Практична педагогіка або три технології



Сторінка23/46
Дата конвертації15.04.2016
Розмір8.25 Mb.
1   ...   19   20   21   22   23   24   25   26   ...   46

'ПЕРЕЧАЄМОСЬ

Я можу безпомилково сказати, про що запитають мене вчителі на черговому занятті. Останнім часом запитання не відрізняються різноманітністю: як проектуються нові технології, підходи, завдання на сучасні шкільні реалії. Невирішених питань у масовій практиці багато, не все йде так, як хотілося б. Паралельно з новими загострюються старі проблеми — росте вартість товарів і послуг, не вирішуються проблеми сільської школи, знижується народжуваність, ніхто не має впевненості в завтрашньому дні. Не відчуває сільський учитель ні наснаги, ні потреби технологічно переозброювати школу. Молодь не квапиться на ма-лопрестижну і низько оплачувану роботу. До того ж, рівень підготовки молодих учителів, їх ставлення до справи далекі від вимог школи не тільки завтрашнього, але й сьогоднішнього дня. Заклики — готуватися до суворого і непоступливого ринку, конкуренції, що вимагає високого рівня підготовки, іншого відношення до справи, необхідність оволодіння новими технологіями, мало кого надихають. Не дай Боже нікому жити в епоху змін, засмучувався колись Конфуцій. Ми охоче заплачемо разом з ним, але зміни неминучі, і саме нашому поколінню судилося пройти через них. Школа, як і людина, живе тут і тепер.

Книгу я й пишу для того, щоб полегшити вплив цих змін на наше життя, полегшити адаптацію педагогів до нових умов. Поступово ми дійдемо необхідних висновків, адаптуємось і побачимо, що зміни несуть нам більше приємного, ніж негативного. Усе змінюється на краще, окрім того, що змінюється на гірше.

Тим часом констатуємо, що у звичайній державній школі ще немає усіх необхідних умов для якісного профільного, дифе-

272


Практична педагогіка або три технології

ренційованого, комп'ютерного навчання. Чи означає це, що проблему підвищення якості варто відкладати до того часу, поки не з'явиться добрий інвестор, створить нам усе необхідне і щедро запросить нас зайняти місце за вчительським столом за чималу винагороду? Чи не очікуючи, що держава, як колись, дасть нам усе необхідне, розпочинати активно, не рахуючись з особистими втратами, творити нову школу, сподіваючись завтра одержати чималий зиск від продажу якісних педагогічних послуг? Словом, робити все так, як робиться в ринкових умовах — спершу вкладати, потім одержувати?

Ваш коментар, звісно, буде раціональнішим.



в.

Учимося

Індивідуальними маршрутами

Загальне і навіть профільне навчання мають накладатися на індивідуальне (індивідуалізоване). Це і зрозуміло, і необхідно: високоякісне продуктивне навчання можливе лише при розумному сполученні індивідуального навчання з груповим. Чисте індивідуальне навчання недостатньо продуктивне, так само, як і навчання у великих групах. Емпірично встановлене оптимальне число учнів у класі — дванадцять пар (24 учні). Це саме такий клас, яким ще можна ефективно керувати й одночасно група, у якій досить ефективно йдуть процеси взаємонавчання. Як у малих, так і в переповнених класах, вони погіршуються.

Принцип індивідуального підходу був завжди актуальним у нашій педагогіці і зберігається серед найбільш важливих і загальновизнаних. Збережений він і в нових педагогічних підходах, зорієнтованих на ринкову школу. Зокрема, у моєму підручнику (1999 року) читач не міг не помітити, з якими застереженнями і натяжками я погоджуюся з ним, проектуючи на майбутні ринкові реалії. В умовах колективного навчання реалізувати принцип на належному рівні завжди було складно, а останнім часом — практично неможливо. Жоден учитель не може здійснити індивідуальний підхід до окремої дитини, коли їх оточує два десятки інших учнів, кожен із своїми, часто діаметрально протилежними запитами. Персональний підхід, персональний учитель, як і персональний комп'ютер — тільки для одного. Усі це розуміють, але

273


Підласий І.П.

чомусь остерігаються називати речі своїми іменами. До слова сказати, декларацією принципу, що його неможливо втілити, закладається фундамент необов'язкової реалізації і всіх інших принципів, що украй небезпечно.

Вимоги ринкової економіки змусять нас упроваджувати індивідуальний підхід у повному обсязі і не на словах, а на ділі: адже кожний наш учень вимагатиме створення йому необхідних умов для самореалізації. Особистісна орієнтація освітнього процесу здійснюється саме шляхом створення кращих умов для індивідуального навчання, мета якого одержання школярем освіти на обраному ним рівні відповідно до індивідуальних запитів. Необхідність широкого упровадження інтенсивного індивідуального навчання диктується наступними умовами.


  1. Зростає розрив між індивідуальною підготовкою школярів одного й того ж віку, учителеві все важче орієнтуватися у класі на «середнього» учня;

  2. Зростає число школярів, які у зв'язку з відхиленнями у своєму розвитку чи здоров'ї, не можуть продовжувати навчання за звичайними шкільними програмами і мають потребу в прицільному коректуванні;

  3. З'явилися учні, які не можуть регулярно відвідувати школу у зв'язку з тривалими поїздками, спортивними змаганнями, пе- редпрофесійною підготовкою, обставинами життя і т.ін.;

  4. Частина учнів не задоволена діючими навчальними планами і програмами і не може вибрати для себе один з масових шляхів одержання освіти, у тому числі, через комунікативі проблеми або небажання одержувати освіту у звичайних шкільних умовах;

  5. Деякі учні бажають вибрати для себе більш зручні для них схе ми оволодіння новими знаннями, уміннями, тестування досягнень;

6. З'явилися нові педагогічні системи, що розглядають індивідуалізацію навчання як основний шлях реалізації осо бистіших запитів і створення умов для самореалізації особистості;

7. Розширилися матеріальні і технічні можливості забезпечен ня індивідуальної освіти.

Реалізація цілей продуктивного навчання в загальноосвітній середній школі істотно поліпшується, коли вона доповнюється так званими індивідуальними маршрутами навчання. Індивідуальним маршрутом назвемо складений самим учнем (разом з учителем і батьками) план руху лабіринтами навчання і досягнення кінцевої мети у залежності від власної старанності. Індивідуаль-

274


Практична педагогіка або три технології

ний освітній маршрут — це особиста програма дій учня на деякому відрізку його навчання: від декількох хвилин і годин до тижнів і навіть місяців. Маршрут може бути намічений для окремої частини, теми чи розтягнутий навіть до меж цілого предмета. Мета продуктивного навчання за індивідуальною програмою — максимальне задоволення запитів учня, підвищення якості знань, умінь, економія енергії і часу. Зменшення термінів навчання вивільняє час для професійної підготовки, поглибленого вивчення окремих предметів.

Маршрут містить точний опис: а) навчального матеріалу заданого обсягу, б) необхідного рівня оволодіння ним, в) методики раціонального навчання, в) необхідних обсягів самостійної роботи і практики, г) розрахунку витрат часу на усі види самостійного навчання, д) самодіагностики і тестування досягнень.

Зайве говорити, що ходіння індивідуальними маршрутами якнайкраще узгоджується з вимогами продуктивної педагогіки: тут і вільний вибір, і педагогічна допомога, і рівнево-профільна диференціація, і висока якість продукту.

Якщо індивідуальний маршрут складається на частину уроку або на цілий урок, то він нічим не відрізняється від віддавна відомого індивідуального підходу. Учитель планує і пропонує учневі індивідуальний варіант діяльності для вирішення конкретного завдання, контролює й оцінює результати роботи.

Дещо по іншому здійснюється новий для нашої школи підхід до планування та упровадження індивідуального навчання на більш тривалий період — чверть, півріччя, рік. На основі діючої в певному навчальному закладі базисної програми складається індивідуальна освітня програма для кожного учня, який побажав опановувати навчальний предмет в індивідуальному порядку або, як кажуть, перейшов на індивідуальний план. В особистій програмі реалізується спосіб індивідуального освоєння існуючої навчальної програми.

Перехід учня на індивідуальну освітню програму відбувається за визначеними правилами, що передбачають:


  • оцінку педагогічним колективом готовності учня до пере ходу на індивідуальну програму;

  • бажання учня перейти на навчання за індивідуальною про грамою та усвідомлення ним відповідальності за прийняте рішення;

  • згода батьків.

275

Підласий ІП.

Індивідуальна програма може орієнтуватися на один з діючих навчальних планів, не обов'язково той, що реалізується в певному класі. Учень може, наприклад, вибрати гімназійний навчальний план чи план з поглибленим вивчанням якого-небудь предмета.

Індивідуальна програма, як правило, визначає орієнтацію окремого відрізка навчання. Ця орієнтація може змінюватися при переході до іншого відрізку. Скажімо, учень, орієнтований на реабілітаційний навчальний план у першому півріччі, може перейти на базисний план у другому і т.ін.

Змістовну основу навчання за індивідуальними освітніми програмами складають навчальні модулі. Навчальний модуль — це навчальний матеріал (параграф, тема, розділ, предмет, інтегрований курс і т.д.), методичні вказівки по вивченню навчального матеріалу, час на виконання кожного навчального завдання, способи контролю і звітності. Найбільш простим і типовим зразком навчального модуля є тема (розділ) навчальної програми разом із указівкою найбільш раціональних методів і форм її вивчення.

Загальний навчальний модуль розробляється у вигляді індивідуального освітнього маршруту, у якому міститься:


  • Назва модуля і його обсяг (тема, розділ, курс);

  • Навчальний матеріал (предмет, група предметів, інтегрова ний курс);

  • Рівень (базовий, поглиблене вивчання і т.ін.);

  • Кількість годин на всі частини модуля (теми, розділи, увесь модуль);

• Звітність (тести, реферати, заліки і т.д.). Навчальний модуль містить чіткі часові орієнтири:

  1. Визначається загальний час, наприклад, чверть, півріччя 10-го класу;

  2. Терміни виконання кожної ділянки маршруту фіксуються і постійно уточнюються;

  3. Укладається часовий графік виконання навчальних мо дулів (за тижнями) із указівкою контрольних пунктів — термінів представлення завдань, контрольних зрізів, заліків тощо.

Структура змістовної частини індивідуального освітнього маршруту містить у собі:

1. Обов'язкові модулі, що входять до інваріантної частини загального навчального плану;

276

Практична педагогіка або три технології


  1. Модулі за вибором учня, що входять до обов'язкової для ви конання частини індивідуального освітнього маршруту;

  2. Факультативні модулі.

Структуру контролю індивідуального освітнього маршруту складають способи одержання зворотної інформації про перебіг навчання, як наприклад:

  1. Поточний контроль, де відбувається видавання навчальних за вдань, регулярні зустрічі з наставником, консультації, семінари і т.ін.

  2. Усна і письмова звітність про виконання навчальних модулів.

  3. Тестування і підсумкова атестація досягнень.

Моніторинг і коректування індивідуального освітнього маршруту дуже важливі і необхідні. Хід виконання індивідуального освітнього маршруту знаходиться під постійним спостереженням класного керівника, який працює в тісному зв'язку зі школярем, родиною, усіма вчителями. У ході виконання індивідуального освітнього маршруту часто виникає необхідність його коректування. Воно здійснюється класним керівником, результати доводяться до адміністрації школи і батьків.

Індивідуальна освітня програма реалізується у різних формах.



  1. Заняття в класі. Освітній маршрут може допускати вивчен ня одного чи декількох модулів за звичною класно-урочною сис темою. Поряд з відвідуванням уроків з обраної теми у своєму класі, може бути організоване навчання в іншому класі своєї чи сусідньої школи.

  2. Групові заняття. Для групи учнів, які перейшли на індивіду альне навчання, може бути організоване групове виконання ок ремих модулів за принципами кооперації зусиль.

  3. Самостійне вивчення. Будучи основною формою індивіду ального навчання, воно допускає різний рівень самостійності. На усіх етапах самостійного вивчення необхідні консультації, де учень висвітлює і ліквідує свої особисті утруднення.

  4. Поточна перевірка і тестування досягнень. Вони необхідні насамперед самому учневі, щоб показати йому, наскільки успішною є обрана ним методика самостійного навчання.

  5. Самостійна практика у великих обсягах і різноманітних фор мах. До розділу практики ми віднесемо і різноманітні форми фа культативних, додаткових, гурткових занять, що організовують ся як у школі, так і поза нею.

До обов'язків педагога, який веде індивідуальне навчання, віднесемо:

277


Підласий Iff.

оцінка готовності учня до переходу на індивідуальне навчання;

вибір разом з ним індивідуального освітнього маршруту; регулярні зустрічі з учнем, обговорення стану проходження індивідуального освітнього маршруту; коректування освітнього маршруту; контакти з батьками; оформлення результатів тестування й атестації учня.

ОЛЕРЕЧАЄМОСЬ

Безумовно, впровадження індивідуальних маршрутів потребує певної перебудови устояної системи фронтальної робота, переходу на нові технології. Іншого виходу немає: якщо ми хочемо задовольнити запити споживачів шкільної продукції — повинні встигати за вимогами часу. У ринкових умовах завжди знайдеться конкурент, який запропонує споживачеві необхідну послугу. Так що ніяких гарантій педагогу, який не бажас перебудовуватися, ніхто дати не зможе. У віддалених селах якийсь час ще буде зберігатися монополія і педагоги зможуть жити, не особливо напружуючись. Але коли ринок запрацює у повному обсязі, то все упущене доведеться спішно надолужувати. Можна й не встигнути.

Чи згодні Ви зі мною?

К

ОНСУЛЬТАЦШ

Як розвивати старанність

Слово «старанність» (рос. «прилежание») у сучасній педагогіці не дуже популярне. Більше говоримо про інтерес, зацікавленість, на виховання інтересу скеровуємо усі наші помисли. Але інтерес — примхливий і непостійний — не може бути надійною основою ні для продуктивного навчання, ні для продуктивного життя. Набагато надійніше спиратися на старанність — свідомо сформоване відношення до важкої і не завжди цікавої справи. Школа насамперед і повинна її формувати, щоб людина, яка вийшла з її стін, була здатна виконувати не тільки цікаву їй роботу,

278

L

Практична педагогіка або три технології

але й усяку іншу, що запропонує життя; не пурхала по життю яскравим метеликом, але, керована обов'язком і необхідністю, справлялася з будь-якою справою, уподібнюючись до працьовитої бджоли.

Педагогіка легко впадає в однобічність, пред'являючи вимоги тільки до учня і не пред'являючи їх до вчителя. Ось чому, перш ніж ми звернемося до учня ми повинні звернутися до мистецтва вчителя будити й утримувати здатність працювати і старанність. Один з найважливіших розділів педагогіки, який наша наука із зрозумілих причин залишає осторонь, це, безперечно, розділ, де йдеться про мистецтво навчити працювати. Чим краще розвинуте це мистецтво в учителя, тим більше старанності в учня.

Старанність і любов до роботи найтіснішим чином пов'язані з упевненістю, що має своїм джерелом надію на успіх. Старанність часто є тільки особливим способом вираження цієї впевненості, завдання учителя розвивати її. Хто вселив класові належну впевненість, той уже пройшов половину дороги, що веде до мети, тому що при виконанні цієї умови всі дороги стають коротшими. Дуже здібні і старанні учні володіють від природи впевненістю, у деяких розвивається навіть самовпевненість і без допомоги вчителя; у цьому випадку йому зовсім не слід нічого робити або робити зовсім мало.

Перше, що необхідно порадити вчителю — розвивати уміння співвідносити свої вимоги із силами учнів. Надмірні вимоги погіршують здатність працювати і викликають втому, поганий настрій, невдоволення і одноманітну механічну роботу, коли діти працюють з небажанням, підкоряючись волі педагога. На жаль, старанність, що з'являється під тиском, досить поширена. Деякі вчителі дають завдання, не підготувавши дітей до їх вирішення, перекладають важку працю збагнення істини на самих дітей і їхні родини. Звичайно, так навчаються плавати швидше, але якою ціною.

Спочатку педагог подбає про те, щоб вимоги не були занадто високими. Цим ми полегшимо працю і вселимо у школярів впевненість у собі. Якщо ми станемо підтримувати більш слабких і віддавати належне їх старанності, хоча б успіхи їх і були ще дуже скромні, то ми досягнемо в кінцевому підсумку непоганих результатів. З іншого боку, варто остерігатися того, як би слабкі учні не змусили нас занадто низько опустити планку вимог.

У молодших класах завдання потрібно ставити ясно і виразно, вказувати той шлях, що веде до їх вирішення. Таким чином,

279


Підласий ІЛ.

ми будемо упевнені, що домашня робота учнів буде виконуватися самостійно. Чим молодші учні, тим більше будемо обмежуватися простою репродукцією; лише поступово варто привчати дітей до більшої самостійності.

Про час ми говоримо постійно. Але поки вчителі не стануть враховувати реальний бюджет часу школяра і розраховувати відповідно до нього обсяги домашніх завдань, навряд чи варто нам очікувати поліпшення успіхів і старанності.

При поступовому оволодінні мистецтвом вчитися працювати ми будемо звертати увагу і на те, щоб вчасно й у достатньому обсязі надавати належну підтримку. Потрібно наперед усувати значні труднощі, з якими не зможе справитися більшість учнів. Необхідно роз'яснити, як з ними справитися. Граматичні правила будемо заучувати тільки тоді, коли вони зрозумілі, коли розумові процеси, що служать їхньою основою, вже добре сформовані. У правильному механічному запам'ятовуванні — секрет розвитку. Якщо увага учня розділяється між старим і новим матеріалом, що ще не засвоєний міцно і при користуванні ним учень ще не досяг швидкості, то результати завжди будуть нижчими. Цю нашу помилку висвітить кожна учнівська робота, виконання якої ми зажадаємо занадто швидко.

Завдання з іноземних мов будемо готувати в повному обсязі спершу разом з учнями в класі, тому що все тут їм нове і незнайоме. Тільки поступово, коли незнайоме зустрічається рідше, учні можуть працювати самі. Але і тоді будемо уважно переглядати майбутні завдання, щоб де-небудь не виникли перешкоди. Часто буває досить кількох легких натяків, щоб навести школярів на правильну думку. Це варто було б мати на увазі і щодо творів з рідної мови, де ми чомусь постійно завищуємо планку наших вимог.

Отже, вимоги наші завжди будуть помірними. У розумних межах буде і наша допомога. При перевірці своїх вимог учитель буде непохитним, справедливим і наполегливим. Хто привчив своїх учнів до того, щоб вони вміли з безумовною точністю виконувати помірні вимоги, той зможе досягти багато. Тривалість навчального року дозволяє нам ставити необхідні вимоги і наполягати на їхньому виконанні.

Тепер нам залишається розглянути, які засоби варто вживати в тому випадку, коли, незважаючи на всі наші зусилля, справжній інтерес до роботи не виникає. Насамперед дуже важливо довідатися, від чого залежить дійсна чи удавана зацікавленість. Якщо

280


Практична педагогіка або три технології

одна частина класу демонструє недостатню старанність з одного предмету, а з інших предметів помітний її прогрес і просування вперед, то з великою часткою імовірності можна припустити, що причина у самому вчителеві. Він зобов'язаний ще раз пройти той розділ, де виникли проблеми із старанністю, і у такий спосіб домогтися повного розуміння секретів підвищення інтересу. У більшості випадків головна причина інтелектуальної млявості криється в погано засвоєному знанні.

Індивідуальні випадки досліджуються окремо, кожний сам по собі. Залишається з'ясувати, чи причиною недоліків є недостатнє розуміння, чи низька самооцінка або боязливість, що заважає правильно висловлюватися, відсутність інтересу, чи поверховість або недбалість. Відповідно до діагнозу вибираємо засоби подальшого впливу, даємо поради учневі і його батькам. Якщо вони рішуче хочуть вести малоздібного учня далі, то їм варто спробувати, наскільки це можливо, надати йому домашню допомогу. При виявленні повільності і млявості думки потрібно встановити, де прихована причина: в інтелектуальному, фізичному чи моральному розвитку, чи в усіх сферах одночасно. У першому випадку будемо заощаджувати розумові сили; у другому — корекційні зусилля спрямуємо на зміцнення здоров'я, а в третьому — станемо боротися з лінощами і розбещеністю. Остання найчастіше має своїм джерелом зайву домашню опіку, що занадто сильно послаблює у дитини самостійність висновків і виховує у неї страх перед самостійною діяльністю.

При відсутності інтересу і наявності байдужості до навчання ми повинні спробувати діяти в якомусь одному напрямку. Адже немає учня, який би нічим не цікавився. Якщо тільки ми правильно визначимо сферу його інтересів і правильно на неї будемо впливати, то виграємо справу.

Але там, де ми маємо справу з поверховістю, недбалістю і розумовими лінощами, там варто вдаватися до енергійних заходів. У таких випадках потрібно запровадити твердий розклад роботи, неухильну послідовність, ретельну перевірку того, що має бути виконано. У таких випадках варто також постійно спонукувати ледачого учня до роботи, пропонуючи йому запитання і вимагаючи від нього виконання визначених, розумно розрахованих завдань. Якщо такий школяр бачить, що його недбалість створює для нього все нові і нові неприємності, що лінощі йому невигідні, то поступово він почне навчатися краще,

281


Підласий І.П.

якщо тільки учитель виявить непоступливість у своїх вимогах. Рідко лінощі приємні й самим дітям. Звичайно їм більш приємно хоч чим-небудь догодити вчителям, батькам і отримати від цього задоволення самим. Хто з учителів зуміє в належний момент скористатися першими проявами задоволення, той зробить працьовитим найбільшого ледаря. З появою перших ознак працьовитості, будемо зберігати навмисний спокій і належну дистанцію та не будемо сумувати з того приводу, що зародок не відразу стає зрілим плодом.

282
Розділ 7. Перебудовуємо урок
Урок як дзеркало технології....284

Концептуальні моделі .287

Ефективний і ефектний 290

Ясна зрозуміла мета 296

Підбадьор і допоможи 304

Модульні надбудови 308

Урок, якого чекають 322

СПІВСТАВИМО НАШІ ВИСНОВКИ

Урок - головна ланка продуктивного

навчально-виховного процесу - виходить на

технологічний рівень, набуває

інструментального характеру, вибудовується і

функціонує не за логікою праці з непевними

наслідками, а за логікою технологічного

розрахунку із заздалегідь відомими і

гарантованими результатами.



Підласий І.П.

В

чимося


Урок як дзеркало технології

В основі всіх шкільних технологій — урок. Не суть важливо, що його тепер називають десятками нових слів — спілкування, колективне навчання, гуртова взаємодія, крок, модуль, справа, ланка і т.д. Урок як визначений відрізок часу, на якому виконується заданий обсяг роботи, — велике досягнення педагогічної думки. Школи без уроків не існує, хоча існує, як і за всіх часів, природне навчання і виховання — без шкіл. За останньою ознакою усі педагогічні технології можна розділити усього лише на дві групи — урочні і безурочні. Перші — в основі шкільного виховання, другі — природного, випадкового, стихійного, оказіаль-ного, додаткового. Між ними усе більш голосно заявляють про себе новітні інформаційні технології — різновид дистанційного позашкільного навчання, але розбитого усе на ті ж самі уроки.

Майже півтисячі років і майже у незмінному вигляді існує поурочне навчання в Європі. У його основі 45-хвилинний відрізок часу, поділений на частини у залежності від завдань і видів роботи. Усього 45 хвилин, а скільки сил витрачено на раціоналізацію кожної. Спеціальними підрахунками ніхто не займався, за моїми оцінками, лише в українській та російській педагогічній літературі описано більше 400 спроб видозмін уроку — по десятку на кожну хвилину. Якби раціональними виявилися хоча б кілька відсотків, то у двадцять перше століття ми вступали б не із сумною констатацією тих самих вічних недоліків уроку, а з переможними реляціями про звільнення школи від хронічних хвороб.

Приймемо урок як даність, адже нічого кращого поки не придумано. І в найближчі десятиліття, я думаю, нічого особливого не відбудеться. Навряд чи в кожну подушку буде вмонтований «дидактичний сон», щоб здобувати знання без праці і напруги. Проекти такі є, і деякі навіть можуть бути здійснені. Але результат школи — це не тільки навченість, не одні лише знання. У шкільному продукті, як відомо, більше за все важать уміння, навички. А їх без уроків, без практики опанувати неможливо. Не скасовують уроків і нові проекти продуктивної педагогіки, зокрема, так звані «індивідуальні маршрути», — складені для кожного учня особисті схеми вивчення предметів на обраному рівні.

284

Практична педагогіка або три технології

Що взагалі можна змінювати в уроці? Дуже мало. По-перше, його тривалість. Намагалися сотні разів. Відомі уроки тривалістю від кількох хвилин до «безрозмірних» — 3-4 години роботи без перерви. Але жодне нововведення не стало досі гідним конкурентом винаходу кам'яного віку. 45-хвилинний класичний урок завжди виходить переможцем. По-друге, в уроці можна змінювати порядок діяльності вчителів і учнів. І отут класична структура виявляється найбільш ефективною, тому що вона краще за усі інші відповідає вимогам педагогічних законів. Віз поперед коня — про доцільність самостійного вивчення нового перед повторенням вивченого — так і не зрушився з місця всупереч заклинанням прихильників модерних схем. По-третє, намагалися і намагаються вивести урок із класу. У деяких випадках це доцільно, наприклад, у навчальних екскурсіях, в інших, наприклад, «класах без стін» — сумнівно. Завдання, зміст, види роботи, методи, способи, діагностика, моніторинг, тестування тощо урок не змінюють, а всього лише трохи його модифікують.

У минулих десятиліттях урок піддавався модифікаціям за усіма без винятку важливим і другорядним параметрами. Деякі знахідки виявилися корисними. Серед них — поєднання уроків у тематичні блоки, складання навчальних модулів. На цій основі виникли спеціальні технології блокового, модульного, наростаючого, розширеного, просунутого і т.д. навчання. Усі вони виходять з того, що окремий урок має обмежені можливості. Якщо до нього органічно «приростити» ще один чи навіть більше, об'єднати їх однією загальною метою, зробити «наскрізною» діяльність, то можна трохи заощадити час і підвищити коефіцієнт корисної дії. Необхідність в інтегрованих уроках, модульних і блокових їхніх сполученнях найчастіше виникає в старших класах, де шкільне навчання усе більше тяжіє до вузівського, що здійснюється за «спареними» уроками.

У таких схемах є і переваги, і недоліки. Головна перевага — можливість розгляду більшого обсягу матеріалу, повнішого досягнення мети і формування повноцінного продукту. Недоліки теж очевидні: збільшуються витрати (і втрати!) часу у зв'язку з накопиченням утоми, немає повторення, узагальнення і закріплення окремих частин матеріалу, а, виходить, неминуче знижується міцність засвоєння фактичних знань. Для розвитку краще, для запам'ятовування — гірше. Тут вибір залежить від цілей, які ми ставимо.

Не випадково, розробники модульних, блокових, інтегрованих технологій звичайно зв'язують їх із профільною (за змістом) і

285


Підласий І.П.

рівневою (за обсягом) диференціацією. Фактично це означає, що пропоновані технології обмежено придатні для звичайної масової школи, де вирішуються завдання відповідно до «Закону про освіту», згідно з вимогами державного стандарту, де немає диференціації, де працюють звичайні вчителі і навчаються звичайні діти.

Масова школа рухається уторованим шляхом — домагається засвоєння на заданому рівні найважливіших, необхідних усім, базових знань і умінь. І тут чим менше відхилень від класичних схем, тим вищі шанси на одержання запланованого результату. Це як у моді: нові фасони спочатку упроваджують, потім від них відмовляються, а сорочка та штани залишаються споконвічною одежею вічного призначення.

Урок у масовій школі більш за все страждає від:



  • неякісної підготовки

  • поганого розрахунку

  • непродуманої імпровізації

  • порушень педагогічних закономірностей.

Тільки підвищивши рівень підготовки уроків, можна всерйоз розраховувати на більший успіх навіть без зміни технології. За будь-якої, навіть наймодернішої технології, відсутність розрахунку, непродуманість уроку буде катастрофічно знижувати його ефективність.

СПЕРЕЧАЄМОСЬ



Я майже упевнений, що ви очікували зовсім іншого рецепту підвищення якості уроку. Ми сьогодні говоримо про що завгодно, тільки не про те, що уроки малоефективні, непродуктивні, у першу чергу тому, що погано підготовлені і проводяться з порушеннями дидактичних принципів. Причини шукаємо не в собі (адже ми, як дружина Цезаря, — поза підозрами), а у бідних і беззахисних дітях — вони в нас і ліниві, і малоздібні. Ви помітили, колего, що себе я не виокремлюю. Це наше спільне професійне лихо.

Я запевняю: ніяка технологія нам не допоможе, поки вчитель не буде як треба готуватися до уроку. Ніякі нові технології нам взагалі не потрібні, допоки ми не навчимося використовувати всі резерви класичного уроку. А вони ще є.

Погодитеся Ви з цими твердженнями чи ні?

286


Практична педагогіка або три технології



1   ...   19   20   21   22   23   24   25   26   ...   46


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка