Практична педагогіка або три технології



Сторінка35/46
Дата конвертації15.04.2016
Розмір8.25 Mb.
1   ...   31   32   33   34   35   36   37   38   ...   46

:мо
Д.€

Діагностування научуваності

Діагностування навченості не можна відокремити від діагностування научуваності, оскільки правильне уявлення про досягнуті результати може бути отримано тільки в зв'язку з оцінками можливості їхнього максимального досягнення.

452

Практична педагогіка або три технології

Научуваність — це здатність (можливість) учня опанувати заданий зміст навчання. Синонімами поняття научуваності є такі по-нятгя як «піддатливість», «навчальна здатність», «навчальні можливості», «потенційні можливості», «сприйнятливість» та інші, у яких виражаються якості учня, що мають відношення до навчання.

Найважливіші компоненти научуваності такі: 1) потенційні можливості учня; 2) фонд дієвих знань (тезаурус); 3) узагальненість мислення (розумового процесу); 4) темпи просування у навчанні.

Потенційні можливості (як фактор) містять у собі індивідуальні характеристики учня. Серед них — сприйнятливість, готовність до розумової праці, здатність навчатися, успішність пізнавальної діяльності та інші. Фонд дієвих знань (тезаурус) характеризується такими показниками, як кількість знань, якими постійно оперує учень, сформованість розумових дій, повнота знань, загальна ерудиція учнів, їхній мовний розвиток, застосовність відомих знань, умінь та інші. Узагальненість розумового процесу — ще один визначальний комплексний фактор, що визначає научуваність. Він відповідальний за якість (глибину, ефективність) пізнавального процесу. Такі характеристики мислення, як сила, гнучкість, самостійність, економічність та інші, що осідають у цьому факторі, істотно визначають можливості і переваги кожного учня.

Фактор темпів розглядається як похідний від попередніх. Усі переваги особистості, яка має вищу навченість, перед особистістю з нижчою характеристикою цієї якості, практично зводяться до різниці у темпах засвоєння знань, умінь, просуванні у навчанні та прирості результатів. На темпи впливають і потенційні можливості учнів, і фонд їхніх дієвих знань, умінь, і характеристики мислення. Звідси випливає, що саме темпи є визначальною характеристикою научуваності. До підвищення темпів і зниження витрат часу в кінцевому рахунку зводиться усяка економія у педагогічному процесі.

Які ж темпи необхідно враховувати у навчанні, як їх визначати і як діагностувати научуваність за темпами?

Темп засвоєння знань, умінь (Ту). Цей показник допускає різні інтерпретації. Його можна охарактеризувати насамперед за часом засвоєння еталонного поняття (виконання еталонного тесту), а також довільного (але однакового для всіх учнів) поняття або тесту: Ту = Тф/Те*100%, де Тф — фактично витрачений час на повне засвоєння еталонного поняття або виконання еталонного тесту

453


Підласий І.П.

конкретним учнем; Те — середньостатистичний час виконання еталонного завдання. Поняття «еталонний» має конкретний зміст і може означати «середньостатистичний», «за багаторічними спостереженнями», «у нашій школі», «у нашому класі», «на рівні прийнятих вимог» і т.ін. Організувати дослідження цього показника нескладно: потрібно запропонувати школярам виконати тест і точно зафіксувати час подання відповіді. Необхідною умовою при цьому є створення «сильної» мотивацій, тобто прагнення якомога раніше, але безпомилково виконувати роботу. За результатами тестування або виконання завдання встановлюється рейтинг учнів, їхні прізвища виставляються в списку відповідно до збільшення тривалості (темпу) виконання завдань. Перші місця посідають учні з найбільш високим Ту. Темп просування у навчанні (Тп). Цей показник темпу набагато повніше характеризує научуваність, оскільки враховує більш тривалий період навчання, на якому вплив даної якості виявляється значно сильніше. При використанні цього показника до уваги береться час повного засвоєння розділу, частини курсу, усього навчального предмета. Аналітичний вираз показника не відрізняється від попереднього: Тп = Ту/Те* 100%, де Ту — час повного засвоєння розділу (частини курсу, усього навчального предмета) конкретним учнем; Те — еталонний час засвоєння того ж обсягу навчального матеріалу, встановлений експертним шляхом чи ж за допомогою теоретичних розрахунків.

Практика постійно підтверджує — той учень швидше опановує запропонований йому обсяг знань, який має більш високу научуваність. Тому вивчення Тп відкриває шляхи кількісної оцінки можливостей школярів. При практичному визначенні показника Тп необхідно знову ж таки, забезпечити належну мотивацію навчання. Поза зв'язком з нею важко реально оцінювати темпи, на-вченість, можливості учнів, оскільки відомо, що при відсутності належних стимулів темпи, установлювані самими учнями, є набагато нижчими від можливих.

Економія часу, прискорення темпів, дострокове вивчення не тільки окремих тем, розділів, але й цілих курсів, як це ми спостерігаємо в досвіді кращих педагогів, досягаються за рахунок покращання факторів научуваності, упровадження стимулів, що спонукують підвищувати напруженість пізнавальної праці. Таким чином, научуваність — це не раз і назавжди встановлена якість особистості, а динамічний процес, що розвивається під впливом різних причин, яким можна цілеспрямовано керувати.

454

Практична педагогіка або три технології

Темп приросту результатів (Тр). Цей показник характеризує динаміку научуваності і має винятково важливе значення для розуміння й оперативного урахування змін, що відбуваються у навчальному процесі. Ці зміни викликають підвищення, стабілізацію або зниження результативності. їх не можна ототожнювати з оцінками, оскільки останні можуть значно коливатися від уроку до уроку. Відомо, що оцінка може бути обумовлена впливом випадкових причин. Зміни, про які мова йде, характеризують тенденцію, що набрала чи набирає сили в навчальній діяльності учня. Є достатньо підстав думати, що тенденція ця обумовлена на-учуваністю. Але тенденцію, як і звичку, раптово змінити не можна, її виправляють повільно і поступово. Показник приросту результатів сигналізує, з якою швидкістю йде цей процес, якої спрямованості і характеру він набуває.

Поняття зміни (приросту, зниження) результативності навчання розкриємо на прикладі. Нехай успішність виконання першого тесту була 0,2, а наступного за ним — 0,9. Відношення наступного результату до попереднього вказує на дуже високий темп приросту. У «нормальному» навчальному процесі такий стрибок практично неможливий, трапляється дуже рідко, так само як і раптове зниження темпу. Оперуючи темпами зміни результативності, можна охарактеризувати плин навчального процесу, коливання научуваності окремого учня чи всього класу.

Показник зміни результативності (Тр) виражає відношення наступних досягнень до попередніх: Тр = Тп/Тд*100%, де Тп — «наступне» зафіксоване значення показника навчання (у відсотках, відносних значеннях, балах), Тд — зафіксоване значення досягнутого (попереднього) показника. Цей показник може бути й середньоарифметичною сумою усіх досягнутих на попередніх етапах значень. Конкретна аналітична формула залежить від того, як витлумачуються поняття наступних і попередніх досягнень: вони можуть одержувати значення абсолютних, середньоарифметичних чи зважених оцінок; зміни у формулі можливі й у зв'язку з тим, яка кількість значень відноситься до «наступних», а яка — до «попередніх».

Технологія визначення научуваності учнів за дидактичними темпами спрощує вирішення багатьох проблем. Насамперед вона застосовується для диференціювання однорідних класів (груп, підгруп). Дотепер для цієї мети бралися такі показники, як успішність, рівень навченості з конкретних предметів, частково —

455


Підласий І.П.

здюносп і нахили учиш, деякі інші ознаки. Але при ближчому розгляді, бачимо, що усі вони відбиваються в научувапості, за якою насамперед і греби диференціювали учнів. Ця інтегральна характеристика безпомилково визначає можливості кожної о школяра, указус шлях раціоналізації його персонального процесу.

Сперечаємось

Важливо досягти єдності підходів до діагностичної процедури, застосування методів та інтерпретації результатів. На методичній нараді, що буде присвячена техніці діагностування, проведіть конкурс «Тільки одне запитання». Умови визначаються заздалегідь і спільно, призначається керівник. За умовами конкурсу необхідно обгрунтувати свій варіант діагностичного запитання до учня: «Якби з мстою вивідати якнайбільше відомостей, Ви могли б задати учневі тільки одне запитання, то це запитання було б...».

Кожний пише на листочку свій варіант, а потім пояснює — чому саме це запитання має найбільшу діагностичну цінність, чому саме воно має бути задане, які висновки з можливих відповідей можуть бути зроблені.

Можна провести конкурс творчих робіт на цю ж гему. Комісія підведе підсумки і визначить переможця, а адміністрація подумає, як його нагородити.

Чи не захочете Ви спробувати?


Діє

:мо

Діагностична карта

Дуже цікаво спостерігати за учителем, який аналізує переду-рочну ситуацію. Напруженість думки відбивається в ідеомоторних рухах ми встаємо з місця, ходимо, потираємо руки, морщимо лоби, куйовдимо волося... Мало хто в цей час не малює або не креслить. Ось і наш колега, сам того не зауважуючи, автоматично викреслив у своєму робочому блокноті ряд стовпчиків, що імітують фактори, які впливатимуть на перебіг його процесу, причому виявилося, що їхня довжина пропорційна інтенсивності впливу. Так чи приблизно так з'являється наочний відбиток спільного впливу факторів ефективності -- діагностична карта

456

уроку, складанням якої завершується перша стадгя підготовки навчальної о заняття.

Варіант неповної діагностичної карги, яку можна побудувати на основі приведеного вище алгоритму, представлений па ма.т. 35. Кожен стовпчик відбиває вплив окремого фактора. Інтенсивність впливу можна оцінити у відсотках (100° о максимальний показник), за допомогою трибальної шкали низька, середня, висока. У діагностичних каргах більш високої точності немає необхідності, тому що вони повинні «висвігигил головну інформацію показати, які фактори «вийшли» із зони сприятливих умов, вплив яких причин негативно вплине на продуктивність навчальної праці.

Якщо діагностуванням займатися у безкомп'ютерному варіанті, не епізодично, а постійно, то необхідно попередньо заготувати бланки діагностичних карт, де будуть заздалегідь викреслені місця для факторів, поставлені їхні вимірники, визначені зони умов ■-■ сприятливі, невизначені, несприятливі. Значення, що його досягає кожен фактор, позначається крапкою або рискою. Після завершення аналізу всіх причин, крапки з'єднуються лініями. Одержуємо криву — «профіль» уроку (див. мал. 33). Один погляд ■-— і зрозуміло, де найелабші лаїтки заняття, де його найбільш уразливі місця. А вони, звичайно, там, де крива переходить у зону несприятливих умов, як кажуть, «провалюється».





Ма.і. 33

457


ДІАГНОСТИЧНА КАРТА

Ідеальний профіль уроку — пряма лінія у зоні сприятливих умов. її одержимо тоді, коли значення усіх факторів досягає максимальної величини. «Провали» кривої на діагностичній карті — це «провали» на уроці.

Кількість діагностованих факторів можна збільшувати або зменшувати — усе залежить від необхідності і можливостей педагога. Якщо ставиться мета ретельного аналізу, то кількість діагностованих причин сягає 50-60, задовільний практичний результат учитель виводить з 10-15 факторів. Але тоді фактори треба брати найвагоміші.






Мал. 34

458



За роки експериментальної роботи перевірялися різні види і форми діагностичних карт, досліджувалася їхня ефективність у зв'язку з результатами педагогічної праці, витратами часу на підготовку. Добру інформативність забезпечують кругові діагностичні карти (мал. 34). Це коло, поділене радіусами на стільки частин, скільки факторів береться до уваги. На радіусах відкладається інтенсивність дії факторів — мінімальна в центрі, максимальна — на дузі кола.

Практична педагогіка або три технології

На кожному радіусі відкладається значення конкретного фактора, що впливає на хід і результативність уроку. Кількість діагностованих факторів обумовлюється потребами і можливостями. На карті, що зображена на мал. 34, враховано 24 фактори. З'єднавши значення лініями, одержимо профіль уроку. Ідеальний профіль — коло, його одержимо тоді, коли усі фактори досягають максимальних значень. Профіль — наочна і компактна картина, своєрідна візитна картка уроку.

Уже на етапі діагностування вимальовується картина ефективності навчального заняття. Кількісно вона дорівнює площі фігури, обмеженої профілем. А невикористані резерви оцінюються за кількістю «вільного місця* між ідеальним профілем — колом та реальним — обмеженим кривою. Круглий, приємний для ока профіль сигналізує — усе гаразд. Будь-яка неправильна форма попереджає: обставини нам не сприятимуть.

Чого досягає вчитель, «вималювавши» урок? Заняття стає видимим, більш доступним для вивчення і коректування, перетворюється з «речі в собі» у «річ для аналізу». Недаремно кажуть — краще раз побачити... Найдокладніші словесні описи уроку ніколи не дадуть такої кількості і якості інформації, як наочне зображення. Одного професійного погляду на «ескіз» навчального заняття досить, щоб побачити його недоліки, переконатися, наскільки відхиляється створений нами образ від ідеального.

Діагностичні карти переглядають на моніторі, де вони з'являються відразу ж після уведення усіх факторів — барвисті, докладні, з безліччю необхідної вчителю додаткової інформації. «Просигналізувавши» учителю, які фактори «вийшли» із зони сприятливих умов, порадивши, що потрібно робити, карта завершує свою інформаційну функцію.

Сьогодні наші програми формують найбільш інформативні і зручні для аналізу прямокутні діагностичні карти. На мал. 35 представлена діагностична карта уроку хімії, що її вибудував комп'ютер на замовлення учителя. Пояснимо: ідеальний профіль уроку у прямокутній системі координат — пряма лінія. її одержимо тоді, коли усі фактори знаходяться у зоні сприятливих умов, Будь-яке відхилення комп'ютер фіксує у вигляді стовпчика, висота якого пропорційна величині відхилення. Відразу ж упадають в око фактори, що досягають значних (50-100%-них) відхилень від оптимального рівня. Добре видно, що лише 7,14,24-й фактори знаходяться в зоні сприятливих умов. «Вийшли» з неї і досягли

459

Підласий /.IT.

значних відхилень 17,20,21-й фактори, що пов'язані з розподілом часу на уроці. Хтось із учителів влучно назвав діагностичну карту, де фактори значно відхи;іяються від оптимальних значень, «парканом». Він справді немов перепиняє иглях до успіху. Щоб не спотикатися, потрібно прибрати бар'єри, знайти способи усунення чи, принаймі, послаблення негативного впливу цих факторів.

Фактори, як відомо, с інваріантні і варіативні (змінювані і незмінні). Незмінні, вони, зазвичай, є постійнодіючими — це ті, на які впливати учитель не може. До них належить, наприклад, кількість учнів у класі. Подивимося на діагностичну карту (мал. 35). Комп'ютер визначив, що кількість учнів у класі (фактор 1) відхиляється від норми більш ніж на 50%.

Який оптимум закладений у пам'ять ЕОМ? Скільки учнів має бути у класі? Наукові дослідження показують, що при великий на-повшованості класів знижуються дуже важливі для ефективного навчання показники — частота й обсяг зворотного зв'язку, кількість контролю в розрахунку на одного учня, обсяг мовної діяльності та багато інших. Гранична кількість дітей у класі — до цього показника схиляється більшість фахівців — не повинна перевищувати 24. Роботою 12 пар ще може досить ефективно керувати педагог. А якщо учнів у класі менше, то це краще? Так, але не завжди. Багато чого залежить від якісного складу. Занадто мала наповнюваність класу так само погано позначається на якості навчання, як і занадто велика. Чому? Порушуються закони взаємонавчання. Нам лише здасться, що учні усе переймають тільки від учителя. Насправді, вони багато чому навчаються один в одного. Закони взаємонавчання вимагають достатнього наповнення класів різними за рівнем підготовленості, шириною та глибиною ерудиції школярами. Наповню-ваності наших малокомплектних шкіл можуть позаздрити кращі елітарні навчальні заклади. Але 5-8 учнів, незважаючи на всі старання педагога, якісно навчити надзвичайно важко. Діти не можуть навчатися одне в одного, особливо якщо у класі всі недостатньо підготовлені. От чому 24 учні у класі — це той оптимум, коли ще добре йдуть процеси керування пізнавальною діяльністю, з одного боку, і виконуються закони взаємонавчання — з другого. Коли школярів більше чи менше, комп'ютер видає відхилення від оптимального значення, привертаючи до цього факту увагу педагога. Зрозуміло, змінити значення даного фактора вчитель не може, але вносити корективи, що максимально нейтралізують вплив цього, в даному випадку, негативно діючого фактора, зобов'язаний.

460




ФАКТОРИ

1. Кількість учнів у класі

13. Час на сприймання знань

2. Успішність

14. Час на практичне застосування

3. Інтерес

15. Час на контролювання

4. Потреба навчатися

16. Час на закріплення

5. Працездатність

17. Обсяг контролю

б. Активність

18. Періодичність контролю

7. Уважність

19. Дидактичні засоби і ТЗН

8. Уміння навчатися

20. Технологія і методи

9. Обсяг :тань

21. Співпраця

10. Трудність знань

22 Виконання домашніх завдань

11. Працездатність педагога

23. Клас

12. Рівень навчання

24. Кількість навчального матеріалу

Мал. 35

Чим більше значення факторів виходяїь із зони оптимальних умов, тим нижчі шанси на досягнення високої продуктивності уроку. При стовідсотковому відхиленні значної кількості факторів його якість наближається до нуля. Визначенням зони сприятливих умов для усіх факторів закінчується робота з діагностичною картою. Якщо зо-ігу сприятливих умов пофарбувати, наприклад, у зелений колір, а зону

461

Підласий І.П.

несприятливих — у червоний, то дуже добре видно, де учитель намагається перетнути магістраль класно-урочної праці на «червоне світло.

Залишається звернути увагу на кілька робочих моментів. Процедура уведення факторів і одержання роздрукованої діагностичної карти займає не більш 5 хвилин. На екрані дисплея карта з'являється відразу ж після відповідей на запитання ЕОМ. Одержавши несприятливий діагноз, педагог, звичайно ж, не буде квапитися зі складанням плану уроку, а почне шукати шлях до усунення негативного впливу змінюваних факторів. Консультації з досвідченими колегами, діловий розбір ситуації — це і є той новий рівень педагогічного мислення, на який виводить нас спілкування з комп'ютером.

Широка практика використання комп'ютерних програм для діагностики навчальних занять підтвердила, що діагностична карта — незамінний засіб для наочного пояснення педагогу причин його невдач. Зіставляючи профілі вдалих і невдалих уроків, визначаємо причини зниження якості, установлюємо «вузькі місця», виявляємо невикористані резерви. Поради зрозумілі усім — потрібно наполегливо домагатися зниження найвищих стовпчиків, перешкод, що автоматично забезпечить приріст ефективності заняття.

Чи треба діагностувати кожен урок? Такої необхідності немає. Досить, якщо педагог звернеться до процедури діагностування 2-3 рази на тиждень, перевірить на комп'ютері правильність своїх оцінок і припущень. У складних випадках навчання і виховання діагностуються всі навчальні заняття. Бажано накопичувати профілі уроків різної ефективності і час від часу займатися їхнім аналізом.

'ПЕРЕЧАЄМОСЬ

Про що можна сперечатися? Звичайно ж не про те — чи потрібно діагностувати передурочну ситуацію? Тут ми маємо рідкісну одностайність: ніхто не заперечує, що це треба робити. Можна і потрібно сперечатися про те, як краще, раціональніше, ощадливіше здійснювати діагностичну процедуру. Тут голосові аргументи ні до чого. Потрібні дослідження, факти, аналіз. Потім порівняємо, підрахуємо — ось і вся суперечка. Ще раз нагадаємо: коли є що рахувати, суперечки дуже успішно замінюються обчисленнями.

Ви іншої думки?

462


Практична педагогіка або три технології

В

чимося


Закон мінімуму

Різними шляхами йде наука до формулювання своїх законів і закономірностей. Один з них — метод внутрішніх аналогій, ще мало вивчений, але такий, що вже довів свою життєздатність у різних галузях знань.

Тривалі дослідження комплексного впливу факторів привели до створення наочної просторової моделі продуктивності педагогічного процесу, вивчення якої дало можливість вийти на теоретичне формулювання закону впливу найменшого (мінімального) фактора.

Від чого залежить кількість і якість педагогічного продукту? Згадаємо про сутність факторів. їх розуміють як вагомі причини, від яких залежать хід і результати навчально-виховного процесу. Причин багато: у першому наближенні ми виділили їх понад 200. Для найважливіших факторів установлені величини і форми впливу на кінцевий результат, що дозволило вийти на комп'ютерне діагностування педагогічного процесу. Відкрилася практична можливість швидкого одержання детальних діагностичних карт. Останні набувають дедалі ширшого розповсюждення у практиці оп-тимізації. Завтрашня ринкова школа, завданням якої буде надання якісних педагогічних послуг, зможе його вирішувати лише на засадах ретельного діагностування. Ніхто не захистить педагога, який мав шанс поліпшити результати навчання, але не використав його.

Перейдемо до створення моделі. І для початку, шановний читачу, пропоную маленький фокус, який допоможе нам збагнути сутність важливого закону. Побачимо, як легко і приємно осягається істина.

Ставимо уявний дослід чи, якщо хочете, виконайте його в натурі. Беремо діагностичну карту, показану на мал. 35, і скручуємо її в трубочку. Кінці склеюємо. Далі приставляємо уявне дно. У нас вийшов циліндр, щось подібне до цеберки або бочки. Тільки верхній край цієї посудини виявився не рівним, а складеним із стовпчиків різної висоти.

Важко припустити, щоб хтось став робити бочку з нерівними верхніми краями. (Нагадаємо: бочка — старовинна російська міра об'єму рідини, що дорівнює 40 відрам, 491,96 літрам). Бочка складається з клепок — вузьких дощечок. У нас вийшла «педагогічна бочка» з вузьких дощечок-факторів різної висоти.

463


Підласий І.П.

Навчання, виховання, розвиток людини — це заповнення спадкової програми людини важливою для її життя інформацією. Від народження програма містить лише первинний набір необхідних для виживання інстинктів, а далі вона протягом життя заповнюється потрібними людині знаннями, уміннями, способами мислення і діяльності. Колись люди навчалися природним шляхом, заповнення вільних областей успадкованої генетичної програми тривало довго, тепер для полегшення і прискорення цього процесу придумані школи, де програми заповнюються організовано — швидко і якісно, хоча і не завжди ще відповідно до запитів учнів. Дещо спрощено вважатимемо, що шкільне навчання — це заповнення вільних частин успадкованої програми.

Стародавні алегорії пояснювали навчання підростаючої людини як заповнення «порожньої посудини», щось на зразок нанесення письмен-знань на «чисту дошку». Ці прості, наочні і зрозумілі усім уявлення знаходять сучасне наукове підтвердження: так, «заповнення» спадкової програми дійсно відбувається і чим більше знань, умінь залишилося «у посудині», тобто у свідомості учня, тим краще проходить процес, тим вищу продуктивність він має. Аналогія педагогічного процесу як «заповнення посудини», хоча і трохи грубувата, але не шокує нас, бо до такого пояснення ми вже готові. Заповнена «бочка» — наочна модель сформованого продукту, де загальна висота посудини визначає його величину, висота кожної «клепки» відповідає впливу окремої причини.

Скільки ж «педагогічної рідини» вміститься в нашій «бочці», складеній з клепок-факторів різної висоти? Чи, висловлюючись сучасною педагогічною мовою — яка продуктивність процесу, що спирається на різнопланові і різнорівневі фактори? Успіх залежить від усіх причин. У нашій моделі максимально можливий результат буде обмежений обрізом найвищої клепки, а фактично отриманий — обрізом найкоротшої. Різниця між ними покаже величину недобору. Тепер зрозуміло: якщо ретельно нарощувати висоту не найкоротшої, не найнижчої «клепки», а інших, то результат не підвищиться. Усі наші намагання «витікатимуть» через найнижчу клепку. Отже, продуктивність залежить від висоти (інтенсивності впливу) найменшого (мінімального) фактора. Щоб її підняти, треба нарощувати саме цей фактор.

Звичайно, на практиці усе стократно складніше. Бо тут ми маємо справу не з одним найменш сформованим фактором, а з цілою низкою факторів, з якими він взаємодіє.

464


Практична педагогіка або три технології

Проте, розглянута аналогія, але, головним чином, уявлення про механізми формування педагогічного продукту, на які спирається наука, підштовхують нас до наступних висновків:



  1. величина і характер продукту навчання задаються метою формування людини: в ідеальному випадку — це всебічний і гармонійний розвиток, у реальному — задоволення по треб людини на практично доцільному і реально досяжно му рівні;

  2. продукт, яким би складним він не був, формується поеле- ментно, причому найважливіше значення мають не окремі частини, а їхня органічна єдність, що поступово переростає у нову якість;

  3. продукт навчання створюється комплексним впливом про- дуктогенних факторів: і тут визначальну роль відіграють не самі по собі фактори і навіть не їхні комбінації, сполучення, а інтенсивність впливу різних причин під час формування продукту;

  4. кількість і якість продукту залежить від величини діючих факторів і може бути визначена шляхом виміру та інтегру вання їхнього спільного впливу;

  5. найбільший вплив на формування продукту мають постій но діючі і найбільш значимі фактори навчання.

Продуктивність педагогічного процесу залежить насамперед від фактора, що є присутнім у мінімальній кількості, тобто від того, що має найменше значення. Так ми виходимо на поняття «мінімальний фактор». Саме він відіграє вирішальну роль. Даремно стали б ми нарощувати значимість інших факторів — більш високого результату не одержимо, усі наші зусилля «витечуть» через отвір, пробитий недостатньо сформованою якістю. Мінімальний фактор принципово обмежує рівень навченості. Звичайно, у кожного учня він свій: у когось — неуважність, у когось — мислення, у когось. — посидючість, відповідальність чи працездатність. Мінімальний фактор — особиста проблема учня. Не підвищивши його значення, марне сподіватися на кращий результат. Установити, який це фактор — найважливіше завдання практичного діагностування. Беручи до уваги вплив мінімального фактора, можна впевнено прогнозувати розвиток процесу і його результати.

Закон мінімуму формулюється так: продуктивність навчання детермінована мінімальним фактором.

465

Підласий І.П.

Закон мінімального фактора має місце і діє в багатьох аспектах людського буття. Наприклад, якими б здоровими не були усі внутрішні органи людини, досить захворювання одного, щоб людина відчула себе хворою і навіть померла. Рівень здоров'я — це стан найбільш хворого органа. Хворий орган — той же мінімальний фактор. Точно так само і в телевізорі чи автомобілі: досить однієї неякісної деталі, щоб загальна надійність пристрою виявилася невисокою. Праві були стародавні мудреці — найміцніший ланцюг ніколи не буває надійнішим від своєї най слабшої ланки.

Спираючись на закон мінімального фактора, легко пояснити причини всіх педагогічних прорахунків. Скрізь, де вони були, педагог нарощував не ті фактори, що перебували на мінімальному рівні. Наприклад, у школяра відсутня уважність, а учитель вперто збільшує кількість повторень чи намагається мобілізувати мислення там, де потрібно було б більше уваги приділяти формуванню уміння навчатися. Висновок очевидний: потрібно ретельно діагностувати необхідні для успішного навчання якості, встановлювати, які з них сформовані гірше від інших, а потім намагатися довести їх до належного рівня.

Під час обговорення закону в академічних колах висловлювалася думка про компенсаційну природу людини, тобто здатність учня компенсувати, перекривати недостатній рівень одних факторів за рахунок підвищення дії інших. Подібно до того, як, скажімо, у сліпої людини загострюється слух. Наприклад, учень може мати недостатній рівень здібностей, але бути при цьому винятково посидючим, старанним, і ці переваги компенсують недолік здібностей. Фактори немовби взаємно компенсують один одного, поєднуються, взаємодіючи між собою — рівень одних дещо підвищується, інших — трохи знижується. Але суті закону це не змінює: завжди якийсь фактор чи об'єднання факторів будуть мати більш низькі (мінімальні) значення у порівнянні з іншими.



К
1   ...   31   32   33   34   35   36   37   38   ...   46


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка