Практична педагогіка або три технології



Сторінка27/46
Дата конвертації15.04.2016
Розмір8.25 Mb.
1   ...   23   24   25   26   27   28   29   30   ...   46

Діагноз прогноз план

З цієї тріади практикам найбільше знайомий останній компонент — план. Плани вони складають щодня. Знають: план для вчителя — те ж саме, що партитура для диригента, сценарій для режисера. Таким повинний бути план за своїм призначенням. Та чи є?

333

Підласий І.П.

Спостерігаючи за ставленням учителів до планування як такого, цього не скажеш. Склавши його, вчитель спокійно ховає спою «партитуру» до портфеля, добре знаючи, що на самому уроці план йому не знадобиться. Років з десять тому назад учитель з Ленінграда Є. М. Ільїн писав в «Учительской газете» про свою готовність провести залежно від ситуації уроки як за планом, так і без плану. Цим відомий нині педагог та й інші не менш відомі вчителі немовби дають сигнал своїм колегам — поурочні плани не обов'язкові. Не заперечуючи найвищих здібностей окремих майстрів тримати в голові хід уроку, погодитися в загальному і цілому з їхніми міркуваннями не можна. Робота без плану — це імпровізація на ходу. Навряд чи кілька відсотків наших наставників здатні на такі експромти: адже найкращий експромт це той, що завчасно добре підготовлений. Якщо імпровізація на літературі, історії культури ще якось виправдана, то інші предмети її не допускають. У ринкових умовах, коли учень оплачує кожну хвилину свого навчання, він не дозволить учителю «блукати думкою». Продуктивна педагогічна технологія роботи без чіткого плану не допускає.

Чому ж усе-таки поширилося легковажне ставлення до плану? Чому він перестав бути головним скеровуючим документом?

На ці питання часто відповідають так: навчально-виховний процес — справа тонка, творча, дотримуватися шаблону тут шкідливо, а тому найчастіше доводиться відступати від плану. Нерідко вже з перших хвилин уроку стає зрозуміло: урок «не йде», а точніше, розвивається не так, як було задумано, як було передбачено планом, як хотілося вчителю. То можливо, мають рацію наші молоді колеги, які гостро критикують «зайву писанину», відкидаючи геть і саму необхідність поурочного планування?

Такий підхід до розуміння ролі планування насторожує. Останнім часом усе настирливіше поширюється думка, що педагогіка — наука творча, діалектична, а тому і вчити, і виховувати, і планувати можна «по-всякому». Цей підхід виправдовує все. Дає підстави підводити «теоретичну» базу під сумнівні новації, видавати банальності за знахідки, ховатися за туманом слів про невідповідність планів і життя.

Поглянемо на проблему без емоцій: план «не спрацьовує» тому, що він нереальний. А нереальний він тому, що складається без належного наукового обгрунтування. Ось корінь проблеми. Малообгрунтовании план вплинути на хід подій принципово не

334

Практична педагогіка або три технології

може. Не буде він мати й мобілізуючої, спрямовуючої сили, а тому й перетворюється з порадника й помічника в роботі на «формальний документ» для перевіряючих. Непотрібний папірець, ворог живої школи, гальмо прогресу.

Давайте відверто скажемо про те, як складають поурочні плани деякі наші колеги. Похапцем переглянули програму, погортали підручник, згадали «актуальні» настанови вчорашньої педради і, не мудруючи лукаво, починають виводити: тема, мета, хід... Чим відрізняється план учорашнього уроку від сьогоднішнього? Нічим. Зате план є.

...Недавно напросився на урок до досвідченої і старанної вчительки української літератури. Подивився її план — вивчення творчості І.Франка. «Розписаний» прекрасно, відповідає усім багатогранним нинішнім побажанням. Майже дослівно списаний з методичних рекомендацій, складених далекими знавцями педагогічного процесу у віддаленій сільській школі. А потім був урок. З перших же хвилин стало зрозуміло: притчі великого філософа про сенс життя учні не прочитали. Усі спроби вчительки активізувати пізнавальну діяльність виявилися марними. Не станемо обговорювати причин читацької інфантильності школярів. Звернемо увагу на інше — як могла учителька будувати урок на нереальних основах? Хіба вона не знала, що учні читають мало, читають не всі, до уроку, найбільш імовірно, не будуть готові? Адже ця причина, як кажуть, лежить на поверхні.

Закономірний і результат: урок «не пішов». Не врятувала справи й висока професійна майстерність учительки. Наштовхнувшись на байдужість і непідготовленість учнів, вона не змогла «перебудуватися на ходу», змінити те, що намітила у своєму плані. Знітилася і розгубилася, боляче їй було. Але така нинішня дійсність, готовим до її сюрпризів учителеві треба бути завжди. На цьому прикладі ми ще раз бачимо, як «добре» розроблений, а точніше, добре переписаний план виявився абсолютно нереальним, а тому і непотрібним.

Ніхто і ніколи не досліджував, скільки уроків відбувається за наміченими сценаріями. А даремно! За моїми спостереженнями лише кожен четвертий-п'ятий урок проходить відповідно до наміченого плану, а 75 відсотків— не так, як передбачав учитель.

Якщо учитель не враховує навіть причин, що лежать на поверхні, то що ж говорити про глибинні, приховані фактори? Лише один з майже тисячі опитаних мною протягом декількох років

335


Підласий І.П.

педагогів назвав 35 факторів, що, на його думку, впливають на ефективність уроку і повинні знайти відображення у плані. Переважна більшість учителів бере до уваги 3-5 факторів і не завжди найважливіших. Дослідження підтвердили, що педагогічний діагноз уроку виводиться (якщо узагалі виводиться) з обмеженого інформаційного матеріалу, а тому і вірогідність його невисока.

Не подолавши легковажного ставлення до підготовки уроку, ми мало що змінимо. Якщо на продуктивність навчального за^ няття впливає більше 200 факторів, то хоча б десяток-другий найголовніших ми зобов'язані тримати в полі зору і постійно контролювати.

Дослідження підтвердили, що усі без винятку педагоги упізнають фактори продуктивності, якщо ці фактори надруковані на листочку і лежать перед очима. А пам'ятати — не пам'ятають. Це наводить на єдино правильний висновок: необхідно не просто закликати вчителя до аналізу факторів і умов продуктивного навчання, а озброїти його конкретною технологією, де б ці фактори були зведені в систему, зручну для швидкого аналізу, і постійно знаходилися б у полі зору. Щоб учитель з мінімальними витратами часу і сил зміг оцінити їхню сумісну дію в конкретних умовах, поставити діагноз майбутньому уроку.

Діагностикою спільного впливу продуктогенних причин завершується перший етап підготовчої діяльності вчителя. Ця процедура може бути спрощена і навіть приємна для педагогів, якщо скористатися алгоритмічними схемами аналізу, що існують як у комп'ютерному, так і в безкомп'ютерному варіантах. Результатом цього етапу підготовки є діагностична карта майбутнього заняття.

За діагностуванням настає стадія прогнозування заняття. Це, з одного боку, кількісна оцінка його ефективності, визначення тих результатів, що можуть бути досягнуті в наявних умовах, з іншого боку — «програвання» різних варіантів проведення уроку, вибір серед них того, що забезпечує максимальну продуктивність заняття за оптимальних витрат зусиль і часу.

На необхідність наукового прогнозування при складанні планів і програм останнім часом звертають увагу фахівці. Ще В.О. Сухомлинський неодноразово підкреслював, що суть культури педагогічної праці у тому, щоб науково передбачати розвиток подій, і чим більше тонкого, вдумливого передбачення, тим менше несподіваних нещасть. Своє ставлення до прогностичних пошуків він висловив енергійно і ясно: «У самій своїй основі педагогічна

336


Практична педагогіка або три технологи

праця — справжня творча праця — стоїть близько до наукового дослідження. Ця близькість, спорідненість полягає передусім в аналізі фактів і необхідності передбачення... А без уміння передбачати педагогічна праця перетворюється для учителя в муку» (Сухо-млинськип В.О. Розмова з молодим директором — С. 472-473).

До кожного свого уроку учитель готується все життя. А напередодні—до того класу, тих учнів, з якими він зустрінеться завтра. І якщо оголити саму суть підготовки до уроку, то головним для кожного вчителя залишається питання — як пристосувати накопичений ним теоретико-методичний багаж знань і умінь до завтрашнього класу. За кілька років праці вчитель починає вільно орієнтуватися у навчальному матеріалі, знає він принципи і закономірності педагогіки, методи, впливаючі на ефективність фактори, знає і свій технологічний маневр. Але постійною і щоденною загадкою залишаються учні, їхні запити. Для успіху навчально-виховного процесу вчителю потрібно знати про них якщо не все, то дуже багато: яка їхня підготовленість, спрямованість інтересів, мотиви навчання, поведінки, на що здатен кожний і що може клас. На десятки подібних питань треба відповісти, перш ніж вималюється схема завтрашнього уроку, а тим більше — буде в деталях опрацьований його план.

Отже, прогнозування — другий необхідний етап підготовки уроку — дає учителю всі необхідні відомості для цілеспрямованої реалізації своїх намірів.

Складання поурочного плану, яким завершується процес підготовки, нагадує виготовлення схематизованої копії з багатобарвної картини. Картину — майбутній урок, учитель уже вималював у своїй уяві, не пропустивши жодної дрібниці. Він бачить завтрашнє заняття аж до найменших деталей, відчуває, що зуміє реалізувати свої можливості, задовольнити запити учнів. Сценарій готовий. Тепер швидше записати, «зав'язати вузлики на пам'ять», щоб без помилок відтворити задум у класі. Так з'являється план уроку — плід тривалих роздумів учителя, наслідок діагностування ситуації і прогнозування майбутнього продукту, у якому жива дійсність зведена до опорних сигналів, своєрідних дорожніх знаків — орієнтирів у складному процесі керування думками і діями учнів. Плани майстрів більше нагадують стратегічні карти військових кампаній: словесної інформації небагато, адже на уроці її ніхто не буде читати, зате численні стрілки, покажчики, підкреслення і г.ін. безпомилково виводять на напрямок головного удару,

337


Підласий І.П.

беруть у кліщі найлютіших ворогів продуктивності — лінощі, марнотратство, неорганізованість.

Власне, до конкретного, усебічно обґрунтованого документа, що до того ж складається більше з опорних сигналів, і слово «шіан» не дуже підходить. Це детальна програма керування навчанням і вихованням учнів, у якій учитель відобразив стратегію розвитку процесу. Виходячи з наявних умов, реальних можливостей, орієнтуючись на вимоги державного стандарту, учитель відбив своє уявлення про якісне виконання поставлених завдань. Для цього він чітко розпланував, який обсяг роботи виконають його учні, що буде робити кожний з них на кожному відрізку уроку. Традиційно невизначений «хід уроку» поступається місцем максимально конкретизованим діям вчителя й учнів, вмонтованим у похвилинну сіїтсу уроку.

'ПЕРЕЧАЄМОСЬ

Захоплений прагненням скоротити обсяг поурочного плану, я кілька років перевіряв ідею «похвилинної сітки уроку». План складався на одній сторінці і містив всього три графи.




Хвилини уроку

Що робить учитель

Що роблять учні

Незважаючи на пропаганду переваг, форма так і не прижилася. Учителі поступово повернулися до старих форм. Як Ви думаєте, чому? Мою відповідь ви знайдете нижче.

Діємо


Техніка підготовки уроку

її сутність найкраще передається через алгоритмізацію. Алгоритмом у математиці прийнято називати систему операцій, послідовне виконання яких обов'язково приводить до правильного результату. Оскільки кожен учитель хоче прийти в кінцевому підсумку до бажаного (і найкращого) результату, то алгоритм виявляється найбільш ефективним способом організації підготовчої

338

Практична педагогіка або три технології

процедури. Виконуй вказівки програми — і кінцевий продукт заданої якості гарантований. Система послідовних логічних дій максимально підвищує й одночасно спрощує якість підготовки уроку.

Розробка алгоритму стає можливою завдяки виділенню обов'язкових (канонічних) моментів педагогічних роздумів. Це випливає із самої сутності підготовчого процесу: як не можна порушувати педагогічні принципи на самому уроці, гак само неприпустимим є порушення канонічних вимог (по суті тих же принципів) і при його підготовці. Необхідні моменти підготовки зобов'язані реалізувати всі. Кожен учитель повинен пройти один і той самий шлях педагогічного аналізу. Сподіваюся, ви помітили, колеги, що слова «повинний», «зобов'язаний» у моїх книгах майже не зустрічаються. Якщо я кажу «повинний», то, виходить, іншого шляху немає. Він є, звичайно, якщо ви відмовитеся від моїх рекомендацій і підете своїм шляхом. Залишається побажати, щоб він був кращим і привів вас до перемоги. Тоді ми оголосимо вас месією і підемо за вами, як за пророком. Не повторіть тільки моєї долі: через сорок років пошуків я все ще плетуся в хвості великих попередників.

Щодо самого алгоритму і практичного його використання, зауважу, що це швидше канва, орієнтир для скерування учительських роздумів у потрібне річище, ніж система твердої регламентації підготовки. Вимоги алгоритму сформульовані як нагадування, і виконання їх зовсім не обмежує творчу ініціативу. Досвідчені педагоги можуть пропускати окремі кроки, початкуючі вчителі ретельно дотримуються усіх вимог. Повторимо ще раз: кожен учитель зобов'язаний пройти канонічний шлях педагогічного аналізу переду-рочної ситуації. Це як передполітна перевірка літака — якщо навіть він приземлився усього годину назад і пілот цілком упевнений у його справності — однаково передполітна карта перевірки всіх систем виконується неухильно. Тільки такою постійною і твердою перевіркою вдається уникнути непередбачуваного повороту подій.

У педагогіці ми не можемо дозволити собі легковажного ставлення до того, що нам треба робити. Але, схоже, ми занадто багато почали собі дозволяти. Не встигнемо оглянутися, як який-небудь споживач послуг системи освіти зажадає, щоб з його дитиною не експериментував і не затівав експромтів на ходу погано підготовлений учитель. Я вітаю тверді ринкові відносини, що змусять нас ввійти в режим ретельної підготовки кожного навчального занятгя.

Кожен педагог проходить алгоритм передурочної підготовки самостійно, творчо. Схема лише направляє хід його міркувань, а

339

вчитель наповняє її конкретним змістом. «Контрольні пункти» проходять усі. За умови повної реалізації алгоритму підготовки несподіванки на уроці виключаються.

Повний цикл підготовки продуктивного уроку містить чотири стадії (мал.20). Кожна стадія — це розширений алгоритм діяльності, процедура виконання низки конкретних операцій, що завершується досягненням конкретної мети і цілком певними висновками. Стадії підготовки уроку:

/. Проектування. Постановка мети, визначення обсягу продукту, конкретизація і коректування навчальних завдань.


  1. Діагностування. Визначення об'єктивних умов навчально-вихов ного процесу, аналіз причин, від яких залежить продуктивність заняття.

  2. Прогнозування. Одержання прогнозу досягнень учнів у наяв них умовах і оцінка ефективності уроку.

  3. Програмування. Складання плану (програми) керування навчаль но-виховною діяльністю учнів на уроці на підставі діагнозу і прогнозу, проектування заняття відповідно до наявних умов і можливостей.

Залишається звернути увагу на головну умову, від якої цілком залежить успіх алгоритмічної методики. Тривалі дослідження її ефективності показали, що для раціоналізації підготовки уроку знання самого алгоритму недостатньо. Якщо учитель відчуває утруднення в розумінні і практичному втіленні законів і закономірностей, принципів педагогічного процесу, не досить чітко уявляє собі комплексний вплив різноманітних причин на ефективність уроку, дію різноманітних факторів на самому занятті, алгоритм йому мало чим допоможе. Бо алгоритм визначає лише послідовність аналізу, що його кожний учитель наповнює конкретним змістом, але самого аналізу навіть найдосконаліший алгоритм замінити не може. СТАДІЇ ПІДГОТОВКИ УРОКУ



Практична педагогіка або три технологи

СПЕРЕЧАЄМОСЬ

Зустрічаючись щодня з учителями в інституті післядипломної освіти, я одержую інформацію з перших рук. Попросив педагогів відповісти на запитання: «Скільки часу у Вас іде на підготовку одного уроку?» Опитування було анонімним. Треба було тільки записати на листочку кількість витрачених хвилин.



Як ви гадаєте:

  1. Яку середню тривалість підготовки одного уроку виявило опитування?

  2. Скільки часу витрачаєте на підготовку одного уроку Ви?

  3. Який час підготовки уроку з гарантією якості Вас би влаштував?

АнАЛІ

ЗУЄМО


Підготовка це розрахунок

Об'єктивному ускладненню уроку ми можемо протиставити лише високу, аж до найменших деталей вивірену організацію роботи, що, у свою чергу, неможлива без належного розрахунку. Данину науково-технічному прогресу урок віднині сплачуватиме бухгалтерією. Можливо ще є якісь шанси уникнути цього неприємного оброку і продовжувати життя в річищі технологій роботи «на око»? Сумне похитування голів досвідчених експертів сигналізує— іншого виходу немає. Лише високоякісний науковий розрахунок замість учительської інтуїції, а точніше, інтуїція, що грунтується на розрахунку, допоможе нам зробити новий якісний стрибок для збільшення ефективності.

Подивимося на практику. Багато уроків непродуктивні тому, що скомпоновані абияк, елементарно не прораховані, не скоректовані за критерієм — що хочемо і що можемо. Відверта байдужість окремих учителів до розрахунку уроку наштовхує на стандартизовані схеми. Дайте нам конкретні розробки, перевірені плани, готові сценарії — споживацьке прагнення багатьох. І методика йде за попитом: розробки уроків з усіх предметів для всіх класів стали вигідним комерційним заняттям.

341


Підласий Ї.П.

У цьому, здавалося б, немає нічого поганого. Але спробуйте^ задавати вчителям найпростіші питання: «Чому Ви намітили са-І ме такий план уроку, а не пішли по іншому шляху?», «Скажіть будь ласка, чому Ви проводили урок саме так?», «Виходячи з яких міркувань, Ви включили в урок саме ці, а не інші елементи?», «Чому Ви саме так структурували і подавали навчальний матеріал?» Відповідають далеко не всі. Доводиться констатував ти — не знають, не розуміють, не задумуються над цим. Найчастіше кажуть — так радять методики. Чи: використовував готову розробку уроку, напевне, вона правильна.

Правильною вона була тільки в того педагога, який спланував урок для своїх конкретних умов. Але умови у вас інші. І «правильна» розробка вам мало допоможе. Потрібно думати самому, як співвіднести те, що ви маєте, з тим, що вам потрібно.

Більшість педагогів не дуже завдає собі клопоту аналізом пе-редурочної ситуації. Справа доходить до курйозів. Обурений педагог покинув проектування уроку на ЕОМ, обурившись: «Ваша машина дурна!» Виявилося, комп'ютер кілька разів повертав неуважного наставника до початку програми, педагог ніяк не міг, розподіляючи час уроку, укластися в 45-хвилинний інтервал: то не знати куди поділося в нього 8-Ю хвилин, то урок «зашкалює» за 70-хвилинну межу. Спостерігаючи за роботою вчителів під час комп'ютерного програвання схем майбутніх уроків, бачимо, що рідко хто з педагогів з першого разу вводить в ЕОМ правильний розподіл часу: не звикли. Усього 45 хвилин в уроці, а рахувати їх ми ше не навчилися.

Отже, з якого кінця не підходь, урок жадає розрахунку. Більш того, без розрахунку нічого не можна поліпшити. Об'єктивному ускладненню навчально-виховної роботи ми повинні протиставити міцний сплав творчої майстерності і холодного аналізу. Розумію: багатьом ріжуть вуха ці слова — розрахунок, раціоналізація. Звикли ми до іншого, що урок— «безмежна творчість», а педагогіка — «високе мистецтво». Нехай вони такими і залишаються. Нагадаємо лише думку К.С. Станіславсь-ког о про те, що найкращий експромт той, що заздалегідь добре підготовлений, і зауваження В.О. Сухомлинського — без передбачення й наукового розрахунку педагогіка схожа на знахарство, а вчитель, який не хоче або не вміє розраховувати — на неграмотну няньку (див. Сухомлинськип В. О Розмова з молодим директором. — С. 474).

342


Практична педагогіка або три технології

Перебудова уроку під кутом наукового розрахунку вимагає серйозної перебудови мислення вчителя. Не так лякають складні і незвичні методики, пов'язані з виконанням обчислювальних операцій (їхню реалізацію, зрештою, перекладемо на шкільні ЕОМ), скільки принципово нові напрямки міркувань, пошуків, діяльності. Але доведеться усвідомити: назад до поганої, неякісної роботи повернення немає. Недосконалими технологіями нових завдань не вирішити. Формування підростаючих поколінь не може і не повинне більше залежати від волюнтаризму, суб'єктивізму, некомпетентності.

У справі революційного оновлення уроку вірним помічником учителя стає комп 'ютер. Там, де можна хоч щось рахувати, суперечки успішно заміняються обчисленнями. Девіз оновлення уроку — не просто творчість, а раціональна творчість. Комп'ютеризація підготовки уроку полягає в тому, що розробляти стратегію і тактику майбутнього заняття вчитель буде доручати ЕОМ. Діагностування, прогнозування, проектування уроку, оцінка ефективності різних варіантів проведення, вибір оптимального і навіть визначення найбільш доцільних методів навчально-виховної роботи перекладаються на комп'ютер.

«Коли це ще буде?»—засумнівається педагог. Не буде, а є! У школах України встановлені десятки тисяч ЕОМ, парк шкільних комп'ютерів швидко поповнюється. Але щоб вони не покривалися пилом за щільно закритими залізними дверима, а працювали на користь шкільного прискорення, треба вчитися спілкуванню з ними. Реалізація трьох неодмінних вимог передує широкому застосуванню ЕОМ для підготовки навчальних занять. Перша — усвідомлення того, що лише розрахунок, краща організація допоможуть нам більш якісно вирішувати проблеми уроку, прагнення передбачати, перш ніж братися за діло. Друга умова вимагає підвищення рівня педагогічного мислення, де вирішального значення набуває глибоке розуміння законів педагогічного процесу, уміння користагися досягненнями теорії для вирішення практичних завдань. Третя умова полягає у широкому поширенні програм комп'ютерного аналізу уроку.

Створювати їх складно, але необхідно. Порадуємо читача ''вісткою про те, що вже створені і широко апробовані досить ефективні комп'ютерні програми для діагностування, прогнозування і планування навчальних занять. Підготовча процедура, яку ми обговорюємо, розрахована на перспективну комп'ютерну

343


Підласий І.П.

реалізацію. Методичні кабінети кожного району, кожна опорна школа повинні мати пакети таких програм.

І ще один висновок з практики. Ніякими силами не вдавалося мені долучити до вивчення комп'ютера педагога, коли той не бачив, де і для чого зможе застосувати набуті знання. Але коли вчитель без усякого знання комп'ютера сідав за проектування уроку чи вирішення інших педагогічних завдань, він з подивом виявляв, що вже за кілька занять може спілкуватися з машиною. Це зайве підтвердження важливості продуктивних знань: не знання не зрозуміло для чого, не знання взагалі, а продуктивні знання, які можна застосувати для вирішення життєво необхідних завдань і отримати від цього виграш — головне в сучасному навчанні.

1   ...   23   24   25   26   27   28   29   30   ...   46


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка