Практична педагогіка або три технології



Сторінка4/46
Дата конвертації15.04.2016
Розмір8.25 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   46

39

Підласий Ї.П.

Не так важливі самі по собі технології, як цілі, що за допомогою них досягаються. Головна мета вальдорфської педагогіки — розвивати здібності, сили і обдарування, а не засвоювати знання. Кредо педагогів — відмова від влади над дітьми. Завдання — допомагати дитині в її духовному самовизначенні, створювати максимальні умови для розвитку і зміцнення індивідуальності. Якщо у вас ті самі цілі, завдання, педагогічне кредо, то вперед, колего, придивляйтесь до цієї технології уважніше.

А тепер зважимо, чи варто нам сьогодні копіювати і переносити без змін вальдорфську систему. Не забудемо лише: технологія дає належний ефект тільки тоді, коли вона упроваджується без змін, цілісно. Елементи, висмикнуті із системи, штучно пересаджені в незвичні умови, сполучені з іншими без належного узгодження, тільки погіршать результати.

З часу виникнення вальдорфської технології пройшло майже сто років. Обсяг і складність знань, що вивчаються в школі, виросли мінімум у 10 разів. Усе, що вивчається нинішнім школярем, необхідне для правильного розуміння життя, пристосування до все складніших умов людського існування. Найбільш вартують продуктивні знання, уміння як практична опора в житті. Ми не можемо дозволити собі вивчати сьогодні стільки матеріалу, скільки вивчали діти вальдорфської школи. Збільшення обсягів науки неминуче скорочує час на проведення всіх інших, насамперед, виховних справ, зводить деякі з них практично до нуля. А без них немає вальдорфської педагогіки, це буде вже зовсім інша система.

Р.Штейнер приймав до школи дітей з 7 років. А ми не від гарного життя, прагнемо з шести, а то й з п'яти, інакше не встигнути. У першому класі у Р.Штейнера вивчалися тільки читання і спів, ритміка і в'язання. Добре б і нам, але ж чи можемо? Запитаєте батьків, чи хочуть вони, щоб у школі навчали дітей плетінню? Чи захочуть наші замовники, щоб їхню дитину два роки навчали співу і ритміки?

Письмо і арифметика починалися в другому класі, дроби вивчалися в четвертому, десяткові — у п'ятому, відсотки в шостому. У сьомому починалися алгебра, елементи фізики і геометрії. Економіка, хімія йшли у восьмому, у дев'ятому додавалися екологія й історія, у десятому — політика і суспільствознавство. В одинадцятому і дванадцятому вивчалися література, історія культури. Обсяг матеріалу в цілому не складав і п'ятої частини того, що пропонується нашим школярам сьогодні.



40

Практична педагогіка або три технології

Ми можемо тільки помріяти про ті предмети, що пропонувалися дітям у вальдорфській школі: спів, малювання, в'язання, орна-ментовка, вишивка, оркестр, робота з деревом і металом, столярна справа, драматургія, кераміка, скульптура, палітурна справа, імпровізація. З першого класу вивчалися дві іноземні мови.

Училися діти хто як міг і хто як хотів. Чи можемо ми дозволити собі таку розкіш сьогодні?

Самопізнання, саморозвиток індивідуальності, розкріпачення власного «Я» — речі, звичайно, архиважливі. Але тільки не для сучасних реалій і не для наших умов. Звичайно, якщо ви хочете, щоб ваша дитина замість навичок грамотного викладу своїх думок набула досвіду самопізнання, то вам потрібно обов'язково віддати її до вальдорфської школи. Тільки в майбутньому ви повинні бути готові до того, що вона сяде біля дороги з простягнутою рукою. Самоспогляданням на життя сьогодні не заробити. А до чогось практичного людина самоспоглядаюча навряд чи буде пристосована.

Зробимо зауваження щодо усіх цих модних нині систем звільнення «Я», саморозвитку, самовираження й інших. Кому вони підходять, як узгоджуються з загальнолюдськими принципами і цінностями? Адже в їхній основі, якщо вдуматися, гординя, прагнення піднятися над іншими. А це один зі смертних гріхів. Задоволення власних примх неможливе без порушення прав і свобод інших людей. Подивіться навкруги: у нас уже натовпи вільних, розкріпачених, незалежних ні від кого молодих людей. їх «Я» звільнене. Я, мені, моє. Що ж нас чекає, коли усі поголовно стануть вільними, розкріпаченими і незалежними? І як з цим узгодити нашу національну традицію?

Звичайно, Р.Штейнер мріяв не про таку свободу, не про те самопізнання і розкріпачення, які ми маємо тепер. У кращі часи виховання завжди направлялося на придушення свого надмірного «Я», пристосування людини до соціуму, виховання толерантності і поваги до інших людей. Не те «Я», що звільняє людину від людського, а «Я», що робить людину людиною — мета правильного виховання в дусі християнських чеснот і споконвічної української традиції.

Навряд чи нашим сучасникам підійдуть і методи, якими кори-сталися вальдорфські педагоги. Власне, методів у них не було, було одне безупинне педагогічне спілкування, у якому бажання дітей займали чільне місце. Це як у гарній родині. Тим родинам, що

41

Підласий І.П.

готують своїх дітей до затишного майбутнього і безконфліктного життя, вальдорфські підходи можуть допомогти. Але тільки не родинам, що борються за існування, з проблемою відторгнення дітей. Для виживання в суворому, незатишному і непривітному світі пастельна вальдорфська педагогіка підходить мало.

Висновок не тільки з вальдорфської, але й з усіх інших запозичених за кордонами технологій один: якби ми захотіли, щоб їхня технологія працювала в нас, потрібно мати їхні умови. Але якщо зовнішній антураж, наприклад, розпорядок дня, ми ще зможемо забезпечити, то менталітет, відношення до навчання і свого майбутнього змінити відразу не можна. Спробуйте пристосувати хоча б вальдорфську педагогіку до генетично успадкованого нами списування, підказок, виканючування оцінок, несправедливих атестацій, хабарництва і т.ін.

Традиції нашої педагогіки славні. Наші проблеми вона дозволяє вирішувати краще від усіх самих знаменитих педагогічних систем світу. Навіщо ж шукати заморські рішення, слухатися порадників з-за океанів, які наших проблем не знають і зрозуміти не зможуть? Навіщо сліпо і бездумно приставати на їхні новації?

' ПЕРЕЧ АЄМОСЬ

1. Хто заперечує, вчителеві треба знати і про вальдорфську педагогіку, і про талгенізм, і про інші педагогічні системи. Тільки викликати тіні минулого небезпечно. Відстанемо. Виволікають на світ Божий лише майбутнє — за зябра його, колеги! У річку не можна вступити двічі. Часи, що викликали до життя те чи інше технологічне рішення, минули. За законом циклів, усе коли-не будь ще повернеться на «круги своя», але вже на новому рівні, на новому витку життя, з іншими можливостями.

Повернуться, виходить, і забуті технології?

2. Чому західні технології малопридатні для сучасної ук раїнської школи? Відповідь відома: тому що в нас інші умови, інші традиції, інший менталітет. Те, що добре для німця чи амери канця, найчастіше погано для українця. Наші технології нітрохи не гірші. Немає ніякої необхідності від них відмовлятися, безглуз до міняти усталену систему на якусь іншу. Так і старе розвалимо,



42

Практична педагогіка або три технології

і нового не створимо. Єдино правильний шлях — обережно, оглядаючись, багаторазово зважуючи проектувати і упроваджувати власні технології. Забігання вперед без усякої необхідності і без гарантій, що буде краще,— шлях дуже ризикований.

Але як же в такому випадку бути з так званим педагогічним пошуком, що дозволяє і навіть вітає «новаторські» підходи, які в мене чомусь завжди асоціюються з роботою «по-всякому»? Забороняти? Гасити ентузіазм? Прямо сказати педагогам — навчіться спершу працювати «по-правильному», а потім уже починайте «по-своєму»? Заново розтиражувати настанови про недопущення «педагогічного прожектерства», що обов'язково вивчалися на педрадах?

3. Усе некритично запозичене хоч із заходу, хоч зі сходу погано приживається на українському ґрунті. Виняток — колорадський жук. Навіщо нам технології їхнього життєтворення, коли реалії наші зовсім інші? Навіщо нам їхні гімнастики, йоги, дієти, системи аутотренінгу і розвитку внутрішнього Я, коли Я у нас зовсім інше? Скільки може тривати маніакальна мода ганити своє і звеличувати чуже? Навіщо нам усе треба неодмінно перебудовувати на їхній кшталт? Чому ми сьогодні так знехотя відстоюємо наші педагогічні рішення, поступаємося нашими пріоритетами, стаємо третьосорт ними споживачами їхнього затхлого психологічного марення?

Як думаєте, колего?

4. Незважаючи на те, що поняття технології вже застосовуєть ся у педагогіці і дає певну користь, сумніви щодо технологізації ви ховання остаточно не розвіялися. Визначилися прихильники і су противники цього підходу. Виникають непрості питання: чи не оз начає технологізація вихолощування педагогічної творчості, чи не веде вона до формалізму, знеособлювання й бездушності вихован ня, чи можна взагалі налагодити «промислове виробництво» вихо ваних людей, якою мірою це розумно і виправдано? Прихильники технологізації висувають не менш аргументовані заперечення. Се ред них і таке — творчість не передається і не успадковується.

Що ж у такому випадку передається від попереднього вчительського покоління до наступного?

На наших очах помирає народна педагогіка, що прославилася особливою ефективністю, педагогіка, що давала суспільству протягом багатьох століть здорові виховані покоління.

Як перейняти її технології без застосування самого поняття технології?

43

Підласий ІЛ.

Д

ІЄМО


Розчистимо шляхи

Сучасні технології тяжіють до прагматизму. Тому вони найбільше спираються на реалії. І найперший поштовх до проектування нової технології дає аналіз практики виховання. Мене такий аналіз привів до несподіваного висновку. Замість проектування нової технології, сформувався висновок — якби ми всього лише розчистили вузькі місця, прибрали завали на шляху до мети, оптимізували педагогічний процес, то ніякі нові технології нам би не знадобилися. Ріки не треба повертати назад. їх треба вчасно очищати від замулення. Чим нам не догодила традиційна технологія? Вона цілком життєздатна, бо у ній осіло все краще з тривалого досвіду виховання. Потрібно тільки вчасно і з розумом її підправляти.

Проста і надійна, нехитра і якісна технологія пояснювально-ілюстративного навчання, що панує в наших школах уже не одну сотню років, старіє і робиться непридатною, тому що обросла погано скоординованими прибудовами. У лабіринті заплутаних дій учитель на кожному кроці потрапляє в теоретичну безвихідь і завали, спотикається об суперечливі методичні настанови, змушений обходити адміністративні ями. Усе це стало звичним злом, яке перестають бачити і з яким марно боротися. Скільки разів намагалися, а дорога кращою не стала.

Якби знайшлася людина, яка ніколи не брала участі в нашому педагогічному процесі, вона була б дуже здивована, побачивши, якими безглуздостями обросла справа виховання. Застерігали давні мудреці: не ускладнюй, дивися просто, і буде тобі просто. Дивишся викривлено, амбітно, з власною вигодою, блудливими очима, і диявол буде забавлятися з тобою.

Найвужчі місця дороги, що веде до щастя мільйонів, природно, не всі бачать однаково. На мій погляд, вони такі:


  • слабке з'єднання практики з наукою

  • некоректна психологізація

  • порушення педагогічних принципів

  • неправильна мотивація навчання

  • змішування головного і другорядного

44

Практична педагогіка або три технології

  • нееластичшсть, негнучкість технологи

  • поганий розрахунок уроків

  • недостатня діагностика

  • штучне стимулювання

  • неуважність до повсякденної оптимізації. Коротенькі коментарі до кожного з виділених напрямів. Учителі давно не вірять кабінетним ученим. На це є причини, і

виникли вони не сьогодні. Багато чого давно виправили, але протистояння продовжується. Розумом збагнули — так бути не може, бо усе нове тільки від науки. Тільки на глибших і досконаліших знаннях можна вибудовувати успішніші навчально-виховні системи.

Як не парадоксально, але тільки ринок може суттєво вплинути на якість наукової продукції. На ньому є товар (науковий результат, технологія, методика і т.д.), є його виробник, є споживач. Якщо гарантії виробника не підтверджуються, то йому виставляються позови в судовому порядку за обман споживачів. Ось чому на ринок потраплятиме тільки об'єктивна інформація, на основі якої можна створювати реальні системи. Не вірилося, що педагогіка, де поки що превалює суб'єктивізм, до цього прийде. Але йти треба, бо іншого шляху зупинити потік недоброякісної педагогічної продукції не видно.

Пропоную розпочати ринковий аналіз придатності продукту з технології, яку ви зараз розбираєте.

Психологію, що усе ще нишпорить у пошуках свого предмета, і ніяк не може пояснити, чим же вона займається, пускати в педагогіку можна з великою пересторогою і обережністю. Збулися, на жаль, похмурі прогнози відомого філософа і педагога початку минулого століття П. Мюнстербергера про те, що психологія нічим не допоможе педагогіці, а лише остаточно заплутає знання про людину, зробить учителя заручником наукоподібної маячні. У своїй книзі «Психологія і вчитель» (1910) він вимагав викинути психологію зі шкіл, відмовитись від її послуг і вести процеси виховання на підставі нехай неповних, але ясних і цілісних знань про людину. Розкладаючи людину на елементи — мислення, волю, емоції — ми завжди більше втрачаємо, ніж здобуваємо. З частин, як би глибоко вони не були досліджені, неможливо знову зібрати ціле.

Прогрес психологізації школи не привів до прогресу виховання. Швидше, навпаки: ясні, здорові уявлення наших попередників поглинули штучно створені моделі і замінники. Що з того, що вчитель довідався про різні типи пам'яті, уваги чи емоцій?

45

Підласий І.ІТ.

Чим практично допомогло йому ранжування учнів за відмінними рисами? Адже навчати і виховувати йому треба всіх, в одному класі, спільно, не вибираючи. У процесі реальних навчально-виховних відносин навіть малодосвідчений учитель швидко і досить правильно визначає, хто перед ним, хто чого хоче і хто що може. Інша людина сприймається нами підсвідомо, без участі розуму відбувається і корекція спілкування з нею.

Психологія продовжує агресивний наступ на беззахисних учителів і дітей. Для виводу школи з психологічного туману доведеться чимало попрацювати, а до виваженості і поміркованості психологізації ми повинні прагнути вже сьогодні. Час і нерви вчителів треба берегти, ретельно зважуючи, наскільки корисними і необхідними будуть ті чи інші психологічні знання. Нехай свою придатність психологія покаже в бізнесі, сільському господарстві, промисловості, армії (куди її не пускають, зважаючи на повну марність і безпорадність) і залишить, нарешті, в спокої беззахисних дітей і трудяг-вчителів.

Продуктивна педагогічна технологія, про яку мова піде нижче, звільняє учителя від психологічних витребеньок. Педагогіці — великій науці зі своїм великим предметом — вихованням немає ніякої необхідності спиратися на штучну, створену психологами людину з нескінченним набором комплексів. Педагогіка бере живе в живому, формує людину для реального життя. Дивіться на світ, життя у ньому, дітей без лукавства. І ви побачите їх і зрозумієте їх такими, якими вони є насправді.

Якби ми не порушували класичних принципів навчання і виховання, виконували б у повному обсязі усі їхні вимоги, то на гарантований середній результат могли б розраховувати завжди. Але стійка тенденція порушувати, ігнорувати зрозумілі й очевидні принципи, на яку постійно вказують дослідники, починаючи з 20-х років минулого століття, заважає нам учити і виховувати краще. Справа тут, напевне, не стільки в підготовці вчителів, скільки в їхньому відношенні до справи. Не бажаємо підкорятися правилам. Волі нам, самостійності, творчості. Кожний прагне посоромити Коменського. На що ж сподіваємось?

Дзенькіт розбитих вщент ілюзій супроводжує наше суспільство і школу вже давно. Відмовитися від деяких дуже важко. Але необхідно. І у вашого автора є милі серцю фантазії, наприклад, про те, що вихованням можна перебудувати світ. Тільки життя чомусь цього не підтверджує. Чи треба йти наперекір? Педагоги,



46

Практична педагогіка або три технології

які не можуть або не хочуть позбуватися своїх ілюзій, небезпечні для майбутнього. Суворі прагматики, яких ми дуже не любимо і не бажаємо слухати, чомусь завжди мають рацію.

Мотивації до підвищення якості і продуктивності праці у державного вчителя немає. Немає її і в учня, якому висока вихованість і виучка не обіцяють сьогодні жодних благ і переваг. Але без належної мотивації не працює жодна технологія. Усі вони без винятку припускають високу обопільну зацікавленість. Підкріпіть високою мотивацією посередню, сіру технологію, і ви можете сподіватися на видатні успіхи.

Що б ви сказали про художника, який намалював пейзаж, де всі предмети рівновеликі й усі на передньому плані? А що ми скажемо про навчальний предмет, де в одній купі звалене головне і другорядне, необхідне усім і призначене лише декому, постійне і випадкове? Адже відомо, чим менше треба вчити, тим більше шансів вивчити. Будь-яка технологія завжди добре працюватиме на невеликому обсязі знань і умінь. І навіть найкраща безнадійно втопиться у безодні неструктурованої інформації. Обсяг змісту шкільного навчання треба зменшити як мінімум удвічі, одночасно на стільки ж підвищивши шанси засвоєння потрібних усім знань. Шлях до цього — структурування інформації.

Сама ж технологія навчання має бути еластичною, заздалегідь налаштованою на розтягування і стискання. Тверда регламентація завжди заважає досягненню високих результатів. Вузлові положення мають виконуватися завжди твердо і неухильно, а між ними — простір для творчості вчителя.

Реалізаця кожної технології відбувається на уроці, за яким зберігається статус основної форми. Якщо ми добре його розрахуємо, грунтовно до нього підготуємося, передбачимо всі наслідки наших дій, то продуктивність неодмінно зросте. А без належної підготовки або при підготовці абияк, до чого вже на жаль дійшла масова практика, успіху не буде. Сподівання на те, що якась нова технологія сама собою раптом усе виправить, зітре наші недоробки, й усе налагодиться само собою, відкидає нас за межі здорового глузду. Жодна технологія не звільняє учителя від виконання його професійних обов'язків.

У 2001 році в США залишалися незаповненими більш 6 тисяч учительських місць. Технології їхня наука пропонує високі, зарплатня вчителів також не мала, але необхідність щодня у всіх деталях прораховувати уроки відлякує претендентів. Люди з

47

Підласий І.П.

вулиці не можуть здолати високо підняту планку вимог. Високі технології, що допомагають її подолати, грунтуються на дуже ретельній підготовці кожного уроку.

Ту ж саму проблему маємо й у нас. Навряд чи 10 тисяч учительських вакансій, що існували в Україні напередодні минулого навчального року, будуть заповнені професіоналами, здатними готувати і проводити високоефективні заняття. А без цього жодна технологія не спрацює. Навіщо ж нам видумувати інші технології, якщо добрі результати ще в недалекому минулому ми мали завдяки належній підготовці до навчальних занять?

Без діагностики немає продуктивної технології. А діагностувати ми поки тільки вчимося. Не бачимо в ній користі. Бачимо частіше зайвий тягар та витрату часу. Ви захочете лікуватися в лікаря, який навіть не оглянув вас як слід? З діагностикою нерозлучний моніторинг — постійне цілеспрямоване спостереження за просуванням кожного по обраному ним шляху.

Стимули підштовхують нас, без них ми опираємося і тупцюємо на місці. Кожна нова технологія видумує більш дієві стимули. Якщо вони відсутні або не працюють, то надії на покращання результатів мало. Даймо належні стимули і наша традиційна технологія буде неперевершеною.

Навчання і виховання, що здійснюються з примусу, не завжди ефективні. Набагато краще, звичайно, коли людина діє, спонукувана внутрішніми прагненнями. їх неможливо задіяти без цілеспрямованого самовиховання, про яке ми згадуємо лише зрідка, а за умов вічного дефіциту часу організувати толком ніяк не можемо. Будь-яка технологія буде працювати добре, якщо учні будуть спонукувані власними прагненнями, сформованими самовихованням.

Оптимізація, про яку ми, на жаль, стали забувати, — це постійно діюча інновація, без якої немає поліпшення результатів. Загальна технологія усіх нюансів, місцевих умов, дії локальних факторів не враховує. Завжди є потреба пильніше придивлятися до того, що діється навколо, щоб зрозуміти, що ще потрібно і можна зробити для підвищення результатів.

Бачимо, небагато нам і потрібно. Усього лише, не змінюючи основ, «розшити» вузькі місця, розчистити дорогу, щоб продуктивність навіть традиційно організованого педагогічного процесу зросла. Не видумувати проблем, не ускладнювати завдань, а навпаки прояснювати і спрощувати їх треба в процесі педагогічного пошуку.



48

Практична педагогіка або три технології

Сьогодні ми, на жаль, відстала корумпована країна з розваленою економікою і знищеними цінностями, і школа наша відповідна. Дітей і шкіл меншає, то ж незабаром багато проблем відпадуть самі собою. Реальна допомога підростаючим поколінням — мета усіх наших технологій.



'ПЕРЕЧАШОСЬ

Вас, імовірно, подивувало моє ставлення до психологізації педагогіки на тлі інтенсивного і повального нарощування цього процесу. Та вдумаємося уважніше — що дала психологія вчителям? Чим допомогла у вирішенні споконвічних педагогічних проблем? Чи стали ми з повальною психологизацією краще вчити і виховувати?

Я дуже уважно співставив результати шкільного навчання і виховання «допсихологічного» періоду і стверджую, що вони були вищими за нинішні. Педагогічні праці «без психології» були набагато глибшими і людянішими.

Що вивчає психологія? Душу? Ні, її вже тривалий час намагається збагнути теологія. Людину? Також ні. Те, що сьогодні називають психологією, — всього лише суб'єктивні уявлення про суб'єктивне, накопичення беглуздих видумок, у яких людина постає як клубок комплексів. На ці «знання» покладатися небезпечно.

Продуктивна педагогічна технологія звільняє вчителя від психологічних видумок, як непотрібних, таких, що заплутують ясні уявлення про дитину і відволікають від правильних поглядів на її виховання. Педагогіці — великій науці зі своїм великим предметом — вихованням — немає ніякої необхідності покладатися на штучну, створену психологічною маячнею людину з безконечним набором комплексів. Педагогіка бере живе у живому, формує живе для життя. Дивіться на світ і на дітей без лукавства. І ви побачите їх, і зрозумієте їх такими, які вони є.

Ви іншої думки?



49

Підласий І.П.

Д

ІЄМО

Експертиза технологій

Ринок товарів і послуг швидко розвивається, бажання заробити підстьобує виробників. Істотні зміни відбуваються і на ринку педагогічних послуг. Місце гуманних виважених стосунків з батьками, педагогічного всеобучу, вивчення і запозичення кращого педагогічного досвіду займає нахраписта реклама, проштовхування нових цінностей і послуг. Запах наживи починає зваблювати школи й учителів. У цьому — значний прогрес і безсумнівна користь. Але тільки за однієї умови: товар доброякісний, а послуга корисна, гуманна і гарантована. На жаль, у вихованні ми поки не даємо належних гарантій, ця область гірше за інші захищена від підробок і фальсифікацій. Цим уже користуються пролазливі комерсанти. Це вони викинули на ринок зошити, що їх ні за яких умов не можна класти на парту учня, безглузді книжки, пенали і ранці. Комерціалізація освіти зачіпає вже глибинні основи школи і як далеко вона зайде, ніхто не знає. Питань якості виховання ніхто не підіймає, не обговорює і не регулює. Суспільству, здається, це не потрібно. Ніхто поки не збирається й платити за якісне виховання. І в цьому — велика небезпека. Учителі із сівачів розумного, доброго, вічного, принижені лихою долею, готові стати лоточниками, що продають свої знання оптом і вроздріб.

Страждають усі. Підтоптані ідеалісти, такі як я, вже не пристосуються ніколи. Молодим скрізь у нас дорога, а дорогу цю визначають реалії нашого життя. Молодь не поспішає до шкіл, не витрачає зусиль і часу на опанування новими технологіями. Рівень педагогічної кваліфікації суттєво знизився.

Та повернемося до якості технологій. «Що в упаковці?» — зобов'язані спитати ми у кожного, хто вийшов на ринок педагогічних послуг. У відповідь почуємо — освітня технологія прискореного вивчення, наприклад, іноземної мови. Про те, що завжди супроводжує освіту, — моральні цінності, вихованість, розвиток — мова не йде. Технології посприяли тому, що відбувся розрив знань і переконань, освіти і вихованості. Усіх цікавить лише освіта. Сьогодні навіть у духовних семінаріях навчаються атеїсти. Запитують тільки знання. Інші цінності не приваблюють споживачів. Як не дивно,


1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   46


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка