Практична педагогіка або три технології



Сторінка18/46
Дата конвертації15.04.2016
Розмір8.25 Mb.
1   ...   14   15   16   17   18   19   20   21   ...   46

ІРКУЄМО

Я стверджую, що вибудована на наукових основах продуктивна педагогічна технологія гарантує надійність результатів настільки, наскільки об'єктивні ці основи і наскільки правильно вони дотримані вчителем у процесі практичної реалізації. Гарантія продуктивності — можливість повторення технології усіма вчителями у звичайних умовах. Не можна виключити того, що технології, вибудовані на натхненні, інтуїції і втручанні потойбічних сил, засновані на найвищому рівні педагогічної майстерності та у винятково сприятливих умовах можуть бути й ефективнішими. Але ні описати, ні поширити їх повсюдно не можна. Загальний підйом продуктивності шкільної роботи в країні може бути гарантований тільки переходом усіх учителів на середньозважені технології, без надривів і подвижництва, характерних для ексклюзивних методів роботи. Якщо в країні існує державний стандарт, то він повинний бути підкріплений відповідною технологією. Цьому найбільше відповідає продуктивна технологія, розрахована на реального педагога, реальні умови. Інтуїтивісти, мрійники, творці екзотичних підходів теж потрібні як маяки, що змушують усіх більше думати. Але не яскравими спалахами йде приріст культурного потенціалу суспільства. Запорука процвітання в поступовому загальному впровадженні гарантованих технологій. Саме тим, що учителі ще навіть у 80-х роках минулого століття твердо дотримувалися методики, було забезпечене зростання освіченості і культурного потенціалу суспільства.

ППТ — це той масовий рівень майстерності, що досягається реальним середньостатистичним педагогом. Майстри, як і шкільні відмінники, йдуть кожний своїм шляхом. їм тісно в рамках усталених стандартів. Усереднення, дисципліна, адміністративні шори не для них. Скільки ж у нас майстрів? Дослідження виявляють приблизно наступне співвідношення: на високому творчому рівні працює близько 5% педагогів, середньому, репродуктивному — більш 70%,



196

Практична педагогіка або три технології

всі інші на низькому. Це ще один доказ необхідності упровадження продуктивної технології, що підвищує потенціал і можливості усіх.

Чи згодні Ви, що головне наше сьогоднішнє завдання — підвищення рівня кваліфікації учителів?

Сперечаємось

Ви вже збагнули читачу, що я відверто тисну на вас, щоб змусити глибше вникнути в ситуацію і вступити в обговорення. Хапайтеся за кожне слово, спростовуйте усе підряд, тільки не залишайтеся байдужим. Без добровільного і усвідомленого прийняття ідей кожним педагогом технологія не запрацює.

Давайте поміркуємо над таким питанням. Більшість сучасних технологій збивається на навчання, освіту. Виховні завдання ставляться і вирішуються побіжно, якщо взагалі ставляться і вирішуються. Виховання, розвиток усе частіше виступають як побічні продукти навчання. Виховних і розвиваючих технологій, де основним продуктом є вихованість, мало.

Як Ви гадаєте:


  1. Чи повинна школа займатися вихованням?

  2. Чи треба мати спеціальні виховні технології?

  3. Чи треба вирішення виховних завдань органічно сполучи ти з розвитком і освітою в одній педагогічній технології?

В

чимося


Переваги вибору

Як нам бути з вихованням? Відмовляється від нього школа чи продовжує? Що, зрештою, для нас важливіше — виховати Людину чи дати їй освіту? На ці питання Національна Доктрина не відповідає, наголошуючи переважно на освіті.

Торкнемося питання виховних можливостей продуктивної технології. Вона передбачає можливості зміни спрямованості гуманітарних предметів. Саме через оволодіння ними забезпечується виховання і формується загальна спрямованість мислення. Як це можна зробити, не руйнуючи до основ усталеної системи?

197

Підласий І.П.

Існуючу парадигму і мету навчально-виховного процесу змінюємо незначно і тільки в плані дієвості знань, умінь. Задати мету — означає дати лише загальний напрямок вихованню і нічого не сказати про те, як можна її досягати. Усі людські якості, як відомо, формуються через усвідомлену діяльність. Якою діяльністю, якого характеру і напрямку наповнити навчально-виховний процес, щоб у ньому сформувалася людина з заданими якостями, щоб знання, уміння, які вона опанувала в минулому довго залишалися міцними і дієвими?

Щоб вірити, що шкільним вихованням за рік-два пощастить перебудувати суспільство на основах добра, любові і милосердя, треба бути безнадійним оптимістом. Суспільство тим часом продовжує сповзання у моральну безодню і кінця цьому процесові поки-що не видно. «Втрачені покоління» 80-90-х самі стають вихователями, — а що і як вони будуть виховувати, передбачити неважко. Найрозумнішим виходом у цій ситуації буде відмова на певний час від завищених цілей і використання занадто складних методів виховання. Треба вдаватися до простих, прагматичних, очевидних і дієвих, співзвучних українському менталітетові, суворому сьогоденню і нашому рівневі вихованості шляхів досягнення мети.

Звичайно, головне питання в тому, якою ми хочемо бачити Україну, її громадян у майбутньому столітті. Відповідей на нього стільки, скільки знаходиться бажаючих висловитися на цю тему. Але більшості хочеться бачити наше суспільство демократичним, згуртованим, економічно міцним, а його громадян — носіями високих загальнолюдських вартостей. Світ змінюється, і ми повинні встигати змінюватися разом з ним. Вартості визначаються людьми, а люди формуються на прийнятих ними вартостях.

На питання про те, якими будуть головні людські цінності у XXI столітті, прагматична відповідь буде такою: максимально пристосованими до умов існування, скеровані на отримання знань і умінь, що дозволяють людині вижити у світі. Головна вартість — людське життя буде прямо залежати від досвіду самозбереження та поведінки в альтернативних умовах, протилежно направлених ситуаціях, де людині на кожному кроці доведеться робити дуже непростий вибір.

У кінці XX століття розвиток наук кардинально змінив наші уявлення про світ, суспільство, вартості, мораль. Зовсім збилися головні орієнтири — поняття Добра і Зла. Якщо для Землі зміщен-

198

Практична педагогіка або три технології

ня полюсів ще тільки прогнозується, то в суспільному житті і в моралі воно вже відбулося. Філософські уміння, що зійшлися у протиборстві, доводять — те, що в усі часи вважалося Добром, тепер слід розуміти як Зло, а останнє є не що інше, як Добро. Де правда і кому вірити? Люди позбулися опори, вступили в жорсткі альтернативні протистояння, що нерідко вирішуються шляхом озброєних конфліктів. Процес наростає, у майбутньому тисячолітті прогнозується загострення ситуації в усіх без винятку напрямах.

Особливо дошкульно вплине на виховання людей інформатизація суспільства, що нарощується величезними темпами. Людство вже випустило джина з пляшки, узаконивши право кожної людини вільно поширювати і отримувати будь-яку інформацію. Сьогоді і в майбутньому, даруйте, кожен шизофренік, будь-яка злочинна шайка можуть вільно і відкрито висловлювати, пропагувати будь-які думки, нав'язувати будь-яку філософію, пропагувати найбезглуздіші нововведення, найдивовижніші способи життя і дикунської поведінки. Дослідження показали, що наркоманія, сексуальні збочення та інші негативні явища найбільше почали поширюватися саме після отримання свободи слова і поведінки. Уже сьогодні в Інтернеті ви знайдете все, що завгодно. Марно сподіватися, що до засобів масової комунікації, що обплутали своїм павутинням земну кулю і стали джерелом надприбутків, у майбутньому допускатимуться лише високоморальні люди. Історія свідчить, що найпотужніші засоби науки врешті-решт опиняються в руках найгірших людей. Жити людині в завтрашньому світі буде дуже непросто. Особливо складно доведеться тим, хто вступає в життя і спробує що-небудь у ньому збагнути. Заручниками вседозволеності стануть насамперед діти.

Як протистояти цьому злу? Враховуючи реалії, необхідно виховувати у підростаючих поколінь уміння аналізувати те, що відбувається, вчити їх жити в умовах величезного інформаційного перенапруження, страхітливої війни ідей, ідеологій, кланових інтересів, пропаганди всіх можливих і, у більшій частині, примітивних і низьких форм поведінки.

Щоб збагнути всю небезпеку неконтрольованого розвитку процесу вірусування мізків і душ, досить подивитися, скільки і яких книжок випускається для молоді. І в цій царині процес деградації наростає, немає ніякої надії, що в майбутньому ми перейдемо до контрольованого педагогами читання. Влада виявилася в полоні нею ж самою витворених законів вседозволеності і

199


Підласий І.П.

проблемою цією не займається, бізнес стає все нахабнішим в отриманні надприбутків. Трохи поліпшує ситуацію те, що у світі зростає кількість неписьменних. Але від телевізора не сховатись. Остання надія на школу, яка й виведе, куди треба, і поправить, що треба. Остання надія на вчителя.

Доля сучасної і майбутньої людини — робити вибір. Вона змушена щоденно, щогодинно і щосекундно робити тисячі виборів — починаючи з вибору філософської і релігійної основи свого існування, поведінки і діяльності і закінчуючи вибором транспорту, одежі, мила, ґудзиків і телепрограм. Навчити людину робити гуманний, обгрунтований, такий, що приносить благо суспільству і самій людині вибір — ось головне і універсальне спрямування мети виховання, яке можна вважати і самостійною метою. Вибір вартостей і пріоритетів, способу і якості життя, поведінки і діяльності містить у собі ця мета. Вибір стає самостійною вартістю, оскільки від нього залежить прийняття або відкидання усіх інших вартостей.

Звернемося за підтримкою до філософських положень, переважно тих, якими керується життя. Найбільш ясне розуміння того, що відбувається з нами і навколо нас, коли ми вибираємо, дає теософія. Перш за все, погодимося з її положенням, що людське життя проходить у двійковому коді — «так» або «ні». В діапазоні між цими крайностями — великий діапазон альтернатив, де людина змушена робити свій вибір. Але на всі найголовніші питання нашого життя ми змушені відповідати однозначно — так або ні. Все наше життя — це безкінечний ланцюг великих і малих виборів.

Один з основних законів, що керує життям людей, — закон свобідної волі або вільного вибору. Теософи вважають його стратегічним законом Всесвіту, що керує розвитком свідомості людства. Цей закон даний людям, щоб вони підіймалися у своєму духовному розвиткові і врешті-решт навчилися робити правильний вибір. При правильному виборі життя продовжується і покращується, неправильний вибір веде до руйнування і загибелі.

Бути чи не бути? Якщо бути, то як? Якщо не бути, то чому? Люди не здійснюють жодного кроку без вибору. Сума «маленьких виборів» породжує певну якість життя: що вибрали, те маємо, а що отримали, з тим і живемо. Людина практично тим тільки й займається, що вибирає. Проявляючи свою свобідну волю, вона вибирає соціалізм чи капіталізм, авторитаризм чи демократію, вибирає між технічною чи гуманітарною освітою, ви-

200

Практична педагогіка або три технології

бирає дружину, роботу і життя. Природа чекає від людини тільки вибору, все інше вона вже зробила сама. Ви вибрали потяг — все інше від вас уже не залежить, всі зупинки і кінцева мета визначені. Вам треба було лише вибрати. З якого б кінця ми не підходили до цього, скрізь переконуємося — все в житті людини має першоосновою вибір. Рабство, наркоманія, пияцтво, бідність, хвороби і смерть — наслідки зробленого вибору.

Жорстокі правителі завжди починають з того, що позбавляють людей свободи вибору. Позбавлення вибору — це крайній прояв авторитаризму, пригноблення свобідної волі, свідомості й активності людей. Тоталітарні режими лише цим і займаються. Авторитарні школи, що функціонують при цих режимах, пригноблюють людину, позбавляють її перш за все вибору, права бути собою, мислити і діяти самостійно. Позбавлення свободи вибору — вірний і єдиний шлях збереження раз і назавжди встановленого порядку. В цьому і велика перевага, і велике зло. І перше, і друге можуть бути зрозумілими, виправданими чи засудженими лише через багато літ по завершенню. Коли інквізиція всіма можливими способами стримувала розвиток пізнання, поширення вільнодумства і порушення звичаїв, вона робила це з повним розумінням наслідків цих процесів. Те, що Земля крутиться, знали ті, кому треба було про це знати. Іншим знати про це не обов'язково. Це був свідомий вибір тих, хто розумів, до чого веде неконтрольоване поширення знань.

Не розуміючи, до чого веде вибір, Україна раптово обрала демократію і ринкові свободи. Наслідки вибору не забарилися. Хоч його конче треба було робити, люди до нього за своїм способом мислення, свідомістю не були підготовлені. Тому багато хто хоче назад, в тоталітарне, безальтернативне, без вибору минуле. Коли раб, який не має жодних уявлень про свободу і демократію, встає перед дилемою вільного вибору, він приречений. Правильний вибір зробити він не зможе. Раб не створений для вибору. Його у світле майбутнє можна вести тільки жорсткими авторитарними методами.

Поступово і повільно визріває людина вибираюча. Лише тоді вона стає рабом вільного вибору, підкоряючи все своє життя свободі вибору. Людина для того й має розум, щоб бачити, з якого джерела вона бере воду. Якщо вона це бачить і розуміє, тоді її вибір, прояв її волі стає усвідомленим. Отже, щоб вибір був обгрунтованим і правильним — людині необхідно відкрити очі. її треба довго і терпляче виховувати. Свідоме керування своїм вибором має стати головною метою нашого виховання.

201


Підласий Iff.

Прийняття рішення — це вже результат зробленого вибору. Це видима частина айсберга, оформлення тривалих роздумів, кинутий жереб і спалений міст. За ними йде вчинок. Вибір, зроблений людиною, це шлях, яким вона піде, стратегія її життя.

Серед можливих виборів треба вчитися робити відбір. Відбір — це те, як піде вибір. Ми інколи знаємо, як вибирати, але не знаємо, як відбирати. Тут можемо навести приклад з політиками, яких ми обираємо, але не відбираємо. У Біблії сказано: «Багато званих, та мало обраних».

Відмовимося від словосполучення «правильний вибір», оскільки ніхто не може пояснити, що це означає. Зупинимося на понятті «обгрунтований вибір», де критерієм обгрунтованості виступає майбутній розвиток подій і досягнутий результат. Вибір, що його робить людина, має бути всебічно обгрунтований. Це означає, що шляхом аналізу мають бути «програні» всі можливі альтернативи розитку подій і досягнутих результатів, з-поміж них обирається оптимальний для заданих умов і часу. Щоб зробити обгрунтований вибір, людина має покликати собі на поміч усю силу своїх знань, увесь потенціал свого розуму. Нерозвинутий, позбавлений міцної моральної основи розум вибору робити не може, операції аналізу і синтезу йому недоступні. Єдине, на що він здатний, — прийняти швидке рішення, продиктоване тимчасовими поверховими обставинами, емоціями, амбіціями. При цьому не оцінюються не те, що віддалені, а навіть близькі наслідки. Ось чому так багато помилок роблять люди. Виховання, яке не вчить вибирати, не готує їх до життя.

Отже, для зваженого вибору люди мають бути розвинені інтелектуально і етично. Шкільна освіта має бути спрямована на те, щоб дати учням необхідні для вибору знання, розвинути в необхідному обсязі їх моральні та інтелектуальні сили, навчити прагматичних алгоритмів прийняття рішень. При такому підході стає очевидним нерозумність вивчення «предметів». Вибору треба вчитися, досліджуючи проблеми в інтегрованих курсах.

Чому так важко дається вибір людині? Головним чином тому, що вона на той момент, коли виходить з-під опіки батьків і деякі вибори зобов'язана робити вже сама, відповідати за наслідки свого вибору, вже переобтяжена догмами і стереотипами, що змушують її діяти звично, не замислюючись. Звичка — благо, але звичка — й зло. Аналіз вимагає великого напруження, а пов'язаний з ним вибір — відмови від сформованих стереотипів. Щоб

202

Практична педагогіка або три технології

набути нового, треба пожертвувати старим, позбавитись від нього, відректись від звичного. Рух вперед неможливий без жертв. Удосконалення можливе тільки через руйнування старої форми з її минулим змістом. Не стати здоровим, не пожертвувавши теплом і ситістю. Не стати мудрим, не позбавившись звичного світогляду. Жертва благородна, але важка. Можна безмежно довго говорити про добро, але як тільки треба пожертвувати для нього чимось особисто, зробити добро, здійснити конкретний добрий вчинок, що вимагає зусиль, а іноді й жертв, зразу стає зрозуміло, як це важко для людини.

Вибір — це скорочене формулювання великого закону заперечення заперечення. Наслідки цього закону — постійне удосконалення, все нові й усе більш досконалі вибори.

З умінням робити вибір людина не народжується, воно виховується. Сформувати це вміння — найважливіше з того, що може і повинне зробити виховання. Чому наші випускники не вміють робити вибір, чому вони помиляються, коли його треба зробити? Тому, що належним чином не виховані. Ніхто й ніколи у нас цієї проблеми не підіймав і нічого в цьому плані не робилося. В результаті — нафарширований уривками мало кому потрібних знань випускник.

Вибір — логіко-емоційний вчинок. Людина повинна його вистраждати, глибоко пережити. Приклад. Людина захворіла. їй треба проаналізувати свій стан, свої можливості і зробити вибір. Найчастіше вона вибирає пігулку. Та остання має ту ж властивість, що й брехня — допомогає тимчасово. Цілком логічно треба було б у цій ситуації потерпіти, організм сам переможе хворобу. Немає страждання, не буде й результату. Сучасна людина так відвикла від страждання, що навіть у простих випадках вже не може обійтися без пігулок. Ще один приклад з царини освіти. Як приваблюють людей повідомлення про вивчення іноземної мови під гіпнозом, уві сні чи іншими легкими способами. Вони не дають результатів, бо немає тривалого, важкого навчання, немає жертви лінощами. Наша нерозвинена натура пручається, не хоче жертви, але без цього немає руху вперед. Виховуючи уміння робити вибір, треба формувати й емоційні основи, що супроводжують процес вибору. Отже при формуванні уміння вибирати формується все — інтелект, воля, моральність, емоційність.

Підведемо деякі підсумки. Реалізація мети виховання — формування людини, здатної робити вибір, жити в світі альтернатив. Людина вибираюча — ось коротке визначення майбутнього типу

203

Підласий І.П.

людини. Homo selecticus — сучасна і пристосована до реалій життя людина. Формування альтернативної поведінки, керування вибором, формування умінь робити правильний вибір — це прагматичні вміння, що мають бути сформовані вихованням. Це демократично, гуманно, доцільно, вигідно. Людина сама оцінює свої наміри, сама робить вибір, сама відповідає за його наслідки. Таке виховання відкриває очі підростаючій людині. Вихователі разом з вихованцями аналізують можливі варіанти і наслідки вибору, допомагають відбирати серед них найкращі. Вибір органічно поєднує в собі все те, над чим думали великі люди — фізичну досконалість, моральну чистоту, інтелектуальне багатство, розвинуті естетичні смаки і вміння, працелюбність.

Технологія виховання уміння вибирати проста. Вона змушує вирішення всіх завдань трудового, емоційного і т.д. виховання суміщати з вихованням уміння скрізь і всюди аналізувати інформацію, співставляти, робити вибір. Нехай усе в нашому навчально-виховному процесові залишається поки що по-старому, але розглядається під новим кутом зору — що він дає підростаючій людині для обгрунтованого вибору, для щасливого життя. Що дає математика, чим допомогає література, куди орієнтують біологія і хімія, якими конкретними уміннями аналізувати і робити вибір озброюють людину історія, суспільствознавство, економіка і право. Під таким кутом зору багато що у цих предметах висвітиться новими гранями.

Повернімося до практичної площини виховання людини вибираючої. У наших школах про це поки що не йдеться. Майже все побудовано на авторитарних вказівках. Підростаючу людину не виховують вибираючою, не формують її розум для наступного самостійного обгрунтованого вибору. Вибирати з величезного обсягу інформації також не навчають: вивчай, дитино, все підряд, може, щось, колись і знадобиться. Інтелектуалам школи теж нічого не дають: не завдяки, а всупереч школам вони навчаються самостійно аналізувати ситуації і здійснювати обгрунтовані вибори.

Традиційно наша школа продовжує стояти на заборонах. Заборони виключають вибір. Але чим більше забороняємо, тим гірше. Забороняючи, учитель стає ворогом учня, а треба, щоб були вони друзями. Ми взяли собі за моду безконечно «пізнавати» учня. Навіщо, скільки можна і що це реально дає? Яким би він не був, вибору робити він не вміє. Не тому, що ще малий, а ще й тому, що не вихований. Все інше не має значення — здібності, темперамент, ха-

204


Практична педагогіка або три технології

рактер. Один швидше зметикує, інший — повільніше. Тільки й усього. Допомагати треба всім — і тугодумам, і швидким. Всім важливо і цікаво як: жити заможно, вберегтися від хвороб, знайти друзів, створити сім'ю, отримати роботу. Відповіді на безкінечні «як» грунтуються на аналізі багатьох альтернатив, виборі оптимальної стратегії, прийнятті рішення. На правильність вибору мають «працювати» всі набуті знання, навички, способи мислення. А якщо «насичені вуглеводи» на це не працюють, то вони не потрібні всім, а лише тим, хто вибере їх для подальшого вивчення на шляху свого життя. Всім потрібні міцні етичні знання, знання про соціальний устрій, історії країни і людства, правові, економічні, педагогічні знання. Вибір вимагає упровадження інтегративних курсів.

Як багато закладено в кожній людині і як багато залежить від того, що вона вибере, що з себе створить, як розпорядиться своїм життям. І хто ж передовсім має дбати про пробудження людини, як не вона сама, її батьки і вихователі. Педагог допоможе, скерує, підбадьорить. Вибору у нього немає. Свій шлях він обирає тоді, коли йде на вчительську посаду. А свідомо вибравши його, вже не має морального права виконувати свою роботу погано.

Ми забуваємо дію ще одного великого закону природи — причини і наслідку. Сутність його проста: що заслужив, те отримай. У наших традиційних виховних системах цьому моральному положенню надавалося значної ваги. Ще недавно ми, наприклад, пам'ятали: хто не працює, той не їсть. Тут наявні причини і наслідки, які також тісно пов'язані з вибором. Всі вихованці, без винятку, мають знати і пам'ятати найголовніші причинно-наслідкові зв'язки. Нормально виховані люди займаються відшуканням зв'язків між причинами і наслідками. Копанням у наслідках займаються усі інші. Одна причина може мати кілька наслідків. Головні причини усіх наших бід — в духовному і моральному оскуднінні. Тому й річки міліють, і хліба мало.

Причина і життєвий наслідок: якщо ви хочете, щоб з вами поводилися добре, поводьтесь так само і ви з людьми. Невже ця істина, її розуміння і практичне застосування життєво менш важливі ніж додавання дробів. Здається, після школи тих дробів я не додавав у житті ніколи. Скільки ж і яких бід нам ще треба, щоб перестати викохувати в школах академічну нісенітницю? Миттєвих результатів не буде. Якщо встигнемо, щось виправимо років через 10. Але умови треба створювати вже сьогодні, свідомо сіяти необхідні причини. Кого запросимо, той і прийде.

205


Підласий І.П.

Для реалізації мети необхідні умови. Виховання як пробудження душі необхідне для того, щоб створити умови в ментальному світі вихованця, до яких потягнуться потрібні думки. Особливих умов для переорієнтації цілей виховання не потрібно створювати, все необхідне вже є. Розруха розпочалася в наших головах, і розпочалася тоді, коли ми перестали завдавати собі клопоту думанням. Можливо, ще не пізно схаментутися?

Підсумовуючи, виразимося гранично чітко й однозначно.

Продуктивна технологія створює добре підґрунтя для виховання, не пропонуючи для цього ні нових систем, ні інших підходів, а лише переставляючи акцент на вибір.


1   ...   14   15   16   17   18   19   20   21   ...   46


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка