Професійно-технічна освіта України



Сторінка8/13
Дата конвертації11.04.2016
Розмір2.25 Mb.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13

Особливості психолого-педагогічного супроводу підготовки до професійного навчання дітей, що мають розумові та фізичні вади


Психолого-педагогічний супровід розумово відсталого учня у виборі професії трактується як допомога у формуванні в нього орієнтаційного поля професійного розвитку.

Одне з головних завдань психологічного супроводу професійного становлення розумово відсталого учня полягає не лише в наданні йому вчасної допомоги, але й у його підготовці до самостійного подолання труднощів цього процесу в майбутньому. Щоб вибір професії був справді свідомим і вільним, необхідно забезпечити:



  • інформованість про світ професій;

  • знання своїх особистих якостей;

  • уміння співставляти особисті якості із вимогами, які пред’являють професія і спеціальність;

До того ж вибір професії пов’язаний із категоріями: можливостей і потреб; інтересу до поставленої мети; мотивацією; передбаченням результатів прийнятих рішень.

Розумово відсталим школярам необхідна кваліфікована і своєчасна допомога дорослих при виборі професії. Керівна роль у цій роботі повинна відводитися школі при спільній діяльності з сім'єю і виробничими колективами. Учні допоміжних шкіл можуть опанувати багато спеціальностей у сфері обслуговування. Так, наприклад, вони під керівництвом школи вибирають професію столяра, маляра, слюсаря, палітурника, шевця, будівельника, вишивальниці, робітника зеленого господарства. В той же час їм недоступні професії, які пред'являють підвищені вимоги до інтелекту і комунікативної діяльності. Їм не можна працювати там, де є підвищені вимоги до техніки безпеки. Виключаються також професії, шкідливі для здоров'я, які перевершують їхні фізичні можливості і посилюють наявні захворювання.

З метою професійного самовизначення таких учнів треба проводити профорієнтаційну роботу: професійну просвіту; професійну діагностику; професійну консультацію; професійну активізацію; професійну адаптацію.

Сучасна молодь з вадами розумового розвитку не володіє компетенцією свідомого вільного вибору професії. Така непідготовленість призводить до того, що молодь звужує діапазон вибору професії, замінюючи цю можливість копіюванням поведінки людей, піддаючись впливу випадкових порад. Безвідповідальні і нічим не обґрунтовані рішення здатні призвести до того, що впродовж усього життя людина буде незадоволена своїм випадковим вибором. Це криє в собі небезпечні наслідки: від почуття неповноцінності чи безвідповідальності за результати власної праці до скерованості на асоціальну поведінку.

Результатом психолого-педагогічного супроводу підготовки повинна бути спрямованість особистісно-значимого змісту вибору професії; певного професійного направлення (намірів, планів оволодіння професією); перспективи самовизначення.

Пропозиції

На нашу думку, в допрофесійній та професійній підготовці молоді повинна відбуватися співпраця на державному рівні. Обов’язковим є проведення різноманітних спільних заходів: конференцій, круглих столів, семінарів, нарад для вчителів-дефектологів та майстрів виробничого навчання; взаємовідвідування уроків та навчальних занять (фахівці ПТНЗ не мають дефектологічної освіти, педагоги шкіл-інтернатів – технічної).

Необхідно вжити такі заходи:



  • створити нові програми для спеціальних шкіл з професійно-трудової орієнтації;

  • скласти методичні рекомендації до цих програм;

  • створити нові підручники, які відповідатимуть вимогам сучасних технологій виробництва та ринку праці;

  • створити творчу групу вчителів спеціальних шкіл-інтернатів і майстрів виробничого навчання для перегляду застарілих навчальних програм з профільних трудових дисциплін: програм із взуттєвої справи, столярної, слюсарної, картонажної, з шиття та створення програм нових, адаптованих до сучасних технологій та вимог виробництва.

Важливим є забезпечення наступності в роботі спеціальних шкіл-інтернатів та ПТНЗ. З цією метою треба рекламувати ПТНЗ, також проводити роз’яснювальну роботу щодо вступу до них серед учнів та їхніх батьків. Необхідно проводити «Дні відкритих дверей»; організовувати виступи на батьківських зборах; оформлювати стенди; показувати мультимедійні презентації та відеофільми про ПТНЗ; проводити бесіди з випускниками шкіл-інтернатів.

Таким чином, можна стверджувати, що проблема професійного навчання, виховання та підготовки до самостійного життя в цілому для осіб з інтелектуальною недостатністю є вкрай нагальною. Її розв'язанню сприятиме:



  • створення в державі законодавчої бази для забезпечення освітніх запитів осіб з особливими потребами;

  • розширення можливостей оволодіння учнями цієї категорії професіями на базі професійних навчальних закладів і спеціальних шкіл-інтернатів;

  • розроблення необхідних державних нормативів, механізмів упровадження на постійній основі бронювання робочих місць для юнаків і дівчат з обмеженими розумовими можливостями;

  • обґрунтування потреби держави в цілому і окремих її регіонів у перспективному розвитку різних моделей навчальних закладів.

Особливості задоволення специфічних потреб дитини з інтелектуальною недостатністю


Діти з інтелектуальною недостатністю, крім звичайних потреб, мають специфічні, які спричинені діагнозом „розумова відсталість”.

Специфічність потреб пов’язана з особливостями діагнозу. Дитина зі зниженим інтелектом не може адекватно та у достатній мірі усвідомлювати різні аспекти потреб, наприклад, дотримання здорового способу життя, здорового та нешкідливого харчування, особистої гігієни, розуміння симптомів нездоров’я, власних сексуальних потреб, тощо. Тому дитина з інтелектуальною недостатністю постійно потребує:



  • сторонньої допомоги для прийняття рішень з особистих та майнових питань, опіки та піклування, усвідомлення та реалізації своїх конституційних прав та основних свобод,

  • щоденного супроводу соціального працівника для вирішення соціальних, медичних, матеріальних проблем та втручання у разі їх незадоволення,

  • спеціальної допомоги у навчанні та застосуванні знань у повсякденній практиці;

  • особливого захисту від зловживань та задля безпеки,

  • постійного догляду і допомоги у задоволенні щоденних фізіологічних потреб,

  • допомоги у набутті та підтриманні навичок самообслуговування, ведення домашнього господарства, спілкування, соціальних взаємин, подолання стресів тощо,

  • визнання з боку оточуючих як особистості, а не носія певного діагнозу, спілкування та уваги,

  • допомоги при самовизначенні, здійсненні вибору та реалізації особистісного потенціалу.

З медичної точки зору інтелектуальна недостатність - психіатричний діагноз, з точки зору системи освіти – знижена здатність до навчання, з точки зору соціального захисту  функціональне обмеження та одна з причин інвалідності на все життя. З точки зору цивільного права – одна з підстав визнання особи недієздатною.

Розуміння індивідуальних та специфічних потреб дитини з інтелектуальною недостатністю дає можливість організувати адекватну допомогу для її найкращого розвитку та благополуччя. Якщо в державі правильно та в достатній мірі організувати систему навчання, захисту та підтримки дітей з інтелектуальною недостатністю, їх можливості можуть бути значно підвищені, а ступінь дезадаптації зведений до мінімуму.



З досвіду роботи навчального закладу

Контингент учнів з числа осіб,

які закінчили допоміжну школу-інтернат

Професія: «Лицювальник-плиточник»

Термін навчання: 2 роки

Кількість спецгруп: І курс – 2 групи

ІІ курс – 1 група
Діагноз учнів: F 70 (олігофренія легкого та середнього ступеню дебільності)d:\фото\обучение\geven.jpg
Загальна кількість учнів спецгруп:43

з них:

сироти: 22

мешкають в гуртожитку: 30

Стратегія педагогічної роботи

В умовах спеціально організованого навчання, професійне навчання учнів розглядається як важливий засіб корекції, розвитку і формування особистості розумово відсталих учнів, підготовки їх до трудової діяльності після закінчення ліцею.

Роль фізичної праці в корекції розвитку учнів – випускників допоміжної школи важко переоцінити. Фізична праця вимагає від працюючого не тільки фізичного, а й розумового напруження, вона впливає на всі функції людського організму.

Теоретичне та виробниче навчання в ліцеї ефективно використовуються для формування в учнів таких важливих якостей особистості, як уміння працювати в колективі (зважати на інтереси його членів, узгоджувати їх з власними інтересами), уміння керувати собою в процесі праці.

Специфіка навчального процесу в ПТНЗ вимагає тісного зв’язку виробничого навчання із спец предметами (теорією). Це – необхідна умова високої якості навчання і підготовки до самостійного життя дітей з особливими потребами.

На сьогодні  в ліцеї функціонує три спеціальні групи, де навчаються діти з діагнозами   F70 (олігофренія легкого та середнього ступеню дебільності). Випускники допоміжних шкіл навчаються в ліцеї за професією «Лицювальник-плиточник» за спеціальною програмою. Знижений інтелект і особливості емоційно-вольової сфери, відсутність уміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки  приводить до затруднень у вирішенні простих задач. Соматичні порушення, загальна фізична ослабленість, порушення моторики, особливості емоційно-вольової сфери, характеру, поведінки обмежують їх професійно-трудову діяльність. Ці діти потребують комплексної реабілітації, яка включає медичну, корекційно-педагогічну, психологічну  допомогу і поєднується з індивідуальною соціальною адаптацією.

Навчання і виховання підростаючого покоління повинно бути тісно пов'язане з життям, з продуктивною працею. Ми прагнемо, щоб праця перетворилася на найпершу життєву потребу підлітка.

Педагогічні працівники нашого ліцею направляють свої сили на наукове обгрунтування змісту та вироблення найбільш ефективних методів професійного навчання. При цьому велика увага приділяється такому важливому питанню, як розвиток самостійності і активності учнів.

Ми добре розуміємо, що по відношеню до учнів, які мають порушення у розумовому та фізичному розвитку, потрібно застосовувати особливі і більш специфічні методи виховання і навчання.

Перед педагогами ліцею стоїть завдання за два роки підготувати учнів до трудової діяльності, до суспільно – корисної продуктивної праці. За цей час вихованці повинні оволодіти певною спеціальністю (лицювальник-плиточник), бути підготовлені до роботи на виробництві.

Виховання в учнів вміння самостійно виконувати трудові завдання є одним з найголовніших завдань майстрів виробничого навчання. Між тим досвід педагогів ліцею показує, що самостійне виконання практичних завдань для розумово відсталих дітей представляє велику трудність.

Доводиться констатувати, що випускники допоміжних шкіл у переважній більшості виявляються не повністю підготовлені до трудової діяльності, головним чином тому, що вони не вміють самостійно працювати, не можуть відразу включатися у виробничий процес, не можуть самостійно виконувати трудові операції, не проявляють ініціативи, активності.

Проблема виховання в учнів самостійності у процесі виробничого навчання є загально дидактичною та методичної проблемою. Крім того, ця проблема безпосередньо пов'язана з проблемою розвитку пізнавальних процесів учнів. Нарешті, виховання самостійності в учнів пов'язано із загальною проблемою виховання особистості, зокрема виховання у них таких якостей, як працьовитість, наполегливість, впевненість у своїх силах.

В даний час робиться спроба визначити найбільш доцільні педагогічні шляхи виховання в учнів самостійності під час виконання трудового завдання.

Програма навчання пропонує формування в учнів певної системи виробничих, операційних навичок з професії. Важливою і необхідною умовою, що забезпечує самостійність учнів у виконанні практичних завдань, є знання ними технологічних особливостей матеріалів, обладнання; володіння комплексом виробничих навичок.

У цьому плані наш ліцей досяг задовільного виконання програмних вимог, хоча і не завжди однаково стосовно деяких учнів. Однак, спостереження показують, що багато хто з цих учнів хоча і добре опановує комплекс виробничих навичок, проте зазнають великих труднощів у застосуванні цих знань, умінь і навичок на практиці.

В цілому, програмою передбачено виховання в учнів вміння самостійно працювати. Але виховання цього вміння, найбільшою мірою залежить від педагога, від того, якими методами і прийомами він користується. Від способів пояснення викладачем процесу виконання завдання залежить усвідомленість виконання учнями цього завдання, що в свою чергу є однією з умов виховання самостійності в учнів у процесі виробничого навчання.

Реалізація в ліцеї дидактичних принципів навчання учнів, що мають розумові та фізичні вади

1. Виховна та розвивальна спрямованість навчання

Процес навчання в ліцеї, перш за все, спрямований на формування в учнів професійних знань, умінь і навичок, але, безумовно, під час навчання відбувається і виховання, і розвиток учнів. Виховна спрямованість навчання полягає у формуванні в учнів моральних уявлень і понять, адекватних способів поведінки в суспільстві. Це реалізується в змісті навчального матеріалу і у відповідній організації життєдіяльності учнів ліцею.

Для вирішення завдань підготовки учнів до самостійного життя велике значення має чітка організація і високий методичний рівень проведення занять з виробничого навчання, належна технічна оснащеність майстерень, наявність базових підприємств за профілем навчання, відповідна підготовка майстрів в\н.

Розвиваючий характер навчання в ліцеї полягає у сприянні загальному психічному та фізичному розвитку учнів. В умовах постійно зростаючих вимог до рівня підготовки учнів спеціальних груп до життя, спрямованість навчання на їх загальний розвиток набуває особливого значення. Однак розвиток розумово відсталих учнів без корекції їх мислення та порушення психофізичних функцій не може бути досить успішним. Тому навчання учнів спецгруп носить корекційно розвиваючий характер.

Розвиваючу спрямованість навчання слід відрізняти від корекційної спрямованості. У процесі корекції завжди відбувається розвиток розумово відсталої дитини, але розвиток може бути і не пов'язаний з корекцією.

Для розвитку учнів спецгруп потрібні особливі умови, що враховують психофізичні особливості розвитку цих дітей. Здійснення розвивального навчання передбачає підвищення якості уроків теоретичної та практичної підготовки шляхом включення учнів в активну навчальну діяльність і розвитку в них пізнавальної активності й самостійності.



2. Науковість та доступність навчання

Зміст навчання в ліцеї відрізняється яскраво вираженою практичною спрямованістю. Незважаючи на рівень знань, який необхідно засвоїти учням спеціальних груп, вони повинні бути науковими, тобто не суперечити об'єктивним науковим знанням. Принцип науковості реалізується, перш за все, при розробці програм і тематичних планів, а також в діяльності викладачів та майстрів в\н.

Відомо, що у розумово відсталих дітей можуть виникати неправильні уявлення про навколишню дійсність, тому що вони не в змозі розуміти суть явищ без зовнішнішніх, випадкових ознак і зв'язків. Тому педагоги ліцею допомагають їм пізнавати навколишній світ з наукових позицій, у відповідності до реальної дійсності.

Принцип науковості пов'язаний з принципом доступності, адже учні, які мають розумові вади, можуть засвоювати тільки той матеріал, який їм доступний.

Принцип доступності передбачає побудову навчання учнів спецгруп на рівні їх реальних навчальних можливостей. Багаторічна практика показує, що навчальні можливості учнів, які закінчили допоміжні школи, досить різні. Обєктивна причина цього полягає в ступіні і характері проявів основного і супутнього дефектів розвитку дітей. У зв'язку з цим визначається необхідність диференціації навчання з метою підвищення рівня засвоєння програмного матеріалу.

Принцип доступності, так само як і принцип науковості, реалізується, перш за все, при розробці навчальних тематичних планів. Зміст окремих навчальних предметів безперервно удосконалюється, уточнюється обсяг знань, умінь і навичок на основі результатів досліджень і передової практики.

Принцип доступності реалізується також в діяльності педагогів, шляхом застосування ними відповідних методів і методичних прийомів. Відомо, що вдалий вибір методів та прийомів, може зробити доступним порівняно складний, для розумово відсталих учнів, навчальний матеріал. 

3. Систематичність і послідовність у навчанні

Сутність принципу систематичності і послідовності полягає в тому, що знання, які учні набувають в ліцеї, повинні бути приведені у певну логічну систему для того, щоб можна було ними користуватися, тобто успішно застосовувати на практиці.

Цей принцип має велике значення тому, що для учнів спецгруп характерна неточність, неповнота або фрагментарність засвоєних знань. Певні труднощі вони відчувають при їх відтворенні та використанні в практичній діяльності. Принцип систематичності і послідовності реалізується як при розробці навчальних програм і темпланів, так і в щоденній роботі педагогів. Це означає таке розташування навчального матеріалу в програмах і тематичних планах, коли між його складовими частинами існує логічний зв'язок, коли наступний матеріал спирається на попередній, коли пройдений матеріал готує учнів до засвоєння нового.

У діяльності викладача принцип систематичності реалізується в плануванні послідовності вивчення нового навчального матеріалу і в повторенні раніше засваєного, у перевірці отриманих учнями знань і умінь. Виходячи з цього принципу переходити до вивчення нового навчального матеріалу можна тільки після того, як учні засвоять той, який опрацьовується в даний час.



4. Зв'язок навчання з життям

Цей принцип відображає обумовленість навчання в ліцеї громадськими потребами і впливом суспільного середовища на процес навчання та виховання учнів. У сучасних умовах цей принцип отримує нове значення.

Йому відводиться важлива роль у процесі навчання і виховання дітей з розумовими вадами. Адже після закінчення ліцею випускники вступають у самостійне життя і підготовленість до нього в певній мірі залежить від того, як втілюється цей принцип в життя. Реалізація цього принципу в ліцеї полягає в організації навчально-виховної роботи на основі тісного зв'язку теоретичного навчання з продуктивною працею учнів під час безперервної практики.

У повсякденній діяльності педагогів цей принцип реалізується шляхом використання на уроках та в позакласній роботі позитивних прикладів з життя. 



5. Принцип корекції в навчанні

Для розумово відсталих дітей, як відомо, характерний загальний основний недолік – порушення складних форм пізнавальної діяльності (причому має місце нерівномірне порушення). Така дитина росте і розвивається, але розвиток її сповільнюється з самого початку і йде на дефектній основі.

Принцип корекції полягає у виправленні недоліків психофізичного розвитку розумово відсталих дітей в процесі навчання шляхом використання спеціальних методичних прийомів. У результаті застосування корекційних прийомів навчання одні недоліки в учнів долаються, інші слабшають, завдяки чому учні швидше просуваються у своєму розвитку. Чим швидше дитина просувається в своєму розвитку, тим успішніше вона буде опановувати навчальний матеріал, тобто розвиток учнів і навчання їх на основі принципу корекції – це два взаємопов'язані процеси.

Виправлення вад розвитку в учнів спеціальних груп відбувається повільно і нерівномірно. Одним з показників успішності корекційної роботи може служити рівень самостійності учнів при виконанні нових навчальних і трудових завдань. Тому здійснення принципу корекції в навчанні полягає у формуванні в учнів цих умінь, тобто умінь самостійно орієнтуватися у вимогах до виконання завдань, аналізувати умови та планувати свою діяльність, залучаючи для цього наявні знання і досвід, робити висновки про якість виконаної роботи.

Узагальнені навчальні та трудові вміння формуються на основі конкретних вмінь з кожного навчального предмету і шляхом систематичної цілеспрямованої роботи із застосуванням специфічних для кожного предмета методичних прийомів.

Корекції підлягають не тільки вади психофізичного розвитку, загальні для всіх розумово відсталих дітей, але й недоліки, характерні для тих чи інших учнів. Індивідуальна корекція зумовлена тим, що основний дефект у дітей проявляється неоднаково і, крім основного, є супутні дефекти різного ступеня. У навчанні це виявляється у відмінності між рівнями оволодіння знаннями, вміннями та навичками різними учнями.

Загальна корекційна робота проводиться зазвичай фронтально, індивідуальна корекція – з окремими учнями або з невеликою групою.

6. Принцип наочності

Принцип наочності в навчанні означає залучення різних наочних засобів у процес засвоєння учнями знань та формування у них умінь і навичок. Сутність принципу наочності полягає в збагаченні учнів чуттєвим пізнавальним досвідом, необхідним для повноцінного оволодіння абстрактними поняттями.

Відомо, що відчуття людини, які він отримує від зовнішнього світу, є першим ступенем його пізнання. На наступному рівні знання набуваються у вигляді понять, визначень, правил і законів. Щоб знання в учнів були усвідомленими, процесс навчання має забезпечити опору їх на відчуття. Наочність як раз і виконує цю функцію.

Існує загальне правило застосування принципу наочності: навчання має бути наочним в тій мірі, яка необхідна для свідомого засвоєння учнями знань і вироблення умінь і навичок, що спираються на живі образи предметів, явищ і дій.

В основу реалізації принципу наочності в ліцеї покладені ці ж загальні правила. Проте при навчанні дітей з розумовими вадами реалізація цього принципу має свої особливості. Перш за все, в спеціальних групах для формування в учнів абстрактних понять, узагальнень, трудових умінь і навичок, наочність використовується більш тривалий час. Це пов'язано з тим, що у цих дітей порушені процеси відволікання і узагальнення, їм важко відірватися від спостереження конкретних предметів і зробити теоретичний висновок або висновок, що необхідний для формування того чи іншого поняття. Відомо, що їхнє сприйняття спочатку має недиференційований характер, вони не можуть виділити головні, суттєві ознаки об'єкта. Образи предметів, що виникають у свідомості, нечіткі, неповні і часто перекручені, в мові часто відсутні відповідні мовні засоби, необхідні для вірного відображення властивостей об'єктів.

Особливість реалізації принципу наочності в спецгрупах полягає також у тому, що поряд зі створенням в учнів чітких та повних уявлень про навколишній світ, необхідно навчити їх правильно користуватися професійними словами та термінами, що позначають властивості предметів, ознаки явищ, відносини і зв'язки, які існують в професійній сфері. Слово педагога в цьому процесі є організуючим і регулюючим чинником.



7. Свідомість і активність учнів у навчанні

Свідомість в навчанні означає розуміння учнями навчального матеріалу: суті вивчаємих понять, сенсу трудових дій, прийомів і операцій. Свідоме засвоєння знань і навичок забезпечує успішне застосування їх в практичній діяльності, сприяє перетворенню знань у стійкі професійні навички.

Цей принцип відноситься до числа найважливіших, бо в процесі свідомого засвоєння навчального матеріалу відбувається більш інтенсивний психічний розвиток дітей з розумовими вадами.

Однак, при реалізації цього принципу педагоги ліцею стикаються із деякими труднощами. Порушення аналітико-синтетичної діяльності, характерні для визначеної категорії учнів, перешкоджають засвоєнню навчального матеріалу на основі його повного розуміння. Тому питання про те, як досягти повного розуміння навчального матеріалу учнями спецгруп було і залишається для нас найбільш значущим. Вирішуємо цю проблему шляхом постійного застосування корекційних методичних прийомів, спрямованих на розвиток розумових операцій, а також умінь висловлювати словами свої думки. 

Адже судити про те, наскільки учнень зрозумів той чи інший навчальний матеріал можна, перш за все, за його висловлюванням, а вже потім – за характером застосування знань при виконанні практичних вправ.

Викладачі та майстри в\н активно використовують на своїх заняттях ряд методичних прийомів, що допомагають учням більш усвідомлено засвоювати навчальний матеріал:



  • розчленування складного навчального матеріалу на частини, логічно завершені та пов'язані між собою,

  • виділення головних суттєвих сторін предмета або явища,

  • мовне відображення практичних дій до початку, під час і після роботи,

  • зв'язок нових дій з раніше засвоєними.

Психологічна готовність педагога до роботи з дітьми із спецгруп передбачає людяність, доброзичливість, гуманне ставлення до учнів, позитивне ставлення до роботи з ними, бажання працювати, терпимість, працелюбство, доброту й ласку. Значну роль відіграє внутрішня свобода викладача. Такий педагог спокійно входить у групу, він не боїться проблем з дисципліною, витримує будь-яку ситуацію, не допускаючи конфліктів.

Фізично та морально готовий до роботи з розумово відсталими учнями викладач формує педагогічне кероване середовище. В цьому йому допомагають спеціальні психолого-педагогічні заходи.

Дослідження



«Чи можна вважати інклюзивним середовище,

в якому навчаються учні спецгруп?»
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка