Причини шкільної неуспішності дітей



Скачати 72.39 Kb.
Дата конвертації26.04.2016
Розмір72.39 Kb.
#18305
ПРИЧИНИ ШКІЛЬНОЇ НЕУСПІШНОСТІ ДІТЕЙ

Від нас не залежить, якою саме народиться дитина. Ми не можемо на це вплинути. Ми можемо лише співпрацювати з природою, щоб допомогти дитині розвинутися відповідно до її потенціалу. І у цьому, мабуть, найважче завдання для батьків і дорослих, які відповідають за виховання дитини, - розпізнати в дитині її особливі задатки, таланти, її внутрішню програму з розвитку і підтримати дитину на її дорозі життя.

Ми так радіємо появі дитини на світ, що, стежачи за її розвитком, не помічаємо незначних відхилень. А може боїмось помітити? Тому й не вважаємо за необхідне проконсультувати дитину у спеціалістів, заспокоюючи себе тим, що, мабуть, ми приділяємо їй недостатньо уваги, що у знайомих дитина теж має схожі проблеми тощо. Ми покладаємо надію на свою дитину – вона буде кращою! З цією надією ведемо дитину до школи. І тут на нас чекає розчарування і біль: дитина не встигає в навчанні. А виявляється, причина в цьому – порушення психології розвитку. Реакція в дитини в різному віці і на різні ситуації, характер та темперамент дитини, її соціальна активність, окремі сторони інтелектуальної діяльності – все це є психологія розвитку.

Основною причиною неуспішності дітей є психічного та психологічного розвитку, поширеність яких, на жаль, мають тенденцію до зростання. Ми не беремо до уваги дітей, що страждають на розумову відсталість, це окрема тема. Мова йде про ту категорію дітей, що можуть і мають навчатись у загальноосвітній школі, але не встигають з різних причин.



Затримка психічного розвитку – це невідповідність психічних функцій віку дитини, уповільнене дозрівання систем мозку під впливом тих чи інших негативних чинників, формування яких спричинене біологічними та психосоціальними факторами ризику, які завжди взаємодіють.

До біологічних факторів ризику належать генетичні фактори, стан здоров’я, батьків, перебіг вагітності матері, ураження центральної нервової системи, вроджені вади головного мозку, перенесені інфекційні захворювання.

Психосоціальні фактори ризику – це вплив соціального середовища, в якому росте та виховується дитина. Результатом дії цих факторів можуть бути соціальні затримки психічного розвитку дітей. Вони пов’язані з недостатньою увагою батьків або одного з них, їх антисоціальною поведінкою, вживання ними наркотиків, палінням, зловживанням алкоголем та незадовільними матеріально-побутовими умовами сім’ї. До речі, психосоціальний вплив має більше значення, ніж біологічні фактори. Зрозуміло, що діти потребують, перш за все уваги батьків, вихователів, вчителів та психологів.

Затримка психологічного розвитку – це відхилення в емоційній, поведінковій та когнітивній (стан уваги, пам’яті, наявність (тоді у дитини астенічний синдром) чи відсутність (тоді гіперактивність) підвищеної втомлюваності) сферах.

Затримки психічного розвитку – мають різні клінічні прояви в залежності від зони ураження нервової системи та причин, що їх викликали.

При загальних затримках психічного розвитку психічна незрілість охоплює всі сфери діяльності дитини, в тому числі й інтелектуальної, але переважають прояви емоційно-вольової незрілості. Це проявляється підвищеною емоційною жвавістю, яка притаманна молодшому віку, перевагою мотиву отримання задоволення, значною прив’язаністю до матері, страхом перед усім новим. Ці діти не стомлюються в грі, у них виражені живість уяви, фантазій, видумки, життєрадісність.

В інтелектуальній діяльності також переважає вплив емоцій, самі інтелектуальні інтереси виражені недостатньо, в той час як ігрові переважають і в шкільному віці. Страждає увага, діти не можуть організувати своєї діяльності, підкорити її вимогам школи, колективу. Все це справляє враження шкільної незрілості, але цим дітям доступна здатність до використання допомоги батьків та вчителів і до перенесення засвоєного на новий матеріал.

З віком прояви психічної незрілості можуть зменшуватися, інколи навіть повністю зникають. В таких випадках правильно говорити про затримку темпу психічного розвитку. Це призводить до проблем у засвоєнні тих чи інших шкільних предметів, що стає найчастішою причиною шкільної дезадаптації, різкого зниження шкільної мотивації і труднощів у поведінці, що виникають у зв’язку з цим. Серед них на першому місці за частотою виникнення стоять порушення писемного мовлення – читання та письма, а також навичок обчислення Це, по суті, різновиди часткових (фрагментарних) затримок психічного розвитку, і можуть вони бути і в дітей із нормальним інтелектом, розвиненим усним мовленням, повноцінним зором і слухом і нічим себе не проявляти у повсякденному житті.

У цій групі інтелектуальна недостатність нерозривно пов’язана з частковим порушенням темпу дозрівання окремих нейрофізіологічних систем – мозкових механізмів, від яких залежить вироблення шкільних навичок.



При часткових затримках мовленнєвого розвитку, несформованого в нормальні вікові норми, залишаються окремі компоненти мовленнєвої функції (здатність сприймати і чітко диференціювати звуки мовлення оточуючих та використовувати її у своєму мовленні, а також при письмі та читанні).

Навіть при незначному недорозвиненні цієї функції можуть виникати серйозні труднощі в оволодінні грамотою, в розумінні мовлення оточуючих, неспроможність читати та писати або помилки при читанні та письмі, що призводять до зниження або повної втрати інтересу до вивчення мови, небажання читати, переказувати.

У той же час успішність із інших предметів, в тому числі й математики, задовільна. Специфічні розлади шкільних навичок традиційно вважають суто педагогічною проблемою, але насправді це також є і медичною проблемою.

Окремо слід зупинитися на розладах мовлення у дітей, кількість яких сьогодні надзвичайно висока.



Специфічні розлади мовленнєвої артикуляції – дислалія – це специфічні розлади розвитку, при яких рівень оволодіння вимовою звуків у дитини нижчий, ніж має бути згідно з її психічним віком, але при цьому має місце нормальний рівень мовленнєвих навичок.

Загальний недорозвиток мовлення характеризується такими проявами: у ранньому віці дитина не белькоче, у 2-3 роки в її мовленні з’являються спотворені, малозрозумілі слова, в 4-5 років – прості речення. І в дошкільному, і в шкільному віці мовлення з бідним словниковим запасом, перестановкою звуків, різноманітними порушеннями звуковимовляння. Речення агроматичні (неправильне вживання закінчень, прийменників, форм дієслів). Найважчою формою загального недорозвинення мовлення є моторна алалія (практично відсутність мови в дошкільному віці). Це пов’язано з органічним ураженням певних ділянок головного мозку, які відповідають за моторну (рухову) функцію органів мовлення. У цієї категорії дітей часто низька успішність у школі, особливо з предметів із високим мовним навантаженням.

При сенсорній (пов’язаній з органами чуття) алалії діти не розуміють мовлення оточуючих, а самі або зовсім не розмовляють, або їх мовлення різко обмежене. Відзначається недостатність акустичної уваги, у зв’язку з цим ці діти схожі з дітьми з порушенням слуху.

Не можна не згадати й про затримку психічного розвитку у дітей із фізичними вадами (порушенням слуху, зору, опорно-рухового апарату), які, безумовно, значно погіршують можливості адаптації та навчання цієї категорії дітей.

Серед причин шкільної неуспішності значне місце посідають порушення психологічного розвитку, пов’язані із загальним станом дитини, наявністю в неї соматичних хвороб: бронхіальної астми, захворювань шлунково-кишкового тракту, серця, ендокринної патології, ревматизму і т.ін.

Астенічні розлади, причиною яких можуть бути перенесені черепно-мозкові травми, інфекційні та соматичні хвороби, супроводжуються підвищеною стомлюваністю,дратівливістю, порушенням уваги, головним болем, запамороченням, які значно знижують можливості дитини в навчанні.

Однією з дуже частих причин шкільної неуспішності дітей є гіперактивний розлад із синдромом дефіциту уваги. Головними проявами його є порушення здатності дитини контролювати та регулювати свою поведінку, що проявляється моторною гіперактивністю, імпульсивністю та порушенням уваги. Його причиною є особливість будови та функціонування головного мозку, а не, згідно з поширеними міфами, погане виховання, алергічна дієта і т.ін. Справжньою причиною є або генетичні фактори, або раннє органічне ураження центральної нервової системи. Саме тому гіперактивний розлад є розладом розвитку, і він проявляється з раннього дитинства, а його ознаки «вбудовані» в темперамент дитини, а не є чимось тимчасово набутим. Це розлад, а не просто «невинні» особливості темпераменту дитини! Такі риси, як гіперактивність, імпульсивність та порушення уваги, виражені невідповідно до віку дитини, що призводить до серйозних порушень функціонування дитини в основних сферах життя, а рівень інтелектуального розвитку, а отже й успішність у навчанні можуть бути нижчими, ніж у ровесників.

У наш час є багато типів навчальних закладів, у яких дитина зі специфічними порушеннями навичок може отримати корекційну допомогу. Проте, незважаючи на це, більшість дітей залишається поза увагою корекційних педагогів. Причини різні, але найважливіша з них – пізня діагностика цих розладів.

Батькам треба бути більш уважними до дітей, необхідно знати патологічні ознаки, що можуть виникати у процесі розвитку дитини, щоб своєчасно звернутися до спеціалістів по допомогу.

Дуже часто батьків та лікарів непокоїть відсутність реакції малюка на звуки, відсутність белькотіння, затримка мовленнєвого розвитку, але більшість не звертає увагу на не мовленнєву симптоматику. Батьки чекають, що ось-ось з’явиться мовлення, що до школи дитина буде говорити. Але більшість батьків не звертає уваги на те, що дитина відстає в розвитку від ровесників. Дуже часто єдиною скаргою при зверненні до лікаря є порушення мовлення.



ШЛЯХИ ПРОФІЛАКТИЧНОЇ РОБОТИ

* Медико-генетичне консультування майбутніх батьків з метою виключення можливої генетичної патології та спадкових захворювань.

* Забезпечення ефективної медичної допомоги майбутній матері.

* Психогігієнічне обстеження здоров’я дитячого населення.

*Діти з відхиленням у розвитку мають якомога раніше бути оглянутими спеціалістами (логопедом, психологом, психіатром), не пізніше 3-го року життя, щоб разом із заняттями із загального розвитку були організовані цілеспрямовані коригуючи заходи, щоб використати час, коли у дитини ще є можливість для компенсації.

* Діти з затримкою мовленнєвого розвитку обов’язково мають пройти обстеження у лікаря-сурдолога для виключення порушення слуху.

* Пам’ятайте!!! Вимовляння перших слів після 1 року 3-х місяців, а речень після 2-х років, є достатньою підставою для звернення до спеціаліста.

Консультативну допомогу дитячого психіатра можна отримати в диспансерному відділенні облпсихлікарні (м.Чернігів, вул.Щорса,3,тел.664-690), а також в психіатра м.Ніжина, консультативну допомогу логопеда і психолога можна отримати в дошкільному закладі.



Ламартина Ляненко

Обласний дитячий психіатр
Каталог: dokumentu
dokumentu -> «Створення тестів для контролю навчально-пізнавальної діяльності старшокласників на уроках профільного навчання за допомогою інструментальних педагогічних засобів»
dokumentu -> Тем 4: Різноманітність кондитерських виробів та види їх оздоблення. Мета
dokumentu -> Порушення постави І захворювання хребта
dokumentu -> Практикум для вихователів Підготувала практичний психолог днз №17 „Перлинка
dokumentu -> Тем 11: Технологія приготування страв із пісочного тіста. Мета
dokumentu -> Тем 10: Технологія приготування страв із бісквітного тіста. Мета
dokumentu -> Тем 8: Види та причини дефектів тіста. Мета
dokumentu -> Робота з браузером

Скачати 72.39 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка