Професійно-технічна освіта України



Сторінка9/17
Дата конвертації11.04.2016
Розмір2.46 Mb.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   17

Пристосування приміщень ПТНЗ до потреб дітей з особливостями психофізичного розвитку.

Найважливіше – створити загальну атмосферу. Якщо до такого учня ставитися як до звичайного (з певними особливими потребами), то таке ставлення передається й іншим вчителям та одногрупникам учня. Одногрупники надаватимуть посильну допомогу і учень з особливими потребами почуватиметься вільно, а ставлення одногрупників до спеціальних архітектурних умов та обладнання буде більш бережним і вони довше залишатимуться в хорошому стані.

Необхідно залучати учняз особливими потребами до всіх видів діяльності (освітньої та позакласної). При цьому необхідно сформувати в одногрупників ставлення до неї як до рівної і, водночас, як до людини, якій буває потрібна допомога та підтримка. Цей настрій у класі залежить від учителів та адміністрації ПТНЗ.

Адаптації для дитини з порушенням опорно-рухового апарату (дитина, яка користується інвалідним візком, милицями, тростиною тощо).

Вхід до ПТНЗ

Вхід до будь-якого навчального закладу, зазвичай, починається зі сходів, що є суттєвою або навіть нездоланою перешкодою для дітей з порушенням опорно-рухового апарату, які використовують під час пересування інвалідний візок, тростинки, милиці чи інші засоби. Для того, щоб ці діти змогли потрапити до школи, необхідно продублювати сходи пандусом.

Пандус має бути пологим (10-12 градусів), щоб дитина на візку могла самостійно підійматися і спускатися ним. Щоб цього досягти, необхідно враховувати наступні вимоги: нахил пандуса, ширина пандуса, бортик, що огороджує, та бильця.

Ще одна важлива деталь – двері мають відчинятися у протилежний від пандуса бік, щоб дитина на візку не скотилася униз. Можна обладнати вхід дзвоником, щоб попередити про прихід охорону.



Внутрішній простірнавчального закладу.

Уздовж коридорів (по всьому периметру) бажано зробити бильця, щоб дитина, яка погано ходить, могла рухатися школою, тримаючись за них.

Ширина дверей має бути не менше 90-95 см, інакше людина на візку не проїде.

Ще одним вирішенням проблеми пересування сходами дитини з особливими потребами може бути організація чергування, чергові по черзі допомагатимуть учневі на сходах. Якщо в коридорі є телефон-автомат, його слід повісити нижче, щоб дитина, яка користується інвалідним візочком, могла ним скористатися.



Роздягальня.

У роздягальнях дітям з особливими потребами потрібно виділити зону, відокремлену від проходів, і обладнати її бильцями, лавочками і гачками для сумок, одягу тощо. Або ж можна відвести для цього невелику окрему кімнату.



Їдальня.

У їдальні варто передбачити окрему непрохідну зону для учнів-інвалідів. Ширину проходів між столами для вільного пересування на інвалідному візку рекомендується збільшити до 1,1 м. Також бажано, щоб столи у їдальні знаходилися недалеко від буфетної стійки. Водночас не варто розміщати дітей з особливими потребами окремо від решти одногрупників.

Бажано, щоб дітям з особливими потребами допомагали співробітники їдальні, чергові.

Туалет.

У туалетах варто передбачити одну спеціалізовану туалетну кабінку для дітей з особливими потребами, які мають порушення опорно-рухового апарату, в тому числі і тих, які користуються інвалідними візками. Розміри спеціалізованої кабіни: ширина – не менше 1,65 м; глибина – 1,8 м; ширина дверей – не менше 90 см. У кабіні з одного боку унітазу має бути передбачена вільна площа для розміщення крісла-візка (для забезпечення можливості пересадки з крісла на унітаз). Кабіна має бути оснащена бильцями, підвісними трапеціями тощо. Усі ці елементи мають міцно кріпитися.

У туалеті варто хоча б одну раковину встановити на висоті 0,8 м від підлоги. Нижній край дзеркала та електричного засобу для сушіння рук, рушник і туалетний папір розміщуються на такій самій висоті.

Спортивний зал.

Діти з особливими потребами мають бути залучені і на уроках фізкультури. Вони можуть виконувати посильні вправи і брати участь у різних іграх разом з однокласниками. Це допоможе їм не відокремлюватися від однолітків і виконувати навчальну програму у більш повному обсязі.



Бібліотека.

Читальний зал бібліотеки також бажано обладнати для вільного доступу учнів з особливими потребами: частину стійки для видачі книг рекомендується переобладнати до рівня не вище 0,7 м.

Книги, що знаходяться у відкритому доступі, картотеку бажано розмістити у межах зони досяжності (протягнутої руки) людини на візку, тобто не вище 1,2 м при ширині проходу біля стелажів чи картотеки не менше 1,1 м.

Класні кімнати, навчальні майстерні.

Важливо врахувати, що дитині з особливими потребами необхідний додатковий простір для вільного пересування. Мінімальний розмір зони учнівського місця для дитини на візку (з урахуванням розвороту візка) – 150х150 см. Біля парти варто передбачити додатковий простір для зберігання інвалідного візка (якщо дитина пересідає з нього за стіл), милиць, тростинки тощо.

Ширина проходу між рядами столів у класі має бути не менше 90 см. Такої ж ширини мають бути вхідні двері без порогу. Бажано залишити вільним прохід біля дошки, щоб дитина на інвалідному візку або на милицях могла вільно пересуватися вздовж неї. Дошку слід повісити нижче.

Адаптації для дитини з порушеннями зору.

Коли до ПТНЗ приходить дитина зі зниженим зором, варто пам’ятати, що вона відчуватиме труднощі в орієнтації у просторі. Тому, для комфортного перебування у ПТНЗ їй необхідна відповідна допомога.

На початку навчального року з дитиною потрібно обійти приміщенням (влаштувати екскурсію) для того, щоб вона запам’ятала місцезнаходження кабінетів і приміщень, якими вона користуватиметься (класів, роздягалень, їдальні тощо). Якщо місцезнаходження цих приміщень зміниться, потрібно ще кілька разів пройти за новим маршрутом.

Вхід до ПТНЗ.

Крайні сходинки при вході до ПТНЗ необхідно пофарбувати у контрастні кольори, щоб дитина зі зниженим зором мала змогу орієнтуватися на них. Обов’язково потрібні бильця по обидва боки сходів.



Внутрішній простір ПТНЗ.

Уздовж коридорів (по всьому периметру) можна зробити бильця, щоб дитина з порушеннями зору могла орієнтуватися у приміщенні, тримаючись за них. Ще один спосіб полегшити орієнтацію у приміщенні – використати різноманітне рельєфне покриття підлоги – зі зміною напрямку змінюється і рельєф підлоги. Це може бути кахель для підлоги чи килимові доріжки різної текстури.

Сходи всередині, як і при вході, потрібно пофарбувати у яскраві контрастні кольори і обладнати бильцями.

Окрім цього можна організувати чергування, чергові по черзі супроводжуватимуть учня сходами. Бажано, щоб таблички на кабінетах були написані крупним шрифтом контрастних кольорів.



Роздягальня.

У роздягальнях для учнів з порушеним зором потрібно виокремити зону поодаль від проходів і обладнати її бильцями, лавками, поличками і гачками для сумок, одягу тощо. Бажано, щоб цією зоною користувалися лише ці діти. Необхідно кілька разів провести дитину до цього місця, щоб вона його запам’ятала.



Їдальня.

В їдальні у дитини з порушеним зором має бути своє постійне місце, яким користуватиметься лише вона. Також, бажано, щоб це місце знаходилося близько до буфетної стійки. Водночас не варто, щоб діти з особливими потребами сиділи в їдальні окремо від решти одногрупників. Бажано також, щоб таким учням допомагали працівники їдальні або чергові.



Класні кімнати, навчальні майстерні.

Для створення доступного і комфортного середовища у класі рекомендується обладнати індивідуальні учнівські місця та виділити їх рельєфною фактурою поверхні підлоги або килимовим покриттям.

Необхідно звернути увагу на освітлення робочого місця учня. Написане на дошці слід завжди озвучувати для того, щоб учень міг отримати повну інформацію. Парта дитини зі зниженим зором має розташовуватися в місці, яке визначить офтальмолог (це не завжди перший ряд). Коли використовується лекційна форма занять, такому учневі доцільно дозволити користуватися диктофоном – це його спосіб конспектувати.

Бажано, щоб посібники, які використовуються на різних уроках, були не лише наочними, а й рельєфними чи зі збільшеним шрифтом.



Адаптації для дитини з порушенням слуху.

Головна проблема для таких дітей – отримання інформації в тому ж обсязі, що й решта учнів. Найкраще, аби дітям цієї категорії у звичайному навчальному закладі допомагали навчатися сурдопедагоги чи сурдоперекадачі. Але, ймовірніше, до ПТНЗ прийде дитина, яка вже володіє навичками спілкування: може говорити, трохи чути і читати по губах. Перед тим, як почати її навчати, з’ясуйте, якими навичками вона володіє, як краще організувати навчальний процес і її спілкування з однолітками.

Спілкуючись із дітьми з порушеннями слуху, потрібно говорити дуже чітко (однак, не потрібно кричати), не забувати дублювати сказане (письмово чи перефразовуючи інформацію), особливо якщо справа стосується термінів, правил, інструкцій тощо. Навчальні фільми, по можливості, мають супроводжуватися субтитрами.

Дитину із порушенням слуху краще посадити за першу парту. Місця для тих, чий слух знижений значною мірою, можуть бути обладнані електроакустичними приладами та індивідуальними навушниками.



Порушення зору

Визначення

Такі поняття як залишковий зір, знижений зір, слабозорий, тотально сліпий використовуються для опису стану учнів, які мають порушення зору. Стан зору можна характеризувати наступним чином:



«слабозорий» – означає наявність певних проблем із зором, що потребують спеціального навчання;

«зі зниженим зором» – людина не може прочитати газету навіть за допомогою окулярів або контактних лінз. Для навчання використовується комбінація зорових та інших сенсорів, проте вони можуть потребувати відповідного освітлення, збільшення розміру шрифту, використання спеціальних збільшувальних приладів тощо;

«із залишковим зором », коли гострота зору становить 0,04 і нижче на краще око або має дуже обмежений кут зору (20 градусів в найширшій точці);

тотально сліпі учні у яких фіксується цілковита відсутність зору (рівна 0) навчаються за допомогою друку Брайля або інших не візуальних засобів.



Характеристика

Вплив порушення зору на розвиток дитини залежить від ступеня зниження зору, типу розладу, віку, коли почалося погіршання, та загального рівня розвитку дитини. Багато дітей, які мають психофізичні порушення, можуть мати також і розлади зору, що затримуватиме моторний, розумовий та/або соціальний розвиток.

Внаслідок того, що дитина не має змоги бачити батьків або ровесників, вона не має можливості імітувати соціальну поведінку або розуміти невербальні знаки (якими люди зазвичай користуються під час спілкування). Проблеми, пов’язані зі зниженням зору, можуть перешкоджати становленню незалежності дитини.

Навчання

Дітям, які мають порушення зору, якомога раніше потрібно надати допомогу, аби вони отримали користь від ранніх програм втручання. Комп’ютерні технології, оптичні та відео засоби можуть допомогти дітям з порушеннями зору різної складності під час звичайних шкільних занять. Для них існують друковані великим шрифтом навчальні матеріали, книжки зі шрифтом Брайля та на плівці.

Учням з порушеннями зору може знадобитися додаткова допомога як то: спеціальне обладнання, розвиток навичок слухання, комунікації, орієнтування, мобільності, допомога у професійному становленні, у повсякденному житті. Учням зі зниженим зором або майже сліпим може знадобитися допомога у розвитку навичок використання залишків зору. Учні, які окрім порушень зору мають інші розлади, більшою мірою потребують удосконалення навичок самообслуговування.

Порушення слуху

Визначення

Порушення слуху у дітей передбачає, що вони мають отримувати спеціальне навчання та відповідні супутні послуги. Поняття «порушення слуху» часто використовується для описання широкого діапазону розладів, пов’язаних з розладами слуху, що включає і глухоту.

Глухота визначається як цілковита відсутність слуху або його значне зниження, внаслідок якого сприймання та розпізнавання усного мовлення неможливе.

Порівняно з глухими, діти зі зниженим слухом (слабочуючі – зниження слуху від 15 до 75 дБ) мають слух, який з допомогою аудіопідсилювальної апаратури, дає змогу сприймати мовлення оточуючих.



Поширення

Різні джерела фіксують, що шість із 1000 новонароджених дітей мають порушення слуху, в одної дитини із цих шести фіксують глухоту. В цілому, у світі щодня народжується 33 дитини з різним ступенем зниження слуху. Багато з цих дітей мають інші порушення та особливі потреби.



Симптоми

Звук вимірюється за гучністю або інтенсивністю (вимірюється в децибелах) та за частотою або висотою тону (вимірюється в герцах). Порушення слуху можна класифікувати за характером порушення слухової функції (звукопроведення або звукосприймання). Розрізняють звукопровідну (кондуктивну), звукосприймальну (перцептивну), при їх поєднанні можна говорити про змішану форму порушення слухової функції.

Окрім цього, береться до уваги характер патологічного процесу і його локалізація: втрата слуху, спричинена захворюванням або порушеннями в зовнішньому або середньому вусі. Людина з ушкодженими шляхами передачі звуку, зазвичай, має можливість чути за допомогою спеціальних пристроїв, або після медичного/хірургічного втручання.

Сенсорна (перцептивна) втрата слуху є наслідком ураження делікатних сенсорних клітин у внутрішньому вусі або нервів, що з ними з’єднані. Така втрата слуху може бути в діапазоні від незначної до суттєвої. Часто це перешкоджає людині чути одні частоти краще за інші. Таким чином, навіть після підсилення звуку, людина із сенсорною втратою слуху може чути тільки окремі звуки, безуспішно використовуючи технічні засоби.

Змішані форми втрати слуху означають, що порушення локалізуються в зовнішньому, середньому та внутрішньому вусі. Втрата слуху є наслідком ушкодження нервів або клітин центральної нервової системи, як на шляху до мозку, так і з мозку.

Загалом, діти, які мають втрату слуху від 15 до 75 дБ вважаються слабочуючими, вище ніж 90 дБ – вважаються глухими (за педагогічною класифікацією).



Навчання

Втрата слуху або глухота не впливають на інтелектуальні можливості людини або на її здатність навчатися. Проте, дитина зі зниженим слухом потребує спеціальних навчальних послуг для того, щоб отримати адекватне навчання. Такі послуги можуть охоплювати:

регулярний розвиток мовлення і слуху, формування правильної вимови звуків, навичок комунікації за допомогою фахівця;

використання систем і приладів підсилення звуку;

послуги перекладача для тих учнів, які використовують мову жестів;

відповідні місця в аудиторії, щоб мати можливість читати по губах;

фільми/відео із субтитрами;

допомогу учневі зі зниженим слухом повною мірою розуміти і виконувати інструкції;

інструкції для вчителів та інших учнів щодо використання альтернативних засобів комунікації, таких як мова жестів;

консультації фахівців.

Дітям зі зниженим слухом важче, ніж дітям, які добре чують, засвоювати нові слова, граматику, правильно будувати і розуміти речення. Для глухих дітей або тих, у кого спостерігається значне зниження слуху, завчасне, постійне використання наочних моделей комунікації (таких як мова жестів, дактиль, коли букви позначаються певною комбінацією пальців рук, та спеціальна вимова) та/або користування звукопідсилювальною апаратурою можуть зменшити певні мовленнєві проблеми.

Люди зі зниженням слуху можуть використовувати для комунікації жестову мову, усне мовлення або комбінувати їх. Мовленнєва комунікація охоплює вимову, читання по губах, використання залишків слуху. Комунікація дактилем передбачає використання знаків пальцями на позначення букв з дотриманням правопису рідної мови.

Люди з різним ступенем зниження слуху мають у своєму розпорядженні певні допоміжні засоби, зокрема, текстові телефони дають людині змогу надрукувати повідомлення та відправити його через телефонну мережу.

Рекомендації вчителям ПТНЗ для успішної роботи з дітьми, що мають особливі освітні потреби.

Учитель повинен оволодіти необхідними знаннями на навичками, зокрема:

- Ознайомитись з анамнезом учня, мати знання про основні види порушень психофізичного розвитку дитини, їх вплив на навчання і розвиток.

- Вивчити стан уваги, рівень пізнавальних можливостей, стомлюваності, темп роботи кожної дитини.

- В роботі з дитиною враховувати стан зору, слуху, особливості моторики та загального розвитку учня.

- Бути добре ознайомленим з приладами та пристроями, якими користується учень, вміти перевіряти справність слухових апаратів, стежити за чистотою окулярів.

- Навчитися визначати, оцінювати і створювати навчальне середовище для дітей з різними потребами.

- Зрозуміти важливість цілеспрямованого залучення до роботи з дітьми членів родини, встановлення з ними партнерських стосунків.

- Вивчати і застосовувати головні принципи і стратегії колективної командної роботи.

- Навчитися спостерігати за дітьми та оцінювати їх розвиток під час занять.

- Уміти адаптувати навчальні плани, методики, матеріали та середовище до специфічних потреб дітей.

- Створювати оптимальні умови для спілкування, сприяти налагодженню дружніх стосунків між дітьми і формування колективу.

- Формувати в дітей досвід стосунків у соціумі, навичок адаптації до соціального середовища.

- Ставитися з повагою до дітей та батьків.



ДОДАТКИ

Додаток А

Розробка проекту

  1. Назва проекту

«Підготовка та підвищення кваліфікація педагогічних кадрів для роботи з учнівською молоддю із числа інвалідів, осіб з особливими потребами »

  1. Резюме проекту українською мовою

Важливим напрямом роботи є сприяння професійній підготовці інвалідів. У Конституції України та Законах України "Про освіту", "Про професійно-технічну освіту", "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", інших документах державою забезпечується доступність і безоплатність освіти інвалідам у державних та комунальних навчальних закладах на рівні, що відповідає їх здібностям і можливостям, їхнім бажанням та інтересам, удосконалення наукової та професійної підготовки з урахуванням медичних показань і протипоказань для подальшої трудової діяльності.

Професійне навчання для інвалідів — це підвищення їхнього соціального статусу та можливість підвищення рівня доходів, розвиток навичок та вміння працювати. Для суспільства професійне навчання інвалідів — це зниження напруженості на ринку праці, підвищення суспільної продуктивності, розв'язання соціальних проблем інвалідів. Основна мета професійного навчання інвалідів — інтеграція їх у суспільство.

В Україні фахову підготовку інвалідів здійснюють навчальні заклади, підпорядковані міністерствам праці та соціальної політики, освіти і науки, центри професійної реабілітації інвалідів, підприємства громадських організацій інвалідів, державна служба зайнятості (для тих інвалідів, які звернулись до неї за допомогою у працевлаштуванні).

Професійне навчання є одним із заходів професійної реабілітації. Національною програмою професійної реабілітації та зайнятості осіб з обмеженими фізичними можливостями на 2001—2005 pp. передбачено збільшити кількість спеціальних груп з навчання конкурентоспроможних професій та спеціальностей для осіб з обмеженими фізичними можливостями у вищих і професійно-технічних навчальних закладах відповідно до попиту, регіональних ринків з урахуванням особливих потреб таких осіб. У 2001 р. створено Всеукраїнський центр професійної реабілітації інвалідів, у якому одночасно можуть проходити реабілітацію та навчатися 100—120 інвалідів.



3. Якому з проголошених пріоритетних напрямків діяльності відповідає проект:

вивчення та аналіз основних тенденцій розвитку системи спеціальної освіти в нашій країні та за кордоном;

системно-структурний аналіз професійної діяльності спеціалістів зазначеного профілю;

визначення принципів моделювання системи підвищення кваліфікації педагогів шкіл-інтернатів та спеціальних загальноосвітніх закладів;

розробка змісту та організації підвищення кваліфікації педагогів зазначеного профілю;

науково-методичне забезпечення процесу підвищення кваліфікації педагогічних працівників системи освіти, корекційно-розвивального навчання.



4. Дані про головну організацію

Повна назва


Золотівський професійний ліцей

Професійно – технічне училище № 83 м. Золоте попередньо було організовано, як школа фабрично – заводського навчання (ФНЗ) №48.

На підставі наказу Міністерства культури СРСР №2175 від 19.10.1953 року школа ФЗН №48 у грудні місяці реорганізована в училище механізації сільского господарства (УМГС) №10.

Згідно з наказами Главку профтехосвіти №64 від 28.05.1963 року та Луганського обласного управління профтехосвіти №160 від17.06.1963 року УМГС №10 реорганізовано в міське професійно – технічне училище №83.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України№481 від 02.04.1998 року, наказів Міністерства освти і науки України №853 від 25.12.2003 року та Головного управління освіти і науки Луганської облдержадміністрації №6 від 10.01.2004 року, ПТУ №83 реорганізовано в Золотівський професійний ліцей.

Повна поштова адреса

Україна, Луганська область, м. Золоте, вул. Луначарського, 37

Телефон/факс

4- 38-00

Ел. адреса, веб адреса

omer@10.mail.ru

Дата заснування організації


1929 рік

Статус органiзації

Державна

Підпис, прізвище, ім’я та по-батькові керівника організації

Кіященко Тетяна Робертівна, директор Золотівського професійного ліцею

Підпис, прізвище, ім’я, по-батькові координатора проекту, посада в організації, контактна інформація

Перловська Марина Вікторівна, соціальний педагог,

perlovskaja@i.ua


Напрям діяльності організації

Місія Золотівського професійного ліцею полягає в тому, щоби створити найбільш сприятливі умови розвитку (відповідно до наявних у ліцеї можливостей) для всіх учнів: обдарованих, звичайних, тих, хто потребує корекції, - з урахуванням розходжень їхніх схильностей та здібностей. Ліцей прагне, з одного боку, максимально адаптуватися до учнів з їхніми індивідуальними здібностями. З іншого боку - гнучко реагувати на соціокультурні зміни середовища. Головним підсумком такої двосторонньої діяльності ліцею покликана стати адаптація юнацтва до швидкоплинного життя, збереження особистості вихованця в досить непростих, часом драматичних обставинах життя. Освіта та спеціальність, яку одержують ліцеїсти, повинна забезпечити їх самореалізацію сьогодні й у майбутньому.

Стратегічною метою Золотівського професійного ліцею є забезпечення права громадян України на професійне навчання відповідно до покликань, інтересів і здібностей та стану здоров’я з урахуванням потреб економіки у кваліфікованих і конкурентоспроможних на ринку праці робітниках, а також надання якісної загальної середньої освіти. Крім того, навчальний заклад має на меті співпрацю з Первомайським міським центром зайнятості, Попаснянським центром зайнятості, з підприємствами міста з питань забезпечення за стислий термін якісної курсової професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації для конкурентоспроможності на регіональному ринку праці, працевлаштування за спеціальністю і подальшого закріплення випускників на робочих місцях підприємств. Навчальний заклад співпрацює з місцевими школами на предмет допрофесійної підготовки. Особливу увагу навчальний заклад приділяє якості професійної підготовки та достатньо високому рівню знань з загальноосвітніх предметів. Для досягнення цієї мети педагогічний колектив ліцею співпрацює з усіма зацікавленими сторонами: учнями та їх батьками, випускниками, роботодавцями, органами влади, вищими навчальними закладами, навчально – методичними закладами, зі всіма, хто зацікавлений у підготовці конкурентоспроможних робітників з високою мотивацією до праці. Золотівський професійний ліцей прагне створити умови для комфортного навчання всіх учнів.

Досвід участі у проектах

Засідання методичної комісії класних керівників зпитань інклюзіі (2009 2010 навчальний рік)

1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   ...   17


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка