Практична педагогіка або три технології



Сторінка17/46
Дата конвертації15.04.2016
Розмір8.25 Mb.
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   ...   46

183

Підласий Ї.П.

приєднатися до неї, чи хоч би вислухати відповідь товариша, поставити запитання, заперечити, подискутувати, то заняття збивається на проторену стежку інформаційно-повідомляючого навчання. Навчання йде, часто енергійно і навіть успішно, але в ньому непомітно відбувається зміщення цілей, підміна самостійного пошуку споживанням готових знань. Нагадаємо, що в пояснювальному навчанні мета діяльності — засвоєння знань, а в проблемному — засвоєння їх через самостійні відкриття.

Як розпочинати дослідницький діалог з класом? Як запалити школярів прагненням брати участь у пошуку? Однієї відповіді, тим більше, універсального рецепту, тут, зрозуміло, немає. Все визначається майстерністю вчителя, його знанням класу, «свого маневру», багатьма іншими факторами аж до вміння вчасно пожартувати. Практика підтверджує, що ефективна дослідницька діяльність виникає лише тоді, коли зламаний лід байдужості. Для стимулювання жадоби пошуку вчитель буде: у педагогічному плані — підігрівати емоції, у логічному — оголювати суперечності. Він, образно кажучи, «зачепить» своїх учнів за живе і заведе в глухий кут, та так, щоб і найінертніші не змогли залишитися байдужими.

Деякі педагоги досягають «ефекту дослідницького співробітництва» тим, що обирають собі серед учнів класу опонентів, постійними до них звертаннями змушують їх вникати в сутність проблеми, ставити запитання, заперечувати, сперечатися. Поступово на допомогу приходять інші учні і в дослідницький пошук непомітно втягується клас. Спрацьовує ефект «рівний-рівному». Особливо винахідливі педагоги затівають гру з класом, де суперники прагнуть до виграшу — найефективнішого вирішення дослідницьких завдань. Інколи педагог навмисне обирає не найкращий спосіб вирішення проблеми, забезпечуючи тим самим можливість школярам відчути смак перемоги, набути впевненості в своїх силах. Активізуючу роль відіграють і навмисні «промахи» педагога, «помилки», які він допускає. Тут однак треба мати почуття міри і певну обережність, щоб в учнів не виникали сумніви в професійній компетентності вчителя.

Включенню в активну проблемно-пошукову діяльність на уроці сприяє прийом співучасті. Користуючись ним, учитель робить учнів дійовими особами певної ситуації. Досягається це таким, наприклад, звертанням: «Уявіть собі, що ви перебуваєте...», «Уявіть, що сталося б з вами, якби ...», з наступним змалюванням ситуації. Щоб викликати учнів на роздуми, треба інколи запро-

184


Практична педагогіка або три технології

понувати їм подивитися на події з несподіваного боку. Так, досвідчені педагоги запрошують учнів «пофантазувати», розглядаючи, наприклад, питання: а що могло б статися, якби ...

Наступний прийом — персоніфікації. В цьому випадку педагог використовує людську здатність співпереживати при розгляді діяльності інших людей. Образна розповідь про життя учених, з чиїми іменами пов'язана проблема, переказ цікавих епізодів з біографій оживляє найабстрактнішу проблему, збуджує у школярів цікавість до неї. Виникає прагнення наслідувати, спробувати свої сили. Час від часу учитель має знаходити делікатні способи, щоб зачепити юнацьке самолюбство. Якщо цей прийом уміло використовувати для стимулювання пізнавальної діяльності, то можна досягти значного активізуючого впливу.

Такий, скажімо, прийом. Умілий педагог неодмінно трохи збентежить клас. Ефект буде тим значніший, чим відоміший матеріал, що вивчається. Приступаючи до вивчення нового матеріалу, наприклад, про утворення кам'яного вугілля, педагог підійшов до вимикача і запалив світло. «Що це?», — спитав він, показуючи на запалені лампочки. Діти подивовані — лампочка, світло... «Ні, ■— каже вчитель, — це сонячна енергія палеозойської ери!»

До найважливіших практичних належить питання про способи введення активізуючих стимулів. Не слід забувати, що справжню активність людина розвиває тільки в умовах гострої практичної необхідності. Кожному стимулові відповідає й своя система розумових дій учнів. Наприклад, дієслова у вимогливій формі — поясніть, доведіть, порівняйте, співставте, проаналізуйте і т.д. — викликають нижчу розумову інтенсивність, ніж прохання виконати ті ж самі дії, але сформульовані переконливими словами, підкріпленими практичною необхідністю.

185
Розділ 5. Продуктивна технологія
Продукт школи - людина jgg

Продуктивна технологія ідо

Переваги вибору 197

Основні знання 208

Знати, щоб запобігти 221

СПІВСТАВИМО НАШІ ВИСНОВКИ

Якщо ми хочемо допомогти людині стати на

міцні ноги у житті, то повинні більше вдаватися

до продуктивної технології, що формує міцні і

дієві знання. Може здатися, що це технологія

авторитарна, жорстка, негуманна. А гуманно

полишати дитину на призволяще, потураючи її

незрілим потягам, байдуже спостерігати,як

вона день за днем ледачіє і руйнує своє

майбутнє?

Підласий І.П.

МНАЛІЗУЄМО

Продукт школи людяна

Слово «продукт» багатьом не подобається. Дуже вже воно неделікатне, шорстке, занадто прагматизує високе мистецтво виховання, перетворює його досягнення на технічний виріб. Але якщо говорити про технології, то без поняття продукту не обійтися. Технологія завжди і скрізь потрібна для створення продукту. Об'єкт, процес, продукт — її головні поняття. Педагогічною працею, як і будь-якою іншою працею, створюється продукт. Усе те, що робив учитель, і те, як він робив, у кінцевому підсумку перетворилося на продукт. Продукт — мета, сенс і міра педагогічної праці. А те, що він не схожий на продукти, що створюються на інших виробництвах, не має принципового значення. Якщо ми хочемо його вимірювати, досліджувати, говорити про технологізацію виробництва і підвищення якості, то повинні відволікатися від своєрідності, підійматися в абстракціях.

У словниках «продукт» витлумачується як «результат людської праці», а «продуктивний» — як результативний, плідний. У психології термін «продуктивність» використовується давно і насамперед у сполученнях «продуктивність мислення» і «продуктивність інтелекту». Книга німецького психолога М. Вертгейме-ра, видана ще в 1945 році, так і називалося: «Productive Thinking» («Продуктивне мислення»). У вітчизняній педагогіці термін почав уживатися з 80-х років, і тільки на початку 90-х років західна педагогіка заговорила про «продуктивне навчання». У 1991 році був заснований Інститут продуктивного навчання в Європі (IPLE), роком раніш створена мережа продуктивних шкіл (INEPS). На теренах СНГ перший інститут продуктивного навчання, керований академіком М.А.Башмаковим, створений у Санкт-Петербурзі в 1993 році.

Основних причин для виникнення понять продукту, продуктивного навчання, продуктивної педагогіки дві: 1) тільки за їхньою допомогою можна пояснити умови і фактори, що впливають на створення педагогічного продукту заданої кількості і якості, описати його в об'єктивних параметрах, створити технологію (педагогіку) продуктивного навчання; 2) у ринкових умовах люди дивляться на навчання і виховання переважно з прагматич-



188

Практична педагогіка або три технології

ної точки зору і хочуть продуктивного навчання, тобто такого, від якого можна було б одержувати реальну і негайну користь. Продуктивне навчання, на відміну від шкільного вивчення предметів, розуміється як таке, що забезпечує реальний зв'язок освіти з життям, таке, що відкриває перспективу молодим людям за допомогою своїх знань і умінь знайти роботу, домогтися успіху в житті. Продуктивне виховання іноді розуміється і як присвоєння особистістю продуктів людської культури. Але насамперед, — це затребувані людиною знання, уміння, її кваліфікація і професіоналізм як основні передумови забезпеченого життя.

У продуктивній педагогіці головне місце посідає описаний в об'єктивних параметрах продукт. Не наміри, цілі або завдання, а результат, продукт. На виховання дивимося не в розумінні — що хотіли, а максимально прагматично — що дістали. Повне компонування і балансування продукту — завдання урядів, держав і академій, зобов'язаних ретельно погодити як обсяг, так і співвідношення різних частин освіти, розвитку, виховання. У параметрах продукту передбачається і варіативна частина — для внесення коректив навчальними закладами відповідно до проголошених ними цілей.

Педагогічний продукт визначимо як створену в навчально-виховному процесі цілісну систему знань, умінь, навичок, розвиненості і вихованості у кожної окремо узятої людини. Як бачимо, це поняття тяжіє до суб'єктивного тлумачення, особистішої спрямованості. Можна і треба говорити про загальні параметри продукту, загальні закономірності його формування, але справжній сенс продуктивного виховання — догодити людині, максимально пристосувати освіту до її потреб. Варто говорити також про продукт ідеальний і реальний. У першому відбиваються всі запити людини до освітньо-виховної системи, тобто те, що вона хотіла б одержати. А в другому — винесений нею з навчального закладу практичний обсяг вихованості, розвитку, навченості.

Логіка продуктивного підходу така: спершу — повний опис продукту без усяких цілей, завдань, способів досягнення. Відповідаємо на запитання: що нам треба? Якщо цей опис приймається в цілому, настає другий етап: повна розробка стратегії і тактики формування замовленого продукту — розгляд конкретних кроків, їхніх цілей і завдань, щоб було зрозуміло, що і в якому обсязі робити на кожному кроці. Відповідаємо на запитання: як цього можна досягнути? Далі йде опрацювання конкретних деталей з

189


Підласий І.П.

відповіддю на запитання: що для цього необхідно? При цьому, природно, необхідно знати, як ітиме формування заданих якостей, для чого вводяться постійний моніторинг і поетапна діагностика.

Ми не ставимо завдань, а лише задаємо бажану якість учня. Не ставимо завдань типу — формувати уміння вчитися. Це уміння, сформоване на заданому рівні, ми закладаємо в опис продукту. Визначили його обсяг, рівень. Далі тільки рух — що, як, коли, де будемо робити.

Педагогічний процес стає прозорим і цілеспрямованим. Бо для цього ми:



  • Визначили продукт, його обсяг і якість

  • Розклали його на складові частини

  • Розклали на частини і процес формування продукту

  • Визначили порядок нарощування якості — що на чому ґрун тується, що з чого випливає, що за чим буде формуватися

  • Визначили, скільки часу забере кожен етап

  • Підрахували витрати, збалансували бажане і можливе

  • Оптимізували продукт і процес, тобто привели у найкращу відповідність потреби і можливості.

в

ЧИМОСЯ

Продуктивна технологія

Хотілося б показати себе таким розуміючим проблеми вчителів демократичним експертом і написати — вибирайте будь-яку технологію, колего, що вам подобається, і працюйте за нею з користю і задоволенням. Не виходить. Не будь-яка, не всяка технологія підійде для наших цілей, наших умов і можливостей. Ми загнані у вузький коридор нечисленних варіантів. Звичайно, можемо піти всупереч, це в наших традиціях. Запалилися і пішли. Як з дванадцятибальною оцінкою. На першому запалі доходимо до першої перешкоди. Потім зупиняємося і чухаємо потилицю: треба ж, хотіли, як краще, а вийшло, як завжди. Сучасне життя волюнтаризму не прощає, ним править прагматизм. Потрібно все зважувати, аналізувати, довго, напружено, критично мислити, порівнювати, співставляти. І лише тоді, коли зіставлені і перебрані усі варіанти, приймається кращий, оптимальний, за яким і здійснюється подальша діяльність.



190

Практична педагогіка або три технології

Намагаючись відповісти на запитання — яка технологія потрібна школі — вдалися спершу до опитування вчителів, хоча їхня думка відома заздалегідь. Пересічного педагога не дуже хвилюють подібні питання — куди поверне адміністрація, туди і підемо. У результаті опитування декількох груп педагогів, що з'їхали-ся на підвищення кваліфікації, підтвердилося, що оцінка якості технологій — задача непосильна для практиків. Для цього необхідно порівнювати технології між собою, а такого досвіду в них просто немає. Напхані суперечливими знаннями учителі розбрелися думками: одному більше подобається розвиваюче навчання, іншому по душі нехитре інформаційно-повідомляюче, багато хто ще пам'ятає про новаторські ідеї педагогіки співробітництва, хтось чув про вальдорфську педагогіку, один працював у садку за методикою М.Монтессорі, зрештою, безрезультатно. Садок закрився, бо немає дітей.

У сумнівах звернулися до батьків — вони вже точно знають, чого хочуть від школи. Завучі декількох шкіл провели опитування батьків, які прийшли записувати своїх дітей до першого класу: «Чого ви хочете від школи?» І з'ясувалося, що простий трудівник вимагає від школи небагато. Приблизно стільки ж, скільки одержав сам. Потрібно щоб школа:


  • навчила читати, рахувати, грамотно писати, розуміти про читане;

  • дала уявлення про знання і технології, що використовують ся в повсякденному житті, побуті;

  • навчила дітей трудитися, щось робити своїми руками;

  • піклувалася про здоров'я дітей;

  • розвивала здібності й обдарування;

  • виховувала в дітей старанність, самостійність, повагу до старших;

  • захищала дітей від паління, уживання наркотиків, вживання алкоголю тощо.

Як бачимо, небагато, але цілком розумно.

У школах, що обслуговують престижні райони і більш забезпечені родини, запити, природно, вищі. Батьки хочуть, щоб їхні діти вивчили іноземні мови, економіку, бізнес, одержали художнє виховання, навчилися керувати автомобілем, підготувалися до подальшого навчання у ВНЗ.

Набагато успішнішим стало обговорення питання про удосконалювання шкільних технологій, коли вчителям, викладачам ВНЗ і методистам запропонували відповісти на стандартизований

191

Підласий ІП.

опитальник, де потрібно було погодитися чи відкинути запропоновані твердження. Спробуйте і Ви. Мої варіанти відповідей подані у таблиці 6.



Вибір української школи

Таблиця 6




N пп.

Обмеження

Так

Ні

1

Чи підходять для української дійсності чужоземні ідеали, традиції, способи життя і виховання?




*

2

Чи співзвучні нашим уявленням іноземні релігійні, філософські, суспільні вчення і цінності?




*

3

Чи маємо ми в національних традиціях досвід виховання на рівні світових досягнень і навіть вищий?

*




4

Чи дозволяє рівень розвитку вітчизняної педагогічної науки створити відповідні нашим потребам і світовому рівню досягнень технології?

*




5

Чи маємо ми достатній кадровий потенціал для вирішення виховних проблем на належному рівні?

*




6

Чи можлива сьогодні на тлі не зовсім сприятливої економічної ситуації докорінна перебудова народної освіти?







7

Чи можна, рухаючись шляхом поступового удосконалення звичної педагогічної технології, домогтися її повної відповідності сучасним вимогам і кращим світовим стандартам?

*




192

Практична педагогіка або три технології

Сумнівів не залишилося: переважна більшість опитаних добре розуміє стан і перспективи технологічного переозброєння школи. Краще менше, та краще. Зламати легко, важко побудувати. Та й навіщо ламати те добре, що в нас було, століттями накопичувалося? Чи не краще поступово відходити від того, що не відповідає вимогам часу? А оптимізація, що дала непогані результати, і можливості якої ще далеко не вичерпані, хіба не допоможе нам більше?

Так, спираючись на власні уявлення, підкоректувавши їх кваліфікованою думкою практиків, я зміцнився у свідомості своєї правоти і прийшов до висновку, що на даному етапі розвитку української школи їй більше за інші підійде технологія, що:


  • ґрунтується на сучасних досягненнях науки;

  • узгоджується з традиціями української школи, враховує її кращі досягнення;

  • відповідає потребам більшості людей;

  • відповідає нашим сучасним і найближчим можливостям;

  • допускає зміни, варіації, нарощування, оптимізацію;

  • відповідає нашим цілям і завданням;

  • гарантує одержання педагогічного продукту заданої кілько сті і якості.

Для такої технології найбільше підходить назва продуктивної. У центрі її устремлінь — учень як носій засвоєного досвіду попередніх поколінь, власник духовних і моральних цінностей, продукт своєї епохи, утворений своїми власними зусиллями і зусиллями школи за допомогою відповідної гуманної технології. Продуктивна педагогічна технологія (ППТ) — це квінтесенція наукових досягнень, досвіду, традицій і можливостей.

Очевидні переваги технології наступні.

Це технологія керована. Шляхом варіювання обсягу й інтенсивності компонентів, від яких залежить кінцевий успіх, можна одержати продукт будь-якої кількості і якості в обумовлених межах. Технологія виключає запитання — який буде результат. Він обов'язково буде в запланованому обсязі і на запроектованому рівні.

Це технологія універсальна. Вона однаково придатна для формування як загального продукту педагогічного процесу, так і для досягнення запланованого ефекту в кожній його частині — навчанні, розвитку, вихованні. Що ми висунемо на передній план, визнаємо пріоритетним. Схема досягнення успіху у всіх випадках залишається незмінною.

193

Підласий І.П.

Це технологія наукова. Результат досягається тільки на основі відомих у науці знань. Ніяких допущень, натяжок, невизначенос-тей, умовностей типу «якби...». В основу її покладено те, що гарантує наука у визначених умовах.

Це технологія посильна для будь-якого педагога. Від нього вимагається лише добросовісне виконання свого професійного обов'язку без подвижництва, надриву, творчості.

Це технологія масова. Вона однаково придатна для усіх класів і усіх типів навчально-виховних закладів. І в дитячому саду, у школі і ВНЗ процес має бути організований за загальною схемою продуктивного навчання.

Це технологія ощадлива. На відміну від екзотичних схем, що вимагають спеціального і нерідко дорогого устаткування, технологія проектується на скромний ґрунт українських освітніх реалій. Нові засоби, коли вони з'являються і застосовуються, лише прискорюють і полегшують шлях досягнення запроектованої ефективності.

Це технологія сумісна з новими ідеями та реаліями. Кожній людині — максимум корисних знань у якомога коротші строки і за помірну платню.

Це технологія оптимальна. Така, що допускає безперервне вдосконалення з урахуванням нових умов. Відкритість її для оп-тимізації — основна властивість технології. Кожен її елемент допускає удосконалення і раціоналізацію. Інші технології запрограмовані на тверді схеми і не допускають змін. Якщо розвиток технології неможливий, її варто відкинути як безперспективну.

Це технологія звична. Вона в сутності не змінює способів вирішення шкільних завдань. Головна відмінність її в тому, що технологія буквально «витягує» вчителя на більш високий рівень праці «за наукою», не дозволяє йому ігнорувати знання і досвід. Нічого надскладного немає: вивчи, розберися, від чого залежить продуктивність, постійно контролюй ці фактори, «набий руку», доведи до автоматизму. Усе!

Це технологія наукомістка. Вітчизняна наука, що ґрунтується на нових досягненнях, передова практика, творчість новаторів живлять її.

Це технологія вітчизняна. Не німці нам її показали і не англійці.

Це технологія реальна. Не модна, не швидкоплинна, не розрахована на те, щоб подивувати. Буденна. Для нормальної праці в нормальній школі з нормальними дітьми.

194


Практична педагогіка або три технології

Це технологія доступна і зрозуміла. Є побоювання, що саме простота зашкодить нам звернути на неї свої погляди. Ми розучилися діяти за простими і ясними схемами. Подавай нам щось надприродне, екзотичне. Побільше незрозумілого — публіка це любить. У результаті маємо те, що маємо: чим більше напускаємо туману, тим важче орієнтуємось у ситуації, тим гірше вчимо і виховуємо. Якщо не зупинимось у своїй впертості, то кращих результатів нам не бачити ніколи.

Ще одна з безсумнівних переваг продуктивної педагогічної технології в тому, що вона допускає поєднання з іншими технологіями або їх елементами. Цим забезпечується її універсальність, застосовність у всіх типах навчально-виховних закладів у якості базової, основоположної, на якій монтуються спеціальні (профільні) технологічні рішення. На основі ППТ здійснюється всебічний і гармонійний розвиток особистості (базисний компонент), а за допомогою інших спеціальних технологій розвиваються потрібні якості відповідно до проголошених цілей.

Продуктивна педагогічна технологія — це технологія варіативна, що допускає багато видозмін. Досить, наприклад, змінити вид навчання в даній технології і увести всі належні новому виду зміни, щоб виявитися вже в іншій площині, з іншими правилами гри, іншими композиціями педагогічного процесу, іншими результатами. Але технологія залишиться тією ж самою. Якщо виходити з наявності шести головних видів навчання і виховання, трьох десятків методів, семи основних організаційних форм, двох десятків засобів, трьох типів стосунків і чотирьох базисних моделей керування, то кількість тільки головних модифікацій перевищить сотні варіантів. У виборі оптимального і буде полягати творчість педагога.

Ефективна технологія може бути вибудована тільки на глибокому знанні природи дитини, законів її розвитку і виховання. Чи вистачає в науки знань, щоб створити технологію без суб'єктивних домислів? У суворій відповідності з вимогами теорії? Щоб процес вибудовувався не на зразках і альтернативних уявленнях, а за об'єктивною науковою логікою?

Звичайно, у теорії білих плям ще достатньо, але й знань накопичено достатньо, їхня загальна кількість має нарешті перерости в нову якість виховання. Необхідно лише кожен крок співвідносити з тим, що відомо у науці, перевіряти інтуїцію логікою. Відмінна риса технології, що тут пропонується, — академічна

195

Підласий І.П.

сухість, майже повна відсутність емоцій і захоплень. Тільки сухі альтернативи — це можна, того не можна. І обґрунтування, чому це так. Але зате не менш 90% учнів і вчителів зможуть учити й учитися продуктивно.



М
1   ...   13   14   15   16   17   18   19   20   ...   46


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка