Практична педагогіка або три технології



Сторінка19/46
Дата конвертації15.04.2016
Розмір8.25 Mb.
1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   ...   46

Ідеал виховання — Людина. А для неї: Любов, Доброта, Справедливість, Пізнання Бога і себе, Воля, Здоров'я, Родина.

Мета виховання — допомога підростаючій людині у формуванні загальнолюдських якостей, сприяння її саморозвиткові, засвоєння уміння жити в сучасному альтернативному світі.

Завдання виховання полягають у тому, щоб сприяти моральному, інтелектуальному, фізичному, трудовому, емоційному, правовому, економічному, екологічному, статевому, політичному розвиткові учнів.

Визначальними принципами є демократизація, гуманізація, національний характер виховання, вільний вибір.

Переважаюча технологія — продуктивна, що забезпечує міцні і дієві знання та вміння з одного боку авторитарним примусом, з другого — упровадженням вільного вибору.

У мети, що реалізується через вибір, чимало переваг перед сучасними розмитими і нежиттєздатними покручами.



  1. Підкоривши їй стратегічний напрямок шкільного вихован ня, ми зближуємо виховання з життям, робимо його практично корисним для кожної людини. Людина отримує саме те, що пере довсім потрібне в житті. Навчити кожного робити обгрунтова ний вибір, приймати самостійні і зважені рішення — означає сформувати особистість, яка володіє стрижневими якостями, са мостійну, активну, життєздатну.

  2. Вибір веде до поліпшення змісту навчально-виховного проце су, який не відповідає нинішньому часу, і якого без нової парадиг ми мети змінити неможливо. Не дивно, що, намагаючись формува ти всебічно і гармонійно розвинену особистість, наша виховна сис тема вже тривалий час не може вийти з нею самою ж створеного глухого кута і продовжує за інерцією лише нарощувати суму знань,

206

Практична педагогіка або три технології

не даючи відповіді на головне питання — навіщо все це потрібно. У загальноосвітній школі мають вивчатися лише ті предмети, що необхідні кожному для формування стрижневої якості людини вибираючої — етика, логіка, історія, мови, література, педагогіка, соціологія, право. Всі інші — за вибором і в обсягах, визначених вільним волевиявленням учнів і їхніх батьків. Основою виховання має нарешті стати кероване педагогом самовиховання.

Програми навчально-виховного процесу, усіх шкільних предметів змінюються і розвантажуються. Використовуються лише інтегровані курси. Вільний час учня — недоторканний резерв його саморозвитку. Підручники — лише інтегровані і видаються державою. Створюються на конкурсній основі. Перший і головний серед них, що пронизує і скріплює шкільний навчально-виховний процес, — «Людина, її життя і щастя».

Зовсім очевидно, що скалічені попередніми соціальними і освітніми реформами, низькоякісною педагогічною пропагандою батьки — погані помічники школі у вихованні. Цей обов'язок бере на себе держава. Забезпечується ґрунтовне моральне виховання усіх громадян на основі загальнолюдських вартостей, а все інше — лише за вибором. Пріоритетність виховання — над усім. Перепустки в класи отримують лише мудрі, віддані справі виховання педагоги, які ведуть цей процес догматично, без «творчості» і відступів. Потенціал тих кількох десятків людей в країні, які ще здатні зрозуміти, що з нами відбувається і куди ми маємо рухатися, використовується насамперед у вихованні.



СПЕРЕЧАЄМОСЬ

Будь ласка, подивіться на проблему не очима учителя-пред-метника, якому кожна година його предмету доконче необхідна. І не очима вченого, який належить до корпоративної групи, що стоятиме на смерть за упровадження в шкільну програму ще одного шматка змісту чи цілого предмета, який, ну просто вкрай необхідний, завтра вимремо, якщо не вивчимо. Подивіться на ці проблеми очима пересічного громадянина.

Чому навчати — важливе питання. Чому не потрібно навчати — ще важливіше. Якщо ми не досягли істотних успіхів у вирішенні

207


Підласий Ї.П.

першого, виходить, потрібно починати з вирішення другого, аналізу проблеми «з кінця».

Як би Ви відповіли на питання:

Чого не треба вивчати в школі?

Які шкільні знання особисто для Вас виявилися непотрібними?

Без яких знань Ви змогли б успішно вибудувати свою кар'єру?



В

чимося


Основні знання

Продуктивна педагогічна технологія стоїть на двох китах: 1) знанні законів, умов і факторів, якими забезпечується приріст продукту, і 2) умінні педагога правильно їх ураховувати і спиратися на їхній вплив.

Продукт, повторимо ще раз, — комплекс органічно злитих якостей, створених працею педагогів і власною працею учня. Педагогічний процес згасає в продукті. Продукти — це не тільки результат, але в той же час і умови процесу праці. Саме умови формування продукту заданої кількості і якості є корінними питаннями педагогічної теорії і практичної технології.

Розуміння причин, що визначають продуктивність навчально-виховного процесу, можна без перебільшення назвати серцевиною професійної компетентності педагога, а уміння виявляти їх і передбачати комплексну взаємодію у майбутньому процесі — вершиною педагогічної майстерності.

Продуктогенних факторів так багато, вони такі різноманітні і мінливі, що мимоволі закрадається сумнів — чи можна взагалі розплутати клубок і витягнути живі нитки з неймовірно складного переплетення різнохарактерних впливів. Поки лише добре розвита педагогічна інтуїція та треноване вчительське чуття допомагають кращим з майстрів педагогічної праці правильно вгадувати напрямок дії головних причин, враховувати їхню силу і досягати на основі урахування спрямованості їхньої дії високих результатів. Якщо ж педагогічний процес розвивається за незрозумілим для вчителя сценарієм і приводить до незначного результату, то це майже завжди означає, що він віддав перевагу не тим причинам, що у даному випадку виявилися вирішальними.

208


Практична педагогіка або три технології

Причини, що впливають на перебіг і результати педагогічного процесу, називаються продуктогенними факторами (ген у перекладі — той, що народжує). Якщо педагоги прагнуть добре керувати процесом, досягати заданого рівня продуктивності навчання, виховання і розвитку у встановлені терміни, то вони мають у повному обсязі опанувати знання всіх тих причин, від яких залежать результати.

Головне теоретичне і практичне завдання — визначення важливості (значимості) факторів. Ми інтуїтивно відчуваємо, що не всі вони рівнозначні, не всі однаково впливають на результати. Деякі з них потрібно враховувати завжди й у першу чергу, інші — лише як додаткові або за конкретних обставин.

Спробуємо розібратися. Отже, фактор — це значна причина, утворена як мінімум із двох продуктогенних причин однієї групи. З окремих факторів утворюються загальні. Загальний дидактичний фактор, як правило, вбирає в себе значну кількість продуктогенних причин і може містити кілька дидактичних факторів. При подальшому об'єднанні загальних факторів утворюються комплексні, що утримують в собі значну кількість окремих продуктогенних причин і загальних факторів. На вершині ієрархи — генеральні фактори, що об'єднують усі без винятку продуктегенні причини визначеної групи, попередньо зведені до комплексних, загальних та одиничних факторів. Існують ще специфічні фактори. Це ті, котрі з якої-небудь причини не можна віднести до певної групи продуктогенних причин чи включити до складу загального або комплексного фактора. Дуже часто специфічний означає «неповторний», «особливий».

Виділенням та урахуванням у практичній роботі продуктогенних факторів досягається якісне вирішення педагогічних завдань. Для практики — це прямий і ясний шлях вибору стратегії, що грунтується на діагностиці факторів.

Приймемо без доказів той факт, що на продуктивність педагогічного процесу одночасно і сукупно впливають усі причини. Цей вплив має комплексний характер.

У результаті тривалих досліджень (І.Підласий, 1976 — 2001) виділено чотири генеральних фактори, що комплексно визначають формування продуктів навчально-виховного процесу:


  1. навчальний матеріал (НМ);

  2. організаційно-педагогічний вплив (ОПВ);

  3. характеристики учнів (ХАУ);

  4. час (Ч).

209

Підласий І.П.

Генеральний фактор «Навчальний матеріал» містить у собі причини інформаційного походження. Навчальна інформація ділиться на інформацію когнітивну (ту, що несе знання) та інформацію керуючу — сигнали про те, як засвоювати когнітивну інформацію. Тому навчальний матеріал — дуже своєрідна інформація. Особливістю її, у порівнянні з будь-якою іншою, є наявність педагогічної обробки, завдяки чому вона «пристосовується» для вирішення педагогічних завдань. Саме від рівня та якості педагогічної обробки, структурування навчального матеріалу, особливостей викладу та представлення залежить його придатність для навчально-виховного процесу, доступність, посильні сть, значимість для учнів.

У складі названого генерального фактора логічно виділяються два комплексних: об'єктивна (чиста) інформація і її педагогічна обробка. До першого відносяться такі загальні фактори, як зміст, кількість навчального матеріалу, його якість, форма (структура) викладу. Розшифровуючи останні, відзначимо, що кількість навчального матеріалу обумовлюється такими загальними факторами, як кількість засвоєних учнями понять, кількість усіх понять, кількість інформаційно-змістових елементів знань (ІЗЕЗ) у них, а якість — складністю матеріалу, що визначається через кількість нових взаємозв'язків чи нових операцій, довжину алгоритму, що веде до вирішення завдання (одержання відповіді на запитання) і т.д. Форма (структура) викладу матеріалу може бути різною: предметною, логічною, образною, символьною і т.ін. Важливою характеристикою складності навчального матеріалу є суб'єктивне відчуття труднощів її сприйняття, розуміння, засвоєння.

До характеристик інформації, що набувається у процесі педагогічної обробки, відносяться наступні: спосіб, структура, доступність викладу (мова, відповідність рівневі підготовки учнів, ступінь згорнутості, рівень надмірності) та ін. Таким чином, генеральний фактор «Навчальний матеріал» має у своєму складі два комплексних (об'єктивна інформація, дидактична обробка), шість загальних (зміст, кількість, якість, форма, структура, спосіб викладу) і понад 50 причин простої дії.

Генеральний фактор «Організаційно-педагогічний вплив» об'єднує велику групу продуктогенних причин, що характеризують діяльність учителів, способи, рівні організації навчально-виховного процесу, умови навчальної і педагогічної праці. Два комплексних фактори виділяються в його складі: організаційно-

210


Практична педагогіка або три технології

педагогічний вплив на уроках (регулярних заняттях) і вплив поза шкільними заняттями.

До загальних факторів, що характеризують цей вплив на уроках, відносяться серед інших наступні: методи викладання і навчання, організаційні форми (головна і допоміжні), навчальні ситуації (готового подання навчального матеріалу, природного самонавчання, керованої пізнавальної активності учнів і ін.), працездатність педагога (тривалість праці, навантаження, зміна, чергування праці і відпочинку, день тижня, чверть, режим праці, вік і ін.), працездатність учнів (тривалість навчання, зміна, день тижня, урок за розкладом, вік, чверть, розклад занять, чергування праці і відпочинку, обсяг загального і дидактичного навантаження і т.д.), контроль і перевірка результатів роботи (частота контролю на один урок, загальна і середня частота контролювання, наявність контролю на попередньому уроці й ін.), тип і структура навчального заняття, практичне застосування набутих знань, умінь, застосування засобів навчання, обладнання навчального процесу, умови навчання (у тому числі санітарно-гігієнічні, психофізіологічні, етичні, економічні, організаційні, зокрема клімат у педагогічному й учнівському колективах, співробітництво між педагогами й учнями, відносини між педагогами і батьками і т.д.).

Фактори, що діють поза уроком: обсяг і характер допомоги з боку батьків, дорослих, друзів; розпорядок навчальної праці; контроль з боку дорослих (обсяг, частота, система і т.ін.); використання засобів масової інформації з навчальними цілями (телебачення, газет, журналів), читання літератури (додаткової до шкільної програми і за власним зацікавленням); організація самостійної навчальної праці; віддаленість місця проживання від школи, використання транспортних засобів; участь у гуртках; заняття з репетиторами; спілкування з дорослими з пізнавальними цілями, використання навчальних медіасистем і багато інших факторів.

У цьому генеральному факторі, крім двох комплексних, виділяється 20 загальних і більш 150 конкретних продуктогенних причин. Причому деякі з них, як, наприклад, умови навчання, при ближчому розгляді розкладаються на значну кількість причин і можуть самостійно претендувати на статус комплексних факторів.

Третій генеральний фактор — «Характеристики учнів» — зводиться в основному до конкретних показників, що характеризують піддатливість школярів навчально-виховним впливам. Відомо, що не всі люди однаково піддаються педагогічним

211

Підласий І.П.

впливам. Це визначає їхні успіхи, можливість досягнення ними запроектованих результатів у встановлений час. У науковій літературі зараз широко використовуються спеціальні терміни для позначення цієї якості — научуваність, навчальність, придатність, піддатливість, виховуваність тощо. Доцільно розглядати індивідуальну і групову (колективну) піддатливість. Як і в попередніх факторах, визначимо причини, що характеризують учнів на уроках і поза ними.

На уроці виявляються наступні: рівень загальної підготовки (ерудиції) учнів; здатності до опанування конкретного навчального матеріалу, засвоєння, наприклад, математичних, граматичних і т.д. знань, умінь, навичок; загальні здібності до навчально-пізнавальної діяльності; загальні характеристики уваги (обумовлені особливостями нервової системи, темпераменту, віку); особливості мислення при вивченні конкретного навчального предмету; загальні характеристики мислення; установки на свідоме і міцне засвоєння навчального матеріалу (зовнішні і внутрішня); мотивація навчання, виховання, розвитку (розуміння й усвідомлення цілей, інтерес до навчання, навчальної діяльності, до конкретного навчального предмету, дієвість стимулів, відношення до виконання учнівських обов'язків і ін.); темпи засвоєння знань, умінь; здоров'я учнів (стомлюваність, захворюваність і т.д.); вік учнів; їхні ціннісні орієнтації; життєві плани; дисциплінованість, відповідальність; орієнтація на майбутню професію; стиль (спосіб) життя і інші причини.

Научуваність, виховуваність у процесі самонавчання, самовиховання характеризується такими причинами, як: самоконтроль (обсяг, частота, якість, система); воля і наполегливість; цілеспрямованість; уміння учитися; розпорядок і організація праці; працездатність; ціннісні орієнтації; стимулювання; мотивація; стан здоров'я; особливості сприйняття пізнавальної діяльності в цілому; здатності; швидкість, міцність, обсяг запам'ятовування і засвоєння; рівень і особливості мислення; вікові й індивідуальні характеристики і т.д.

Генеральний фактор утвориться сукупним впливом не менш як 60 загальних факторів навчання.

Четвертий генеральний фактор — «Час». І в ньому можна виділити: 1) витрати часу безпосередньо на уроці і 2) витрати часу на самонавчання, саморозвиток, самовиховання.

До витрат часу на уроці відносяться: час сприймання, первинного усвідомлення знань; засвоєння знань; закріплення і зміцнен-

212


ня вивченого; періодичність контролювання, повторення і закріплення; час, що пройшов після завершення навчання; час збереження інформації у пам'яті відповідно до цільової установки; на виконання тренувальних вправ і застосування знань, умінь; на повторення вивченого; на систематизацію; підготовку і видачу відповіді та багато інших конкретних витрат часу. Витрати часу, пов'язані з самонавчанням та самоудосконаленням: на виконання домашніх завдань; читання додаткової літератури; відвідування факультативів і додаткових занять; профільне навчання; участь у роботі гуртків і факультативів; на заняття по інтересах і інші витрати.

У виділеному генеральному факторі нараховується більш 20 загальних факторів, пов'язаних з різними витратами часу в навчанні, вихованні і підготовку до них.

Усього ж на перебіг і результати навчально-виховного процесу на уроці впливає не менш 150 загальних факторів, а кількість продуктогенних причин сягає 400-450, і це, ймовірно, ще далеко не повний реєстр останніх.





Мал. 8. 213

Продуктивність навчально-виховного процесу визначається сумісним впливом чотирьох генеральних факторів — НМ, ОПВ, ХАУ,Ч (див. мал. 8).

Підласий І.П.

Тривалі експерименти, виконані з застосуванням комплексної методики, показали, що фактори мають різну вагомість впливу, тобто їхній внесок у формування кінцевого продукту виявляється неоднаковим (див. мал. 8). В умовах нормального навчально-виховного процесу більше за інші важить організаційно-педагогічний вплив — 32%, далі за значимістю йдуть характеристики учнів (научуваність, піддатливість вихованню) — 28%, навчальний матеріал — 24% і час — 16%. Якщо нормальний хід навчально-виховного процесу порушується, то порушується і встановлене співвідношення.

Які фактори найбільше визначають продуктивність навчально-виховного процесу, на які з них практики повинні звертати увагу насамперед? На ці питання відповідь можна знайти у книгах «Педагогіка» (М., Владос, 1999. — с. 100), «Продуктивная пе-дагогика» (М., Народное образование, 2003).

У наведеній нижче таблиці подані уточнені на основі останніх досліджень (1999-2002 pp.) дані про вплив перших п'ятдесяти двох факторів у порядку зменшення їхньої вагомості.



Таблиця 7 Вплив факторів на продуктивність навчально-виховного процесу


Фактор

Вплив фактора на продуктивність

Місце фактора за ступенем впливу

1

2

3

Мотивація навчання

. 0,95

1

Інтерес до навчальної праці, пізнавальної діяльності

0,94

2

Зацікавленість предметом

0.93

3

Ставлення до навчання

0,92

4

Потреба вчитися

0.91

5

Уміння навчатися

0,90

6

Працездатність учнів

0,89

7

Обсяг навчальної діяльності

0,88

8

214

Практична педагогіка або три технології

продовження таблиці 7


1

2

3

Навчальна тренованість

0,87

9

Регулярність навчання, систематичність виконання навчальних завдань

0,86

10

Активність і наполегливість у навчанні, самовихованні

0,85

11

Стимулювання навчання, розвитку, виховання

0,84

12

Керування навчанням, розвитком, вихованням

0,83

13

Уважність

0,82

14

Дисциплінованість

0,81

15

Посидючість, старанність, наполегливість

0,80

16

Застосування знань, умінь на практиці

0,79

17

Здатності до вивчення конкретних знань

0,78

18

Загальні здібності

0,77

19

Потенційні можливості

0.76

20

Складність навчального матеріалу

0,75

21

Методи навчання, виховання, розвитку

0,74

22

Форми організації навчально-виховного процесу

0.73

23

Мислення при засвоєнні конкретних знань

0,72

24
1   ...   15   16   17   18   19   20   21   22   ...   46


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка