Практична педагогіка або три технології



Сторінка7/46
Дата конвертації15.04.2016
Розмір8.25 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   46

70

Практична педагогіка або три технології

продовження таблиці 4


Пріори-

Предмет

Пізнавальна

Особистість

тети

вивчення

праця

учня




Глибоке

Засвоєння

Ознайомлення з

Продук-

засвоєння

запропонованих

довільно

ти

життєво

школою знань

обраними




необхідних

без

знаннями за




знань, умінь

гарантованого

бажанням учня







застосування







Повне

Гарантії повної

Жодних

Гарантії

засвоєння на

навченості всіх

гарантій, що




належному

немає

випускник щось




рівні




знатиме




Переважно

Демократичні,

Педоцентричні,

Стосунки

авторитарні

паритетні

безсистемні,




Провідна

Співпраця

анархічні. За




роль учителя




бажанням учня




Повна серед-

Повна середня

Повна середня

Терміни

ня школа

школа

школа




(10 років)

(11 років)

(12-13 років)

Витрати










праці

Високі

Середні

Низькі

вчителя










Кваліфі-










кація

Висока

Висока

Учителювати

педагога







можуть усі




Жорстко







Схема

регламенто-

За взаємною

Вільна

навчання

вана, без

згодою







відхилень. За










алгоритмами і










технологією







Я здогадуюсь, що при нинішньому повальному захопленні української педагогіки модною західною «заморочкою»- осо-бистісно орієнтованим навчанням, я йду не в ногу з більшістю. Добре, хоч далі декларацій про упровадження цього навчання справа не пішла. Практики, киваючи головами на догоду

71

Підласий І.П.

адмінстрації, і пальцем не поворухнули, щоб відійти від традиційного навчання. Цим врятували освіту від повної розрухи, бо чомусь усе ж навчили. Та яке може бути особистісно орієнтоване навчання за спільних для всіх навчальних планів, програм, при збереженні вимог, оцінок, традиційного інспектування і звітності?

Порівняння особливостей технологій і продуктів, ними створених, засвідчує не про переваги одних технологій над іншими, а націлює лише на правильний вибір саме тієї, що відповідає вашим потребам. Особистісно орієнтована педагогіка — за м'яке, поблажливе навчання, але без гарантії, що дитина щось напевне знатиме. Продуктивна авторитарна — за важке, конкретне, результативне. Така гола правда. І не будемо від неї ховатися. На ринку знадобляться всі технології. Комусь більше підійде одна, комусь інша. Багатьом українцям до душі традиційне продуктивне навчання з присмаком авторитаризму. Не будемо розписуватися за усіх, вибір замовників незабаром покаже, де ми помиляємося і в чому маємо рацію.

Мало підходить нам поки що модель особистісно орієнтованого навчання. Що б не говорилося, це модель пересиченого життєвими благами споживача, перед яким не стоїть проблема заробити шматок хліба своїми мізками і руками. Красиво, привабливо, але це в майбутньому і не для усіх. Приклад наводився: сите німецьке суспільство вже з побоюванням поглядає на вільне виховання — якщо ніхто нічого не буде толком знати, то хто ж буде займатися конкретною справою. І прагматичні німці змушені змінювати шкільні відносини, віддаючи перевагу авторитарній школі, яку вони ще недавно так критикували за порушення прав людини.

Продуктивна педагогіка ґрунтується на предметно орієнтованій освіті. Наша мета вивчити предмет, винести з класу максимум продуктивних знань і умінь. Більшість людей, що прагнуть одержати швидку і конкретну вигоду від освіти, оберуть саме її. Предметно орієнтоване навчання широко застосовується в навчанні спортсменів, військових, фахівців багатьох інших «конкретних» спеціальностей, де потрібно чітке і глибоке знання предмета — диспетчерів, наприклад. Вимоги надзвичайно високі і цілком ігнорують індивідуальність — хто не тягне, повинен піти. Залишаються і виживають найсильніші.

Але пропонувати цю модель для масової загальноосвітньої школи вже після того, як ми потягнулися душею до гуманістичних ідей, не дозволяє серце. Хоча, нагадаємо ще раз, ринковий

72

Практична педагогіка або три технології

світ — це світ жорстоких відносин, де виживає найсильніший, краще підготовлений. І якщо людина виявиться за бортом життя з вини школи, навряд чи вона буде вдячна вчителеві, який не зажадав від неї повної віддачі сил за шкільною партою. Скільки ми вже знаємо таких випадків! Згадаємо хоча б розчарування одного з гоголівських героїв: «Якби мене у свій час били, я б усе знав! Я б неодмінно знав!»

Педагогіка співробітництва з незначним нахилом у бік авторитарної — саме той необхідний нам на нинішньому повороті історії варіант шкільних відносин, що і учня, і предмет вивчення однаково добре утримує в полі зору. На партнерську та продуктивну технологію, пом'якшену ідеєю співробітництва там, де це можливо і доцільно, — наша орієнтація.

Особливостям виділених технологій присвячуються окремі розділи, але найбільш повно висвітлюється продуктивна технологія, як найбільш доцільна для використання в українській школі ближчого майбутнього.

Сперечаємось

Немовби для підтвердження моїх думок Київський авіаційний інститут розпочав експеримент. До інституту без екзаменів може вступити кожен бажаючий. А далі — можеш навчатися, опановувати програму — навчайся. Не можеш — іди геть. Отак просто.

Чи не бояться ініціатори експерименту, що студентів буде забагато? Аж ніяк. Швидше, передбачають, що студентів буде мало. Адже нинішню програму авіаційного інституту на нормальному рівні, за моїми оцінками, зможе освоїти заледве 10-15% студентів. Авіація — це не економіка, і не юриспруденція, де можна навчати всіх і по-всякому. Тут поблажливі технології ні до чого.

Як Ви, колего, оцінюєте цей експеримент?

Які думки у Вас викликали жорсткі оцінки особистісно зорієнтованого навчання?

73

Підласий І.П.

СПЕРЕЧАЄМОСЬ

Чи вільні ми у виборі технології?

На наших очах, освіта все більше комерціалізується, намагається підладитись під бажаніня замовників. Під натиском ринку ігноруються проголошена Конституцією її безплатність, рівність та доступність. Ніяк не узгоджується з реаліями проголошені Доктриною наміри забезпечення рівновисокоі для всіх школярів якості освіти.

Школам і педагогам, як у старі добрі часи, і сьогодні пропонуються однакові технології, спільні рецепти подолання відсталості. Що з цього виходить, розглянемо на прикладі. Ось молодий директор, окрилений поривом змінити усе на краще і зробити свою школу зразковою в районі, зважується на введення в 5-8 класах елементів технології особистісно зорієнтованого навчання. Школа державна, тому керівник не може самостійно змінювати ні плани, ні програми, ні організацію навчально-виховного процесу. Фактично все залишається, як було: ті ж самі навички праці демонструють учителі, не змінилися їхні стосунки з учнями, залишилися терміни опанування програмного матеріалу, за усталеними нормами виставляються оцінки. Здійснюється інспектування.

Експеримент триває рік. Це офіційно, а фактично він вщух ще у другій чверті, тому що багато вчителів, спершу теж захоплених ідеєю, швидко звернули на уторований шлях, повернулися до випробуваних схем фронтального авторитарного навчання. Посилений індивідуальний підхід як видимий атрибут технології демонструвався тільки в присутності гостей і адміністрації. Най-сумлінніші витримали до кінця року.

Що в підсумку? Програмовий матеріал засвоєний гірше, кількість відмінників зменшилася, завершальні теми курсів довелося «проходити» у прискореному порядку, тому що часу не залишалося. Діти і учителі вийшли з експерименту виснаженими, та й не всім батькам сподобалася занадто пильна увага вчителів до їхніх дітей.

Чому так? Не все врахували? Швидше, не зрозуміли, що це технологія не для нашої аж занадто середньої звичайної сільської школи. Не збагнули насамперед, у чому сутність технології особистісно зорієнтованого навчання. Перше і головне тут —



74

Практична педагогіка або три технології

зміщення акценту з предмета на особистість, з результату на сам процес. З наведеної вище таблиці випливає, що ця технологія докорінно змінює не тільки ставлення до навчання, але й саме його призначення. За такої технології до результатів та оцінок ніхто не прагне. Спочатку їх може й не бути зовсім. Головне в технології — розвиток самостійності, впевненості в собі, зміцнення внутрішнього Я учня. Результати будуть не швидко, якщо будуть узагалі. А оцінки нашим учням і вчителям потрібні сьогодні. До них звикли, їх чекають, вони важливіші за все. Від звичайної сільської школи, де впроваджувався експеримент, очікується не ефемерне «внутрішнє розкріпачення», не «створення умов для са-мореалізації учнів і вчителів» і т.ін., а цілком конкретні знання, уміння, навички, за якими здійснюється державний контроль, для оволодіння якими батьки віддали дітей до школи. Важливий і обсяг знань, засвоєних на необхідному рівні.

Не просто в усьому розібратися. Багато хто ще описує школу доринковими категоріями, що майже не проектуються на сучасне життя. Тому й створилася жахлива плутанина у педагогічних головах. Змішалося старе й нове, яке кожний переживає і витлумачує на свій власний розсуд. Чим швидше ми визначимось з тим, що маємо, і тим, що нам треба, тим менш розшарпаними постанемо перед майбутнім.

Ми вже розуміємо, що в педагогіці, школах, відносинах учителів з учнями треба якщо не все, то багато чого змінювати. Учителі це розуміють краще за чиновників. Ті, за звичкою, видають програми, використовуючи старі схеми, зорієнтовані на вчорашні можливості. Намагаються згори упроваджувати стандарти, забуваючи, що вже немає людей, з якими ці накреслення можна виконати. На всі адміністративні програми і заклики у мене одне запитання — а де педагоги, з якими ви зможете їх реалізувати? Ми живемо у дуже цікавий час — розумна педагогіка, необхідна і водночас можлива, зароджується внизу. Офіційна педагогіка академіків сприймається як заяложений мотлох. Не розповідайте нам захмарних сентенцій, просять учителі, скажіть, як нормально навчити шестеро учнів у п'ятому класі сільської малокомплектної школи.

Не утримаюсь, щоб не поглузувати з сучасних педагогічних книжок. Усі приклади, ситуації у них з минулого. Ось професор розглядає ситуацію: що треба робити учителю, коли учень свиснув на уроці? За нинішніми законами поведінки, свист — це нормальна реакція, схвальна чи обурлива, сигнал для педагога. А, по-друге,

75

Підласий І.П.

чого б то мав свистіти учень, який заплатив за навчання чималі гроші і прийшов до вчителя не з примусу, а добровільно? Таке можливе тільки у безкоштовній, нікому не потрібній школі, куди силоміць заганяли всіх, де бешкетувати, псувати нерви учителям, було обов'язковою нормою. Тягнучи таку школу в ринковий світ, ми лише продовжуємо агонію нежиттєздатної системи.

.Якось погано поєднуються проголошувані особистісно зорієнтовані стосунки з Державними стандартами, про які так багато говорять. Певно, що стандарт як рівень, нижче якого опускатися не можна, потрібний. Школа зобов'язана навчити того, що повинна знати кожна людина. А якщо вона зорієнтована не на навчання, а розвиток, задоволення потреб, самореалізацію, то що ж можна проконтролювати за стандартами? Колись розрізняли головні і побічні продукти школи. Нещодавно ще побічні продукти сьогодні визначаються як головні. Але якщо вони головні, то заперечують призначення школи, яким воно закріпилося у свідомості мас і підтримується законодавством. Навіщо, запитують люди, здійснювати психотерапію, реалізацію Я-концепцїї, розвиток внутрішньої волі саме в школі? Навіщо перетворювати класи у клініки? Для психологічної допомоги існують інші місця. Там треба розвивати відсутні якості, рятувати від комплексів. Тоді буде зрозуміло, що дитина відвідувала не школу, а зовсім інший заклад.

Перша ейфорія від нестримної волі й незалежності навчальних закладів, здається, минає, і наша демократична преса аж шкварчить обуреннями, констатаціями порушень, викликаних діяльністю недержавних шкіл, що стали занадто вільними у виборі цілей, змісту і шляхів їх досягнення. Уседозволеність, непідконтрольність — не кращі пріоритети в демократичному суспільстві. Західні приватні школи давно цим перехворіли і сьогодні навіть більше від державних стають провідником суспільних, народних інтересів. Ми поки що на стадії усвідомлення, щосили впиваємося довгоочікуваною демократією.

Свобода зобов'язує дуже багато думати. Ми ж поки додумалися тільки до того, щоб розвалити добре налагоджену систему колишньої радянської школи. Чи розумно, наприклад, зневажаючи ідею всебічного і гармонійного розвитку, іти у стократ розкритиковану і відкинуту ранню спеціалізацію? Вона не залишає ні місця, ні часу на постановку і здійснення необхідних для нормального розвитку навчально-виховних справ. Прозрівають громадяни вже після того, як дитина з трьома іноземними мовами не

76

Практична педагогіка або три технології

здатна порахувати здачі в магазині, а юний знавець ринкової економіки не може пояснити, як працює праска і звідки взагалі береться електроенергія, що підтримує економіку.

У Доктрині визначено нову мету української освіти. І хоча розумної альтернативи всебічному і гармонійному розвитку немає, ринок вимагає сутнісної переорієнтації освітньо-виховної системи на виконання інших, здебільшого прагматичних, утилітарних завдань. Не від гарного життя будемо невдовзі віддавати своїх дітей на спеціалізоване і профільне навчання. Важливо не переступити міру. Підростаючій людині необхідно хоча б почути про всі науки та галузі виробництва, щоб вона могла свідомо визначитися — у якій галузі вона хотіла і могла б докласти зусилля. Утилітарна школа неминуче обмежує ширину ерудиції, тим самим звужуючи обрії і можливості дітей.

За нашими уявленнями, у завтрашній українській школі треба зберегти розумне поєднання загальноосвітньої і профільної підготовки. Це означає, що спеціалізовані навчальні заклади зобов'язані будувати свою освітню політику на концепції поєднання всебічного розвитку і профілізації, упроваджувати технології, що сприяють вирішенню цього завдання.

Ідеальна схема виглядає так: усебічний гармонійний розвиток з обов'язковим вивченням основ наук усіма дітьми в основній школі за допомогою базисної продуктивної технології, і наступне профільне навчання в старшій школі на основі базисних знань із застосуванням цілеспрямованих модифікацій продуктивної технології. У такій моделі оптимально сполучається достатня ширина загальної підготовки з глибиною рівнево-предметної профілізації. Школа створює умови для самореалізації, задоволення запитів особистості, зберігаючи при цьому гуманістичну орієнтацію на всебічний і гармонійний розвиток. Задовольняться і вимоги майбутнього Державного стандарту.

Відомо, орієнтація лише на освіту, рання спеціалізація дуже погіршують вирішення виховних завдань, досягнення розвиваючих цілей. Освоєння людських цінностей, формування ціннісних орієнтацій у молоді порушилося. Неозброєним оком помітні перекоси, викликані непродуманим упровадженням західних освітніх моделей, у яких виховні та розвиваючі завдання майже не реалізуються або реалізуються не так, як нам треба. У приватних навчальних закладах завдання виховання громадян треба було б ставити не так, як вони вирішуються сьогодні. Орієнтація на крайній



77

Підласий Ї.П.

індивідуалізм, випинання понад усяку міру свого недосконалого Я, зневажливе ставлення до держави, людей, характерні для випускників нинішніх елітарних шкіл сприяє не консолідації, а розшаруванню суспільства, створює проблеми, які доведеться вже в близькому майбутньому болісно вирішувати. Моральні недоліки, з якими так боролися у наших школах ще недавно, сьогодні в деяких навчальних закладах культивуються як переваги.

Пройшли перші дванадцять років побудови в Україні капіталізму на принципах ринкової економіки, а з цілями народної освіти ясності не додалося. Приватні навчальні заклади визначилися, як зуміли і як змогли. Здебільшого скопіювали західні моделі, абияк пристосували їх до української дійсності. Виникли чудернацькі поєднання: говорять і хочуть думати по-їхньому, але виходить з жахливим українським акцентом. Наші «якби ж то знаття» та «якось воно буде» — живі і дієві. Списувати, обманювати вчителів, виклянчувати оцінки, завищувати успіхи, продавати свідоцтва й атестати, брати хабарі і закривати на все це очі продовжуємо по-українськи. Але вже під запозиченими іноземними брендами.

Мова про масову українську народну школу. Яку мету ставить вона? Як збирається її вирішувати? Які технології найбільше відповідають її намірам? В офіційних документах за обтічними формулюваннями важко збагнути конкретні наміри держави і влади. Випливає так, що курс на формування всебічно і гармонічно розвинутої особистості буде в основному зберігатися. Хіба що в трохи полегшеному варіанті і з необхідною корекцією на вимоги ринку. У цілому ж, дати молодій людині необхідний запас знань, умінь, задовольнити її запити самореалізації, розвинути її здібності і обдарування, полегшити адаптацію до швидкозмінного життя — традиційні головні напрямки високої мети.

Вагома причина, що змушує зберігати орієнтацію на всебічний розвиток особистості й у ринкових умовах — невизначеність майбутнього. Якби людина заздалегідь знала, де і ким їй доведеться працювати, то рання спеціалізація теж могла б існувати як мета, за умови, що загальний розвиток людина сподівається одержати самоосвітою. Але в невизначеному світі гарантувати що-небудь важко. Тому набагато краще зберігати загальну орієнтацію на всебічний розвиток.

Яка ж технологія найкраще відповідає меті всебічного розвитку? Природно, та, за допомогою якої створюється багатокомпо-


1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   46


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка