Практична педагогіка або три технології



Сторінка41/46
Дата конвертації15.04.2016
Розмір8.25 Mb.
1   ...   38   39   40   41   42   43   44   45   46

МНАЛІЗУЄМО

...Дати відкритий урок для всіх завідувачів районних методкабінетів — справа нелегка навіть для досвідченого вчителя. Тетяна Василівна, педагог з 8-річним стажем, міркувала професійно. Емоції можуть лише зашкодити. Що покажуть розрахунки за лінійкою? Порахувала — 71%. Мало. П'ятикласники недоотрима-ють знань. Довелося ще і ще раз переробляти схему, збільшувати кількість тренувальних вправ, урізноманітнювати способи учасгі учнів у пізнавальній діяльності, аж поки не почала вимальовуватися пристойна ефективність навчального заняття.

Але коли методкабінетівські «зубри», озброївшись лінійками, визели загальну оцінку — 81% ефективності, стало зрозуміло, що намагання не пропали марно.


  • А можна було більше? — запитали вчительку.

  • Поки що ні! У моїх умовах це максимальний результат — була відповідь.

Ось так учитель і повинен доводити свою правоту.

531


Підласий І.П.

Ан

АЛІТУЄМО

Не всім учителям віриться, що з якихось там абстрактних цифр насправді виходить реальний результат. Скільки перевірок витримала лінійка — не порахувати. Спосіб перевірки простий і переконливий. Скористайтеся ним і ви. НАПРИКІНЦІ уроку проведіть письмовий тест навченості. Обрахуйте результат спершу за лінійкою, а потім за результатами тестування.

Результати співпадуть. Максимальне розходження не буде перевищувати 5-8%.

Перевіримо?



В

чимося


«Касаидра» і інші

Пригадуєте стародавню грецьку легенду? Це Касандра напророчила загибель Трої, але інтелектуально обмежений цар Пріам не звернув уваги на її застереження. За це і поплатився згодом власною головою, потрапивши у полон до переможців.

Ім'ям древньої піфії персональний комп'ютер для вчителя названий не випадково. Натяк досить прозорий: по-перше, мініЕОМ призначена для передбачення ефективності заняття і вибору методів, а по-друге, ім'я Касандри нехай нагадує про необхідність прислухатися до прогнозів. Персональна ЕОМ формує прогнози у суворій відповідності з досягненнями науки. До програм закладено все, що можна сьогодні обраховувати, порівнювати, зважувати при навчанні.

За основу для виготовлення шкільної «Касандри» узятий програмований мікрокалькулятор «Електроніка» промислового виробництва. Його 98-крокової програми і пам'яті вистачає для розрахунків простих педагогічних ситуацій. Завдання полягало в тому, щоб максимально спростити програмування на ПЕОМ, пристосувати останню для вирішення педагогічних завдань, зробити доступною цю процедуру кожному вчителю і студенту.

Подивіться на шкільну «Касандру» (мал. 38). Крім звичних кнопок і табло для висвітлення результатів бачимо відсік для змінних

532


програм. їх кілька: для прогнозування ефективності уроку, вибору оптимальних методів навчання, прогнозування результатів навчання за кількістю навчального матеріалу, розрахунку ефективності засвоєння за витратами часу, спеціальна програма для довідок та інші. Програми можна поміняти, як касети на магнітофоні.

Програми — це невеликі книжечки обсягом 20-40 сторінок. Сторінки мають розмір 2,5 на 6,5 сантиметрів. Праобразом програми є розглянута вище динамічна прогностична таблиця. її розрізали на впливаючі фактори, а сторінки склеїли як книжечку. Кожна сторінка програми призначена для обрахування впливу одного фактора. Можливості мікрокалькулятора дозволяють вводити в пам'ять значно більшу кількість факторів ефективності, «Касандрі» посильно обрахувати спільний вплив 50 факторів. Узявши за основу таблицю 6, кожен педаюг легко зможе виготовити для себе таку програму спільного обрахування факторів, оформивши її або у вигляді прогностичної лінійки, або програми для мікрокалькулятора.

533


Підласий І.П.

Гортаючи програму, учитель уводить у комп'ютер ті значення факторів, що відповідають реаліям навчально-виховного процесу. На першій сторінці програми педагог читає: «Скільки нових понять Ви будете вивчати на уроці?» Тут же відповіді: 1, 2...5. Учитель, натискаючи на відповідну кнопку, фіксує свою відповідь. На наступній сторінці програми нове запитання: «Скільки часу Ви плануєте відвести на пояснення нового матеріалу?» Знову відповіді: 3, 5, 8...45 хвилин. Так один за одним уводяться значення усіх факторів, що визначають ефективність майбутнього уроку: склад учнів, рівень їхньої уваги, особливості мислення, ступінь інтересу і т.ін.

Алгоритм формування прогнозів залишився незмінним. Опорні фактори, на основі яких формуються висновки, — навчальний матеріал і час. Інші фактори підсилюють або послаблюють засвоюваність знань у часі. Звичайно, ні ступінь уваги, ні рівень інтересу вимірювати точно ми ще не навчилися, тому для подібних факторів, як і раніш, збережено градації — «низький», «середній», «високий», скоректовані відповідними коефіцієнтами, що підсилюють чи зменшують результати у межах свого впливу.

Одержати прогноз ефективності уроку за допомогою «Касан-дри» можна за 2-3 хвилини. Інші програми, зокрема програма для визначення оптимального обсягу домашніх завдань, також зорієнтовані на максимальну економію часу і сил споживачів. Переваги персональної педагогічної ЕОМ очевидні: помірна вартість, простота програмування, «кишенькові» розміри. Можна сподіватися на поширення цього нового технічного засобу. І насамперед у малокомплектних школах, де матеріальна база ще недостатньо міцна і придбання «великого» комп'ютера тільки планується. Якщо ж випуском подібного пристрою зацікавиться промисловість, його вартість не перевищить двох десятків гривень.

Можливості мікроєлектроніки відкривають нові горизонти для упровадження розрахункових пристроїв у педагогічну практику. Автором сконструйовані досконалі багатофункціональні пристрої для вирішення різноманітних професійнії;; завдань та домашнього використання. Деякі нові зразки педагогічної техніки, що невдовзі випускатиметься під назвою «Ласнь», показано на мал. 39, 40. Ними, крім педагогів, зможуть користуватися батьки й учні. Осіанкі зможуть контролювати педагоіів, оцінювати їх професіоналізм, зважувати, чоі о вони цс «додають» учням. Пора роботи ■-•по-всякому» минає.

534


Мал. 39


Отже, для прогнозування навчальних занять учитель може скористатися будь-яким з розглянутих засобів — «великою» ЕОМ, прогностичною лінійкою, «Ласиком», мікроЕОМ. Звичайно, «велика» ЕОМ допомагає реалізувати повні, більш складні, якісні алгоритми і моделі педагогічних прогнозів. Це позначається на точності й об'єктивності висновків. Але справа не тільки в точності. Якщо вчора ми ще зовсім не прогнозували, а сьогодні спробуємо зробити прогнозування хоча б за двома першими десятками причин ефективності за допомогою прогностичної лінійки — це вже значний крок уперед, можливо, не стільки у підвищенні практичних результатів окремого заняття, скільки у переході на новий рівень педагогічного мислення. Останнє, як ми сьогодні розуміємо, є для нас справою першорядної ваги. Найновіші ЕОМ будуть припадати пилом

535


на полицях у закритих залізними дверми кабінетах, поки вчитель не підтримає головну ідею ринкової перебудови і не побажає працювати краще.

Практичні поради по прогнозуванню навчальних занять зводяться до необхідності постійно зіставляти дані передбачень з отриманими результатами. Для цього необхідний постійний моніторинг якості навчання, щоденне тестування, періодичне виконання тестових контрольних завдань. Поступово у педагога накопичується достатня кількість статистичних даних, щоб «довчити» комп'ютер, якщо він стане видавати помилкові прогнози. Можна піти шляхом конструювання власних динамічних таблиць, удосконалювання готових прогностичних лінійок, внесення змін до програм мікроЕОМ.

Сьогодні надійним помічником учителя стає комп'ютер. Для тисяч педагогів робота з комп'ютерною програмою «Про-

536

Практична педагогіка або три технології.

гноз» — вже освоєний рівені. педагогічної майстерності. Надто гарячі голови вже вимагають більшого, забуваючи, що вчора ми ще й гадки не мали про практичне прогнозування. Одержувати прогнози стало легко, але працювати з ними по-справжпьому ми ще не навчилися. Функція прогнозу завершується у гой момент, коли він стає відомим споживачу. Машина висвітила на моніторі: «Ефективність уроку у заданих Вами умовах складе 68° о. Розумійте це так: або 68% учнів Вашою класу засвоять на уроці увесь навчальний матеріал, або тільки 68% навчального матеріалу засвоять усі учні». Що робити далі —- вирішувати педагогу: комп'ютер усунув невизначеність, а діяти має учитель.

Як швидко ми звикаємо до комфорту! Педагоги уже вимагають — нехай комп'ютер визначає шляхи поліпшення результатів. Нові програми вирішують і ці завдання. Сформувавши прогноз, ЕОМ запитує: «Чи задоволені Ви результатом?» Якщо відповідь задовільна, комп'ютер радить переходити до проектування уроку, зберігаючи значення заданих умов. При негативній відповіді розпочинається пошук більш досконалого варіанту побудови навчального заняття. Воно може бути поліпшене тільки одним способом — варіюванням факторів. їх у розпорядженні вчителя досить, щоб навіть у безнадійних, на перший погляд, умовах «витягнути» цілком пристойну ефективність.

Уперше в педагогіці з'являється можливість прогнозування навчальних занять за так званим методом сценаріїв. Розробляється практична технологія одержання так званих «гомерівських» прогнозів, коли вчитель на певний час стає «прогностичним демоном» — повертається в уже відоме йому минуле і звідти немовби спостерігає за невідомим йому, але уже пережитим сьогоденням. Головна сила такого прогнозування полягає у виявленні безпомилкового методу передбачення майбутнього. Схоже на те, що допитливий учительський розум, підсилений могутністю штучного інтелекту, стоїть на порозі реалізації зовсім фантастичних проектів.

537

Підласий ІП.

СПЕРЕЧАЄМОСЬ

Ретельне вивчення причин прогностичної байдужості педагогів показало, що справа не покращиться, поки педагоги будуть відчужені від виробництва власного продукту, поки буде панувати відношення до справи, що підганяється адміністративними різками. Тільки тоді, коли вчитель стане співвласником школи, вступить у реальні ринкові стосунки з замовниками, одержить реальну винагороду за свою працю, він почне інтенсивно шукати і упроваджувати нові технології. Процес роздержавлення навчальних закладів розпочинається, приватні навчальні заклади уже працюють.

Будемо вітати чи ховатися від реалій?

К

ОНСУЛЬТАЦІЯ

Як здійснювати тестування вихованості

Хоча виховний потенціал уроку істотно знизився, але завдань шкільного виховання ніхто не скасовував. Урок, як і колись, несе виховне навантаження, і ступінь досягнення виховних цілей педагогу необхідно постійно тримати у полі зору, щоб завчасно вносити необхідні корективи.

Практичні методи діагностики вихованості доповнюються тестуванням. Це, як відомо, — цілеспрямоване, однакове для всіх обстеження, проведене у контрольованих умовах, що дозволяє об'єктивно вимірювати окремі характеристики і результати виховання, розвитку учнів. Від інших методів обстеження тестування відрізняється точністю, простотою, доступністю, можливістю автоматизації.

Учителі вже мають досвід використання тестів успішності. Застосовуються також тести елементарних умінь, таких як чигання, письма, виконання арифметичних операцій, а також і більш загальні тести для діагностики рівня досягнутого рівня навченості і розвитку — шкільної зрілості, ступеня засвоєння знань, умінь з усіх навчальних предметів тощо.

Найбільш пристосовані для цілісного вивчення особистості школяра і діагностування вихованості гак звані проективні тести.

538


Практична педагогіка або три технології

Це доступні дітям завдання, зміст яких стосується оцінок моральних, соціальних ситуацій. Вважається, що щиросерді відповіді школяра характеризують його внутрішні позиції, установки, моральні якості. Не завжди це так, але вчитель може спробувати використовувати проективні тести такого, наприклад, змісту:



Тест 1

Ти знайшов на вулиці гаманець із грошима. Що будеш робити далі?



Тест 2

Яким книгам ти віддаєш перевагу?

Ти домовився з товаришами пограти у футбол. Зненацька занедужала твоя бабуся, і потрібно піти в аптеку за ліками. Товариші вже чекають тебе. Як ти вчиниш?

Ці тести мало нагадують академічні завдання. Це, швидше, гра. Але саме їхня простота і невимушеність виконання дозволяють розраховувати на швидкий витяг правдивої інформації.

Учитель поступово збере і буде застосовувати тільки ті тести, у яких він добре розібрався сам і яким довіряє. Різних тестових завдань тепер пропонується величезна кількість, більшість з них — доморощені вигадки. Застосовувати їх не можна. Спершу вчитель прочитає, подумає, «приміряє» ці тести до своїх учнів. Чи зрозуміють вони завдання, чи посильні вони для них, які почуття викличуть, які відповіді спровокують? Чи можна буде вірити їхнім відповідям? Чи виявляють ці тести саме те, що вам потрібно? І, нарешті, чи зможете ви самі витлумачити їх правильно? Ваша мета зовсім не в тому, щоб застосовувати модні нині тести, а щоб одержати від цього реальну користь.

Застосовуючи тести, учитель буде:



  • дотримуватися послідовності діагностичної процедури;

  • використовувати тести тільки в намічений час, у потрібно му місці і кількості;

  • розглядати результати тестування тільки у поєднанні з вис новками із спостережень, бесід, анкетування;

  • використовувати в розумному сполученні індивідуальні і групові тести.

Перші призначені для окремих учнів, другі для всього класу. Звичайно, перевагу треба віддавати індивідуальному тестуванню: можна спостерігати за учнем, чути його репліки і зауваження, бачити міміку і ставлення до тесту. Групові тести заощаджують час

539


Підласий I.IT.

і сили, але дають пльки загальне усереднене уявлення про досліджувану проблему. Забороняється застосування примі іив-них і провокаційних іссгів, наприклад, гаких: «Чи можна ламані дерева'.'» Відповіді: І.Так: 2.Ні; 3.Іноді.

Важлива техніка діагностичної робот. Добра діагностична підготовленісгь учителя дозволяє йому ісіо'іно заощаджувати час і сили. Досвідченому фахівцю досить виявити одну вирішальну інформаційну ознаку, щоб звідси розпочати подальший цілеспрямований пошук інших ознак, тісно пов'язаних з першою. Ступінь розвитку здатності до передбачення обумовлюється професійним досвідом. Наприклад, помітивши розсіяний, відсутній, неуважний погляд учня, досвідчений педагог без особливих зусиль дійде висновку, що ця ознака завжди характерна для утомленої, апатичної, депресивної дитини. Перебираючи додаткові ознаки і порівнюючи їх з тим, що він бачить, педагог встановлює безпомилковий діагноз.

Тому так важливо навчитися виділяти і розрізняти головні ознаки, характерні д.тя різних видів поведінки. Наприклад, уживання нецензурних слів як основна ознака майже завжди свідчить про педагогічну занедбаність. Якщо вона поєднується з супутніми - неповагою до старших, порушеннями розпорядку, то діагноз педагога правильний школяреві необхідно приділяй; підвищену увагу.

Гадаємо, ви зрозуміли правильно: за допомогою тестів можна виявити «вербальний» (тобто словесний) аналіз поведінки, але ця поведінка пс справжня, а лише бажана, проектована, уявна. Реально тестувати вихованців можна лише за їхніми діями, учинками, поведінкою у типових ситуаціях. Саме такі «практичні» тести нехай стануть надійною основою керування виховним процесом.

540


0ПТИМІЗУЄМ0

Удосконаленням меж немає 542

Чи перевантажені наші учні?...546 Інформаційне наповнення уроку 554

Як економити час 565

Формул а економії 572

З малого - велике 577

СПІВСТАВИМО НАШІ ВИСНОВКИ

Шлях до мети завжди можна зробити швидшим

і легшим. Потрібно лише на кожному відрізку

усувати все. що уповільнює рух і вводити те, що

його прискорює. У цьому сенс щоденної

практичної діяльності по оптимізації. Але щоб

усувати те, що заважає, і вводити те, що сприяє,

потрібні розрахунки, сили і час. Не шкодуйте:

витрати на оптимізацію завжди окупляються.



Підласий 1.IJ.

В

чимося


Удосконаленням меж немає

Поліпшувати й удосконалювати у навчанні і вихованні потрібно усе. І краще це робити не кавалерійськими наскоками, а тихою прополкою ділянок, що заростають бур'янами. Не квапитися під революційними гаслами, але і не відставати від світового прогресу. Правильний шлях поступових і надійних перетворень — оптимізація, що визнана безперервною педагогічною інновацією.

Оптимізація — вічна потреба удосконалення людської практики. У стародавніх філософських системах досягнення оптимуму порівнювалося з найвищим ступенем досконалості. Оптимізація — кінцева мета вибудованої на наукових підставах практичної діяльності.

Чи у цьому розумінні використовує поняття оптимізації сучасна педагогічна наука і практика? Звернемося до «Енциклопедії кібернетики»: «Оптимізації методи...— методи побудови алгоритмів, за допомогою яких можна відшукати мінімальне (максимальне) значення функції...» (Енциклопедія кібернетики: У 2 т. Т. 2.— К.: 1973. — С. 216). Якщо порівняти це визначення з тим, що розуміє під словом «оптимізація» пересічний працівник народної освіти, то побачимо, що від тривалого неадекватного вживання значення поняття стерлося і набуло аморфного, невиразного характеру, втратило математичну чіткість. Усе більше воно використовується без якої-небудь на те необхідності: наприклад, оптимізація виховання підлітка, оптимізація роботи на пришкільній ділянці, оптимізація діяльності учнівського комітету школи і т.ін.

Синонімом слова «оптимізація» є слово «розрахунок». Якби теоретики із самого початку пояснили, що зміст оптимізації — поліпшення навчально-виховного процесу через якісне удосконалювання багатьох його складників, а шлях до цього — науковий розрахунок, можливо, ми не мали б сьогодні девальвації плідної ідеї, недостатньо зваженого відношення педагогів до вкрай необхідного в нашій справі пошуку оптимумів. Прекрасні практичні результати, що дала оптимізація школі у 80-х роках минулого століття, коли рух очолював академік Ю.К.Бабанський, нам доведеться сьогодні брати за орієнтир сучасних пошуків. Багато

542


Практична педагогіка або три технології

з досягнутого втрачено, розгублено, у спадок залишилися тільки невирішені проблеми.

Не вдаючись до високої теорії, адже наша мета — озброїти вчителя конкретними методиками оптимізації, підкреслимо важливий момент, у розумінні якого відчувають утруднення багато практиків. Оптимальний — не означає найвищий. Справа у тому, що коли результат якого-небудь процесу одночасно залежить від багатьох факторів, то досягти найвищого рівня можна лише в якомусь одному напрямку (аспекті). Одер жата максимальне значення функції за кількома параметрами одночасно, як твердять математики, неможливо. Неминуче виникає необхідність чимось поступатися. Оптимальний — це найкращий, найбільш вигідний шлях, максимально прийнятний і досяжний у конкретних умовах. Тут поступаються одним, щоб досягти виграшу в іншому. Стародавні педагоги пояснювали своїм учням сутність оптимізації на простому і наочному прикладі. Підводили до підніжжя високої гори, указували на далеку вершину і запитували: «Як зійти на гору?» Тих, хто зопалу пропонував дертися по кручах, докоряли за нерозсудливість, хвалили ж тих учнів, які пропонували довший, зате легший і безпечніший шлях: optima est! Можливо, саме так люди прийшли до великого закону — програємо у відстані, виграємо у силі — та до непозбавленого змісту афоризму — «розумний у гору не піде, розумний гору обійде». Знайти найбільш вигідне співвідношення, щоб, як мовиться, «і вовки були ситі, і вівці цілі» — головне завдання будь-якої оптимізації.

Критерій оптимальності — це ознака, на підставі якої виробляється порівняльна оцінка можливих рішень і вибір найкращого серед них варіанту. Критерій оптимальності покликаний допомогти обґрунтувати рішення. Вибір і формування критерію оптимальності — головне питання порівняльної оцінки альтернатив. Критерій оптимальності вибирається на основі усебічного вивчення об'єкта, насамперед, його можливостей наблизитися у певний час до заданої мети.

Найважливішим критерієм оптимізації вважається час, його раціональний розподіл і витрата. Істотними критеріями є також продуктивність навчання, ефективність методів, обсяг знань, їхня системність, свідомість, міцність і дієвість. Критерієм може бути відношення кількості засвоєних ІСЕТ до кількості всіх запропонованих для засвоєння, або кількості правильно вирішених завдань до всіх запропонованих.

543


Підласий І.П.

Оптимізація навчально-виховного процесу за кількома критеріями одночасно вважається поки що нереальною. Але у педагогіці постають саме такі завдання, коли хотілося б оітшмпувати систему за кількома критеріями одночасно. їх вирішують поступовим наближенням. Порівняння альтернатив спочатку досягається по одному критерію, потім по іншому і т.д., поки не обереться варіант, що якнайкраще відповідає усьому комплексу критеріїв чи є домінуючим серед них.

Комплексний критерій оптимізації завжди містить кілька складників. Найважливіші серед них — продуктивність, пов'язані з нею витрати часу і зусиль педагогів і школярів, засоби, витрачені на досягнення необхідного рівня навченості. Про продуктивність процесу ми будемо насамперед судити за успішністю, вихованістю та розвиненістю учнів.

Важливо відзначити, що оптимізація може одночасно здійснюватися на кількох рівнях, бути ширшою або вужчою у залежності від характеру очікуваних результатів процесу, а також кількості критеріїв, за якими вона відбувається і визначається.

Щоб визначити критерії продуктивності навчально-виховного процесу, треба насамперед спиратися на завдання, які сучасне суспільство ставить перед школою, обпертися на структуру сучасного знання, а також структуру навчальної діяльності школярів. Природно, що ми повинні будемо виходити з припущення, що всі ці обставини уже враховані у Державному стандарті, сучасних навчальних програмах, що вимагають від учнів оволодіння за визначений час конкретними теоретичними знаннями й уміннями з визначених предметів, опанування навичок самонавчання, раціональної організації навчальної праці. Надзвичайно важливими є виховний та розвиваючий аспекти педагогічного процесу.

Обґрунтованим критерієм продуктивності процесу навчання будемо вважати відповідність рівня знань, умінь, навичок, вихованості і розвитку учнів вимогам Державного стандарту. При цьому кожен учень має засвоїти визначений обсяг знань, умінь на максимальному рівні своїх можливостей. Будемо виходити з того, що програми народної школи розраховані на можливості учнів відповідного віку. Визначенням їх спрямованості та обсягів переймаються органи державної полі тики в галузі освіти. Отже, фактично критерії нам задані Державним стандартом, діючими навчальними планами і програмами, системою показників досягнення установлених рівнів та індикаторів для вимірювання відповідності.

544

Практична педагогіка або три технології

Загальний критерій складається з конкретних показників. Чи не найголовнішими серед них є витрати часу педагогів і учнів. Більш сірого цей критерій може бути визначений через коефіцієнт, як витрати часу на виробництво одиниці педагогічного продукту. Навчальні плани і програми передбачають і навіть намагаються регламентувати витрати часу усіх учасників навчально-виховного процесу. Час на шкільну і домашню роботу школярів обмежено вимогами норм шкільної гігієни, затвердженими Статутом середньої загальноосвітньої школи. Але є чимало тимчасових нерегламентованих показників навчально-виховного процесу, що ніякими документами не урегульовуються. Саме тут найбільше і мають зосереджуватися пошуки оптимальних варіантів.

Оптимізація витрат сил учасників навчально-виховного процесу не тільки надзвичайно важлива, але і надзвичайно складна, тому що немає науково обґрунтованих методів об'єктивної оцінки цих витрат. Але й у цьому напрямку потрібно просуватися. Поки діє непрямий орієнтир — вважати зусилля оптимальними, якщо поставлені завдання вирішуються згідно норм часу, визначених з урахуванням оптимальної працездатності учнів та вчителів. Перевищення цих норм сигналізує про можливу перевтому учасників процесу. Ознаками оптимізації зусиль виступають: відновлення працездатності учнів і вчителів за час перерв між уроками; повне відновлення сил під час домашнього відпочинку; скорочення зусиль на підготовку дидактичних матеріалів і перевірку учнівських робіт; зменшення кількості «підготовок» учителя і зайнятості його у двозмінному навчанні; перевантаженість позаурочними справами тощо.

Видимою ознакою підвищення якості педагогічного процесу є ріст успішності, вихованості і розвиненості школярів, перехід їх на рівень добре встигаючих, вихованих і розвинутих, наближення рівня їхнього розвитку до максимально можливого у певний віковий період. Конкретними показниками тут можуть бути: скорочення витрат часу педагогів на додаткові заняття і позаурочні опитування учнів; скорочення витрат часу учнів на домашню роботу; зменшення обсягів літніх завдань для учнів, а також залишення деяких на повторний курс у тому ж самому класі.

545

Підласий ІП.

Зауважимо, що для зрозумілості і вирішення щоденних практичних завдань ознаки і критерії оптимізації подані у зрозумілому для пересічного педагога викладі. Але такими ще досить «розмитими» показниками не можна оперувати у математичних моделях оптимізації. Тому виділені критерії та ознаки оптимізації педагогічного процесу для комп'ютерних розрахунків формалізуються, формулюються чітко й однозначно.

Сперечаємось

Чи перевантажені наші учні?

Учень ховає щоденник від батьків. Чи боїться завтрашньої контрольної роботи. Або сидить на уроці, нервово переживаючи: викличуть — не викличуть. Чому? Не вивчив? Не зробив? Не встиг... Був, одним словом, перевантажений. Доби не вистачило.

Отож, з одного боку, ми говоримо про перевантаженість школярів, про те, що ми змушуємо дітей заучувати більше того, що вони можуть засвоїти, а з іншого боку, — бачимо, що молодим людям часто невідомі елементарні речі.

Якби медики раптом довідалися про епідемію, що охопила дві третини дітей, піднявся б неймовірний переполох. Але огляньтеся навколо — ніякого переполоху немає, усі спокійні. Медики мовчать, оскільки за їхніми даними ніякого непосильного навантаження наші школярі не мають. І в той же час констатують — третина дітей щодня одержує травми на ґрунті розладів зі школою. Що відбувається? Звідки це протиріччя?

Природа щедро обдаровує абсолютну більшість дітей нормальними здібностями до активного сприйняття і освоєння навколишнього світу і, отже, до нормального навчання. Чому ж з'являються низькі бали у щоденниках наших учнів? Не бажають вони засвоювати шкільну науку? Не хочуть виконувати домашні завдання? Чи усе ж таки не можуть, бо перевантажені?

З порушеного питання існує дві діаметрально протилежні точки зору. Учені, учителі, батьки розділилися на непримиренні групи. Одна категорично стверджує: діти дуже перевантажені. Інша, не менш категорично заперечує — ні, нічого подібного. Тих, хто бачить перевантаження ----- більшість, про недовантаження ризикують заявляти одиниці.

546

Практична педагогіка або три технологи

Але серед них і колишній президент колишньої педагогічної Академії М.Кондаков. В інтерв'ю кореспондентові однієї з центральних газет він виразився в тому сенсі, що наші школярі зледащіли до неможливості. їх варто було б більше навантажувати, а не розвантажувати. Пригадав, яке навантаження мали учні колись, яке навантаження мають сучасні японські школярі.

У спірних ситуаціях проясненню справи дуже сприяє знання історії. Уже давньоримський історик Плутарх скаржиться на те, що діти переобтяжені розумовою роботою, від цього вони утрачають усяку охоту до навчання, шкільну науку гризуть проти власної волі, внаслідок примусу. На перевантаженість школярів ремствують у своїх творах Меланхтон, Монтень, Руссо та інші видні педагоги. А відомий гігієніст початку XX століття Теодор Бенда у своїй книзі «Нервова гігієна і школа», що вийшла в Росії у 1903 році, прямо написав, що наступила уже та межа насиченості знанням, за якою розпочнеться катастрофа...

Якби стародавні книжки не пожовкли від старості, то їх можна було б прийняти за сучасні праці. Бо і в оправлених бичачими шкірами стародавніх фоліантах, і у виблискуючих модерними суперобкладинками нинішніх книгах звучать ті самі мотиви. Аргументами ні старі, ні нові автори себе не переобтяжують. Діти перевантажені — і все. Це усім відомо і кожному зрозуміло без доказів. Пішло-поїхало. Невтомно скаржаться на перевантаження навчальних програм і підручників учителі. Програми і підручники без кінця переробляють, на їхню низьку якість звалюються усі недоліки шкільного навчання. До голосіння педагогів приєднується плач батьків. Журналісти, не шкодуючи чорних фарб, описують всесвітні страждання «перевантаженого» ледаря. Школярам це все тільки на руку: моментально відчувши звідки «дме вітер», вони без зайвих докорів сумління спекулюють на розхожій думці.

То є все ж таки перевантаження чи його немає? Відповісте ви на це питання позитивно чи негативно — без доказів я вам усе рівно не повірю. Доведіть! Голослівні думки, якою б авторитетною особою вони не підтримувалися, сьогодні нікого переконати не можуть. Будь-яким фактам і прикладам я зможу протиставити скільки завгодно протилежних.

Наука вказує єдиний шлях подолання усіх сумнівів і суперечок: коли предмет розбіжностей визначений настільки добре, що у ньо->п можна щось порахувати, і о суперечки дуже успішно замінюються обчисленнями. Отже, насамперед потрібно з'ясувати, що

547

Підласий І.П.

розуміється під перевантаженням. У звичайному житейському уявленні — це відчуття постійної завантаженості роботою. Тягар, що придушив нормальну людину до розмірів мікроскопічного «не-до», — у неї завжди щось недороблено, недовчено, недописано. Симптоми перевантаження: незавершеність справи, невпевненість, нервозність, утома, неуважність, почуття постійної недостачі часу, метушливість, що приводять до імпульсивності і поверховості виконання роботи.

Але якщо ми усе ж спробуємо уявити собі перевантаження як об'єкт наукового аналізу, то в ньому нічого іншого, крім суб'єктивного відчуття, породженого власними суб'єктивними уявленнями про обсяг діяльності в масштабі часу, не знайдемо.

Суб'єктивні уявлення, індивідуальні відчуття аналізувати надзвичайно важко, якщо взагалі можливо. Там, де один відчуває перевантаження, інший зовсім його не помічає. Тренований спортсмен пробіг у гарному темпі марафон, а його ожирілий суперник не зміг подолати і трьох кілометрів. Хто з них виявився перевантаженим?

З цього маленького порівняння випливає велика істина: не хочете відчувати перевантажень —тренуйтеся. Завжди і скрізь — у спорті, навчанні, праці. Щоб космонавт міг справитися з перевантаженнями в космосі, його жорстоко муштрують на землі. Подолання навчальних перевантажень також досягається тренуванням, привчанням.

А тепер подивимося, хто більше стомлюється — той, хто зайнятий цікавою справою, чи той, хто знемагає від бездіяльності за шкільною партою? У цьому вся сіль. Максимально перевантажені школярі, які не люблять учитися, які не виявляють інтересу до жодного з навчальних предметів. Вони стомлюються від байдикування. Улюблена робота, цікаве заняття народжують не перевантаження, а здорову утому.

І колись були, і тепер є, і завжди будуть учні, для яких шкільна наука виявиться непосильною, учні, які не знайшли своєї школи. Це вічні «перевантажені». Про перевантаження найбільше говорять у тих школах, де більше таких учнів. Колись їх було менше — адже навчалися не всі діти, тих. хто відставав, безжалісно виганяли. Тепер в умовах загальної середньої освіти відсоток тих, хто долає науки з-під палиці істотно виріс. Чи треба дивуватися, що зросло і число «перевантажених»?

Уже той факт, що дотепер не відбулася пророкована Т.Бен-дою на початку минулого столітгя катастрофа (і смію сказати -■■

548

Практична педагогіка або три технології

ніколи не відбудеться), змушує серйозно засумніватися в існуванні перевантаження для дітей, прагнучих знань, які хочуть і можуть навчатися. Дидакти трудяться не даремно, полегшуючи дітям шлях до знань. Інша справа, що багато людей навчатися не бажають (куди дітися від правди), але змушені відвідувати навчальні заклади, де ледве повзуть, спотикаючись і проклинаючи науку та учителів.

Але є й інший аспект, з яким звичайно пов'язують явище перевантаження. Це обсяг знань. Назвемо його інформаційним аспектом перевантаження і піддамо науковому аналізу.

Тут усе можна обрахувати. Озброюйтеся, будь ласка, мікрокалькулятором і перевіряйте кожну дію. Обіпремось на новітні дані, що з'явилися останнім часом у педагогіці, теорії інформації, фізіології і психології навчання.

Ви звичайно знаєте, що кібернетики оцінюють кількість інформації у спеціальних одиницях — бітах. Бітом прийнято називати таку кількість інформації, що міститься у повідомленні про рівноймовірнісний результат якої-небудь події. На запитання «Ти був сьогодні у школі?» можлива відповідь «так» або «ні». Це й буде біт інформації.

З багатьма застереженнями, але все-таки біти застосовні і для оцінки навчальної інформації. Звичайно, тут вони втрачають свою строгу силу, але дозволяють проводити вимірювання обсягів інформації набагато точніше, ніж наші звичні мірки «на око» — мало, більше, багато і т.д.

Неважко уявити собі і схему застосування цієї формально-кількісної міри для вирішення питання — чи існує інформаційне перевантаження школярів. Для цього необхідно порахувати кількість інформації, що міститься у всіх шкільних підручниках і зіставити його з тією кількістю, що може бути ефективно засвоєна людиною за відведений для занять час.

За одну секунду в мозок людини з зовнішнього світу може надходити 20-30 біт інформації. Цей показник називається з таких міркувань: по-перше, швидкості передачі інформації нервовим каналом, що сполучає орган чуття (рецептор) з мозком, — оптичний канал зв'язку може функціонувати зі швидкістю передавання інформації до 1,6*106 біт/сек, акустичний — 0,32* 106біт/сек, тактильний — 0,1 З* 106 біт/сек; по-друге, пропускної здатності каналів зв'язку мозку людини з зовнішнім світом, що лежить у межах від 5 до ЗО біт/сек.


1   ...   38   39   40   41   42   43   44   45   46


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка