Позиційний Меморандум Інституту стратегічних досліджень «Нова Україна» щодо тимчасового та обмеженого формату ухваленої Угоди про асоціацію між Україною та єс



Скачати 237.95 Kb.
Дата конвертації02.05.2016
Розмір237.95 Kb.
Позиційний Меморандум Інституту стратегічних досліджень «Нова Україна» щодо тимчасового та обмеженого формату ухваленої Угоди про асоціацію між Україною та ЄС

Інститут стратегічних досліджень «Нова Україна» висловлює стурбованість з приводу недооцінки деякими політиками та експертними колами значення Угоди про асоціацію між Україною та ЄС (УА). Наразі прагнення українського суспільства до започаткування нового формату відносин між Україною та Європейським союзом є визначальним трендом розвитку української державності. Україна вже пройшла довгий шлях до Європи. Починаючи з осмислення важливості європейського вибору на початку двохтисячних, через План дій Україна - ЄС в 2005 р., парафування тексту Угоди про Асоціацію у березні 2012 року. Протягом наступного періоду підписання УА постійно відтерміновувалося через «відсутність прогресу» у підготовці1. Нарешті 21 березня 2014 р. відбулося підписання політичної частини Угоди.

За станом на листопад минулого року в українському суспільстві, політикумі, бізнес-середовищі фактично сформувався консенсус щодо європейського майбутнього країни. Кількість прибічників європейської інтеграції в Україні неухильно зростала. Політична і бізнесова еліта країни, представники різних соціальних груп пов’язували із рухом до Європи своє головне сподівання – очікування модернізації, осучаснення країни. За даними провідних соціологічних служб України, напередодні Вільнюського саміту, де очікувалося підписання між Україною та ЄС Угоди про асоціацію та створення зони вільної торгівлі, частка прихильників євроінтеграції складала близько половини опитаних громадян. Обираючи один з двох можливих варіантів інтеграції, 48% респондентів висловилися за підписання Угоди про асоціацію з ЄС, а 38% опитаних – за вступ України до Митного союзу, членом якого є Росія (листопад 2013 року). Початок акцій протесту на Майдані практично не вплинув на зовнішньополітичні орієнтації українських громадян: наприкінці грудня аналогічні показники становили відповідно 46% та 36% (розбіжності статистично незначущі).

Натомість анексія Криму та підтримка Росією сепаратистів призвели навіть до певного збільшення прихильників євроінтеграції. Березневе (2014 року) опитування показало: 52% респондентів висловилися за підписання Угоди про асоціацію з ЄС, тоді як вступ до Митного союзу підтримали лише 27%. (У лютому аналогічні показники становили 41% та 36% відповідно). Ситуативне зростання кількості прихильників євроінтеграції підтверджують й інші аналогічні опитування, що з’ясовували ставлення до вступу України до ЄС: 41% опитаних підтримують проведення переговорів про вступ України в ЄС, причому вони твердо переконані у своїй відповіді. Ще 14% респондентів також висловлювалися за проведення таких переговорів, однак не були впевнені щодо своєї позиції.

Разом з тим суспільство не відчуває повною мірою задоволення від настання довгоочікуваного моменту підписання Угоди про асоціацію. На наш погляд, цей парадокс пояснюється тим, що ціна європейського вибору, уособленням якого стало підписання Угоди про асоціацію з ЄС, виявилася не просто надто високою, а неспівставною з тими формальностями та процедурами, що мають відношення до сучасного стану відносин України та ЄС. Смерть людей, анексія частини території країни, загрози зовнішньої агресії та втрати державності… Чи готові були українці до таких втрат? Чи готові були європейці до такого прояву «європейськості»?

Палітра очікувань різних соціальних груп й прошарків українського суспільства від європейської інтеграції є доволі широкою - від нової якості економічного зростання, вільної торгівлі та свободи підприємницької ініціативи до європейських стандартів освіти, медицини, пенсійного забезпечення тощо. Ці сподівання були і залишаються важливою складовою уявлень українців про європейське майбутнє. Проте головним мотивом європейського вибору українського суспільства стало бажання змін у відносинах між державою і громадянином – приборкання корупції, гарантії ефективного незалежного судочинства, демократизація політичної системи та гуманізація правового поля.



Стратегія європейського вибору стала стрижневим елементом українського «суспільного договору», консенсусу бізнесу, влади і суспільства щодо майбутнього країни. Цей консенсус було зруйновано у листопаді 2013 року. Відмовившись від писання Угоди про асоціацію, влада перекреслила усі свої зобов’язання перед суспільством. Зробила це практично секретно, вводячи суспільство в оману та затягуючи час з оголошенням одноосібного рішення про зміну вектору інтеграції. Зрив підписання Угоди у Вільнюсі в листопаді 2013 р. – і суспільно-політичний баланс в Україні було втрачено. Тоді почалися протести, що згодом переросли у широкий рух по усій країні. Додатковим подразником для українського суспільства стало й те, що відмова від підписання Угоди з ЄС відбулась на тлі масштабних домовленостей із Російською Федерацією. Виникли серйозні підозри, що рішення приймалось під жорстким зовнішньополітичним тиском. Це означало, що вже у найближчому майбутньому Україна ризикує остаточно втратити свою міжнародну суб’єктність. Як показав подальший розвиток подій, такі висновки вже тоді мали під собою усі підстави.

Ціна європейського вибору Українців вже є надто високою, проте може зрости ще більше. Трансформація соціально-економічної системи України розпочалась не в найсприятливіший час: мінливість кон’юнктури на зовнішніх ринках, глибока криза в національній економіці, яка вже фактично триває другий рік. Водночас - відверта військова агресія з боку Росії і відторгненням частини українських територій. На порозі чергова торговельна війна із північним сусідом, яка може нанести новий удар слабкій українській економіці. Все це посилюватиме больові відчуття від невідворотних структурних реформ і ще більше загострюватиме соціальний шок внаслідок браку пом’якшувальних заходів.

За таких умов кожний крок української влади, цивілізованого світового співтовариства, яке згуртовано виявляє підтримку українським прагненням, має дуже важливе, визначальне значення. Головне завдання - не змарнувати історичний шанс, знайти гідну відповідь на виклики найсерйознішої кризи в житті незалежної України і всієї сучасної Об’єднаної Європи.



Стратегічний контекст, що обумовив «тимчасовий та обмежений» формат УА (ухвалення т.зв. політичної частини УА)


Глави держав і урядів 28 країн Європейського Союзу й керівники ЄС, підписавши 21 березня 2014 р. у Брюсселі за участі українського прем'єра А. Яценюка політичну частину Угоди про асоціацію Євросоюзу з Україною2, віддали належне героїзму та стійкості українського народу, що повстав проти «крадіжки» європейського майбутнього України. Разом з тим символізм Угоди про асоціацію у редакції від 21 березня 2014 р. дає підстави виокремити відмінність позицій щодо підписання УА у різних політичних гравців як в середині країни, так і за її межами.

1. У період від створення нової парламентської коаліції позиціонування УА варіювало - від заяв про необхідність аудиту всієї угоди (особливо її економічної частини) на предмет наявності прихованих інтересів «злочинного режиму» до безумовної вимоги негайного підписання парафованого тексту УА. У кінцевому підсумку національний консенсус щодо тимчасового та обмеженого формату Угоди вказує на:



  • прагнення використати УА як політичний капітал, дипломатичну перемогу тощо - заради виконання «волі Майдану» (навіть за умови, що за даних обставин таке виконання є здебільшого формальним); підписання навіть частини Угоди – це досягнення, яке йде в актив політичним силам, що його домоглося; звідси - доцільність підписанням УА у будь-якому можливому на даний час форматі;

  • нові можливості розширеної співпраці з ЄС за окремими напрямками, що є наслідком підписаної УА; акцентування на питаннях збереження безпеки, незалежності та територіальної цілісності України створює можливості для інституалізації допомоги ЄС, яка буде надаватися відповідно до положень про спільну зовнішню та безпекову політику;

  • отримання політичної підтримки та додаткових гарантій від ЄС у рамках УА посилює позиції України у переговорах з Росією та іншими міжнародними партнерами щодо Криму тощо;

  • декларація очікувань щодо можливості перегляду деяких економічних положень угоди3, хоча малоймовірно, що в УА будуть внесені будь-які корективи (оскільки згідно процедур жодна із сторін не має можливості це робити);

  • прагнення включення до УА (у вигляду акту тощо) положення про перспективу членства України в ЄС.

2. Виходячи із реалій спільної зовнішньої політики Європейського Союзу, консенсус країн-членів щодо формату підписання УА, відображав прагнення надіслати позитивний сигнал Україні та світові, а також негативний сигнал – Росії щодо політичних пріоритетів ЄС. Таким чином, лідери ЄС керувалися мотивами політичної доцільності, продемонструвавши визнання легітимності нової влади в Україні, а також підтримку та готовність до практичних кроків у визначених УА сферах.

Разом з тим небажання європейських політиків підписувати повний текст Угоди виявило розбіжності у позиціях політичних лідерів ЄС. Серед факторів, які вплинули на рішення ЄС про підписання окремих розділів УА, вкажемо на наступні:



  • консенсус щодо часткової легітимності нової влади в Україні як похідної неврегульованих процедур зміни влади в результаті народного повстання (і звідси декларація країн-членів про недоцільність підписання Угоди до обрання нового Президента України 25 травня 2014 р.)

  • зовнішня агресія проти України та неформалізоване включення до порядку денного УА питання про переформатування світового зовнішньополітичного простору;

  • зростання впливу Сполучених Штатів Америки на формування європейської позиції щодо України; відтак позиціонування політичних керівників ЄС та керівників країн-членів ЄС певною мірою відображало їхній (персоніфікований) характер стосунків із США;

  • посилення фактору невизначеності у двосторонніх та багатосторонніх форматах відносин з Російською Федерацією, що є агресором у стосунках з Україною, проте залишається стратегічним партером для багатьох країн-членів ЄС ті інших світових гравців.

Рішення ЄС підписати частину угоди у медіа подається переважно як поступка: ЄС змінив позицію, оскільки після повалення режиму В. Януковича верховний представник ЄС із закордонних справ К. Ештон заявляла, що підписання Угоди відбудеться тільки після президентських виборів. Крім того, раніше ЄС неодноразово наголошував, що Угода - неподільний інструмент і відмовляв попередній владі щодо переговорів про можливість підписання УА частинами.

Для ЄС підписання політичних положень угоди – це в першу чергу символічний крок та політичний жест, що «підкреслює рішучу підтримку України у ці важкі часи з боку Європейського Союзу4». Голова Єврокомісії Ж. М. Баррозу прямо зазначив, що це пов'язано із ситуацією в Криму, яка є «найбільш кризовою на європейському континенті у питанні миру та стабільності за багато років». Мета цього жесту з боку ЄС:



  • підкреслити визнання невідворотності курсу на євроінтеграцію України;

  • акцентувати «обопільне бажання ЄС і України до побудови тіснішої політичної асоціації та економічної інтеграції»;

  • інституалізація більш тісних стосунків з Україною – в рамках політичної асоціації; підписання УА надає формальні підстави для так званого «втручання» ЄС у внутрішні справи України (аби нівелювати звинувачення РФ), надання допомоги Україні в рамках безпекових та зовнішньополітичних стратегій ЄС;

  • створення правових умов для збільшення технічної та фінансової підтримки з боку ЄС для проведення реформ, створення інституційних основ співпраці/спільних органів для виконання Плану дій асоціації.

  • політична підтримка нової влади України, її визнання та легітимність для міжнародної спільноти.

Для ЄС важливо, щоб підписання угоди не викликало жодних сумнівів щодо правомірності та легітимності, чи прийняття під тиском, без залучення усіх регіонів України. Тому підкреслюється важливість дотримання ключових принципів - вільного та суверенного волевиявлення, «інклюзивністості»5 та єдності. Нагадування про те, що Україна має бути єдиною у своєму рішенні – означає проведення президентських виборів та призначення нового уряду, який візьме політичну відповідальність за виконання УА. У цьому, виходячи з пояснень ЄС, головна причина перенесення підписання усієї УА.

Разом з тим, ЄС всіляко декларує готовність підписати Угоду в цілому - якнайшвидше. Щоб підкреслити свої наміри щодо підписання і заспокоїти скептиків, ЄС вказує на два фактори:


  • 21 березня розпочато процедуру підписання УА, яка буде проходити у два етапи. Своїми підписами лідери ЄС засвідчили політичне зобов’язання ЄС завершити процедуру підписання УА в цілому. Це також повинно забезпечити наступність політики ЄС щодо України після виборів в Європейський парламент;

  • Підписання політичних положень УА відбулося одночасно з наданням односторонніх митних поступок для українського експорту до ЄС. Вони, по суті, означають дострокове впровадження Євросоюзом в односторонньому порядку окремих положень економічної частини УА стосовно митних тарифів, при цьому Україна не зобов’язана скасовувати свої власні митні збори на імпорт з ЄС; очікується, що тимчасовий термін дії поступок (до 1 листопада) заохочуватиме сторони до підписання усієї УА у зазначений період;

  • ЄС наголошує на першочерговій необхідності відновлення макроекономічної стабільності в Україні6.

Заявлений пакет заходів підтримки також повинен підтвердити серйозність намірів ЄС щодо України. Вони включають:



  • Автономні торговельні преференції ЄС (скасування 94,7% тарифів ЄС щодо промислових товарів з України та 82,2% тарифів щодо сільськогосподарських товарів з України) – допомога Україні «у часи економічної кризи, коли країна опинилася під загрозою скорочення валютних резервів і тиску з боку Кремля»7.

  • Пакет допомоги Україні у розмірі щонайменше 11 млрд. євро, що надходитиме з бюджету ЄС та міжнародних фінансових інституцій, розміщених у Євросоюзі8. Головні елементи пакету допомоги включають: виділення 3 млрд. євро з бюджету ЄС (у наступні роки), з них - 1,6 млрд. євро макрофінансової допомоги у формі кредитів та 1,4 млрд. євро у формі грантів; до 8 млрд. євро від Європейського інвестиційного банку та Європейського банку реконструкції та розвитку; 3,5 млрд. євро, залучені через Інвестиційний інструмент сусідства (Neighborhood Investment Facility); створення донорської координаційної платформи; організація інвестиційного форуму/оперативної робочої групи; здійснення модернізації української газотранспортної системи та розвиток реверсних потоків; прискорення впровадження Плану дій з візової лібералізації у встановлених рамках; пропозиція про партнерство щодо мобільності; надання технічної допомоги у чисельних сферах – від конституційної та судової реформи до підготовки до виборів.

  • Підтримка енергетичної безпеки України, в т.ч. робота у напрямі розвитку реверсних потоків, зокрема через Словаччину, модернізація ГТС, збільшення можливостей щодо зберігання газу, підтримка реформ щодо енергоефективності та прозорості ринку, реструктуризації і реформування Нафтогазу.

Однак при цьому ЄС чітко дав зрозуміти, що Україна повинна виконати ряд вимог – чесні і легітимні вибори президента, співпраця з МВФ, впровадження програми реформ, включаючи боротьбу проти корупції та зміцнення прозорості усіх фіскальних операцій. Безумовного надання фінансової допомоги – не буде.

Незважаючи на пом’якшення позицій щодо перспективи вступу України в ЄС, наразі питання членства - не на часі, як зазначив Голова Єврокомісії Ж. М. Баррозу, «до нього не готовий ні ЄС, ні Україна».
3. На наше переконання підписання Угоди про асоціацію у редакції від 21 березня 2014 р. стало можливим внаслідок принципової позиції США щодо необхідності виконання європейськими партнерами зобов’язання підписати УА за умови, «як тільки Україна буде готова до цього». Водночас стратегічна позиція США у відношеннях з Україною виходить з того, що інституалізація асоціативних відносин України з ЄС – особливо розділу про глибоку та всеосяжну зону вільної торгівлі - є невід’ємною складовою національної політики модернізації, місію підтримки якої бере на себе США.

У контексті асоціативних відносин України та ЄС зовнішньополітичними пріоритетами США зокрема є:



  • пошук політичних рішень з врегулювання кризи та відновлення суверенітету і територіальної цілісності України (включаючи виведення російських збройних сил з території України);

  • забезпечення дієздатності демократичного українського уряду, що спроможний забезпечити проведення економічних реформ, захистити права людини та права національних меншин та спроможний зберегти керованість трансформаційними процесами, зокрема забезпечити проведення виборчих кампаній – нового президента, місцевих органів влади та їхніх керівників.

  • посилення авторитету і цілісності трансатлантичних альянсів та міжнародних договірних зобов'язань;

  • захист міжнародних угод, норм та інститутів, які регулюють сучасні міжнародні відносини та забезпечують пріоритет політичних рішень на противагу силовим, воєнним тощо.


Підписання політичної частини Угоди про Асоціацію: що далі?

Значний компонент непевності щодо процесу імплементації тимчасово обмеженої Угоди про Асоціацію обумовлений низкою обставин політичного та юридичного характеру.

Враховуючи неординарність процедури підготовки та підписання УА у редакції від 21 березня 2014 р., багато питань у експертів викликає проблема ратифікації УА. Так, в процесі пошуку юридичного рішення про можливість запровадження у дію лише частини узгодженого тексту Угоди про асоціацію, було констатовано, що УА ділити на частини не можна (тому зараз ми маємо підписаним цілісний документ), але можна підписати його у два етапи, причому така особлива процедура підписання знайшла відображення у Заключному акті.

З огляду на те, що сторони Угоди - ЄС та Україна – хоча і взяли на себе символічні зобов’язання виконувати її положення, подальші кроки у напрямку імплементації домовленостей не є очевидними. Експерти, прагнучи зрозуміти до яких наслідків зобов’язуватиме підписана УА, звертали увагу на відсутність усталених процедур щодо часткового виконання (та ратифікації) такого типу угод. Мається на увазі, що УА не є чітко структурованим текстом у розрахунку на можливість виконання її окремих розділів. Не виключено, що після «першого етапу» підписання УА буде спрямовано до Верховної Ради для ратифікації. Імовірно, у ВР надійде повний текст всіх розділів угоди разом із Заключним актом, який визначатиме, що ратифікуються лише «політичні розділи». Але чи буде Європарламент та парламенти країн-членів ЄС вдаватися до часткової ратифікації? Вірогідно, Рада ЄС виходитиме з положення щодо «тимчасового виконання» угоди, яке можна проводити без ратифікації9.

В ЄС підкреслюють, що угода не була розділена, вона лишається цілісним документом; тобто йдеться про тимчасове введення в дію окремих положень угоди. За інформацією МЗС України, «сторони домовилися, що правові підстави тимчасового застосування політичної частини Угоди про асоціацію між Україною та ЄС відповідають аналогічному механізму, який, згідно з п.4 статті 486 угоди, застосовується до цього міжнародного договору в цілому». Цим пунктом передбачено, що окремі положення Угоди можуть застосовуватись тимчасово до набуття чинності Угоди в повному обсязі - вже на етапі її ратифікації або схвалення державами - членами ЄС. В той же час зазначається, що вони зможуть застосовуватись тимчасово лише після ратифікації всієї Угоди парламентом України та передачі Україною на зберігання документа про ратифікацію у відповідності з діючим законодавством.

Відповідно до заяв представників ЄС та України, положення політичної частини угоди набувають чинності відразу після підписання Заключного акту. Чіткої офіційної позиції України щодо процедури ратифікації Україною підписаних положень УА станом на 08.04.2014 не було заявлено. У Заключному акті також Україна та ЄС підтвердили своє зобов'язання здійснити підписання й укладання розділів III, IV, V і VI Угоди. Однак терміни підписання інших розділів – не вказані, вони будуть визначені сторонами пізніше. Позиція ЄС - це повинно відбутися після президентських виборів в Україні. Жодних конкретних зобов'язань щодо термінів підписання усієї угоди – не вказано. На противагу чітким заявам ЄС щодо намірів підписати аналогічні угоди з Молдовою та Грузією у червні 2014 р. На сьогодні поки були політичні заяви лідерів України та ЄС – можливо, також у червні або до кінця року.

Свого часу Україна та Європарламент задекларували наміри виконувати окремі положення УА, не очікуючи остаточного ухвалення Угоди. З огляду на це можна прогнозувати, що обидві сторони будуть у своїх діях керуватися міркуваннями політичної доцільності. Тому прогрес в імплементації УА може бути значним, але також може бути обмеженим.

Можливості для України - пропозиції ЄС у пакеті з підписанням політичної частини угоди:


  • долучення до різнобічної політичної підтримки ЄС10;

  • отримання військової технічної підтримки у контексті завдань із швидкого переоснащення та підвищення боєздатності українського війська;

  • посилення економічної та фінансової спроможності уряду - сигнал міжнародним та вітчизняним інвесторам щодо незмінного, прогнозованого та довгострокового курсу;

  • скасування мит для українського експорту – економія експортерами до 400-500 млн. євро у рік;

  • прийняття пакету фінансової допомоги Україні (у перспективі 11 млрд. євро – для макроекономічної стабілізації та проведення реформ;

  • технічна та фінансова допомога у підготовці до впровадження ЗВТ з ЄС;

  • створення двосторонніх органів, підвищення інституційної спроможності української влади у проведенні реформ;

  • пришвидшення візового діалогу – найбільш популярний та заохочувальний для громадян бонус від євроінтеграції;

  • посилення енергетичної співпраці та енергетичної безпеки України – договір зі Словаччиною про реверсні поставки газу, сприяння модернізації газотранспортної системи.



Ризики та виклики європейської інтеграції у середньостроковому вимірі


Підписання політичної частини угоди про асоціацію з ЄС викликало неоднозначні оцінки та дискусії в українському суспільстві. Одна з головних причин – недостатньо чітка артикуляція причин та наслідків підписання лише частини угоди, замість усього тексту угоди. Експертне середовище подає досить широку інтерпретацію мотивів сторін та полярні погляди: хтось звинувачує ЄС, хтось владу. Були зовсім різкі оцінки: «Європа нас зрадила під тиском Росії» і пропонує підписати «якусь пустушку», яка «жодних економічних ефектів для України не принесе». Владу звинувачують в «розмиванні європейської інтеграції України» і марнуванні історичного моменту для підписання угоди та отримання європейської перспективи членства.

На наше переконання, слабкі сторони поточного політичного рішення не є фатальними з огляду як на формальні процедури, так і у контексті перспектив імплементації УА. У той же час доцільним є чітке визначення наявних ризиків та інституалізація рішень щодо посилення стратегічних аспектів політики євроінтеграції. Фактично нова владна команда може і має всі можливості для того, аби продемонструвати реальні системні кроки у напрямку імплементації Угоди про асоціацію. Вкажемо на низку ризиків, що постануть на шляху розгортання процесу євроінтеграції:



  • згортання політики євроінтеграції дій з боку українського уряду внаслідок агресивної політики РФ (відволікання уваги, блокування рішень, втручання у реалізацію угод, вплив на європейських партнерів тощо);

  • подальше розгортання агресії Росії створює ризики для всієї системи безпеки у Європі. Загроза агресії буде перешкоджати відновленню макроекономічної стабільності в Україні, відлякувати інвесторів;

  • приниження значення та недооцінка інституційних можливостей УА з боку Уряду України11;

  • ініціація нового етапу консультацій з економічних питань, затягування з імплементацією УА12;

  • наростання нестабільності у контексті підготовки та проведення виборів президента, потенційні проблеми з визнанням їхніх результатів на міжнародному рівні актуалізують питання щодо легітимності влади;

  • проблеми, пов’язані із відновленням співпраці з МВФ, проведенням структурних реформ; отримання фінансової допомоги з боку ЄС прямо залежить від відновлення співпраці з МВФ;

  • проблеми, пов’язані із виконання вимог та основних принципів ЄС, зокрема, із провадженням амбітної програми реформ, включаючи боротьбу проти корупції та зміцнення прозорості усіх фіскальних операцій13;

  • відсутність чітких зобов’язань з боку ЄС та України щодо термінів підписання усієї угоди, що може призвести до затягування, лобістських тисків та розпорошення зусиль влади;

  • обмежений фінансово-економічний ефект від УА; непідписання економічної частини потенційно стримуватиме надходження інвестицій в Україну;

  • політична та економічна дестабілізація в Україні; посилення економічного тиску Росії на Україну у період до другого етапу підписання частини угоди, пов’язаної із запровадженням зони вільної торгівлі між Україною та ЄС, особливо на східні регіони, щоб посилити незадоволення місцевого бізнесу та населення курсом на зближення з ЄС, шантаж з боку опозиції шляхом підсилення сепаратистських настроїв на Сході та Півдні України;

  • негативний вплив економічних санкцій проти Росії на глобальну торгівлю та економіку ЄС, що несе додаткові ризики для експортоорієнтованих галузей економіки України.



За цих умов, українська влада не має права зволікати з реалізацією зазначених нижче першочергових кроків:


задекларувати невідворотність намірів влади виконувати вже парафований текст угоди;

забезпечити захист європейських цінностей перед загрозою повномасштабної агресії з боку РФ (мається на увазі зовнішньополітичний аспект цього питання); залучити США, інших стратегічних країн-партнерів поза ЄС (наприклад, Туреччину, Канаду, Японію) до підтримки європейського вибору України;

терміново розпочати інституалізацію євроінтеграційного вибору України: створити центральні органи влади, у зоні відповідальності яких є забезпечення реалізації УА, адаптація та імплементація європейських норм та правил; у перспективі – проведення адміністративної реформи, метою якої буде гармонізація державної системи управління у відповідності з європейськими стандартами;

забезпечити консолідацію українського суспільства шляхом проведення роз’яснювальної (освітньої, політичної тощо) роботи, мета якої створення передумов для повної політичної та суспільної легітимації європейського вибору серед переважної більшості українського суспільства;

переконати партнерів з ЄС у «єдності та інклюзивності» українського суспільства щодо УА; у цьому контексті - забезпечити системний підхід щодо промоції європейських цінностей та засад регіонального розвитку ЄС в регіонах, де громадськість з недовірою ставиться до європейської інтеграції;

для відновлення довіри східних регіонів до дій центральної влади - надати інформаційну, організаційну та іншу підтримку регіональним громадам, залучити представників регіонів до процесу вироблення рішень у сфері євроінтеграції;

повернути відносини з Росією у правове поле; залучити до цього дипломатичні потуги ЄС, США та міжнародних організацій – умова відновлення безпеки в регіоні та стабільності в Україні; у сфері торгівлі бажано збереження виконання Договору про зону вільної торгівлі країн СНД, проте у короткостроковій перспективі необхідно вжити заходів, що знижуватимуть ризики повної блокади торговельно-економічної діяльності з РФ;

провести аудит наявних пропозицій з імплементації УА, удосконалення та корегування Плану дій/ Дорожньої карти угоди про асоціацію; мета такої роботи – забезпечення системного підходу до стратегії євроінтеграції; обрахування вартості політики імплементації у коротко- та середньостроковій перспективі; залучення інституційних фондів ЄС до процесів розбудови інституцій;

забезпечити досягнення цілей макроекономічної стабільності, зокрема завдяки відновленню співпраці з МВФ з метою отримання фінансової допомоги МВФ, ЄС та МФО, проведення низки нагальних реформ, зокрема у сфері боротьби з корупцією та підвищення прозорості державних фінансів, системи субсидіювання цін на енергоносії, проведення секвестру бюджету, ін.;

виходячи з перспективи створення Трансатлантичного торговельного та інвестиційного партнерства (ЗВТ) між США та ЄС започаткувати інтенсивні консультації з урядом США щодо отримання Україною статусу держави привілейованого партнера; поглибити взаємодію з урядом США у питаннях оборони, безпеки, боротьби з корупцією.


ЗАКЛЮЧНА ЧАСТИНА

Український Майдан став джерелом принципово нового життєвого досвіду для всієї країни. В символах Майдану – відчуття національної гідності, прагнення до свободи та незалежності, бажання жити в європейській країні, готовність вмирати за власні переконання...

Жорстокі випробування не відвернули українців від європейського вибору. Навпаки, бажання до зближення з Європейським союзом тільки посилилося. Разом з тим докорінно змінилися уявлення української громади про себе, про свої можливості, про свої прагнення.

«Майданна революція» дала життя феномену самоорганізації громад, прискорила процеси формування громадянського суспільства, створила умови для інтенсивного оновлення політичного життя в країні. Разом з тим процес європейської інтеграції, який обірвався в листопаді 2013 р. та поновився в лютому 2014 р. жодним чином не відобразив, не увібрав в себе усіх тих змін, що відбулися.

Україна пережила та переживає глибинні тектонічні струси – в політиці, економіці, суспільному та культурному житті. Країна ще не стала принципово новою, але вже не буде такою, як була. Під впливом «українських подій» змінюється світ, змінюються усталені правила, формуються засади нового світового балансу сил...

Наразі ми ще не знаємо, якою країною вийде Україна з процесу випробувань. Ми не знаємо точно, через які ще випробування країна проходитиме і як довго цей період триватиме. Але, безумовно, ключові орієнтири, пов’язані з пріоритетами сталого розвитку, збереження економічного суверенітету та посилення національної конкурентоспроможності, є незмінними.

Українська стратегія інтеграції щодо ЄС, так само як і європейська стратегія інтеграції щодо України, також змінюватиметься. Очевидно, що цей процес вже почався, але найважливіші новації – ще попереду. Гальмування зусиль в цих напрямках може призвести до вкрай негативних наслідків, які, в найгіршому випадку, для України - унеможливлять перспективу приєднання до ЄС, а для ЄС – нівелюватимуть адаптивні можливості Євросоюзу та його спроможність адекватно реагувати на виклики та загрози сьогодення.

Прогрес євроінтеграційного курсу України є викликом не тільки для українського уряду. Це виклик і для наших європейських партнерів, зацікавлених в зміцненні потенціалу і привабливості європейської проекту як новаторської моделі політичної та економічної організації. Від нинішніх успіхів України в європейському проекті великою мірою залежить оцінка того, чи залишиться європейська модель привабливим орієнтиром для модернізації суспільств, які стали на шлях демократичного розвитку. Особливо в ситуації глобальної кризи, коли світ перебуває у пошуку найбільш оптимальних відповідей і шляхів забезпечення процвітання і розвитку.

Часткове підписання Угоди про асоціацію, можливо, не задовольнить усе українське суспільство, проте безперечно відіграватиме стабілізаційну роль у процесі розбудови української державності. Значення такого підписання на даному етапі не варто недооцінювати, хоча разом з тим це створює низку ризиків для України щодо успішного завершення процедури підписання Угоди в цілому, її подальшої імплементації та переходу до нового етапу співробітництва України та ЄС. Реалізація цих завдань залежатиме від політичної волі оновленої влади та спроможності громадянського суспільства чинити дієвий вплив і контролювати виконання владою своїх зобов’язань.





1 Підписання парафованої Угоди про асоціацію відкладалося через недостатній прогрес України щодо виконання критеріїв ЄС у трьох основних сферах: реформа виборчої системи та встановлення остаточних результатів парламентських виборів у п’ятьох проблемних одномандатних виборчих округах; розв’язання питання вибіркового судочинства та уникнення цих проблем у майбутньому; виконання реформ, що були визначені у Порядку денному асоціації Україна-ЄС (висновки Ради ЄС по Україні від 10 грудня 2012 р. та резолюції Європейського парламенту щодо ситуації в Україні від 24 травня 2012 р. та 13 грудня 2012 р.). Ці вимоги використовувалися як інструмент недопущення згортання демократичних процесів в Україні та стимулювання проведення реформ.  

На початку 2013 р. підготовка щодо підписання угоди про асоціацію дещо активізувалася. 25 лютого 2013 р. у ході Шістнадцятого Саміту Україна–ЄС лідери обох країн підтвердили наміри підписати Угоду про асоціацію не пізніше Саміту «Східне партнерство» у Вільнюсі. Для забезпечення підписання угоди відбувалася реалізація Плану першочергових заходів щодо інтеграції України до ЄС на 2013 рік (затвердженого розпорядженням КМУ № 73-р від 13 лютого 2013 р) та невідкладних заходів щодо європейської інтеграції (схвалених Указом Президента України № 127/2013 від 12 березня 2013 р). 18 вересня 2013 р. Кабінет Міністрів одноголосно схвалив проект Угоди про асоціацію з ЄС та рекомендував її до підписання. 

Однак напередодні саміту 21 листопада Кабмін раптово призупинив процес підготовки до укладення Угоди про асоціацію між Україною та ЄС та розпорядився вжити заходів на активізацію відносин з Росією та країнами СНД (розпорядження КМУ №905-р від 21 листопада 2013р.). Вже під час саміту у Вільнюсі 28-29 листопада колишній президент В. Янукович відмовився від підписання Угоди про асоціацію. В рамках Вільнюського саміту у листопаді 2013р. було лише парафовано Угоду про спільний авіаційний простір. 


2 Довідково. Що було підписано: Політичні положення (Преамбула, Стаття 1, Розділи І, II, VII) Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом; Заключний акт Позачергового саміту України та Європейського Союзу і його держав-членів. Українську сторону представляв Прем'єр-міністр А. Яценюк, а від ЄС угоду підписали президент Єврокомісії Ж.-М. Баррозу, голова Європейської ради Г. Ромпей і лідери 28 країн ЄС. Прем'єр-міністр Яценюк отримав повноваження на підписання політичної частини Угоди про асоціацію з ЄС від в.о. президента України Турчинова згідно з розпорядженням № 230/2014-рп.

Зміст підписаних положень:

Преамбула, стаття 1 визначають цілі угоди, серед яких - сприяння поступовому зближенню між сторонами; забезпечення необхідних рамок для посиленого політичного діалогу; сприяння, збереження й зміцнення миру й стабільності; створення умов для посилених економічних і торговельних відносин; посилення співробітництва у сфері юстиції, свободи й безпеки.

У першому розділі «ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ» йдеться про повагу демократичних принципів, прав людини й основних свобод, верховенства права, суверенітету й територіальної цілісності, а також принципів вільної ринкової економіки.

У другому розділі «ПОЛІТИЧНИЙ ДІАЛОГ ТА РЕФОРМИ, ПОЛІТИЧНА АСОЦІАЦІЯ, СПІВРОБІТНИЦТВО ТА КОНВЕРГЕНЦІЯ У СФЕРІ ЗОВНІШНЬОЇ ТА БЕЗПЕКОВОЇ ПОЛІТИКИ» міститься положення, реалізація яких повинна сприяти розвитку й зміцненню політичного діалогу в різних сферах, зокрема поступовому зближенню України з ЄС у сфері зовнішньої політики й політики безпеки. Передбачається ратифікація й імплементація Україною Римського статуту Міжнародного кримінального суду, співробітництво у сфері безпеки й оборони, зміцнення миру й міжнародного правосуддя, попередження конфліктів, нерозповсюдження зброї масового ураження й контроль за роззброюванням, боротьба з тероризмом.

У сьомому розділі «ІНСТИТУЦІЙНІ, ЗАГАЛЬНІ ТА ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ» передбачається введення нових форматів, рівнів співробітництва між Україною і ЄС після набрання чинності угодою про асоціації, створення Ради й Комітету з питань асоціації, парламентського комітету з питань асоціації, платформи громадянського суспільства.



3 Економічна частина угоди про асоціацію Україна-ЄС буде підписана після президентських виборів. http://tsn.ua/politika/ekonomichna-chastina-ugodi-pro-asociaciyu-ukrayina-yes-bude-pidpisana-pislya-prezidentskih-viboriv-341232.html Українська влада подає це як власну ініціативу: «Ми взяли цей час у наших європейських партнерів, щоби показати українському бізнесу, де ми заробляємо, адже потрібні зміни». У комунікаціях, адресованих населенню Сходу та Півдня України, представники нової влади намагалися показати, що це економічна поступка саме для них: «єдино правильне рішення спочатку підписати політичну частину угоди - отримати від ЄС відкритий ринок для українських товарів, ще раз в Україні і в Європі провести консультації щодо відкриття українського ринку для європейських товарів і далі підписати другу частину».

4 Press release following the signing of the political provisions of the Association Agreement (21/03/2014) http://eeas.europa.eu/delegations/ukraine/press_corner/all_news/news/2014/2014_03_21_01_en.htm

5 З англ. inclusive – такий, що містить у собі, включає у себе.

6 Очевидно, сторони погодилися, що введення в дію положень про ЗВТ і відкриття українського ринку для ЄС повинно відбуватися вже після виконання цього пріоритету.

7 Європарламент підтримав пропозицію щодо зниження митних зборів для українського імпорту: http://eeas.europa.eu/delegations/ukraine/press_corner/all_news/news/2014/2014_04_03_01_uk.htm

8 Підтримка України з боку Європейської Комісії (06/03/2014): http://eeas.europa.eu/delegations/ukraine/press_corner/all_news/news/2014/2014_03_06_02_uk.htm

9 Неприємна асоціація. Сергій Сидоренко, для УП. - Четвер, 20 березня 2014 http://www.pravda.com.ua/articles/2014/03/20/7019773/


10 ЄС підкреслює, що «несе особливу відповідальність за мир і стабільність у Європі. Він залишатиметься на передовій зусиль, спрямованих на сприяння та залучення у змістовний діалог України та Росії – зокрема, через багатосторонній механізм, – з метою політичного розв’язання конфлікту». Висновки Європейської Ради по Україні (21/03/2014)

Див. http://eeas.europa.eu/delegations/ukraine/press_corner/all_news/news/2014/2014_03_21_02_uk.htm



11 Деякі експерти вказують, що «політичні домовленості Євросоюзу підлягають ратифікації національними парламентами», тому сумніваються чи взагалі це підписання буде мати правові наслідки.

12 Проведення таких консультацій може призвести до затягування підписання економічної частини угоди, тому ЄС вводить обмеження на тимчасові митні поступки для України – до 1 листопада 2014р, щоб стимулювати владу до дій.

13 Країни-члени ЄС погоджуються координувати свої позиції з МВФ щодо умов допомоги Україні. Європейська Рада вітає створення центру для координації зусиль, що мають підтримувати структурні перетворення України за участі міжнародної спільноти та міжнародних фінансових інституцій.



База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка