Практична педагогіка або три технології



Сторінка34/46
Дата конвертації15.04.2016
Розмір8.25 Mb.
1   ...   30   31   32   33   34   35   36   37   ...   46

ОНСУЛЬТАЦІЯ

Як організувати періодичне повторення

Періодичне повторення — органічна частина педагогічного процесу, що переслідує мету міцного і якісного навчання. Завдання його — запобігти забуванню знань, умінь, поглибити «сліди» навчання у свідомості, зміцнити поки ще неміцні зв'язки із загальною системою. Періодичне повторення використовується для того, щоб:



  • зібрати знання учнів у систему,

  • забезпечити розуміння основних закономірностей досліджу ваних явищ і фактів у їхньому зв'язку,

  • поглибити звання, уміння,

  • синтезувати знання, уміння,

• установити зв'язки між матеріалом інших предметів.

Багато вчителів недооцінює важливість періодичного повторення. Закінчивши вивчення матеріалу теми, вони обмежуються лише коротким підведенням підсумків, заявляючи при цьому, що змушені діяти у такий спосіб через брак часу, перевантаженість програми і т.д. Буває і так, що вчитель зводить підсумковий урок до перевірки знань з пройденого матеріалу, мало піклуючись при цьому про систематизацію знань.

Зустрічаються помилки з відбору матеріалу для повторення. Учителі часто прагнуть повторити увесь матеріал, без урахування трудності і важливості вивченого. Як наслідок — систематизація відсутня: учень через надмірність деталей не бачить головного, основного. Важкий і погано засвоєний матеріал при цьому не закріплюється, час здебільшого витрачається на повторення того матеріалу, повторювати який немає необхідності.

Часто спостерігається одноманітність методичних прийомів, застосовуваних при періодичному повторенні. Нерідко воно зводиться до простого відтворення пройденого, питання при цьому ставляться ті ж самі, у незмінних формулюваннях, у тій же послідовності, що і при першому вивченні матеріалу. Усі учні класу до роботи не залучаються. Нерідко робота ведеться тільки з викликаним до дошки учнем. Та й наочність використовується та ж сама, часто неправильно.

434

Практична педагогіка або три технології

З'являючись в одному місці, недоліки провокують збої в усьому ланцюзі. Відсутність, наприклад, правильного відбору матеріалу, що є наслідком недооцінки важливості узагальнення матеріалу з теми чи розділу, може привести до перевантаження деталями, до одноманітності форм і методів роботи, недооцінки наочності і т.д.

Найважливішими питаннями при організації періодичних повторень є: добір і планування матеріалу, мотивація мети повторення, уміння зацікавити учнів, організація їхньої класної й особливо — домашньої самостійної роботи.

Повторення матеріалу теми чи розділу, зазвичай, займає один урок. За цей час треба розглянути великий обсяг знань. Природно, усе пройдене повторити неможливо, та й необхідності в цьому немає. Треба виділити і відібрати головне, істотне, те, що утворює струнку єдність компонентів цілісної системи, де чітко проглядаються зв'язки, що утворюють ціле.

Відібравши матеріал, варто продумати, як він «ляже» на рівень підготовленості учнів і подбати про достатню мотивацію їхньої роботи. Розуміння корисності і необхідності стають провідними мотивами й умовами ефективності повторення. Завдання, зрозуміле й усвідомлене, стає близьким і доступним, виконується з усвідомленням перспективи, з напруженням усіх сил і здібностей. Треба не тільки сказати школярам про їхню майбутню працю, але й переконливо мотивувати для них її необхідність і важливість. Постійно добрі результати забезпечує показ застосування набутих знань у житті. Бажано, щоб мотивування проводилося на основі виявлення конкретних недоліків у знаннях окремих учнів.

Уміння цікаво організувати повторення — ще одна важлива умова його ефективності. Тут велику роль відіграє новий підхід до вивченого. Якщо вчитель ставить запитання в іншому формулюванні, ніж він це робив раніше, пропонує на пройдені правила нові вправи, задачі, приклади, організує виконання інших дослідів, розгляд нових відеосюжетів, використання незнайомих наочних посібників, то він має добрі шанси на досягнення позитивного ефекту. Великі можливості для пожвавлення уроків повторення, наприклад, з географії та історії дає використання «німих» карт, де відсутність написів змушує школярів знаходити додаткові орієнтири. А це, безсумнівно, сприяє закріпленню і поглибленню знань. Багато вчителів при повторенні з успіхом практикують життєві завдання: як проїхати морським шляхом із Санкт-Петербурга до Одеси, накреслити

435

Підласий І.П.

маршрут подорожі з Чернігова до Ворохти, описати регіони, через які проходи і ь ця подорож і т.д. Часто використовуються оглядові таблиці, складені за схемою: область, рельсф і копалини, ріки й озера, рослинність, галузі промисловості і їхні центри, галузі сільського господарства, найголовніші культурні пам'ятки тощо. До уроків повторення й узагальнення учень готується вдома. Учитель допоможе йому правильно організувати цей процес. З української мови можна, наприклад, рекомендувати завдання: самостійно скласти таблицю складнопідрядних речень за схемою: а) типи додаткових речень, б) запитання, на які відповідають додаткові речення і т.д.

436

РОЗДОЛ 11

ДІАГНОСТУЄМО

Чим допоможе діагноз 438

Алгоритм спростить процедуру 440

Діагностика навченості 449

Діагностика научуваності 452

Діагностична карта 456

Закон мін імуму 463

СПІВСТАВИМО НАШІ ВИСНОВКИ

Урок, що скеровується на задоволення запитів

учнів, не може обходитись лише загальним

обговоренням питань, йому необхідні способи

діагностування ситуації, методи запобігання їх

несприятливого розвитку. Діагностуючи,

педагог проникає в ситуацію ще до її виникнення. Чим більше діагностики до уроку, тим менше проблем виникає на самому уроці.



Підласий Ї.П.

В

чимося


Чим допоможе діагноз

Що б ви сказали про лікаря, який починає видавати таблетки хворому, навіть не поцікавившись попередньо, чим той хворіє? У того, хто береться за навчання і виховання, ми також повинні зажадати повного звіту про те, чому в кожному конкретному випадку були застосовані саме ці, а не інші засоби. Відповісти на поставлене так запитання можна лише тоді, коли відомі причини, що спонукують діяти саме так, а не інакше.

Практика високопродуктивної людської діяльності підтверджує: досягнення високих результатів неможливе без попереднього глибокого вивчення передумов, що забезпечують успіх справи. Прагнення наперед з'ясувати всі обставини, від яких залежить результат, характеризує раціональну, науково обґрунтовану діяльність. І чим складнішим є об'єкт праці, тим більше ретельного попереднього вивчення він вимагає.

Дієвим способом проникнення в ситуацію або процес ще до їхнього виникнення є діагностування. Сенс його в тому й полягає, щоб одержати реальну і, по можливості, наочну картину розвитку майбутніх подій. Метою діагностування є своєчасне виявлення, оцінювання й аналіз розвитку педагогічного процесу у зв'язку з його продуктивністю.

Необхідність і важливість діагностики найкраще ілюструється прикладами з медичної практики. Щоб вилікувати хворого, потрібно точно знати, яка у нього хвороба. Відомості про це лікар збирає ретельним обстеженням організму, дослідженням способу життя пацієнта. Коли він зібрані відомості узагальнює і викреслює карту хворого, то робить це не від надлишку вільного часу, а з необхідності і для того, щоб швидше і точніше зорієнтуватися в ситуації, вчасно помітити та врахувати зміни у стані пацієнта, вжити оперативних заходів. Чим більше відомостей він збере, чим точніше поставить діагноз, тим більше шансів на одужання хворого. Успіх лікування прямо залежить від надійності діагнозу. Можливо не всі знають, що в сучасній лікувальній практиці діагностика займає до 80-90% всього обсягу медичних послуг. Якщо діагноз поставлений безпомилково, то лікування перетворюється на вивірену процедуру з гарантованим результатом.

438


Практична педагогіка або три технології

Те ж саме й у нашій учительській справі. Щоб гарантовано виховувати і навчати, треба знати що, як і наскільки впливає на результати. Чим більше знання, тим менше несподіванок. Отже, педагогічний діагноз не самоціль, а засіб ефективного впливу на розвиток подій. Для його одержання потрібно витратити час і сили, але ці витрати завжди окупляються.

Педагогічний діагноз — це наочне відображення комплексної дії факторів, що впливають на виховання і навчання. Призначення його — дати педагогу оперативну і надійну інформацію про те, як переплітаються у взаємозв'язку причини, від яких залежить якість і кількість продукту, які з них у цей момент досягають критичних чи небезпечних значень. Діагноз покаже, де намітився спад характеристик ефективності. Тому діагностувати необхідно усі головні фактори компоненти навчально-виховного процесу, без діагнозу не можна скеровувати їхній перебіг в оптимальне річище.

Як можна провести ефективний урок, не з'ясувавши заздалегідь всіх обставин, від яких залежить його продуктивність? Сподіватися, що усе утрясеться само собою, — однаково, що сподіватися на видужання хворого, пропонуючи йому перші-ліпші пігулки з домашньої аптечки. Діагноз уроку — це наочний відбиток зведених у систему факторів, що обумовлюють перебіг навчально-виховного процесу. Тільки маючи його, можна обґрунтовано відповідати на питання: скільки, чого, коли і як треба робити на уроці.

Діагностична процедура (або діагностика уроку) — це комплексне вивчення, прояснення всіх обставин розвитку педагогічного процесу на завтрашньому занятті. За її допомогою вчитель складає виразне уявлення про:


  • умови і фактори, що будуть допомагати (сприяти) і заважа ти (перешкоджати) досягненню запроектованої мети,

  • передумови навчання і виховання, тобто ті обставини, що передували майбутньому уроку,

  • особливості перебігу попередніх навчальних занять, досяг нутих на них результатах, а також про причини, що пере шкоджали виходу на запланований рівень,

  • досягнутий рівень навченості, вихованості, розвитку, якщо не кожного учня, то хоча б найбільш представницьких груп у класі,

  • свої сили і можливості справитися з поставленими завдан нями у наявних конкретних умовах.

439

Підласий Iff.

Звичайно ж, ми не будемо думати так, що щоденна практична діяльність учителів зовсім позбавлена елементів діагностування. Кращі з наших колег не мислять собі проведення занять без попереднього з'ясування найдрібніших деталей процесу. Майстер педагогічної праці тому й майстер, що приступаючи до справи, він уже наперед з'ясував усі обставини перебігу процесу, поставив правильний діагноз, організував педагогічний вплив на школярів з урахуванням дії всіх сприятливих і несприятливих причин. При відсутності уміння відчувати майбутню ситуацію, а саме воно лежить в основі інтуїтивного діагностування, результативність педагогічного впливу істотно знижується. Але не всі педагоги мають необхідне чуття майбутнього, досвідом і розвинутою педагогічною інтуїцією для миттєвої підсвідомої оцінки ситуації може похвалитися не кожний. Тому для більшості з нас необхідний логічний аналіз причин ефективності праці. А для цього діагностування уроку треба ставити на шлях раціональної технології.

Як поставити діагноз уроку? Для цього необхідно оцінити вплив значної кількості педагогічних факторів і наочно відбити значення кожної причини в даний момент часу. Наочність діагнозу — важлива умова, без цього діагностування втрачає частину своїх переваг. Недоступний безпосередньому сприйняттю лабіринт уроку при діагностуванні стає видимим, заблукати в ньому зуміє лише той, хто полінується відкрити очі. Діагностуючи, викреслюємо вплив кожної причини, визначаємо, якого рівня досягає її значення в певний момент, потім приймаємо рішення, як краще використовувати той чи інший фактор, як скерувати його вплив на поліпшення результату. Звичайно, діагностування вимагає часу і зусиль, а тому немає нічого дивного, що доти, поки для педагогічного діагностування не застосовувалися ЕОМ, воно не виходило за межі лабораторної процедури і не використовувалося в широкій практиці.

Діємо


Алгоритм спростить процедуру

Алгоритмом у математиці прийнято називати систему операцій, послідовне виконання яких обов'язково приводить до правильного результату. Алгоритми виявляються найбільш ефективним і ощадливим способом організації діагностичної проце-

440

Практична педагогіка або три технології

дури. Система послідовних логічних дій максимально поліпшує якість діагностування, і у той же час, спрощує його.

Щодо самого алгоритму і практичного його використання, потрібно зауважити, що він є швидше канвою, орієнтиром для скерування роздумів, ніж системою суворих вказівок: а тому його вимоги оформлені як нагадування, їхнє виконання не обмежує творчої ініціативи вчителів. Більш досвідчені педагоги можуть пропускати окремі кроки, початкуючі учителі ретельно дотримуються всіх вимог. Мова йде, скажемо простіше, про те, щоб кожний учитель проходив канонічний шлях аналізу передурочної ситуації. Але кожний проходить його самостійно, з урахуванням своїх конкретних умов і можливостей, алгоритм лише скеровує хід міркувань, а педагог наповняє конкретним змістом усі його кроки. «Контрольні пункти», тобто вузлові положення аналізу, проходять усі. За умови повної і правильної реалізації алгоритму підготовки, несподіванки у ході та результативності уроку неможливі.

Аналіз факторів ефективності уроку можна проводити в будь-якій послідовності, але краще усе-таки користатися ієрархією факторів, зафіксованою в таблиці 7. Якщо в когось бракуватиме часу, можливостей чи терпіння проаналізувати усі фактори, то вплив хоча б найважливіших буде враховано. Відзначимо, що в діючих методичних рекомендаціях аналіз умов навчання прийнято розпочинати з навчального матеріалу. Можна не наполягати на зміні традиції, хоча характеристики навчального матеріалу, як випливає з тієї ж таблиці, займають далеко не перші місця. Головне в тому, щоб не випустити з поля зору жодного істотного фактора, а порядок аналізу має значення лише тоді, коли наступні умови випливають з попередніх чи пов'язані з ними.

Алгоритм діагностування має стільки кроків, скільки факторів пропонується для аналізу. У нашому випадку їх буде 52, бо саме стільки їх занесено до таблиці7- При необхідності алгоритм можна скорочувати чи продовжувати. Надійність діагнозу підвищується майже прямо пропорційно до кількості причин, що враховуються при аналізі, а тому скорочення алгоритму небажане.

Розглянемо початок алгоритму, а наступні і відсутні кроки легко сформулює сам педагог, спираючись на таблищо факторів.



Алгоритм діагностування уроку

1. Оцініть провідні мотиви, інтереси учнів класу, найбільш представницьких груп, а по можливості, і окремих школярів. Дайте чітку

441

Підласий І.П.

відповідь на питання: на якому рівні сформована зацікавленість вашим предметом, які мотиви переважають при його вивченні?



  1. Об'єктивно визначте ставлення учнів до вашого предмета, ваших уроків, оцініть рівень сформованості потреби вивчати ваш предмет. На якому рівні усвідомлена головна мета навчання? Наскільки зацікавить учнів тема вашого завтрашнього уроку?

  2. Дайте відповідь на запитання — чи вміють навчатися ваші учні, що потрібно зробити, щоб поліпшити уміння навчатися на завтрашньому уроці і надалі більше на нього спиратися?

  3. Об'єктивно зважте працездатність учнів з урахуванням на ступних факторів: а) день тижня, б) порядковий номер уроку в розкладі, в) розклад уроків (чергування важких і легких пред метів, місце уроків фізкультури і праці в розкладі), г) кінець чи се редина, початок чверті, д) кінець, середина чи початок навчаль ного року, д) зміна.

  4. Зіставте обсяг навчальної роботи, що має бути виконана на уроці, з навчальними можливостями (тренованістю) школярів.

  5. Який рівень активності характерний для ваших уроків у зв'язку з: а) навчальним матеріалом, б) працездатністю, в) рівнем уваги; г) дисциплінованістю, д) мотивами діяльності, є) вашою особистою діяльністю, ж) ситуацією.

  6. Встановіть — який характер і обсяг будуть мати стимули, що ви маєте намір увести (і уведете?) у дію для виникнення й ут римання інтересу, уваги, виклику активності і підтримки високої працездатності.

  7. Як ви будете керувати пізнавальною діяльністю учнів? Чи відповідає намічена вами схема об'єктивним умовам, можливос тям, досвіду? Чи підкріплюється вона стимулюванням? Чи маєте ви намір зберегти традиційні, чи спробуєте упровадити нові спо соби керування?

9. Об'єктивно констатуйте звичайний рівень уваги і дис циплінованості учнів на ваших уроках.

10. Чи вміють ваші учні застосовувати набуті знання, уміння на практиці, на якому рівні сформовані їхні практичні уміння і навички?

34. Які екологічні умови у вашому місті, селі, мікрорайоні школи, у школі, класі? Чи не випадає ваш завтрашній урок на несприятливий день? Скільки учнів класу мають у цей день свій «важкий день»? Чи загляне в клас сонечко? Буде дощ? І т.д.

442


Практична педагогіка або три технології

  1. Які санітарно-гігієнічні умови навчання? Чи нормальними будуть температура, освітленість, радіоактивний рівень? Чи не має отруйних або шкідливих випарів? Чим буде пахнути? Буде природне чи штучне освітлення або ж їхня комбінація, що є, до речі, дуже шкідливо? І т.д.

  2. Чи є у ваших учнів потреба в поліпшенні успіхів? Учаться вони з примусу чи свідомо? Діють контракти? Відповідально ставляться до навчальної праці чи абияк?

  3. Які установки ви дасте своїм вихованцям щодо виконання за вдань, засвоєння знань, застосування умінь і навичок — слухати, за пам'ятовувати, зрозуміти, засвоїти, діяти, практично застосовувати?

  4. Ви маєте намір зберегти свій стиль спілкування? Який він: авторитарний, демократичний, ліберальний? Спробуєте нове сполучення? Оберете співпрацю? Обґрунтовуйте своє рішення.




  1. Ваша педагогічна позиція буде: менторською (керуєте не встаючи зі свого місця за столом, сидячи); офіційною (прогулян ки класом: стіл-дошка-парти), демократичною (між учнями, підбадьорення, індивідуальна допомога); партнерською (підхо дите до кожного учня, допомагаєте, хвалите); анархічною (безси стемною, як складеться ситуація).

  2. Ви маєте намір організувати роботу в парах, трійках, мікрогрупах? Як вони будуть організовані? Яка форма співпраці між школярами? Яка форма звітності? І т.д.

54. Тут ви дуже уважно зважите усі «за» і «проти», зважаючи на стан здоров'я ваших учнів.

...Колега-фізик перед завтрашнім уроком у 8-А глибоко замислився. Тема складна — «Сила всесвітнього тяжіння». Яку стратегію керування навчально-виховною роботою учнів обрати? Об'єктивні умови вимальовуються наступними (будемо аналізувати лише окремі кроки алгоритму підготовки уроку).

Державною програмою передбачається засвоєння навчального матеріалу на рівні «знання». Потрібно домогтися, щоб кожний з восьмикласників збагнув сутність і практичне значення закону, усвідомив його всезагальність. Крім того, учнів треба навчити виконувати практичні розрахунки на основі формул, перевіряти правильність своїх житгєвих спостережень обчисленнями, давати наукове пояснення різним явищам природи. Матеріал має яскраво виражений розвиваючий і виховний характер.

443


Підласий І.П.

Оскільки з початку вивчення курсу фізики в 8-му класі пройшло ще не так багато часу, стійкої тенденції, що характеризує рівень попередньої навчальної підготовки, ще немає. За перші два місяці оцінки з фізики в цьому класі були такими: на «12» — 10 учнів, на «7» — 20, на «4» — 8, на «2» — 2. Середній бал, що характеризує рівень попередньої підготовки учнів в межах 7. Показник якості навчання в межах 68 відсотків.

Більше інформації дає виявлення тенденції, що характеризує останні уроки. Досить порівняти хоча б середній бал за два-три місяці з показником останніх двох-трьох уроків (за результатами тестового зрізу або контрольної роботи). Спочатку середній бал був вищий — 7,0; а на трьох останніх уроках він виявився у межах 6,4. Отже, намітилася тенденція до зниження. Показник якості складав 70 відсотків, зараз у класі стало більше учнів, які навчаються на 5 і 6, якість знизилась до 60 відсотків. Тенденція до зниження спостерігається і за цим показником.

Рівень загального розвитку (ерудиції) учнів цього класу можна охарактеризувати в першому наближенні за узагальненим показником засвоєння учнями всіх навчальних предметів. Якщо їх, скажемо, вивчається 18, то склавши бали всіх учнів з усіх предметів і поділивши отриману суму на кількість учнів, будемо мати деякий узагальнений показник загальної підготовки (ерудиції) учнів класу. Для нашого 8-А класу він складає 6,4.

Наступним кроком буде аналіз «крайніх груп» у класі — сильної і слабкої, їхнього складу, чисельності, особливостей розвитку. У класі 10 учнів навчається на 9-12; 2 мають успішність 1-3. Найпростіший розрахунок показує, що не слід орієнтуватися на слабку підгрупу, її чисельність складає лише 5 відсотків від загальної кількості учнів. Зрозуміло, це не означає, що можна залишити без уваги цих учнів, але не вони будуть визначати «погоду» на уроці. Аналіз показує, що близько 10 відсотків учнів цього класу «сильні», 65 відсотків — мають добрі і середні досягнення з фізики.

Визначаючи стратегію і тактику керування, учитель буде намагатися орієнтуватися на «важку» мету, посильну для тих, хто навчається на 9-12.

На вивчення сили всесвітнього тяжіння і наступної теми — «Постійна всесвітнього тяжіння», вирішення тренувальних задач і вправ планом передбачається 2 уроки. Матеріал викладений у двох параграфах підручника (§§ ЗО, 31) і одній вправі (вправа 16). У навчальному матеріалі міститься два нових для учнів поняття:

444


Практична педагогіка або три технології

сила всесвітнього тяжіння і гравітаційна стала. Обидва ці поняття для восьмикласників досить складні. Вивчення їх набагато полегшується тим, що учні вже знають про дію закону всесвітнього тяжіння з інших джерел, мають певний життєвий досвід. Обсяг навчального матеріалу чималий, у ньому міститься 25 інформаційно-змістових елементів тексту (ІЗЕТ):



  1. Між тілами діють сили взаємного тяжіння;

  2. Падаючі тіла рухаються з прискоренням;

  3. Сили взаємного притягання незначні;

  4. Сили притягання залежать від маси тіл;

  5. Сила, з якою Земля притягує тіло, пропорційна його масі;

  1. Сила всесвітнього Тяжіння пропорційна масам тіл, що притя гаються;

  2. Тіла, що притягаються, одержують прискорення, незалежні від їхніх мас;

  1. Сила пропорційна добутку маси обох тіл;

  2. Прискорення залежить від відстані до Землі;




  1. Вимірювання прискорення вільного падіння за центральним прискоренням;

  2. Відцентрове прискорення руху Місяця;

  3. Прискорення обернено пропорційне квадрату відстані між взаємодіючими тілами;

  4. Усі тіла притягаються між собою із силою, прямо про порційною добутку їхніх мас і обернено пропорційною ква драту відстані між ними;

  5. Гравітаційна стала;

  6. Формулювання закону Ньютоном;

  7. Чинність закону всесвітнього тяжіння у природі;

  8. Відстань між взаємодіючими тілами;

  9. Матеріальна точка;

  10. Розрахунки сили всесвітнього тяжіння;

  11. Залежність сили від координат тіла;

  12. Сутність гравітаційної сталої;

  13. Вимірювання гравітаційної сталої;

  14. Обчислення гравітаційної сталої;

  15. Кількісне значення гравітаційної сталої;

25. Значення гравітаційної сталої для земних тіл. Складність матеріалу, за оцінками експертів, складає 8 балів за

десятибальною шкалою. У ньому чимало важких для розуміння питань: всесвітнє тяжіння, глобальний прояв закону в природі,

445

Підласий ІЛ.

зміст гравітаційної сталої та ін. Значні труднощі у восьмикласників викликають методи визначення сили земного тяжіння, поняття матеріальної точки, хоча воно вже вводилося раніше, методи кількісного визначення сталої всесвітнього тяжіння.

Працездатність учнів у листопаді ще досить висока, але динаміка тижневої працездатності не сприятиме успіху: урок буде в п'ятницю, коли вже накопичується втома. За розкладом урок — третій, перед ним будуть мова і математика, це також необхідно врахувати. Оскільки у нашого колеги це буде перший урок і незіпсований ще настрій, то його власну працездатність можна оцінювати високим балом.

Рівень уваги учнів на попередніх уроках коливався у значних межах — від низького до високого. Що буде завтра?

Виходячи з об'єктивних умов (урок буде в п'ятницю, за розкладом — третій, матеріал досить складний, за характером мало емоційний, вимагає аналітичного підходу, великий за обсягом, адекватної наочності немає, стійкий інтерес до фізики у більшої частини учнів класу не сформований), стає очевидним, що не слід сподіватися на високий рівень уваги. Це висновок дуже насторожує вчителя і він, навіть не завершивши ще аналізу, глибоко замислився — які способи, захисні і профілактичні засоби вжити, які стимули задіяти в цій несприятливій ситуації.

З усіма попередніми факторами тісно зв'язаний один з вирішальних — інтерес, зацікавленість. Пощастить його викликати й утримати, шанси на успіх значно підвищуються, якщо ж ні — даремно сподіватися на високу продуктивність. У 8-А інтерес до навчання в цілому, і інтерес до навчального предмета зокрема, проявляються епізодично. Значна частина учнів (чого кривити душею?) не цікавиться фізикою, відносно високі успіхи тих, хто навчається на 10-12, обумовлені іншими причинами — старанністю, сумлінним ставленням до навчання, великим обсягом самостійної роботи. Переважні мотиви їхнього навчання — необхідність знань, прагнення поступити до ВНЗ, завоювати престиж, а для декого — ще й примус батьків. Проте, помічено на попередніх уроках, що зацікавленість учнів дуже коливається в залежності від обставин: характеру матеріалу, емоційності викладу, ефективності дослідів, життєвого значення проблеми, прояснення мети навчання, ефективності співробітництва при пошуках правильних відповідей. Яким шляхом піти на цей раз? І знову задумався вчитель: зрозуміло — рівень зацікавленості учнів без спеціальних

446

Практична педагогіка або три технології

заходів, спрямованих на її формування й утримання, буде невисоким, і ця обставина вимагає рішучих контрзаходів...

Так, крок за кроком, де швидше, де повільніше, з'ясовуються обсктивні передумови завтрашнього уроку. Неможливо навіть припустити, що вчитель не об'єктивно оцінить фактори, адже проясняє він передурочну ситуацію не для когось — для себе.

Варто сказати кілька слів про способи оцінки інтенсивності прояву факторів.

Вимірювання — ахіллесова п'ята практичної педагогіки. Вона сьогодні дуже страждає від нерозробленості надійних і зручних способів об'єктивного оцінювання. Якби ми вже уміли вимірювати інтенсивність факторів, про які ведемо мову, наші знання були б незрівнянно більш повними, а технології — зовсім точними й однозначними. Але до цього далеко. Нині доводиться використовувати приблизні оцінки, спиратися на дуже нечіткі градації ознак, але це, погодьмося, усе ж краще, ніж відсутність усяких вимірників.

Ті з факторів, що мають метричний характер, виміряються звичайним шляхом у відомих одиницях. Але таких небагато: час, кількість понять, число інформаційно-змістових елементів у них, кількість учнів у класі, кількість виставлених оцінок, значення проведених тестових вимірів і т.ін.

Більшість факторів, що враховуються при діагностуванні уроку, має неметричний характер. Таким факторам також треба давати кількісну оцінку щоб, по-перше, максимально уточнити ініенсивність їхнього впливу — адже усе, що ми хочемо підкреслити якомога точніше, ми намагаємося сформулювати кількісно (факгичним значенням, числом), а по-друге, щоб з ними міг оперувати комп'ютер, якщо він буде використовуватися для одержання діагнозу.

Для визначення інтенсивності дії таких факторів як рівень активності учнів, характеристики уваги і дисциплінованості, пам'яті і мислення, ставлення до навчання, багатьох інших причин неметричного походження придумані різноманітні «обхідні» процедури — шкали, порівняльні бали і т.ін. У них для вираження інтенсивності дії фактора застосовується умовний кількісний еквівалент (індекс), і усі подальші операції виконуються з цим індексом, що у деяких чітко визначених випадках може бути досить точним вимірником і навіть набувати значення числа.

Надійність непрямих вимірників дуже залежить від того, скільки альтернатив для вибору пропонується учителю і як вони

447


Підласий І.П.

формулюються. За методично правильної побудови запитань і відповідей, удасться досягти досить високої надійності оцінок. Оцінні судження, значення яких потім переводяться у кількісні показники — індекси, бали тощо, широко використовуються при діагностуванні уроку.

... Ось учитель зручно вмостився перед комп'ютером. Розпочинається діагностування завтрашнього заняття за допомогою пакета «Шкільна методична служба». Запрошення до роботи. Інструкція, далі розбір кожного фактора.

На екрані запитання діагностичного аналізатора: Чи сформована у учнів Вашого класу потреба навчатися? Виберіть відповідь Ставлення до навчання негативне Потреби навчатися немає Байдуже

Позитивне відношення до навчання виявляє лише чверть класу Половина учнів класу відноситься до навчання позитивно Потреба учитися сформована приблизно в 75% учнів класу Позитивне відношення до навчання виявляють усі Педагоги використовують кілька модифікацій таких вимірювальних шкал. Останні розрізняються насамперед за кількістю альтернатив для аналізу. Практично використовується від 3 до 10-15 варіантів вибору: чим вужчий і точніше визначений інтервал між альтернативами, тим вища надійність оцінки.

Зокрема, застосовуються симетричні шкали оцінок, наприклад, семибальна. У ній для визначення інтенсивності фактора встановлюється три позитивних і три негативних оцінки. Діапазон оцінок від +3 до -3 або від 1 до 7. Середня оцінка 0 (або 4) не-визначена. Оцінкам присвоюються такі значення: 7 (або +3) — завжди, 6 (чи +2) — у більшості випадків, 5 (або 1) — досить часто. Наприклад:




У класі переважає

+3

+2

+1

0

-1

_2

-3

У класі переважає

життєрадісний,






















песимістичний настрій?

оптимістичний настрій?

























Клас активний,

+3

+2

+1

0

-1

-2

-3

Клас пасивний,

сповнений енергії?






















інертний?

448

Практична педагогіка або три технології

Сучасні комп'ютери дозволяють вибирати оцінки рівня дії кожного фактора на екрані, просто і зручно, з достатнім ступенем точності.

Додамо, що надійність непрямих вимірювань нижча, аніж прямих, але не настільки, щоб істотно знизити ефективність аналізу. До того ж, низька точність інтуїтивних оцінок компенсується значною кількістю альтернатив для вибору за рахунок збільшення кількості тестових питань. П'ятдесят-шістдесят запитань, на кожне з яких пропонується від трьох до двадцяти мож-швих відповідей, створюють у сумі значну мережу (на 1000-1200 сомірок) діагностичного аналізатора. Отриманої у такий спосіб інформації цілком достатньо, щоб скласти повне уявлення про обставини, що будуть сприяти, чи, навпаки, перешкоджати нам досягненню мети на майбутньому уроці.

При безмашинному способі діагностування доводиться з метою економії часу і зусиль обмежувати кількість запитань та альтернатив для вибору. У комп'ютерних програмах, навпаки, обмежень немає, градацій ознак багато і вони такі тонкі, що дозволяють з великою точністю аналізувати увесь спекір передурочяих станів. Для того щоб зробити роботу з ЕОМ легкою і привабливою, застосовуються різні способи аналізу й оцінок факторів. Але який би з них не застосовувався, ЕОМ спершу пояснить учителю, що і як потрібно робити.

Вчимося

Діагностика навченості

Вивчення школярів — основа практичної діагностики. Адже якщо не знати учня, то як його можна добре навчити і виховати? Тільки правильний діагноз допоможе вчителю скласти кваліфікований висновок про необхідність тих або інших педагогічних дій та про їх обсяг.

Відомо, що діагностичне вивчення школярів не належиш до улюблених занять учителів. Складні методики, необхідність фіксувати результати спостережень, робити висновки, постійна перевантаженість іншою роботою істотно знижують ентузіазм подвижників. Більшість учителів шукає готові відповіді у педагогічній літературі та пресі. Але рекомендації далекого

449


Підласий І.П.

професора будуть справедливими лише у загальному і цілому, а конкретні висновки може зробити тільки сам учитель. Потрібно зрозуміти: жодна книга, найавторитетніший висновок не замінять власної пильності думки й уважного спостереження самого учителя. Є висновки, які самому треба народній, вони найцінніші.

Вивчення школярів — надзвичайно важлива ділянка роботи вчителя. Якщо воно проводиться неправильно, недбало, поверхово, то нічого, окрім марних витрат часу і сил не дає. Більш того, помилковий висновок може нанести непоправної шкоди учневі: його розумного і зацікавленого, але занадто рухливого і нестриманого, легко сплутати з малоздібним і ледачим. «Халтурний діагноз, — писав Я.Корчак, — валить в одну купу дітей рухливих, самолюбивих, із критичним напрямком розуму — усіх «незручних», але здорових і чистих — разом зі скривдженими, надутими, недовірливими — забрудненими, спокушеними, легковажними, які слухняно йдуть за поганим прикладом. Незрілий, недбалий, поверхневий погляд змішує, плутає їх навіть із злочинцями, переобтяженими поганими нахилами, що, на щастя, зустрічаються рідко» (Януш Корчак. Як любити дітей. — М., 1969. — С. 93).

Учитель завжди стурбований професійними питаннями:



  • що маємо?

  • що повинно бути?

  • що необхідно зробити, щоб було так, як потрібно?

У реальних умовах шкільного життя педагог буде спиратися на комплексну діагностику вивчення школяра. Від неефективних поелементних методик вона відрізняється в головному — виділяються і вивчаються не окремі якості школяра, його навчання і поведінка не розкладаються на окремі частини, а розглядається як ціле, у нерозривній єдності з особистістю учня, конкретними умовами і ситуаціями. Звичайно, шлях «розкладання» на елементи — мислення, волю, мотиви і т.д., яким йшла і ще продовжує рухатися наука, простіший. Але він практично марний і безперспективний. Як би точно ми не вивчили окремі якості учня, з них ніколи не вдається «склеїти» цілісне про нього уявлення. Медицина вже відчула безперспективність такого підходу. У лікарнях усі параметри вимірюються почергово і досить точно. А вилікувати людину не вдається. То ж сучасні лікарі змушені повертатися до забутого цілісного (знахарського) спостереження, коли вивчають не якусь частину, де гніздиться хвороба, а увесь організм. Практична педагогіка теж повертає на шлях цілісного

450


Практична педагогіка або три технології

нерозкладного вивчення школяра. Звичайно, великої точності при цьому досягти не можна, але всі необхідні для практичного навчання і виховання відомості збираються у достатній кількості. Учителеві треба вчитися бачити і розуміти цілісну, не розкладену на мислення, волю, темперамент і т.д., на частини людину, а розуміти, навчати і виховувати її як єдність усіх якостей. Учень має завжди виступати перед нами цілісним, бо й поводиться, і діє він як завершене ціле, а не як набір диференційованих частин. Тільки на цьому шляху нас очікує успіх.

Завтрашній учитель буде не стільки знати теорію, скільки вміти практично застосовувати її положення. Таким шляхом йдуть закордонні виховні системи. Безумовно, треба знати механізми навчання, поведінки. Але якщо теоретичними знаннями підмінюється практичне уміння вчителя діагностувати школяра, намічати і виконувати необхідні дії, то від такого учителя учневі мало буде допомоги. Не тільки добре знати теорію, а навчитися правильно її застосовувати, щоб краще виконувати свою щоденну працю — важлива вимога ринкової педагогіки.

Діагностика уроку у плані вивчення учнів спирається на діагностування навченості, тобто досягнутих результатів, і научуваності — можливості учнів досягати заданих результатів. Навченісгь розглядається як досягнутий на момент діагностування рівень сформо-ваності наміченого продукту, а научуваність — як потенційна здатність досягги запроектованих результатів у майбутньому.

Принципи діагностування навченості (успішності) — об'єктивність, систематичність, наочність. Об'єктивність полягає у науково обґрунтованому виборі діагностичних тестів (завдань, задач, запитань), проведенні діагностичних процедур за встановленими критеріями, висуненні однакових вимог до усіх учнів, створенні рівних для усіх умов, адекватному оцінюванні знань, умінь. Практично об'єктивність діагностування означає, що виставлені оцінки збігаються незалежно від методів і засобів контролювання в усіх педагогів, які здійснюють діагностування. Україна стала на шлях розбудови системи незалежного тестування навченості, вибудуваної на дотриманні критеріїв об'єктивності.

Принцип систематичності вимагає здійснення діагностичного контролювання на всіх етапах дидактичного процесу — від початкового сприйняття знань до їхнього практичного застосування. Систематичність полягає ще й у тому, щоб регулярному діагностуванню підлягали усі учні з першого і до останнього дня перебування

451

Підласий /.IT.

в навчальному закладі. Принцип систематичності вимагає комплексного підходу до проведення діагностування, щоб різні форми, методи і засоби контролювання, перевірки й оцінювання використовувалися в тісному взаємозв'язку і сдності, підкорялися одній меті. Такий підхід виключає універсальність та переважаюче застосування окремих методів і засобів діагностування.

Принцип наочності (гласності) полягає насамперед у проведенні відкритих іспитів всіх учнів за однаковими критеріями. Рейтинг кожного учня, що визначається у процесі діагностування, має наочний, порівнянний характер. Необхідною умовою реалізації названого принципу є також оголошення результатів діагностичних зрізів, обговорення й аналіз їх за участю зацікавлених людей, складання перспективних планів ліквідації прогалин.

Головним засобом діагностики навченості і досягнень стає тестування в найрізноманітніших його формах. Перевага його очевидна: долається суб'єктивізм, показники виражаються в об'єктивних і співставимих формах.

Кількісне значення рівня навченості ми отримуємо тоді, коли визначимо оцінку як співвідношення між фактично засвоєними знаннями, уміннями і загальним їх обсягом, запропонованим для засвоєння. Показник засвоєння (продуктивності навчання) обчислюється зі співвідношення: ПРО=Ф/П*100%, де ПРО — оцінка успішності (навченості, продуктивності), Ф — фактичний обсяг засвоєних знань, умінь, /7— повний обсяг знань, умінь, запропонований для засвоєння. Як бачимо, показник засвоєння (оцінка) тут коливається між 100% — повне засвоєння інформації і 0% — повна відсутність такого. Для визначення оцінки за цим критерієм необхідно навчитися вимірювати обсяги засвоєної і запропонованої для засвоєння (еталонної) інформації. Це завдання уже вирішене на рівні зручної практичної технології, що розглядається нижче.

1   ...   30   31   32   33   34   35   36   37   ...   46


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка