«Правові та організаційні основи з питань охорони праці»



Скачати 179.9 Kb.
Дата конвертації15.09.2017
Розмір179.9 Kb.
#55746
ТипПлан-конспект


ЗАТВЕРДЖУЮ

____________________

“___” _______ 20__ року


ПЛАН-КОНСПЕКТ


проведення заняття із функціональної підготовки

з персоналом _________________________________________________
Тема: «Правові та організаційні основи з питань охорони праці».

Навчальна мета: Вивчити правові та організаційні основи з питань охорони праці.

Час: 1 год.
Місце проведення: навчальний клас

Навчально-матеріальне забезпечення: план-конспект


Нормативно-правові акти і література:

„Правила безпеки праці в органах і підрозділах МНС України”, наказ МНС №312 від 07.05.2007 року.

“ПРАВОВІ ПИТАННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ ”. В.І.Шевченко

Порядок проведення заняття:
1. Організаційні заходи - 5 хв.

перевірка присутніх; оголошення теми і мети заняття.

2. Контроль знань - 5 хв.

перевірка засвоєння раніше пройденого матеріалу.

3. Викладення матеріалу теми - 25 хв.

Питання, які вивчатимуться:

3.1. Правові питання з охорони праці.
Порядок проведення заняття:

Питання та їх короткий зміст


Методичні вказівки.

Охорона праці – це система правових, соціально-економічних,

організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-

профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження здоров’я і

працездатності людини в процесі трудової діяльності.

Прийнятий Верховною Радою і підписаний Президентом України в

1992 р. Закон “Про охорону праці” вперше визначив відповідальність

держави за безпеку й гігієну праці, сформулював національну політику в

сфері захисту інтересів як найманих працівників, так і роботодавців у

трудовому процесі, реалізував конституційне право людини на безпечні та

здорові умови праці в процесі трудової діяльності, став потужним

імпульсом для реформування всієї системи управління охороною праці в

країні.


Рівень безпеки трудового процесу в першу чергу залежить від стану

його правового забезпечення, тобто від якості та повноти розробки

відповідних законодавчих та нормативно-правових актів. В Україні

приділяється багато уваги питанням нормативно-правового забезпечення

охорони праці. Сьогодні в державі діє 2061 нормативно-правовий акт з

охорони праці, без урахування санітарних норм і правил, стандартів ССБП.

Разом з тим у зв’язку з прагненням України приєднатися до

Європейського Союзу (ЄС), необхідна адаптація наших законодавчих та

нормативно-правових актів про охорону праці до директив і стандартів

ЄС. У першу чергу треба переглянути концепцію щодо нормотворчого

процесу з питань охорони праці в нашій країні.

З часів введення в дію першого закону “Про охорону праці” в Україні

спостерігається стійка тенденція зниження виробничого травматизму як

взагалі, так і зі смертельними наслідками (табл.1).

Безумовно, на зменшення показників виробничого травматизму

впливає в першу чергу падіння обсягів виробництва та зменшення

чисельності працюючих. Але в той же час це і результат реалізації

принципів державної політики в галузі охорони праці, підвищення

ефективності державного нагляду в усіх сферах економічної діяльності.

Основні причини нещасних випадків – порушення технологічного

процесу, трудової та виробничої дисципліни, незадовільне утримання і

недоліки в організації робочих місць, незадовільна організація виконання

робіт, невикористання засобів індивідуального захисту. Більше половини

нещасних випадків трапляється через так званий “людський фактор”.

В Україні намітилася тенденція до відновлення виробництва, але з

використанням застарілого, зношеного устаткування, яке не відповідає

вимогам безпеки праці. Більшість працюючих втратила професійні

навички або не має відповідної кваліфікації, нехтує правилами безпеки,

порушує трудову і технологічну дисципліну. Внаслідок цього понад 25

тисяч працівників щороку травмуються на виробництві і близько 1300 з

них гинуть.

У реалізації державної політики щодо покращення умов і охорони

праці, запобігання виробничому травматизму особливу роль відіграє 5

охорона праці як система, спрямована на забезпечення належного рівня

безпеки праці та виробничого середовища. Першочергове завдання тут –

змінити становлення як роботодавця, так і самого працівника до проблем,

пов’язаних з безпекою праці, підвищити рівень освіти посадових осіб і

спеціалістів усіх рівнів з охорони праці. Професійна освіта призначена

забезпечити майбутнього спеціаліста знаннями, уміннями і навичками

безпечної професійної діяльності. Випускник вищого навчального закладу

повинен вміти використовувати закони та інші нормативно-правові акти,

чинну галузеву нормативно-технічну документацію тощо.

Фахівці, які готуються у ВНЗ із спеціалізацій з охорони праці, крім

нормативних дисциплін “Безпека життєдіяльності”, “Основи охорони

праці” і “Охорона праці в галузі”, вивчають низку спеціальних дисциплін

з різних аспектів охорони праці, в тому числі “Правові питання охорони

праці”. Ця дисципліна призначена для поглибленого ознайомлення з

нормативно-правовою базою охорони праці, що складає основу правового

забезпечення соціально-виробничої діяльності, здорових та безпечних

умов праці і нормального клімату в трудовому колективі.

Розділ 1. Законодавча та нормативна база охорони праці

1.1.Законодавчі акти з охорони праці

Основою законодавства України про охорону праці є Конституція

України, яка гарантує громадянам право на належні, безпечні й здорові

умови праці згідно зі статтею 43, право всіх працюючих на щотижневий

відпочинок та щорічну оплачувану відпустку, а також на скорочений

робочий день для окремих професій та виробництв і скорочену тривалість

роботи в нічний час.

Конституція встановлює також право громадян на соціальний захист

щодо забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати

працездатності (ст.46), охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне 6

страхування (ст.49) та інші права громадян, у тому числі право на охорону

праці.

Основним законодавчим документом в галузі охорони праці є Закон



України “Про охорону праці”. Він містить основні засади реалізації

конституційного права працюючих на охорону їх життя і здоров’я у

процесі трудової діяльності, на безпечні й нешкідливі умови праці,

встановлює єдиний порядок організації та управління охороною праці в

Україні.

Всі інші законодавчі й нормативні акти з охорони праці мають

відповідати не тільки Конституції, але і цьому Законові.

Суттєвим документом з охорони праці є Кодекс законів про працю

(КЗпП) України, який діє з 01.06.1972р. з багатьма змінами та

доповненнями за минулий період. Правове регулювання охорони праці в

КЗпП розглядається не тільки в главі ХІ “Охорона праці”, але і в ряді

інших глав - “Трудовий договір”, “Робочий час”, “Час відпочинку”, “Праця

жінок”, “Праця молоді”, ”Професійні спілки”.

“Основи законодавства України про охорону здоров’я” вирішують

спільні питання із Законом “Про охорону праці”. Вони ставлять завдання

забезпечення високої працездатності і довголітнього активного життя

всього населення країни, усунення чинників, що негативно впливають на

здоров’я, попередження та зниження можливості захворювання,

інвалідності й смертності. Цей документ передбачає встановлення єдиних

санітарно-гігієнічних вимог до організації виробничих процесів, а також до

якості машин, устаткування, обладнання, будинків та об’єктів, що можуть

шкідливо впливати на здоров’я людей (ст.28). Передбачається проведення

обов’язкових медичних оглядів осіб певних категорій (ст.31),

розглядаються правові механізми медико-санітарної експертизи втрати

працездатності (ст.69).

Закон України “Про забезпечення санітарного та епідемічного

благополуччя населення” декларує обов’язковість гігієнічної 7

регламентації небезпечних та шкідливих чинників фізичної, хімічної і

біологічної природи в середовищі життєдіяльності людини та їхньої

державної реєстрації (ст.9). Він встановлює вимоги щодо проектування,

будівництва, розробки, виготовлення і використання нових засобів

виробництва та технологій (ст.15), гігієнічні вимоги до атмосферного

повітря в населених пунктах, виробничих та інших приміщеннях (ст.19)

тощо.


Відповідно до Конституції України і Закону “Про охорону праці”

розроблено та введено в дію з 01.04.2001 р. Закон України “Про

загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного

випадку на виробництві та професійного захворювання, які

спричинили втрату працездатності”. Згідно з цим Законом держава бере

на себе виплату всіх видів компенсації від нещасних випадків на

виробництві та професійних захворювань, які викликали втрату

працездатності або загибель працюючих. Закон встановлює правові засади,

механізм дії відшкодувань постраждалим на виробництві та організаційну

структуру страхового фонду.

Закон України “Про пожежну безпеку” формулює засади

забезпечення пожежної безпеки на території України, встановлює

взаємовідносини у цій галузі державних органів, юридичних і фізичних

осіб незалежно від виду їх діяльності та форм власності. Забезпечення

пожежної безпеки є складовою частиною обов’язків посадових осіб і

працівників підприємств, установ і організацій та підприємців і

покладається на їх керівників і уповноважених ними осіб (ст.2).

Закон України “Про об’єкти підвищеної небезпеки” визначає

правові, соціальні та організаційні основи діяльності, пов’язаної з

об’єктами підвищеної небезпеки, і спрямований на захист життя і здоров’я

людей та довкілля від шкідливого впливу аварій на цих об’єктах шляхом

запобігання їх виникненню, обмеження (локалізації) розвитку і ліквідації

наслідків. Він встановлює порядок ідентифікації об’єктів підвищеної 8

небезпеки (ст.9), декларацію безпеки об’єкта (ст.10), обов’язки суб’єктів

господарської діяльності розробляти і затверджувати план локалізації і

ліквідації аварій на об’єктах підвищеної небезпеки (ст.11), порядок

будівництва і/або реконструкції об’єктів підвищеної небезпеки (ст.12),

порядок надання дозволу на експлуатацію об’єктів підвищеної небезпеки

(ст.12) тощо.

Питання правового регулювання охорони праці знайшли

відображення в різних законодавчих документах України. Так, Закон

України “Про підприємства України” передбачає обов’язок

підприємства забезпечити безпечні та нешкідливі умови праці всім

працюючим на ньому і відповідальність за шкоду, заподіяну їх здоров’ю та

працездатності (ст.25). Працівник підприємства, який став інвалідом

внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання на цьому

підприємстві, забезпечується додатковою пенсією незалежно від розмірів

державної пенсії, а в разі смерті працівника при виконанні ним службових

обов’язків підприємство забезпечує сім’ю працівника допомогою.

Закон України “Про колективні договори і угоди” передбачає, що в

колективному договорі встановлюються взаємні зобов’язання роботодавця

і працюючих щодо охорони праці (ст.7), а в угодах на державному,

галузевому та регіональному рівнях закладаються основні засади і норми

реалізації соціально-економічної політики держави, зокрема щодо умов та

охорони праці (ст.8). Правові питання охорони праці регулюють державні

законодавчі акти, міжнародні договори та угоди, підзаконні нормативні

акти: укази й розпорядження Президента України, рішення Уряду України,

міждержавні стандарти системи стандартів безпеки праці, нормативні акти

міністерств та інших центральних органів державної влади. На сьогодні в

Україні діють кілька десятків міжнародних нормативних актів та

договорів, що безпосередньо стосуються або вирішують спільні питання з

охорони праці, а також більше сотні державних законів України з цих

питань. Відповідно до Закону України “Про охорону праці” для 9

регламентації окремих питань прийнято близько 200 підзаконних

нормативних актів з охорони праці.

Усі ці законодавчі та нормативні акти створюють єдине правове поле

охорони праці в нашій державі.

1.2.Закон України “Про охорону праці”

У 1992 р. першою з усіх країн СНД Україна прийняла Закон “Про

охорону праці”. Було проголошено пріоритет життя та здоров’я

працівників щодо результатів виробничої діяльності підприємства, повну

відповідальність роботодавця за створення безпечних і нешкідливих умов

праці. Закон передбачив перехід до цивілізованих форм соціального

захисту потерпілих на виробництві – через систему загальнообов’язкового

державного соціального страхування. Закон заклав правову й

організаційну базу для вирішення проблем управління охороною праці.

Він став невід’ємною і важливою частиною системи базових законів, що

пов’язані з упровадженням ринкових відносин. З введенням Закону було

створено Національну раду з питань безпечної життєдіяльності населення,

Державний комітет з нагляду за охороною праці (Держнаглядохоронпраці)

з функціями комплексного управління та нагляду за додержанням

законодавства про охорону праці. Законом визначено, а правовими актами

закріплено повноваження і права кожної ланки галузевого і регіонального

управління, започатковано розробку та реалізацію національної, галузевих

і регіональних програм з охорони праці.

Суттєвими ознаками становлення національної системи є діюча на

більшості підприємств система управління охороною праці, впровадження

економічних важелів управління охороною праці, оперативний вплив

органів державного нагляду на стан безпеки та умов праці.

У листопаді 2002 р. Верховна Рада України прийняла нову редакцію

Закону “Про охорону праці”, що приведена у відповідність з Конституцією

України, Законами України “Про загальнообов’язкове державне соціальне 10

страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного

захворювання, які спричинили втрату працездатності”, “Про

оподаткування прибутку підприємств”, “Про професійні спілки, їх права і

гарантії діяльності”.

Динамічні перетворення в економічній сфері також вимагали

вдосконалення законодавчої галузі. Тому в новій редакції Закону були

враховані умови ринкових взаємовідносин. Сьогодні держава - не єдиний

роботодавець. Постійно зростає питома вага приватного сектора

економіки. Тому дія Закону розповсюджена на всіх, хто використовує

найману працю, – на юридичних і фізичних осіб.

Крім того, відповідно до Угоди про партнерство та співдружність між

Україною і Європейським Союзом безпека праці визначена пріоритетним

напрямком. Тому не тільки прийнятий Закон, але й наступні підзаконні

акти розробляються з урахуванням вимог європейських директив.

Основні зміни та доповнення нової редакції Закону полягають у

розширенні сфери його дії, у визначенні понять “роботодавець” і

“робітник”, а також у підвищенні вимог до цих основних суб’єктів

трудових відносин. Закон зобов’язує піклуватися як про особисту безпеку,

так і про безпеку і здоров’я оточуючих людей. Роботодавець несе

персональну відповідальність за порушення вимог законодавства про

охорону праці.

Суттєвою проблемою залишається незадовільне функціонування

системи управління охороною праці на рівні підприємств, галузей,

регіонів у зв’язку з переходом до ринкової економіки, появою різних форм

власності. Тому Закон вводить вимогу щодо проведення аудиту охорони

праці, що передбачає як внутрішній аудит роботодавця, так і зовнішній

аудит сторонніми організаціями або фахівцями.

Закон передбачає формування вертикалі управління охороною праці

на регіональному рівні – визначені повноваження органів місцевого

самоврядування. Для виконання функціональних обов’язків з охорони 11

праці вони створюють у складі своїх виконавчих органів відповідні

структури.

Суттєво змінена система видачі дозволів на початок роботи

підприємств і об’єктів, що розповсюджується лише на об’єкти підвищеної

небезпеки. Перелік цих об’єктів, видів робіт, машин, обладнання,

механізмів затверджує Кабінет Міністрів України.

Скасовані штрафи за нещасні випадки на виробництві. Разом з тим

підвищена межа максимального розміру штрафів на підприємство за

порушення нормативних актів про охорону праці і невиконання приписів

представників органів державного нагляду до 5%.

Основною метою нової редакції Закону є реалізація конституційного

права громадян на належні, безпечні та здорові умови праці.

Закон містить 44 статті, об’єднаних у 8 розділів. Перший розділ

включає “Загальні положення”: це “Визначення понять та термінів”,

“Сфера дії Закону”, “Законодавство про охорону праці”. Найбільш

суттєвою є ст.4, яка визначає державну політику в галузі охорони праці. Ця

політика базується на принципах :

− пріоритету життя і здоров’я працівників, повної

відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних

і здорових умов праці;

− підвищення рівня промислової небезпеки;

− комплексного розв’язання завдань охорони праці на основі

загальнодержавної, галузевих, регіональних програм з цього

питання;

− соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди

особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та

професійних захворювань;

12

− встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх



підприємств та суб’єктів підприємницької діяльності незалежно

від форм власності та видів діяльності; адаптації трудових

процесів до можливостей працівника;

− використання економічних методів управління охороною праці,

участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці;

− інформування населення, проведення навчання, професійної

підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань

охорони праці;

− забезпечення координації діяльності органів державної влади,

установ, організацій, об’єднань громадян, що розв’язують

проблеми охорони здоров’я, гігієни та безпеки праці;

− використання світового досвіду організації роботи щодо

поліпшення умов і підвищення безпеки праці.

Наступні розділи включають:

Розділ ІІ “Гарантії прав на охорону праці” (ст.5-12).

Розділ ІІІ “Організація охорони праці” (ст.13-24).

Розділ ІV “Стимулювання охорони праці” (ст.25-26).

Розділ V “Нормативно-правові акти з охорони праці” (ст.27-30).

Розділ VІ “Державне управління охороною праці” (ст. 31-37).

Розділ VІІ “Державний нагляд і громадянський контроль за

охороною праці” (ст.38-42).

Розділ VІІІ “Відповідальність працівників за порушення

законодавства про охорону праці” (ст.43-44).

Введення в дію оновленого Закону – основа для перегляду

підзаконних нормативних актів, що, в свою чергу, дає змогу змінити ряд

застарілих підходів щодо організації охорони праці в Україні, привести

національне законодавство у відповідність до міжнародних стандартів.

13

1.4. Нормативно-правові акти з охорони праці



Ст.27 Закону України “Про охорону праці” визначає, що

“Нормативно-правові акти з охорони праці – це правила, норми,

регламенти, положення, стандарти, інструкції ті інші документи,

обов’язкові до виконання”.

Ці акти розробляються відповідно до законодавства України про

охорону праці, містять конкретні вимоги безпеки та гігієни праці до

виробничого середовища, порядку виконання робіт ведення технологічних

процесів, обладнання, устаткування, засобів захисту працюючих і

складають нормативну базу охорони праці.

Опрацювання та прийняття нових, перегляд і скасування чинних

нормативно-правових актів з охорони праці здійснює один з органів

державного нагляду за охороною праці за участю професійних спілок і

фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та

професійного захворювання за погодженням з іншими, відповідними

органами державного нагляду.

Нормативно-правові акти з охорони праці переглядаються у міру

впровадження досягнень науки і техніки, що сприяють підвищенню

безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, але не рідше одного

разу на десять років.

Стандарти, технічні умови та інші документи на засоби праці і

технологічні процеси повинні включати вимоги щодо охорони праці і

погоджуватися з органами державного нагляду за охороною праці.

У разі неможливості повного усунення небезпечних і шкідливих для

здоров’я умов праці роботодавець зобов’язаний повідомити про це

відповідний орган державного нагляду за охороною праці і звернутися до

нього з клопотанням про встановлення необхідного строку для виконання 16

заходів щодо приведення умов праці на конкретному виробництві чи

робочому місці до нормативних вимог.

Відповідний орган державного нагляду за охороною праці розглядає

клопотання роботодавця, проводить у разі потреби експертизу для

конкретного об’єкта, визначає їх достатність і за наявності підстав, як

виняток, може прийняти рішення про встановлення іншого строку

застосування вимог нормативних актів з охорони праці для заявленого

об’єкта.

Роботодавець зобов’язаний невідкладно повідомити зацікавлених

працівників про прийняття рішення зазначеного органу державного

нагляду за охороною праці, бо це рішення дає право працівникам на пільги

і компенсації за роботу в таких умовах.

Нормативно-правові акти з охорони праці поширюються також на

сферу трудового і професійного навчання. Вони обов’язкові для виконання

у виробничих майстернях, лабораторіях, цехах, на дільницях та в інших

місцях трудового і професійного навчання, облаштованих у будь-яких

навчальних закладах. До учнів і студентів, які проходять трудове і

професійне навчання (виробничу практику) на підприємствах під

керівництвом їх персоналу, застосовується законодавство з охорони праці

у такому ж порядку, що й до працівників підприємства.

Документом, який містить повний перелік стандартів, норм, правил,

економічних нормативів та інших документів з питань охорони праці,

чинних в Україні, є Реєстр ДНАОП (державних нормативних актів про

охорону праці). Новою редакцією Закону “Про охорону праці” 2002 р.

замість існуючого раніше терміну “державні міжгалузеві та галузеві

нормативні акти про охорону праці” введено термін “нормативно-правові

акти з охорони праці”. Але останній реєстр ДНАОП (станом на

01.01.2003р.), все ще має назву “Державний реєстр міжгалузевих і

галузевих нормативних актів про охорону праці”. Відомості про зміни у

Реєстрі ДНАОП систематично друкуються у показчику ДНАОП. Крім 17

того, у Національному науково-дослідному інституті охорони праці

(ННДІОП) можна придбати електронну версію Реєстру, до якої оперативно

вносяться усі зміни в нормативній базі охорони праці.

Станом на 01.01.2004 р. в Україні діяло 2061 нормативно-правовий

акт з охорони праці, не враховуючи санітарних норм і правил, стандартів

ССБТ та ін., з них 119 міжгалузевих і 1942 галузевих. Згідно з ДНАОП

0.00-4.08-94 “Положення про опрацювання, прийняття, перегляд та

скасування державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів”

перегляд нормативно-правових актів про охорону праці необхідно

проводити не рідше одного разу в 10 років. За роки незалежності України

було розроблено і переглянуто 230 нормативно-правових актів з охорони

праці, з яких 10 знову треба переглядати. З діючих нормативно-правових

актів з охорони праці 1831(88,8% від загальної кількості) розроблені понад

10 років тому, а 230 з них – більше 15 років.



Під запис

Під запис




4. Закріплення вивченого матеріалу – 5 хв.


Питання для закріплення:

4.1. Правові питання з охорони праці


5. Підведення підсумків – 5 хв.

вказати на питання, які вимагають підвищеної уваги;

оголосити оцінки;

відповісти на запитання


План-конспект склав:

_____________________



“__” __________ 20__ року


Каталог: filesforsetup -> Slujbova pidgotovka -> Funkcionalna pidgotovka
Slujbova pidgotovka -> «Гострі отруєння: класифікація, клінічні ознаки, надання першої медичної допомоги.»
Slujbova pidgotovka -> План-конспект проведення заняття із медичної підготовки з персоналом
Funkcionalna pidgotovka -> «Основи цивільного захисту населення І територій від нс»
Slujbova pidgotovka -> «Соціально-психологічна стійкість особового складу»
Slujbova pidgotovka -> «Критерії забезпечення високої психологічної стійкості в екстремальних ситуаціях»
Slujbova pidgotovka -> План-конспект проведення заняття із гуманітарної підготовки з персоналом
Slujbova pidgotovka -> План-конспект проведення заняття із психологічної підготовки
Slujbova pidgotovka -> План-конспект проведення заняття із психологічної підготовки
Slujbova pidgotovka -> «Формування психологічної готовності до роботи в особливих умовах»

Скачати 179.9 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2022
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал