Правове регулювання працевлаштування молоді в Україні



Скачати 197.92 Kb.
Дата конвертації16.04.2016
Розмір197.92 Kb.
Правове регулювання працевлаштування молоді в Україні
Молодь – головна рушійна сила сучасного світу. Вона перебуває в центрі міжнародних, соціальніх, економічних і політичних подій. Завдяки високому інтелектуальному потенціалу, мобільності та гнучкості молоді люди мають можливість впливати на суспільний прогрес, визначаючи майбутнє суспільства, держави та світового співтовариства. Одним з перспективних напрямків залучення молоді в суспільні процеси країни є забезпечення молоді робочими місцями.

Покликанням молоді є формування майбутнього української держави, її розбудови, зміцнення, виведення на передові економічні, наукові, культурні рубежі. Але зараз молоді люди потребують допомоги і підтримки, аби отримати професію і освіту, влаштуватися на роботу, створити міцну забезпечену сім'ю. І це повинні зрозуміти у владних структурах. Важливо, щоб молоді громадяни брали активну участь у підготовці законодавчих проектів, які безпосередньо стосуються їхнього життя. Сучасна молодь вже довела, що мас активну життєву позицію, вона не байдужа до долі держави, у якій їй жити, працювати, творити. Однак, актуальність проблеми характеризують, зокрема, такі цифри, що на сьогодні приблизно половина безробітних - молоді люди віком до 30 років, а рівень безробіття серед молоді є значно вищий, ніж серед інших вікових категорій. Соціальне значення працевлаштування молоді ставить проблему молодіжного безробіття на одне з перших місць у державній молодіжній політиці. Безробіття це неминучий атрибут ринкової економіки.

В даний час все більше усвідомлюється актуальність проведення заходів в області зайнятості молоді. Труднощі, з якими стикається суспільство в своїх зусиллях по соціалізації і інтеграції молоді, виникають з невідповідності між потребами і устремліннями молодих людей, з одного боку, і тим, що суспільство пропонує і вимагає від них – з іншого боку. Щоб вирішити це протиріччя, слід створити умови для самореалізації молодих фахівців – дати можливість вносити свій внесок до розвиток суспільства. Метою регулювання зайнятості молоді є приведення її у відповідність з суспільними потребами у фахівцях і потребою молодих людей в працевлаштуванні і реалізації свого творчого потенціалу.

Питання забезпечення зайнятості молоді є важливим для суспільства і держави, тому визначає особливі завдання для правового регулювання в цій сфері. Ігнорування вказаної проблеми може призвести до відсутності кваліфікаційного кадрового потенціалу в країні, підвищення рівня незайнятості, злочинності серед молоді.

Визначення поняття «молодь» важливе не тільки для вироблення єдиного підходу до встановлення вікових меж молоді, а й для з'ясування питання про сутність молоді, її місце у соціальній структурі суспільства, соціальних показників, в яких відображається специфіка соціального статусу молоді.

Молодь як соціальна спільнота – це сукупність людей молодого віку в усіх сферах їх діяльності і виявах їх духовного життя.

Більш коректним є поділ молоді на внутрішні групи за соціально-професійними та віковими ознаками у взаємодії з їх духовним світом і поведінкою. Такий підхід дає змогу адекватніше аналізувати окремі контингенти молоді під час емпіричних соціологічних досліджень.

Зміни та процеси, що відбуваються в економіці України, суттєво впливають на стан зайнятості населення, а також і на процес працевлаштування випускників, надання їм першого робочого місця. Фахівці приділяють особливу увагу вивченню однієї з найсерйозніших соціальних проблем, пов'язаних із становленням ринку праці, – загрози безробіття для молодих фахівців, що закінчили вищий навчальний заклад (ВНЗ).

Випускники ВНЗ – молоді фахівці – є однією з соціально  малозахищених категорій населення. Тому сьогодні дуже актуальним є пошук шляхів розв’язання проблем, пов'язаних із покращенням такої ситуації.

Поняття працевлаштування розрізняється в широкому і вузькому розумінні. У широкому розумінні – це процес будь-якого влаштування на роботу, у тому числі й самостійного, і за допомогою служби зайнятості. Зокрема, це й переведення працівників за умови їх вивільнення на іншу роботу на тому ж підприємстві чи в організації. У вузькому розумінні - це діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, громадських організацій, суб'єктів підприємницької діяльності та інших посередницьких органів, яка спрямована на підшукування роботи особам, що її шукають, включаючи і процес професійної підготовки та перенавчання.

Процес працевлаштування починається з того, що особа, яка бажає працювати звертається до органів, які займаються працевлаштуванням з метою сприяння в підшукуванні роботи або починає самостійно підшукувати собі роботу.

За загальним правилом, працевлаштування передбачає три форми надання допомоги в отриманні особою певної роботи. Перша з них полягає у забезпеченні працездатного населення максимально повною інформацією про наявність в конкретній місцевості чи на конкретних підприємствах, установах, організаціях вільних робочих місць та про їх характеристику з точки зору умов праці, її оплати, соціально-побутового та житлового обслуговування працівників і інших умов, що цікавлять кожного, хто влаштовується на роботу. Друга форма полягає в підшуканні необхідної роботи та фактичному забезпеченні деяких категорій громадян роботою чи то на певній посаді, спеціальності і кваліфікації, або у певній місцевості. Третя – це організація, в разі потреби, професійної підготовки чи перепідготовки з наступним забезпеченням роботою.

Молода людина, яка отримала спеціальність, може скористатися гарантією надання їй роботи за фахом на період не менше трьох років. Це стосується випускників державних середніх професійно-технічних та вищих навчальних закладів, потреба в яких була визначена державним замовленням.

Працевлаштування випускників професійних навчально-виховних закладів та випускників вищих навчальних закладів здійснюється на підставі окремих нормативних актів. Особливості строкових трудових правовідносин з випускниками професійних навчально-виховних закладів регулюються Положенням про сприяння в працевлаштуванні випускників державних вищих навчальних і професійних навчально-виховних закладів України, затвердженим наказом Міністерства освіти України від 23.03.1994 р. № 79 (далі - Положення), дія якого на сьогодні втратила чинність в частині, що стосується випускників вищих навчальних закладів I-II і III-IV рівнів акредитації, підготовка яких

Слід зазначити, що і на сьогодні відсутній нормативно-правовий акт щодо порядку відшкодування вартості навчання за державним замовленням у разі відмови випускника відпрацювати у державному секторі народного господарства.

Порядок працевлаштування випускників, які навчались за державним замовленням.Випускники  вищих  навчальних закладів працевлаштовуються на місця,  доведені  до  вищого  навчального  закладу  виконавцями державного замовлення.

Керівництво  вищого навчального закладу не пізніше ніж за рік до закінчення навчання пропонує випускнику  посаду  відповідно до   укладеної   угоди. При цьому вищим навчальним закладом оформляється картка працевлаштування випускника у двох  примірниках на кожну особу.  Перший примірник зберігається у вищому навчальному закладі, другий - надсилається замовникові.

Замовник не пізніше ніж за два місяці до закінчення  навчання на  підставі одержаної картки працевлаштування підтверджує вищому навчальному закладу достовірність надісланого ним  переліку  місць працевлаштування випускників.

Вручення  випускникові  диплома  про  закінчення  вищого навчального закладу, направлення на роботу та видача належних  йому  коштів,  які  перераховані  до  вищого навчального закладу  замовником,  здійснюється  протягом семи днів після закінчення  ним  вищого навчального закладу.  Оформлене замовником або вищим навчальним  закладом  (за  домовленістю  із  замовником) направлення на роботу є підставою для укладання трудового договору між молодим фахівцем і замовником.

Молодий фахівець повинен прибути до місця  призначення  у термін, визначений у направленні на роботу.

Якщо  замовник  відмовив  у  прийнятті на роботу молодого фахівця,  останній звертається до державної служби  зайнятості  за сприянням у працевлаштуванні. При цьому пред'являється направлення на роботу і скріплена печаткою замовника  довідка  про  відмову  у працевлаштуванні.

Реєстрація молодих фахівців у державній службі зайнятості здійснюється за місцем постійного проживання у порядку, визначеному законодавством про зайнятість населення.

На  прохання  молодого фахівця,  який отримав довідку про надання можливості самостійного працевлаштування, або  за  направленням служби зайнятості протягом трьох років після закінчення ним вищого навчального закладу  керівник  підприємства, установи, організації може оформити йому направлення на роботу.

Молодим  фахівцям,  які  одержали  направлення на роботу після  закінчення  вищого навчального закладу, надається відпустка тривалістю  30 календарних днів. За час відпустки молодим фахівцям виплачується   допомога у розмірі академічної або соціальної стипендії,  що вони отримували в останній місяць навчання у вищому навчальному закладі  (крім  додаткової  соціальної  стипендії, що виплачується особам,  які   постраждали   від   Чорнобильської катастрофи)   за  рахунок  замовника.  Після  укладення  трудового договору на молодих фахівців поширюються  усі види соціального захисту, передбачені  колективним  договором  працівників підприємства,  установи,  організації.

Молодим фахівцям, які звернулися за   сприянням   у працевлаштуванні до державної служби зайнятості і зареєстровані як такі,  що шукають  роботу,  протягом  десяти  календарних  днів  з моменту  реєстрації  підшукується  підходяща  робота з урахуванням спеціальності.  Якщо  підходящої  роботи  не запропоновано, їм надається  статус безробітних з виплатою допомоги по безробіттю до вирішення питання про працевлаштування  згідно  із  законодавством про зайнятість населення.  В цей період молоді фахівці мають право на  безоплатну  професійну  орієнтацію,  а  також  на   участь   в оплачуваних громадських роботах.  На осіб, зайнятих на громадських роботах,  поширюються  соціальні  гарантії,  включаючи  право   на пенсійне  забезпечення,  виплату  допомоги  у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

Звільнення молодого фахівця  з  ініціативи  замовника  до закінчення  терміну  угоди  дозволяється у випадках,  передбачених статтею 40 Кодексу законів про працю України, а саме:



  • змін  в  організації  виробництва  і  праці, в тому числі ліквідації,   реорганізації,   банкрутства   або  перепрофілювання підприємства,  установи,  організації,  скорочення чисельності або штату працівників;

  • виявленої  невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній  роботі  внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі  скасування  допуску  до  державної  таємниці, якщо виконання покладених  на  нього  обов'язків  вимагає  доступу  до  державної таємниці;

  • систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків,  покладених на нього трудовим договором або  правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення;

  • прогулу (в тому числі відсутності на роботі  більше  трьох годин  протягом  робочого  дня)  без поважних причин;

  • нез'явлення  на  роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд   внаслідок   тимчасової   непрацездатності,   не   рахуючи відпустки  по  вагітності  і родах, якщо законодавством   не встановлений триваліший строк  збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За   працівниками,  які  втратили працездатність у зв'язку  з  трудовим  каліцтвом  або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається  до  відновлення працездатності або встановлення інвалідності;

  • поновлення на роботі працівника,  який раніше виконував цю роботу;

появи на роботі в нетверезому стані,  у стані наркотичного або токсичного сп'яніння;

  • вчинення  за  місцем  роботи  розкрадання  (в  тому  числі дрібного) майна  власника,  встановленого вироком суду,  що набрав законної сили,  чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення  адміністративного  стягнення  або застосування заходів громадського впливу.

У разі  неможливості  надати  підходящу  роботу  державна служба  зайнятості  за  бажанням  молодих фахівців направляє їх на перепідготовку з  метою  подальшого  працевлаштування  за  набутою новою спеціальністю чи професією.

  Законодавством України встановлено право на працю кожного, але гарантованість цього права викликає безліч заперечень, що наводить на необхідність приведення нашого законодавства у відповідність з міжнародними стандартами та поняттями. Конституційне право на працю поширюється на кожного, зокрема також на неповнолітніх, для яких законодавством встановлений ряд необхідних вимог при прийнятті на роботу. Їхнє більш вигідне становище обумовлюється тим, що вони через свій вік, а відповідно знання та загальний розвиток, не здатні конкурувати на ринку праці. Тому ці сприятливі чинники не можна назвати ні перевагами, ні привілеями, останні згідно з ст.24 Конституції України заборонені. Також встановлення мінімального віку для укладення трудового договору обумовлюється необхідністю захисту неповнолітнього від примусової праці відповідно до міжнародних стандартів.

Роботодавець зобов’язаний створити на робочому місці належні умови праці, а також забезпечити дотримання прав неповнолітніх працівників, гарантованих чинним законодавством. 

Вихід молоді на ринок праці відбувається, переважно, після закінчення  навчання. Саме на цьому етапі виникає багато проблем щодо реалізації їх трудового потенціалу. Окремі проблеми тим чи іншим шляхом долаються самою молоддю, але деякі проблеми можуть бути вирішені лише за умови державного сприяння. Існують наявні недоліки в сучасному механізмі державного впливу на процеси працевлаштування молоді, яки призводять до високого рівня безробіття серед молодого населення.

Структурні зрушення, що сьогодні відбуваються у комплексі складних соціально-економічних проблем України, які пов'язані з трансформацією економіки в ринкову, призводять до істотних негативних змін на ринку праці, у тому числі появи значних обсягів безробіття, соціальної незахищеності окремих категорій населення, зокрема молоді.

Проблеми молоді на ринку праці спричинені певними особливостями соціального стану і трудової поведінки: досить високим освітнім рівнем;

низькою адаптованістю та вразливістю щодо навколишнього економічного й соціального середовища; підвищеними вимогами щодо працевлаштування (престижу, заробітку), до змісту, характеру і умов праці; високою професійною і територіальною мобільністю, що зумовлена неусталеністю та слабкістю економічних і соціальних зв'язків молодої людини.

В перспективі в кожному населеному пункті юнаки і дівчата повинні мати свій молодіжний центр. Це повинні бути не просто концертні зали чи об’єднання гуртків, а установи, де розміщуються осередки молодіжних організацій, де можна провести фестиваль, концерт, семінар чи конференцію, попрацювати в Інтернеті, організувати молодіжну вечірку.

До спеціалізованих молодіжних структур, що сприяють працевлаштуванню молоді, відносяться:

- молодіжні центри праці;

- молодіжні агентства праці;

- молодіжні бізнес-центри;

- молодіжні кадрові агентства;

- молодіжні громадські об’єднання.

Завдання центрів – профорієнтація та працевлаштування молоді, організація молодіжних трудових загонів, проведення семінарів, надання консультацій з питань зайнятості, підприємництва та ін.

Щорічно молодіжними центрами праці надаються послуги понад 100 тис. юнаків і дівчат.

Молодіжний центр праці  - це спеціалізована державна  установа, яка діє на госпрозрахунковій  основі.

Метою діяльності таких центрів є сприяння працевлаштуванню, професійна підготовка та підвищення кваліфікації молоді, організація її зайнятості в поза навчальний час, залучення до підприємницької діяльності. Щоб працювати у цьому напрямі, потрібно активно сприяти створенню відповідних умов, надавати молодим людям послуги, пов'язані передусім з профорієнтацією та підготовкою до роботи за новими професіями, використовуючи досвід роботи обласного молодіжного центру праці.

Основнi функцiї та напрямки роботи:

1) працевлаштування молоді в Україні за допомогою молодіжної біржі праці, яка пропонує різноманітні послуги щодо постійної, сезонної та тимчасової зайнятості молоді міста, надає правову та психологічну допомогу з проблем працевлаштування;

2) професійна підготовка та перепідготовка незайнятої молоді, яка бажає отримати нову спеціальність або підвищити свою кваліфікацію

3) підтримка підприємницької ініціативи молоді шляхом надання консультацій з бізнес-планування та іншої сервісної підтримки молодих підприємців, організація стажування молодих спеціалістів у діючих структурах малого і середнього бізнесу;

4) міжнародна діяльність, яка здійснюється через різноманітні молодіжні програми обміну, волонтерського руху, навчання та стажування за кордоном, робота за кордоном, організація міжнародних зустрічей, семінарів, тренінгів, конференцій, тощо.

Центри відповідно до покладених завдань: створюютю бази даних про молодь, яка звернулась до центру щодо працевлаштування, та про наявність  вільних робочих місць для  молоді на підприємствах регіону та за кордоном;

береуть участь у дослідженні  ринку праці в регіоні; підбирають місця роботи для молодих громадян, які звернулися з проханням про працевлаштування;

здійснюють пошук місця роботи  для учнівських і студентських трудових загонів (бригад), молодіжних трудових об'єднань та сприяє організації їх діяльності; надають інформацію з питань отримання освіти або професії, працевлаштування, ситуації на регіональному ринку праці, діяльності молодіжних організацій, центрів науково-технічної та художньої творчості, здійснювання культурно-освітніх заходів; забезпечують участь у громадських роботах учнівської та студентської молоді у позанавчальний час; здійснюють міжнародні зв'язки з метою сприяння навчанню молоді, стажуванню та проходженню практики  за кордоном; сприяють створенню молодіжних підприємств шляхом надання юридичних та інших консультаційних послуг, послуг з відкриття розрахункових рахунків в установах банків, підготовки засновницьких документів тощо; організовують професійну підготовку, перепідготовку та підвищення  кваліфікації молоді; проводить семінари, тренінги, у тому числі з сучасних методик саморегуляції, самонавчання та самовдосконалення, основ підприємництва, інших напрямів знань, що сприяють розв'язанню проблем працевлаштування та зайнятості молоді; організовують та здійснюють разом з навчальними закладами, заінтересованими установами та організаціями профорієнтаційні заходи; організовують консультації для молоді з економічних, фінансових, юридичних та інших питань; залучають молодь до участі в різноманітних фестивалях, культурних акціях, олімпіадах тощо, які відповідають меті діяльності центру; здійснюють заходи, спрямовані на підтримку вітчизняного товаровиробника; організовують ярмарки, виставки товарів, вироблених молоддю; організовують провадження видавничої, інформаційної та іншої діяльності, що відповідає завданням центру та не суперечить законодавству; здійснюють посередництво у працевлаштуванні молоді на роботу за кордоном, за умови отримання відповідної ліцензії.

Проблематика працевлаштування та зайнятості молоді давно є предметом дослідження учених (економістів, демографів, психологів, соціологів), перебуває у фокусі уваги журналістів, представників державних установ та неурядових організацій. Водночас суспільно-економічні трансформації часів незалежності України, швидкість світових глобалізаційних тенденцій призводять до загострення ситуації на ринках праці усіх рівнів та сегментів, спонукають до динамічного аналізу ситуації та пошуків оптимальних рішень.

Демократизація суспільства і нові реалії ринкової економіки розширили можливості молоді у виборі сфер та видів економічної діяльності, територіальної та професійної мобільності, значно скоригували її вимоги до робочого місця та загалом трудову ментальність. Разом з тим, внаслідок відмови від напівпримусових форм зайнятості, послаблення державного контролю за працевлаштуванням, зокрема, розподілом молодих спеціалістів, скорочення соціальних програм, підвищилась незахищеність молоді на ринку праці, суттєво ускладнилась її соціальна інтеграція, загострилися проблеми молодіжного безробіття.

Таким чином, значної актуальності набуває вивчення проблем соціального характеру, які пов'язані з працевлаштуванням молоді; з'ясування передумов і чинників, що сприяють або перешкоджають інтеграції молоді у ринок праці, її адаптації до нового статусу - працівника; питання соціальних гарантій та необхідності підтримки з боку держави; потреб та мотивів, що зумовлюють міграційні орієнтації. Глибинний якісний аналіз цих питань дає змогу розробити рекомендації, спрямовані на оптимізацію державного регулювання зайнятості молоді, реалізацію нею свого трудового потенціалу та сприяння працевлаштуванню, запобігання безробіттю та масовій трудовій міграції.

Покликанням молоді є формування майбутнього української держави, її розбудови, зміцнення, виведення на передові економічні, наукові, культурні рубежі. Але зараз молоді люди потребують допомоги і підтримки, аби отримати професію і освіту, влаштуватися на роботу, створити міцну забезпечену сім'ю. І це повинні зрозуміти у владних структурах. Важливо, щоб молоді громадяни брали активну участь у підготовці законодавчих проектів, які безпосередньо стосуються їхнього життя. Сучасна молодь вже довела, що мас активну життєву позицію, вона не байдужа до долі держави, у якій їй жити, працювати, творити. Однак, актуальність проблеми характеризують, зокрема, такі цифри, що на сьогодні приблизно половина безробітних - молоді люди віком до 30 років, а рівень безробіття серед молоді є значно вищий, ніж серед інших вікових категорій. Соціальне значення працевлаштування молоді ставить проблему молодіжного безробіття на одне з перших місць у державній молодіжній політиці. Безробіття це неминучий атрибут ринкової економіки.

Вихід молоді на ринок праці, відбувається, переважно, після закінчення навчання. Саме на цьому етапі виникає багато проблем щодо реалізації їх трудового потенціалу. Окремі проблеми тим чи іншим шляхом долаються самою молоддю, але деякі проблеми можуть бути вирішені лише за умови державного сприяння. Існують наявні недоліки в сучасному механізмі державного впливу на процеси працевлаштування молоді, яки призводять до високого рівня безробіття серед молодого населення.

Економічні негаразди суттєво вплинули на соціальне становище молоді та рівень її життя. Безробіття серед молоді у два-три рази вище, ніж безробіття дорослого населення. Аналіз зайнятості молодих людей засвідчив, що ситуація на молодіжному ринку є доволі нестабільною внаслідок високого рівня економічної неактивності молоді. Зберігається проблема невідповідності потреб ринку праці та системі фахової освіти.

Структурні зрушення, що відбуваються на сучасному етапі, у комплексі складних соціально-економічних проблем України, які пов'язані з трансформацією економіки в ринкову, призводять до істотних негативних змін на ринку праці, у тому числі появи значних обсягів безробіття, соціальної незахищеності окремих категорій населення, зокрема молоді.

Вільна економіка, яка обумовлює свободу вибору, ставить перед молоддю досить гострі проблеми (пов'язані зі структурною перебудовою, станом приватизації тощо), вирішення яких залежить від державного регулювання стану економіки країни. Саме ці фактори насамперед впливають на розвиток ринку праці України.

Проблеми молоді на ринку праці обумовлені певними особливостями соціального стану і трудової поведінки: досить високим освітнім рівнем; низькою адаптованістю та вразливістю щодо навколишнього економічного й соціального середовища; підвищеними вимогами щодо працевлаштування (престижу, заробітку), до змісту, характеру і умов праці; високою професійною і територіальною мобільністю, що зумовлена неусталеністю та слабкістю економічних і соціальних зв'язків молодої людини.

Переважна більшість молодих людей, котрі виходять на ринок праці, є недавніми випускниками навчальних закладів різного рівня акредитації. Щороку навчальні заклади випускають молодих спеціалістів, переважна більшість з яких залишаються з проблемою працевлаштування віч-на-віч. Тому одним з найважливіших завдань роботи з молоддю с сприяння працевлаштуванню випускників.

Важливою проблемою на сьогоднішній день є відсутність державною прогнозування потреб економіки у спеціалістах з вищою освітою. Тому й виникають на ринку праці диспропорції попиту й пропозиції дипломованих фахівців. Зокрема, на вакансію юриста претендують дев'яті, менеджера вісім, бухгалтера шість осіб. Та знайти хорошого менеджера, який би міг успішно організувати виробничий процес, дуже непросто.

Роботодавці не хочуть брати на роботу початківців, мотивуючи це відсутністю у них досвіду.  Аби збалансувати попит і пропозицію на ринку праці, слід чітко прогнозувати: скільки, для кого і де готувати кадри. Такі передбачення мають стати невід'ємною частиною макроекономічного прогнозу розвитку галузей. Для підвищення їх достовірності варто поліпшити якість статистичних даних, удосконалити методологію розрахунків. До цього процесу доцільно залучити фахівців Мінпраці, Міносвіти, служби зайнятості та науковців. Таким прогнозуванням вже більше 50 років займаються у США та у країнах Європи, долучились до нього Росія і Україна.

Професійна підготовка і навчання молоді велика проблема не лише для служб зайнятості. Нею постійно повинно опікуватися усе суспільство. Прогнозувати, які професії нині потрібні для виробництва і управління, без яких не обійтися у майбутньому необхідно на державному рівні. Лише тоді наша країна зможе посісти чільне місце серед розвинутих держав. Не можна далі миритися з ситуацією, коли випускники багатьох навчальних закладів змушені йти в центри зайнятості, бо здобута ними професія не має попиту на ринку. Так само й ті, хто зараз сидить за шкільною партою, не знають, які професії будуть престижними після отримання ними атестатів зрілості.

Основним заходом зі сприяння працевлаштуванню молоді є відпрацювання порядку надання профорієнтаційних та профдіагностичних послуг як в навчальних закладах різного рівня, так і в центрах зайнятості та громадських організаціях. Актуальним залишається й проведення перенавчання, оскільки молодь є більш відкритою до освоєння нової спеціальності. Причому перенавчання повинно проводитися тільки після аналізу кон'юнктури ринку праці та професійної придатності молодої людини.

Необхідно у нашій державі розробити ефективніші механізми, які б стимулювали працевлаштування молоді і сприяли б розвитку молодіжних підприємницьких ініціатив. Це повинно знайти відображення у державній молодіжній політиці. Зокрема, доцільно фінансувати молодіжні програми за рахунок бюджетів усіх рівнів та проводити конкурси програм, на державному рівні прогнозувати потреби ринку у кваліфікованих спеціалістах. Важливо також розвивати співробітництво з молодіжними організаціями, удосконалювати механізм надання молодим громадянам першого робочого місця, відпрацьовувати модель забезпечення вторинної та сезонної зайнятості, сприяти формуванню ефективного діалогу між молодими підприємцями-роботодавцями та державою.

Часто молоді люди, а іноді і не зовсім молоді, не переймаються проблемами власного пенсійного забезпечення у майбутньому. Тому не поспішають оформити трудові відносини з роботодавцями, а отримують заробітну плату "за домовленістю", "в конверті". Насправді ж тіньова зайнятість зменшує надходження до бюджетів усіх рівнів та державних цільових фондів і в кінцевому підсумку обертається зубожінням тих, хто навчає і виховує наших дітей, дбає про культурний і професійний розвиток, фізичне і моральне здоров'я нації, забезпечує обороноздатність країни. За такої ситуації наша держава не може створити умови для гідного життя пенсіонерів, інвалідів, дітей-сиріт.

Серед чинників, що заважають молоді займатися підприємництвом, слід назвати відсутність соціальних гарантій, великий ризик, відсутність підтримки з боку держави, незахищеність від кримінальних структур, свавілля чиновників.

Окрім  того, скорочення вакансій та несприятливі умови для розвитку підприємництва спонукають молодь реалізувати власну економічну активність у тіньовій економіці. За соціологічними даними частка молодих громадян, які залучені нині до неформальної, тобто офіційно незареєстрованої діяльності, становить близько 30%, а ще приблизно такий же відсоток молоді мають досвід такої діяльності у минулому.



Найбільш поширеними видами зайнятості молоді у неформальній економіці є виробництво, продаж і перепродаж домашньої сільськогосподарської продукції, випадкові заробітки у приватних осіб, виробництво, продаж і перепродаж промислових товарів.



База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка