Практична педагогіка або три технології



Сторінка44/46
Дата конвертації15.04.2016
Розмір8.25 Mb.
1   ...   38   39   40   41   42   43   44   45   46

Т = Т + If Т

1 ОПТ. * МНЧ Л 1МНЧ'

574


Мал. 45


де Топт — оптимальна тривалість навчання; Тмнч — мінімально необхідний час; к — коефіцієнт научуваності для різних груп учнів, що має значення для слабких — 1,5-1,6, середніх— 1,3-1,4, сильних 1,1-1,2.

Наведемо приклад, що наочно пояснить сутність і користь цієї процедури для оптимізації витрат часу. Нехай учителеві фізики необхідно на своєму завтрашньому уроці у 8-му класі вивчити з учнями тему «Сила всесвітнього тяжіння». Провідним він обирає не дуже розповсюджений у нинішній школі метод самостійної роботи з книгою. Скільки часу знадобиться для вивчення матеріалу?

Аналізуємо навчальний матеріал — текст із підручника (§ 34, с. 104). Ось його початок: «Людині вже давно відома сила, що змушує усі тіла падати на 'Землю. Але у XVII столітті люди вважали, що тільки Земля має особливу властивість притягувати до себе усі тіла, що знаходяться біля її поверхні. У 1667 році Ньютон висловив припущення, що між усіма тілами діють сили взаємного притягання. Він назвав ці сили силами взаємного тяжіння...»

Учні можуть прочитати зазначений текст параграфа за 8 хвилин, тобто МНЧ цього тексту —■ 8 хвилин. Клас середній за рівнем підготовленості, тому коефіцієнт научуваності учнів беремо рівним 1,4. З розрахунку за формулою виходить, що для по-гшошнного засвоєння цього матеріалу на уроці необхідно відвести- Топт.= Н + 1,4*Х = 20 (хвилин).

575

Підласий І.П.

При меншій кількості часу не всі учні засвоять заданий обсяг матеріалу. Більшу кількість хвилин витрачати також не слід, оскільки на результатах уроку це істотно не відіб'ється. Повного ж, ґрунтовного засвоєння без повторення, закріплення і домашньої роботи досягти неможливо.

Ще приклад. У 6-му класі вивчається житія і творчість Т.Г.Шевченка. На уроці української літератури вчитель вирішує показати фрагменти навчального фільму «Тарас Шевченко», використовувати діа- та єпіфільми. Основним методом вибирає роботу зі шкільним підручником. Першу частину біографії Т.Г.Шевченка, викладену в підручнику (с. 19-24), учні мають опрацювати самостійно й дати відповіді на поставлені вчителем запитання. Як найдоцільніше розподілити час, щоб виконати всю намічену програму і досягти оптимальних результатів навчання?

Проводимо нескладний розрахунок. МНЧ зазначеного тексту становить 10 хвилин; научуваність учнів середня; текст легкий і вивчається після або під час перегляду кінофрагментів, тому слід взяти менший коефіцієнт — 1,3. Отже, оптимальний час — 23 хвилини. Разом з переглядом фільму на вивчення нового матеріалу слід відвести 30 хвилин. Вдома учням досить буде лише добре повторити вивчений матеріал, витратити на підготовку ще 10-15 хвилин, щоб показники навчання були добрими.

Не будемо говорити про перевантаження доти, поки не зробимо хоча б приблизні розрахунки витрат часу. Можливо, хтось із учителів не погодиться з тим, що розрахунок правильний, посилаючись на слабку підготовленість своїх учнів. Справді, якщо витрати часу значно зростають, то це негативний симптом, що свідчить про невміння школярів працювати з книгою. Завдання учителя зрозуміле — формувати необхідні уміння.

Плануючи використання інших методів навчання, розрахунки необхідно скоригувати. Це питання вимагає спеціального і іривалого розгляду. Скажемо лише, що при усному викладі матеріалу вчителем темп пояснення й обсяг вивченого приблизно такі ж, як і при самостійній роботі з книгою. Формулу наближеного розрахунку можна використовувати й у цьому випадку, змінивши коефіцієнти за результатами власних спостережень.

Щоб зробити орієнтовні розрахунки часу навчання, можна скористатися й іншим методом. Для цього потрібно знати, скільки ІСЕТ міститься в навчальному матеріалі і скільки часу йде на вивчення одного ІСЕТ у певному класі (див. мал. 42). У

576


Практична педагогіка або три технології

приведеному вище прикладі — навчальному матеріалі з фізики міститься 10 інформаційно-смислових елементів. Восьмикласники засвоюють один ІСЕТ приблизно за 2 хвилини. Щоб вони опанували увесь матеріал, треба витратити на -вивчення близько 20 хвилин.

Маючи такі орієнтовні показники, учитель може обґрунтовано планувати витрати часу на всіх уроках, а крім того, розраховувати час, необхідний і для виконання домашніх завдань.

Учителі, які випробували цю методику, відзначили, що її варто використовувати і при вирішенні завдання навчати учнів учитися. Раціональне витрачання часу є суттєвим показником цього уміння. Як підтвердили дослідження, наші учні мало читають ще й тому, що багатьох відлякує значний обсяг матеріалу, а скільки часу піде на вдумливе опрацювання матеріалу, не зазначається ніде. Сьогодні деякі книги уже мають індекси МНЧ.

Якість оптимізації уроку значно підвищиться, якщо усі параграфи, теми, розділи підручників будуть мати індекс МНЧ. Заміри часу в класах не вимагають багато часу і сил, а користь дають велику.

д

ІЄМО


Спробуємо розрахувати, скільки часу знадобиться на вивчення нового матеріалу з біології у 9 класі, якщо навчальний текст містить 20 ІСЕТ, трудність матеріалу висока, а научуваність класу — середня.

Аналізуємо



З малого велике

Використання наведених вище залежностей дозволяє прогнозувати розвиток педагогічного процесу у часі і раціонально планувати витрати часу на класно-урочну та домашню роботу учнів. Ця проста і надійна процедура одержує усе більше визнання серед педагогів, а підкріплена комп'ютерною програмою «Успіх» стає дієвою технологією оптимізації навчально-виховного процесу. Масові приклади успішного прогнозування раціональних витрат часу підтверджують переваги наукового розрахунку.

577

Підласий І.П.

Методика оптимізащ'ї витрат часу застосовна у всіх типах навчально-виховних закладів і на всіх рівнях — від початкової до вищої школи. В одній із груп на другому курсі професійно-технічного училища викладачка російської літератури вирішила взяти тему «Життя і творчість В.Висоцького». У її розпорядженні фрагменти відеофільму про Висоцького, великий ілюстративний матеріал, грамзаписи. Матеріал уже частково відомий учням, головна мета заняття — поповнення і систематизація знань, розвиток і виховання естетичних смаків. Викладач скрупульозно опрацювала велику кількість інформації про життя і творчість російського барда, підготовлений нею конспект бесіди зайняв чотири сторінки машинописного тексту. З досвіду попередніх бесід відомо, що озвучування однієї сторінки в класі займає 3 хвилини. Отже, Тмнч бесіди склало 12 хвилин. Научуваність учнів середня, матеріал досить зрозумілий, емоційно насичений, добре ілюстрований. Для розрахунку беремо менший коефіцієнт— 1,3. Значення оптимального часу бесіди — 28 хвилин. Час, що залишається, буде використано для показу ілюстративного матеріалу, «згорнутого» повторення, закріплення вивченого, запису основних положень. Вдома учням достатньо буде лише цілеспрямовано повторити навчальний матеріал, витративши на це ще 10-15 хвилин, щоб результати засвоєння були добрими.

Звичайно, багато тонкощів, пов'язаних з раціональною витратою навчального часу, вимагають подальшого вивчення й уточнення. Проте, основні практичні висновки зрозумілі вже зараз. Шановні педагоги:


  • не покладайтеся тільки на свою педагогічну інтуїцію, пе ревіряйте і коригуйте правильність своїх рішень науковими дослідженнями і розрахунками. Це убереже вас від немину чих промахів, притаманних погано організованій роботі;

  • до економії часу зводиться вся економія, а тому насамперед контролюйте і підкоряйте собі час, привчайте до цього і своїх учнів;

  • використовуйте критерій МНЧ, він допоможе вам одержа ти чіткі уявлення про необхідні витрати часу на вивчення всього матеріалу та окремих його частин;

  • біля кожного параграфа підручника поставте індекс МНЧ, поясніть його сутність школярам, навчіть користуватися при самостійному здобуванні знань, учитися раціонально;

578

Практична педагогіка або три технологи

  • використовуйте для розрахунків оптимального навчального часу (ОНЧ) комп'ютерні програми, а при неможливості — простіші безмашинні засоби;

  • використовуйте відомості про научуваність ваших учнів, постійно коригуйте свої розрахунки з урахуванням їхніх на вчальних досягнень.

Консультація

Як організувати домашню самостійну роботу

Домашня самостійна робота учнів — важлива і невід'ємна частина навчального процесу. її ціль — розширити і поглибити знання, уміння, отримані на уроках, запобігти їхньому забуванню, розвинути індивідуальні нахили, здібності та обдарування учнів. Домашня самостійна робота організовується на основі вимог навчальних програм, а також інтересів і потреб школярів, рівня їхнього розвитку. Вона спирається на самодіяльність, свідомість, активність і ініціативу самих дітей. Правильно організована домашня самостійна робота важить у розвитку учнів не менше, ніж робота в класі.

Домашня самостійна робота виконує важливі дидактичні функції: 4- закріплення знань, умінь, отриманих на уроках; -4- розширення, поглиблення навчального матеріалу, опрацьованого у класі;

-4- формування умінь і навичок самостійного виконання вправ; 4- розвиток самостійності мислення шляхом виконання індивідуальних завдань в обсязі, що виходить за межі програмового матеріалу, але відповідає потенційним можливостям учнів; 4- виконання індивідуальних спостережень, дослідів; самостійний збір і підготовка навчальних посібників, таких, як гербарії, природні зразки, листівки, ілюстрації, газетні і журнальні вирізки і т.ін. для вивчення нових тем на уроках. Зазвичай, домашня самостійна робота школярів оформляється у вигляді виконання навчальних завдань. Види домашніх завдань:



  • робота з текстом підручника (читання, розуміння, виписуван ня незрозумілих слів, конспектування тощо);

  • виконання вправ, вирішення задач;

  • виконання графічних робіт (малювання, заповнення контур них карті т.ін.);

579

Підласий І.П.

  • практичні роботи зі спостереження за тваринами, рослинами, явищами природи;

  • проведення простих самостійних дослідів;

  • заучування уривків матеріалу напам'ять.

Останні десятиліття ознаменовані переглядом доцільності домашньої самостійної роботи учнів. Поширилися заклики працювати без домашніх завдань, що багатьма вчителями були сприйняті як прогресивний крок у гуманізації шкільних відносин. Однак серйозних доказів марності домашніх завдань немає. Навпаки, є багатовікова практика і педагогічні закони, що доводять, що якщо вдома знання, набуті на уроці, не повторюються, то вони забуваються. Відмова від домашньої самостійної роботи обов'язково тягне за собою зниження якості навчання. Не відмовлятися, а вміло керувати цією роботою буде педагог. Він не буде задавати домашніх завдань першокласникам — уроки з його предметів у них щодня і знання не забуваються. Він буде полегшувати виконання домашніх завдань учням 2-4-х класів, суворо дотримуватися нормативів максимальних навантажень школярів.

Нормативи максимальних навантажень




Якість матеріалу (в УОТ)

Показник засвоєння (у %)

0,5

81

0,7

78

1.0

71

1.3

67

1,5

65

1,7

62

2.0

60

Крім того, практикуючи домашню самостійну роботу, учителі будуть:

  • наполегливо стимулювати її самостійне і ретельне виконання;

  • задавати домашнє завдання не на перерві, а за повної уваги учнів класу;

  • проводити обов'язкові інструктажі виконання домашніх завдань;

  • більше практикувати творчі роботи, що викликають інтерес у школярів;

  • здійснювати індивідуалізацію і диференціацію завдань;

580

Практична педагогіка або три технологи

  • враховувати посильность завдань;

  • систематично перевіряти виконання домашніх завдань у класі;

  • підтримувати зв'язок з батьками з цього питання. Поширеним недоліком є те, що на уроках учителі мало уваги

приділяють питанням самостійного навчання. На пояснення домашніх завдань часто бракує часу, вони повідомляються наспіх. Педагоги рідко орієнтують школярів на труднощі, з якими ті можуть зіштовхнутися при виконанні домашніх завдань, не вказують шляхів їхнього подолання. Унаслідок цього домашня самостійна робота часто виявляється некерованою і мало ефективною.

Кращі вчителі домагаються засвоєння усіма дітьми правил домашньої роботи.



  1. Після повернення зі школи пообідай, відпочивай на свіжо му повітрі або виконуй доручення батьків по господарству.

  2. Виконуй домашні завдання у встановлений розпорядком дня час.

  3. Май постійне місце роботи. Прибери з робочого місця усе, що не відноситься до виконання домашніх завдань. Підготуй письмове приладдя.

  4. Продумай план роботи.




  1. Виконуй спершу більш складні завдання, а легші виконуй потім.

  2. Повтори спершу правила, а потім приступай до виконання вправ, вирішення задач і прикладів.

  3. Працюй за планом, не квапся.

  4. Роби невеликі перерви для відпочинку, провітрюй кімнату. У перервах виконуй фізкультурні вправи.

  5. Наприкінці перевір, чи все ти зробив правильно.

10. Склади до портфеля книги, зошити — усе необхідне для школи. Перевір, чи нічого не забув.

При застосуванні продуктивної технології домашнє завдання пропонується учням як складова частина практики, відразу після пояснення матеріалу у класі. Виконання перших чотирьох частин практики, опанування типових зразків вирішення практичних завдань створює необхідні передумови для успішності домашньої самостійної роботи. Домашнє завдання найчастіше складається з підзавдань різного рівня складності. Виділяють три рівні: мінімум, рівень 1, рівень 2. (Слова «загальний», «підвищений», «низький», «середній» і т.ін., якими позначаються рівні, у класі не вимовляються, у спілкуванні з учнями, учителями не вживаються і не фігурують в офіційних записах). Оптимальне співвідношення

581

Підласий І.П.

кількості завдань кожного рівня бажано зберегти іаким: 5:3:2 (5 - мінімального рівня, 3 загального, 2 —- підвищеного), загальна ж їхня кількість визначасіься з розрахунку 10 завдані, (задач) па урок. Цей показник 10 завдань --- пропонусгься зберігати посіійпим і при тестуванні успіхів і досягнеш,. Одна задача один бал. Такий стандарт уже поступово прищеплюється в незалежних системах тестування і до нього школярі повинні звикати.

582

СКЛАДАЄМО ПЛАН

Суперечливі питання

планування 584

Традиції та інновації. 586

Закордонний досвід 591

Суб'єктивні уподобання 595

Програма керування 598

Планує комп 'ют ер 604

СПІВСТАВИМО НАШІ ВИСНОВКИ

Незабаром ми станемо учасниками зовсім

іншого ставлення до поурочного планування.

Принципові зміни настануть тоді, коли педагог

складатиме свій план не для пильного

адміністративного ока, а для допомоги собі

самому, щоб не упустити на уроці жодного з

можливих шансів. Коли запрацює закон: план -

ефективний,урок - продуктивний.



Підласий І.П.

V-r ПЕРЕЧ At МОСЬ

Суперечливі питання планування

Так поступово, де всерйоз, а де і посміюючись над власними промахами, добралися ми до завершальної стадії — планування уроку. Нагадаємо значення понять, що стануть основними у цьому розділі. Проект (лат. Projectus — кинутий уперед) — план, задум. План (від лат. planum — площа) — завдання, здійснення якого вимагає виконання ряду заздалегідь обміркованих дій, заходів, об'єднаних загальною метою. Програма (від грецьк. — відновлення) — це і план (діяльності, роботи), і виклад основних положень та цілей діяльності.

Жодне питання не займає так багато місця і не викликає таких бурхливих дискусій в учительському середовищі, як питання поурочного планування. Усе частіше упродовж останнього десятиліття задаються прямі запитання — чи потрібно писати плани, якщо потрібно, то якого обсягу вони повинні бути, що в них треба записати і т.д. ЗрозухМІло, чому ці питання так хвилюють педагогів — на плани витрачаються час і сили, але ними звичайно не користаються на уроках. Інші педагоги упевнені, що плани їм узагалі не потрібні, нічим вони не допомагають, можна добре працювати і без них. Словом, розбіжностей вистачає. А закон про освіту, де прямо записано, що вчитель сам визначає форми і методи своєї роботи, дає підставу деяким супротивникам «писанини» переносити питання поурочного планування навіть у правову площину.

Усе могло б бути спірним, якби було доведено — планування уроку нічого не дає, нічим не допомагає вчителю. Але все якраз навпаки: від перших педагогів і до наших днів постійно справджується закономірність, що підтверджує зворотне, — чим більше і ретельніше готується до уроку педагог, тим вища якість самого уроку. Висновок категорично однозначний: план і якість уроку взаємозалежні, а тому і плани необхідні.

Про що можна сперечатися? Про що необхідно сперечатися в наш непростий час переходу школи і педагогіки на ринкові умови? Не про те, чи треба відмовлятися від планів, а про те, як їх зробити більш ефективними, дійсно корисними і необхідними складовими частинами якісного уроку.

584


Практична педагогіка або три технології

Перші наші запитання упиратимуться в цілі. Природно, що залишивши в минулому соціалізм, ми залишили і нашу колишню мету всебічного і гармонійного розвитку особистості (а точніше, спростили і звузили її). Те, що ми за інерцією усе ще виконуємо завдання, що випливають з неї, — навчити, розвинути, виховати, — зберегло нашу школу і педагогіку від руйнування. Ми ще довго будемо до'фимуватися колишнього курсу, зберігаючи вірність великій меті, якої, до слова сказати, ніколи не ставила перед собою жодна освітньо-виховна система у світі. Можливо, ми коли-небудь знову повернемося до колишніх ідеалів і знову напишемо на наших прапорах вимоги всебічного і гармонійного розвитку кожної людини.

Ринкові відносини, що набирають сили, виштовхують педагогіку і школу в зовсім інший суспільно-освітній простір, ставлять незвичні для старшого покоління педагогів завдання і диктують невідомий нам досі розвиток процесів. Мета ринкових педагогік зводиться переважно до створення умов для розвитку і самореалізації людей, які звернулися за педагогічними послугами. Не освіта, а освітні послуги, не виховання, а задоволення потреб, не розвиток, а конкретна користь від утилітарних, прагматичних знань — наші завтрашні цілі. Можна гірко тужити за втратою ідеалів, обурюватися втратою високого призначення виховання, ролі школи, педагогіки і вчителя, але процес, як кажуть, пішов і його не зупинити. Потрібно пристосовуватися, учитися жити і діяти в нових умовах.

Ностальгія за минулим, що поступилося своїм місцем сьогоденню, звучить багатьма нотками, зокрема, у словах професора Н.Селиванової: «На жаль, існує тенденція перетворення педагога в працівника сфери послуг, людину, яка надає лише педагогічні послуги. Тим самим принижується його роль як духовного наставника, друга, захисника дитини, людини, яка зв"язує ланки між минулим і майбутнім. Фактичне вигнання виховання зі школи привело до того, що духовне виховання усе більше стає прерогативою церкви» {Селиеаноеа Н. «Вечньїе» проблеми школьного воспитания. — Народное образование, 2001, №6. — С. 147).

Переживаючи катастрофу ідеалів, ми повинні чітко усвідомлювати, що до минулого ми уже не повернемося ніколи. Соціалістична педагогіка не відновиться, і все накопичене нею багатство потрібно вчитися застосовувати у нових умовах, пристосовувати до інших реалій. Педагогіка не повинна плестися у хвості подій, не повинна орієнтувати вчителя на вчорашній день,

585


Підласий І.П.

а працювати на випередження, розробляти і показувати суспільству майбутні сценарії розвитку школи. Тому і пишеться ця книга, і обговорюються питання — що буде завтра і як краще підготуватися до неминучого. Зітханнями та прокльонами справі не зарадиш. А педагогіка, яка завтра опише те, що сталося вчора, нікому не потрібна.

АНАЛІЗУЄМО

І ще одне нам варто гарненько запам'ятати, звертаючись до питань поурочного планування. В умовах командно-адміністра-тивної системи головним була наявність плану — формальної перепустки на урок. Спрацьовував він чи ні, нікого це особливо не цікавило. План повинен був бути і він був. За цим правилом діють у деяких школах і сьогодні.

У ринковій педагогіці головує не адміністратор, а замовник. Він купує те, що йому потрібно і не бере недоброякісної послуги. Споживача не цікавить, скільки і якого планування було задіяно при виробництві продукції. Він платить за кінцевий результат. Отже, план потрібний не менеджеру, що спостерігає за порядком у навчальному закладі, а самому педагогу, щоб надати якісну послугу та одержати за неї добру винагороду. Висновок наш як революційний заклик: план — учителю, план — у клас, план — у центр усього процесу.

В

чимося


Традиції та інновації

Ще недавно у соціалістичній педагогіці не було особливих розбіжностей із приводу планування уроків. Пов'язані з ним питання були розроблені більш-менш виразно. Чітко вимагалося — педагогам треба писати докладні плани-конспекти уроку. Ця вимога виводилася з практики: ще нікому не вдавалося добре навчити, тим більше, стати майстром, не осмисливши в усіх деталях організації майбутнього уроку. Тільки тоді, коли більшість структур стають звичними, можна переходити до скорочених записів, поступово зменшуючи обсяг плану.

586

Практична педагогіка або три технології

У плані педагогам пропонувалося відбивати наступні моменти:



  • дата проведення уроку і його номер за тематичним планом;

  • назва теми уроку і класу, у якому він проводиться;

  • мета і завдання освіти, виховання, розвитку школярів;

  • структура уроку з визначенням послідовності його етапів та розподілом часу на виконання кожного етапу;

  • зміст навчального матеріалу;

  • методи і прийоми роботи вчителя у кожній частині уроку;

  • навчальне обладнання, необхідне для проведення уроку;

  • завдання додому.

Кожен урок спрямовувався на досягнення триєдиної мети: навчити, виховати, розвинути. З урахуванням цього, загальні вимоги до уроку конкретизувалися у дидактичних, виховних і розвиваючих вимогах. Серед дидактичних (чи освітніх) вимог:

  • чітке визначення освітніх завдань кожного уроку;

  • раціоналізація інформаційного наповнення уроку, оптиміза- ція змісту з урахуванням соціальних і особистіших потреб;

  • упровадження новітніх технологій пізнавальної діяльності;

  • раціональне поєднання різноманітних видів, форм і методів;

  • творчий підхід до формування структури уроку;

  • сполучення різних форм колективної діяльності із са мостійною діяльністю учнів;

  • забезпечення оперативного зворотного зв'язку, дієвого кон тролю і керування;

• науковий розрахунок і майстерність проведення уроку. Виховні вимоги до уроку:

  • визначення виховних можливостей навчального матеріалу, діяльності на уроці, формулювання і постановка реально досяжних виховних цілей;

  • постановка тільки тих виховних завдань, що органічно вип ливають з цілей і змісту навчальної роботи;

  • виховання учнів на загальнолюдських цінностях, формуван ня життєво необхідних якостей: посидючості, акуратності, відповідальності, ретельності, самостійності, працездат ності, уважності, чесності, колективізму й ін.;

  • уважне і чуйне відношення до учнів, дотримання вимог пе дагогічного такту, співробітництво з учнями і зацікав леність у їхніх успіхах.

587

Підласий І.П.

До розвиваючих вимог відносяться:



  • формування і розвиток у школярів позитивних мотивів на- вчально-пізиавальної діяльності, інтересів, творчої ініціати ви й активності;

  • вивчення та урахування рівня розвитау і психологічних особ ливостей учнів, проектування «зон найближчого розвитку»;

  • проведення навчальних занять на «випереджальному» рівні, стимулювання настання нових якісних змін у розвитку;

  • прогнозування «стрибків» в інтелектуальному, емоційному, соціальному розвитку учнів і оперативна перебудова на вчальних занять з урахуванням наступаючих змін.

Завдяки наполегливій реалізації цих обґрунтованих і чітко сформульованих вимог радянська школа досягла значних успіхів. Але це вимоги соціалістичної школи, від якої сьогодні суспільство відмовилося. Нинішня школа є школою перехідного періоду, з дедалі більш вираженими ознаками задоволення особистих потреб людей. І перед нами найскладніше питання — що збережемо з колишніх вимог, чим поступимося? Поки що ми на роздоріжжі — частина педагогів категорично не приймає ринкових умов, частина пристосовується й активно перебудовується, знаходить себе в приватних підприємницьких структурах, що надають освітні послуги, де вимоги до уроку істотно змінені.

Свою думку з цього приводу спробую викласти максимально просто. Я переконаний, що у сучасному уроці треба зберегти стрижневу ідею всебічного і гармонійного розвитку, підкоривши цьому реалізацію основних сучасних завдань:



  • створення умов для розвитку і самореалізації учня;

  • задоволення запитів і потреб школяра;

  • засвоєння продуктивних знань, умінь;

  • розвиток потреби поповнювати знання протягом усього житгя;

  • виховання людських якостей, необхідних кожній людині для життя в цивілізованому суспільстві.

Як сформулювати цілі на кожний конкретний урок — вирішувати самому вчителю. Можливо, нам поки що не треба занадто відхилятися від перевіреної триєдиної мети — навчити, розвинути, виховати, пам'ятаючи при цьому, що на перший план висувається не навчання як самоціль, а задоволешю запитів учнів. Навчати будемо не тому, що ми самі визначимо, а тому, що буде більше потрібно учням. Важко нам це поки що зрозуміти і прийняти, але коли ми йдемо в майстерню замовляти нові вхідні двері, то хочемо одержати саме те, що ми замовили.

588


Практична педагогіка або три технології

Розмаїтість шкіл і уроків у них, що так лякало нас ще недавно, сьогодні сприймається спокійно як логічний наслідок розвитку демократичних процесів. Ми вже маємо присутність усього спектра педагогічних послуг — від простого педагогічного нагляду до створення високоякісного педагогічного продукту. А якщо вимагаються різноманітні і різного рівня послуги, то будуть потрібні і різноманітні уроки, на яких виробляється відповідний продукт. Які уроки будуть добрими, які поганими — ніхто заздалегідь сказати не зможе. Добрі, можливо, ті, з яких учні вийдуть задоволеними. Новою стає й педагогіка. Вона більше не викривач недбайливих, не «постачальник гарних зразків», не описувач «передового педагогічного досвіду», а наука, що досліджує закони. На урок учитель бере з теорії те, що необхідно для досягнення його конкретних цілей. Прийшов час дійсного творчого розкріпачення педагогів: кожен має визначитися з поглядами, вибрати для себе свій варіант діяльності і поведінки. Правильний підхід наукової педагогіки — дати широке поле альтернатив для вибору, пояснюючи переваги і недоліки кожної моделі.

Звернемося тепер до практичних питань планування. Воно здійснюється на основі простих, але дуже важливих принципів і правил.


  1. Виберіть точну мету на кожне окреме заняття.

  2. Визначіть зміст навчання.

  3. Встановіть частку самостійної роботи учнів.

  4. Визначте частку своєї участі в реалізації мети.

Добре зарекомендувала себе стратегія підготовки уроку з

20 кроків:


1   ...   38   39   40   41   42   43   44   45   46


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка