Професійно-технічна освіта України



Сторінка16/17
Дата конвертації11.04.2016
Розмір2.46 Mb.
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17

РОЛЬ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА У СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОМУ СУПРОВОДІ ДІТЕЙ-ІНВАЛІДІВ ТА ДІТЕЙ З ОБМЕЖЕНИМИ МОЖЛИВОСТЯМИ

Мета соціального супроводу дітей з обмеженими функціональними можливостями: допомогай підтримка дитини у процесі соціальної адаптації в загальній системі соціальних відносин і взаємодії (насамперед у межах тієї системи, де дитина перебуває).

Соціальний супровід дитини з обмеженими можливостями здоров'я має бути спрямований на три головні складові процесу соціалізації:



  • розвиток особистості дитини;

  • підготовка до самостійного життя;

  • професійна підготовка та можливість працевлаштування.

Процес соціального супроводу дітей з обмеженими функціональними можливостями — це система передавання соціального досвіду з урахуванням особливостей і потреб різних категорій дітей із порушеннями розвитку за активної їх участі й забезпечення адекватних умов, у результаті чого діти залучаються до роботи в усіх соціальних системах, структурах, беруть активну участь в основних сферах життя і діяльності суспільства, готуються до повноцінного дорослого життя, самореалізації та розкриття себе як особистості.

Соціальний педагог — це спеціаліст системи освіти, який реалізує комплекс заходів щодо соціального захисту дитини, котра навчається в загальноосвітньому закладі.



Правила проведення соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю з обмеженими функціональними можливостями

1. Ставитися до дитини з обмеженими функціональними можливостями як до такої, яка потребує спеціального навчання, виховання та догляду.



2. На основі спеціальних рекомендацій, пораді методик поступово й цілеспрямовано:

  • навчити дитину альтернативних способів спілкування;

  • пояснювати основні правила поведінки;

  • формувати навички самообслуговування;

  • розвивати зорове, слухове, тактильне сприймання;

  • виявляти і розвивати творчі здібності дитини.

3. Створювати середовище фізичної та емоційної безпеки:

  • вилучити небезпечні речі та предмети;

  • вилучити предмети, що викликають у дитини страх та інші негативні емоції;

  • не з'ясовувати у присутності дитини стосунки, особливо з приводу її інвалідності і проблем, пов'язаних із нею.

4. Рідним і людям, які перебувають у без по середньому контакті з дитиною-інвалідом, потрібно:

  • сприймати її такою, якою вона є;

  • підтримувати і заохочувати до пізнання нового;

  • стимулювати до дії через гру;

  • більше розмовляти з дитино, слухати її;

  • давати можливість вибору: в їжі, одязі, іграшках, засобах масової інформації тощо;

  • не виконувати будь-яку примху і вимогу дитини;

  • не боятися кожну хвилину за її життя.

Змiст соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю

з обмеженими функціональними можливостями

  1. Вивчення соціально-психологічного стану молоді.

  2. Проведення соціально-психологічних досліджень особливостей соціалізації дітей-інвалідів із різними типами захворювань.

  3. Організація реабілітації дітей-інвалідів (навчання елементів самообслуговування та норм елементарної поведінки в різних ситуаціях).

  4. Здійснення психолого-педагогічної корекційної роботи.

  5. Організація консультпунктів для родичів молодих інвалідів (із юридичних, правових, психолого-педагогічних питань).

  6. Розвиток потенційних творчих здібностей дітей-інвалідів.

  7. Формування якостей особистісної самодостатності через гру.

  8. Організація культурно-дозвільної діяльності дітей-інвалiдiв шляхом проектування та впровадження різноманітних програм і форм роботи.

  9. Здiйснення профорієнтаційної роботи.

  1. Конкретні пропозиції щодо поліпшення життя інвалідів у суспільстві.

  2. Координація роботи з різними соціальними інститутами, що опікуються проблемами дітей--iнвалідів у суспільстві.

Соціальні педагоги здійснюють чіткий облік дітей-інвалідів та дітей з обмеженими можливостями, записуючи всі дані про сім'ю дитини. Тричі на рік комісія на чолі із соціальним педагогом вивчає матеріально-побутові умови проживання інвалiдiв, надаючи консультативну та соціально-психологічну допомогу родинам; щорічно бере участь в організації фестивалю дитячої творчості «Повір у себе»; у квітні залучає дітей-інвалідів до спартакіади «Повір у себе».

Крім цього, працівники соціально-психологічної служби вивчають нахили та iнтереси дітей, спрямовують їх гуртки і секції за інтересами.

З січня особливе свято — День інваліда. Цього дня у закладах освіти плануються заходи, спрямовані на підтримку дітей-iнвалідів:


  • ярмарки;

  • акції милосердя;

  • відвідування дітей удома;

  • виставки робіт дітей-інвалідiв;

  • проведення уроків доброти і милосердя, бесід, годин спілкування.

Соціальні педагоги вивчають етапи перебігу хвороби дітей із обмеженими психофізичними можливостями, на нарадах при директорові надають консультації та обговорюють питання індивідуального підходу в освітньо-навчальному процесі, дотримуючись правила: «Допомагаючи —-не нашкодь!».

Для випускників вищезазначеної категорії дітей проводяться профорієнтацiні бесіди, спрямовані на вивчення законодавчої бази, що передбачає пільги при вступі у вищі навчальні заклади освіти. На основі проведення анкетувань і опитувань установлюються нахили та здібності, здійснюється орієнтування на перелік професій, в яких немає протипоказань згідно з станом здоров’я.



Змiст соціально-психологічного супроводу дітей із функціональними обмеженнями

Етапи супроводу

Структура практичного впровадження соціально-педагогічного супроводу

Залучені учасники процесу соціально-педагогічного супроводу

Діагностичний

• Фіксація сигналу проблемної ситуації;

• планування діагностичного дослідження



• Установлення довірчих
стосунків з усіма учасниками
проблемної ситуації;

• обговорення проблеми;

• оцінка можливостей
розв'язання проблемної
ситуації


Пошуковий

• Збір інформації щодо роблемної
ситуації;

• пошук шляхів і засобів ирішення


проблеми

Доведення інформації до відома кожного учасника проблемної ситуації

Консультативно-проективний

• Пошук можливих варіантів вирішення
проблемної ситуації;

• обговорення позитивних і негативних


сторін різних способів вирішення
проблемної ситуації;

• створення прогнозу ефективності


можливого способу вирішення проблемної
ситуації;

• обрання різних методів роботи


у проблемних ситуаціях;

• розподіл обов'язків для реалізації планів;

• визначення послідовності дій щодо
реалізації плану виходу з проблемної
ситуації;

• уточнення терміну виконання та


корегування планів

• Обговорення можливих
варіантів розв'язання проблеми
з усіма зацікавленими особами;

• урахування розуміння проблеми дитиною



Дієвий етап

• Забезпечення досягнення бажаного
результату;

• залучення зовнішніх фахівців



• Допомога всім учасникам
проблемної ситуації;

• координування процесу соціального супроводу



ІНДИВІДУАЛЬНА КАРТКА ДИТИНИ

(соціально-педагогічний супровід)

П.І.Б. дитини _________________________________________________________________

Число, місяць, рік народження _______________________________

Адреса _________________________________________________________________________

Відомості про батьків

Мати __________________________________________________________________________

Рік народження _________________________________________________________________

П.І.Б. __________________________________________________________________________

Працює чи ні (підкреслити): так/ні.
Якщо працює, то ким?____________________________________________________________

Чи працює за фахом (підкреслити): так/ні. Чи шкідлива робота (якщо так, то яка)?

Чи є в сім'ї ще діти, їх стать і вік? ___________________________________________________

Батько


Рік народження

П.І.Б.___________________________________________________________________________

Працює чи ні (підкреслити): так/ні.
Якщо працює, то ким?____________________________________________________________

Чи працює за фахом (підкреслити): так/ні.

Чи шкідлива робота (якщо так, то яка)?

Побутові умови __________________________________________________________________

Кількість членів сім'ї
Кількість кімнат _____________________________________________________________

Чи є в дитини окрема кімната (підкреслити): так/ні.

Чи є в дитини необхідні пристосування (якщо є, то які)? ___________

Захворювання в сім'ї з урахуванням хвороб найближчих родичів (у кого, з якого віку):



  1. Порушення слуху ________________________________

  2. Порушення зору__________________________________________________________

  3. Алергія ___________________________________________________________________

  1. Краснуха ________________________________________________________________

  1. Епілепсіялкоголізм _______________________________________________________

  2. Венеричні захворювання ______________________________________________

  3. Наркоманія _____________________________________________________________

9. Розумова відсталість ____________________________________________________

  1. Ендокринні порушення

  2. Порушення мовлення

  3. Ліворукість ____________________________________________________________

Чи були в сім'ї випадки самогубства? _____________________________________

Відомості про дитину

Діагноз ___________________________________________________________________

З якого віку на диспансерному обліку та в якого спеціаліста? ____________________________________________________________________________
Здібності __________________________________________________________________

Яким іграм надає перевагу? _____________________________________________________________________________

Особливості пізнавальної сфери _____________________________________________________________________________

Особливості емоційно-вольової сфери ______________________________________________________________________________

Рухомість: нормальна; з ломачкою; на милицях; у візку; лежачий.

Функція рук: нормальна; з обмеженнями; одна рука — беа обмежень; одна рука — з обмеженнями.

Мовлення: нормальне; зрозуміле тільки батькам; не зрозуміле оточенню.

Зір: нормальний; незначне порушення; значне порушення.

Відвідування дитячого виховного закладу (спеціалізованого чи загального типу), з якого віку?

Як пройшла адаптація?

Особливості догляду і виховання в дитячому віці (допомога няні, гувернантки та ін.)

Відвідування навчально-виховного закладу . З якого віку?



  • Як пройшла адаптація __________________________________________________

  • успішність _______________________________________________________________

  • улюблені предмети _____________________________________________________

  • предмети, що спричиняють труднощі __________________________________

  • стосунки з ровесниками ________________________________________________

  • стосунки з педагогами __________________________________________________

  • чи бувають конфлікти (з ким, з якого приводу) ______________________________________________________________________________

  • ставлення батьків до занять ______________________________________________________________________________

  • участь у роботі позашкільних закладів ______________________________________________________________________________

Психолого-соціальний статус дитини ______________________________________

Психологічний клімат у сім'ї:

  • уявлення про сім'ю та сприйняття одне одного __________________________

  • міжособистісна комунікація сім'ї _________________________________________

  • частота гострих сімейних конфліктів _____________________________________

• ставлення членів сім і до захворювання __________________________________

Особливості особистісних стосунків дитини:

• ставлення до себе _______________________________________________________



  • ставлення до батьків _____________________________________________________

  • ставлення до інших людей інша інформація про дитину _________________

Висновки

Якщо у вашій групі з'явилася дитина з особливими потребами , поговоріть з її батьками, ознайомтеся з її особовою справою, зверніться за консультацією до організації інвалідів або до центрів соціальної реабілітації.



Здійснення процесу оцінки та розробки індивідуального навчального плану Що таке індивідуальний навчальний план? Індивідуальний навчальний план (ІНП) — це один із найважливіших інструментів у роботі з дітьми з особливими потребами. Індивідуальний навчальний план — це формальний документ, який містить детальну інформацію про дитину й послуги, які їй мають надаватись. Він розробляється командою педагогів та фахівців й об'єднує їхні зусилля з метою розробки комплексної програми роботи з дитиною і водночас визначає, які саме послуги надаватиме кожний фахівець. Батьки є активними учасниками розробки індивідуального навчального плану, оскільки вони знають своїх дітей краще за інших. Індивідуальний навчальний план визначає необхідні адаптації/модифікації та слугує підґрунтям для подальшого планування навчальних занять. Він розробляється та реалізується для кожного учня з особливими освітніми потребами.

Компоненти індивідуального навчального плану

Під час створення індивідуального навчального плану головна увага звертається на розробку конкретних навчальних стратегій і підходів, а також системи додаткових послуг, які дадуть дитині змогу успішно навчатися у звичайному класі. Зазвичай, в індивідуальному навчальному плані містяться такі компоненти:



  1. Інформація про дитину загального характеру: ім'я дитини, її вік, адреса, телефон, імена батьків, порушення розвитку, дата зарахування дитини до школи, термін дії ІНП.

  2. Поточний рівень знань і вмінь дитини. Наводяться відомості про рівень розвитку дитини, зафіксовані під час спостережень і досліджень: її вміння, сильні якості, стиль навчання (особливо якщо один зі стилів домінує), що дитина не вміє робити, у чому їй потрібна допомога тощо. У плані має бути зазначено, що турбує батьків. Має бути наведена інформація щодо впливу порушень розвитку дитини на її здатність до успішного навчання у звичайному класі. Усі ці відомості мають бути максимально точними, оскільки.вони є підґрунтям для подальшої розробки завдань.

  3. 3. Цілі й завдання. .Цілі — це твердження щодо бажаного результату. Вони можуть стосуватися знань, умінь, поведінки й мають бути чітко сформульовані, висловлені через позитивні твердження та бути зрозумілими всім, хто їх читає. Завдання — це необхідні проміжні кроки на шляху до окресленої цілі, написані зрозумілими та простими термінами.

У плані має бути визначено, хто, що, коли і як має робити.

Цілі мають бути визначені в усіх сферах, де спостерігаються відставання в розвитку (інтелектуальний, соціальний і емоційний розвиток, розвиток моторики, мовленнєві навички тощо).



  1. Учителі та фахівці співпрацюють над інтегруванням додаткових послуг у навчальний процес. Іноді учень потребує більш інтенсивних або особливих послуг, які можуть надаватися лише у відповідному середовищі (наприклад, заняття з використанням спеціальної апаратури тощо). У цьому випадку доцільно домовитися з відповідним закладом, який може надавати такі послуги

В індивідуальному навчальному плані має бути визначена кількість і тривалість занять фахівців із дитиною.

  1. Адаптації/модифікації. Відповідна адаптація середовища дає змогу дітям з особливими потребами навчатися у звичайному класі. При розробці плану необхідно звернути увагу на необхідне облаштування середовища; використання належних навчальних методів, матеріали та обладнання; урахування сенсорних та інших потреб дитини.

  2. Термін дії ІНП. Зазвичай, індивідуальний навчальний план розробляється на один рік. Однак члени групи з розробки ІНП (батьки, адміністратор, вчитель та ін.) можуть у будь-який момент запропонувати провести збори, щоб модифікувати план або скласти новий. Це може виявитися необхідним, наприклад, якщо:

  • дитина досягла поставленої мети;

  • у дитини виникають труднощі при досягненні визначених цілей;

  • надійшло прохання збільшити кількість послуг дитині;

  • дитину переводять до іншої школи;

  • у дитини спостерігаються проблеми з поведінкою тощо.

Традиційно розробку ІНП починають одразу після приходу дитини до класу, а термін дії плану закінчується через рік. Водночас, можна варіювати цей процес, пристосовуючи його до загального шкільного планування.

7. Інформація про прогрес дитини. Невід'ємною складовою процесу розробки ШП є оцінка й збирання відомостей про успіхи учня. При цьому можуть збиратися зразки робіт дитини, результати спостережень, контрольні листки, описи поведінки, результати порівнянь із типовим рівнем розвитку, результати тестів тощо.



Із чого почати?

Будь-який процес варто розпочинати з планування. Для цього організуйте та проведіть першу установчу зустріч членів команди.

Установча зустріч членів команди. Запросіть на першу установчу зустріч усіх ймовірних членів команди (крім батьків дитини). Ними можуть бути педагоги вашого закладу, педагоги із закладу, в якому дитина перебувала раніше, штатні працівники вашого закладу: логопед, дефектолог, психолог та ін. Якщо ці фахівці не є працівниками закладу, необхідно залучити їх, звернувшись до місцевої поліклініки, реабілітаційного центру тощо. Установча зустріч проводиться з метою визначення оптимального складу команди та складання плану дій, що передує створенню IнП

Оптимальний склад команди — кількість фахівців, яка забезпечить реалізацію навчальної програми і спеціальних послуг.

План дій, що передує створенню IНП, визначає цілі, засоби, ресурси, необхідні для вивчення членами команди сильних і слабких сторін дитини. Мета плану дій — отримати комплексну оцінку сильних і слабких сторін дитини. Засобами досягнення мети можуть бути спостереження, формальні тести й опитування (педагогів, батьків, безпосередньо дітей).

Проведення комплексної оцінки сильних і слабких сторін дитини. Створенню індивідуального навчального плану для дитини з особливими освітніми потребами передує певний період оцінки, що дає змогу виявити особливості: поведінки, навчальних пріоритетів, конкретних вмінь, а також загального рівня розвитку учня. Ця інформація дає вчителю змогу відповідним чином побудувати навчальний процес, задовольнити потреби дітей і сприяти їхньому всебічному розвитку. Також слід проводити формальну оцінку дітей з використанням спеціальних методик, до якої мають бути залучені батьки й фахівці. Під оцінкою слід розуміти процес збирання всебічної інформації про дитину, яка потім використовується для визначення сильних якостей учня та сфер, де він відстає. Процес оцінки має на меті визначення поточного рівня розвитку дитини, що дає змогу розробити відповідні навчальні плани та заходи.

Процес оцінки учнів з особливими потребами має бути комплексним, спрямованим і більш точним, аніж процес оцінки дітей з типовим рівнем розвитку. Комплексність необхідна для того, аби найточніше визначити можливості дитини й всі сфери, де вона потребує допомоги.До цього процесу оцінки слід залучати фахівців із кількох дисциплін. Це має бути безперервний, колективний процес систематичних спостережень та аналізу. Результати, отримані під час лише одного спостереження й лише одним фахівцем, не можуть вважатися достовірними.

Для створення ефективного індивідуального навчального плану потрібні спільні дії вчителів, батьків і фахівців. Слід запевнити батьків, що під час проведення оцінки дитини, аналізу результатів робіт увага звертатиметься на сильні якості учня; що це процес збирання інформації, яка допоможе вчителям і фахівцям працювати на користь дитини; що це засіб для розробки індивідуального плану, який повністю відповідатиме потребам дитини.

Інформацію про дитину можна одержати з різних джерел — від батьків, дорослих (включаючи тих, із ким дитина живе), від самої дитини, від фахівців, які з нею працюють та інших. Фахівці можуть допомогти точнiше визначити рівень розвитку та потреби дитини. Суттєво допомогти під час оцінки дитини можуть спеціалісти (логопеди, сурдопедагоги, тифлопедагоги, медики, психологи та ін.). Після завершення процесу оцінки всі, хто брав у ньому участь (вчителі, фахівці), аналізують результати. Отримавши результати комплексної оцінки, необхідно перейти до розробки індивідуального навчального плану.

!!! Пам'ятайте, що всі думки є цінними. Вислуховуйте всі ідеї, підтримуйте кожне бажання зробити внесок у досягнення прогресу дитини.

Питання, які необхідно розглянути:


  1. Як забезпечуватиметься приїзд дітей до освітнього закладу?

  2. Чи потрібен дитині супровід для пресування школою?

  3. Які адаптації середовища, технічного забезпечення необхідно здійснити?

  1. Яких фахівців необхідно залучити?

  1. Якою є поведінка дитини, яких змін вона потребує для покращання процесу навчання?

6.Який теперішній рівень досягнень дитини?

7.3 удосконалення/розвитку яких навичок необхідно розпочати?



  1. В яких сферах розвитку необхідно надати допомогу?

  2. Скільки часу на тиждень триватимуть заняття з фахівцями або додаткові заняття?

  1. Які зміни в розкладі мають відбутися?

  2. Які заходи будуть запропоновані для встановлення співпраці з іншими учнями?

  3. В яких заходах, окрім навчальних, дитина братиме участь?

!!! Важливо пам'ятати, що визначати цілі та планувати завдання необхідно одночасно в усіх сферах розвитку, в яких учень потребує допомоги.


Члени групи з розробки ІНП тісно співпрацюють і несуть спільну відповідальність за рішення стосовно заходів, необхідних для успішного навчання дитини в школі.

Наступні кроки, які необхідно зробити після зустрічі, щоб забезпечити виконання ІНП:



  1. Переконайтеся, що батьки отримали копію ІНП, завірену керівником закладу.

  2. Забезпечте такими самими копіями педагогів і фахівців, які працюватимуть над реалізацією ІНП.
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка