Практики з еом



Скачати 454.24 Kb.
Сторінка2/4
Дата конвертації16.04.2016
Розмір454.24 Kb.
1   2   3   4

Політично–економічні відносини на сучасному етапі

Відносини у політичній сфері

На сучасному етапі розвитку міждержавних відносин між Україною та Румунією важливими вбачаються, на нашу думку, відносини у політичній сфері та двосторонні контакти на вищому рівні. Загалом взаємини між Україною і Румунією складаються непросто і як висловився посол України в Румунії Бутейко А. ,залишаються проблемними і на сьогоднішній час.


Нагадаємо, що Румунія відмовилась визнати результати референдуму про незалежність України в тих районах, на територію яких вона претендувала. Хоча така позиція офіційного Бухареста, який націоналістичними гаслами намагався консолідувати розбухане реформами посткомуністичне суспільство, не відповідала принципу непорушності кордонів, що намагається захистити ОБСЕ. У квітні 1993 р. Румунія подала МЗС України ноту, де, посилаючись на факт розпаду колишнього СРСР, проголосила неправомірним Договір про режим радянсько-румунського державного кордону, що був підписаний 27 лютого 1967 р.
Отже, виникла потреба проведення міждержавних переговорів, які мали сприяти пошуку компромісів у двосторонніх відносинах. Окрім того, гостра економічна криза в Україні і Румунії, пошук власного місця в міжнародній системі розподілу праці, необхідність співробітництва для розв’язання певних політичних й економічних завдань теж підштовхували українське й румунське керівництво до взаємних компромісів і налагодження сталих добросусідських відносин. Значний вплив на готовність Бухареста врегулювати українсько-румунські відносини мала жорстка позиція НАТО, на членство в якому Румунія була зорієнтована з початку 90-х рр., щодо кандидатів на вступ до цієї організації, від яких вимагалось обов’язкове врегулювання відносин із сусідніми державами. Тому не дивно, що перший крок у цьому напрямку зробила румунська сторона на початку 1995 р; після чого розпочалися складні й тривалі українсько-румунські переговори. Лише під час шостого раунду цих переговорів, що відбулися у лютому 1996 р. у Бухаресті, було погоджено всі статті базового договору.
Імперативна потреба налагодження прагматичного українсько-румунського співробітництва спонукала Київ та Бухарест стимулювати складний переговорний процес. У березні 1996 р. в Ізмаїлі відбулася робоча зустріч прем’єр-міністрів України та Румунії, результатом якої стало підписання п’яти міжурядових угод, зокрема щодо співробітництва в міжнародному автомобільному транспорті, повітряному сполученні, в галузі науки, охорони здоров’я, спрощення порядку перетину кордонів громадянами прикордонних районів. Також було підписано важливу конвенцію про уникнення подвійного оподаткування. Кількість пропускних пунктів на українсько-румунському кордоні було збільшено з 10 до 18.
Наприкінці 1996 р. новий румунський уряд В.Чобря оприлюднив свою програму, одним з пунктів якої був захист прав румунів, котрі мешкають в Україні, щодо надання їм статусу корінного населення, тоді як права й обов’язки щодо українського населення Південної Буковини та Марамощини у цьому документі не згадувалися.
Особиста зустріч 28 квітня 1997 р. на самміті Чорноморського економічного співробітництва у Стамбулі Л.Кучма та Е.Константинеску сприяла парафуванню 3 травня 1997 р. українсько-румунського договору. Цьому також сприяло бажання Румунії прискорити вступ країни до НАТО.
2 червня 1997 р. президенти України та Румунії підписали Договір про добросусідські відносини і співробітництво між обома країнами (додаток 1). Так закінчилися складні переговори щодо тексту документа, які тривали два роки. Знадобилось 12 раундів консультацій експертів. В результаті Київ домігся підтвердження непорушності кордонів, а Бухарест – можливості навігації дунайським рукавом Кілія і протекції для румунської меншини в Україні шляхом створення прикордонних єврорегіонів. Проте договір не розв’язав головне питання – про розподіл континентального шельфу та про виняткові економічні права двох країн на Чорному морі.
З 1998 р. Румунія змінює стратегію розвитку відносин з Україною. Новий прем’єр-міністр Румунії Р.Василе у програмній декларації зокрема зазначив, що Румунія може визнати сучасні реалії, але не може з ними погодитися і не відмовляється від своїх прав. На підтвердження цієї заяви у квітні 1998 р. асоціація "За Бессарабію і Буковину" провела в румунському парламенті урочисті збори, присвячені "об’єднанню" Бессарабії з Румунією 1918 р. Президент Румунії, зокрема, заявив, що неписані закони історії заважають Румунії та Бессарабії бути разом, "як того бажали б вони". Але, як підкреслив Е.Константинеску, "національну ідею не можна забути ніколи, можна видозмінити форми боротьби за неї", зокрема за збереження національної ідентичності румунів на Бессарабії та Буковині. Але політична гра на національних почуттях подібна до забав із полум’ям у стозі сіна. Про це свідчить історичний досвід долі судетських німців напередодні Другої світової війни і сучасна напруга з албанцями в Косово.
Нові можливості для співпраці між Україною та Румунією відкрилися після підписання 5 червня 1998 р. в Ялті Статуту Організації Чорноморського Економічного співробітництва (ЧЕС). Європейський Союз визнав і підтримує роботу ЧЕС, спрямовану на стабільність, безпеку і процвітання регіону. ЧЕС зробило позитивний внесок у розвиток чорномор’я в різноманітних галузях: транспорті, енергетиці, телекомунікаціях, екології. ЄС сподівається на подальший розвиток свого співробітництва з ЧЕС і готовий в разі необхідності надати практичну допомогу через відповідні програми Союзу.
Якщо характеризувати політичні відносини між обома країнами, що склалися на сьогоднішній день, то як зазначає з даного приводу посол України в Румунії Бутейко А., то вони характеризуються двоякістю. З одного боку, вони розвиваються, з другого – можна сказати, що найпроблемніші моменти в зовнішньополітичному спектрі України стосуються Румунії.
Досі не укладено договір про розмежування континентального шельфу та виключно економічної зони в Чорному морі. Особливо делікатною виглядає ситуація довкола о. Зміїний (рум. Шерпілор). Річ в тім, що румунська сторона наполягає на неврахуванні острова при делімітації континентального шельфу, оскільки він, згідно з Конвенцією Об’єднаних Націй про морське право від 1982 р., ніби-то належить до "скель, що непридатні для проживання людей, або для власного економічного життя, не мають виключної економічної зони й континентального шельфу". Мало того Румунія наполягає на мораторії на експлуатацію ресурсів континентального шельфу в зоні делімітації до вирішення суперечки, що дозволить законсервувати мінеральні ресурси в тих секторах, де претензії обох держав накладаються.
Або інше: між Україною й Румунією дуже великий потік вантажоперевезень залізничним транспортом – але нема угоди, яка регулювала б ці перевезення. Румунія є країною, з якою маються тісні економічні зв’язки – але єдине засідання Ради з економічного співробітництва відбулося ще в 1996 р.
1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка