Практична педагогіка або три технології



Сторінка2/46
Дата конвертації15.04.2016
Розмір8.25 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   46

16

Непомітно ми дійшли до висновку, що педагогічні технологи були завжди, що свій продукт школа завжди створює за допомогою технології. Сьогодні нас більше не влаштовує якість цього продукту, ми шукаємо нові технології, співзвучні потребам і вимогам часу, рівневі розвитку наших знань і можливостей. Тому в понятті «нова педагогічна технологія» правильно було б відбивати тільки невідоме, особливе і навіть оригінальне. Тоді педагогічна технологія уявлятиметься комплексом педагогічних впливів, що грунтуються на нових досягненнях науки і гарантують досягнення більш високого рівня навченості і вихованості. За назвою «перспективна педагогічна технологія» має закріпитися система (комплекс) заходів, що застосовуватиметься для успішного вирішення майбутніх прогнозованих завдань. Традиційна педагогіка мало дивилася вперед, задовольняючись обслуговуванням поточних потреб і здебільшого описувала те, що вже відбулося. Але час пішов швидше, той, хто не заглядає у майбутнє і не готується до нього, в ринкових умовах програє. Педагогіка, яка завтра опише те, що відбувалося вчора, нікому більше не потрібна. Нова ринкова педагогіка має працювати на випередження.

Зміст, сутність і місце педагогічної технології ілюструються схемою (мал. 1).





Підласий І.П.

М

ІРКУЄМО

Цікаво, що тільки в українських і російських публікаціях останніх десяти років нараховується більш як 300 різних визначень педагогічних технологій. Цим терміном замінили майже всі традиційні педагогічні назви. Те, що вчора ще мало своє самостійне і зрозуміле педагогічне визначення, сьогодні стало називатися технологією. Поцікавимося, які визначення найчастіше з'являються на сторінках педагогічних видань: мистецтво, майстерність, уміння, сукупність методів обробки, змін стану (В.Шепель), методи, прийоми, засоби (В.Паламарчук); процесуальна частина дидактичної системи (М.Чошанов); принципи навчання, інтегральний підхід (В.Гузєєв і ін.); моделі навчання, методики навчання (Л.Занков, В.Рєпкін, А Кушнір і ін.); продумана у всіх деталях модель спільної педагогічної діяльності (В.Ченцов); спеціальна організація змісту навчання і підбір до нього творчих завдань (В.Бухвалов і ін.); системна сукупність функціонування всіх засобів (М.Кларин); педагогічна техніка (І.Зязюн, М.Красовицький і ін.); алгоритм процесу досягнення запланованих результатів (Н.Волков); проектування процесу формування особистості учня (В.Питюков і ін.); змістовна техніка реалізації навчального процесу (В.Беспалько); підхід до опису педагогічного процесу (В.ЇОдін); педагогічна майстерність (О.Ликова й ін.); види навчання (Г.Ксензова та ін.); комплекс заходів (В.Гуреєв); змістовне узагальнення (Г.Селевко); сукупність установок, що визначають компонування форм, методів, способів, прийомів (Б.Лихачов) і т.д. Зупинимося на цьому.

Якщо справи підуть так і далі, то поняття технології зовсім втратить своє значення, а педагогіку й особливо конкретні методики незабаром визначатимуть лише як технології. Тільки що від цього зміниться?

Широке і нерозбірливе використання поняття — ще одне підтвердження того, що педагогіка є найбільш діалектичною серед усіх наук і практичних напрямків діяльності, але вся її діалектичність зводиться до безконечних варіацій назв століттями незмінних сутностей.

Цікаво, чи погодитесь Ви з думкою, що використання поняття «технологія», можливо, лише чергова данина моді, що не несе з собою сутнісних змін?

18

Практична педагогіка або три технології

Для такого зауваження є підстави. На моїй пам'яті, у педагогіці з'являлися десятки нових понять і термінів, якими рясніли сторінки книжок, але вже через нетривалий проміжок часу вони безслідно зникали з ужитку, як наприклад, «кабінетна система», «оптимізація» і т.д.

Сперечаємось

Багато корисного ми позабували. Нічого понад необхідне — учив великий мислитель середньовіччя Оккам. Дивися просто, і буде тобі просто. Дивишся викривлено, і диявол гратиметься з тобою. Хитромудрими термінами, надуманими схемами, семи-колінними зворотами усе заплутується до неможливості. З відразою відвертається учитель від таких пояснень, автоматично переносячи свій праведний гнів і на те корисне, що іноді з'являється.

Запопадливістю недолугих аматорів заплутані, доведені до абсурду і поховані сотні корисних ідей. Сум'яття навколо педагогічних технологій теж їхніх рук справа. Усе зводиться до того, що навіть чхати вчитель повинен за технологією, а прості, очевидні й інтуїтивно зрозумілі кожному дії старшого по відношенню до молодшого підносяться до рангу регламентованої технологічної поведінки. Про те, де дійсно створюються нові технології — глибинні наукові дослідження, говориться найменше. Технологій більшає, а школа чомусь не прогресує. Багато з того, що вже було нормою шкільного життя, досягнуто й узято на озброєння масовою практикою ще у недалекому минулому, сьогодні втрачено.

Погодитесь Ви з цим?

В

чимося


Філософія технологічних трансформацій дуже суперечлива. Це тому, що об'єктивні зміни життя піддаються ще й суб'єктивним оцінкам, корпоративним деформаціям, мають відтінки особистих і кланових уподобань, академічних амбіцій. Усе це разом узяте настільки ускладнює розуміння сутності і призначення сучасної школи, пріоритети і напрямки технологічного переозброєння педагогічного процесу, що перестає сприйматися як керований і навіть розумний процес.

19

Підласий І.П.

А наука, запитаєте ви? Вона вже точно має стояти на сторожі розумного, об'єктивного, виваженого. У принципі це так, а на практиці бачимо інше. Загубилася педагогічна академія з її направляючими функціями, здрібніли інститути й лабораторії. Наука відстала, розпорошилася на дрібниці. Втратили головні пріоритети, мислимо позавчорашніми категоріями. Не займаємося тим, що має виникнути в ближчому майбутньому, що вже на часі, безконечно переспівуємо минуле. Ринкові це не потрібно. В ньому діють свої жорстокі закони забезпечення прибутку, у які сучасна педагогічна наука зі своїм позавчорашнім баченням проблем не вписується.

Та повернемося до технологій. Для того теорія і створюється, щоб проясняти незрозуміле. Вона нагромадила багато методів розпізнавання невідомого. Один ми зараз перевіримо. На поставлене прямо запитання — що таке педагогічна технологія? — ми навряд чи зможемо правильно відповісти. А от у порівнянні відмінності знаходяться легко. Якщо переформулювати запитання: де ми маємо справу з новою технологією, а де з відомою, чи запитати — де технологія відстала, то доведеться зіставляти, порівнювати технології між собою, і тоді ми краще зрозуміємо, з чим маємо справу.

При об'єктивному порівнянні ми насамперед зобов'язані співвіднести технологію з кінцевим результатом. Зміст будь-якої нової технології, де б вона не застосовувалася, один — одержати вищий результат швидше і з меншими витратами сил та енергії в порівнянні з технологією, що застосовувалася раніше. І хоча в педагогіці не все зводиться тільки до кількості, якості і часу, а поняття результату має більш глибокий і менш визначений зміст, сутність технології від цього не змінюється. Виробничі технології характеризувати незрівнянно легше. Вища якість, менші витрати, економія часу, зниження втрат — тут вимірювані параметри. Технологія визнається успішною, якщо поліпшуються показники хоча б за одним з них.

Порівняємо з педагогікою. Коли на початку 90-х років була запропонована технологія виховання з комп'ютерною підтримкою, то вона відрізнялась від інших технологій тим, що дозво: ляла досягати вищих результатів інформування (на першому етапі виховання) за економії часу і зусиль. Технологія доступна для вчителя будь-якої кваліфікації, гуманістично зорієнтована, поблажлива до учнів. Вищий результат досягається за рахунок застосування нових організаційних рішень і засобів — комп'ютерів і спеціалізованих програм. Шкільна практика підтвердила її



20

Практична педагогіка або три технології

ефективність на інформативній ділянці виховного процесу. Коли В.Шаталов запропонував свою авторську технологію — комплекс пов'язаних між собою заходів, що веде до економії часу навчання і поліпшення його результатів, то її без застережень ми повинні позначити як нову та більш ефективну. Приклади, на жаль, нечисленні, можна продовжити.

А от коли змінюються тільки цілі, завдання, підходи, організація, і ми не бачимо виразного впливу цих перетворень ні на час, ні на результати, ні на витрати сил, то в цих випадках навряд чи варто вести мову про нові технології. Але саме до переорієнтації цілей, вигадування нових завдань, обґрунтування прив'язаних до них концепцій і підходів та косметичної перебудови організаційних форм зводиться сьогодні левова частка педагогічних інновацій у галузі технологій.

Технологією назвемо комплексний педагогічний вплив, що дозволяє одержати педагогічний продукт заданої кількості і якості відповідно до запроектованих витрат часу, сил і засобів. Практично це означає прийняття чітких зобов'язань типу: я, учитель Підласий, гарантую, що такого-то учня, за такий-то час доведу до визначеного рівня навченості (вихованості, розвиненості), якщо будуть надані точні характеристики учня, параметри кінцевого продукту та умови, у яких буде здійснюватися навчально-виховний процес.

При технологічному вирішенні завдань заздалегідь і якомога точніше задається опис продукту через вхідні і кінцеві характеристики учня, оцінюються передбачувані витрати на одержання продукту з заданими характеристиками — час і вартість. За якістю продукту і витратами на його виробництво технології порівнюються між собою. Самі собою відпадають багато традиційних питань — про ефективність, наприклад. Якщо замовник бажає одержати менш якісний продукт — це буде коштувати дешевше і часу піде менше. При невисоких початкових характеристиках учня час і вартість педагогічної обробки значно зростають.

Незвично? Ні, цілком ринковий підхід. Доки ж ми не будемо знати гдіни педагогічної праці? Доки будемо нерозумно вимагати неможливого — навчати всіх і усьому та ще й на високому рівні? Видобуток нафти має свою ціну, мають її вирваний зуб і пошитий костюм. Тільки в педагогіці ми поки не знаємо, що і скільки коштує. Це тому, що технології в нас невизначені. Ми не можемо поки що гарантувати заданого результату. А в ринкових умовах це

21

Підласий 1.П.

вкрай важливо. І якщо комерціалізація освіти продовжуватиметься, і ми дійсно перейдемо до надання освітньо-виховних послуг, то вибір у нас тільки один: технології мають працювати гарантовано. Ринкова медицина до такого висновку вже прийшла.

Головна причина нинішнього розмивання змісту технологій — недостатнє і неправильне розуміння їхнього призначення. Згадаємо, як розвивалися технології обробки землі, вилову риби, видобутку корисних копалин. Зі збільшенням технічних можливостей вони ставали більш ефективними, менш трудомісткими, допомагали одержувати більше продукції з меншими зусиллями. Зміст нововведень — більше, швидше, краще, економніше. Рухають технології нові наукові і технічні досягнення, підпирають їх з усіх боків ентузіазм, бажання заробити, прибуток, нові економічні й організаційні зміни. Більше нічого, здається, у призначенні технологій немає.

Нові педагогічні технології можуть бути вибудовані тільки на основі нових знань про учнів, розуміння глибинних процесів формування необхідних якостей. Деякі поліпшення можливі за умови перебудови організаційних форм при збереженні основних характеристик навчально-виховного процесу. Але можливості одержати більш якісний продукт дуже скромні. Помиляються керівники, намагаючись перефарбуванням стін, євроремонтами чи перерозподілом обов'язків між завучами досягти істотних змін. Кінним плугом можна було орати хоч уздовж, хоч упоперек поля, на врожай це не впливало. Результати істотно поліпшив трактор. Так і в педагогіці. Коли її технології пов'язують з появою нових засобів, застосуванням сучасних інформаційних технологій, підвищенням кваліфікації вчителів, то можна вірити в прогрес, тому що тут присутній первинний зміст переозброєння виробництва. Але коли нас переконують, що школа стала навчати і виховувати краще з набуттям статусу гімназії чи ліцею, я сумніваюсь.

Якщо сутність залишається незмінною, а видимість покращень досягається за рахунок подвійних стандартів чи оцінок зовнішніх другорядних показників — технології немає. Немає ядра технології — швидше, ощадливіше, якісніше. Що змінила, наприклад, технологія М.Монтессорі? Лише ставлення до дітей. Але розвиваються вони аж ніяк не швидше, немає і якісних зрушень. Змінилися форми опіки, зовнішній антураж, деякі організаційні елементи. Чим же ця технологія досконаліша? Схиляємо думку педагога до того, що суб'єктивні уподобання також

22

Практична педагогіка або три технології

не відносяться до технології. Деяким учителям і учням, як не дивно, подобаються авторитарні шкільні стосунки, і нікуди від цього факту не дітися, інші тяжіють до демократичних форм, ще хтось — до анархістських. Навряд чи за цією ознакою ми виявимо тут нову технологію — потрібно копати глибше і дивитися, як з'єднуються відносини з кінцевим результатом. Залишимо в резерві наші можливості створення різних відносин і надамо можливість усе вирішувати замовнику, так буде справедливо — чого той бажатиме, те й отримає. Ніхто тоді не буде звинувачувати ні школи, ні вчителів. Звичайно, педагоги як фахівці, мають підказати, що і як буде краще, але право вибору рівня та якості освітньої послуги за замовником — державою, суспільством, індивідуальними споживачами. Якщо цьому більше сприятимуть авторитарні стосунки, то вони й стануть елементом технології.

Уявляємо, яким незвичним для нашої людини — від державного чиновника до батька — буде формування індивідуального замовлення на педагогічні послуги. І замовнику за пристосування педагогіки до його потреб доведеться викласти не стільки грошей, скільки він побажає, а стільки, скільки коштує послуга, точнісінько так само, як у перукарні. Ось чому лише в ринкових умовах педагогічна праця оплачується за своєю повною і високою вартістю. Зникає педагог з простягнутою рукою, який вик-лянчує у держави копійки за свою важку працю. Педагоги, як і лікарі, як усі інші фахівці можуть себе прогодувати, людям завжди були і будуть потрібні їхні послуги. А держава нехай думає — чи буде вона брати участь в освіті своїх громадян, чи вони вирішуватимуть свої освітні запити без її участі, чи залишиться держава разом з освітою, чи проігнорує найголовнішу підойму прогресу, оточившись міліцією і силовими відомствами. Привітаймо ринок і за ці трансформації у нашій свідомості.

М

ІРКУЄМО

1. Технологія, як і все інше в нашому житті, «прив'язана» до місця і часу. До місця — фактом своєї появи на певному просторі, до часу — рівнем развитку наукового мислення та можливостями практики. Названими умовами переважно і створюються можливості для закономірної перебудови навчально-виховного процесу. В історії педагогіки прослідковуеться чітка залежність

23

Підласий І.П.

технологій від темпів соціального, економічного та науково-технічного прогресу.

Чи означає це, що з часом одна технологія обов'язково замінюється іншою?

2. Нові часи вимагають нових підходів. Хто співає на старий лад, не має шансів стати кумиром нового покоління. Тональність завжди задають ті, хто гостріше за інших відчуває подих часу, за рані готуються до прийдешнього, майбутніх змін. Тому істинно нова, перспективна технологія завжди трохи попереду, завжди не звична і трохи страшить. За цими ознаками її й відрізняють від ус талених підходів, не здатних більше народжувати нових рішень. Лише та технологія спроможна утвердитися, яка співзвучна ча сові, відповідає його вимогам і можливостям. Природно, що в будь-якій новій технології зберігаються рештки вчорашньої, іноді у значних обсягах, але їхня ідеологія і спрямованість уже інші.

Чи згодні Ви, що в «чистому» вигляді старі технології в нові умови не переходять?

3. Будь-яка педагогічна праця — творча або технічна — вико нується за технологією. Це наші звичні діїї, які ми швидко пере стаємо усвідомлювати. Технологія педагогічної праці — це наші досягнення, наш рівень педагогічної культури. Зразкове виконан ня справи, найвищий рівень, до якого підіймаються окремі майст ри, складають сутність передових технологій. Але школа стоїть на масових технологіях — рівні праці і майстерності, притаманних більшості вчителів. Нічого не зміниться і в майбутньому. Але роз маїття цілей, помножене на специфіку навчальних закладів та стиль педагогів, до невпізнанності трансформують кожну, навіть дуже знайому технологію: нам вони здаються щораз іншими.

Чи означає це, що ми фактично використовуємо лише різні модифікації однієї й тієї ж технології?

4. Сьогодні ми надаємо великого значення стосункам педагогів з учнями. Прагматична педагогіка майбутнього, вочевидь, не змо же приділяти надмірно великої уваги цьому питанню. Особиста справа кожної вільної людини — як ставитись до навчання. Бажа ного результату можна досягти різними способами — хоча б і при мусом. І нинішня, як нам здається, важлива умова — стосунки між учителем і учнем — по суті не відноситься до технології. Якщо



24

Практична педагогіка або три технології

тільки вона (тобто технологія) спеціально не скерована на оптимізацію міжособових стосунків. У центрі прагматичної технології — продукт, а не створення мікроклімату і виховання доброзичливості. І сьогодні лише частина педагогів та учнів вступає у теплі довірливі стосунки. Для інших вони залишаються формальними, робочими. Якщо не погіршуються, то не стають перешкодою на шляху отримання освітнього продукту високої якості. Значення мають не стосунки, що склалися, а той відрізок часу, коли вони впорядковуються, тобто динаміка формування відношень. Коли процес завершений, стосунки стають просто нейтральним тлом. Чи згодні Ви з цим?

5. Якщо Ви погоджуєтесь з твердженням, що технологія пов'язана тільки з умовами, то достатньо, щоб виникли відповідні умови, як тут же з'явиться (чи повернеться) і відповідна технологія. Це підтверджується прикладами. Коли селяни отримують землю у власність, на їхніх індивідуальних садибах найперше відроджуються технології натурального господарювання. В деяких місцях це потягнуло за собою і подальші перетворення — відродження хутірських шкіл з притаманними їм технологіями.

Чи правильно ставити технологію у залежність від умов і вважати це загальною закономірністю?

Діємо

Де допоможуть технології?

У практику теорія упроваджується за допомогою технологій. Під таким кутом зору технологія — це система алгоритмів, способів і засобів, комплексне застосування яких веде до заздалегідь намічених результатів діяльності, гарантує одержання продукту заданої кількості і якості. Технологія — концентроване вираження досягнутого рівня виробництва: це і спосіб, і результат упровадження наукових досягнень. «Будь-яка діяльність може бути або технологією, або мистецтвом. Мистецтво грунтується на інтуїції, технологія — на науці. З мистецтва усе розпочинається, технологією завершується, щоб потім розпочати все знову», — пише відомий російський педагог В.Беспалько. Поки технологія не створена, панує індивідуальна майстерність. Але рано чи пізно



25

Підласий І.П.

остання поступається місцем «колективній майстерності», концентрованим вираженням якого і є технологія.

Таблиця 1 Порівняння індивідуальної майстерності з технологією



"V


Індивідуальна майстерність

Загальна технологія

1. Процес виконується працівником від початку до кінця

2. Необхідне знання усієї системи, усіх тонкощів виробництва

3. Потрібно все робити самому

4. Процес тривалий

5. Продукт якісний 6. В основі інтуїція, досвід

7. Продукт лімітований можливостями виробника



1. Процес поділяється на частини, кожен працівник виконує свою частину роботи

2. Необхідне знання тієї частини процесу, яку виконує працівник

3. Упроваджуються «готові» розробки, що звільняють від необхідності усе робити самому

4. Процес набагато прискорюється

5. Продукт не менш якісний

6. В основі науковий розрахунок, знання

7. Забезпечується масове виробництво якісного продукту


До останнього часу «інтелектуальні виробництва», серед яких і виховання людини, обходилися без поняття технології, залишаючи за нею галузі матеріального виробництва. Сучасна педагогічна теорія «дозріла» для технологічного підходу, визнає його доцільність і раціоналізм, не погоджуючись утім з механічним переносом усіх ознак виробничої технології на школу.



26

Практична педагогіка або три технології

З'явившись у педагогічному словнику, поняття технології спонукало до інтенсивної розробки нових напрямків досліджень та раціоналізації практики. Достатньо хоча б оглянути матеріали російського часопису «Школьньїе технологии», де поряд з практичними часто описуються несподівані і доволі екзотичні технології шкільної праці. Здебільшого вони так і залишаються добрими намірами. Особливим технологічним радикалізмом відрізняються деякі західні виховні системи, що поширюються в межах концепції «точної педагогіки». Інколи це аж занадто спрощені і жорсткі схеми, виведені з вивчення процесів дресирування тварин.

Виховні технології на відміну від освітніх розвиваються повільнішими темпами. У сфері виховання сьогодні можна говорити лише про елементи технологізації, використання яких сприяє удосконаленню деяких, переважно другорядних, аспектів процесу. До створення універсальної технології виховання, використовуючи яку кожен педагог міг би гарантовано сформувати замовлений йому тип особистості, ще дуже далеко.

Проста і доволі очевидна процедура на виробництві, технологізація школи набуває таких складних і несподіваних ознак, що говорити про адекватну виробничій технологізацію навчально-виховного процесу неможливо.



  1. На відміну від виробничих процесів, процес виховання має цілісний характер, його важко розірвати на операції, здійснюва ти педагогічні впливи у вигляді дрібних кроків послідовного формування окремих якостей. Виховні впливи здійснюються не за послідовно-паралельною схемою, а комплексно.

  2. З огляду на це, вкрай обережно і виважено повинно вирішу ватися питання про залучення до виховання людей, які володіють окремими «технологічними операціями» — добре володіють яки мись методами формування окремих якостей. Відомо, що осо бистість не формується «вроздріб». І тільки особистість створює особистість. А тому вихователь поставлений перед необхідністю вести технологічний процес від початку і до кінця. Тут ми маємо і завжди будемо мати справу більше з індивідуальною май стерністю, що спирається на загальну технологію.

  3. За технологією виховання фактично залишаються загальні для усіх проблеми, що необхідно вирішувати у процесі форму вання особистості. Виділити їх, віднайти найкращі способи вирішення — завдання науки. Технологія тут розуміється як найбільш раціональний спосіб діяльності. При технологічному
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   46


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка