Пояснювальна записка Вступ, мета та завдання профільного навчання з української мови



Сторінка4/7
Дата конвертації16.04.2016
Розмір1.42 Mb.
1   2   3   4   5   6   7

10 клас

Соціокультурна змістова лінія


Зміст навчального матеріалу

Навчальні досягнення учня

Я і українська мова

Мовна особистість. Структура мовної особистості. Мовна особистість в українській літературі, історії. Спадщина мовних особистостей в українській культурі.



Мовне родинознавство

Родина - плекальниця пошанiвку до piдної мови. Семантика та етимологія назв спорідненості і свояцтва.

Етноестетика мови родинних і календарних обрядів. Здорове харчування. Мовні традиції України.

Фамiльна честь. Знатнi pодини Укpаїни.

Розвиток мовної особистості сучасного українця. Традиційна українська мораль і сучасні виклики бездуховності (суржикізація).
Український мовленнєвий етикет

Національно-культурна мотивація мовленнєвої поведінки. Специфіка українського мовленнєвого етикету.

Пошанна паpемiогpафiя, її виховне значення. Лексеми і фраземи на позначення гостинності. Тpадицiї мовних звеpтань. Українські етикетні норми (дистанція, спілкування, рукостискання, уклін).

Стійкі народні порівняння. Вітання, побажання, вибачення, їх оцінний зміст. Етикетні слова-теми (пане, добродію, пані, панно, пане-товаришу). Національно-етикетні вигуки. Етикет гостювання і застілля. Епістолярний етикет - невід′ємна складова української мовленнєвої культури.



Національно-мовне виховання особистості

Виховання мовного чуття і смаку, мовної обізнаності і стійкості.

Фольклор, художня література як основа національно-мовного виховання особистості. Побpатимство та посестpинство. Форми взаємодопомоги. Громадські вихователі.

Національно-мовний образ України. Мовосимволи мати, хата, хлiб, доля, рушник, козак та ін.


Народ, національна історія, культура

Українська мова і проблема збереження та розвитку української нації.

Найважливіші історичні відомості про Україну. Сьогодення України. Здобуття незалежності йі відродження української державності.

Національна свідомість та самосвідомість – основа для існування української нації.


Українська мова як засіб самопізнання й самореалізації

Найважливіші умови самопізнання й самореалізації.

Ставлення людини до Всесвіту, природи, людства, рідного народу, самого себе.

Самопізнання й саморозвиток людини. Загальнолюдські цінності. Українська ментальність.



Учень (учениця):

знає і розуміє значення понять "мовна особистість", “національно-мовне вихован-ня”;

характеризує мовні особистості, відображені в українській літературі, історії, культурі;

визначає особливості мовної особистості сучасного українця;

досліджує етноестетику мови родинних і календарних обрядів, мовні тpадицiї України;

аналiзує, зiставляє, порiвнює, узагальнює етномовнi явища; виконує історико-культурологічні коментарі назв спорідненості і свояцтва, етнографізмів, діалектизмів, народних фразем у фольклорному або художньому тексті на основі словника діалектизмів, етимологічних, тлумачних словників;

виконує спільно з учителем історико-етнографічний аналіз фамільних легенд і переказів, складає з допомогою вчителя історії родослівні лінії;

здійснює етнолiнгвiстичнi розвiдки лексем пошанної паpемiогpафiї у словниках української мови;

виконує самостійну пошукову, творчу роботу з етнолінгвокультури рідного краю;

доцільно використовує слова з національно-культурним компонентом, впливає на думку слухача, глядача;

укладає тематичний словник-тезаурус з українського мовленнєвого етикету,

ознайомлюється з кращими епістолярними зразками культурної спадщини України (листи щоденники Лесі Українки, Івана Франка, Т.Шевченка та ін.);

сприймає, оцiнює прочитані, опрацьовані чи почуті соціокультурні відомості, використовує їх для досягнення певної пізнавальної, експресивної, комунікативної мети;

редагує висловлювання, збагачуючи їх національно орієнтованими мовними одиницями;

рецензує виступи однокласників з питань етнопедагогічного змісту;

готує письмове повідомлення на основі праць українських мовознавців – дослідників лінгвокраєзнавства;



створює власні національно-культурні тексти етнопедагогічного змісту монологічної та діалогічної форми за пропонованою темою або змодельованою ситуацією;

уміє вести бесіди етнопедагогічного спрямування;

бере участь в обговореннях питань національно-мовного виховання;

готує доповіді, замітки до стінгазети на теми національно-мовного виховання, бере участь у наукових конференціях;

самостійно добирає тематичний матеріал, користуючись різними джерелами етнолінгво- і соціокультурної інформації, в т.ч. електронними;

працює з довідковою літературою, складаючи бібліографію з етнолінгво- і соціокультурних тем;

опановує різні способи узагальнення, систематизування лінгвокультурної інформації;

використовує різні види запису зібраного матеріалу для підготовки до усного виступу, дискусії, презентації.



Тематика текстів

Мовна особистість в українській літературі.

Родина - плекальниця пошанiвку до piдної мови.

Магія рідного слова.

Тепло отчого дому.

Українська мова і проблема збереження та розвитку української нації.

Українська мова як засіб самопізнання й самореалізації.


Тематика висловлювань учнів

Висловлювання з власного досвіду, з родинного, шкільного, літературного, мистецько-культурного, суспільно-громадянського життя.




11 клас


(140 год., 4 год. на тиждень)

Мовна, лінгвістична змістові лінії



Зміст навчального матеріалу

Навчальні досягнення учня




Мова, індивід, суспільство

(4 год.)

Мова як особлива система знаків, її місце серед інших знакових систем.

Проблеми взаємодії мови і культури, мови і соціуму. Роль мови у формуванні й самовираженні особистості.

Українська мова в контексті української культури. Українська мова в "діалозі культур". Відображення в сучасній українській мові культури інших народів.

Українська мова у світі. Українська діаспора.

Лінгвістика як наука про мову. Її основні розділи, місце в колі інших наук про людину й народ.

Історія мовознавства в особах. Видатні мовознавці вітчизняної науки та їх праці.


Учень (учениця):
характеризує поняття “мова”, “індивід”, “суспільство”;

обґрунтовує поняття мови як особливої системи знаків; доводить знаковий характер слова;

усвідомлює динамічний характер мовної системи, взаємозалежність мови і суспільства, роль мови у формуванні й самовираженні особистості;

розширює свої уявлення про національну специфіку мовної картини світу, взаємозв’язок мови і культури;

усвідомлює роль української мови як однієї з основних національно-культурних цінностей українського народу;

виявляє особливості української мови на фоні інших у міжкультурній комунікації;

з'ясовує місце української мови у світі;

називає країни, у яких поширена українська мова;

має загальне уявлення про розвиток лінгвістики;

складає таблицю про розділів науки про мову, готує словник-термінів для одного з розділів науки про мову;

усвідомлює роль особистості в розвитку науки;

називає імена визначних учених-лінгвістів та їх праці;

готує усні і письмові повідомлення, дослідницьку роботу, пише розгорнуту відповідь, тези, складає хронологічну таблицю праць українських мовознавців.




Лінгвістична риторика (8 год.)
Риторика як наука й мистецтво слова. Роль риторики у професійній діяльності.

Основні поняття риторики: логос, етос, пафос, топос. Ритор і оратор. Риторичні ідеали у різні історичні епохи.

Поняття про сучасний риторичний текст.

Інвенція. Диспозиція. Методи викладу матеріалу. Теза й аргументація. Різні види аргументації.

Елокуція й елоквенція як учення про мовну форму промов. Меморія як система усного запам'ятовування промов.

Акція. Риторична техніка. Аналіз власної промови, релаксація.

Еристика як мистецтво суперечки.


З історії риторики

й ораторського мистецтва

( 4 год).

Міфологія красномовства. Риторика Давньої Греції. Видатні оратори Давньої Греції: Сократ, Платон, Демосфен. Риторика Аристотеля. Риторика Давнього Риму. Цицерон як теоретик красномовства.

Вітчизняна риторика. Мовотворчість І.Вишенського, Г.Сковороди, Ф.Прокоповича. Риторика в Києво-Могилянській академії. Розвиток риторичних традицій в Україні.

Основи ораторського мистецтва (8 год)

Види красномовства.

Академічне красномовство, його характерні ознаки, різновиди (наукове, наукового-популярне, навчальне).

Ділове красномовство. Судове красномовство, особливості захисного і звинувачувального виступу.


Духовне красномовство (гомілетика), його жанри і характерні риси.

Соціально-побутове красномовство, його види (ювілейна промова, привітання, тост тощо).

Театральна (сценічна) риторика. Педагогічна риторика.

Види ораторського мистецтва за метою висловлення: інформувальні, перекону-вальні, розважальні та інші виступи.


Полеміка. Дискусія. Дебати. Публічний полілог.

Промова, її види: мітингова, інформаційна, агітаційна.


Поглиблення і систематизація найважливіших відомостей

із синтаксису та пунктуації

(24 год.)
Синтаксис української мови

(16 год.)

Загальна характеристика синтаксичних одиниць, їх типів, зв′язків, засобів вираження синтаксичного зв′язку.



Словосполучення як основна одиниця синтаксису.

Типи словосполучень за морфологічним вираженням головного слова. Типи підрядного зв′язку у словосполученні. Словосполучення поширені і непоширені, повні та неповні.



Стилістика і культура мовлення

Використання синонімічних дієслівних словосполучень у різних стилях.



Речення як основна синтаксична і комунікативна одиниця.

Стилістичні функції модальних різновидів речень. Риторичне запитання, його стилістичні функції.

Предикативна (граматична) основа речення. Порядок слів як стильова ознака мовлення.

Складні випадки координації підмета і присудка.

Складні випадки кваліфікації другорядних членів речення. Написання прикладки. Порівняльний зворот, його функції в реченні.

Особливості вживання в мовленні односкладних і двоскладних, поширених і непоширених, повних і неповних, ускладнених і неускладнених простих речень.

Національний колорит синтаксичних структур - паремійних висловлювань. Побажальні формули.

Звертання, його роль у вираженні етнокультурознавчої специфіки діалогічного спілкування, місце в реченні, способи вираження.

Синтаксичний аналіз.
Складні і багатокомпонентні речення.

Особливості структури та семантики сполучникових /складносурядних та складнопідрядних/ і безсполучникових, багатокомпонентних речень.

Складнопідрядні означальні речення і дієприкметникові звороти; складнопідрядні обставинні речення і дієприслівникові звороти. Складнопідрядні речення з підрядними порівняльними і порівняльні звороти. Синтаксичний аналіз.

Стилістика і культура мовлення

Стилістичні особливості складносурядних, складнопідрядних, безсполучникових складних речень. Синоніміка безсполучникових і сполучникових складних речень.

Період як засіб експресивного синтаксису і риторична фігура. Градація у складному реченні з різними типами зв'язку.
Пряма і непряма мова, її призначення і граматично-смислові особливості. Пряма мова і слова автора. Заміна прямої мови непрямою.

Невласне пряма мова. Здогадана пряма мова, напівпряма мова. Синоніміка і стилістичні способи передачі прямої мови в тексті, реплік у діалозі і непрямій мові. Стилістичні особливості авторських слів при прямій мові. Стилістика речень з різними способами вираження чужого мовлення в тексті.

Інтонування речень з прямою мовою, діалогом. Цитування.
Текст. Синтаксис і стилістика тексту.

Основні ознаки тексту. Класифікація текстів за сферою використання, метою, структурними особливостями.

Зміст і будова тексту. Складне синтаксичне ціле (надфразна єдність) як семантико-синтаксична одиниця тексту. Абзац як композиційно-стилістична одиниця тексту. Сурядні і підрядні сполучники як засоби зв'язку в тексті.

Гіпертекст.

Дискурс як комунікативний процес і як текст. Професійний дискурс.
Стилістика і культура мовлення

Зображувально-виражальні засоби синтаксису: синтаксичний паралелізм; риторичне питання, звертання; повторювані сполучники;



Пунктуація ( 8 год.)

Пунктуаційні норми. Пунктограми у кінці речення, у простому і складному реченні, при прямій мові, цитуванні, у зв′язному тексті. Розділові знаки при порівняльних зворотах.

Абзац як пунктуаційний знак, що передає смислове членування тексту. Складні випадки використання розділових знаків.

Підготовка до державної атестації. Узагальнення і систематизація найважливіших відомостей з основних розділів науки про мову .

( 30 год.)

Фонетика, орфоепія, орфографія української мови

Експресивні можливості звуків української мови. Асимілятивні, дисимілятивні процеси, подовження, спрощення у групах приголосних.

Основні історичні чергування приголосних звуків при словозміні і словотворенні.

Інтонаційні особливості українського мовлення. Складні випадки наголошення слів. Мовні недоліки у вимові й наголосі та шляхи їх усунення.



Правопис. Складні випадки вживання м’якого знака, апострофа; написання слів іншомовного походження; написання прізвищ та географічних назв, слів разом, окремо, через дефіс; правила переносу та скорочення слів.
Стилістика і культура мовлення

Експресивні можливості звуків української мови. Орфографічний аналіз слів. Редагування тексту з орфографічними помилками. Використання офографічного словника для перевірки написання слів та їх форм. Мовні недоліки у вимові й наголосі та шляхи їх усунення.



Лексикологія і фразеологія

української мови

Уживання слів у переносному значенні, синонімів, антонімів, омонімів у текстах різних стилів.

Терміни і професіоналізми. Філологічні, лінгвістичні, літературознавчі терміни.

Фразеологія художнього мовлення, наукова, публіцистична, офіційно-ділова.



Морфеміка, словотвір, морфологія української мови

Словотвір іменників на позначення назв жителів певного населеного пункту. Творення присвійних прикметників. Творення прикметникових форм від різних географічних назв. Основні способи творення дієслів, прислівників. Складні, складноскорочені слова, способи їх творення та написання.

Рід і число іменників, їх стилістичні властивості. Відмінювання іменників.

Ступені порівняння прикметників.

Відмінювання прикметників.
Розряди числівників за значенням, їх характеристика. Паралельне використання відмінкових форм числа.

Відмінювання займенників. Явище прономіналізації. Правопис займенників.

Види, часи, способи дієслів. Особові, родові, числові форми дієслів, їх творення. Перехідні і неперехідні дієслова. Стан дієслова.
Творення і правопис дієприкметників і дієприслівників. Дієприкметниковий та дієприслівниковий звороти.

Морфологічні типи прислівників. Ступені порівняння означальних прислівників. Правопис прислівників і прислівникових сполучень. Мовленнєві помилки у вживанні прислівників і шляхи їх подолання.


Правопис складних прийменників та сполучників. Перехід повнозначних слів у прийменники та сполучники.

Правопис заперечних часток.

Естетична цінність часток і звуконаслідувань.



Синтаксис простих і складних речень. Пряма мова. Текст. Пунктуація.

Типи підрядного зв′язку у словосполученні. Складні випадки перекладу словосполучень з російської мови українською.

Складні випадки координації підмета і присудка. Тире на місці пропущеної зв'язки.

Складні випадки кваліфікації другорядних членів речення.

Просте ускладнене речення.

Складне речення з різними видами синтаксичного зв'язку.



Пряма і непряма мова. Далог. Цитата. Епіграф.


Учень (учениця):
знає загальні відомості про риторику як мистецтва красномовства, предмет і завдання риторики;

усвідомлює роль риторики в самореалізації особистості;

розуміє поняття риторики: логос, етос, пафос, топос;

пояснює значення інтенції, задуму, стратегії і тактики; при потребі доцільно використовує словники;

застосовує дедуктивний, індуктивний, аналогійний методи викладу матеріалу;

будує виступи з урахуванням різних видів аргументації;

ознайомлений з мовною формою промов, особливостями меморії, акції, технікою дихання;

аналізує мовленнєву ситуацію, умови спілкування, поведінку учасників спілкування;

володіє голосом, правильною артикуляцією, невербальними засобами з метою реалізації мети спілкування й активізації уваги слухачів;

аналізує сучасний риторичний текст у різних видах і жанрах;

уміє аналізувати власну промову; володіє техніками релаксації, еристики.

володіє історичними відомостями про риторику;

ознайомлений із працями видатних ораторів Давньої Греції, Давнього Риму, України, аналізує їх ораторську майстерність;

готує розповідь про розвиток риторичних традицій в Україні;

уміє визначати приналежність виступу до певного виду, жанру красномовства;

виконує риторичний аналіз промов;

розрізняє види академічного красномовства;

Учень (учениця):

Ознайомлений (а) з видами красномовства, характерними ознаками судового красномовства;

характеризує особливості духовного красномовства;

відчуває виражальні особливості театральної (сценічної) риторики;

аналізує промови парламентаріїв, культурних, освітніх діячів, членує текст, правильно розташовує матеріал;

складає власні промови суспільного призначення;

уміє складати привітання; бере участь у публічних і полемічних діалогах і розрізняє їх;
виконує тест на повторення навчального матеріалу.

Учень (учениця):

аналізує словосполучення і речення з погляду їх структури і комунікативного призначення, доречно використовує їх в усному й писемному мовленні; дотримується синтаксичних норм; визначає стилістичні особливості синтаксичних одиниць,

аналізує й оцінює, доцільно використовує виражальні можливості словосполучень і речень різних видів;

складає схему "речення і словосполучення";

визначає тип словосполучення за морфологічним вираженням головного слова;

з'ясовує тип зв'язку між словами в підрядному словосполученні;

характеризує складні випадки перекладу словосполучень з російської мови українською;
визначає типи речень за метою висловлювання, інтонаційним оформленням і структурою;

знає особливості будови простих та ускладнених речень (речень з однорідними членами, звертаннями, вставними словами і реченнями);

визначає структуру простого двоскладного речення, способи вираження підмета і присудка;

складає схему "Тире у простому реченні";

оцінює виражальні можливості додатків, означень та обставин у текстах різних стилів;

з'ясовує види односкладних речень, їх стилістичну роль у текстах художнього, розмовного, публіцистичного стилів; пояснює їх відмінності від неповних речень; трансформує односкладні речення у двоскладні;

аналізує й оцінює виражальні можливості простих ускладнених речень у текстах різних стилів;

правильно й комунікативно доцільно використовує виражальні можливості ускладених речень в усному і писемному мовленні;



трансформує прості речення у складні;

перекладає прості речення з російської українською мовою;
розпізнає складні речення різних типів, визначає їхню структуру, види і засоби зв′язку між простими реченнями;

добирає й конструює складні речення, що оптимально відповідають конкретній комунікативній меті;

правильно й доцільно використовує виражальні можливості складних речень різних типів, у текстах різних стилів;



замінює безсполучникові речення на сполучникові;

конструює складні речення за поданою схемою;

пише твір, реферат, замітку з використанням багатокомпонентних речень;

виконує синтаксичний аналіз складних речень;

аналізує період як засіб експресивного синтаксису і риторичну фігуру;

виконує тест на повторення навчального матеріалу про складні речення.

визначає стилістичні особливості невласне прямої мови, здогаданої прямої мови, підрядно-підпорядкованої прямої мови, авторських слів при прямій мові, у діалозі;

правильно інтонує речення з прямою мовою, діалогом;

трансформує речення з прямою мовою у складнопідрядне і навпаки;

використовує цитати у власному усному й писемному мовленні.

знає особливості тексту;

аналізує структуру й семантику текстів різних стилів мовлення; виділяє мовні засоби, що виражають основні ознаки тексту.

оперує основними поняттями лінгвістики тексту, переробляє тексти відповідно до визначеної мети;

виділяє в тексті складне синтаксичне ціле,

здійснює актуальне (комунікативне) членування речення,

визначає способи зв’язку речень у тексті;

аналізує тексти різних стилів, типів і жанрів; переробляє тексти відповідно до отриманого завдання.

розпізнає складне синтаксичне ціле за істотними ознаками;

правильно інтонує складові частини періоду;



характеризує надфразні єдності як синтаксично-стилістичні одиниці літературного мовлення;

складає, редагує тексти на соціокультурну тему, використовуючи в них виражальні можливості складних речень;

виділяє особливості гіпертексту, сферу його використання; дотримується норм мовленнєвої поведінки в Інтернеті;

розуміє поняття дискурсу, зіставляє його з поняттям “текст”; моделює професійний дискурс.


Учень (учениця):

знаходить і обґрунтовує пунктограми в синтаксичних конструкціях різних типів;

правильно вживає розділові знаки при прямій мові, діалозі, цитаті, епіграфі;

складає таблицю "Розділові знаки в складному реченні";

коментує пунктограми, робить повідомлення за складеними схемами;

виконує роботу з елементами творчого конструювання;

створює власні висловлювання, складає твір-мініатюру на певну соціокультурну тему з обов'язковим включенням складних речень;

виконує тест на повторення навчального матеріалу про складне синтаксичне ціле, пряму мову.

редагує текст, де фіксуються порушення синтаксичних і пунктуаційних норм.
Учень (учениця):
уміє знаходити і характеризувати зміни звуків у мовному потоці, при словозміні і словотворенні;

аналізує тексти, стилістичний ефект яких створюється артикуляційними ознаками звуків;

здійснює аудіозапис власного і чужого мовлення й аналізує його;

знає особливості українського наголосу; правильно наголошує слова, при потребі використовує орфоепічний словник і словник наголосів;

виявляє й виправляє орфоепічні помилки, встановлює їх причину; коректує відхилення від норм літературної мови;

уміє знаходити орфограму, визначає її тип, принцип написання; правильно пише й вимовляє слова із цими орфограмами;

усвідомлює правила вживання великої літери, написання прізвищ та географічних назв, слів разом, окремо, через дефіс; слів іншомовного походження; правила переносу та скорочення слів;

знаходить й усуває допущені орфографічні помилки у словах, обґрунтовуючи їх написання правилами правопису;

виконує орфографічний аналіз;

використовує орфографічний словник для перевірки написання слів та їх форм;

редагує текст з орфографічними помилками;



виконує тест на повторення навчального матеріалу з фонетики, орфоепії, орфографії.

розпізнає метафори, метонімію, синекдоху, слова-омоніми в контекстуальному оточенні; з′ясовує відмінність між омонімічним і багатозначним словом;

знаходить і розпізнає тропи, багатозначні слова, синоніми, антоніми, омоніми, пояснює, з якою метою вони вжиті в тексті, визначає їх роль та доречність використання в текстах різних стилів мовлення, користуючись при цьому тлумачними словниками, а також словниками синонімів, антонімів, омонімів;

визначає ознаки власне українських слів, характеризує їх стилістичні функції в тексті;

знаходить у тексті слова іншомовного походження, пояснює їх значення на основі словника іншомовних слів, доречно використовує їх у мовленні, визначає, які з них мають власне українські синоніми;

обґрунтовує доцільність і правильність уживання філологічних, лінгвістичних, літературознавчих термінів у текстах науково-навчального, офіційно-ділового, публіцистичного стилів;

використовує у мовленні кліше і мовні штампи;

усвідомлює й пояснює причини порушень лексичних норм, явище мовної інтерференції (русизми, полонізми);

комунікативно доречно і правильно використовує фразеологізми у мовленні з урахуванням їх стилістичних параметрів і контексту;



правильно утворює іменники на позначення назв жителів певного населеного пункту, присвійні прикметники, прикметникові форми від різних географічних назв;

пише твір-мініатюру, роздум-спростування, творчу роботу, дотримуючись норм українського словотвору, використовуючи слова різних способів творення;

розрізняє відмінювання іменників чоловічого і середнього родів;

пояснює стилістичні функції іменників чоловічого, жіночого, середнього та спільного родів; визначає рід іменників, назв осіб за професією, посадою, званням, правильно їх відмінює;

утворює правильно форми вищого і найвищого ступеня порівняння якісних прикметників, відносні і присвійні прикметники; знаходить і виправляє помилки у правописі прикметників різних розрядів;

утворює і вживає правильно відмінкові форми числівників;

знаходить вивчені орфограми в числівниках, пояснює їх правопис; аналізує тексти щодо стилістичної ролі в них числівників;

складає тексти, створює діалоги, використовуючи виражальні можливості числівників;

відмінює правильно займенники різних розрядів;

помічає і виправляє помилки в написанні і вживанні займенників;

аналізує тексти щодо стилістичної ролі в них займенників;

створює монологи і діалоги-роздуми з використанням виражальних можливостей займенника для розкриття задуму висловлювання;

визначає основні способи творення дієслів,

редагує тексти щодо заміни дієслів певного часу, способу; виправляє помилки у їх уживанні та правописі;

добирає й комунікативно доцільно використовує дієприкметники та дієприкметникові звороти, дієприслівників та дієприслівникові звороти в мовленні;

складає тексти, монологи, діалоги на певну соціокультурну тему з дієприкмет-никовими та дієприслівниковими зворотами, використовуючи їх виражальні можливості;

уміє утворювати ступені порівняння означальних прислівників; пояснює способи творення пислівників;

визначає стилістичні функції прислівника в художніх і наукових текстах;

складає тексти, створює усні й письмові висловлювання на певну соціокультурну тему, використовуючи прислівник як виражальний засіб мовлення;

складає тексти, діалоги з урахуванням прийменникових і сполучникових засобів милозвучності;

редагує тексти, при потребі замінюючи сполучники синонімічними;

відрізняє вигуки від часток; аналізує тексти щодо ролі в них вигуків;
з'ясовує тип зв'язку між словами в підрядному словосполученні, спосіб вираження синтаксичного відношення;

перекладає словосполучення з російської мови українською;

визначає структуру простого двоскладного речення, способи вираження підмета і присудка, особливості узгодження присудка з підметом;

утворює прості речення з порівняльними зворотами і складнопідрядні речення з підрядними порівняльними;

правильно будує текст на соціокультурну тему, використовуючи виражальні можливості означень, прикладок, додатків, обставин, односкладних речень;

виправляє помилки у вживанні однорідних членів речення;

аналізує й оцінює виражальні можливості простих ускладнених речень у тексті;

трансформує складні речення у прості ускладнені й навпаки;

редагує складні речення різних типів;

виконує синтаксичний розбір багатокомпонентного речення;

правильно вживає розділові знаки при прямій мові, діалозі, цитаті, епіграфі.




Міжпредметні зв'язки

Порівняння, риторичні запитання, риторичні звертання, риторичні оклики, повтор, градація, іронія, каламбур, анафора, епіфора, еліпсис, ремінісценція. Синтаксичні синоніми (художня література).



Мовленнєва (комунікативна) змістова лінія



Зміст навчального матеріалу

Навчальні досягнення учня

Система функціональних стилів сучасної української мови (3 год.)

Поняття стилю мовлення: мовні і позамовні ознаки (сфера спілкування, умови і мета спілкування).



Стилі мовлення: розмовний, науковий, офiційно-діловий, художній, публіцис-тичний, конфесійний, епістолярний та їх підстилі і жанри. Зміст і структура текстів кожного із стилів, їх характерні мовні засоби, основні жанри.

Підрозділи стилістики: стилістика мови (практична) і стилістика мовлення (функціональна).



Стилістика і культура мовлення

Комунікативні якості мовлення та їх основні ознаки. Стилістична норма і стилістична помилка.



Офіційно-діловий стиль (14 год.)

Офіційно-діловий стиль: основні ознаки, підстилі, жанри, сфера використання, призначення. Лексичні, морфологічні, синтаксичні особливості, структура офіційно-ділових текстів різних жанрів.

Лінгвістичний аналіз текстів офіційно-ділового стилю. Написання ділових документів різних жанрів: автобіографії, заяви, характеристики, довіреності, резюме, ділового листа, оголошення, розписки, індивідуального звіту.

Мовний етикет ділової (телефонної) розмови. Особливості складання повідомлення на електронному носії (електронна пошта).

Мовленнєве спілкування в різних навчальних ситуаціях офіційно-ділового характеру.

Художній стиль (15 год)

Художній стиль: призначення, сфера використання і поширення, основні ознаки. Естетична функція мови у художньому творі.

Джерела багатства і виразності українського мовлення. Синонімія як засіб художньої виразності. Особливості синтаксису художнього тексту.

Індивідуально-авторський стиль письменника. Монолог у художньому творі: звернений монолог, внутрішній монолог.

Аналіз тексту художнього твору (прозового, віршованого).

Публіцистичний стиль (14 год.)

Публіцистичний стиль, сфера його використання, призначення, основні ознаки. Лексичні, морфологічні, синтаксичні особливості публіцистичного стилю. Підстилі.


Основні жанри публіцистичного стилю: нарис, замітка, репортаж, інтерв′ю, стаття, кореспонденція, рецензія. Презентація, реклама. Лінгвістичний аналіз текстів публіцистичного стилю. Роль суспільно-політичної лексики в жанрових формах публіцистичного стилю.

Формування культури публіцистичного мовлення: способи привернення уваги, принципи побудови, засоби структурування тексту.


Техніка підготовки ораторського виступу (12 год.).

Практична риторика. Тема, мета публічних виступів. Вибір теми, визначення мети (інформування, переконання, заклик до дії тощо).

Добір матеріалу, його систематизація. Складання бібліографії. Робота із джерелами інформації. Види запису зібраного матеріалу: докладний запис виступу, його конспект, тези, докладний план і короткий план.

Композиція ораторського виступу. Особливості побудови вступу, основної частини, закінчення.

Добір аргументів і способів активізації мислення та емоційно-почуттєвої діяльності аудиторії. Види аргументації. Способи встановлення контакту зі слухачами.

Мовні засоби оформлення тексту ораторського виступу залежно від мети спілкування й адресата мовлення. Роль репетиції в підготовці до усного виступу. Основні прийоми запам’ятовування тексту ораторської промови.

Вимоги до оратора. Постава, виразність міміки і жестів, їх природність, відповідність змісту викладу.

Виголошення промови. Роль початкової фрази перед виступом.

Вимоги до культури мовлення. Основні способи виступу (читання тексту промови, відтворення його по пам’яті із читанням окремих фрагментів, вільна імпровiзація, відповіді на запитання, ведення полеміки). Використання інтонації, жестів, міміки.

Спілкування з аудиторією як творчий процес. Прийоми встановлення і збереження контакту з аудиторією.

Техніка мовлення. Тональність виступу.

Культура ведення дискусій, полеміки, диспутів професійного характеру.

Полемічні прийоми: спростування помилкового твердження фактами, критика доказів опонента, атака запитаннями тощо. Етика полемічної майстерності.

Основні критерії оцінки промови: ефективність виступу, інформаційна новизна, логічність розвитку теми, аргументація основних положень, наочність.


Конфесійний стиль (2 год.)

Конфесійний стиль, сфери поширення і головне призначення. Церковні служби, молитва, повчання, проповіді; богослужбові книги, спілкування в конфесіях, культових установах. Переклади Євангелія. Псалми Т.Шевченка. Основні мовні стильові засоби конфесійного стилю. Маркована (конфесійна) лексика. Старослов'янізми – мовна ознака конфесійного стилю. Інверсійний порядок слів.


Епістолярний стиль (2 год). Сфера поширення і головне призначення епістолярного стилю. Основні мовні стильові засоби епістолярного стилю. Тематика листів. Офіційне й неофіційне листування. Побудова епістолярного тексту.

Українська епістолярна спадщина – невичерпне й незамінне джерело для вивчення життєвого й творчого шляху письменника.

Епістолярний етикет - невід′ємна складова української мовленнєвої культури.

Електронне листування.



Учень (учениця):

розрізняє стилістику практичну і функціональну, з'ясовує стилістичні норми української літературної мови;

з′ясовує особливості стилів мовлення, їх підстилі, основні жанри та характерні мовні засоби;

оцінює текст з погляду його змісту, форми, задуму і мовного оформлення;

добирає мовні засоби залежно від задуму висловлювання, стилю і жанру мовлення; корегує усне мовлення у процесі говоріння, враховуючи реакцію слухача;

виконує лінгостилістичний аналіз тексту;

добирає з газет, журналів, підручників, художніх творів, у т.ч. в електронній формі, зразки різних функціональних стилів;
знає основні ознаки офіційно-ділового стилю: точність, неособистий характер, стандартизованість, стереотипність побудови текстів;

ознайомлений з дипломатичним, законодавчим, адміністративно-управлінським підстилями;

виконує лінгвістичний аналіз текстів офіційно-ділового стилю;

вибирає доцільну для ділового спілкування мовленнєву форму; вдосконалює культуру офіційно-ділового спілкування;

застосовує орфографічні й пунктуаційні норми при створенні й відтворенні текстів офіційно-ділового стилю;

редагує тексти офіційно-ділового характеру, в т.ч. власні;

веде ділову (телефону) розмову, готує монолог-пояснення до поданої інформації;

оформляє документи для вступу в університет;

пише характеристику, автобіографію, заяву, довіреність, розписку;

готує індивідуальний звіт про роботу в літньому таборі, резюме, діловий лист, оголошення;

здійснює самоконтроль, самооцінку, самокрекцію, використовує орфографічні і пунктуаційні норми при створенні і відтворенні текстів.



знаходить і характеризує риси художнього стилю (образність, емоційність, потетичність, експресивність);

прослуховує аудіозаписи текстів у виконанні майстрів слова для вдосконалення власної літературної вимови;

виразно читає тексти (поезії і прози) з дотриманням правил української орфоепії;

аналізує будову художнього тексту;

збагачує власне мовлення етнокультурознавчою лексикою, фразеологією на основі творів художньої літератури;

проводить спостереження за звуковою, інтонаційною організацією художніх творів, наводить приклади використання в художніх текстах алітерації, асонансу, синонімів, антонімів, застарілих слів;

зіставляє текст одного автора з близькими за темою і жанром творчми чи уривками творів з метою вияву особливостей індивідуального авторського стилю;
знає сфери використання і призначення публіцистичного стилю, лексичні, морфологічні, синтаксичні особливості власне публіцистичного, політико-ідеологічного, політико-агітаційного, інформаційного підстилів, їх основні ознаки: поєднання експресивності і стандарту, логічності і образності, емоційності, оціночності;

готує правильно замітку, репортаж, інтерв′ю, статтю, кореспонденцію, рецензію, нарис, презентацію, рекламу, виступ, розгорнуту відповідь;

виконує лінгвістичний аналіз текстів публіцистичного стилю;

здійснює аналіз текстів масової комунікації, мови реклами, радіо і телепередач, промов письменників, політиків, учених;

виявляє типові недоліки тексту публіцистичного стилю, визначає способи привернення уваги;

уміє визначати тему виступу з урахуванням інтелектуального рівня слухачів, їхнього віку тощо;

добирає матеріал з урахуванням особливостей формулювання теми, користуючись різними джерелами інформації;

працює з довідковою літературою, складаючи бібліографію з визначених тем;

використовує різні види запису зібраного матеріалу для підготовки до усного виступу;

складає план виступу з ключових слів, виділяючи його основну думку;

будує виступи з урахуванням оригінального вступу, переконливих аргументів, промовистого закінчення;

виголошує виступ, використовуючи інтонаційні засоби для виділення головної думки;

корегує виступ у разі потреби;

використовує риторичні фігури з метою увиразнення мовлення та досягнення комунікативної мети;

веде полеміку, дискусію, використовуючи полемічні прийоми, дотримуючись етики спілкування;

з метою привернення уваги застосовує прийоми звертання, запитання, апелює до інтересів аудиторії;



добирає найбільш доцільні виражальні засоби мовного оформлення;

редагує підготовлений текст виступу, вдосконалюючи його зміст і мовне оформлення;

запам’ятовує текст виступу з допомогою різних способів;

вправляється у складанні, проголошенні виступів;

уміє організувати й вести дискусію, активно бере участь у дебатах, полеміці;

проводить основну думку через увесь виступ;

використовує різні способи виступу залежно від ситуації спілкування;

дотримується загальноприйнятих етичних та етикетних норм культури спілкування, відпрацьовує орфоепічні навички;

аналізує аудіо-, відеозаписи виступу, критично оцінює власний виступ щодо задуму змісту і мовного оформлення, звертає увагу на недоліки і прагне їх виправити.

з'ясовує сфери поширення, головне призначення, основні мовні стильові засоби конфесійного стилю;

аналізує конфесійну лексику;

пояснює значення архаїчної лексики, старослов'янізмів;


визначає сферу поширення і призначення епістолярного стилю;

характеризує мовностильові засоби епістолярного стилю;

ознайомлюється з кращими епістолярними зразками культурної спадщини України;

готує приватні, офіційні листи з використанням етикетних формул; аналізує мовні засоби листів видатних майстрів слова;


складає лист на електронному носії (електронна пошта).

Міжпредметні зв'язки

Основні види тропів (перифраза, епітет, порівняння, метафора, гіпербола, літота, алегорія, іронія) і стилістичних фігур (інверсія, градація, антитеза, риторичне звертання, паралелізм), їх використання майстрами українського слова (художня література).

Звучання слова у віршованому мовленні: асонанс, алітерація, рифма, ритм, поетична інтонація як образні засоби (художня література).

Риторичні фігури: риторичне запитання, риторичне звернення, риторичний оклик, риторичне порівняння, метафора, парадокс, іронія, персоніфікація, каламбур, тавтологія.

Церковні служби, молитва, повчання, проповіді; богослужбові книги, спілкування в конфесіях, культових установах (історія України; література).







Види мовленнєвої діяльності


Сприймання чужого мовлення
Аудіювання (слухання-розуміння) текстів дiалогічного і монологічного характеру різних стилів, типів і жанрів мовлення, записаних на різних носіях інформації з метою підготовки до виступу, дискусії, полеміки на професійну тему.

Різновиди аудіювання (ознайомлювальне, вивчальне, критичне).

Аудіювання зразків оратор-
ського мистецтва.

Види запису почутого: докладний запис, тези, конспект, докладний і короткий план.




Читання мовчки текстів діалогічного і монологічного характеру, в т.ч. електронного, різних стилів, типів і жанрів мовлення. Читання переглядове, ознайомлювальне, вивчальне, ознайомлювально-вивчальне, ознайомлювально-реферативне.

Види запису прочитаного: докладний запис, конспект, тези, докладний і короткий план. Бібліографія.

Визначення пізнавальної цінності прочитаного.

Оцінка використаних автором мовних засобів, аналіз структури тексту.

Аналіз мовних засобів щодо адекватності мети висловлювання, відповідності типу, стилю, жанру мовлення.



Учень (учениця):



уважно слухає, розуміє зміст висловлювання (тривалість звучання художніх текстів 10—11 хв, інших стилів 9—10 хв), що звучить у природньому темпі, адекватно сприймаючи його основну думку, особливості побудови тексту і мовного оформлення;

користується різними видами аудіювання залежно від ситуації спілкування;


робить записи почутого;
визначає власне ставлення до змісту, формулюючи висновки щодо сприйнятого;

виділяє необхідну інформацію,

критично оцінює й інтерпретує її;

користується різними способами засвоєння почутого;

помічає особливості мовного оформлення та його недоліки;

Учень (учениця):

читає тексти різних типів, стилів і жанрів мовлення зі швидкістю 150—360 слів за 1 хв;
користується різними видами читання; робить записи (план, виписки, тези, конспект) у процесі читання; удосконалює навички різних способів читання;

самостійно ставить запитання під час читання;
оцінює прочитане, висловлюючи власну думку;

виділяє ключові фрази і слова;

визначає актуальну інформацію в прочитаному.


Відтворення готового тексту

Перекази (навчальні й контрольні).

Говоріння.

Докладний переказ тексту художнього, публіцистичного стилю із творчим завданням (висловленням власного ставлення до подій, героїв, їхніх вчинків та ін.).



Письмо.

Докладний і стислий перекази текстів художнього і публіцистичного стилів із творчим завданням (висловленням власного ставлення до подій, героїв, їхніх вчинків та ін.).

Замітка, репортаж, інтерв′ю, анотація.

План розгорнутого усного виступу на суспільно-політичну тему.

Тези, конспект публічного виступу.

Добірка запитань до прес-конференції.

Доповідь для участі в лінгвістичній конференції.

Редагування тексту професійної тематики.


Ділові папери:автобіографія, заява, характеристика, довіреність, резюме, діловий лист, оголошення, розписка, індивідуальний звіт, офіційний лист, акт. Протокол (складний).
Переклад текстів різних стилів, типів і жанрів мовлення.


Учень (учениця):

переказує докладно і стисло прослуханий або прочитаний текст художнього чи публіцистичного стилів мовлення обсягом (для докладного переказу 420 - 520 слів, стислого — в -1,5 -2 рази більше), за самостійно складеним складним планом (усно і письмово), підпорядковуючи висловлювання темі та основній думці, комунікативному завданню, дотримуючись композиції, мовних, стильових особливостей та авторського задуму;

оцінює текст з погляду його змісту, форми, задуму і мовного оформлення;

складає план, тези, конспект, замітку, репортаж, інтерв′ю, анотацію на прочитане;
редагує написане з урахуванням вимог до культури мовлення.

оформляє належним чином ділові папери; вдосконалює написане;



зберігає авторську думку під час перекладу


Створення власних висловлювань

Діалогічне мовлення

Діалог, складений відповідно до запропонованої ситуації, діалог — обмін думками, враженнями (офіційна і неофіційна розмова); обговорення самостійно обраної теми.

Діалог-полеміка, дiалог-дискусія, самостійне визначення теми і змісту діалогу.

Бесіда на професійну тему. Телефонна ділова розмова.

Дискусія з обстоюванням альтернативних точок зору.

«Круглий стіл». Прес-конференція.





Учень (учениця):

складає і розігрує діалог відповідно до запропонованої ситуації; діалог — обмін думками, враженнями;

самостійно визначає тему діалогу і його зміст;
висловлює свою думку, добираючи цікаві, переконливі аргументи на захист своєї позиції, у тому числі і з власного життєвого досвіду, змінюючи свою думку в разі незаперечних аргументів іншого;

веде ділову телефонну розмову;

дотримується норм української літературної мови та правил мовленнєвого етикету;

оцінює текст з погляду його змісту, форми, задуму і мовного оформлення.

складає запитання до прес-конференції


Монологічне мовлення

(навчальні й контрольні види)

Говоріння:

Виступ на зборах, семінарах (підготовлений і заздалегідь не підготовлений).



Письмо:

Відгук про твір мистецтва у публіцистичному стилі.

Стаття дискусійного характеру публіцистичного стилю.

Портретний нарис у публіцистичному стилі.

Реферат на професійну тему.


готує виступи та виголошує їх під час дискусії, привітальні, інформаційно-коментаторського характеру, добираючи мовні засоби залежно від мети спілкування і адресата мовлення;

добирає мовні засоби залежно від задуму висловлювання, стилю і жанру мовлення;

корегує усне мовлення у процесі говоріння, ураховуючи реакцію слухача;

редагує текст виступу з погляду вимог до культури мовлення;

додержується основних правил українського мовленнєвого етикету;
оцінює текст з погляду його змісту, форми, задуму і мовного оформлення.

самостійно створює чітко структуровані зв’язні тексти; аналізує, висловлює власну думку про певну подію, ситуацію, прочитаний твір, переглянутий кінофільм (телепередачу).


1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка