«Проблеми протидії відмиванню «брудних грошей» на міжнародному рівні»



Скачати 461.75 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації16.04.2016
Розмір461.75 Kb.
  1   2   3


Державний вищий навчальний заклад

«Українська академія банківської справи

Національного банку України»

Кафедра міжнародної економіки



КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Міжнародна економіка»

на тему:

«Проблеми протидії відмиванню «брудних грошей» на міжнародному рівні»


Студентки II курсу групи МЕ-22

напряму підготовки

6.030503 «Міжнародна економіка»

Артеменко Аліни Сергіївни
Керівник

д.е.н., професор Макаренко М.І.


Національна шкала _________________

Кількість балів: ____Оцінка:ECTS_____


Члени комісії ___________ Макаренко М.І.

___________ Хомутенко Л.І.

___________ Дудченко В.Ю.
м. Суми – 2014 рік

ЗМІСТ


ВСТУП

Однією з найпоширеніших світових фінансових проблем сьогодення є зростання кількості випадків «відмивання» «брудних» грошей або грошей, отриманих протизаконним шляхом.

За своєю сутністю, легалізація або «відмивання» грошей – це злочинна діяльність що характеризується різноманітністю етапів її провадження, та є основною розвитку наркоторгівлі, нелегальної міграції, корупції та тероризму.

З кожним роком рівень економічної злочинності стає все більшим, також збільшується й коло учасників, які займаються нелегальною діяльністю. Тепер до неї причетні не тільки господарські суб`єкти, а й банківські установи, правоохоронні та державні органи влади. Це завдає шкоди фінансово-економічному потенціалу країни, пошкоджується моральний дух населення та репутація країни.

На жаль, жодна країна не застрахована від участі в процесі «відмивання грошей». Тому саме питання протидії відмиванню «брудних грошей» на міжнародному рівні все більше набуває особливої актуальності.

Значну увагу проблемі протидії «відмивання» грошей, отриманих протизаконним шляхом в своїх дослідженнях приділяють вчені-економісти, криміналісти та фахівці з питань тінізаціїї економіки : О.І.Барановський [3], К.Котке, А.Базилюк, В.К.Васенко, О.С.Челядіна [2] , В. Г. Краснов [5], С.Г.Гуржій, О.Л.Копиленко та Я.В.Янушевич [10], Т.Г.Кубах [12] та ін..

Аналізуючи наукові праці, присвячені проблемам боротьбі з легалізацією («відмиванням») доходів, одержаних злочинним шляхом, можна сказати, що недостатньо дослідженим залишається питання типології та способів розпізнання даних операцій.

Тому метою даної роботи є дослідження процесу незаконної легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом та відображення деяких схем «відмивання» «брудних» коштів на фінансовому ринку.

Мета роботи реалізується шляхом виконання таких завдань:


  • з`ясувати сутність відмивання «брудних грошей» як процесу та джерела його формування;

  • розглянути основні способи організації та стадії процесу відмивання «брудних грошей»;

  • проаналізувати масштаби відмивання «брудних грошей» у світі;

  • визначити основні методи та шляхи міжнародної протидії відмиванню «брудних» грошей.

Об`єктом дослідження є процеси та методи отримання доходів, зароблених нелегальним шляхом.

Предметом виступає шляхи та методи протидії відмиванню «брудних грошей» на міжнародному рівні.

В дослідженні використовуються наступні методи: історичний, метод аналізу та синтезу, структурний, системний і комплексний підходи, метод порівняльного аналізу, графічний та економіко-статистичні методи.

Інформаційною базою роботи є спеціальна література, наукові публікації, статті наукових фахових видань, монографічна література, нормативно-правові акти, статистична інформація, економічна література, збірники міжнародних конференцій, пов`язані з проблемами протидії відмиванню «брудних грошей» на національних та міжнародному рівнях.


РОЗДІЛ 1


«БРУДНІ» ГРОШІ В СИСТЕМІ МІЖНАРОДНИХ ФІНАНСІВ. СУТНІСТЬ, ПОХОДЖЕННЯ ТА ОСНОВНІ КАНАЛИ ЇХ ВІДМИВАННЯ
1.1.Сутність відмивання «брудних грошей» як процесу фінансової діяльності економічних суб`єктів та джерела його формування
Гроші – невід`ємна частина будь-якої справи. Це універсальний еквівалент, який використовує кожний з нас для здійснення будь-яких розрахункових операцій, купівлі товарів та послуг, погашення боргу.

Появу грошей можна пояснити як об`єктивно-причинний наслідок розвитку товарного виробництва та обміну, розвитку суспільного поділу праці, майнового відособлення власників товарів та необхідності якісного та кількісного виміру вартості товарів.

Упродовж століть форма і зміст грошей постійно змінювалися – від товарних до металевих, від паперових до електронних [1].

З середини ХХ століття почалося вводитися в обіг відносно нове поняття, яке пов`язане з грошима – «брудні гроші». Історія походження даного терміну пов`язана із соціальними та економічними проблемами, які існували в минулому столітті – зростанням злочинності, поширенням незаконного продажу наркотиків та зброї, ростом кількості терористичних випадків, активним інвестуванням капіталів сумнівного походження в економіку інших держав [2].

Однозначного трактування ж сутності «брудних» грошей на сьогодні не існує. Тому, щоб більш повноцінно пізнати його сутність необхідно проаналізувати це явище як з наукового так і з історичного контексту.

Поняття «відмивання» або «чищення» грошей з'явилося в 20-ті роки ХХ століття. Його авторство належить американцям, а точніше — чиновникам правоохоронних органів США. Виникнення даного терміну пов'язане з прийняттям у країні закону, який забороняв вільний продаж алкогольних напоїв. Тоді ж наслідком так званого «сухого закону» стала контрабанда алкоголю, доходи від якої частіше були під «прикриттям» мереж пралень, отримуючи таким чином легальний статус. А засновником цього бізнесу вважають славетного гангстера Аль Капоне.

Саме відтоді терміном «брудні гроші» – money laundering («відпирання») загальноприйнято називати гроші, які були зароблені злочинним шляхом, а сукупність дій, які переслідують мету приховання справжніх джерел походження таких грошей та надають їм ознак легального походження, одержала назву ― «відмивання» грошей.

Найбільш точне і ширше тлумачення «брудних» грошей пояснюється в економічній і юридичній літературі [3].

На міжнародному рівні юридично закріплено цей термін було 20 грудня 1988 року на Віденській конференції в Конвенції ООН ― «Про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин».

Згідно зі статтею 3 конвенції легалізація («відмивання») доходів від злочинної діяльності – конверсія або переведення власності, що отримана внаслідок будь-якого правопорушення з метою приховування незаконного джерела власності з тим, щоб вона могла ухилитися від відповідальності за свої дії.

Саме прийняття конвенції було пов`язане з тим, що зростання тенденцій незаконного виробництва, попиту і обігу наркотичних засобів і психотропних речовин почали становити серйозну загрозу для здоров'я і добробуту людей і справляти негативний вплив на економічні, культурні й політичні основи суспільства, а все це разом підриває економіку і створює загрозу для стабільності, безпеки і суверенітету держав. Тому наприкінці ХХ ст. світова спільнота заговорила про необхідність і важливість прийняття певних нормативно-правових актів міжнародного характеру, що визначали б загальні рекомендації щодо боротьби з відмиванням грошей та їх легалізації . (із статусу Конвенції) [4].

Існують й інші підходи щодо визначення сутності відмивання «брудних грошей».

Одним із таких є підхід представлений німецьким дослідником Клаусом Котке у праці «Грязные деньги». Згідно із ним «брудні гроші» – гроші, отриманні в результаті ухилення від сплати податків. Бо, якщо гроші «чисті», то й приховувати їх від оподаткування немає сенсу [5].

А.Базилюк вважає, що «відмивання» грошей – форма конвертації грошей, зароблених нечесними методами (через маніпулювання цінами, порушення реальних співвідношень бартерного товарообміну, використання операцій з векселями, цінними паперами), і їх реконвертації (легалізації готівки) для забезпечення легального походження [3, с.15].

Відмивання «брудних грошей» – злочинне діяння, яке визначене у карному законодавстві багатьох країн світу (США, Великобританії, Франції, Німеччині, Швейцарії, Польщі, Україні та ін.).

Однак найбільш повне визначення міститься у кримінальному кодексі США. Відповідно до параграфа 1956, «відмивання грошей» – злочин, який здійснює кожний, хто усвідомлює, що власність, залучена у фінансову угоду – це дохід від нелегальної діяльності, спрямованої на:



  1. проведення фінансової угоди, яка включає подібні доходи з наміром підтримки протизаконної діяльності;

  2. свідоме проведення фінансової угоди з наміром приховання місця, джерела, власника доходів від протизаконної діяльності;

  3. проведення фінансової діяльності з ухилянням від обов'язку подачі звіту про доходи [6].

В українському законодавстві визнано, що до легалізації («відмивання») доходів, одержаних злочинним шляхом, належать будь-які дії, пов'язані з коштами (власністю), одержаними внаслідок вчинення злочину, спрямовані на приховування джерел походження зазначених коштів (власності) (Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом») [7] .

Якщо проаналізувати все вище зазначене, то «відмивання» грошей – це фінансові операції, де предметом «відмивання» виступає майно, отримане незаконним шляхом з метою надання цьому майну формально законного характеру.

Говорячи про визначальні фактори, які обумовлюють зростання кількості «брудних» грошей, необхідно виходити з економічно обґрунтованої структури й джерел їх виникнення.

Серед основних джерел (каналів) «відмивання» грошей виділяють такі:



  1. Хабарі.

  2. Ринок цінних паперів та коштовних металів.

  3. Терористичні угруповання.

  4. Ігровий бізнес.

  5. Наркобізнес.

  6. Нелегальна торгівля зброєю та людьми.

  7. Використання електронних грошових переказів.

  8. Використання сектору страхування для «відмивання» коштів, тощо [8].

Українські науковці С. Вовк та В. Кисель вважають, що «у країні, де більша частина ВВП знаходиться у тіні, «відмивателів» слід шукати саме у національних галузях економіки (нафтогазовому комплексі, електроенергетиці, металургії), а найбільшими каналами відмивання «брудних» грошей завжди є сфера послуг, банківський сектор та сектор небанківських фінансових установ [5].

1.2.Способи організації та стадії процесу відмивання «брудних грошей»


Процедура «відмивання» грошей має дуже важливе значення для учасників злочинів. Сам же процес «відмивання» складається з багатьох стадій і кожна з них має свої особливості і відмінні риси.

Найбільш розповсюджена модель процесу «відмивання» грошей представлена міжнародною організацією FATF (Financial Action Task Force). Згідно з даною моделлю процес легалізації можна розділити на три етапи (стадії): розміщення, розшарування (маскування) та інтеграція. Загальний механізм «відмивання» зображено на рис.1.1.



Рисунок 1.1 – Загальний механізм «відмивання» грошей [9]

Розміщення (placement) — перший етап «відмивання» грошей в процесі якого здійснюється фізичне розміщення наявних коштів у традиційних кредитно-фінансових установах (банки, кредитні спілки, пенсійні фонди, валютні біржі), через установи нефінансового сектору (бари, ресторани, готелі, антикварні та ювелірні магазини), а також в установах, пов'язаних з індустрією розваг, автомобільним бізнесом і роздрібною торгівлею.

Тобто,у процесі розміщення, нелегальні доходи перетворюються на ліквідні активи, які можуть приймати форму валюти, цінних паперів або нерухомості, а також фізично переміщуються від їх джерел походження (часто за межі країни).

Основні способи, які використовують при розміщенні «брудних» коштів у фінансові системи, включають:


  1. маніпуляція з цінами (штучне завищення торгової виручки при реалізації товарів);

  2. встановлення контролю злочинними організаціями над фінансовими установами або над діяльністю їх персоналу(підкуп або погрози);

  3. смерфінг – подрібнення вкладів (структурування операцій з готівкою без перевищення встановленого законом ліміту з метою уникнення реєстрації державними органами таких операцій);

  4. використання благодійних організацій (злочинні кошти маскуються під благодійні внески).

Етап розміщення – слабка ланка в процесі відмивання коштів, бо отримані гроші найлегше виявити саме на цьому етапі.

Другий етап. Розшарування або маскування (layering) — відрив незаконних доходів від їх джерел, використовуючи фінансові операції, спрямовані на маскування цих доходів.

Тобто, здійснюється трансформація злочинно набутих доходів в різні активи та подальше їх розміщення з метою маскування реальних джерел походження капіталів. Якщо розміщення грошей відбулося непомітно, то викрити дії з «відмивання» коштів вже практично неможливо.

Цей етап включає операції: переказ готівки та переведення її в інші фінансові інструменти (цінні папери, чеки та ін.), поштові перекази, інвестиції в нерухомість, електронні платежі, та легальний бізнес (особливо в сферу туризму), а типовим інструментом, який використовують при розшаруванні, є «фірми-одноденки» (підставні компанії). Також для проведення даних операцій використовуються підставні особи, які приховують джерела та власників незаконно отриманих доходів.

Інтеграція — третій етап процесу легалізації, який спрямований на надання законності злочинно набутим прибуткам.

На цьому етапі гроші отримують легальне джерело походження та

інвестуються в економіку.

Основні методи інтеграції «брудних» грошей :



  1. купівля нерухомості (використовуються підставні фірми, що перепродають нерухомість, в яку були інвестовані незаконно отримані кошти,а отриманий дохід від продажу вважається законним);

  2. внесення готівки на рахунок щоб надати грошам вигляду доходів від продажу;

  3. декларування грошей під видом виграшу в казино чи в лотерею;

  4. отримання кредиту під заставу незаконно-набутого майна та розміщення доходів в легальній банківській системі [9].

Для того, щоб краще зрозуміти сутність процедури відмивання «брудних» грошей розглянемо декілька прикладів таких операцій, які використовуються у реальному житті.

Перший приклад, зображений на рис.1.2, пов`язаний із спекулятивними операціями у сфері цінних паперів.

Уявімо, що посередник (підставна або підконтрольна особа) дешево скуповує цінні папери (1), а потім перепродає їх за більш високу ціну особі, яка розплачується «брудними» грошима (2). Як результат доход від перепродажу набуває легальної форми.

Рисунок 1.2 – Механізм «відмивання» грошей за допомогою спекулятивних операції у сфері цінних паперів [9]

Дану схему можна виявити за допомогою зіставлення ціни акції з номінальною або ринковою вартістю. Найбільш імовірно виявити таку схему за допомогою податкової інспекції та державних органів, що регулюють ринки цінних паперів та професійних учасників фондового ринку (безпосередньо в ході дослідження фінансових операцій).

Наступний приклад, зображений на рис.1.3., показує як можна «відмивати» гроші за допомогою кредитування під заставу «брудних» коштів, розміщених на депозиті.

При цьому, особа розміщує «брудні» кошти на депозитному рахунку в банку (1), далі отримує кредит, забезпеченням якого є кошти на депозиті (2).

Рисунок 1.3 – Механізм «відмивання» грошей за допомогою кредитування під заставу «брудних» коштів, розміщених на

депозиті [9]

Така схема застосовується при приховуванні джерела «брудних» коштів (на етапах маскування та інтеграції). Ця схема є особливою, бо депозитні кошти виступають у формі застави під банківський кредит, а відсотки, що одержуються за депозитним внеском, частково компенсують витрати, пов’язані з користуванням кредитом.

У таких схемах можлива участь підкуплених працівників фінансової установи, які надають недостовірну інформацію для отримання кредиту.

Схему можуть виявити банківські установи в ході аналізу стану та динаміки банківських рахунків, фінансового аналізу [10].

Окремо можна виділити деякі специфічні схеми «відмивання»:


  1. схема «hawala» (це відмивання коштів у "золотому трикутнику" (Таїланд, Бірма, Лаос);

  2. «розкачування ринку» (штучно створюється інфляція акцій найбільш відомих компаній, викликаної розповсюдженням неправдивої інформації);

  3. «система записки» (Fie chien) (клієнт надає гроші банкіру, в обмін на які він отримує розписку, яку він може обміняти в іншого банкіра) [8].

1.3.Проблеми поширення відмивання «брудних грошей» та вплив цього процесу на економіку країни


«Відмивання» протизаконних доходів – головна економічна ‚ юридична та правоохоронна проблема ‚ а також і політичний феномен. Тому вимір проблеми «відмивання» все більше актуалізується як на міжнародному ‚ так і на національних рівнях.

В літературі поняття «брудні» гроші прийнято ототожнювати з поняттям «втеча» капіталу або капіталу, що вивозиться до іншої країни.

Спеціалісти пов’язують «втечу» капіталів із нестійким економічним, соціальним чи політичним становищем і це явище здебільшого характерне для держав, що перебувають у кризовому стані.

М.Дулі стверджує, що капітали, які «втекли» не приносять країні доходу, на відміну від «нормального» відпливу капіталів. Ознакою їх втечі вважається скорочення фінансово-економічного потенціалу країни, а це у свою чергу призводить до погіршення обслуговування зовнішнього боргу та реалізації інвестиційних програм [5].

Потрібно враховувати, що основною метою злочинних організацій є одержання надприбутку. Таким чином «відмиті» гроші у руках злочинців дають значні переваги в легальній конкуренції: встановлення надзвичайно високих цін на торгах й аукціонах, мати необмежений доступ до кредитів та можливість одержувати неоподаткований капітал через свої закордонні банки, користуючись неоподаткованими накопиченнями. А інвестування «відмитих» грошей у легальні підприємства відкриває шлях до легального повернення відмитого капіталу і забезпечує невичерпне джерело "чистих" грошей на покриття повсякденних витрат [11].

Як видно процес «відмивання» «брудних» грошей має негативний вплив. Так, зростання операцій з легалізації «брудних» грошей впливає на стан податкових платежів до бюджетів різних рівнів. Вище наведені тіньові схеми з використанням цінних паперів знижують рівень інвестиційної привабливості вітчизняного ринку капіталу з боку іноземних інвесторів. Все це разом призводить до підриву довіри фізичних та юридичних осіб до фінансових установ. А наслідком підриву довіри вкладників і акціонерів може бути світова криза соціального-економічного розвитку [12].

Організація з боротьбі з корупцією Global Financial Integrity зазначає: «Найбільшою фінансовою «чорною дірою» у світі є Сполучені Штати, де з кожним роком все більше зареєструється без перешкод анонімних компаній». В організації також стверджують, що політика збереження таємниці банками деяких західних країн, як то Швейцарією чи державами карибського басейну, приваблює корупційні готівкові гроші і полегшує їх обіг.

Тому боротьба з «брудними» грошима являється одним із самих дієвих механізмів протидії тіньовій економічній системі, а легалізація «брудних» грошей є необхідним елементом, який зв’язує кримінальний тіньовий сектор та відкриту економіку. І тільки розірвавши цей ланцюг можна забезпечити сталий розвиток економіки країни [11].


РОЗДІЛ ІІ

АНАЛІЗ МАСШТАБІВ ВІДМИВАННЯ «БРУДНИХ ГРОШЕЙ» У СВІТІ

2.1. Показники оцінки масштабів відмивання «брудних грошей» у світі


Зрозуміти та оцінити небезпеку «брудних» грошей для функціонування економіки країни та всю серйозність роботи по протидії їх легалізації можна тоді, коли будуть вивчені та обґрунтовані масштаби цього явища. Тому звернемося до мови цифр.

За результатами дослідження міжнародної Групи по боротьбі з відмивання нелегальних доходів – FATF (Financial Action Task Force), щорічно у світі відмивається від 700 млрд. до 2 трлн. доларів США, що складає 2-5 % від світового ВВП [13].

З 2002 по 2012 роки з 150 країн було незаконно виведено майже 6 трлн. доларів, відповідно за один рік в середньому вивозилося приблизно 589,955 млрд. доларів. Також нелегальний відтік капіталу в середньому для країн, що розвиваються становить близько 4% світового ВВП (розмір обсягу ВВП економіки доволі розвинутої країни або у сто разів більше за розміри річного бюджету України). Такі дані подає група «Глобальна фінансова цілісність» (Global Financial Integrity).

Лідируюче місце у списку країн, з яких найбільше було виведено незаконних коштів посідає Китай, який за десять років нелегально вивів майже 1,08 трлн. доларів. За ним іде Росія із показником 880,96 млрд. доларів. На 3-му місці Мексика – у неї 461,86 млрд. доларів . В середньому скільки грошей країни нелегально вивозять кожного року зображено на рис.2.1.



Рисунок 2.1 – Країни з найбільшим середнім розміром виведених незаконних коштів на рік, 2002-2012 рр.

(млрд.дол. США) [14]

Україна в середньому кожного року здійснює незаконний вивіз грошей у розмірі 622 млн. доларів США [14].

За оцінками Всесвітнього економічного форум (World Economic Forum), близько 5-6 % грошей, які отримуються нелегальним шляхом – це гроші від контрабанди та нелегальної торгівлі продукцією. Оцінка рівня ємності ринків окремих нелегальних товарів та послуг зображено на рис. 2.2.

Рисунок 2.2 – Рівень ємності ринків окремих нелегальних товарів та послуг (млрд.дол) [15]

При аналізі масштабів відмивання «брудних грошей» у світі важливо звернутися до загального аналізу рівня економічної злочинності в країнах. Так як всі операції, пов`язані з легалізацією доходів – це економічні злочини.

До видів економічної злочинності прийнято відносити шахрайство, корупцію, кіберзлочинність, бухгалтерські махінації, тощо. Все це як і раніше залишається серйозною проблемою для організацій усіх рівнів, у всіх регіонах і практично в кожному секторі економіки.

Щорічно міжнародна компанія, що пропонує професійні послуги в області консалтингу та аудиту PricewaterhouseCoopers здійснює Всесвітній огляд економічних злочинів (The Global Economic Crime Survey 2014). У звіті надається інформація про найбільш руйнівні форми економічних злочинів, які використовувалися та їх масштаби.

На рис. 2.3. зображено 5 найпоширеніших економічних злочинів, що здійснювалися у світі за 2013 р.



Рисунок 2.3 – П`ять найпоширеніших економічних злочинів у світі (2013 р., %) [15]

За результатами на незаконне привласнення майна припадає найбільша частка випадків – 45 %, менше на корупцію і хабарництво – 20 %, «відмивання» грошей – 17%.

В табл. 2.1- 2.2. міститься список країн з найвищим та найнижчим рівнем економічної злочинності у структурі загального рівня злочинності в країні.

Таблиця 2.1 – Країни з високим рівнем економічної злочинності [16]

Країна

2011 (%)

2013 (%)

Південна Африка

60

69

Україна

36

63

Росія

37

60

Австралія

47

57

Папуа-Нова Гвінея

47

57

Франція

46

55

Кенія

66

52

Аргентина

45

51

Іспанія

47

51

  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка