988.

  3. Скирда Л. Сучасна українська поезія. –К., 1990.

  4. Моренець В. На відстані серця. — К., 1986.

  5. Ткаченко А. Василь Симоненко. – К., 1990.

  6. Ільницький М. Іван Драч. – К., 1986.

  7. Поза традиції: Антологія української модерної поезії в діаспорі. –К. –Торонто-Едмонтон-Оттава, 1993.

  8. Сверстюк Є. Блудні сини України. –К., 1993.

  9. Іваничук Р. Благослови, душе моя, Господа… Львів, 1993.

  10. Касьянов Г. Незгодні: Українська інтелігенція в русі опору 1960-1980-х років. – К., 1994.


1   2   3


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка