Професійна компетентність педагога як одна з умов його успішної професійної діяльності



Сторінка2/4
Дата конвертації11.04.2016
Розмір0.69 Mb.
1   2   3   4

5. Вправа Джерело знань” ( 10хв. )

Поділ учасників на 4 групи (за порами року).



Мета: сприяти актуалізації раніше набутих знань учасників тренінгу.

Очікування: вправа дає учасникам можливість для самовираження, формує позитивний настрій на роботу.

Ресурсне забезпечення: роздатковий матеріал, ватман,маркери.

Хід вправи:

Тренер:

Уточнимо значення використаних понять. Ви отримуєте контрольний лист. У ньому визначено певну проблему. Треба продовжити речення, сформулювати власне розуміння нижченаведених понять. Час для обговорення - 3 хв. Відповідь групи на запитання – до 1хв.



Питання:

1 група: Компетентність – це …

2 група: Компетентна людина – це …

3 група: Компетентний учитель – це …

4 група: Компетенція –це…

А зараз відпочинемо.


6. ВправаЦе - чудово”. ( 5хв. )

Мета: сприяти створенню позитивного емоційного настрою на роботу.

Очікування: гра дає учасникам можливість для самопізнання, самовираження, створює позитивний настрій.

Хід гри:

Учасники стоять у колі. Тренер пропонує кожному по черзі вийти у центр кола і розповісти про якусь свою якість, уміння, талант (наприклад, „я люблю танцювати ”). У відповідь на таке висловлювання всі, хто стоїть у колі, повинні хором відповісти

” Це - чудово ”.

7. II інформаційний блок Портрет професіонала (Шляхи формування та вдосконалення професійної компетентності педагога). ( 15хв. )

Реформування освіти в Україні є частиною процесів оновлення освітніх систем, пов'язаних з визнанням значимості знань як рушія суспільного добробуту та прогресу. Ці зміни стосуються створення навих освітніх стандартів, оновлення та перегляду навчальних програм, змісту навчально-дидактичних матеріалів, підручників, форм і методів навчання. Так, у Державному стандарті базової і повної загальної середньої освіти підкреслюється, що зміст базової і повної загальної середньої освіти створює передумови для індивідуалізації навчання, запровадження особистісно-орієнтованих педагогічних технологій, формування соціальної, комунікативної, комп'ютерної та інших видів компетентності учнів .

Стає очевидним, що досягнення мети сучасної освіти пов'язане з особистісним потенціалом учителя, його загальною та професійною культурою, без яких неможливе вирішення наявних проблем навчання та виховання відповідно до нових освітніх парадигм. Сучасному учителеві необхідні гнучкість і нестандартність мислення, вміння адаптуватися до швидких змін умов життя. А це можливо лише за умови високого рівня професійної компетентності, наявності розвинених професійних здібностей. Ця проблема зафіксована у державній національній програмі "Освіта", де наголошується, що один з головних шляхів реформування освіти полягає в необхідності "підготовки нової генерації педагогічних кадрів, підвищення їх професійного та загальнокультурного рівня" .

У Концепції загальної середньої освіти зазначена необхідність розв'язання проблеми підготовки вчителя, який усвідомлює свою соціальну відповідальність, постійно дбає про своє особистісне і професійне зростання, уміє досягти нових педагогічних цілей. Шкільний учитель має надзвичайні потенційні можливості впливати на формування особистості, світогляду, політичних переконань, настроїв і моралі підростаючого покоління. Але реалізація цих можливостей залежить в кожному окремому випадку від особистих якостей педагога; реальну роль відіграють його талант, любов до дітей, бажання працювати. Окрім цього, височінь соціального положення професії педагога, її престиж залежить від тієї системи суспільних відносин, у якій живе і працює вчитель. Це добре розуміли в усі часи. Найбільш далекоглядні та розумні державні діячі завжди намагались використовувати вчителів у своїх політичних цілях. Наприклад, Ю.Цезар надав усім учителям Римської імперії права громадянства. Пруський учитель, зазначав Бісмарк, розбив Францію у війні 1870 р. Американські політичні діячі відверто говорили, що запуск першого супутника Землі відбувся завдяки успіхам насамперед радянської школи. У Японії повага до вчителя піднесена до рангу культу. На жаль, у 60-80 рр. відбулося різне зниження престижу вчительської професії, причому в нашій країні він уже значно нижчий, ніж в інших країнах. Така ситуація пояснюється об'єктивними умовами, в яких живуть і працюють шкільні педагоги.

В Україні в освітянській галузі працює понад 1 млн. 700 тис.осіб, що становить більше 7%. Загальна кількість безпосередніх учасників освітянського процесу складає майже 11 млн. осіб або близько 22% всього населення країни. В результаті моніторингових досліджень з'ясовано, що лише 10-15% мають високий рівень (це і є категорія педагогів, здатних до реалізації інноваційних процесів освітньої політики), більше половини - середній, близько третини учителів мають низький рівень професійної компетентності. Основними причинами такого стану є:


  • невідповідність між швидкими змінами суспільної свідомості, зміною цінностей і пріоритетів суспільного життя та тяжінням професійної свідомості педагогів (у своїй більшості) до настанов. З одного боку, ми можемо спостерігати достатньо динамічне становлення в суспільній свідомості таких понять, як планетарне мислення, ринок, соціальна і професійна успішність, індивідуалізація мислення і діяльності, адаптивність поведінки, діалог і прагнення до заключення конвенції тощо. Однак, з іншого боку, наріжним каменем педагогічної традиції продовжує залишатися пріоритет колективного над індивідуальним, прийняття ідей професійної конкуренції, авторитаризму, невизнання особистої відповідальності, що, у свою чергу, призводить до збереження верховенства репродуктивно-монологічних методів навчання і виховання, до відторгнення учнями особистості педагога;

  • ізоляція педагогічної громадськості від кращих зразків світового педагогічного досвіду, що до цього часу продовжується. У крайньому разі педагоги знайомі з педагогічним досвідом на рівні теоретичних відомостей, що не дозволяє говорити про інтеграцію на практичному рівні, про можливість реально використовувати досягнення світової громадськості;

  • інерційність традиційної системи педагогічного освіти: зміни, що відбуваються в ній останнім часом, або мають характер "зміни вивісок", або ж спрямовані на зміну змісту освіти за принципом відновлення •навчальної інформації. Цей шлях традиційний і вже тому - малопродуктивний. Нова навчальна інформація, враховуючи динамізм соціальних процесів, застаріває, як правило, на рівні розробки навчальних програм.

Підсумовуючи викладене, необхідно відзначити, що сфера освіти, починаючи з Я.А. Коменського, базувалась на таких основних категоріях, як знання, вміння і навички. Професійна сфера сьогодні повинна працювати з іншими категоріями -- компетенціями. У цьому розумінні професія дає відповідь на те, якою компетентністю повинна володіти людина, або яка ж сфера її компетенції. Тому професійна сфера оперує компетенціями, а освіта - знаннями, вміннями, навичками. І якщо педагогічний процес не задіює своїх суб'єктів у продуктивній діяльності, то вони стають просто споживачами.

На професійний розвиток вчителя впливають зовнішня та внутрішня сфери. Внутрішня сфера складається з п'яти «само-»: -самоосвіти; -самовдосконалення; -саморозвитку; -самовиховання; -самоаналізу. Зовнішня сфера - це педагогічні поради, постійно діючі семінари, методичні об'єднання, творчі групи та інші форми методичної роботи. Основними шляхами підвищення професійної компетентності педагогів є:



1.Формування науково-методичного середовища або професійна взаємодія з колегами, тобто участь у колективних та групових інноваційних формах методичної роботи: співпраця у творчих групах, науково-дослідній діяльності, організація консультативно-методичних груп, педагогічні чи психологічні тренінги, участь у чатах, форумах щодо розробки актуальних проблем, методичних фестивалях, панорамах, презентаціях, КВК, участь у діяльності шкіл ( молодого вчителя, педагогічного досвіду, професійної майстерності), методичних дискусіях, методичних аукціонах, методичних діалогах, проблемних столах, педагогічних консиліумах, ділових / рольових іграх, дебатах, методичних мостах, клубі творчих педагогів, творчих салонах, освітянських вечорах, аналізі ситуацій, фокус-групах, ігровому конструюванні; панорамі методичних навичок, захисті творчих кооперативних проектів, програм, передових ідей; підготовка й видання друкованих видань. 2.Формування гнучкої системи безперервної освіти педагога:

- інноваційний підхід педагога до вдосконалення рівня професійної компетентності як у курсовий, так і в міжкурсовий період. Робота в міжкурсовий період може бути врахована під час атестації педагога ( участь у проведенні семінарів, творчих столів, наукових досліджень, розробка та публікація навчально-методичних матеріалів, авторських програм, робота в складі творчих груп, участь у професійних конкурсах тощо);

- самоосвітня діяльність (епізодична і планова) учителя, саморозвиток, пошук шляхів професійної самореалізації; здійснення безперервного навчання, оскільки «учитель живе доти, доки він учень»;

- складання плану самовдосконалення професійної компетентності: вивчення передового досвіду колег, проведення відкритих уроків, самоаналіз уроків, обговорення відвіданих уроків, участь у конкурсах тощо;

- цілеспрямована систематична робота над методичною темою,

- збір та укладання творчого портфоліо вчителя - колекція власної бази кращих уроків, цікавих прийомів, знахідок на уроці й позаурочній діяльності, власних засобів наочності, дидактичних матеріалів, продуктивних педагогічних технологій, що відображають зусилля вчителя, успіхи або досягнення з тієї чи іншої проблеми, індивідуальної творчої теми. У портфоліо включаються зразки робіт у письмовому чи друкованому вигляді, відеоматеріали, щоденник рефлексії, зразки дитячих робіт, фотографії компонентів навчального процесу;

- самовиховання, удосконалення методів, прийомів і форм навчально-виховної взаємодії з учнями; вироблення індивідуально-творчого стилю роботи;

- рефлексія власної діяльності (через об'єктивну оцінку прийти до самореалізації); ведення щоденника рефлексії, в якому вчитель, залишаючись сам-на-сам, обмірковує власний досвід, види діяльності, визначає нові шляхи втілення творчих планів, прогнозує стратегії для покращення діяльності, визначає успіхи й невдачі, визначає комунікативну стратегію уроку тощо;

- самокорекція;

- виконання завдань у міжатестаційний період.



З. Створення інформаційно-освітнього простору з рівноправним доступом всіх педагогів до інформаційно-освітніх ресурсів:

  • бібліотека;

  • інтернет;

  • медіа- та відеотека педагогічного досвіду,

  • реєстр програмних педагогічних засобів навчання.

4. Готовність до інноваційної діяльності, пріоритет освітніх технологій:

  • апробація сучасних науково-методичних концепцій, виявлення та впровадження освітніх продуктивних технологій навчання і виховання, які допоможуть учням з успіхом виконувати навчальні завдання;

  • переведення навчального процесу на технологічний рівень, тобто попереднього проектування процесу навчання з урахуванням дидактичних цілей і заданого рівня засвоєння;

  • забезпечення науково-методичного супроводу навчально-виховного процесу: розробка авторських програм, спеціальних і факультативних курсів;

  • системне використання міжпредметних зв'язків і міжпредметної інтеграції, тобто інтегративного підходу;

  • поповнення власного арсеналу інноваційними формами уроків, як-от: урок-тренінг, урок-дослідження, урок-панорама, урок-пошук, урок-мандрівка, урок-практикум, урок-казка, урок-композиція, урок-діалог, урок за опорним конспектом, урок тематичної атестації, активізована лекція,та ін.;

  • організація творчого педагогічного процесу, оскільки підвищення фахової підготовки можливе тільки у творчості. Творча робота вчителя можлива як результат самостійного навчання з обов'язковим цілепокладанням та врахуванням можливостей, здобутків, інтересів самого вчителя.

5. Організація пошукової, науково - дослідної роботи педагогів та учнів:

- науково-дослідна діяльність учителя, результати якої відбиваються в таких формах:

  • апробація в інноваційному режимі ідей учителів-новаторів;

  • створення авторської методики, технології;

  • реалізація положень концепції на основі розробки й апробації авторської програми, навчального посібника;

  • узагальнення власного досвіду, систематизація і опис методичних прийомів, використаних форм і методів роботи; моделі, структура й механізми реалізації навчально-виховного процесу; хрестоматії; критерії, норми, використовувані в ході діяльності; стаття в періодичне видання з проблеми; методичний посібник із програми дослідження;

  • методичні рекомендації для вчителів і учнів;

  • збірка творчих, дослідницьких і проектних робіт учнів з проблеми дослідження; комп'ютерна презентація результатів дослідження для впровадження в досвід роботи інших колег тощо;

  • дослідно-експериментальна робота вчителя,

  • розробка діагностичних процедур, завдань і тестів, перевірка ефективності застосованих методів навчання та виховання;

  • акумуляція і застосування на практиці результатів інноваційного педагогічного досвіду та наукових досліджень;

  • поширення набутого й апробованого перспективного досвіду, оприлюднення індивідуальних доробок на нарадах, педрадах, методичних об'єднаннях, у періодичній пресі, Інтернет-ресурсах (розміщення матеріалів на власному сайті, уеЬ-сторінці);

  • організація майстер-класів, участь у наукових, проблемних семінарах, творчих дискусіях, методичних мостах, ділових та рольових іграх, навчальних тренінгах .

- підвищення загальноосвітнього й культурного рівнів: відвідування кінотеатрів, театрів, музеїв, виставок, читання літератури, преси; знайомство й спілкування з цікавими людьми, творчими особистостями, колегами-однодумцями.

Зараз ми спробуємо розібратися, що складає цінності і пріоритети теперішнього вчителя, якими компетентностями він має володіти.

(Поділ учасників учасників на групи (фрукти).

8. Вправа “Лабіринт ідей ” ( 15хв. )

Мета: сприяти виробленню в учасників умінь працювати з різною інформацією в умовах обмеженого часу.

Ресурсне забезпечення: роздатковий матеріал, маркери.

Очікування: розвиток навичок дослідження, аналізу, узагальнення.

Хід вправи:

Кожна група отримує пакет з інформацією. Учасник самостійно опрацьовує її. Після цього – учасники групи разом аналізують дану інформацію, роблять висновки. Пізніше інформують присутніх. Час для опрацювання та обговорення – 7хв. Відповідь групи на запитання – до 4 хв.

Таблиця № 1 (І група)

Види ключових компетентностей

Ключові компетентності, визначені в Австрії

Ключові компетентності, визначені в Бельгії

Ключові компетентності, визначені у Фінляндії

Ключові компетентності, визначені в Німеччині

Ключові компетентності, визначені в Україні

Предметні

Соціальні

Пізнавальні

Інтелектуальні

Соціальні(здатність до співпраці, комунікативність, мобільність, навички взаєморозуміння тощо)

Особистісні

Комунікативні

Особистісні

Навчальні




Соціальні




Творчі

Методологічні




Методичні (само спрямоване навчання)

Вміння співпрацюва-

ти


Педагогічні та комунікативні

Соціальні







Здатність діяти і думати самостійно

Адміністративні

Ціннісні

Функціональні (лінгвістичні, технічні та наукові вміння)




Вміння критично мислити і діяти

Стратегічні




Використання джерела інформації тощо




Самокеруван-

ня та саморегуляція



Вміння діяти паралельно в різних напрямках







Таблиця № 2 (ІІ група)



Види ключових компетентностей, якими необхідно володіти сучасному вчителю



Назва компетентності

Складові

1

Соціальна

Здібності вчителя визначати своє місце в суспільстві, проектувати стратегії власної діяльності, продуктивно працювати з адміністрацією, колегами, учнями, батьками, проявляти самостійність та ініціативу, вміння емоційно налаштовуватися на спілкування тощо

2

Професійна

Особливості, навички щодо визначення та постановки педагогічних цілей виховання та навчання, способів операційного контролю, оцінки результатів, розуміння та впровадження інноваційних технологій тощо

3

Здоров’я-зберігаюча

Особливості, які спрямовані на збереження фізичного, соціального, психічного та духовного здоров’я – свого та оточуючих. А також сприяння збереженню, укріпленню здоров’я учнів

4

Загально-культурна

Культура міжособистісних взаємин учителя та учня, рівень володіння вчителем національною та світовою культурною спадщиною, вміння дотримуватися принципів толерантності, дотримання мови та мовної культури тощо

5

Громадянська

Здібності орієнтуватися в проблемах сучасного суспільно-політичного життя, виконувати громадянські обов’язки, використовувати засоби та моделі поведінки, які відповідають законодавству України

6

Інформаційна

Здібність вчителя орієнтуватися в інформаційному просторі, володіти та оперувати інформацією відповідно до своєї професійної підготовки

ІІІ група.

Які форми методичної роботи сприяють становленню ключових компетентностей учителя?

IV группа



Форми організації роботи з різними професійними групами вчителів

Професіональні

групи вчителів



Форми організації роботи

Ті, що потребують посиленої уваги

Організація роботи теоретичних семінарів з різних питань змісту освіти, методики викладання навчальних предметів, психолого-педагогічної концепції навчання і виховання учнів, проведення творчих зустрічей з ученим щодо актуальних проблем розвитку психолого-педагогічних і спеціальних наук, залучення до вивчення педагогічного досвіду творчо-працюючих вчителів, включення разом із досвідченими вчителями в робочі групи з підготовки педрад, внутрішньо шкільних, науково-практичних конференцій, систематичний контроль за їхньою педагогічною діяльністю та її результатами, надання системної допомоги в організації самоосвітньої роботи, стимулювання і своєчасне оцінювання ефективних нововведень у педагогічну діяльність.

Усталений стиль роботи

Організація семінарів-практикумів з різних питань змісту освіти, методики викладання навчальних предметів, психолого-педагогічної концепції навчання і виховання учнів, проведення творчих зустрічей з ученим щодо актуальних проблем розвитку психолого-педагогічних і спеціальних наук, залучення до вивчення педагогічного досвіду творчо-працюючих вчителів і власного досвіду, показ їхнього досвіду колегами, включення разом із творчо-працюючими вчителями у робочі групи з підготовки педрад, внутрішкільних і районних педчитань, надання допомоги в організації самоосвітньої роботи, формування громадської думки про роботу вчителів та її результати, використання самозвітів про свою педагогічну діяльність та її результати для стимулювання творчого зростання і самовдосконалення професійної майстерності.

Ті, що творчо працюють

Залучення до роботи шкіл молодого вчителя і передового педагогічного досвіду, семінарів-практикумів, творчих проблемних груп до проведення творчих зустрічей із ученими щодо актуальних проблем розвитку психолого-педагогічних і спеціальних наук, педагогічної творчості, до вивчення, оцінювання, узагальнення і поширення власного педагогічного досвіду і досвіду інших вчителів, включення у робочі групи з підготовки педрад, конференцій і педчитань, надання прав самоконтролю за своєю педагогічною діяльністю та її результатами, формування громадської думки про педагогічну творчість цих вчителів та її розвиток, формування з цих учителів резерву керівників шкіл.

(Поділ учасників на групи за допомогою геометричного матеріалу – круг, квадрат, прямокутник)



9. ВправаКонструктор” ( 10хв. )

Мета: сприяти активізації процесу мислення учасників тренінгу, розвивати навички

роботи в групах і в єдиній команді.



Ресурсне забезпечення: ватмани, маркери, роздатковий матеріал.

Очікування: застосування набутих знань на практиці.

Хід вправи:

Тренер повідомляє учасникам завдання, які їм необхідно виконати(створення моделі професійної компетентності педагога). Виконане завдання необхідно представити та здійснити захист свого проекту.


1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка