Практична педагогіка або три технології



Сторінка39/46
Дата конвертації15.04.2016
Розмір8.25 Mb.
1   ...   35   36   37   38   39   40   41   42   ...   46

ОНСУЛЬТАЦІЯ

Як забезпечити надійність контролювання

Залежність продуктивності навчання від кількості, якості, повноти, своєчасності (оперативності), глибини, об'єктивності контролювання вже розглядалася вище як загальна закономірність педагогічного процесу. Звернемо увагу й на те, що не окремі заходи, скільки б їх не було, а система контролю забезпечує надійні результати.

Перша ланка в системі контролю — попереднє виявлення рівня знань. Як правило, воно здійснюється на початку навчального року, щоб визначити як збереглися в пам'яті вузлові елементи того чи іншого курсу, що вивчався у минулому році. Перевіряється «виживання знань», що визначається за кількістю правильно відтворених у тесті умінь і навичок.

Якщо педагог не пошкодує часу і сил, то він буде мати точну картину передісторії навчання, спираючись на яку зможе обрати правильну стратегію і тактику подальшого формування продукту. Повторення пройденого на початку року — дуже важливий етап у нарощуванні його кількості і якості. Важливе воно і в діагностичному плані. Необхідність повторення на початку навчального року викликається ще й тим, що за час літніх канікул частина знань, необхідних для успішного подальшого просування, забувається. Учні повинні побачити і довідатися, що вони пам'ятають, а що забули. Це дуже важливо для свідомого навчання, забезпечення активності.

507

Підласий ІП.

Проведені на початку навчального року письмові (пе-ревіркові, діагностичні) роботи з рідної та іноземної мов, літератури, математики, фізики і хімії, важливі для вивчення залишку знань. Уроки повторення на початку навчального року дають учителю можливість визначити, які розділи програми добре засвоєні всім класом, які знання та правила забулися, які прогалини і чи значні вони наявні у знаннях, уміннях і навичках учнів. Усе це надалі буде враховано вчителем. Він потурбується, щоб прогалини у знаннях були усунуті спеціально організованим повторенням. Частково це буде зроблено уже у перші тижні навчального року, а частково протягом навчального року. Певну роль педагог відведе індивідуальній роботі з учнями.

Уроки перших двох тижнів навчального року — це насамперед уроки повторення у поєднанні з вивченням нових знань. Спершу педагог зробить аналіз програми, і це дозволить йому намітити матеріал, який насамперед потрібно повторити і зміцнити для успішного просування вперед. Обсяг матеріалу для повторення визначається складністю предмета і рівнем підготовки учнів.

Повторення має бути посильним для учнів. Не слід їх перевантажувати значною кількістю діагностичних завдань. У зв'язку з цим учитель ретельно продумає систему контрольних і наступних за ними тренувальних вправ, визначить обсяг матеріалу для повторення, організацію роботи. У процесі повторення він з'ясовує ступінь володіння учнями тими поняттями, що будуть необхідні для вивчення нового. Попередня перевірка і повторення поєднуються з так званим компенсаційним (реабілітаційним) навчанням, спрямованим на усунення прогалин у знаннях, уміннях найслабших учнів.

Друга ланка — поточна перевірка вивченого під час засвоєння кожної теми. Хоча вона і здійснюється з уроку в урок, але забезпечує можливість діагностування засвоєння лише окремих елементів навчальної програми та й то не для усіх учнів. Головна функція поточної перевірки — навчальна. Методи і форми такої перевірки можуть бути різними, вони залежать від таких факторів, як зміст навчального матеріалу, його складність, вік і рівень підготовки школярів, рівень і цілі навчання, конкретні умови.

Зазвичай, поточний контроль здійснюється за допомогою усного опитування, форми і методи якого постійно удосконалюються. Педагоги сьогодні практикують такі його нові форми, як ущільнене, індивідуально-фронтальне, магнітофонне, тестове опи-

508

Практична педагогіка або три технології

гування. Тестові завдання для поточного контролю (їхня кількість не перевищує 6-8 завдань) формулюються так, щоб охопити найважливіші елементи знань, умінь, вивчені протягом останніх 2-3 уроків. Тривалість виконання тесту не повинна перевищувати 10-12 хвилин. Деякі педагоги закликають проводити регулярне тестування на кожному третьому уроці, але туг, вважаємо, більше залежить від конкретних обставин і потреб. По завершенню роботи обов'язково аналізуються допущені помилки. Виправляти їх пропонується самим учням. Для прискорення аналізу використовуються зразкові тести з правильними відповідями. Дуже важливо досягти при цьому усвідомлення кожним учнем причини виникнення помилок. Якщо поточний контроль здійснюється за допомогою автоматизованих пристроїв (ЕОМ, тренажерів, перфокарт і т.д.), то необхідно звернути увагу на запобігання можливості запам'ятовування неправильних відповідей.

Третя ланка — повторна перевірка, що, як і поточна, має бути тематичною. Паралельно з опануванням нового учні повторюють раніше вивчений матеріал. Повторна перевірка сприяє насамперед зміцненню знань. її недолік у тому, що вона не дає можливості характеризувати динаміку навчальної роботи, діагностувати рівень міцності засвоєння. Цей ефект вона дає лише при сполученні з іншими видами і методами перевірки.

Складання тематичного тестового завдання вимагає копіткої і ретельної праці. Адже мова йде не про перевірку засвоєння окремих елементів, а про розуміння цілісної системи, зв'язків, що поєднують її елементи. Визначальну роль треба відвести синтетичним, комплексним завданням, що поєднують окремі понятгя теми та спрямовані на виявлення зв'язків між ними. Для тематичного тестового контролю найкраще використовувати готові завдання, розроблені професіоналами служби педагогічного тестування.

Четверта ланка системи — періодична перевірка знань, умінь цілого розділу чи значної теми курсу. Мета такої перевірки — діагностування якості засвоєння взаємозв'язків між структурними елементами навчального матеріалу, що вивчалися у різних частинах курсу. Головні функції періодичної перевірки — систематизація та узагальнення.

П'ятою ланкою в організації перевірки є підсумковий облік знань, умінь, набутих школярами на попередніх етапах дидактичного процесу. Підсумковий облік успішності проводиться наприкінці кожного семестру і в кінці навчального року. Він не

509

Підласий І.П.

зводиться до механічного виведення середньоарифметичного балу шляхом додавання отриманих оцінок. Це насамперед діагностування рівня (якості) фактичної навченості у відповідності з поставленою метою.

Головна вимога до підсумкових тестових завдань одна — вони повинні відповідати рівню національного стандарту освіти. Тут усе більшого поширення набувають технології комп'ютерного тестування на основі складених експертними групами програм. Якщо орієнтуватися на незалежне тестування навченості, що має бути незабаром упроваджене у практику вітчизняної освіти, то увагу до підсумкового шкільного тестування треба значно посилити.

Спеціальним видом є комплексна перевірка. За її допомогою діагностується здатність учнів застосовувати отримані при вивченні різних навчальних предметів знання, уміння для вирішення практичних завдань (проблем). Тестом найчастіше виступає практичне завдання, для вирішення якого учень має використати усі відомі йому знання, уміння, навички, починаючи з таблички множення.

Уже в близькому майбутньому у системі шкільного контролювання відбудуться істотні зміни. Традиційні для нашої школи, милі адміністративному серцю способи контролю й оцінки у ринковій педагогіці мають поступитися місцем об'єктивному, безперервному тестуванню досягнень, успішності, навченості, научу-ваності. У школах розвинених країн, на які орієнтується вітчизняна система, широке поширення одержали щоденні форми контролювання, зокрема, діагностичні тести успішності, що використовують форму альтернативного вибору правильної відповіді з кількох правдоподібних, короткі звіти, що використовують форму заповнення пропусків, дописування букв, цифр, слів, частин формул і т.іи. За допомогою цих нескладних завдань удається швидко накопичувати значний статистичний матеріал, піддавати його математичній обробці, одержувати об'єктивні висновки в межах тих завдань, що пред'являються до тестової перевірки. Тести друкуються у вигляді збірників, додаються до підручників, поширюються на комп'ютерних дискетах.

Проблема співвідношення усних і письмових форм контролю вирішується у більшості випадків на користь останніх. Вважається, що хоча усний контроль більше сприяє виробленню швидкої реакції на запитання, розвиває зв'язну мову, однак він не забезпечує належної об'єктивності. Письмова перевірка,

510

Практична педагогіка або три технологи

забезпечуючи вищу надійність оцінювання, крім того, сприяє розвитку логічного мислення, цілеспрямованості. При письмовому кошролі учень більш зосереджений, він глибше вникає в сутність питання, обмірковує варіанти його розв'язання та побудови відповіді. Письмовий контроль привчає до точності, лаконічності, зв'язного викладу думок.

У закордонних школах практикуються різні системи оцінювання знань, умінь, навичок. Відстоюються переваги багатьох оцінкових шкал, починаючи з двобальної і закінчуючи тисячо-бальною. У французькому ліцеї, наприклад, на випускних іспитах результати визначаються за 20-бальною шкалою. При цьому для кожного предмета установлюється свій ваговий коефіцієнт, що визначає значимість предмета для обраної учнем спеціальності, профілю або відділення. Завдяки цьому оцінки з профілюючих предметів мають вищу вагу. 100-бальна шкала оцінок застосовується в Ізраїлі, 10-бальна введена у Білорусії, а Росія працює за п'ятибальною системою.

Справа зовсім не в кількості балів. Контролювання має з'ясувати одне — знає учень чи не знає. Тому найкраща оцінка в усі часи і в усіх народів — двобальна: знає — не знає. Вирішальне значення має «планочка», що відмежовує знання від незнання. Немає цієї «планки», немає й оцінки, скільки б і яких балів не виставлялося. У сучасній українській дванадцятибальній системі зникла межа між знанням і незнанням, усі оцінки позитивні. А тому оцінка перестала відігравати стимулюючу роль.

Якщо не змінюється методологія оцінювання, перетрушування шкал нічого не дає. Тому тестування і виведення результату за узгодженою шкалою (будь-якою) — єдина гарантія об'єктивності і надійності. Вашому автору найбільше подобається 100-бальна шкала оцінок. Вона добре узгоджується з відсотковою оцінкою знань і умінь за їхніми елементами (0% — знань немає, 100% — знання максимально наявні), а також з комп'ютерними процедурами тестового аналізу, що легко перераховуються на стовідсоткову шкалу. Методика її використання для вирішення прогностичних задач описана нижче.

Перебудовуючи школу під ринкові вимоги, потрібно бути готовим до того, що експертизу шкільної підготовки будуть здійснювати незалежні організації. Це своєрідний нонсенс, що вчитель сам навчає, сам контролює, сам собі виставляє оцінки. У Великобританії, наприклад, функцію контролю за якістю шкільної підготовки

511

Підласий І.П.

беруть на себе університетські комісії, до яких на період складання випускних іспитів прикріплюються усі граматичні і привілейовані школи, що орієнтуються у підготовці своїх випускників на подальшу університетську освіту. Незалежні центри тестування випускників створені у більшості розвинутих країн. На пострадянському просторі ближче за всіх до вирішення цісї проблеми наблизилась Росія. Оцінки, можливо, будуть скасовані зовсім, а у документі про освіту буде вписаний загальний бал випускного тестування незалежним центром.

До речі, до революції в Росії (і в Україні також) існувала шестибальна система оцінки знань з балами від нуля до п'яти. У 1918 році вона була скасована. Але поступово й оцінка «1» стала використовуватися усе рідше, а починаючи з п'ятдесятих років зменшився попит на оцінку «2». Ближче до нашого часу, п'ятибальна система оцінок фактично перетворилася на трибальну, а для більшості школярів, які не могли навчатися на «4» і «5», ця шкала стала двобальною. Виявилося, що така оцінна система слабко стимулює навчальну працю саме у межах між трійкою і четвіркою та стає нездоланного перешкодою для значної кількості учнів.

Численні удосконалення, добудова, перебудова, раціоналізаторські пропозиції, інновації не врятували методологічно застарілий підхід. Згадаймо: педагоги почали використовувати «доповнення» до п'ятибальної пікали у вигляді значків «плюс», «мінус». Фактично з'явилася десятибальна шкала. її й треба було закріпити, як це зробили, наприклад, у Білорусії, не відміняючи «планки» між знанням і незнанням. До речі, дванадцятибальна шкала без порушення цієї умови запропонована і в Росії. Тут існує два екстремальних бали: «1» — «рятуйте» — свідчить про те, що учень вимагає негайної індивідуальної допомоги чи особливої уваги, аж до переводу у спеціальний навчальний заклад, та найвищий бал «12» —- екстремальний максимум («ура»), що свідчить про появу здібного і надзвичайно обдарованого учня, якого варто навчати індивідуально чи за спеціальною програмою у навчальному закладі з поглибленим вивчанням предметів.

Суперечки, вважаємо, вже у минулому. Усезагальнс тестування, хочемо ми його чи ні, приходить до нас разом з ринковою педагогікою.

512


РОЗДШ 13

ПРОГНОЗУЄМО

Змусимо прогнози збуватися.. 514

Як прогнозувати урок 519

«Паперовий комп 'ютер» 524

«Касандра» та інші 532

СПІВСТАВИМО НАШІ ВИСНОВКИ

Праця без передбачення - блукання манівцями.

Ніколи заздалегідь не відомо, чим же воно

закінчиться. Неодмінні супутники того, хто

бреде навмання - залежність від обставин. Не

ввійдемо ж ми у XXI століття, сподіваючись на

«якось-то воно буде», прирікаючи школу,

людей і країну на випадковість ризику.

Прогнози заспокоюють, захищають уроки від

випадковостей, висвітлюють реалії.

Підласий І.П.

В

чимося


Змусимо прогнози збуватися

Пам'ять про звичну послідовність подій іноді звільняє від необхідності передбачати їхнє настання. Якщо ми, наприклад, точно знаємо, що за зимою наступить весна, займатися пророкуваннями марно. А чи знаємо ми, якими будуть результати завтрашнього уроку? Загалом вони нам, безумовно, відомі саме завдяки звичному перебігу подій. Тому і досягає непоганих результатів педагог, який діє хоча і без передбачення, але за звичною уторованою схемою, що приносила йому успіх у минулому. Але максимально високих успіхів він не досягне доти, поки не збагатить свою майстерність розвинутим умінням передбачати. Праця без передбачення — блукання манівцями, про яке заздалегідь невідомо, чим же воно закінчиться. Праця без передбачення сполучена з діяльністю навмання, незмінними супутницями якої є випадковість, невизначеність, обмеженість. Щоб не множити доказів користі і необхідності передбачення, представимо вистражданий ходом історії людського розвитку загальний висновок — діяльність, позбавлена прогностичної основи, ніколи не була і принципово не може бути ефективною.

Будемо розрізняти поняття передбачення і прогнозування. Перше означає загальне уявлення про майбутнє, що може бути отримано будь-яким способом, у тому числі і за допомогою інтуїції, здогадки, надприродного проникнення у хід подій. Прогнозування відрізняється сірогим науковим підходом до формування висновків: останні виводяться науковими методами і з опорою на об'єктивні підстави. В основі наукового прогнозування — філософські положення про закономірний зв'язок причини і наслідку, минулого і сьогодення, сьогодення і майбутнього. «На основі минулою пізнаємо майбутнє, на основі відомого пізнаємо приховане», -- стверджував китайський філософ Мо Цзи, який жив у третьому столітті до нашої ери. Аж ніяк не випадково назвав прогнозування «операцією над минулим» і видний англійський кібернетик У.Ешбі. З цього випливає, що для успішного прогнозування важливо мати об'єктивну картину роз-вшку процесів чи подій у минулому та опанувати методи формування зв'язку минулого з майбутнім.

514


Практична педагогіка або три технології

Одержання «випереджувальних» знань — сутність і головна мета прогнозування. Слово «гнозис» у перекладі з давньогрецької означає «знання», а префікс «про» указус на випередження. Отже, «прогноз»— це знання наперед, уявлення про те, чого ще немас, але що може виникнути при цілком визначеному розвитку подій. Важко переоцінити значення прогнозів, тому що дуже часто (якщо не завжди) ефективність роботи залежить від того, наскільки правильно передбачений кінцевий результат, і відповідно до нього спланована робота. Саме тому прагнення заглянути в майбутнє було і залишається споконвічною мрією людей, їхньою важливою практичною потребою.

Марне намагатися проникнути у майбутнє без наукових знань. Про це вже добре знали стародавні філософи. Хань Фей-цзи (280-233 р. до н.е.) писав: «Пророкування, що не мають під собою достатніх значних основ, — порожні здогади». Наука прагне озброїти людину знаннями, на підставі яких можна виконувати передбачення. «У наукового вивчення предметів дві основні і кінцеві цілі: передбачення і користь»,— писав великий російський учений Д. І. Менделєєв, підкреслюючи первинне призначення наукової теорії (див. Менделєєв Ц. И. Основьі химии // Соч. В 4 т. — Т. 2. М.: 1947. — с. 354). «Вінцем наукової праці» називав передбачення Н.А.Умов: «... що відкриває перед нами перспективи прийдешніх подій». «З моменту свого народження, — підкреслював К.А. Тіміря-зєв,— людство прагнуло опанувати два дорогоцінних дарунки — дар чудодіяння і дар пророцтва — обидва ці дари дала йому наука» (див. Тіширязее К. А. Научная гипотеза //Соч. В 10 т. — Т. 8 — М.: 1939.— С. 251). Отже, завдання кожної науки, і педагогіки у тому числі, — озброїти фахівців знаннями, на основі яких можна не лише передбачати майбутній розвиток подій у загальних рисах, але й робити достовірні прогнози.

Центральним місцем докладання прогностичних ідей у щоденних турботах учителя є урок. Щоб досягти стабільного успіху, гарантованого результату потрібно науково передбачати, заздалегідь знати, до чого приведе той чи інший варіант педагогічного процесу. Потрібно ретельно прогнозувати не тільки кінцевий результат, але і хід уроку, усі його елементи і складові частини. І чим більше інформації про перспективи розвитку уроку ми зберемо, чим повніше уявимо собі труднощі, що підстерігають школярів на шляху пізнання, тим краще зможемо до них підготуватися, тим більше шансів з'явиться у нас вплинути на розвиток подій.

515

Підласий І.П.

Прогнозування уроку — це систематизоване дослідження майбутніх результатів, оцінка майбутніх продуктів на основі наукових теорій і за допомогою наукових методів. Можна сказати і так: сенс прогнозування уроку — у попередньому розрахунку його ефективності за встановленими критеріями. Розробляючи урок, без прогнозування обійтися не можна. Без чітких уявлень про результат, якого можна досягти, без знання точних координат вершини, на яку потрібно вивести учнів, наставник не прокладе правильного курсу. Без передбачення легко заблукати у хитросплетіннях причин, збитися на манівці, прийняти ілюзії за дійсність.

Зовсім по-іншому праця розвиватиметься тоді, коли педагог, приступаючи до навчання, уже має об'єктивну картину кінцевих результатів. Найменше з того, що він може і повинний робити при несприятливих умовах,— запровадити запобіжні засоби захисту від несприятливих наслідків. Як садівник захищає молодий сад від очікуваних граду чи заморозків, так і вчитель обиратиме такі способи діяльності, що «захистять» його учнів від несприятливого розвитку подій. Прогноз стає основою для цілеспрямованого розрахунку й удосконалення уроку. Знання про майбутні наслідки навчально-виховного процесу дають можливість активно втручатися в хід подій, створювати передумови для вибору таких заходів, способів діяльності, форм і методів роботи, що забезпечують максимальний ефект.

Ми покривили б душею, якби стверджували, що практична діяльність учителів зовсім позбавлена елементів передбачення. У досвіді кращих наших колег момент проі нозуваньія й оцітжи майбутніх результатів роботи присутній завжди. Перед початком роботи ефективний учитель обов'язково «прикине», на що він може розраховувати, до яких результатів прийде. Проте так роблять далеко не усі. Прогнозування у педагогічній практиці ще не зайняло того місця, яке йому відведено у процесі високоякісної робота, не стало обов'язковим моментом підготовки уроків. Здебільшого передбачення майбутніх наслідків (якщо воно і вплітається в структуру підготовчої діяльності) сполучається з постановкою мети. Але перш ніж визначити мету, необхідно установити, чи досяжна вона, чи посильна для учнів, обгрунтувати постановку саме цієї, а не іншої мети, виділення конкретних завдань. Ось чому проектування уроку розпочинається з передбачення мети. На основі прогностичних висновків вона буде неодноразово коригуватися, поки не буде отримано досить доказів підтвердження її правильності.

516

Практична педагогіка або три технології

Так само прогнозуються усі інші аспекти (компоненти) уроку. Так ми доходимо висновку, що передбачення наслідків уроку, функціонування системи і перебіг процесу мають виступати самостійним етапом підготовки уроку, найтісніше переплітаючись з діагностуванням, проектуванням і плануванням.

Крім можливості скоригуваги мету, прогнозування вказує шляхи її досягнення. Ось, наприклад, педагог, проектуючи свій завтрашній урок, дійшов висновку, що результати, яких можна досягти у наявних умовах, будуть незадовільними. Скажімо, вимальовується низький показник якості навчання. Педагог, довідавшись про це, просто зобов'язаний шукати більш досконалу схему організації майбутнього заняття для досягнення більшої його продуктивності. Потрібно подумати, які фактори змінити: обрати більш ефективні методи, поліпшити структуру заняття, по-іншому розподілити час на види роботи, скоригувати обсяг навчального матеріалу, збільшити кількість тренувальних вправ тощо. На основі прогнозу здійснюється оптимізація навчального заняття. Таким чином, відповідь на питання: «Яким має бути прогнозування уроку?» — може бути тільки одна: активним, таким, що відкриває шлях для втручання учителя у розвиток подій.

Загальний алгоритм прогнозування уроку містить усього три кроки:



  1. На основі діагностичної оцінки факторів, що впливають на ефективність уроку, визначте продуктивність навчального занят тя у наявних умовах;

  2. Якщо результати, що їх можна досягти в заданих умовах, вас задовольняють (показник ефективності уроку буде не нижчим від запланованого), то переходьте до складання програми керування, дотримуючись закладених у прогноз значень діючих факторів;

  3. Якщо результати, що їх можна досягти в наявних умовах, незадовільні (показник ефективності прогнозується нижчим від заданого), то, варіюючи змінними факторами, розпочинайте по шук такого варіанта організації уроку, при якому забезпечується більш високий результат.

Коментуючи, висловимось простіше: незадовільний прогноз — це завжди сигнал для пошуків більш досконалого варіанту організації навчального заняття.

Для оптимізанії уроку бажано мати різні прогнози — як загальні, так і конкретні, стосовні до окремих аспектів діяльності вчителя й учнів на уроці. До них належать прогнози: результатів


1   ...   35   36   37   38   39   40   41   42   ...   46


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка