«Проблеми протидії відмиванню «брудних грошей» на міжнародному рівні»



Скачати 461.75 Kb.
Сторінка2/3
Дата конвертації16.04.2016
Розмір461.75 Kb.
1   2   3

Таблиця 2.2 – Країни з низьким рівнем економічної злочинності [16]



Країна

2011 (%)

2013 (%)

Малайзія

44

24

Італія

17

23

Турція

20

21

Перу

35

20

Гонконг

20

16

Японія

5

15

Португалія

18

12

Данія

29

12

Саудівська Аравія

15

11

Порівнюючи 2011 та 2013 роки, спостерігається тенденція до зростання економічної злочинності. Все це пов`язане із підвищенням рівнем корупційної практики у країнах і неперервним розвитком тіньової економіки .

Можна сказати, що економічна злочинність не має меж тим самим набуває глобального характеру. Вона впливає на організації у всьому світі. Жодна галузь економіки чи організація вже не може відчувати себе повністю захищеною від небажаних наслідків цієї діяльності.

Крім безпосередніх збитків, економічна злочинність завдає серйозної шкоди іміджу організацій та погіршує їхню репутацію, що в результаті може привести до втрати долі на ринку [16].

Сфера податкової злочинності — важливе джерело виникнення «брудних» грошей . Бо саме тут напрацьовано багато способів і методів одержання злочинних грошей (система подвійної бухгалтерії, навмисні помилки в бухгалтерському обліку, численні способи заниження прибутку, маніпуляції з активами і пасивами, угоди без оформлення рахунків).

Проблема ухилення від сплати податків і пов'язана з нею проблема

«відмивання» грошей являється актуальною у всіх країнах. Так, питома вага неоподаткованого доходу в загальній масі національного доходу становить: в Австралії —10%, у Франції — 10%, у Німеччині — 13%, у Греції — 50%, в Індії — 20%, в Італії — 25%, у Японії —5%, у США — 15% [17].

Як було вище зазначено, одним із джерел появи «брудних грошей» вважають корупцію та надання хабарів. Корупція, а саме нездатність подолати цю проблему завжди стоїть на заваді багатьох країн, створюючи економічну нестабільність та клімат, в якому зневажаються закони та правопорядок.

Існує методика підрахунку рівня корупції. Для цього часто застосовують індекс сприйняття корупції – СРІ, розрахунком якого займається Міжнародна організація Transparency International .

Найнижчий рівень корупції на 1 січня 2013 р. зафіксований у Данії — 91 балів із 100 ( 100 балів — відсутність корупції), Новій Зеландії – 91 балів та Фінляндії – 89 балів . Найбільш корумпованою державою було визнано Афганістан, Північну Корею та Сомалі – по 8 балів.

Україна за цим індексом має 25 балів і знаходиться на 144 місці разом з такими країнами як Камерун, Центральноафриканська Республіка, Іран та Нігерія. Загальний рейтинг був складений за 175 країнами [18].

Майже всі гроші, які незаконно вивозяться із країни носять корумпований характер. Отже, вище зазначена цифра 589,955 млрд. доларів – це грубо кажучи хабарі. В свою чергу хабарі, як правило, не підлягають оподаткуванню, а тому після його отримання стають «брудними» грошима, і якщо це великі суми, то вони мають бути негайно «відмиті».

Для того, щоб перевести великі суми нелегальних грошей, треба мати масштабну тіньову фінансову систему, ключовими елементами якої є засекреченість, юрисдикція, замасковані корпорації, анонімні довірчі рахунки, фальшиві благодійні фонди, а встановлення невідповідних цін на товари, численні схеми «відмивання» грошей є частиною цієї системи [19].

Хоча на сьогодні спостерігаються значні економічні успіхи багатьох країн світу, проте проблема зростання тінізації економіки залишається дуже актуальною як для розвинених економік, так і для тих, що розвиваються.

Організація економічного співробітництва і розвитку (Organisation for Economic Co-operation and Development (OECD)) встановила щорічне зростання рівня тінізації в середньому на 6,2 %, а загальне економічне зростання – на 3,5 % [20] .

Також було визначено, що для країн з перехідною економікою ЄС та Азії середній рівень обсягу тіньової економіки становив у 2013 році становить 38,0 % ВВП, із них у Словаччині — 18,9 %; Чехії — 19,1 %; Угорщині — 25,1 %; Україні — 52,2 %; Азербайджані — 60,6 %; Грузії — 67,3 %.

У світовій економічній практиці прийнято вважати, що масштаби тіньової економіки у рамках 5-10% ВВП не мають істотного впливу на соціально-економічні процеси у суспільстві та не викликають суттєвих порушень в економіці і вважаються припустимими. Інша картина при розмірах тіньового сектору в 30-50% ВВП . У цьому випадку настає критичне значення, перевищення якого свідчить про функціонування у країні системи тіньових економічних відносин.

Країни з найбільшим і найменшим рівнем тінізації економіки зазначені в табл.2.3. [21,22,23].


Таблиця 2.3 – Рівень тінізації економік країн світу, 2013 рік (% від ВВП) [24]

Країна

ВВП (млн.дол. США)

Рівень тінізації економіки (% від ВВП)

Грузія

30,572

67,8

Болівія

60,345

66,1

Панама

64,435

63,5

Азербайджан

150,276

60,6

Нігерія

15,432

56,2

Україна

386,540

52,2

Камбоджа

42,183

48,7

Білорусь

162,434

46,4

Вірменія

22,023

44

Російська Федерація

3,385,844

43,8

Франція

2,416,639

9,9

Велика Британія

2,272,394

9,7

Нідерланди

726,143

9,1

США

16,244,600

8,6

Австрія

371,948

7,5

Швейцарія

425,363

7,1

Вище наведені дані ще раз підтверджують, що саме у країнах з більш високим рівнем тінізації економіки двері для нелегальних фінансових потоків та економічної злочинності відкриті ширше ніж для інших. Тому такі країни як Грузія, Болівія, Україна, Азербайджан, які мають найбільший рівень тінізації економіки є лідерами з економічної злочинності у світі [24].

Щоб підсумувати вище перераховані дані звернемося до інформації, що представлена у щорічній доповіді (International Narcotics Control Strategy Report ) , яку підготувало у березні 2014 року Бюро з міжнародної боротьби з наркотиками (Bureau for International Narcotics and Law Enforcement Affairs).

В доповіді представляється «чорний» список країн, які мають недоліки у боротьбі з «відмиванням» нелегальних доходів та фінансуванням тероризму. Цей список був складений FATF. Згідно зі списком всі країни були поділені на три групи :



  1. країни, що мають «незначні недоліки» у системах протидії легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, і намагаються ліквідувати ці недоліки;

  2. країни, що мають «незначні недоліки» у системах протидії легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, і не намагаються ліквідувати ці недоліки;

  3. країни, що мають масу недоліків, і не намагаються ліквідувати ці недоліки;

До першої групи потрапило 66 країн. З них – Афганістан, Австрія, Бірма, Велика Британія, Канада, Китай, Франція, Німеччина, Іран, Італія, Нігерія, Росія, США, Турція , Швейцарія, Японія, а також й Україна та ін.

До другої потрапило 69 країн. А саме – Азербайджан, Бельгія, Чилі, Угорщина, Північна та Південна Корея, Молдова, Польща, Португалія, Сербія Сирія та ін..

До третьої потрапило значно більше країн – 76. З них – Камерун, Куба, Естонія, Македонія, Непал, Норвегія, Словенія, Швеція та ін.

Показники, які враховувались при складанні звіту носять характер більш законодавчий ніж економічний. Так як FATF пов`язує зростання участі економічних суб`єктів у легалізації («відмиванні») грошей з тим, що у країні, де вони діють, у законодавстві не закріплено на належному рівні заходи щодо протидії легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом і уряд не здійснює заходів щодо ліквідації цієї проблеми. До таких дій відносяться: 1) прийняття законів, що стосуються кримінальної відповідальності за «відмивання» грошей як злочин, пов'язаних з торгівлею наркотиками; 2) спонукання банків здійснювати більш строгу перевірку клієнтів; 3)створення незалежної національної системи і механізмів заморожування терористичних активів своєчасно, та ін. [25].

Отже, наведені вище оцінки свідчать про значні масштаби проблеми відмивання «брудних» грошей, тому заслуговує на пильну увагу будь-якої країни.

Велика частина усіх нелегальних переказів – 30-35% , це робота економічних злочинців (фізичні особи). Але найбільша частка – 60-65 %, припадає на комерційні структури, які виводять гроші, аби ухилитися від сплати податків.

Наведені цифри повинні викликати заклопотаність і побоювання працівників банківських установ та стати приводом для тривоги щодо впливу інвестицій, які надходять у легальні підприємства злочинними елементами. Хоча ці підприємства й приносять прибуток, підвищують зайнятість, але те, що вони знаходяться під контролем злочинців, породжує безліч проблем і небезпек для соціально-економічного життя працівників. І беззаперечно, що наступним її кроком напевно буде встановлення контролю над ринком.

Тому складність питання щодо збільшення у майбутньому масштабів відмивання «брудних грошей» у світі вимагає правильного вибору політики та методів протидії даному явищу як на національному так і на міжнародному рівнях [3, c.80].


2.2. Масштаби відмивання «брудних» грошей в Україні
В Україні передумови поширення тінізації економічних відносин та відмивання «брудних» грошей почали зароджуватися ще за часів СРСР, особливо за роки «перебудови» (1985—1991 рр.). А після здобуття незалежності, Україна отримала у спадок вже сформований тіньовий сектор.

На сьогоднішній день Україна перебуває в умовах загострення фінансово-економічної ситуації, все більше розширюються масштаби тіньової економіки , при цьому гроші через бюджет не спрямовуються на соціальні потреби, а отже проблема «брудних» грошей для нас також є актуальною.

Економіка України швидко інтегрується в систему тіньових фінансових потоків, використовуючи стандартні інструменти легалізації грошових коштів та іншого майна, здобутих злочинним шляхом.

Державна служба фінансового моніторингу виділила наступні елементарні схеми відмивання брудних коштів, що найчастіше використовуються в Україні. Вони не відрізняються від тих, що використовуються й у інших країнах:



  1. операції з дорогоцінними металами та цінними паперами;

  2. операції з нерухомістю;

  3. операції з використанням підроблених документів;

  4. операції з використанням грошей, незаконно отриманих з бюджету (через відшкодування ПДВ (податку на додану вартість)).

  5. фіктивні операції у сфері страхування;

  6. продаж товарів через підставні фірми;

  7. фіктивний експорт товарів з метою відшкодування заборгованості з ПДВ;

  1. кредитування під заставу «брудних» коштів, розміщених на депозиті, тощо [26].

Тією ж службою у 2013 році було виокремлено найбільш поширені сфери економіки, де «відмиваються» гроші :

  1. зовнішньоекономічна діяльність;

  2. кредитно-фінансова сфера;

  3. паливно-енергетична галузь;

  4. ринок металу та корисних копалин.

В Україні існує своя специфіка з «відмивання» грошей, бо легалізацією в основному займаються політики, чиновники і навіть правоохоронці. І це є прямим наслідком глибокої тінізації економіки (50,2 % ВВП, що знаходиться в тіні). Щоб підтвердити таку думку подивимося на динаміку росту обсягів «відмивання» грошей в Україні за 2003-2012 рік. та порівняємо її з динамікою росту рівня тінізації економіки, що зображено на рис. 2.1. та 2.2. .

Рисунок 2.1 – Динаміка росту обсягів «відмивання» грошей в Україні за 2002-2012 рік (млн.дол.США) [27]



Рисунок 2.2 – Динаміка росту рівня тінізації економіки в Україні за 2003-2012 рік (% ВВП) [28]

За даними Global Financial Integrity відтік «брудних» грошей з України за 2003-2012 роки склав $ 6,2 млрд. Половина з цієї суми припала на 2010 рік (з країни пішов майже мільярд доларів) та 2011рік – більше двох мільярдів. Саме з цих років рівень тонізації почав збільшуватися ( з 38% до 45%).

У 2002-2003 роках відтік грошей не перевищував 900 млн. доларів на рік, у 2004-2006 роках він був майже нульовим, а в 2007-2009 рр. коливався від $ 137 млн. ​​до $ 741 млн. [27,28].

Тому, сьогодні нікого не дивує, що працівник міліції при офіційній зарплаті 5 тис. грн. їздить на дорогому автомобілі, а заступник мера може дозволити собі купити віллу за кордоном, а найчесніший депутат,за рік роботи в Раді купує собі декілька квартир.

За даними Держфінмоніторингу, в Україні за 2013 рік було відмито близько 45 млрд. гривень. Найпоширеніші операції по незаконному виведенню грошей зображені на рис. 2.3.



Рисунок 2.3 – Найпоширеніші операції по незаконному виведенню грошей в Україні за 2013 р. (млрд.грн.) [29]

Як видно з рис. 2.3. найпоширеніші схеми «відмивання» коштів пов'язані із незаконним вивезенням грошей за кордон – 27 млрд. грн.. На другому місці операції нерезидентів з цінними паперами – 8,3 млрд. гривень. Третє місце займає оформлення вантажів за підробленими документами – 5,1 млрд. гривень. Операції страхування – 2,1 млрд. грн., операції, проведені з використанням підроблених паспортів – 1,6 млрд. грн.. і приватизаційні процеси – 1,1 млрд. гривень.

Вище наведені операції пов`язані з фінансовими та страховими компаніями, а також банками. Відомо, що в Україні кількість банків і страхових компаній перевищує потреби ринку (банків – 180, а страхових компаній приблизно 450). Можна сказати, що з такою кількістю фінансових компаній, наша країна не тільки не повинна боятися фінансової кризи, а й може перетворитися на другу Швейцарію. Але до цих реалій дуже далеко, адже значна частина фінансових компаній є головною ланкою в ланцюгу «відмивання» грошей і одночасного відхилення від податків [29].

Нажаль, економічна злочинність посідає одне з перших місць серед всіх інших видів злочинів, які здійснюються в Україні і має такі ознаки :


  1. найпоширеніші види економічної злочинності – незаконне привласнення майна, корупція та хабарництво;

  2. 40% злочинів скоюється вищим керівництвом.

  3. кожний п’ятий, який скоїв економічний злочин не поніс покарання.

Отже, «відмивання» грошей продовжує заподіювати економіці України велику матеріальну і моральну шкоду. Безкарність злочинців надає їм більшої можливості вільно та відкрито приймати участь у кримінальній діяльності.

Головною умовою для поширення цього явища залишаються безконтрольованість, відсутність нагляду за здійсненням фінансових операцій в Україні. Часто для представників низових верств суспільства іноді саме організована злочинна діяльність виступає в більшості єдиним доступним засобом для життя щоб піднятися «догори», проникнути в «середній» і «верхній середній» класи та досягти матеріального успіху.

Тому, щоб повноцінно стати на шлях по боротьбі з економічною злочинність потрібно по-перше почати з формування якісно нового стану суспільства за допомогою ефективного управління соціальними сферами життя, постійним вдосконаленням об’єктивних процесів розвитку, змін і зрушень суспільства.

РОЗДІЛ ІІІ

ОСНОВНІ МЕТОДИ ТА ШЛЯХИ МІЖНАРОДНОЇ ПРОТИДІЇ ВІДМИВАННЮ «БРУДНИХ» ГРОШЕЙ

3.1.Способи розпізнання операцій, пов`язаних з процесом відмивання «брудних грошей»


Ідентифікація сумнівних операцій, що можуть бути пов`язані з процесом відмивання «брудних грошей» – одна з найвідповідальніших і найскладніших діяльностей як у банківській сфері так і для правоохоронців. Тому, що ускладнення, пов'язані з проведенням такої діяльності, проявляються відразу ж з її початком. Жодна країна, навіть з розвиненішим законодавством не має чітких норм, за допомогою яких би регулювалася така діяльність. Тому, саме керівництво банків у своїх постановах зобов'язує банківських службовців займатися розпізнаванням і виявленням підозрілих операцій.

В основному виявлення спроб відмивання «брудних» грошей відбувається у процесі банківської діяльності і визначається як сукупність методів і заходів, які спрямовуються на організацію надходження інформації про клієнтів та сумнівні угоди. В основному розпізнання операцій, пов`язаних з процесом відмивання «брудних грошей» включає наступні етапи:



  1. збір інформації про угоди, які можливо використовуються для «відмивання» грошей;

  2. обробка накопиченої інформації;

  3. моніторинг сумнівних операцій;

  4. підготовка висновків на основі обробки інформації.

Збір інформації – перший процесу розпізнавання, який охоплює активні дії (створення інструментарію, що полегшує одержання даних) та пасивні дії (визначення способів доступу до інформації, яка використовуватиметься на наступних стадіях розпізнавання).

Інформація для розпізнавання, може надходити з наступних джерел:



  1. реєстри угод з готівкою, які перевищують встановлений ліміт;

  2. банківські звіти і банківська документація;

  3. звіти про операції, які виконують банківські службовці з не клієнтами банків, які вносять готівку на рахунки банківських клієнтів;

  4. аналіз основних фінансових показників банківської діяльності;

  5. база даних про працівників у банку;

  6. база даних про банківських клієнтів, осіб,

Із вище наведених джерел основним являється реєстр угод, які перевищують установлений ліміт. У різних країнах він оцінюється різною величиною (в Україні – 150 000 гривень). Тому потрібно знаходити відповідні технічні рішення щодо ведення реєстрів. Найпоширеніша форма, що застосовується – інформаційна комп'ютерна система, що дозволяє робити попередню обробку даних і їхню систематизацію за певними ознаками.

Інформацію, що необхідна для розпізнавання містять також банківські документи (реєстри банківських переказів із-за кордону, документи про прийом коштів, опис банківських рахунків клієнтів ).

На першому етапі доречно створювати спеціальну базу даних банківських операцій, що здійснили підставні особи. Збір інформації про них повинен здійснювати касир, який приймає внески готівкою, включаючи такі дані як сума угоди, спостереження за особливостями його поведінки в приміщенні банку (нервування, додаткові питання працівнику банку, спроби відвернути увагу від угоди, тощо).

Також зборі інформації використовуються показники, що стосуються роботи з залученням вкладників (показники зростання кількості відкритих рахунків, , кількість відкритих «заморожених»).

Обробка – другий етап розпізнавання, що включає дії, пов'язані з доповненням, кореляцією, передачею даних та аналізом необхідних для ідентифікації спроб «відмивання» грошей.

Для розпізнавання підозрілих операцій призначають завідувача певного відділення, головного бухгалтера або координатора програм протидії «відмиванню» грошей. У банках ці обов`язки виконують економічні відділи і відділи розрахунків.

Обробка інформації повинна відбуватися систематично, а реєстри після закінчення зміни роботи оператора.

Метою обробки інформації є визначити серед усіх угод такий тип, що імовірніше за все може бути використаний для «відмивання» незаконно отриманих грошей. Тобто ті, що відрізняються від раніше реалізованих клієнтом .

Для обробки інформації використовують ряд методів:


  1. діаграма переказів (інформація про перелив фінансових засобів)

  2. аналіз взаємовідносин (відображення зв`язку між клієнтами банку)

  3. календар подій (аналіз угод, проведених у однаковий час)

  4. аналіз частоти фінансових угод;

  5. пам`ятки про найважливіші спостереження банківських працівників, які збирають інформацію про нетипові угоди

  6. зіставлення компонентів, що характеризують певну угоду із «шаблоном» бази даних.

Остаточно угода, яка є підозрілою визначається в процесі третього етапу – моніторингу сумнівних операцій. Метою цього процесу є спостереження за банківськими рахунками клієнта та за проведеними ним банківськими операціями. Основним результатом моніторингу повинно бути підтвердження підозр щодо злочинних дій клієнта або зняття цих підозр і завершення розпізнавання.

При моніторингу використовуються методи, що й при обробці даних, але при цьому дослідженню використовуються всі документи, які стосуються вже конкретних клієнтів банку .

Варто підкреслити, що заходи, які стосуються спостереження за клієнтом, його рахунком та поведінкою, повинні зберігатися в суворій таємниці й інформування клієнта про проведення моніторингу карається законом.

Якщо інформація про «відмивання» грошей чи спроби здійснення такого злочину підтвердилася необхідно повідомити про це правоохоронні органи.

Отже, моніторинг – найважчий і найвідповідальніший етап в рамках процедури розпізнання, бо поряд із знаннями практичної роботи банків тут потрібні також знання з юриспруденції та кримінального права.

Завершальний етап процесу розпізнання операцій, пов`язаних з процесом відмивання «брудних грошей» – підготовка висновків на основі обробки інформації.

1   2   3


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка