Професійна компетентність як фактор формування конкурентоспроможності майбутніх фахівців / Л. В. Пляка, В. О. Тюріна: матеріали VI міжнародної науково-практичної конференції [«Молодіжна політика: проблеми І перспективи»



Скачати 77.56 Kb.
Дата конвертації10.09.2017
Розмір77.56 Kb.
Пляка Л. В. Професійна компетентність як фактор формування конкурентоспроможності майбутніх фахівців / Л. В. Пляка, В.О. Тюріна: матеріали VI Міжнародної науково-практичної конференції [«Молодіжна політика: проблеми і перспективи»], (Дрогобич, 15-16 травня 2009 р.). – Дрогобич: Редакційно-видавничий відділ ДДПУ ім. Івана Франка, 2009. – С.135 -137.

В.О.Тюріна, Л.В.Пляка


ПРОФЕСІЙНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ЯК ФАКТОР ФОРМУВАННЯ КОНКУРЕНТНТНОСПРОМОЖНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ
Резюме: У статті розкриваються питання, пов`язані з формуванням професійної комунікативної компетентності, яка забезпечує ефективність підготовки та конкурентоспроможність молодого фахівця.

Ключові слова: компетентність, професійна компетентність, комунікативна компетентність.

Постановка проблеми. Освіта є базою для розвитку кожної особистості, запорукою успішного майбутнього України, її конкурентноздатності на світовій арені. Вона має відповідати інтересам і запитам суспільства, саме тому одним з основних завдань освіти стає професійна підготовка фахівців, що спрямована на потреби сьогодення. Процес професійного навчання має вирішувати завдання забезпечення людини «конкурентоспроможною професією», компетентного, який вільно орієнтується в суміжних галузях діяльності, готового до постійного професійного росту, соціальної та професійної мобільності. Головним показником рівня кваліфікації будь-якого сучасного фахівця є його професійна компетентність.

Аналіз досліджень і публікацій. Проблема компетентності ґрунтовно досліджена в роботах С. У. Гончаренко, О. М. Дахіна, Б. Д. Ельконіна, А. К. Маркова та ін. Сучасними підходами до проблеми компетентності опікуються А. В. Василюк, О. В. Овчарук. Питання професійної підготовки на основі компетентнісного підходу розглянуто в працях В. М. Аніщенко, Н.М. Бібік, М.П.Васильєвої, Н.В. Демєнтьєва А. М. Михайличенко, О.В. Овчарук та ін. Визначення ключових компетентностей подано в роботах І. А. Зимньої, Е.Г. Ісламгалієва, Г. К. Селевко, П. І. Третьякова, Т. І. Шамова та ін.

Питання формування професійної компетентності майбутніх фахівців фармацевтичної галузі є надзвичайно актуальним, так як сучасний ринок праці потребує кваліфікованих конкурентоспроможних фахівців, здатних до сприйняття та використання на практиці нових наукових ідей, технічних інструментів та методів сучасного виробництва. Все це вимагає від вищого навчального закладу підготовки конкурентноспроможного молодого фахівця.

Психологічні аспекти формування професійних вмінь та якостей розглядалися І.Д. Бехом, Г.О. Баллом, В.А. Семиченко

Мета нашої статті узагальнити сучасні концепції формування професійної комунікативної компетентності майбутніх фахівців.

Виклад основного матеріалу. Характеристикою сучасного ринку праці можна вважати конкурентоспроможність молодого спеціаліста, яка передбачає готовність до постійного професійного зростання, якісного і творчого виконання діяльності відповідно до індивідуально-психологічних особливостей особистості.

Кваліфікована та мобільна робоча сила є основою конкурентної економіки, оскільки дає змогу промисловим підприємствам швидко пристосуватись до вимог нових технологій та ринкових тенденцій, і отже, ставати або залишатись конкурентною [1, 195].

Конкурентоспроможні фахівці мають володіти професійними вміннями і навичками, високим рівнем професійної компетентності та здатності застосовувати теоретичні надбання на практиці.

Компетентність спеціаліста є такою характеристикою його кваліфікації, коли наявні знання, які є необхідними для здійснення професійної діяльності [2].



О.М. Олексюк розглядає професійну компетентність як володіння знаннями, уміннями, нормативами, необхідними для виконання професійних обов’язків, психологічними якостями, а також як реальну професійну діяльність відповідно до еталонів і норм [3, 13].

Отже, на наш погляд, поняття «професійна компетентність» включає в себе знання, уміння й навички, єдність теоретичної та практичної готовності майбутнього фахівця до професійної діяльності.

Формування професійної компетентності триває протягом усього професійного становлення особистості і починається набагато раніше від безпосередньої професійної діяльності фахівців.

Компетентність випускника вищого навчального закладу визначається багатьма чинниками, оскільки компетентності є «такими індикаторами», що дозволяють визначити готовність студента-випускника до життя, його подальшого особистого розвитку та активної участі у житті суспільства [4].

Для характеристики професіоналізму фахівця сьогодні все частіше використовується поняття «професійна компетентність». Н.П Волкова висловлює думку, що професійна компетентність, професіоналізм передбачають наявність професійних знань (суспільних, психолого-педагогічних, предметних, прикладних умінь та навичок). Особливостями професійних знань є їх комплексність, натхненність [5, 418].

Розглядаючи проблему професійної компетентності А.К. Маркова [6] визначає її характеристики:



  • компетентність не ототожнюється з освіченістю людини;

  • компетентність – це поєднання психічних якостей, які дають змогу діяти самостійно та відповідально;

  • основою для висновків про компетентність людини є оцінка кінцевого результату діяльності;

  • компетентність є характеристикою окремої людини і проявляється у результатах її діяльності.

Професійна компетентність являє собою сукупність знань, вмінь, навичок, способів діяльності, професійно важливих психологічних якостей, необхідних фахівцю для здійснення ефективної професійної діяльності. Вона є результатом підготовленості фахівця, якісною характеристикою володіння професійною діяльністю і передбачає усвідомленого прагнення особистості до даної діяльності.

Компетентнісний підхід до підготовки майбутніх фахівців полягає в набутті та розвитку у студентів під час навчання набору ключових, загально-галузевих та предметних компетентностей, які визначають його успішну професійну діяльність. Компетентності включають професійні знання та уміння, що характеризують кваліфікацію, такі якості як ініціативність, співпраця, здатність до роботи в колективі, комунікативні здібності, уміння вчитися, оцінювати, логічно мислити, відбирати і використовувати відомості.

Аналіз наукової літератури свідчить, що психологи і педагоги, які досліджують проблему професійної компетентності, визначають її як складне, інтегроване особистісне утворення, яке має багато складових.

Сучасній фармацевтичній галузі потрібен фахівець, який здатний максимально використовувати свій потенціал, мобільність, проявляти гнучкість, конкурентоспроможність та професійну компетентність. Професійна компетентність провізора – це особистісне утворення, яке забезпечує якісне виконання фахівцем професійної діяльності і включає аналітичні, комунікативні процеси та забезпечує процес розвитку і саморозвитку особистості. Вона складається з досвіду, теоретичних знань, практичних умінь, особистісних якостей, що забезпечують ефективне виконання професійної діяльності, можливість вирішувати проблеми різної складності на основі наявних знань та досвіду.

Професія провізора відноситься до професій типу «людина-людина», де спілкування набуває професійної значущості. Ефективність професійного ділового спілкування провізора визначається рівнем сформованості його комунікативної компетентності.

Тенденція розвитку конкурентного середовища впливає на якість обслуговування відвідувачів аптечних закладів, виконання провізором його професійних обов’язків. Саме тому у фахівця мають бути сформовані всі відповідні професійні компетентності, які дають йому змогу бути впевненим у собі, своїх силах, від яких залежить конкурентноздатність самого фахівця і аптечного закладу, в якому він працює.

Більшість вчених вважають комунікативну компетентність вагомою складовою професійної компетентності, яка має в кожному виді діяльності свою специфіку. На думку В.І.Нароліної, професійна комунікативна компетентність являє собою засіб досягнення успіхів в професійно-діловому та особистісному спілкуванні, в основі якої лежать знання цінностей, норм, стандартів поведінки і спілкування [7, 24].

О.І.Холостова стверджує, що компетентність в спілкуванні означає володіння комплексом особистісних можливостей, одна з показників психологічної зрілості та компетентності [8, 130].

На наш погляд, комунікативна компетентність майбутнього провізора – це здатність до ефективного спілкування, яка полягає у вмінні обмінюватись інформацією, досягати взаєморозуміння, усвідомлювати потреби співрозмовника, розуміти його почуття і психологічні стани.

О.Е. Веретненникова звертає увагу на те, що під час взаємодії з людьми, комунікативна компетентність проявляється у спроможності різноманітного спілкування, формування завдань, вирішення конфліктів, вмінні взаємодіяти з представниками різних культур, здібності ведення переговорів [9, 27]. Враховуючи вищезазначене, слід відмітити, що під час професійної комунікативної взаємодії з «важкими» партнерами провізор повинен зберігати психологічну рівновагу, управляти своїми емоціями і якісно виконувати професійні обов’язки.



Запорукою комунікативної компетентності майбутніх провізорів виступає успішний особистісний розвиток індивіда, його розвивальний та усвідомлений міжособистісний досвід, який органічно пов’язаний з формами міжособистісної поведінки та здібностями фахівця. Комунікативна діяльність фахівців фармацевтичної галузі передбачає наявність певних знань з психології, вміння застосовувати ці знання на практиці.

Висновки. Таким чином, формування комунікативної компетентності як складової професійної компетентності забезпечує ефективність підготовки молодого фахівця а саме – його конкурентоспроможність. Професійна компетентність - це якість, яка дозволяє людині продуктивно здійснювати свою професійну діяльність та досягати високих результатів. Напрям професійної діяльності формує різновид складових професійної компетентності та їх особливостей, які повинні відповідати запитам сучасного ринку праці, забезпечуючи конкурентоспроможність фахівця.
Література:

  1. Мусис Н. Усе про спільні політики Європейського Союзу /
    Н. Мусис ; [пер. з англійської]. – К.: «К. І. С.», 2005. – 466 с.

  2. Сериков В.В. Личностный поход в образовании: концепция и технологии / В.В. Сериков. – Волгоград : Перемена, 1994. – 152 с.

  3. Професійна етика вчителя: час і вимоги / за ред. Б.М. Жебровського, Л. М.Ващенко. − К. : Ірпінь, 2000. − 257 с.

  4. Овчарук О.В. Розвиток компетентнісного підходу: стратегічні орієнтири міжнародної спільноти / Компетентністний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи: Бібліотека з освітньої політики / Під заг. ред. О.В. Овчарук. – К.: “К.І.С”, 2004.– С. 6 – 15.

  5. Волкова Н.П. Педагогіка: посібник для студентів вищих навчальних закладів / Н.П Волкова. – К.: Видавничий центр «Академія», 2002. – 576с.

  6. Маркова А.К. Психология профессионализма / А.К.Маркова. – М., 1996. – 308 с.

  7. Наролина В.И. Развивающий эффект процесса формирования межкультурной коммуникативной компетентности специалиста / В.И.Наролина // Высшее образование сегодня. – 2008. - №5. – С.23-25.

  8. Холостова Е.И.Технологии социальной работы / Е.И.Холостова. – М.: , 2003. – 400с.

  9. Веретенникова А.Е. Развитие иноязычной письменной коммуникативной компетентности у студентов в соответствии с Болонским процессом/ А.Е.Веретникова // Высшее образование сегодня. – 2008. - №5. – С. 26-30.








База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка