Профілактика міжособистісних конфліктів під час навчально-виховного процесу



Скачати 37.19 Kb.
Дата конвертації14.09.2017
Розмір37.19 Kb.


Профілактика міжособистісних конфліктів під час навчально-виховного процесу

Картамишева Т.М.,

методист ВП та СР МЦ управління освіти

адміністрації Київського району

Харківської міської ради
Ще античні філософи вважали конфлікти важливим атрибутом суспільного життя та розвитку. Так, наприклад, Геракліт писав, що саме негативні наслідки зіткнень і воєн змушують людей шукати миру прагнути його.

Отже, що ж таке конфлікт?

У психологічній літературі визначення терміну «конфлікт» трактують по-різному.

Слово «конфлікт» латинського походження й у перекладі означає «зіткнення».

Конфлікт – це зіткнення протилежних інтересів, цілей, потреб, думок, різних позицій. Це процес загострення між двома чи більше сторонами учасників конфлікту під час розв’язання значимої для всіх проблеми.

Конфлікт – це зіткнення, протистояння інтересів, поглядів, переконань, почуттів, потреб, рівнів домагань, оцінок опонентів.

Конфлікт – це зіткнення інтересів (цілей, позицій, думок, поглядів тощо) на ґрунті суперництва, це відсутність взаєморозуміння з різних питань, пов’язана з гострими емоційними переживаннями.

Конфлікт – це те, що забирає в кожної людини більш як половину життєвої енергії, яку можна використати інакше.

Конфлікт – це суперечність, яка виникає між людьми у зв’язку з вирішенням питань виробничого, громадського або особистого характеру. Вони виникають під час зіткнення поглядів, інтересів, прагнень різних осіб чи груп людей. Отже, саме поняття конфлікту ширше, ніж просто незгода між людьми, сварка чи погіршення стосунків.

В основі кожного конфлікту лежить ситуація, яка включає протилежні позиції сторін із будь-якого приводу; неможливість отримати те, що потрібно, чи те, що хочеться; різні точки зору на одне й те саме питання.

Які ж стани сигналізують нам, що є небезпека конфлікту? Дискомфорт, інцидент, непорозуміння, напруга, криза.

Будь-який реальний конфлікт розвивається в часі, тобто є процесом. У широкому розумінні динаміка конфлікту – це послідовна зміна певних стадій або етапів, які характеризують процес розвитку конфлікту від виникнення конфліктної ситуації до розв’язання конфлікту.

Стадії динаміки конфлікту:


  • виникнення об’єктивної конфліктної ситуації;

  • усвідомлення ситуації як конфліктної;

  • здійснення конфліктної поведінки;

  • розв’язання конфлікту.

Динаміка конфлікту залежить від поведінки опонентів. Оскільки люди неоднаково поводяться в конфліктній ситуації, то проблему, що стала предметом суперечки, можна розв’язати як у формі поради, прохання тощо, так й у формі корінної ломки взаємин.

Кожна форма перебігу конфлікту пов’язана зі специфічною поведінкою та взаєминами людей. На стадії прихованої напруженості важливо своєчасно усвідомити ситуацію як конфліктну. Таке усвідомлення передбачає відмову від усіх стратегій і форм поведінки, що не відповідають стану конфлікту, і залучення запасу стратегій поведінки, які сприяють розв’язанню проблеми. Під час відкритого конфлікту кожна зі сторін розцінює власні ресурси як значні й уважає, що має резерв їх посилення. Етап розв’язання міжособистісного конфлікту є найскладнішим для його учасників, вимагає вникання в психологічну сутність суперечностей між сторонами конфлікту, не віддаючи переваги жодному з опонентів. Аналізуючи спрямованість, доходять висновку, чи сприятиме конфлікт глибокому розумінню проблеми, а отже, і розвитку елементів кооперативної взаємодії в середині конфлікту, чи поглибить неузгодженість взаємодії.

Стилі поведінки в конфліктних ситуаціях

Відомі фахівці в галузі психології К. Томас та Р. Кілмен виділяють 5 основних стилів поведінки в конфліктних ситуаціях, які однаковою мірою містять спільні та індивідуальні дії, а також пасивну та активну поведінку.

Той, хто використовує стиль конкуренції, завжди активний і прагне розв’язати конфлікт власним способом. Він не зацікавлений у співпраці з іншими, але здатний до вольових рішень, прагне передусім задовольнити власні інтереси за рахунок інших, нав’язуючи своє рішення. Такий шлях ефективний, коли людина має певну владу. Але це вкрай неефективний метод розв’язання особистих конфліктів. Стиль конкуренції викликає в інших почуття відчуження.

Стиль ухилення використовують з метою розв’язання проблеми в ситуаціях, коли позиція нестійка та відсутня співпраця з іншими. Цей стиль доцільно застосовувати, якщо проблема не дуже важлива, коли відчувається помилковість власної позиції та правильність позиції іншої сторони конфлікту.

Стиль пристосування означає, що ви дієте разом з іншою людиною, не намагаючись захищати власні інтереси. Цей стиль застосовують, якщо результати дуже важливі для іншої людини й не дуже суттєві для вас.

Завдяки стилю співпраці можна брати активну участь у розв’язанні конфлікту й захищати власні інтереси, але прагнути при цьому до співпраці з іншими учасниками конфлікту.

Сутність стилю компромісу полягає в частковому задоволенні власних інтересів.

Етапи розв’язання конфліктів:



  1. окреслення основної проблеми. Партнерам слід усвідомити спільне й відмінне в їхніх поглядах на проблему

  2. визначення причин конфлікту

  3. пошук можливих шляхів розв’язання конфлікту (що ви могли би зробити для розв’язання; що може зробити для цього партнер; якими можуть бути ваші спільні завдання, щоб знайти вихід із конфлікту)



База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка