Проблема формування інноваційної культури педагога



Скачати 49.21 Kb.
Дата конвертації12.09.2017
Розмір49.21 Kb.
Проблема формування інноваційної культури педагога

Нова українська держава, глобалізована національна спільнота потребують оновлення засад педагогічної діяльності, нового професійного мислення , носій якого, учитель, має виявляти високий рівень мотивації та професійної готовності до інноваційних зрушень.

Наразі пріоритетно актуальною постає проблема становлення та активної професійної самореалізації вчителя-новатора як носія інноваційної культури,що включає в себе знання, уміння й досвід комплексного впровадження й усебічного освоєння нового при збереженні в інноваційній системі динамічної єдності старого, сучасного й нового; іншими словами, - вільне творіння нового з дотриманням принципу спадкоємності .

Інноваційна культура особистості все більше й більше визначається сьогодні (як, утім, і раніше) рівнем здатності тієї або іншої людини до творчого (продуктивного) й критичного (оцінюючого) мислення.



Творче мислення - це перш за все таке мислення, результатом якого є відкриття принципово нового способу розв'язання протиріччя, що існує у досліджуваному об'єкті

Критичне ж мислення є перевіркою запропонованих розв'язань із метою визначення галузі їх можливого застосування. Творче мислення спрямоване на створення нових ідей, а критичне виявляє їх недоліки. Зрозуміло, що для ефективного розв'язання інноваційних задач необхідні обидва види мислення, хоча використовуються вони порізно (як правило, ці функції всередині інноваційної команди беруть на себе різні її учасники), бо критичне мислення часто є немовби перешкодою для творчого мислення, і навпаки.

Проте саме критичне мислення як здатність до проблемного сприйняття фактів, станів та процесів виступає джерелом творчого пошуку, спрямовуючи творче мислення педагога на пошук шляхів подолання виявлених протиріч. Тому вважається доцільним розглядати феномен інноваційної культури особистості як такий, що ґрунтується на поєднанні як критичного, так і творчого мислення

Перш за все інноваційну культуру особистості логічно було б представити як явище професійне, оскільки саме професіонали, в якій би галузі вони не діяли, вносять нове в різні сфери суспільного життя - сфери праці, побуту, відпочинку, пізнання й спілкування. Проте не менш важливим виступає той факт, що початковою базою інноваційної культури педагога є загальнокультурні (соціокультурні) якості особистості: духовність, громадянськість, ерудиція, оскільки всі вони пронизують зміст освітнього процесу, складають його атмосферу й повинні поступово ставати якостями учнів

Інноваційне мислення, що генерує нові знання, напряму залежить від рівня професіоналізму новатора, його здатності до систематичного отримання нової інформації, психологічної й діяльнісної спрямованості не на адаптацію, а на розвиток, на пошук нового.

Проблема формування інноваційного мислення набуває особливої ваги в аспекті становлення та розвитку, самореалізації особистості педагога саме тому, що професійна педагогічна діяльність охоплює систематичний процес постійного пошуку, особистісної реалізації, віднаходження власного професійного стилю. Тому вчителю важливо знати шляхи формування і удосконалення професійної компетентності в пролонгований міжкурсовий період, конкретні кроки переходу від позиції репродуктора до творця, експериментатора, підвищити загальноосвітню, методичну, загальнокультурну, комунікативну підготовку як обовיязкові передумови творчої діяльності. Тобто йдеться про необхідність методичного супроводу процесу удосконалення професійної компетентності учителя як потенційного субיєкта творчого процесу.

Рівень професійної компетентності (репродуктивний, адаптивний, локально-моделювальний, системно-моделювальний, творчий) безпосередньо співвідноситься з методичною креативністю педагога, його готовністю до інноваційної педагогічної діяльності, безперервної самоосвіти, здатністю до гнучкого соціально-педагогічного мислення , які й виступають вагомими складовими інноваційної культури педагога.

Професійна готовність до інноваційної діяльності є закономірним результатом спеціальної підготовки, це активно-дієвий стан особистості, що характеризується установкою на продуктивне засвоєння нового на високому професійному рівні.

Готовність педагога до інноваційної діяльності визначають за рівнями

- усвідомлення потреби запровадження педагогічних новацій у власній освітній практиці;

- інформованості про новітні педагогічні технології, знання новаторських методик роботи;

- зорієнтованості на створення власних творчих завдань, методик, налаштованості на експериментальну діяльність;

- володіння практичними навичками освоєння педагогічних новацій та розроблення нових.

На основі співвідношення та міри вияву цих показників виділяють інтуїтивний, репродуктивний, пошуковий та творчий рівні сформованості готовності освітян до впровадження та створення педагогічних інновацій.

Інтуїтивний рівень визначає ставлення педагога до інновацій як до альтернативи традиційній практиці, налаштованість на сприйняття нового лише тому, що воно нове, та не передбачає глибоких теоретичних знань особливостей інноваційної ідеї чи аналізу педагогічної практики, що базується на даній ідеї.

Репродуктивний рівень передбачає ґрунтовну обізнаність педагога з теоретичними засадами, змістом, конкретними методиками педагогів-новаторів. Однак використання інноваційного продукту в практиці роботи педагогів означеної категорії є ситуативним, несистемним.

Пошуковий рівень професійної готовності визначається високим ступенем мотивації педагога щодо оновлення методологічних та технологічних засад власної педагогічної системи, налаштованістю на експериментування та дослідження освітніх процесів, рефлексію освітньої діяльності.

Творчий рівень педагогічної готовності до інноваційної діяльності ґрунтується на широких та змістовних знаннях педагога про наукові та новаторські підходи до навчання та виховання, досконалому володінні новітніми технологіями та професійній готовності до створення власних ефективних технологічних систем, що набувається шляхом системної педагогічної практики .

Ефективність формування готовності педагога до інноваційної діяльності визначається за ступенями спрямованості педагогічних працівників на інноваційний режим діяльності, орієнтації методичних служб на забезпечення індивідуальної траєкторії підготовки педагога-новатора, оновлення змісту, форм і методів методичного супроводу освітнього процесу.

Отже при плануванні методичного впливу на формування інноваційної культури педагога як результату андрагогічного процесу слід виходити з того, що інноваційна професійна діяльність педагога-це інтегральна здатність особистості, що характеризується високим рівнем сформованості мотиваційно-орієнтаційного, змістовно-операційного і оцінно-рефлексивного компонентів у їх єдності та проявляється в прагненні та здатності до інноваційної діяльності на високому професійному рівні.



Не менш важливим у моделюванні андрагогічного простору становлення вчителя-новатора, професіонала-майстра є врахування необхідності включення педагога у вирішення аналітико-рефлексивних, конструктивно-прогностичних, організаційно-діяльнісних та корекційно-регулюючих завдань, забезпечення умов кооперативної взаємодії та обміну професійним досвідом.

За умов реалізації означених підходів до формування професійної компетентності вчителя- майстра вирішується проблема навчання педагога-дослідника та експериментатора, фундатора освітніх інновацій, професійно готового до результативної відповіді на виклики глобалізованого сьогодення.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка